ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/18593/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Міщенко І.С., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.

та представників

Позивача: не з`явився

Відповідача-1: Кустова Т.В.

Відповідача-2: Кустова Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023

(головуючий - Тарасенко К.В., судді - Разіна Т.І., Іоннікова І.А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022

(суддя - Сівакова В.В.)

у справі № 910/18593/21

за позовом Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів»

до 1) Акціонерного товариства «ВТБ Банк»;

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 366 490,55 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (далі - ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів», позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - АТ«ВТБ Банк», відповідач-1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФС, відповідач-2) про:

- зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести позивача в реєстр кредиторів щодо стягнення (повернення) коштів Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» у сумі 366 490,55 грн;

- стягнення з АТ «ВТБ Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» грошові кошти в сумі 366 490,55 грн.

2. В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору банківського рахунку № НЮ - 133353/18 від 18.05.2011, позивачем було відкрито поточний гривневий рахунок, на якому станом на 29.12.2018 зберігалися кошти у розмірі 366 490,55 грн. Рішенням Правління НБУ 18.12.2018 № 849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ Банк» виконавчою дирекцією прийнято рішення № 3392 від 18.12.2018 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатору банку. Позивачем 29.12.2018 скеровано уповноваженій особі ФГВФО на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» заяву про визнання ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» кредитором АТ «ВТБ Банк» щодо залишків коштів на загальну суму 366 490,55 грн. Проте, 20.01.2021 уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» надала позивачу відповідь на запит, з якого вбачається, що кредиторські вимоги позивача вважаються погашеними, оскільки позивачем заяву про кредиторські вимоги, у встановлений законодавством термін, не надіслано.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023, у задоволенні позову відмовлено.

4. Судове рішення мотивовано тим, що позивач не надав належних доказів звернення до банку у 30-денний строк на прийняття вимог кредиторів банку, відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначений строк є граничним та поновленню не підлягає, отже, кредиторські вимоги позивача до банку є погашеними і позивачу правомірно відмовлено у включенні його кредиторських вимог до відповідного реєстру кредиторів АТ «ВТБ Банк», а тому вимоги позивача є необгрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

6. Скаржник, посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо надання переваг (пріоритету) спеціальному Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», над нормами Конституції України, як нормами прямої дії, над Цивільним кодексом України, як основного акту цивільного законодавства, над нормами інших законів, з огляду на приписи статті 4 Цивільного кодексу України, та відповідного їх тлумачення, наданого в пункті 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 № 5-рп/2012 у справі № 1-7/2012, а також викладені у правових висновках Верховного Суду України у постановах від 30.10.2013с№ 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15.

7. Крім того, скаржник посилаючись на положення п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, вказує на те, що 27.04.2023 ознайомившись з матеріалами справи позивачем встановлено, що в матеріалах справи відсутня підписана постанова апеляційного суду від 19.04.2023, що є порушенням п. 3 ч. 1 ст. 310 ГПК України. Також, у постанові апеляційного суду вказано про те, що повний текст постанови виготовлено 30.05.2023, тобто через 41 день після прийняття постанови, що є порушенням ст. 233 ГПК України

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, та вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

9. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.05.2011 між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (Банк) та Всеукраїнською спілкою автомобілістів (Клієнт) було укладено договір банківського рахунку № НЮ-13353/18 (надалі - Договір).

10. Відповідно до п. 1.1 договору Банк зобов`язується відкрити Клієнту поточний(і) рахунок(ки) в національній та іноземній валютах згідно з заявою(ами) Клієнта (далі - рахунок) та зобов`язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України і надавати послуги з купівлі, продажу або обміну іноземної валюти або банківських металів, а Клієнт зобов`язується сплачувати Банку плату за надані послуги відповідно до діючих Тарифів Банку.

11. Згідно довідки Банку № 102834 вбачається, що позивачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях.

12. Рішенням Правління Національного банку України № 796-рш/БТ від 27.11.2018 «Про віднесення Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних» та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3180 від 27.11.2018 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «ВТБ Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» запроваджено тимчасову адміністрацію у АТ «ВТБ Банк».

