№ 910/1758/24 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1758/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Сокола Олексія Юрійовича, Компанії «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській товарно-сировинній біржі» (GNT Trade DMCC) та Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санолта Корм»

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Компанія «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській багатопрофільній товарно-сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) приватний нотаріус Дімітрова Тетяна Андріївна,

2) приватний нотаріус Сімонова Ольга Юріївна,

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»,

4) Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний»,

5) Товариство з обмеженою відповідальністю «Аттолло Гранум»,

6) Товариство з обмеженою відповідальністю «Озірки»,

7) Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт»,

8) Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферко»,

9) Товариство з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД»,

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1.1. У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Санолта Корм» (далі - ТОВ «Санолта Корм» та/або позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 12.02.2024 № 386/5 (далі - наказ від 12.02.2024 № 386/5).

1.2. 20.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ «Санолта Корм» про застосування у справі заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили шляхом встановлення заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам і територіальним органам, Офісу протидії рейдерству, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, анулювання рішень про державну реєстрацію прав, відновлення (поновлення) відомостей про оренду та орендаря, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів на виконання пунктів 2- 4 наказу Міністерства юстиції України від 12.02.2024 № 386/5, у тому числі шляхом встановлення заборони скасовування (анулювання) рішення від 13.02.2023 № 66394273, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т. А., рішення від 11.04.2023 № 67153029, від 19.04.2023 №№ 67263756, 67263517, прийнятих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. щодо наступних об`єктів нерухомого майна:

- тип об`єкта нерухомого майна: зерновий термінал (ПТЗ) з обсягом одночасного зберігання до 190 тис. тон (ІV черга будівництва) за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2084464051101 площею 5288,2 кв. м, який знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, площа Митна, будинок 1/1;

- земельні ділянки з кадастровим номером 5110137500:07:002:0041 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 758173651101) та кадастровим номером - 5110137500:07:002:0042 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 758179151101).

Заява позивача обґрунтована тим, що спірним наказом від 12.02.2024 № 386/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав від 13.02.2023 № 66394273 щодо реєстрації права власності на нерухоме майно (зерновий термінал, який знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, площа Митна, будинок 1/1) за ТОВ «Санолта Корм» на підставі відповідного договору купівлі-продажу, укладеного в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку». Крім того, як похідні було скасовано: рішення від 11.04.2023 № 67153029, на підставі якого зареєстровано перехід права власності на вищезазначене нерухоме майно від ТОВ «Санолта Корм» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттолло Гранум» (далі - ТОВ «Аттолло Гранум»), який відбувся за договором купівлі-продажу від 10.04.2023 та змінено орендаря земельних ділянок з ТОВ «Санолта Корм» на ТОВ «Аттолло Гранум»; рішення від 19.04.2023 №№ 67263756, 67263517 на підставі яких зареєстровано іпотеку та заборону на нерухоме майно (іпотекодавцець - ТОВ «Аттолло Гранум», а іпотекодержатель - Товариство з обмеженою відповідальністю «Озірки» (далі - ТОВ «Озірки») за договором іпотеки від 19.04.2023).

Як зазначав заявник, виконання спірного наказу від 12.02.2024 № 386/5 призведе до повернення нерухомого майна (зерновий термінал (ПТЗ) з обсягом одночасного зберігання до 190 тис. тон (ІV черга будівництва), загальною площею 5288,2 кв. м, розташований за адресою: м. Одеса, площа Митна, будинок 1/1), у власність іпотекодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (далі - ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл») та відновлення права оренди земельних ділянок за ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл». Як наслідок, нерухоме майно, у свою чергу, може бути реалізоване в межах процедури банкрутства ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» з переходом прав власності на це майно до інших осіб, що призведе до того, що ТОВ «Санолта Корм», ТОВ «Аттолло Гранум» можуть втратити будь-які права на таке майно. Окрім того, існує ризик того, що ТОВ «Санолта Корм» втратить можливість взагалі відновити свої права на це майно, відновити скасоване рішення (запис) про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Вказане може призвести до того, що ТОВ «Санолта Корм» буде позбавлене можливості відновити порушені права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду. Одразу після скасовування (анулювання) рішення від 13.02.2023 № 66394273, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т. А., рішень від 11.04.2023 № 67153029, від 19.04.2023 №№ 67263756, 67263517, прийнятих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю., на ТОВ «Санолта Корм» можуть бути покладені обов`язки за позовом ТОВ «Аттолло Гранум», яке придбало нерухоме майно у ТОВ «Санолта Корм». ТОВ «Санолта Корм» буде змушене звертатися з вимогами до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (далі - Банк та/або Акціонерний банк «Південний») щодо повернення сплачених коштів за придбання майна, що також поставить Банк в край невигідне становище стосовно нерухомого майна та наслідків скасування реєстрації права власності на це майно. Тобто виконання спірного наказу від 12.02.2024 № 386/5 створить правову невизначеність щодо нерухомого майна та осіб, які у певний період часу були власниками чи є актуальними власниками, або щодо осіб, які мають речові права на нерухоме майно, або осіб, у яких виникне обов`язок повернути грошові кошти за цей майно на користь осіб, які його придбали. Отже, виконання спірного наказу від 12.02.2024 № 386/5 призведе до порушення прав та інтересів позивача та третіх осіб, порушить баланс інтересів позивача та третіх осіб відносно спірного нерухомого майна.

Наведені вище обставини, на думку заявника, вказують на те, що у разі прийняття судом рішення про задоволення позову у цій справі, до моменту набрання ним законної сили можуть виникнути обставини, які зроблять неможливим поновлення прав та інтересів позивача.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 21.11.2018 між Акціонерним банком «Південний» та позичальниками - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Металзюкрейн Корп ЛТД» укладено генеральну угоду про кредитування № AGS2018-05276, відповідно до умов якої з урахуванням всіх змін та доповнень Банк зобов`язався надавати позичальникам банківські послуги, в тому числі кредит/кредитна лінія/овердрафт з максимальним лімітом 18 500 000,00 доларів США, на виконання якої Банком надано позичальникам кредити, проте останні своїх зобов`язань щодо вчасного повернення кредиту не виконали.

У свою чергу, на забезпечення виконання зобов`язань між Акціонерним банком «Південний» та ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», серед іншого, укладено іпотечний договір, посвідчений 03.12.2020 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л. І., номер в реєстрі 1152, відповідно до умов якого з урахуванням всіх змін та доповнень ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» передало в іпотеку Банку нерухоме майно - зерновий термінал (ПТЗ) з обсягом одночасного зберігання до 190 тис. тон (ІV черга будівництва), загальною площею - 5288,2 кв. м, розташований за адресою: м. Одеса, площа Митна, будинок 1/1. Предмет іпотеки розташований на земельних ділянках: кадастровий номер 5110137500:07:002:0041 та кадастровий номер 5110137500:07:002:0042, на правах оренди, на підставі договору оренди, посвідченого 11.12.2015 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Галієвським Д. О.

13.02.2023 Банк у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного нерухомого майна на користь позивача (рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т. А. від 13.02.2023 № 66394273).

У подальшому, 10.04.2023 позивач продав спірне майно ТОВ «Аттолло Гранум» за відплатним договором купівлі-продажу, який був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. 10.04.2023 та зареєстровано за № 939. Відповідно до ТОВ «Аттолло Гранум» перейшло право оренди земельних ділянок на яких розташоване спірне майно, про що приватним нотаріусом Сімоновою О. Ю. було прийнято рішення від 11.04.2023 № 67153029.

19.04.2023 ТОВ «Аттолло Гранум» передало в іпотеку ТОВ «Озірки» спірне нерухоме майно, про що приватним нотаріусом Сімоновою О. Ю. були прийнятті рішення від 19.04.2023 №№ 67263756, 67263517, на підставі яких зареєстровано іпотеку та заборону на нерухоме майно.

Водночас спірним наказом Міністерства юстиції України від 12.02.2024 № 386/5, серед іншого, визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано вищезгадані рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т. А. від 13.02.2023 № 66394273 та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонової О. Ю. від 11.04.2023 № 67153029, від 19.04.2023 №№ 67263756, 67263517.

3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/1758/24 (суддя Усатенко І. В.), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 (Яковлєв М. Л. - головуючий, судді: Шаптала Є. Ю., Станік С. Р.) задоволено заяву ТОВ «Санолта Корм» про застосування заходів забезпечення позову та постановлено з метою забезпечення позову вжити такі заходи забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили шляхом: встановлення заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам і територіальним органам, Офісу протидії рейдерству, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, анулювання рішень про державну реєстрацію прав, відновлення (поновлення) відомостей про оренду та орендаря, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів на виконання пунктів 2- 4 наказу Міністерства юстиції України від 12.02.2024 № 386/5, у тому числі шляхом встановлення заборони скасовування (анулювання) рішення від 13.02.2023 № 66394273, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т. А., рішення від 11.04.2023 № 67153029, від 19.04.2023 №№ 67263756, 67263517, прийнятих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. щодо наступних об`єктів нерухомого майна:

- тип об`єкта нерухомого майна: зерновий термінал (ПТЗ) з обсягом одночасного зберігання до 190 тис. тон (ІV черга будівництва) за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2084464051101, площею 5288.2 кв. м, який знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, площа Митна, будинок 1/1;

3.2. Судові рішення мотивовані тим, що: оспорюваним наказом від 12.02.2024 № 386/5 скасовано реєстраційні дії щодо реєстрації права власності ТОВ «Санолта Корм» на спірне нерухоме майно (зерновий термінал, який знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, площа Митна, будинок 1/1) та права оренди земельних ділянок і подальше виконання спірного наказу може призвести до утруднення або неможливості поновити позивачем свої права та захистити майнові інтереси; відчуження спірного нерухомого майна та внесення відповідних змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо особи власника призведе до неефективності обраного заявником способу судового захисту, так як заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить ефективний захист та поновлення його порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду; невжиття заходів забезпечення позовних вимог щодо заборони здійснювати реєстраційні дії щодо спірного майна може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, вжиття таких заходів є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов; за змістом положень Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок) підставою для відмови державним реєстратором у проведенні реєстраційних дій є судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, а тому адекватним та ефективним способом забезпечення позову та таким, що відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову, є заборона суб`єктам реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, з приводу якого було прийнято спірний наказ.

Водночас судом першої інстанції зауважено на тому, що: за змістом норм Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову; вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав заявника на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду та навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду; права заявника можуть бути захищені за допомогою вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна; забезпечення позову лише обмежує право розпорядження цим нерухомим майном, а тому обрані заходи забезпечення позову жодним чином не будуть порушувати збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

4.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 у справі № 910/1758/24, Компанія «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській товарно-сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC) (ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 вказана юридична особа залучена до участі у справі № 910/1758/24 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - примітка суду) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Санолта Корм» про вжиття заходів забезпечення позову.

4.2. Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень статей 136 137 ГПК України.

Компанія «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській товарно-сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC), посилаючись на положення статей 136 137 ГПК України та правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 26.04.2024 у справі № 916/4893/23, від 10.04.2024 у справі № 910/12333/23, від 01.04.2024 у справі № 922/5184/23, від 19.01.2024 у справі № 904/3419/23, від 18.01.2024 у справі № 50/155 звертає увагу на те, що:

- суди не врахували, що наразі власником майна є ТОВ «Аттолло Гранум», відповідно у позивача відсутнє право, яке могло б бути захищене судом у даній справі. Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову в умовах відсутності у позивача права, яке могло б бути захищене судом у межах заявлених позовних вимог, є непропорційним та таким, що порушує положення статті 137 ГПК України;

- позивачем не доведено достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

- позивачем не надані докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову, та не доведено наявність реального ризику виконання спірного наказу від 12.02.2024 № 386/5 найближчим часом, а також те, що оскаржуваний наказ від 12.02.2024 № 386/5 буде виконаний. Так, позивачем не надані докази або не наведені відповідні обґрунтування того, що у період з дати винесення оскаржуваного наказу від 12.02.2024 № 386/5 (про наявність якого позивачу стало відомо на наступний день після його винесення) до дати винесення оскаржуваної ухвали, відповідачем чи третіми особами вчинялись дії, спрямовані на його виконання. Тобто позивач у заяві про вжиття заходів забезпечення позову посилається лише на потенційну можливість виконання оскаржуваного наказу від 12.02.2024 № 386/5, без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів;

- з огляду на зміст позовних вимог та правових підстав позову, зокрема посилання позивача як у позові, так і в заяві про вжиття заходів забезпечення позову на порушення норм матеріального права під час винесення оскаржуваного наказу від 12.02.2024 № 386/5, можна дійти висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення вчинення будь-яких реєстраційних дій на виконання пунктів 2- 4 оскаржуваного наказу від 12.02.2024 № 386/5 у даному випадку за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до прийняття рішення по суті;

- вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій на виконання пунктів 2- 4 оскаржуваного наказу від 12.02.2024 № 386/5 по суті є зупиненням дії наказу, оскільки зміст існування оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України полягає виключно у його виконанні шляхом внесення відповідних записів на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Додатково Компанія «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській товарно-сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC) також звернула увагу на те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 у справі № 914/466/23, серед іншого, за заявою Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; введено процедуру розпорядження майном боржника; визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича (далі - розпорядник майна ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»).

При цьому звернення стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно - зерновий термінал (ПТЗ)) відбулося 13.02.2023, тобто у проміжок часу між поданням заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (дата подання 03.02.2023) та призначенням її до розгляду (дата ухвали про призначення 06.02.2023), та винесенням ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство - 15.02.2023.

Отже, на думку Компанії «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській товарно-сировинній біржі» (GNT TRADE DMCC), очевидно, що договір купівлі-продажу від 13.02.2023, укладений в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», між Банком та ТОВ «Санолта Корм» (рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т. А. від 13.02.2023 № 66394273), є фраудаторним, адже укладений з метою завдання шкоди кредиторам боржника. Також про фраудаторність вказаного договору купівлі-продажу свідчать подальші дії позивача щодо продажу 10.04.2023 (під час процедури банкрутства ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл») нерухомого майна ТОВ «Аттолло Гранум»; а також передання нерухомого майна ТОВ «Аттолло Гранум» в іпотеку ТОВ «Озірки».

4.3. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 у справі № 910/1758/24, Міністерство юстиції України також звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, прийняти ухвалу, якою в задоволенні заяви ТОВ «Санолта Корм» про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

4.4. Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень статей 136 137 ГПК України.

Міністерство юстиції України зауважує, що заборона на вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (до такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.11.2018 у справі № 915/508/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1766/20, від 19.10.2020 у справі № 916/30/20, від 16.12.2020 у справі № 915/2460/19).

Водночас Господарський суд міста Києва, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, дійшов помилкових висновків про те, що виконання наказу від 19.08.2022 № 3503/5 під час розгляду справи істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду, оскільки:

- позивачем не наведено достатніх, належних та допустимих у розумінні положень статей 73 77 78 79 ГПК України доказів про вчинення відповідачем дій, спрямованих на порушення його майнових прав;

- задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд фактично вирішив справу без її розгляду по суті заявлених вимог, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, за відсутності в тому числі відповідних доказів, які б свідчили про очевидну протиправність рішення відповідача та суперечить висновкам, викладеним у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» ;

- забезпечення позову шляхом зупинення вчинення будь-яких реєстраційних дій на виконання пунктів 2- 4 оскаржуваного наказу від 19.08.2022 № 3503/5 в даному випадку за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог;

- забезпечення позову шляхом зупинення вчинення будь- яких реєстраційних дій на виконання пунктів 2- 4 оскаржуваного наказу від 19.08.2022 № 3503/5 по суті є зупиненням дії наказу, оскільки зміст існування наказу полягає виключно у його виконанні шляхом внесення відповідних записів на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому вжиті заходи забезпечення позову є неспівмірними;

- заходи забезпечення позову не мають відношення до майна позивача чи відповідача, а стосуються майна третіх осіб - ТОВ «Аттолло Гранум», яке не оскаржує спірний наказ від 19.08.2022 № 3503/5 та не подавало заяву про застосування заходів забезпечення позову.

4.5. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 у справі № 910/1758/24, розпорядник майна ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 вказана юридична особа залучена до участі у справі № 910/1758/24 як третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - примітка суду) також звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Санолта Корм» про забезпечення позову.

4.6. На обґрунтування доводів касаційної скарги розпорядник майна ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» послався на те, що:

- під час ухвалення оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не було враховано, що відповідно до частини 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, проте забезпечення позову шляхом зупинення вчинення будь-яких реєстраційних дій на виконання пунктів 2- 4 оскаржуваного наказу від 19.08.2022 № 3503/5 в даному випадку за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог;

- забезпечення позову шляхом зупинення вчинення будь-яких реєстраційних дій на виконання пунктів 2- 4 оскаржуваного наказу від 19.08.2022 № 3503/5 по суті є зупиненням дії такого наказу, оскільки зміст існування наказу полягає виключно у його виконанні шляхом внесення відповідних записів на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому вжиті заходи забезпечення позову є неспівмірними, оскільки спричиняють неможливість подальшого виконання необхідних дій в межах справи про банкрутство ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»;

- результат розгляду цього спору прямо вливає на розмір активів ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та пов`язаний з його майном, а тому з огляду на правові позиції Верховного Суду такий спір має розглядатися в межах справи № 914/466/23 про банкрутство ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл». Вказане свідчить про те, що, оскільки оскаржувані ухвала та постанова були ухвалені не в межах справи про банкрутство боржника, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи наведені рішення, діяли не як «суд, встановлений законом», у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що прямо свідчить про незаконність оскаржуваних ухвали та постанови, відповідно про наявність підстав для їх скасування;

- заходи забезпечення позову не мають відношення до майна позивача чи відповідача, а стосуються майна третіх осіб - ТОВ «Аттолло Гранум» (власник майна, який придбав таке майно у позивача), яке не оскаржувало наказ від 12.02.2024 № 386/5 та не подавало заяву про застосування заходів забезпечення позову. Вказане свідчить про те, що позивач станом на теперішній час не є власником спірного нерухомого майна, а тому у нього відсутнє право, з метою забезпечення ефективного захисту якого у майбутньому суд першої інстанції міг би правомірно вжити заходи забезпечення позову.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Здійснивши розгляд касаційних скарг у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Обґрунтовуючи касаційні скарги, скаржники вказують на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, положень статей 136 137 ГПК України.

Розглянувши наведені доводи, Верховний Суд зазначає таке.

Так, предметом судового розгляду є питання щодо наявності або навпаки правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом заборони вчинення, зокрема, реєстраційних дій.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частин 1, 4 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні ді (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України від 15.01.2020 № 460-IX); 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України від 15.01.2020 № 460-IX); 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування положень статей 136 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Тим часом обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73 74 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Тобто, крім того, що суд має дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, також об`єктом дослідження має бути така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 11.10.2019 у справі № 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 21.05.2020 у справі № 906/20/20, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/19, від 30.11.2020 у справі № 910/217/20, від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 13.05.2021 у справі № 916/2761/20).

Верховний Суд також вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

5.3. Як установлено вище, предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 12.02.2024 № 386/5.

Отже, з огляду на те, що у цій справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.

Отже, усталена практика Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову виходить з того, що у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Як убачається з матеріалів справи, заява про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі обґрунтована, зокрема тим, що:

- існує реальний ризик виконання спірного наказу від 12.02.2024 № 386/5;

- при цьому виконання вказаного наказу від 12.02.2024 № 386/5, а саме скасування реєстраційних дій, призведе до повернення нерухомого майна у власність іпотекодавця - ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», і таке майно в подальшому може бути реалізоване в межах банкрутства останнього з переходом права власності на це майно до інших осіб, що призведе до того, що позивач (особа, яка придбала таке майно в іпотекодержателя Акціонерного банку «Південний») та ТОВ «Аттолло Гранум» (власник майна, який придбав його у позивача) можуть втратити будь-які права на таке майно;

- вказане може призвести до того, що позивач буде позбавлений можливості відновити свої порушені права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду. Одразу після скасування (анулювання) рішень приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т. А. від 13.02.2023 № 66394273 та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонової О. Ю. від 11.04.2023 № 67153029, від 19.04.2023 №№ 67263756, 67263517 на позивача можуть бути покладені обов`язки за ТОВ «Аттолло Гранум», яке придбало нерухоме майно у позивача. Так само позивач буде змушений звертатися з вимогами до Акціонерного банку «Південний» щодо повернення сплачених коштів за придбання майна, що також поставить Банк у вкрай невигідне становище стосовно спірного нерухомого майна, та скасування реєстрації права власності на це майно;

- отже, виконання спірного наказу від 12.02.2024 № 386/5 створить правову невизначеність щодо спірного нерухомого майна та осіб, які у певний період часу були власниками чи є актуальними власниками, або щодо осіб, які мають речові права на нерухоме майно, або осіб, в яких виникне обов`язок повернути грошові кошти за цей майно на користь осіб, які його придбали, а також призведе до порушення прав та інтересів позивача та третіх осіб, порушить баланс інтересів позивача та третіх осіб відносно спірного нерухомого майна,

Досліджуючи обґрунтованість доводів позивача та подані ним документи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про існування обставин, наведених заявником на обґрунтування необхідності забезпечення позову, шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, рішення про реєстрацію права на яке скасовано спірним наказом від 12.02.2024 № 386/5.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що застосування зазначених заходів пов`язується з обставинами, на які позивач посилався на обґрунтування пред`явлених вимог. Справді, виконання спірного наказу від 12.02.2024 № 386/5 призведе до повернення спірного нерухомого майна у власність іпотекодавця - ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та, відповідно, відновлення за останнім права оренди земельних ділянок.

Надавши оцінку доводам позивача, суди також дійшли правильного висновку про те, що у разі подальшого (наступного) відчуження спірного майна та внесення відповідних змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо особи власника захист порушеного права позивача буде ускладненим, оскільки права на таке майно може перейти до іншої (інших) особи (осіб) та позивач не зможе захистити свої порушені права в межах даного судового процесу, а вимушений буде ініціювати нові позови як до набувачів спірного майна, що потребуватиме значних як фінансових, так і правових витрат, покладання яких на позивача буде неправомірним. Вказане власне призведе і до неефективності обраного заявником способу судового захисту.

При цьому, як правильно встановлено судами попередніх інстанції, заходи забезпечення позову, які позивач просить вжити у поданій заяві, стосуються нерухомого майна, щодо якого позивачем заявлені вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 12.02.2024 № 386/5, а отже, відповідають предмету позовних вимог.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову шляхом заборони проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», слід зазначити таке.

Відповідно до положень частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Статтею 18 вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 цього Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

У частинах 1, 2 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Пунктом 1 частини 2 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Статтею 31-1 цього Закону визначено, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником (частина 1).

Згідно із частиною 1 статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Для фізичних та юридичних осіб інформація за об`єктом нерухомого майна та суб`єктом речового права надається в електронній формі через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі (абзац 1 частини 2 статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 16.05.2023 у справі № 906/151/23 та від 07.02.2022 у справі № 916/3594/21.

При цьому питання щодо допустимості заходу забезпечення позову у спорі про скасування наказу Міністерства юстиції України вирішувалися в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21.

Згідно зі сформованим у пункті 8.13 цієї постанови висновком встановлена законом заборона на вчинення реєстраційних дій є зрозумілим, самодостатнім та передбаченим законом заходом забезпечення позову у спорі про скасування наказу Міністерства юстиції України.

