?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/18641/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Дроботова Т. Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 (колегія суддів: Іоннікова І. А., Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 (суддя Мандриченко О. В.) у справі
за позовом Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" до відповідачів: 1) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, про визнання протиправною та скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити дії,
Хронологія спору
1. Благодійний фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" (далі - Благодійний фонд "МДЦ", позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів: 1) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів, відповідач-1), 2) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, відповідач-2) про:
- визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, що утворились внаслідок поділу земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:88:199:0010 за адресою: місто Київ, вулиця Івана Франка, 28, шляхом закриття поземельних книг, а саме: земельна ділянка № 1 (кадастровий номер 88:199:0090) площею 0,0172 га, земельна ділянка № 2 (кадастровий номер 88:199:0091) площею 0,0271 га, земельна ділянка № 3 (кадастровий номер 88:199:0092) площею 0,01001 га, земельна ділянка № 4 (кадастровий номер 88:199:0093) площею 0,0546 га;
- зобов`язання відповідача-2 скасувати записи про державну реєстрацію земельних ділянок: земельна ділянка № 1 (кадастровий номер 88:199:0090) площею 0,0172 га, земельна ділянка № 2 (кадастровий номер 88:199:0091) площею 0,0271 га, земельна ділянка № 3 (кадастровий номер 88:199:0092) площею 0,01001 га, земельна ділянка № 4 (кадастровий номер 88:199:0093) площею 0,0546 га;
- зобов`язання відповідача-2 відновити у Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:199:0010, площею 0,1990 га, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Івана Франка, 28, шляхом поновлення запису в Поземельній книзі (Поземельної книги).
2. Позивач звернувся до цього ж суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд: заборонити будь-яким особам здійснювати дії, направлені на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по всім земельним ділянкам за адресою: місто Київ, вулиця Івана Франка, 28, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання всіх земельних ділянок, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Івана Франка, 28, в тому числі по земельним ділянкам: № 1 (кадастровий номер 8000000000:88:199:0090) площею 0,0172 га; № 2 (кадастровий номер 8000000000:88:199:0091) площею 0,0271 га; № 3 (кадастровий номер 8000000000:88:199:0092) площею 0,01001 га; № 4 (кадастровий номер 8000000000:88:199:0093) площею 0.0546 га; № 5 (кадастровий номер 8000000000:88:199:0005) площею 0,0885 га; № 6 (кадастровий номер 8000000000:88:199:0004) площею 0,0116 га.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. 14.02.2024 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024, про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
4. Задовольняючи заяву Благодійного фонду "МДЦ" про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки останній не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
5. 05.03.2024 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про виправлення описки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.02.2024, згідно з якою слід вважати вірним кадастровим номером земельної ділянки № 6 площею 0,0116 га - 8000000000:88:199:0004.
Короткий зміст касаційної скарги
6. Департамент земельних ресурсів оскаржив ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні заяви Благодійного фонду про забезпечення позову.
7. Підставою касаційного оскарження Департамент земельних ресурсів визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні оскаржуваних судових рішень без урахування судами висновків щодо застосування статей 120 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 14 73 74 76 86 136 137 140 209 236 277 316 ГПК України, викладених: у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 26.09.2019 у справі № 917/751/19, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
8. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до того, що:
- позивачем не доведено наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
- забезпечення позову порушує права Київської міської ради, яка не є учасником справи № 910/18641/23, оскільки остання є власником земельних ділянок комунальної форми власності, які є предметом спору у даній справі, що призведе до неможливості розпоряджатись ними.
9. Крім того, у касаційній скарзі Департамент земельних ресурсів звертає увагу на те, що в рамках судової справи № 910/11673/20 встановлено, що у 2012 році право власності на нерухоме майно (нежитлові будівлі, що розташовані в місті Києві по вулиця Івана Франка, 28), для експлуатації якого позивачу було надано у постійне користування спірну земельну ділянку згідно з рішенням Київської міської ради від 03.02.2000 № 10/731 "Про надання та вилучення земельних ділянок", було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веселка".
10. Отже, з огляду на набуття ТОВ "Фінансова компанія "Веселка" на підставі мирової угоди, яку затверджено ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 у справі № 910/11673/20, права власності на нерухоме майно, яке розташовано на земельній ділянці в місті Києві по вулиця Івана Франка, 28, переданій позивачу у постійне користування, то в силу приписів пункту "е" частини першої статті 141 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою (площею 0,1990 га у місті Києві по вул. Івана Франка, 28), яке посвідчувалось державним актом № 006712, у Благодійного фонду "МДЦ" автоматично було припинено.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
11. У відзиві на касаційну скаргу Благодійний фонд "МДЦ" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, повністю погоджуючись із висновками судів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
12. Позивач також звертає увагу на те, що він є власником об`єктів нерухомого майна, яке розміщено на спірній земельній ділянці, а тому посилання відповідача-1 на постанову Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 910/11673/23, у якій Суд зробив висновок про автоматичне припинення у позивача права постійного користування земельною ділянкою внаслідок відчуження розташованої на ній нежитлової будівлі загальною площею 720,10кв. м. на користь ТОВ "Фінансова компанія "Веселка", не має правового значення.
Позиція Верховного Суду
13. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
14. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
15. Згідно із пунктами 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
16. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.
17. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
18. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
19. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
20. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
21. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
22. Оскільки в цьому випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
23. Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 26.09.2019 у справі № 917/751/19, на які посилається відповідач-1 у касаційній скарзі, а також у постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20.
24. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі, висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
25. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
26. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
27. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
28. Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
29. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах від 20.07.2020 № 914/2157/19, від 10.04.2018 № 910/19256/16, від 14.05.2018 № 910/20479/17, від 11.09.2018 № 922/1605/18, від 14.01.2019 № 909/526/19, від 25.01.2019 № 925/288/17, від 26.09.2019 № 904/1417/19).
30. Предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, є визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, що утворились внаслідок поділу земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:88:199:0010 за адресою: місто Київ, вулиця Івана Франка, 28, та зобов`язання відповідача-2 відновити у Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:199:0010.
31. Підставою позову є та обставина, що рішенням Київської міської ради від 07.07.2020 № 9/9088 "Про припинення Благодійному фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" права постійного користування земельною ділянкою на вул. Івана Франка, 28 у Шевченківському районі м. Києва" Київською міською радою було протиправно припинено право постійного користування Благодійного фонду "МДЦ" земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:88:199:0010. Після прийняття вказаного рішення відповідачем-1 було надано згоду на поділ спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:199:0010 та сформовано 4 нові земельні ділянки.
32. На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається також на те, що:
- подальший поділ земельних ділянок, що протиправно сформовані з земельної ділянки, яка була на праві постійного користування у позивача, відбувається з порушенням вимог законодавства та призводить до істотного порушення законних прав позивача. Оскільки всі новостворені земельні ділянки формуються всупереч законним правам позивача, штучно створюючи перепони у можливості законним шляхом повернути земельну ділянку у первісному стані в його законне користування;
- крім того, як вказує позивач, 08.02.2024 Київською міською радою було прийнято рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за вищевказаним кадастровим номером земельної ділянки, що є предметом позовної заяви - 8000000000:88:199:0092, якою передбачено формування двох земельних ділянок за кадастровими номерами 8000000000:88:199:0004 та 8000000000:88:199:0005. Також цим рішенням було надано дозвіл Господарському суду м. Києва на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення) з кадастровим номером 8000000000:88:199:0004 для розміщення та обслуговування лінійних об`єктів транспортної інфраструктури на вул. Івана Франка, 28 у місті Києві.
33. Крім того, у справі № 910/11673/23, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, судами було встановлено, що на підставі рішенням Київської міської ради № 10/731 від 03.02.2000 "Про надання та вилучення земельних ділянок" Благодійному фонду "МДЦ" видано Державний акт № 006712 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1990 га для експлуатації та обслуговування навчально-лабораторних будівель за адресою: місто Київ, вулиця Івана Франка, 28.
34. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 у справі № 6/529 затверджено мирову угоду від 24.02.2012, укладену між ТОВ "Фінансова компанія "Веселка", Благодійним фондом "МДЦ" та Закладом освіти "Центр позашкільної освіти "Веселка", на підставі якої 17.08.2012 право власності на нежитлові будівлі загальною площею 720,1 кв. м. було зареєстровано за ТОВ "Фінансова компанія "Веселка".
35. Відтак, у 2012 році нерухоме майно, для експлуатації якого позивачу було надано у постійне користування земельну ділянку згідно з рішенням від 03.02.2000 № 10/731 Київської міської ради "Про надання та вилучення земельних ділянок", було відчужено ТОВ "Фінансова компанія "Веселка".
36. Проте, 15.10.2012 на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2012 було зареєстровано право власності Благодійного фонду "МДЦ" на нежитлові будівлі загальною площею 720,1 кв. м., в тому числі: будівлю літ. "А" площею 662,0 кв. м., будівлю літ. "Б" площею 58,1 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, будинок 28.
37. Здійснюючи касаційний перегляд справи № 910/11673/23, Верховний Суд у пункті 44 постанови від 10.12.2021 зазначив, що станом на дату прийняття радою спірного рішення позивач знову набув право власності на будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, будинок 28 і як новий власник нерухомого майна набув право на оформлення у користування земельною ділянкою для обслуговування і експлуатації цих будівель.
38. Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що у справі, яка переглядається, між сторонами у справі фактично наявний спір щодо наявності / відсутності у позивача права користування спірної земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:88:199:0004 (на вул. Івана Франка, 28 у місті Києві), на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, власником яких є позивач. При цьому позивач прагне відновити державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки, право позивача на користування якою не визнається відповідачами.
39. В контексті наведеного Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то факт володіння другими може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц). З визнанням того, що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується володіння цим майном, у судову практику ввійшла концепція "книжкового володіння" (пункт 9.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).
40. Специфічним проявом принципу "книжкового володіння" є запис у публічних реєстрах (державна реєстрація) про речові права на земельну ділянку (право оренди або право постійного користування) за певною особою.
41. З огляду на наведене Верховний Суд наголошує на тому, що подальший поділ спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:199:0004 з формуванням в її межах нових земельних ділянок жодним чином не впливає на можливість виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог), оскільки відновлення права позивача на користування спірною земельною ділянкою (зокрема, шляхом проведення стосовно неї відповідних реєстраційних дій) безпосередньо не залежить від того, чи буде здійснюватися подальша державна реєстрація новоутворених земельних ділянок.
42. Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам здійснювати дії, направлені на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по всім земельним ділянкам за адресою: місто Київ, вулиця Івана Франка, 28, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання всіх земельних ділянок, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Івана Франка, 28, не є адекватним, співмірним і обґрунтованим заходом забезпечення позову та не перебуває у безпосередньому зв`язку з предметом позову.
43. Проте, суди попередніх інстанцій задовольнили заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, тоді як не навели жодного обґрунтування на підтвердження своїх висновків про адекватність і співмірність вжитих заходів із предметом заявлених позовних вимог, зокрема в частині їх відповідності та взаємозв`язку, а також співвідношення наслідків вжитих заходів з правами та обов`язками інших осіб. Не здійснили аналізу, яким чином невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, ураховуючи заявлені позовні вимоги. Натомість, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
44. Відтак, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не відповідає принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що безпідставно не враховано судами.
45. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням вимог статей 136 137 ГПК України. Тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні заяви Благодійний фонд "МДЦ" про забезпечення позову.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
46. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 та частин першої, другої статті 311 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
47. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви Благодійного фонду "МДЦ" про вжиття заходів забезпечення позову.
Розподіл судових витрат
48. Враховуючи положення частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, з огляду на те, що Суд задовольняє касаційну скаргу відповідача-1, судовий збір, понесений скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій, покладається на позивача.
Керуючись статтями 300 301 304 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі № 910/18641/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Благодійний фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
3. Стягнути з Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" (код ЄДРПОУ 23697676) на користь Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 26199097) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
4. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Т. Б. Дроботова