13. Відповідно до рішення Правління Національного банку України № 849-рш від 18.12.2018 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 3392 від 18.12.2018 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким було запроваджено процедуру ліквідації у АТ «ВТБ Банк» строком на два роки з 19.12.2018 по 18.12.2020 включно. Призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «ВТБ Банк», визначені Законом.

14. Відомості про ліквідацію АТ «ВТБ Банк» було опубліковано 22.12.2018 в газеті «Голос України» № 247 (7002), а отже дана обставина є доведеною.

15. Крім цього, інформація про те, що АТ «ВТБ Банк» перебуває в стані ліквідації є публічною та доступною, зокрема розміщена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

16. З огляду на викладене, кредитори АТ «ВТБ Банк» мали право заявити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб свої кредиторські вимоги до Банку у строк до 21.01.2019 включно.

17. Позивач у позовній заяві зазначає, що ним 29.12.2018 скеровано Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб АТ «ВТБ Банк» Шевченко О.В. заяву про визнання позивача кредитором Банку щодо залишків коштів на поточних рахунках та за іншими видами заборгованості на загальну суму 366 490,55 грн. В матеріалах справи наявна заява позивача № 74 від 29.12.2018, адресована Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб АТ «ВТБ Банк» Шевченко О.В., в якій позивач просить визнати його кредитором АТ «ВТБ Банк» щодо вказаних вимог.

18. Однак матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, що вказана заява була направлена банку в межах визначеного законом строку, а саме до 21.01.2019.

19. Позивачем в якості доказів надіслання наведеної вище заяви Уповноваженій особі Фонду подано копію Журналу реєстрації вихідної кореспонденції за 2018 рік, в якому міститься інформація, що під № 74 29.12.2018 Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів ПАТ «ВТБ Банк» надіслано лист про визнання вимог кредитора та стоїть підпис невідомої особи. Також подано копію внутрішнього реєстру № 28 відправлення кореспонденції з 27.12.2018 по 29.12.2018 в якому зазначено, що 29.12.2018 Фонду гарантування вкладів ПАТ «ВТБ Банк» надіслано запит.

20. Відповідачем-1 заперечує отримання заяви позивача № 74 від 29.12.2018, на підтвердження вказаної обставини надає витяг з Журналів реєстрації вхідних листів за період з 22-31.12.2018 та 01-21.01.2019, в яких відсутній будь-який запис про реєстрацію вхідної кореспонденції від позивача.

21. В матеріалах справи наявний лист Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб АТ «ВТБ Банк» № 74/1-2 від 20.01.2020, яким надано відповідь на лист позивача № 67 від 28.12.2020 про те, що ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» заяву про свої вимог до АТ «ВТБ Банк» у встановлений законодавством термін не надіслала, тому вимоги позивача вважаються погашеними.

22. В подальшому позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з листом № 12 від 22.02.2021, в якому повідомив, що звертався до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» із заявою про кредиторські вимоги на суму 366.490,55 грн.

23. У відповідь на зазначений лист Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом № 37-3894/21 від 18.03.2021 повідомив, що за інформацією АТ «ВТБ Банк» заява позивача про визнання кредиторських вимог у встановлений строк до Банку не надходила, а тому кредиторські вимоги позивача вважаються погашеними, повідомив, що у разі наявності документального підтвердження надіслання заяви про визнання кредитором до Банку у встановлений Законом строк (повідомлення ДП «Укрпошта» про вручення відправлення тощо) просив надати таке підтвердження на адресу АТ «ВТБ Банк» або Фонду.

24. З листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 942/1-2 від 18.06.2021 у відповідь на заяву позивача № 33 від 11.05.2021 вбачається, що Фонд не прийняв до уваги надану позивачем копію реєстру № 38 відправлення кореспонденції з 27.12.2018 по 29.12.2018 та вкотре зазначив, що заява з кредиторськими вимогами у встановлений законодавством термін не надіслана, тому вимоги є погашеними.