Таким чином, наразі існує висновок Верховного Суду щодо того, який захід забезпечення позову у спорах про скасування наказу Міністерства юстиції України, прийнятого за наслідками розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції - щодо реєстраційної дії (відмови у її вчиненні) відповідно як до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», так і до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є належним та передбаченим законом.

Цей же висновок Верховним Судом застосовано послідовно, зокрема у постанові від 16.05.2023 у справі № 910/2281/22.

Підсумовуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що з огляду на обставини даної справи, враховуючи, що метою позову у цій справі є поновлення порушених прав, інтересів позивача як особи, запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно якого анульовано спірним наказом від 12.02.2024 № 386/5, застосовані судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову є безпосередньо пов`язаними з предметом позову і такі заходи є обґрунтованими та адекватними.

При цьому судами попередніх інстанцій доцільно зауважено, що

- в даному випадку вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій не можуть свідчити про вирішення спору сторін по суті. У разі відмови у позові такі заходи не будуть перешкоджати виконанню наказу від 12.02.2024 № 386/5;

- вжиті заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані із предметом розгляду у даній справі та мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та жодним чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті;

- вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушенню прав заявника на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду та, навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду;

- визначені заявником заходи забезпечення позову гарантуватимуть виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, та гарантуватимуть ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

- забезпечення позову лише обмежує право розпорядження цим нерухомим майном, а тому обрані заходи забезпечення позову жодним чином не будуть порушувати збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Отже, оскаржені ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції прийняті відповідно до висновку, сформованому, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21, підстави для скасування судових рішень з наведених скаржниками мотивів відсутні.

5.4. Колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковими твердження розпорядника майна ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про те, що, оскаржувані судові рішення мають бути скасовані, оскільки результат розгляду цього спору прямо вливає на розмір активів ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та пов`язаний з його майном, а тому спір має розглядатися в рамках справи № 914/466/23 про банкрутство ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», та зауважує на тому, що предметом розгляду у цій справі є вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 12.02.2024 № 386/5, а ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» не є ані позивачем, ані відповідачем у цій справі.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства пов`язує участь боржника у спорі саме як сторони такого спору. Інша участь боржника у спорі виключає можливість розгляду такого спору в межах справи про банкрутство за правилами статті 7 цього Кодексу (постанова Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 1-23-32/135-08-4825).

5.5. Посилання скаржників як на підставу скасування оскаржуваних ухвали та постанови на те, що заходи забезпечення позову не стосуються майна позивача, що свідчить про те, що у нього відсутнє право, з метою забезпечення ефективного захисту якого у майбутньому суд першої інстанції міг би правомірно вжити заходи забезпечення позову, колегією суддів до уваги не беруться, а вказані обставини судом не досліджуються, оскільки вказані твердження фактично стосуються наявності у позивача підстав для звернення до суду з цим позовом, проте при встановленні наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд не досліджує наявність підстав для задоволення поданого до суду позову. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18.

5.6. Решта доводів касаційних скарг щодо порушення судами попередніх інстанцій положень статей 136 137 ГПК України не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційних скарг.

При цьому посилання скаржників у касаційних скаргах на правові висновки щодо застосування положень статей 136 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких наведено у текстах касаційних скарг, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин конкретної справи.

З огляду на викладене, звертаючись із касаційними скаргами, скаржники не спростували висновків судів попередніх інстанцій та не довели неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними ухвали та постанови. Оцінка доводів касаційних скарг, спрямованих на заперечення встановлених судом обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. На підставі вищевикладеного Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що оскаржувані ухвала та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційні скарги не підлягають задоволенню.

6.2. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційних скарг без задоволення, а ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржників.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Сокола Олексія Юрійовича, Компанії «Джи-Ен-Ті Трейд при Дубайській товарно-сировинній біржі» (GNT Trade DMCC) та Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 у справі № 910/1758/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