ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 910/18713/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Могила С. К.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боранд Трейд»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 (головуючий суддя Коротун О. М., судді Майданевич А. Г., Сулім В. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 (суддя Чинчин О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боранд Трейд»

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарстен»,

про визнання договору недійсним,

за участю представників:

позивача - Самойленко А. В. (адвокат),

відповідача - Макарової А. М. (адвокат),

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Боранд Трейд» (далі - ТОВ «Боранд Трейд», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк, відповідач) про визнання недійсним договору поруки від 20.10.2016 № 4Д14024И/П (далі - договір поруки).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поруки укладений під впливом введення заявника в оману, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним на підставі частини першої статті 230 Цивільного кодексу України.

3. Позивач зазначив, що його дії з отримання кредитних коштів за кредитним договором від 20.10.2016 № 4Б16091Г (далі - кредитний договір) були спрямовані на залучення таких коштів для погашення зобов`язань «старих боржників» банку в рамках реалізації плану «трансформації» кредитного портфеля АТ КБ «ПриватБанк», ініційованого Національним банком України (далі - НБУ).

4. Тобто укладення кредитного договору було обумовлено тим, що позивач, здійснюючи погашення за рахунок отриманих кредитних коштів (за вказаним кредитним договором) заборгованості «старих» позичальників (боржників), у тому числі позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарстен» (далі - ТОВ «Дарстен») за кредитними договорами від 21.01.2014 № 4Д14024И, від 11.02.2014 № 4Д14118И, від 27.06.2014 № 4Д14243И (на підставі договору поруки), мав на меті отримати прибуток від реалізації активів або набуття права власності на них (переданих позичальниками в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами), так як, за твердженням банку, сукупна вартість активів, що передані в забезпечення, у декілька разів перевищує заборгованість «старих» позичальників перед банком.

5. Позивач вказав, що сума отриманого від банку кредиту за кредитним договором дорівнює сумі сплачених ним грошових коштів в рахунок погашення заборгованості «старих» позичальників (боржників) за кредитними договорами, в тому числі заборгованості ТОВ «Дарстен» за кредитними договорами від 21.01.2014 № 4Д14024И, від 11.02.2014 № 4Д14118И, від 27.06.2014 № 4Д14243И.

6. Однак рішенням НБУ від 18.12.2016 № 498-р АТ КБ «ПриватБанк» визнано неплатоспроможним та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 № 961 акції Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») перейшли у власність держави.

7. ТОВ «Боранд Трейд» зазначило, що позивачем були виконанні зобов`язання ТОВ «Дарстен» за кредитними договорами від 21.01.2014 № 4Д14024И, від 11.02.2014 № 4Д14118И, від 27.06.2014 № 4Д14243И на підставі договору поруки, проте зобов`язання відповідачем щодо передачі позивачу документів, що посвідчували права заставодержателя (АТ КБ «ПриватБанк») на активи боржників, якими були забезпечені зобов`язання за кредитними договорами, виконані не були.

8. Протягом 2017- 2018 років позивач намагався у судовому порядку отримати вказані документи від відповідача. Однак, як встановлено у рішеннях судів, АТ КБ «ПриватБанк» не було зобов`язано передавати такі документи ТОВ «Боранд Трейд».

9. Таким чином, ані в порядку договору поруки, ані в судовому порядку відповідач не передав позивачу документи, які б давали змогу позивачу звернути стягнення на активи, що забезпечували виконання зобов`язань «старих» боржників за кредитними договорами, зокрема документи, які забезпечували виконання зобов`язань ТОВ «Дарстен» за кредитними договорами від 21.01.2014 № 4Д14024И, від 11.02.2014 № 4Д14118И, від 27.06.2014 № 4Д14243И.

10. На думку позивача, така поведінка відповідача свідчить про відсутність намірів у банку виконувати свої зобов`язання за договором поруки як в момент його укладення, так і протягом значного періоду після його укладення, що свідчить про введення в оману позивача відповідачем.

11. Усі наведені обставини, за твердженням позивача, свідчать про те, що банк як недобросовісна сторона правочину навмисно, з метою виконання плану «трансформації» кредитного портфелю АТ КБ «ПриватБанк», ввів в оману ТОВ «Боранд Трейд» щодо існування у банку договорів, укладених для забезпечення виконання зобов`язань «старих» боржників за кредитними договорами у розмірах, що суттєво перевищують розміри заборгованості за кредитними договорами.

12. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 залучено до участі у справі ТОВ «Дарстен» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13. 20.10.2016 між ТОВ «Боранд Трейд» (позичальник) та АТ КБ «ПриватБанк» (банк) укладено кредитний договір, відповідно до умов якого з урахуванням додаткової угоди до кредитного договору, укладеної між сторонами, банк за наявності вільних коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 4 800 000 000,00 грн для фінансування поточної діяльності в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди у визначені цим договором терміни.

14. За змістом пунктів А.2.1 та А.3 кредитного договору термін повернення кредиту - 06.10.2026.

15. Позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, зазначені у пункті 1.1 договору, сплатити відсотки за користування кредитом, повернути кредит в строки/терміни, встановлені договором (пункти 2.2.1, 2.2.2., 2.2.3 кредитного договору).

16. Згідно з пунктом 6.1 кредитного договору цей договір у частині пункту 4.4 набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

17. 20.10.2016 між ТОВ «Боранд Трейд» (поручитель) та АТ КБ «ПриватБанк» (кредитор) укладено договір поруки, предметом якого згідно з пунктом 1 договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «Дарстен» (боржник) своїх зобов`язань за кредитними договорами від 21.01.2014 № 4Д14024И, від 11.02.2014 № 4Д14118И, від 27.06.2014 № 4Д14243И.

18. Відповідно до пункту 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

19. Згідно з пунктом 4 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

20. Пунктом 5 договору поруки сторони узгодили, що у випадку невиконання боржником обов`язку пункту 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання.

21. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора, впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у пункті 5 цього договору (пункт 6 договору поруки).

22. Відповідно до пункту 7 договору поруки у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках. Договірне списання оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті «призначення платежу» якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

23. Згідно з пунктом 8 договору поруки до поручителя, який виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договорами застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

24. Відповідно до пункту 10 договору поруки кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5-ти робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

25. Згідно з пунктом 7.9 кредитного договору та пунктом 17 договору поруки договори укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа акредитованого центру сертифікації ключів АТ КБ «ПриватБанк» у порядку, передбаченому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронний цифровий підпис», а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 03.03.2016, укладеної сторонами.

26. На виконання зобов`язань за кредитними договорами від 21.01.2014 № 4Д14024И, від 11.02.2014 № 4Д14118И, від 27.06.2014 № 4Д14243И згідно з умовами договору поруки позивач сплатив грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.10.2016 № 2312 на суму 1 319 805,56 грн, від 21.10.2016 № 2313 на суму 1 319 805,56 грн, від 21.10.2016 № 2314 на суму 1 879 023,12 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

27. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020, у позові відмовлено повністю.

28. Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено наявності обставин вчинення ним правочину під впливом обману, які є підставами для визнання недійсним договору поруки на підставі статті 230 Цивільного кодексу України.

29. Зокрема, ТОВ «Боранд Трейд» не доведено, що представниками АТ КБ «ПриватБанк» повідомлялись відомості, які не відповідають дійсності, або що представники банку замовчували обставини, що мали істотне значення для правочину, а також, що відповідачем вчинялись певні винні, навмисні дії, що свідчили б про намагання відповідача запевнити позивача про такі властивості й наслідки договору поруки, які насправді наступити не можуть.

30. Суди також зазначили, що з протоколу № 5 загальних зборів учасників ТОВ «Боранд Трейд» від 13.10.2016, копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи, вбачається, що порядком денним загальних зборів було передбачено укладення з відповідачем кредитного договору на суму 4 800 000 000,00 грн для фінансування поточної діяльності товариства.

31. Жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого як забезпечення за «старими» кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфеля банку.

32. Відповідно до техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 18.10.2016 метою кредитування ТОВ «Боранд Трейд» є фінансування поточної діяльності.

33. Згідно із заявкою на отримання кредиту від 18.10.2016 цільовим призначенням позики є фінансування поточної діяльності підприємства; джерела погашення - за рахунок основної діяльності.

34. Жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами вказаний документ не містить, так само як і не містить посилань на договори поруки, які позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку (в тому числі за оспорюваним договором).

35. Крім того, жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує як обґрунтування свого позову.

36. При цьому суди вказали, що ТОВ «Боранд Трейд» зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання договору поруки (справа № 910/192/18).

37. Позовна заява обґрунтована істотним порушенням відповідачем умов договору поруки, яке полягає у ненаданні товариству належним чином завірених копій документів на підтвердження обов`язків ТОВ «Дарстен» за кредитними договорами від 21.01.2014 № 4Д14024И, від 11.02.2014 №4Д14118И, від 27.06.2014 № 4Д14243И, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що розраховував під час укладення цього договору поруки, був змушений залучити кредитні кошти, зазнав збитків і втратив зацікавленість у подальшому його виконанні.

38. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у справі № 910/192/18, у задоволенні позову відмовлено повністю.

39. Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли висновку про відсутність передбачених законом підстав для розірвання договору поруки, оскільки, в тому числі, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивач погасив повністю всі зобов`язання боржника за кредитними договорами, а не їх частину.

40. Крім того, ТОВ «Боранд Трейд» зверталось до Господарського суду міста Києва з вимогами до ПАТ КБ «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії (справа № 910/17577/17).

41. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за умовами договору поруки як поручитель сплатив відповідачу як кредитору заборгованість ТОВ «Дарстен» за кредитними договорами від 21.01.2014 № 4Д14024И, від 11.02.2014 № 4Д14118И, від 27.06.2014 № 4Д14243И. У свою чергу відповідач на порушення умов договору поруки та статті 556 Цивільного кодексу України не передав позивачу як поручителю (який погасив заборгованість боржника) оригінали кредитних договорів, які підтверджують обов`язок ТОВ «Дарстен» перед відповідачем за кредитними договорами, а також договори забезпечення.

42. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 910/17577/17, у задоволенні позову ТОВ «Боранд Трейд» відмовлено.

43. Рішення судів у справі № 910/17577/17 мотивовані у тому числі тим, що укладеним між сторонами договором поруки передбачено у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю саме належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором, а не їх оригінали. Позивачем не наведено жодного акта чинного законодавства України, з якого б безпосередньо виникав обов`язок відповідача виконати дії, про зобов`язання вчинення яких просить позивач, а також не доведено існування будь-яких інших підстав для виникнення у відповідача обов`язку передати позивачу оригінали відповідних документів.

44. Таким чином, беручи до уваги наявні в матеріалах даної справи докази та обставини, встановлені судами у справі № 910/17577/17 та у справі № 910/192/18, суди дійшли висновку, що є недоведеними та необґрунтованими твердження позивача про відсутність у банку будь-яких договорів забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Дарстен» за кредитними договорами від 21.01.2014 № 4Д14024И, від 11.02.2014 № 4Д14118И, від 27.06.2014 № 4Д14243И.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

45. У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Боранд Трейд», в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/18713/19 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

46. Підставами касаційного оскарження є пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

47. ТОВ «Боранд Трейд» зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стосовно застосування частини першої статті 230 Цивільного кодексу України у випадках, якщо сторона правочину повідомила в тексті договору недостовірні відомості щодо наявності забезпечення договору.

48. Скаржник також вказує, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: не було надано належної правової оцінки тому, що у ТОВ «Боранд Трейд» як поручителя відсутні оригінали та навіть копії кредитних договорів і відповідні документи, які підтверджують зобов`язання третіх осіб, що порушує право позивача на подальше звернення до третіх осіб як нового кредитора; не встановлено те, чи дійсно дані документи існують у відповідача; не було витребувано у відповідача жодного документа за клопотаннями позивача, які б підтвердили позицію позивача, але в силу обставин відсутні в нього; судами не витребувано від банку доказів про існування заборгованостей у позивача щодо повного виконання зобов`язань за кредитним договором та договором поруки, адже підставою ненадання документів банк також зазначав існування боргу за даними зобов`язаннями; надано неправильну оцінку доказам: протоколу загальних зборів та техніко-економічному обґрунтуванню, на які посилається відповідач; судами не встановлено існування плану реструктуризації; не надано належної правової оцінки договору поруки та кредитному договору в частині укладання оскаржуваного договору під впливом введення в оману стосовно повідомлення недостовірних відомостей щодо наявності забезпечення договору.

