№ 910/19036/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/19036/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Воксхол»

на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2020 (в частині) (суддя Чинчин О.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суд у від 01.12.2020 (колегія суддів: Сотніков С.В. (головуючий), Копитова О.С., Поляков Б.М.)

зі справи № 910/19036/19

за позовом громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» (далі - Спілка)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Воксхол» (далі - Товариство)

про стягнення 187 785 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Спілка звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 187 785,00 грн. збитків, завданих позивачу внаслідок порушення відповідачем зобов`язань у сфері суміжних прав.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач, зокрема, зазначав про те, що Спілка є єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління. Внаслідок ухилення відповідача від свого обов`язку щодо укладення з нею договору про використання об`єктів суміжних прав Спілкою недоотримано паушальну суму, у зв`язку з чим остання зазнала збитків у розмірі 50 мінімальних місячних заробітних плат. При цьому Спілка звертається до суду з вимогою відшкодувати меншу суму, а саме, з розрахунку 45 мінімальних місячних заробітних плат, у зв`язку з вчиненням відповідачем правопорушення вперше, що становить 187 785, 00 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2020 зі справи № 910/19036/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що організації колективного управління, у тому числі Спілка, мають принцип роботи, що передбачений статтею 5 Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», а саме: збирання, розподіл та виплата доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб; не мають права провадити підприємницьку діяльність і здійснюють лише господарську діяльність, що не має на меті одержання прибутку, з метою досягнення своїх статутних цілей (частина перша статті 12 названого Закону); звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація. Позивач звернувся до суду в своїх інтересах, на захист своїх прав на отримання роялті, незважаючи на те, що винагороду повинні отримувати власники виключних майнових прав на об`єкти суміжних прав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що позивач не має права на звернення до суду з таким позовом. Крім того, місцевий господарський суд вказав про те, що, звертаючись з позовом до суду про стягнення збитків за загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має довести наявність складу цивільного правопорушення, як-от: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Проте Спілкою не доведено обставин заподіяння саме їй збитків внаслідок неправомірного використання відповідачем спірних фонограм, причинно-наслідкового зв`язку між неправомірним використанням Товариством фонограм і збитками саме Спілки.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 рішення суду першої інстанції зі справи № 910/19036/19 скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 187 785 грн. завданих збитків та 2816,78 грн. судового збору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що:

- станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме, станом на момент використання відповідачем спірних фонограм у приміщенні магазину «MEGASPORT», в якому здійснює господарську діяльність Товариство, позивач був єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління, діяльність якої стосується, зокрема, надання дозволів у сфері публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань;

- використання відповідачем спірних об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань) у господарській діяльності відбулося без дозволу позивача та без укладення з ним договору про використання об`єктів суміжних прав, що суперечить приписам частини третьої статті 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»;

- матеріалами справи підтверджуються обставини комерційного використання відповідачем фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів (об`єктів суміжних прав) у приміщенні магазину «MEGASPORT». Отже, наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності підтверджено обставини неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів, шляхом здійснення публічного виконання без дозволу правовласника, без укладання договору зі сплати винагороди на користь Спілки, тобто наявна протиправна поведінка відповідача.

Згідно з додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 задоволено частково заяву Спілки про розподіл судових витрат у справі, а саме стягнуто з Товариства на користь Спілки 4 225,17 грн. судового збору з апеляційної скарги та 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариство в касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків) просить Верховний Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у даній справі, а також змінити рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2020 шляхом виключення з мотивувальної частини рішення суду таких висновків:

«в даному випадку як наявний факт правопорушення (фонограми звучали з наявних у магазині Megasport колонок), так і винна неправомірна поведінка відповідача (відсутні будь-які договори на використання таких фонограм)»;