25. Таким чином, позивачем не подано жодних доказів в підтвердження того, що ним направлено заяву про визнання його кредитором протягом строку, встановленого ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

26. З огляду на те, що встановлений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 30-денний строк на прийняття вимог кредиторів банку є граничним та поновленню не підлягає, встановивши що позивач не надав належних доказів звернення до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» із заявою про визнання його кредитором АТ «ВТБ Банк» у встановлений строк, суди обґрунтовано зазначили, що вимоги позивача є погашеними, отже позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Позиція Верховного Суду

27. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів - 1 і 2, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

28. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

30. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

31. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

32. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

33. Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

34. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.

35. Таким, чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовані неправильно). Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

36. Як вказувалось, звертаючись з касаційною скаргою скаржник, посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо надання переваг (пріоритету) спеціальному Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», над нормами Конституції України, як нормами прямої дії, над Цивільним кодексом України, як основного акту цивільного законодавства, над нормами інших законів, з огляду на приписи статті 4 Цивільного кодексу України, та відповідного їх тлумачення, наданого в пункті 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 № 5-рп/2012у справі № 1-7/2012, а також викладені у правових висновках Верховного Суду України у постановах від 30.10.2013с№ 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15.

37. Проаналізувавши доводи касаційної скарги Верховний Суд зазначає наступне.

38. Конституція України є Основним законом України.

39. Конституція є базою, фундаментом усього законодавства. Це означає, що усі нормативні акти повинні розроблятися на основі Конституції. Якщо який-небудь документ суперечить Конституції, то він, безумовно, підлягає скасуванню. Конституція закріплює основи суспільного і державного устрою країни, визначає напрями розвитку суспільства і держави, основи організації та діяльності державних органів, а також органів місцевого самоврядування, встановлює конституційні гарантії здійснення прав та свобод людини і громадянина, спрямовує розвиток державної та самоврядної форм народовладдя. Саме цим закріплюється її центральне місце в системі.

40. Так, відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати.

41. Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

42. Законодавство являє собою набір основних обов`язкових до виконання положень, об`єднаних в акти законодавства, і суддя здійснює правозастосування у відповідності до юридичної кваліфікації дій осіб чи обставин, та з`ясовує зміст прав і обов`язків учасників спору.

43. Згідно із частини 1, 3 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

44. Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

45. Згідно із ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

46. Звертаючись з вказаними позовними вимогами позивач зазначав, що відповідач-1 безпідставно не виконує зобов`язання з повернення коштів з банківського рахунку, у зв`язку з ліквідацією банку. При цьому, позов обґрунтовано посиланням на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

47. Водночас, судами встановлено, що відповідно до рішення Правління Національного банку України № 849-рш від 18.12.2018 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 3392 від 18.12.2018 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким було запроваджено процедуру ліквідації у АТ «ВТБ Банк» строком на два роки з 19.12.2018 по 18.12.2020 включно. Призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «ВТБ Банк», визначені Законом.

48. Згідно ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

49. Зазначений Закон є чинним, в порядку визначеному законодавством неконституційним не визнавався, водночас, згідно з частинами 2, 3 ст. 1 Закону метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

50. Отже, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідація банків врегульована вказаним Законом, який є спеціальним та пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

51. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, зазначає, що суди безпідставно не застосували положення ст.ст. 3 8 9 13 41 Конституції України.

52. Такі доводи касаційної скарги, в даному випадку, є хибними, оскільки, по -перше вказані положення Конституції України встановлюють загальні засади щодо держави Україна, права, свободи та обов`язки людини і громадянина, по - друге Конституція підлягає безпосередньому (без необхідності ухвалення окремого нормативного акта) застосуванню за умови якщо:

- зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;

- правовий акт, який був чинним до набрання чинності конституцією або ухвалений після цього, суперечить їй;

- правовідносини не врегульовано правовим актом.

53. Такі умови у даному випадку відсутні.

54. Як вказувалось предметом спору у справі є вимоги про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести позивача в реєстр кредиторів щодо стягнення (повернення) коштів Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» у сумі 366 490,55 грн та стягнення з АТ «ВТБ Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» грошові кошти в сумі 366 490,55 грн.

55. З урахуванням вищезазначеного суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували до правовідносин у справі положення Закону, як пріоритетні, а тому, у Верховного Суду відсутні підстави для викладення відповідного правового висновку щодо застосування норм права до правовідносин у справі.

56. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, від 29.08.2018 у справі № 127/10129/17, від 23.01.2019 у справі № 761/2512/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, в яких зазначено, що у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним щодо інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

57. Згідно із ст. 44 Закону Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

58. Частиною 5 ст. 45 Закону встановлено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

59. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

60. Пунктом 3 ч. 1 ст. 48 Закону визначено, що уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

61. Отже, кредитори АТ «ВТБ Банк» мали право заявити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб свої кредиторські вимоги до Банку у строк до 21.01.2019 включно.

62. Згідно із ч. 1 ст. 49 Закону Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

63. З урахуванням вищезазначених положень законодавства, суди встановили, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин звернення позивача, в межах строку визначеного положеннями ст. 45 Закону, до банку з заявою про визнання позивача кредитором банку, при цьому судами обґрунтовано відхилено посилання позивача на такий доказ направлення кореспонденції банку, як Журнал реєстрації вихідної кореспонденції, оскільки такий доказ не є належним і допустимим, в розумінні положень ст. ст. 73-77 ГПК України, оскільки свідчить тільки про факт реєстрації кореспонденції банку у внутрішньому документообігу позивача, а не про її направлення. Отже, суди встановивши, що позивачем не направлено банку заяву з відповідними кредиторськими вимогами, зазначили, що позивачу правомірно відмовлено у включенні його кредиторських вимог до відповідного реєстру кредиторів АТ «ВТБ Банк», а тому відсутні підстави для задоволення позову.

64. Касаційний суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

65. Крім того, скаржник посилаючись на положення п. 4 частини 2 ст. 287 ГПК України, вказує на те, що 27.04.2023 ознайомившись з матеріалами справи ним встановлено, що в матеріалах справи відсутня підписана постанова апеляційного суду від 19.04.2023, що є порушенням п. 3 ч. 1 ст. 310 ГПК України. Також, у постанові апеляційного суду вказано про те, що повний текст постанови виготовлено 30.05.2023, тобто через 41 день після прийняття постанови, що є порушенням ст. 233 ГПК України.

66. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.

67. Частиною 1 ст. 310 ГПК України передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, зокрема, якщо, зокрема: судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні.

68. Водночас приписами частини 4 статті 300 ГПК України встановлено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

69. Відповідно до частини 3 статті 281 ГПК України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, визначеним для розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

70. Матеріали справи №910/18593/21 містять вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023, підписану складом судової колегії, яка розглядала справу (т. 2 а.с. 107).

71. Так, з протоколу судового засідання апеляційного суду від 19.04.2024 вбачається, що участь у ньому взяли представник відповідача - 1, а судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

72. Водночас у повному тексті постанови від 19.04.2023 вказано, що повний текст постанови складено 30.05.2023, що також свідчить про проголошення у судовому засіданні апеляційного суду вступної та резолютивної частин постанови.

73. Відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

74. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи (частина сьома статті 240 ГПК України).

75. Таким чином, судом апеляційної інстанції не було порушено норму процесуального права (частина 7 статті 240 ГПК України), оскільки в матеріалах справи міститься відповідний текст вступної та резолютивної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 підписаний складом суду, що розглядав справу.

76. Разом з тим Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника про складання повного тексту постанови апеляційного суду з порушенням 10-денного процесуального строку, передбаченого частиною 6 статті 233 ГПК України, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 311 цього Кодексу порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

77. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, колегія суддів зазначає, що скарга є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

79. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

80. Враховуючи викладене, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022, необхідно залишити без змін.

Розподіл судових витрат

81. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 у справі № 910/18593/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді І.С. Міщенко

В.І. Студенець