49. У судовому засіданні представник позивача підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Позиція АТ КБ «ПриватБанк»

50. У відзиві на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що наведені позивачем обставини не свідчать про введення відповідачем позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення при укладенні спірного договору.

51. АТ КБ «ПриватБанк» вказує, що Верховним Судом вже викладався правовий висновок щодо застосування статті 230 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

52. З урахуванням викладеного АТ КБ «ПриватБанк» просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.

53. У судовому засіданні представник відповідача заперечила проти касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

54. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

55. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

56. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, ТОВ «Боранд Трейд» оскаржує судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, зокрема з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно застосування частини першої статті 230 Цивільного кодексу України у випадках, якщо сторона правочину повідомила в тексті договору недостовірні відомості щодо наявності забезпечення договору.

57. Щодо вказаних доводів скаржника суд касаційної інстанції зазначає таке.

58. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (провадження № 12-22гс18), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (провадження № 12-53гс18) та від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (провадження № 12-103гс18) зазначила, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

59. Колегією суддів встановлено, що Верховним Судом у касаційному порядку переглядалися судові рішення у справі № 910/18185/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софт-Альянс» (далі - ТОВ «Софт-Альянс») до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Карт сервіс плюс», про визнання договору поруки від 08.11.2016 № 4К12048И/П недійсним на підставі статті 230 Цивільного кодексу України.

60. Постановою Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 910/18185/19 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020, якими у задоволенні позову відмовлено.

61. Суд касаційної інстанції у справі № 910/18185/19 вказав, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману, під яким необхідно розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

62. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

63. При цьому, залишаючи без змін судові рішення у справі № 910/18185/19, суд касаційної інстанції зазначив, що за встановлених судами обставин (відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ «Софт-Альянс», оформленого протоколом від 07.11.2016 № 7/11/2016, вирішено укласти з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір, ліміт цього кредитного договору 4 600 000 000,00 грн; жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого як забезпечення за «старими» кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само як і не міститься будь-яких згадок і даних щодо такого майна (його оцінки, наявності тощо) та щодо трансформації кредитного портфеля банку; відповідно до протоколу техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 04.11.2016 та заявки на отримання кредиту від 04.11.2016 метою кредитування позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності товариства. Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, на які позивач покликається, обґрунтовуючи позов у справі; позивач помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору від 08.11.2016 № 4К12048И/П, вважаючи його наслідком необхідності укладення договору поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договору поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок його вільного волевиявлення), з огляду на недоведення позивачем обставин, які б свідчили про ведення його в оману відповідачем згідно зі статтею 230 Цивільного кодексу України, суди правильно відмовили у задоволенні позову.

64. Нормативно-правове регулювання та обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права у справі, судові рішення в якій переглядаються, та у справі № 910/18185/19 є подібними.

65. Більше того, Верховний Суд у постанові від 02.12.2020 у справі № 910/60/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк-Сіті» (далі - ТОВ «Лайк-Сіті») до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенак» (далі - ТОВ «Тенак»), про визнання недійсним договору поруки від 08.11.2016 № 4Т13585И/П залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020, якими у задоволенні позовних вимог відмовлено.

66. Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору поруки від 08.11.2016 № 4Т13585И/П у справі № 910/60/20, ТОВ «Лайк-Сіті» стверджувало, що оспорюваний договір поруки укладений позивачем під впливом обману, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним згідно зі статтею 230 Цивільного кодексу України. ТОВ «Лайк-Сіті» також посилалось на те, що відповідач як недобросовісна сторона правочину навмисно, з метою виконання плану трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля ПАТ КБ «ПриватБанк», ініційованої НБУ, увів в оману ТОВ «Лайк-Сіті» про існування у відповідача договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями попередніх боржників (зокрема, ТОВ «Тенак»), у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукав позивача до укладення з відповідачем кредитного договору та договору поруки. Позивач, окрім того, зазначав, що відповідач не виконує умови пунктів 8, 10 договору поруки, що свідчить про те, що останній не мав на меті передавати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань попередніх боржників у виді цінних для позивача активів; вважає, що відповідач використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та договір поруки з метою реалізації зазначеного плану трансформації та ввів позивача в оману щодо істотних умов договору.