«Як встановлено судом, 31.10.2019 у магазині Megasport за адресою: м. Київ, вул. Романа Шухевича, буд. 2-Т, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «Воксхол», представником Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» (Чередніченком Є.І., довіреність б/н від 10.07.2019) за допомогою відеокамери Sony Handycam model DCR610 було проведено фіксацію використання об`єктів суміжних прав та зафіксовано публічне виконання наступних фонограм та виконань, а саме: 1) Dinah Jane feat Marc E., Bassy and Ty Dolla Sign - Bottled Up; 2) Chrishan and OG Parker - What you want; 3) Apashe and Dabin and Kai Wachi - Kung fu; 4) Shpongle - When shall I be free; 5) Apparat - Hailin from the edge; 6) Naomi - How many loves; 7) Unkle sounds - Keine Titelin formation; 8) Dj Shadow and Roots - GDMFSOB4; 9) Juicy J feat Wiz Khalifa and Ty Dolla Sign - Aint nothing.

05.12.2019 у магазині Megasport за адресою: м. Київ, вул. Романа Шухевича, буд. 2-Т, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «Воксхол», представником Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» (Чередніченком Є.І., довіреність б/н від 10.07.2019) за допомогою відеокамери Sony Handycam model DCR610 було проведено фіксацію використання об`єктів суміжних прав та зафіксовано публічне виконання наступних фонограм та виконань, а саме: 1) Neiked - Sexual (Uplink X Magnus remix); 2) Neiked feat Dyo - Sexual (Kyko X Barkley remix); 3) Mozambo and Basic tape feat Julia Church - Bright Side (Nhyx remix); 4) Ledo - Deep in the middle; 5) Dash Berlin with Cerf and Mitiska and Jaren - Man on the run; 6) Neiked feat Dyo - Sexual; 7) Bass Ace - Love Summer; 8) Garin Rochford - Patience».

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2020 у цій справі скаржник просить залишити без змін.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У доводах касаційної скарги Товариство вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що, в свою чергу, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому скаржник вважає рішення суду першої інстанції законним, а відмову у задоволенні позову обґрунтованою та вмотивованою в частині відсутності порушення прав позивача, відсутності у нього права звернення до суду з даним позовом, а також недоведеності факту заподіяння шкоди інтересам позивача. Однак скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо наявності та доведеності факту «вчинення правопорушення» та факту «винної неправомірної поведінки відповідача».

Скаржник вказує про те, що на момент звернення з касаційною скаргою відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування: пункту 4 частини першої статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (стосовно звернення організації колективного управління з позовом до суду від імені правовласників за захистом їх майнових прав відповідно до статутних повноважень і доручень та стосовно укладення договорів) у взаємозв`язку з пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (щодо можливості стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди на користь особи, якій такі збитки завдані); частини третьої статті 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (щодо зобов`язання користувачів до початку використання у своїй діяльності об`єктів авторського права (або) суміжних прав укласти договір з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, крім випадків, передбачених Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» та Законом України «Про авторське право і суміжні права» в умовах передання автором своїх майнових прав відповідачу за авторським договором).

Крім того, скаржник вказує й про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 77 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у вирішенні спорів, що виникли в процесі застосування Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» у контексті недопустимості і недостовірності доказів, зокрема актів фіксації порушень та застосування для фіксації порушень програмного забезпечення SHAZAM.

Касаційну скаргу також мотивовано її фундаментальністю для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

Скаржник зазначає й про те, що апеляційний господарський суд дійшов хибного висновку, що Товариство здійснювало свою господарську діяльність без укладення договору про використання об`єктів суміжних прав, без урахування того, що Товариством укладено договір з автором на передачу прав на використання музичного твору, у зв`язку з чим Товариство правомірно використовує збірку фонограм та зафіксованих у них виконань. При цьому скаржник наголошує на тому, що Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» не зобов`язує суб`єктів господарювання укладати договір з організацією колективного управління у разі, якщо є укладений договір безпосередньо з автором твору.

