ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18008/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пром Інновація"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 (колегія суддів: Алданова С.О. - головуючий, Мартюк А.І., Зубець Л.П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пром Інновація"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віалінт",

про визнання договору поруки недійсним

за участю:

позивача: Дідович А.К. (адвокат)

відповідача: Уколов О.Л. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач), Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пром Інновація" (далі - позивач) просило визнати недійсним договір поруки №4В14115И/П від 20.10.2016.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір поруки укладено під впливом обману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020, в позові відмовлено.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що відсутні правові підстави вважати, що правочин вчинено під впливом обману.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. В касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняті у справі рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Позивач в якості підстав касаційного оскарження, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до ухвали Верховного Суду від 02.03.2021, посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, що підтверджують факт обману відповідачем позивача (п.4 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України).

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

4.2. Як встановлено судами, 20.10.2016 між позивачем (поручитель за договором) та відповідачем (кредитор за договором) укладено спірний договір поруки № 4В14115И/П (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Віалінт" (боржник за договором, третя особа у справі) своїх зобов`язань за кредитними договорами від 11.02.2014 №4В14115И; від 19.02.2014 №4В14083Д; від 25.02.2014 № 4В14084Д.

4.3. Як вбачається з матеріалів справи, позивач клопотанням від 05.02.2020 просив витребувати у відповідача копію рішення Правління Національного Банку України від 05.10.2016 №323/БТ, яким зобов`язано відповідача розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфелю, і клопотаннями від 18.02.2020 просив поновити строк на подання клопотання про витребування доказів і витребувати у відповідача кредитні договори №4В14115И від 11.02.2014, №4В14083И від 19.02.2014, №4В14084И від 25.02.2014 та по`вязані з ними документи.

4.4. Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.03.2020 в мотивувальній частині зазначив, що він протокольно відмовив у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів від 05.02.2020 та 18.02.2020. При цьому в тій же мотивувальній частині посилаючись на положення ст.ст. 80 81 118 ГПК України зазначив про те, що суд не вважає поважними причини пропуску позивачем процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів і у зв`язку з пропуском вказаного строку зазначені клопотання позивача залишає без розгляду.

4.5. У якості підстав касаційного оскарження скаржник зазначив, що суд першої інстанції відмовивши у поновлені процесуального строку залишив клопотання без розгляду, що зокрема передбачено положеннями чинного ГПК України, однак пізніше зробив висновок про те, що у задоволенні клопотань про витребування доказів було відмовлено.

Такі дії суду скаржник вважає вчиненими з порушенням процесуального законодавства.

4.6. Також скаржник вказує, що за висновками суду наведені позивачем причини пропуску встановленого процесуального строку подачі клопотання про витребування доказів разом з позовною заявою, суд не визнав поважними з огляду на те, що доводи позивача про необхідність витребування вказаних у клопотаннях документів виникла у зв`язку з аргументами та позицією відповідача, викладеними у відзиві на позов.

Такі висновки суду скаржник вважає необґрунтованими та такими, що суперечать положенням статті 74 ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів кожною із сторін.

4.7. Відповідно до вимог статті 300 частини 1 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, у даній справі суд касаційної інстанції здійснює перевірку судових рішень, які переглядаються у касаційному порядку, щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права лише в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження

4.8. Із доводів, наведених скаржником, вбачається, що він незгодний із процесуальними процедурами, якими суд вирішив його клопотання.

4.9. Відповідно до положень статті 74 ГПК України, на яку посилався скаржник, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1). У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч.4).

Зазначена норма права є загальною, оскільки процедура подання доказів суду першої інстанції визначена у статтях 80, 81 цього Кодексу.

4.10. Згідно статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч.1). Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2). Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.3). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4). У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5). У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин (ч.6). Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів (ч.7). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8). Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч.9). Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи (ч.10). У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів (ч.11).

Відповідно до положень статті 81 цього Кодексу учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч.1).

4.11. Отже посилання скаржника на порушення положень статті 74 ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів кожною із сторін, з огляду на наведені положення статей 80, 81 цього Кодексу, не дають правових підстав вважати, що судом першої інстанції було порушено вказану норму процесуального права.

4.12. Згідно статті 243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки (ч.1).

Положеннями статті 302 частини 2 цього Кодексу визначено, що судом касаційної інстанції не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже виходячи із наведених положень процесуального законодавства та доводів скаржника про те, що суд першої інстанції відмовивши у поновлені процесуального строку залишив клопотання без розгляду, що зокрема передбачено положеннями чинного ГПК України, однак пізніше у своїх рішеннях зробив висновок про те, що у задоволенні клопотань про витребування доказів було відмовлено, такі доводи скаржника можуть бути підставою для виправлення допущених у судових рішеннях описок, та не можуть бути підставою для скасування судових рішень з одних лише формальних міркувань.

4.13. Виходячи із меж касаційного перегляду, передбачених положеннями статей 287 300 ГПК України, з урахуванням положень статті 294 цього Кодексу щодо підстав відкриття касаційного провадження, судові рішення на предмет інших наведених у них мотивів стосовно застосування норм матеріального і процесуального права, судом касаційної інстанції не перевіряються.

4.14. За вказаних обставин касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення відповідно до приписів статті 309 ГПК України, а судові рішення підлягають залишенню без змін.

4.15. Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 315 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пром Інновація", подану з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі № 910/18008/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич