ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/18846/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання Шпорт В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 910/18846/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта",
2) Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "Аска",
3) Акціонерне товариство Страхова компанія "Інго",
4) Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС",
5) Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша",
про стягнення визнання недійсними рішень загальних зборів,
за участю представників:
від позивача: не з`явилися,
від відповідача: не з`явилися,
від третьої особи-1: не з`явилися,
від третьої особи-2: не з`явилися,
від третьої особи-3: не з`явилися,
від третьої особи-4: не з`явилися,
від третьої особи-5: не з`явилися.
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про: - визнання недійсним рішення Загальних зборів членів Моторного (транспортного) страхового бюро України оформлене пунктом 2.1 (Пропозиція 2) питання 2 протоколу від 15.11.2018 №186/2018, яким затверджено Порядок повернення страховиками частини сплачених цільових додаткових гарантійних внесків до фонду страхових гарантій з врахуванням пропозицій, висловлених під час засідання;
- визнання недійсним рішення Загальних зборів членів Моторного (транспортного) страхового бюро України оформлене протоколом №186/2018 від 15.11.2018, яким затверджено "Порядок повернення страховиками частини сплачених цільових додаткових гарантійних внесків до фонду страхових гарантій".
Господарський суд міста Києва рішенням від 01.12.2022 у справі № 910/18846/21 позов задовольнив повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/18846/21 стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, у справі № 910/18846/21 рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 та додаткове рішення від 23.03.2023 у справі №910/18846/21 залишені без змін.
Додатковою постановою від 25.07.2023 у справі №910/18846/21 Північний апеляційний господарський суд заяву Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" задовольнив частково. Стягнув з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Господарського суду міста Києва від 01 грудня 2022 року, на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23 березня 2023 року, на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2023 року та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 липня 2023 року у справі № 910/18846/21.
Верховний Суд постановою від 09.11.2023 касаційні скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України залишив без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 910/18846/21 залишив без змін.
Позивачем було подано до суду касаційної інстанції заяву від 04.10.2023 №04/10/2023 про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, згідно з яким сума витрат яку очікує понести позивач у Верховному Суді становить 15 000,00 грн. Також позивачем подано заяву від 11.10.2023 № 11/10/2023 про ухвалення додаткової постанови у справі, у якій просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 910/18846/21 у Верховному Суді у розмірі 15 000,00 грн. Тобто заявник дотримався вимог процесуального закону та заявив у встановлений строк про понесення ним судових витрат у цій справі у вигляді правничої допомоги та про намір отримати їх відшкодування за рахунок відповідача.
16.11.2023 до Верховного Суду надійшла заява позивача від 13.11.2023 про ухвалення додаткової постанови у справі № 910/18846/21, у якій просив його заяву задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, понесені у суді касаційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн. До заяви додано додаткову угоду № 3 від 03.10.2023 до договору про надання правової допомоги № 06 від 15.12.2021, акт виконаних робіт від 10.11.2023, згідно з якими вартість гонорару адвоката за представництво інтересів позивача у Верховному Суді визначено у фіксованій сумі 15 000,00 грн, яка включає в себе підготовку та подачу документів, а також участь адвоката у судових засіданнях у Верховному Суді.
Відповідач подав заперечення проти задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції. Свої доводи відповідач обґрунтував тим, що позивачем у позовній заяві не було заявлено судові витрати які він очікує понести у суді касаційної інстанції; навів загальні доводи що відшкодуванню підлягають лише витрати які були фактичними і неминучими, а також послався на те, що МТСБУ є неприбутковою організацією, а тому покладення витрат на професійну правничу допомогу становить для неї надмірний тягар.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
До заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу понесених у суді касаційної інстанції позивач додав додаткову угоду № 3 від 03.10.2023 до договору про надання правової допомоги № 06 від 15.12.2021, укладену між Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» та адвокатом Риковим Олександром Олександровичем.
Згідно з пунктом 1 додаткової угоди № 3 від 03.10.2023 сторони погодили, що вартість послуг (гонорар) адвоката за підготовку, подачу документів та за представництво інтересів Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» у Верховному Суді (Касаційному господарському суді) по справі № 910/18846/21, становить 15 000,00 грн.
Згідно з підписаним між Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» та адвокатом Риковим О.О. актом виконаних робіт від 10.11.2023 адвокатом виконані роботи, які включали в себе підготовку та подачу документів (детальний аналіз змісту касаційної скарги на рішення та постанову, уточненої касаційної скарги, касаційної скарги на додаткову постанову, підготовка та подача відзиву, моніторинг стану розгляду справи у суді), а також участь адвоката у судових засіданнях у Верховному Суді.
Загальна кількість витраченого часу на надання правової допомоги при підготовці, відправці документів до Верховного Суду (Касаційного господарського суду) по справі № 910/18846/21, згідно з актом виконаних робіт, становить 22 год., вартість гонорару адвоката за представництво інтересів позивача у Верховному Суді визначено у фіксованій сумі 15 000,00 грн.
Позивачем підтверджено надання адвокатом Риковим О.О., передбачених додатковою угодою № 3 від 03.10.2023 до договору про надання правничої допомоги №06 від 15.12.2021 послуг з представництва інтересів замовника в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду у справі № 910/18846/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" до Моторного (транспортного) страхового бюро України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", 2) Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "Аска", 3) Акціонерне товариство Страхова компанія "Інго", 4) Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", 5) Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" про визнання недійсними рішень загальних зборів, у погодженому між ними обсязі.
Зокрема надання таких послуг підтверджується наявним в матеріалах справи відзивом на касаційні скарги відповідача на рішення, додаткове рішення місцевого господарського суду, постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції. Участь адвоката Рикова О.О. у судових засіданнях суду касаційної інстанції у справ № 910/18846/21 підтверджується також протоколами судового засідання за 02.11.2023 та 09.11.2023.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України), однак таких доказів відповідачем суду не надано.
Наведені відповідачем заперечення проти задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат є необґрунтованими та не можуть бути підставою для відмови у її задоволенні.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що позивачем підтверджено понесення витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції, заявлені витрати не є непропорційними до предмета спору, тому мають бути відшкодовані за рахунок позивача, в повному обсязі.
Керуючись статтями 126 129 234 235 244 315 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» задовольнити.
2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ідентифікаційний код: 21647131) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77; ідентифікаційний код: 22945712) витрати на правову допомогу адвоката у суді касаційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч грн 00 коп.).
3. Видачу відповідного наказу у справі № 910/18846/21 доручити Господарському суду міста Києва.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий О. Баранець
Судді І. Кондратова
О. Кролевець