67. Під час розгляду справи № 910/60/20 суди установили, що рішенням загальних зборів ТОВ «Лайк-Сіті», оформленим протоколом від 30.10.2016 № 30/10/2016-1, вирішено укласти з АТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір; із техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 24.10.2016, заявки на отримання кредиту від 24.10.2016 вбачається, що метою кредитування та цільовим призначенням позики є фінансування поточної діяльності підприємства. При цьому заявка на отримання кредиту від 24.10.2016 не містить посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами, на договори поруки, які позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками від отримання за такими договорами поруки прибутку (в тому числі за оспорюваним договором); жоден пункт кредитного договору від 31.10.2016 № 4Л16028Г не містить умов про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки від 08.11.2016 № 4Т13585И/П; позивачем не доведено, що представники АТ КБ «ПриватБанк» повідомляли позивачу відомості, які не відповідають дійсності або що представники банку замовчували обставини, що мали істотне значення для правочину (відсутність забезпечення виконання зобов`язань позичальника за відповідними кредитними договорами); недоведення позивачем вчинення відповідачем винних, навмисних дій, які б свідчили про намагання останнього запевнити позивача про такі наслідки договору поруки від 08.11.2016 № 4Т13585И/П, які насправді настати не можуть.

68. Зважаючи на викладене, правовідносини у справі № 910/18713/19, судові рішення в якій перглядаються Верховним Судом, та у справі № 910/60/20 є подібними.

69. Переглядаючи судові рішення у справі № 910/60/20 у касаційному порядку, зокрема в частині дотримання судами попередніх інстанцій положень статті 230 Цивільного кодексу України, Верховний Суд наголосив, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману. Під обманом необхідно розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Водночас наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

70. Верховним Судом також у касаційному порядку переглядалися судові рішення у справі № 910/17876/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеспром Інвест» (далі - ТОВ «Бізнеспром Інвест») до АК КБ «ПриватБанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс М» про визнання недійсним договору поруки від 10.11.2016 № 4П13716И/П.

71. Звертаючись із позовом про визнання недійсним договору поруки від 10.11.2016 № 4П13716И/П, ТОВ «Бізнеспром Інвест» стверджувало, що банк, діючи з умислом та недобросовісно, з метою проведення трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля відповідача, ініційованої НБУ, увів в оману позивача щодо факту існування договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями боржників у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукав позивача до укладення з банком пов`язаних між собою кредитного договору та договору поруки. Тож, оспорюваний договір укладений під впливом обману та має бути визнаний недійсним на підставі статті 230 Цивільного кодексу України.

72. Під час розгляду справи № 910/17876/19 судами встановлено, що надані позивачем докази не містять посилань на трансформацію/майно/забезпечення за первісними кредитами та на будь-які договори поруки, які позивач ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку; укладення договору поруки відбулося внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України; ?дії позивача, який уклав договір поруки, а наразі пред`являє позов про визнання його недійсним, є такими, що суперечать його попередній поведінці (укладенню договору) та є недобросовісними.

73. Ураховуючи недоведення позивачем обставин, які б свідчили про ведення його відповідачем в оману, суди у справі № 910/17876/19 відмовили у задоволенні позовних вимог. Судові рішення залишені без змін постановою Верховного Суду від 27.01.2021.

74. З викладеного вище вбачається, що правовідносини у справі № 910/18713/19 та у справі № 910/17876/19 є подібними.

75. Переглядаючи судові рішення у справі № 910/17876/19 у касаційному порядку, зокрема в частині дотримання судами попередніх інстанцій приписів статті 230 Цивільного кодексу України, Верховний Суд зазначив, що за змістом положень частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

76. Статтею 230 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

77. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 Цивільного кодексу України).

78. Обман - це винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

79. Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

80. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

81. Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним. Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка.

82. Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою недійсності правочину відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України.

83. Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману.

84. Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти розкриття інформації та можливість введення в оману є зовсім іншими, аніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або банк та пересічний громадянин, споживач банківської послуги. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

85. Такий підхід використовується в кодифікованих джерелах звичаєвого права, так стаття 3.8. Принципів міжнародних комерційних договорів (принципи УНІДРУА) 2010 року передбачає, що сторона може відмовитися від договору, якщо договір був укладений внаслідок обманних заяв іншої сторони, включно з мовою вираження чи способом дії або внаслідок недобросовісного утаювання фактів, які відповідно до розумних комерційних стандартів чесної ділової практики повинні були бути повідомлені цій стороні. Водночас стаття 3.5 цих Принципів виключає відмову від договору внаслідок помилки за умови грубої необережності сторони, яка помилилася. У статті ІІ.-7:201 Модельних правил європейського приватного права 2013 року закріплено, що не дозволяється оскаржувати правочин у випадку, якщо помилка за таких обставин не може бути виправдана.

86. Сторони мають інформувати одна одну про важливі обставини, які можуть вплинути на рішення укласти правочин, тому замовчування важливої для сторони інформації, яка могла вплинути на її намір укласти договір може бути кваліфіковане як обман. Обов`язок щодо розкриття інформації випливає із принципу добросовісності, закріпленого у статті 3 Цивільного кодексу України. Водночас нереалістичні уявлення і очікування однієї сторони відносно суті чи наслідків правочину не можуть бути кваліфіковані як введення її в оману іншою стороною. Інша сторона не могла розкрити інформацію про помилковість таких уявлень, оскільки вони є вочевидь нерозумними, неочікуваними, нетиповими.

87. Отже, Верховним Судом у справах № 910/60/20, № 910/18185/19 та № 910/17876/19 було викладено правовий висновок щодо застосування статті 230 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах. Здійснене судами попередніх інстанцій у справі № 910/18713/19 правозастосування вказаної статті повністю відповідає такому висновку.

88. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

89. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/18713/19 на підставі пункту 3 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України за касаційною скаргою ТОВ «Боранд Трейд» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

90. Аналогічних висновків про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційними скаргами ТОВ «Боранд Трейд» з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 230 Цивільного кодексу України у випадках, якщо сторона правочину повідомила в тексті договору недостовірні відомості щодо наявності забезпечення договору), Верховний Суд дійшов у постановах від 11.02.2021 у справі № 910/18745/19, від 16.02.2021 у справі № 910/18741/19, від 25.02.2021 у справі № 910/18716/19 за позовом ТОВ «Боранд Трейд» до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними договорів поруки.

91. Іншою підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

92. При цьому ТОВ «Боранд Трейд» у касаційній скарзі посилається на пункт 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема, не було витребувано у відповідача жодного документа за клопотаннями позивача, які б підтвердили позицію позивача, але в силу обставин відсутні в нього; а також не надано оцінки всім доводам позивача, надано неправильну оцінку зібраним у справі доказам.

93. Щодо наведених доводів скаржника колегія суддів зазначає таке.

94. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

95. Право учасників справи подавати заяви та клопотання передбачено статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

96. Відповідно до частин першої та другої статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, в якому повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

97. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина четверта статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

98. За матеріалами справи ТОВ «Боранд Трейд» не подавало ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції клопотання про витребування доказів, оформлене відповідно до вимог статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

99. Про заявлення клопотання про витребування доказів позивачем не зазначено ні в тексті рішення суду першої інстанції, ні в постанові суду апеляційної інстанції.

100. При цьому у місцевого господарського суду не було підстав для витребування у відповідача відповідних доказів з власної ініціативи в силу частини четвертої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, а наявні в матеріалах справи докази були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

101. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 910/60/20, від 11.02.2021 у справі № 910/18745/19.

102. З урахуванням вказаного відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

103. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

104. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

105. Зважаючи на те, що підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/18713/19, відкритого за касаційною скаргою ТОВ «Боранд Трейд» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020, з цієї підстави.

106. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

107. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

108. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ «Боранд Трейд» про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли підтвердження, суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

109. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ТОВ «Боранд Трейд» слід залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

110. За змістом пункту 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

111. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги ТОВ «Боранд Трейд» без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційне провадження у справі № 910/18713/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Боранд Трейд» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боранд Трейд» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/18713/19 у цій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

С. К. Могил