Доводи інших учасників справи

Спілка у відзиві на касаційну скаргу просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись, зокрема, на безпідставність доводів касаційної скарги.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Згідно з актом фіксації від 31.10.2019 № 39/10/19, складеним представником Спілки Чередниченком Є.І., у приміщенні магазину «MEGASPORT», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Романа Шухевича, буд. 2-Т, в якому здійснює господарську діяльність Товариство, зафіксовано комерційне використання (публічне виконання) фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів (об`єктів суміжних прав): Dinah Jane feat Marc E., Bassy and Ty Dolla Sign - Bottled Up; Chrishan and OG Parker - What you want; Apashe and Dabin and Kai Wachi - Kung fu; Shpongle - When shall I be free; Apparat - Hailin from the edge; Naomi - How many loves; Unkle sounds - Keine Titelin formation; Dj Shadow and Roots - GDMFSOB4; Juicy J feat Wiz Khalifa and Ty Dolla Sign - Aint nothing.

Також відповідно до акта фіксації від 05.12.2019 № 05/12/19, складеного представником Спілки Чередниченком Є.І., у приміщенні магазину «MEGASPORT», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Романа Шухевича, буд. 2-Т, в якому здійснює господарську діяльність Товариство, зафіксовано комерційне використання (публічне виконання) фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів (об`єктів суміжних прав): Neiked - Sexual (Uplink X Magnus remix); Neiked feat Dyo - Sexual (Kyko X Barkley remix); Mozambo and Basic tape feat Julia Church - Bright Side (Nhyx remix); Ledo - Deep in the middle; Dash Berlin with Cerf and Mitiska and Jaren - Man on the run; Neiked feat Dyo - Sexual; Bass Ace - Love Summer; Garin Rochford - Patience.

Спілкою направлено на адресу Товариства листа від 10.12.2019 вих. № 10/12/19/7, в якому повідомлено про те, що Спілка є єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління, діяльність якої стосується надання дозволів у сфері публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань; запропоновано Товариству врегулювати питання використання фонограм та зафіксованих у них виконань у публічному закладі шляхом отримання дозволу від Спілки та підписання договору про використання фонограм та зафіксованих у них виконань.

Товариство відповіді на вказаний лист не надало, договір зі Спілкою не уклало.

Позовні вимоги мотивовані тим, що використання відповідачем зазначених об`єктів суміжних прав у господарській діяльності відбулося без дозволу позивача та без укладення з ним договору про використання об`єктів суміжних прав, у зв`язку з чим позивачу завдано збитків у вигляді недоотриманої паушальної суми у розмірі 45 мінімальних місячних заробітних плат, що становить 187 785 грн.

У розгляді справи судами попередніх інстанцій також встановлено, що станом на час звернення позивача з позовом до суду Спілка є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління «право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою» (наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.05.2019 № 912), строк акредитації - 3 роки з 29.05.2019 (витяг з реєстру організацій колективного управління від 31.05.2019).

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом судового розгляду у даній справи є вимога Спілки про стягнення з Товариства збитків у розмірі 187 785 грн., заподіяних позивачу внаслідок використання відповідачем фонограм (об`єктів суміжних прав) без укладання договору з позивачем, як з акредитованою організацією колективного управління у відповідній сфері.

Касаційний господарський суд переглядає судові рішення попередніх інстанцій у справі відповідно до положень статті 300 ГПК України.

У доводах касаційної скарги скаржник вказує, зокрема, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування: пункту 4 частини першої статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (стосовно звернення організації колективного управління з позовом до суду від імені правовласників за захистом їх майнових прав відповідно до статутних повноважень і доручень та стосовно укладення договорів) у взаємозв`язку з пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (щодо можливості стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди на користь особи, якій такі збитки завдані); частини третьої статті 20 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (щодо зобов`язання користувачів до початку використання у своїй діяльності об`єктів авторського права (або) суміжних прав укласти договір з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, крім випадків, передбачених Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» та Законом України «Про авторське право і суміжні права» в умовах передання автором своїх майнових прав відповідачу за авторським договором).

Стосовно наведеного, Верховний Суд зазначає таке.

Так, статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Так, у даній справі Спілка обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх законних прав та інтересів як суб`єкта суміжних прав у зв`язку з використанням відповідачем фонограм без укладання договору з акредитованою організацією колективного управління (Спілкою) у відповідній сфері, внаслідок чого Спілкою недоотримано дохід (роялті). Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для стягнення збитків, оскільки в розумінні статті 240 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яку ратифіковано згідно із Законом від 16.09.2014 № 1678-VII, Спілка є потерпілою стороною, а відповідач - порушником.

Приймаючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що Спілка як акредитована організація колективного управління є неприбутковою організацією та має право на звернення до суду за захистом майнових правовласників об`єктів інтелектуальної власності лише від імені цих правовласників із зазначенням конкретного правовласника, в інтересах якого подано позов. За висновками суду першої інстанції, позивач не є правовласником спірних об`єктів прав інтелектуальної власності, а повноваження Спілки не наділяють його додатково правом, за відсутності доручення правовласника цих прав, звертатись до суду з позовом від власного імені та не зазначаючи, в інтересах яких правовласників подано цей позов.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що судом першої інстанції невірно застосовані положення статті 1 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». Відповідно до положень вказаних статей саме позивач акредитований як організація розширеного колективного управління у сфері «право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою» та має право самостійно звертатись до суду з позовом у даній справі.

Разом з тим необхідно зазначити, що особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов`язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються положеннями Закону України «Про авторське право і суміжні права».

У пункті «б» статті 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що об`єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є фонограми, відеограми.

Відповідно до пунктів «а» і «б» частини першої статті 36 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єктами суміжних прав є: виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань; виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм.

Частиною першою статті 37 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що первинними суб`єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 40 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом.

Згідно з пунктами «а» - «в» частини першої статті 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права» допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі умови: 1) відтворення зазначених об`єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень; 2) право на відтворення, передбачене у пункті "а" цієї частини, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України; 3) за суб`єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.

Одночасно правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

У статті 1 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» міститься визначення понять «колективне управління», «обов`язкове колективне управління», «розширене колективне управління».

Так, за змістом статті 1 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» - колективне управління це діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від прав, що здійснюється в інтересах більше ніж одного правовласника на умовах та з дотриманням принципів, передбачених цим Законом. Обов`язкове колективне управління це - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах. Розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.

В той же час згідно з положеннями частини другої статті 5 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» принципами діяльності організацій колективного управління є ефективне управління - організації колективного управління забезпечують збирання, розподіл та виплату доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб та лише з обґрунтованими витратами.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: 1) укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав; 3) збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; 4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація; 5) забезпечують ведення реєстру правовласників, реєстру об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами щодо яких управляє організація; 6) здійснюють моніторинг правомірності використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління.

Так, зі змісту частини п`ятої статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» вбачається, що розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Частинами восьмою, дев`ятою, одинадцятою і дванадцятою статті 13 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» передбачено, що правовласники мають право на підставі письмової заяви вимагати вилучення своїх майнових прав з управління організації колективного управління, припинення дій щодо надання дозволів на використання їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, дій щодо збирання винагороди за використання їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (далі - заява про вилучення). У заяві про вилучення зазначаються майнові права, які вилучаються з управління організації, та перелік об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. У заяві про вилучення правовласники зазначають перелік об`єктів, щодо яких подається заява, та правові підстави набуття майнових прав на ці об`єкти. У разі подання правовласниками до організації колективного управління заяви про вилучення щодо їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав організація зобов`язана протягом шести місяців з дня отримання таких заяв виплатити правовласникам, які звернулися із заявою про вилучення, належну їм винагороду, внести відповідні зміни до договорів із користувачами, припинити управління щодо відповідних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (припинити дії щодо надання дозволів на використання відповідних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, дії щодо збирання винагороди за їх використання, дії щодо звернень до суду за захистом прав правовласників щодо цих об`єктів тощо) та розмістити на своєму веб-сайті інформацію про таке вилучення із списком правовласників, які здійснили вилучення, та переліком об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких здійснено вилучення. Організація колективного управління не має права відмовляти правовласникам у вилученні майнових прав з управління, за умови дотримання ними порядку вилучення, передбаченого цією статтею. Правовласники можуть також вилучити свої майнові права з управління організації, що акредитована для здійснення розширеного колективного управління правами. У такому разі на території України управління майновими правами, вилученими з колективного управління, може здійснюватися правовласником.

Отже, системний аналіз зазначених вище норм в сукупності дає підстави дійти висновку, що організація колективного управління може здійснювати управління майновими правами її членів у межах, визначених правовласником (конкретно визначених майнових прав для управління, які вносяться у відповідний каталог), а розширене колективне управління, у свою чергу, надає право організації колективного управління управляти майновими правами членів організації без включення їх у відповідні каталоги (крім випадків вилучення майнових прав автором), у межах, визначених законодавством.

Водночас, слід відрізняти право на управління майновими правами та право правовласника щодо розпорядження майновими правами.

Верховний Суд наголошує, що право на колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав не слід ототожнювати із правами самого суб`єкта суміжних прав, включаючи право на розпорядження ними, яке виникає і здійснюється відповідно до цивільного права та Закону України «Про авторське право і суміжні права». Набуття організацією колективного управління на підставі положень Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» прав на здійснення функцій з управління не призводить до виникнення у такої організації майнових суміжних прав на відповідні об`єкти суміжних прав.

Так, Верховний Суд звертає увагу на те, що суди розглядають справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ГПК України випадках.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом правові позиції викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, Спілкою заявлено позовні вимоги саме про стягнення збитків, які мотивовано тим, що внаслідок неукладення відповідачем договору з позивачем як акредитованою організацією колективного управління у відповідній сфері останнім недоотримано паушальну суму.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Відповідно до частини першої статті 142 Господарського кодексу України (далі - ГК України) прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04 2018 у справі № 921/377/14-г/7).

У свою чергу, також відповідно до положень статті 5 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» основним принципом організацій колективного управління, у тому числі і позивача є ефективне управління, яке полягає у збиранні, розподілі та виплаті доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб.

Водночас абзацом другим частини першої статті 5 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» визначено, що Організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.

Аналіз чинного законодавства, яке регулює діяльність організацій колективного управління (стаття 5 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» та статті 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), свідчить про те, що принцип діяльності позивача полягає, зокрема, в неухильному дотриманні інтересів правовласників - організації колективного управління зобов`язані діяти найкращим чином в інтересах правовласників, ефективно збирати, розподіляти і виплачувати дохід від прав, не покладати на правовласників жодних зобов`язань, які не є об`єктивно необхідними для захисту їхніх прав та інтересів і для ефективного управління їхніми майновими правами.

Отже, в контексті наведеного вище, позивач фактично не є отримувачем доходів, а має повноваження діяти в інтересах всіх правовласників та має лише невиключне право здійснювати на колективній основі збір і розподілення винагороди (роялті) в повному обсязі.

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків у своїх інтересах та на захист своїх прав. Однак, враховуючи, що винагороду повинні отримувати власники виключних майнових прав на об`єкти суміжних прав, збитки, про стягнення яких просить позивач, є доходом саме правовласників, а не організації колективного управління.

Верховний Суд у розгляді касаційної скарги Товариства враховує близьку за змістом правову позицію щодо застосування наведених норм права, яка викладена у постановах Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 904/951/20 та від 22.02.2021 у справі № 910/18772/19.

