ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/17630/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.
за участю представників:
Позивача: Бережной Д.С.
Відповідача 1: Ананійчук О.А.
Відповідача 2: Іваницька Т.Б.
Третя особа 1: Гончар В.М.,
Третя особа 2: не з`явився
Третя особа 3: Крилевець М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Кабінету Міністрів України, Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020
(головуючий - Кравчук Г.А., судді Козир Т.П., Коробенко Г.П.)
у справі №910/17630/19 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реватіс"
до 1) Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", 2) Міністерства фінансів України
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1) Національного банку України, 2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 3) Кабінету Міністрів України
про визнання недійсними договорів,
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з перебуванням судді Ткача І.В. на лікарняному, склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 20.10.2020, який наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Реватіс" (далі - ТОВ "Реватіс" ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі- АТ КБ "Приватбанк") та Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України) про:
- визнання недійсним договору про придбання акцій № 7/2016 від 20.12.2016 та акту приймання-передавання за договором про придбання акцій № 3/2016 від 20.12.2016, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" від імені якого діяв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у АТ КБ "Приватбанк" Славкіної М.А. та ТОВ "Реватіс", від імені якого діяв Шевченко А.М., Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ "Приватбанк";
- визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 та акту виконання зобов`язань по договору купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016, що укладені між Державою в особі Міністерства фінансів України та усіма особами, які станом на 21.12.2016 були власниками простих іменних акцій ПАТ КБ "Приватбанк", від імені яких діяла Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Приватбанк" Шевченко А.М. в інтересах та за рахунок якої діяло ПАТ КБ "Укргазбанк" в частині, що стосується прав та інтересів ТОВ "Реватіс".
3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про придбання акцій та договір купівлі-продажу акцій банку порушують право власності позивача на грошові кошти, оскільки направлені на незаконне заволодіння його майном, відтак, мають бути визнані недійсними.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Ухвалами Господарського суду міста Києва від 27.01.2020, 02.03.2020, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Національний банк України (далі - НБУ), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі- ФГВФО), Кабінет Міністрів України (далі - КМУ).
5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2020 провадження у справі закрито.
6. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що спосіб захисту, обраний позивачем, а саме визнання недійсними правочинів, не відповідає частинам 3, 4 ст. 5 ГПК України, тому провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 7 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2020 скасовано. Матеріали справи передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
8. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач у своїй позовній заяві доводить, що він у спірних правовідносинах не виступає як учасник (акціонер) банку, а при укладенні спірних договорів було порушено вимоги ст. 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що призвело до безпідставного та незаконного позбавлення його права власності на кошти, розміщенні на рахунках у АТ КБ "Приватбанк". Тобто, позовні вимоги позивача не були обґрунтовані порушенням його права на акції банку, не мали на меті повернення таких акцій (відновлення статусу учасника банку), а обґрунтовані порушенням його права власності на грошові кошти, розміщені на його депозитних та поточних рахунках у АТ КБ "Приватбанк".
У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для встановлення факту, чи є або був позивач учасником банку та чи були порушені права позивача внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку, суду першої інстанції необхідно було дослідити надані сторонами докази та встановити обставини справи по суті спору, що неможливо зробити на стадії підготовчого провадження. Тоді як, суд першої інстанції, не переходячи до розгляду справи по суті, на стадії підготовчого провадження, вдався до дослідження доказів та встановлення обставин у даній справі, що відповідно до вимог ст. 177 ГПК України не допускається, а тому висновки суду про невірно обраний позивачем спосіб захисту є передчасними, оскільки вирішення даного питання можливо лише на стадії розгляду спору по суті.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
9. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Кабінет Міністрів України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
10. Підставами касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначив неправильне застосування судами ст.ст. 204 328 334 ЦК України, ч. 6 ст. 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 № №590-IX та порушення ст.ст. 177 182 185 ГПК України.
11. АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а ухвалу господарського суду залишити в силі.
12. В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення АТ КБ "Приватбанк" зазначило про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, п. 10 ч. 2 ст. 182, п. 2 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 231 ГПК України. Відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ч. 3 ст. 5 ГПК України та п. 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-IX. Скаржник не погоджується з посиланням суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.06.2020 у справі №911/1465/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, оскільки правовідносини у вказаних справах не є подібними з цією справою.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
13. ТОВ "Реватіс" подало відзиви на касаційні скарги, в яких просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.
14. Позивач вважає, що обов`язковою умовою для закриття провадження у справі через невідповідність обраного позивачем способу захисту права є встановлення судом певної сукупності обставин визначених ч. 3, ч. 4 ст. 5 ГПК України, а саме: чи є або був позивач учасником банку; чи були порушені його права та інтереси внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку; чи є протиправними (незаконними) індивідуальні акти; чи застосовуються положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ до спірних правовідносин.
15. Також позивач зауважує на тому, що положення ст. 177 ГПК України визначають повноваження суду під час підготовчого засідання, в перелік яких не входить дослідження доказів та встановлення обставин справи по суті спору.
16. На думку позивача, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що у цій справі суд першої інстанції на стадії підготовчого провадження дійшов до передчасного висновку про невірно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки вирішення вищевказаних питань можливе лише на стадії розгляду спору по суті.
17. НБУ подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому підтримав доводи викладені у касаційних скаргах, та зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спосіб захисту, обраний позивачем, а саме визнання недійсним правочинів, не відповідає частинам третій та четвертій статті 5 ГПК України, з огляду на що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-IX.
18. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
Позиція Верховного Суду
19. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача - 1, третьої особи - 1, третьої особи -3, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та доводи відзивів, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
20. Предметом спору у справі є вимоги про визнання недійсними договорів.
21. Верховний Суд враховує, що відповідно до положень ст. 2 ГПК України, ст.ст. 15 16 ЦК України, ст. 20 ГК України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення, і задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
22. У статті 231 ГПК України наведені загальні підстави для закриття провадження у справі.
23. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
24. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
25. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що законодавство наділяє суд можливістю здійснити процесуальну дію у вигляді закриття провадження у справі як в підготовчому засіданні в разі наявності підстав для цього, так і під час розгляду справи по суті.
26. Наведена правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №910/22947/17 та від 10.12.2019 у справі №921/520/18.
27. 23.05.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 року №590-ІХ.
28. Зазначеним законом були внесені зміни до ст. 5 ГПК України, а саме вказану статтю доповнено частинами третьою і четвертою такого змісту: "3. Єдиним способом захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, є відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.
4. Визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта/рішення, зазначеного у частині третій цієї статті, не може бути підставою для застосування способів захисту у вигляді визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку".
29. Відповідно до пункту 7 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" судові провадження в господарських справах за позовом учасника та/або колишнього учасника банку про захист прав або інтересів, які були порушені внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення Кабінету Міністрів України, судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом ухвалення рішення (ухвали, постанови), у разі невідповідності обраних позивачем способів захисту вимогам частин третьої, четвертої статті 5 Господарського процесуального кодексу України підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.
30. Отже, обов`язковою умовою для закриття провадження у справі через невідповідність обраного позивачем способу захисту права є встановлення судом певної сукупності обставин, визначених частинами 3, 4 ст. 5 ГПК України.
Суду необхідно встановити: 1) чи є або був позивач учасником банку; 2) чи порушені права або інтереси позивача як учасника банку внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку.
31. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач, звертаючись з вимогами у цій справі, обґрунтовував їх укладенням договорів поза його волею, в примусовому порядку та з порушенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Так, позивач у своїй позовній заяві доводить, що він у спірних правовідносинах не виступає як учасник (акціонер) банку, а під час укладення оспорюваних договорів було порушено вимоги ст. 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що призвело до безпідставного та незаконного позбавлення його права власності на кошти, які розміщені на його рахунках у АТ КБ "Приватбанк". Тобто, позовні вимоги позивача не були обґрунтовані порушенням його права на акції банку або з метою повернення таких акцій (відновлення статусу учасника банку), а обґрунтовані порушенням його права власності на грошові кошти, які розміщені на його депозитних та поточних рахунках у АТ КБ "Приватбанк".
32. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що для правильного застосування до правовідносин сторін вимог частин 3, 4 ст. 5 ГПК України, суду першої інстанції необхідно було дослідити подані сторонами докази та встановити обставини справи по суті спору.
33. Водночас ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі була проголошена на стадії підготовчого провадження, тоді як положеннями ст.ст. 177 181 182 ГПК України не передбачено дослідження та встановлення обставин справи під час підготовчого провадження.
34. Дослідження доказів та встановлення обставин справи здійснюється під час розгляду справи по суті.
35. Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
36. Частиною 1 ст. 209 ГПК України передбачено, що суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.
37. Враховуючи, що в контексті конкретних обставин цієї справи суд першої інстанції закрив провадження у справі на підставі п. 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-IX, яким передбачено закриття провадження у справі у зв`язку з невідповідністю способу захисту прав позивача, визначеному частинами 3, 4 ст. 5 ГПК України, виходячи із завдань підготовчого провадження, встановлених ГПК України, та неможливістю дослідження обставин справи на даній стадії судового процесу, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції був позбавлений можливості надавати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту змісту порушеного права, характеру його правопорушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. А тому, за відсутності повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідження наданих учасниками справи доказів та надання оцінки всім аргументам учасників справи, що здійснюється судом саме під час розгляду справи по суті, будь-які висновки суду першої інстанції щодо наявності чи відсутності порушення права, за захистом якого звернувся позивач, а також належності та ефективності обраного ним способу захисту на стадії підготовчого провадження є передчасними.
38. Таким чином, суд першої інстанції не з`ясував певної сукупності обставин для застосування до даних правовідносин сторін частин 3, 4 ст. 5 ГПК України, тому Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про передчасність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі, у зв`язку з невідповідністю способам захисту прав позивача, визначених частинами 3, 4 ст. 5 ГПК України.
39. Верховний Суд погоджується з аргументами АТ КБ "Приватбанк" про безпідставність посилань суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.06.2020 у справі №911/1465/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, оскільки правовідносини у вказаних справах не є подібними з цією справою. Водночас посилання суду апеляційної інстанції на зазначені постанови не призвело до прийняття незаконної постанови.
40. Доводи касаційних скарг щодо наявності підстав для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі ухвали суду першої інстанції про закриття провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, а тому відхиляються судом касаційної інстанції.
41. Отже, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення процесуального права та з урахуванням встановлених обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
42. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про передчасність ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального і матеріального права до правовідносин сторін.
43. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
44. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг Кабінету Міністрів України та Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції, - без змін.
Судові витрати
45. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги Кабінету Міністрів України, Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 у справі №910/17630/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді Н.М. Губенко
В.І. Студенець