ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/17385/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс»

про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Публічного акціонерного товариства ПАТ «Центренерго»

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс»

до Державного підприємства «Держвуглепостач»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Мирноградвугілля»,

про стягнення 254 583 996,12 грн,

1. Короткий зміст заяви та ухвали суду першої інстанції

1.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 910/17385/19 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Держвуглепостач» (далі - ДП «Держвуглепостач») на користь позивача 222 330 943,65 грн вартості вугілля, 22 612 161,84 грн вартості витрат на доставку вугілля, 8151950,12 грн пені, 1 488 940,51 грн три проценти річних, а також 672 350,00 грн судового збору.

26.01.2021 Господарський суд міста Києва видав відповідний наказ про примусове виконання.

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» (далі - ТОВ «Шахтарськтранс») звернулося із заявою в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про звернення стягнення на грошові кошти Публічного акціонерного товариства Центренерго» (далі - ПАТ «Центренерго»), яке має заборгованість перед відповідачем, на загальну суму 249 110 985,52 грн, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/16418/19.

Заява мотивована тим, що відповідач не має можливості виконати виконавчий документ - наказ Господарського суду м. Києва від 26.01.2021 № 910/17385/19 та погасити заборгованість перед стягувачем ТОВ «Шахтарськтранс», оскільки у боржника відсутні кошти на рахунках та інше майно, на яке можна звернути стягнення, з метою виконання виконавчого документу. В провадженні щодо відповідача як боржника перебуває близько 180 виконавчих проваджень. В рамках зведеного виконавчого провадження №63936966 державним виконавцем вжиті всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи щодо примусового виконання рішення суду, однак це не призвело до задоволення вимог стягувача.

Позивач довідався, що за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16418/19 від 16.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, було стягнуто з ПАТ «Центренерго» на користь ДП «Держвуглепостач» грошові кошти в загальній сумі 249 110 985,52 грн.

Відповідач підтвердив, що ПАТ «Центренерго» не виконало рішення Господарського суду міста Києва у справі від 16.03.2021 № 910/16418/19, відповідну заборгованість не погасило.

За доводами позивача, факт відсутності у боржника ДП «Держвуглепостач» грошових коштів на рахунках в банках та майна, на яке можна звернути стягнення, наявність обтяжень та велика кількість відкритих виконавчих проваджень є підставою для винесення судом ухвали про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, тобто ПАТ «Центренерго», що має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/17385/19 (суддя Павленко Є. В.) відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Шахтарськтранс» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать ПАТ «Центренерго».

Ухвала аргументована тим, що приписами статей 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» встановлена черговість задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, а представником відповідача в судовому засіданні було повідомлено про близько 180-ти незакінчених виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості, половина з яких стосуються вимог щодо стягнення заборгованості перед працівниками боржника по заробітній платі.

Отже, звернення стягнення на грошові кошти ПАТ «Центренерго» на користь позивача у цій справі на підставі статті 336 ГПК України може мати наслідком порушення вищевказаних приписів Закону України «Про виконавче провадження» щодо черговості задоволення вимог кредиторів у зведеному виконавчому провадженні, зокрема, погашення заборгованості перед працівниками боржника по заробітній платі.

Крім того, ПАТ «Центренерго» включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, а тому на нього не поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а задоволення заяви позивача призведе до порушення пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», яким прямо заборонено звернення стягнення на майно боржника - ПАТ «Центренерго», стосовно якого триває процедура приватизації.

2. Обставини, встановлені апеляційним господарським судом

На примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020, був виданий наказ від 04.11.2021 про стягнення з ДП «Держвуглепостач» на користь ТОВ «Шахтарськтранс» 222 330 943,65 грн вартості вугілля, 22 612 161,84 грн вартості витрат на доставку вугілля, 8 151 950,12 пені, 1 488 940,51 грн трьох процентів річних, а також 672 350 грн судового збору.

Державним виконавцем державного відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О.А. були винесені:

постанова від 08.02.2021 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 № 910/17385/19.

постанова від 16.02.2021 про приєднання виконавчого провадження № НОМЕР_2 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо ДП «Держвуглепостач»;

постанова від 20.09.2022 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Підставою для повернення виконавчого документу стягувачу за постановою від 20.09.2022 стали обставини відсутності коштів на рахунках боржника, відсутність іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено, а єдиний транспортний засіб, що належить боржнику перебуває в розшуку органами поліції.

Постановою від 10.11.2022 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.01.2021.

Станом на 17.11.2023 щодо ДП «Держвуглепостач» як боржника відкрито 180 виконавчих проваджень, що підтверджується Інформацією з Єдиного реєстру боржників.

Отже, станом на цей час залишається не виконаним рішення від 24.12.2020 у справі № 910/17385/19, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 222 330 943,65 грн вартості вугілля, 22 612 161,84 грн вартості витрат на доставку вугілля, 8 151 950,12 грн пені, 1 488 940,51 грн три проценти річних, а також 672350,00 грн судового збору, всього - 255 256 346,12 грн.

У той же час, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/16418/19, яке набрало законної сили 06.10.2021 та залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, було задоволено позов ДП «Держвуглепостач» до ПАТ «Центренерго» про стягнення заборгованості.

На виконання вказаного рішення був виданий наказ Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 № 910/16418/19 про стягнення з ПАТ «Центренерго» на користь ДП «Держвуглепостач» заборгованості у розмірі 231 905 419, 57 грн, пені у розмірі 11 669 858,71 грн, 3 % річних у розмірі 2134765,65 грн, інфляційних втрат в розмірі 2728658,51 грн та судового збору у розмірі 672 282,77 грн, всього - 249 110 985,21 грн.

У листі від 10.10.2022 на адвокатський запит адвоката Пишного М.М. відповідач повідомив про невиконання ПАТ «Центренерго» рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/16418/19, у зв`язку з чим в бухгалтерському обліку підприємства рахується дебіторська заборгованість в сумі 249 110 985,52 грн за поставку вугілля, вартість якого була стягнута на користь підприємства за вказаним рішенням суду.

Погашення заборгованості, що підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/16418/19, шляхом зарахування однорідних вимог не відбулось, докази сплати боргу сумі 249 110 985,21 грн ПАТ «Центренерго» не надало, а матеріали справи не містять.

3. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/17385/19 (Сотніков С. В. - головуючий, судді Остапенко О. М., Пантелієнко В. О.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 скасовано. Заяву ТОВ «Шахтарськтранс» задоволено. Звернено стягнення на грошові кошти в сумі 249 110 985, 21 грн, що належать ПАТ «Центренерго», яке має заборгованість перед ДП «Держвуглепостач», підтверджену рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/16418/19.

Постанова мотивована тим, що ПАТ «Центренерго» має заборгованість перед боржником (ДП «Держвуглепостач») за наказом від 26.01.2021 у даній справі, яка підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/16418/19, яке набрало законної сили.

Строк для пред`явлення наказу від 04.11.2021 № 910/16418/19 до примусового виконання встановлений до 06.10.2024, тобто ТОВ «Шахтарськтранс» (стягувачем) не пропущений строк звернення із заявою в порядку статті 336 ГПК України. Рішення судів у даній справі та у справі № 910/16418/19 не виконані. Щодо примусового виконання рішення у цій справі відкрито виконавче провадження. За таких обставин, обґрунтованою є заява позивача, що подана в порядку статті 336 ГПК України з метою фактичного виконання рішення суду.

Судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин статті 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження», якими встановлена черговість задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, оскільки зазначені норми застосовуються виконавцем на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум за виконавчим провадженням.

Посилання суду першої інстанції на те, що задоволення заяви стягувача у цій справі може мати наслідком порушення вищевказаних приписів Закону України «Про виконавче провадження» щодо черговості задоволення вимог кредиторів у зведеному виконавчому провадженні, зокрема, погашення заборгованості перед працівниками боржника по заробітній платі, ґрунтується лише на припущеннях, оскільки не підтверджене будь-якими доказами. Наявність же виконавчих проваджень щодо боржника не може впливати на оцінку судом наявності або відсутності підстав для подання стягувачем у даній справі заяви про звернення стягнення на грошові кошти іншої особи. Так, для оцінки підставності поданої згідно зі статтею 336 ГПК України заяви суду належить з`ясувати станом на дату звернення обставини наявності заборгованості боржника перед стягувачем за виконавчим документом, наявність заборгованості перед боржником у третьої особи, яка нею не оспорюється або підтверджена рішенням суду, що набрало законної сили, закінчення строку звернення із заявою відповідно до частини другої статті 336 ГПК України. Інші підстави, зокрема, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» не можуть братись до уваги та слугувати підставами для відмови стягувачу або виконавцю у задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти.

Інші стягувачі у виконавчих провадженнях щодо стягнення з боржника, які виконуються в межах зведеного виконавчого провадження, не позбавлені права самостійно звернутись із відповідною заявою в порядку статті 336 ГПК України. Крім того, помилковими є посилання суду першої інстанції на обставини включення ПАТ «Центренерго» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, та на пряму заборону у зв`язку з цим на звернення стягнення на майно боржника - ПАТ «Центренерго» відповідно до пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження». Пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Отже, вказана законодавча норма не містить будь-якої заборони на звернення стягнення на майно відповідного товариства, зокрема, і шляхом звернення грошових сум в порядку статті 336 ГПК України.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ПАТ «Центренерго» звернулося із касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/17385/19 і залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023.

На думку скаржника, апеляційний господарський суд не дослідив та не врахував, що оскільки виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/16418/19 було зупинено на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» та на момент розгляду заяви не поновлено, відсутні підстави для звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, оскільки під час зупиненого виконавчого провадження примусові заходи не здійснюються.

Верховним Судом у постановах від 27.11.2023 у справі № 911/223/22 та від 06.12.2023 у справі № 911/862/22 вже розглядалися обставини прийняття рішення щодо приватизації державного пакета акцій розміром 78,289 % статутного капіталу ПАТ «Центренерго», Приватизація ПАТ «Центренерго» станом на час подання ТОВ «Шахтарськтранс» заяви, яка є предметом розгляду в межах господарської справи № 910/17385/19 продовжується. На теперішній час відсутній нормативно-правовий акт, який виключав би ПАТ «Центренерго» з переліку об`єктів великої приватизації державної власності.

У постановах Верховного суду від 24.05.2023 у справі № 904/11045/15, від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20 викладено висновки стосовно того, що зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Шахтарськтранс» вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржену постанову. Зауважує, що суд правильно застосував приписи статті 336 ГПК України, встановив, що ПАТ «Центренерго» має заборгованість перед боржником (ДП «Держвуглепостач») за наказом від 26.01.2021, яка підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 року у справі №910/16418/19. Посилання на обставини включення ПАТ « Центренерго» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, та на пряму заборону у зв`язку з цим на звернення стягнення на майно боржника - ПАТ «Центренерго» відповідно до пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є помилковим. Вказана законодавча норма не містить будь-якої заборони на звернення стягнення на майно ПАТ «Центренерго», зокрема, і шляхом звернення грошових сум в порядку статті 336 ГПК України.

5 Позиція Верховного Суду

5.1. За змістом статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.3. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України «Про виконавче провадження».

Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі № 905/1642/19 зазначив, що подана в порядку статті 336 ГПК України виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19 вказала, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Основною умовою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 ГПК України, є заборгованість, яка підтверджена рішенням суду або таку заборгованість не оспорює особа, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 06.02.2020 у справі №913/381/18.

Системний аналіз приписів статті 53 Закону України «При виконавче провадження» та статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.

При цьому за своєю правовою природою положення зазначених статей не є імперативними, судова дискреція в цьому випадку передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.

Предметом дослідження під час розгляду заяви відповідно до статті 336 ГПК України має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які просять звернути стягнення. Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень статті 336 ГПК України висловлена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17 та постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18.

Водночас остаточне рішення за результатами розгляду заяви, поданої в порядку, передбаченому статтею 336 ГПК України, має бути прийняте з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20.

Частина друга статті 336 ГПК України не встановлює виключних підстав для відмови в задоволенні такої заяви, а тому суд, установивши обставини, за яких звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, неможливе, може відмовити в задоволенні відповідної заяви з дотриманням норм процесуального законодавства. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20.

5.3. Суд першої інстанції встановив, що ПАТ «Центренерго» є господарським товариством, 78,288996 % акцій у статутному капіталі якого належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України і яке включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, а тому задоволення заяви позивача призведе до порушення пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи заяву позивача, суд апеляційної інстанції зазначив, що ПАТ «Центренерго» має заборгованість перед боржником (ДП «Держвуглепостач») за наказом від 26.01.2021 у цій справі, яка підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/16418/19, яке набрало законної сили. Строк для пред`явлення наказу від 04.11.2021 № 910/16418/19 до примусового виконання встановлений до 06.10.2024, тобто ТОВ «Шахтарськтранс» (стягувачем) не пропущений строк звернення із заявою в порядку статті 336 ГПК України.

Спростовуючи висновок суду першої інстанції щодо неможливості задоволення заяви позивача в порядку статті 336 ГПК України, апеляційний господарський суд зауважив, що пункт 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» не містить будь-якої заборони на звернення стягнення на майно відповідного товариства, зокрема, і шляхом стягнення грошових сум в порядку статті 336 ГПК України.

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (пункт 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами скаржника стосовно того, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов`язок державного виконавця зупиняти вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, є заходом примусового виконання рішення.

Зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації. При цьому стягувач не позбавлений можливості отримати виконання судового рішення, в тому числі шляхом вжиття виконавцем таких заходів щодо примусового виконання рішення як звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, тоді, коли приватизація завершиться.

Такий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 904/11045/15, від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20.

У той же час, попри те, що суд першої інстанції посилався на обставини включення ПАТ «Центренерго» до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, суд апеляційної інстанції не дослідив та не встановив обставини застосування до ПАТ «Центререго» приписів пункт 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» та зупинення виконавчого провадження у справі № 910/16418/19, що є важливим під час розгляду заяви ТОВ «Шахтарськтранс» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам з урахуванням практики Верховного Суду щодо розгляду заяв, поданих у порядку статті 336 ГПК України.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73 74 76 77 86 236- 238 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, апеляційний господарський суд не встановив усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу, не дослідив обставини, які є ключовими під час розгляду заяви ТОВ «Шахтарськтранс» про звернення стягнення на грошові кошти ПАТ «Центренерго», яке має заборгованість перед відповідачем, на загальну суму 249 110 985,52 грн, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/16418/19, а Верховний Суд, з огляду на повноваження, передбачені статтею 300 ГПК України не може встановлювати відповідні обставини.

5.4. У зв`язку із викладеним, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/17385/19 скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення судів скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на задоволення частково касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/17385/19 скасувати, передати справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