Отже, враховуючи предмет та підстави заявлених позовних вимог, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав (стягнення збитків), висновок суду першої інстанції щодо відсутності в організації колективного управління права на звернення до суду з цим позовом на захист своїх прав є обґрунтованим та таким, що узгоджується з наведеними законодавчими нормами, оскільки такий позов може бути поданий лише на захист майнових прав власників об`єктів суміжних прав та виключно від імені цих правовласників.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, дійшов помилкового висновку про те, що позивач має право на стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки не врахував того, що: організація колективного управління в межах повноважень, наданих їй статтею 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» звертається до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників; винагорода (роялті) не є доходом позивача та відповідно не може бути недоотриманим прибутком організації, а отже не є збитками, понесеними відповідною організацією.

Помилкові висновки суду апеляційної інстанції по суті спору вплинули на результат його вирішення та призвели до безпідставного скасування законного рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі скаржник також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 77 78 ГПК України у вирішенні спорів, що виникли в процесі застосування Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» в контексті недопустимості і недостовірності доказів, зокрема, актів фіксації порушень та застосування для фіксації порушень програмного забезпечення SHAZAM.

З урахуванням наведених доводів скаржник просить суд змінити рішення суду першої інстанції зі справи шляхом виключення з його мотивувальної частини таких висновків:

Стосовно відповідних доводів Верховний Суд зазначає таке.

Так, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 ГПК України).

Разом з цим за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття.

Водночас у силу приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично зводяться до заперечення обставин, встановлених судом попередньої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів зі справи, у той час як у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги у цій частині визнаються Верховним Судом необґрунтованими, а підстави для зміни рішення суду першої інстанції у зазначеній частині - недоведеними.

За доводами касаційної скарги, скаржник також зазначає про помилковість висновку суду апеляційної інстанції, згідно з яким Товариство здійснювало свою господарську діяльність без укладення договору про використання об`єктів суміжних прав, без урахування того, що Товариством укладено договір з автором на передачу прав на використання музичного твору, у зв`язку з чим Товариство правомірно використовує збірку фонограм та зафіксованих у них виконань.

Верховний Суд відхиляє наведені доводи касаційної скарги як необґрунтовані з огляду на таке.

При публічному виконанні музики в публічному закладі за допомогою будь-яких пристроїв і процесів має місце одночасне використання декількох об`єктів прав, зокрема: об`єктів авторського права (стаття 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), об`єктів суміжних прав (стаття 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Отже, має місце як використання прав авторів музичного твору (музики і тексту), так і прав виконавців музичного твору і виробників фонограм. При цьому суміжні права не можуть «поглинатися» авторськими правами, як і авторські права не «поглинаються» суміжними правами. Правомірне використання об`єктів авторських прав не звільняє користувача від обов`язку врегулювати з власником об`єктів суміжних прав (або з організацією колективного управління, яка управляє суміжними правами) питання використання об`єктів суміжних прав, зокрема, шляхом сплати винагороди за використання саме об`єктів суміжних права. Близька за змістом права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 зі справи № 921/441/18.

З огляду на викладене, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції припустився фундаментальних порушень, які вплинули на результат вирішення спору у цій справі та призвели до безпідставного скасування законного рішення суду першої інстанції, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді касаційної інстанції.

За таких обставин, з урахуванням встановлених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції - залишенню в силі. У зв`язку з цим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати

Оскільки касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного господарського суду про задоволення позову Спілки - скасуванню, а рішення суду першої інстанції про відмову в позові Спілки підлягає залишенню в силі, суд касаційної інстанції вважає за необхідне покласти витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на Спілку.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції Касаційним господарським судом не здійснюється за відсутності відповідної заяви Товариства (частина п`ята статті 333 ГПК України), що не позбавляє Товариство права, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду першої інстанції із заявою про поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції у відповідності до приписів частин дев`ятої та десятої статті 333 ГПК України.

Керуючись статтями 129 300 308 312 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Воксхол» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суд у від 01.12.2020 зі справи № 910/19036/19 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2020 з тієї ж справи залишити в силі.

3. Стягнути з громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Воксхол» 5 634,00 грн. судового збору з касаційної скарги.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко