ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/19298/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,
за участю представників:
позивача: Мазур І. О.;
відповідача: Волосюк Т. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024
у складі колегії суддів: Кравчук Г.А. - головуючий, Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.
на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2024
суддя: Трофименко Т.Ю.
та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025
у складі колегії суддів: Кравчук Г.А. - головуючий, Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.
у справі № 910/19298/23
за позовом фізичної особи-підприємця Савіної Юлії Віталіївни
до комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
про визнання недійсними односторонніх правочинів про розірвання договорів,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
1. Фізична особа-підприємець Савіна Юлія Віталіївна (далі - ФОП Савіна Ю.В., позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (КП «Київтранспарксервіс», відповідач) про визнання недійсними односторонніх правочинів, оформлених листами відповідача від 15.05.2023 № 053/05-1800 та № 053/05-1799, про розірвання договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-07/10 від 20.07.2015 та № ДНП-2017-11/08 від 28.11.2017.
2. Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю підстав для одностороннього розірвання відповідачем укладених з позивачем договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-07/10 від 20.07.2015 та № ДНП-2017-11/08 від 28.11.2017, недотримання відповідачем порядку розірвання вказаних договорів та протиправністю рішення Київської міської ради від 20.04.2023 № 6295/6336, яке стало підставою для оспорюваних односторонніх правочинів про розірвання договорів, вчинених відповідачем листами від 15.05.2023 № 053/05-1800 та № 053/05-1799.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі № 910/19298/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано недійсним односторонній правочин комунального підприємства «Київтранспарксервіс» по достроковому розірванню договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-07/10 від 20.07.2015, укладеного з фізичною особою-підприємцем Савіною Юлією Віталіївною, викладений у листі № 053/05-1800 від 15.05.2023.
Визнано недійсним односторонній правочин комунального підприємства «Київтранспарксервіс» по достроковому розірванню договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-11/08 від 28.11.2017, укладеного з фізичною особою-підприємцем Савіною Юлією Віталіївною, викладений у листі № 053/05-1799 від 15.05.2023.
Присуджено до стягнення з комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на користь фізичної особи-підприємця Савіної Юлії Віталіївни судовий збір у розмірі 4 294,40 грн.
4. Рішення мотивовано обґрунтованістю і підставністю вимог позивача, оскільки у відповідача не було будь-яких підстав для одностороннього розірвання договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, передбачених пунктами 6.5 цих договорів та чинним законодавством, а отже вчинені відповідачем односторонні правочини щодо дострокового розірвання договорів, викладені у листах від 15.05.2023 № 053/05-1799 та № 053/05-1800, суперечать положенням ч. 1 ст. 188, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України.
5. Крім того, суд першої інстанції відхилив як безпідставні доводи відповідача про обрання позивачем неефективного способу захисту порушених прав та порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, встановлених ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.
6. Постанова мотивована відсутністю підстав для одностороннього розірвання відповідачем договорів-1, -2, передбачених пунктами 6.5 цих договорів та законом.
7. Суд апеляційної інстанції зазначає, що в рішенні Київської міської ради від 20.04.2023 № 6295/6336 не було встановлено обов`язку для профільного підприємства (у даному випадку - відповідача) для припинення (розірвання) чинних станом на момент прийняття вказаного рішення договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, у зв`язку із виключенням з розділу «Дарницький район» позиції № 16, вул. Ващенка Григорія (навпроти буд. 5-7 та між 50-а, вул. Садова, - 53-а, вул. Садова), та позиції № 17, вул. Ващенка Григорія, 7 (між 52 та 53 вул. Садова).
8. Крім того, апеляційний господарський суд вказує на те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо наявності визначених законодавством або договорами підстав для розірвання відповідачем договорів-1, -2 в односторонньому порядку (як-то систематичного нездійснення позивачем оплати за користування паркувальними майданчиками, використання паркувальних майданчиків не за цільовим призначенням, невиконання умов облаштування паркувального майданчика).
9. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 910/19298/23 частково задоволено заяву фізичної особи-підприємця Савіної Юлії Віталіївни - адвоката Мазур І.О. про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на користь фізичної особи-підприємця Савіної Юлії Віталіївни 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
10. Додаткова постанова мотивована тим, що з наданих позивачем документів не вбачається, що заявлені витрати мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).
11. Суд апеляційної інстанції, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 15 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів
12. Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 та на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі № 910/19298/23, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.
13. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
14. Скаржник у касаційній скарзі вказує на те, що судами попередніх інстанцій, застосовуючи ст. ст. 202 215 Цивільного кодексу України, не було враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/780/21, від 10.02.2022 у справі № 922/1372/21, від 20.07.2022 у справі № 910/21039/20, від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 626/1063/17, від 25.11.2020 у справі № 162/471/17.
15. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що у разі задоволення позовних вимог права позивача не можуть бути відновленні, оскільки визнання недійсними односторонніх правочинів про розірвання договорів № ДНП-2015-07/10 від 20.07.2015 та № ДНП-2017-11/08 від 28.11.2017 не може призвести до включення адрес майданчиків для паркування в додаток № 5 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», незалежно від волевиявлення відповідача, обмежуючи останнього у його правомочностях, з огляду на втрату останнім права користування земельними ділянками, на яких були розміщені паркувальні майданчики.
16. Скаржник вказує на те, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/21039/20).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 626/1063/17, від 25.11.2020 у справі № 162/471/17, від 15.05.2020 у справі № 904/3938/18, від 09.07.2020 у справі № 910/9641/19 тощо.
17. Крім того, комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 910/19298/23, в якій просить Суд скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені заяви представника фізичної особи-підприємця Савіної Юлії Віталіївни адвоката Мазур І.О. про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/19298/23 у повному обсязі.
18. Скаржник вказує на неврахування судом висновків щодо застосування норм матеріального права, а саме ч. 5 - 7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду у справі № 922/445/19 та у справі № 910/15621/19.
19. Зважаючи на предмет позову, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, відповідач вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн не є співмірними з предметом позову та є надмірними. Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, що заявлені витрати мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
20. У відзиві на касаційну скаргу відповідача на рішення місцевого господарського суду та на постанову суду апеляційної інстанції, позивач просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, з огляду на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
21. У відзиві на касаційну скаргу відповідача на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, позивач просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
22. 20 липня 2015 року між КП «Київтранспарксервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Градо Інвест» укладено договір № ДНП-2015-07/10 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - договір-1).
23. Відповідно до п. 1.1 договору-1 КП «Київтранспарксервіс» надає за плату ТОВ «Градо Інвест» право на організацію та експлуатацію 15 (п`ятнадцять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 2 (два) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ващенка, 7 (між 52 та 53 вул. Садовою), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.
24. Фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію ТОВ «Градо Інвест» з моменту набрання чинності договору-1 (п. 1.3 договору-1).
25. За змістом п. 1.4 договору-1 фіксовані місця для паркування вважатимуться повернутими КП «Київтранспарксервіс» з експлуатації через 60 календарних днів з дати припинення (розірвання) договору, крім випадків, передбачених п. 6.10 договору.
26. Договір-1 вважається укладеним 20.07.2015 і діє до 19.07.2024 (п. 6.1 договору-1 у редакції додаткової угоди № 8 від 16.07.2021).
27. Відповідно до п. 6.3 договору-1, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна з сторін не попередить письмово іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія продовжується на такий самий термін.
28. Пунктом 6.5 договору-1 передбачено право КП «Київтранспарксервіс» на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку в будь-якому з наступних випадків:
а) у випадку, якщо ТОВ «Градо Інвест» три рази підряд прострочило оплату послуг більше, ніж на 5 (п`ять) робочих днів;
б) у випадку використання фіксованих місць для паркування не за цільовим призначенням.
29. Умовами п. 6.6 договору-1 сторонами узгоджено, що про дострокове розірвання договору відповідно до п. 6.5, КП «Київтранспарксервіс» надсилає ТОВ «Градо Інвест» письмове повідомлення не менш ніж за 15 календарних днів до дати розірвання договору. Повідомлення про розірвання договору надсилається в порядку визначеному п. 8.3 даного договору. Договір є розірваним на тридцять перший календарний день з дати отримання повідомлення ТОВ «Градо Інвест».
30. 31 січня 2023 року між КП «Київтранспарксервіс», ТОВ «Градо Інвест» та ФОП Савіною Ю.В. укладено додаткову угоду № 9 про зміну сторони договору-1, відповідно до якої сторони погодилися передати ФОП Савіній Ю.В. права та обов`язки ТОВ «Градо Інвест» по договору-1.
31. Пунктом 2 вказаної додаткової угоди передбачено, що з моменту набрання чинності цієї додаткової угоди, ФОП Савіна Ю.В. змінює ТОВ «Градо Інвест» за договором-1, ТОВ «Градо Інвест» втрачає право вимагати від КП «Київтранспарксервіс» виконання своїх обов`язків, що виникають з договору-1, а ФОП Савіна Ю.В. набуває прав та починає нести обов`язки та відповідальність за їх невиконання за договором-1.
32. Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 9 до договору-1 права, обов`язки та відповідальність ТОВ «Градо Інвест» переходять до ФОП Савіної Ю.В. в тому обсязі, в якому вони належали ТОВ «Градо Інвест» до набрання чинності додатковою угодою.
33. Додаткова угода № 9 від 31.01.2023 набуває чинності з 01.02.2023 і діє до закінчення дії договору-1 відповідно до його умов (п. 5 додаткової угоди).
34. 28 листопада 2017 року між КП «Київтранспарксервіс» та фізичною особою-підприємцем Масол Денисом Васильовичем (далі - ФОП Масол Д.В.) укладено договір № ДНП-2017-11/08 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (надалі - договір-2).
35. Відповідно до п. 1.1 договору-2 КП «Київтранспарксервіс» надає за плату ФОП Масол Д.В. право на організацію та експлуатацію 27 (двадцяти семи) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 (трьох) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Дарницький район, вул. Ващенка (навпроти буд. №5-7 та між 50-а Садова вул, - 53-а Садова вул.), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.
36. Фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію ФОП Масол Д.В. з моменту набрання чинності договору (п. 1.3 договору-2).
37. Пунктом 1.4 договору-2 передбачено, що фіксовані місця для паркування вважатимуться повернутими КП «Київтранспарксервіс» з експлуатації через 15 календарних днів з дати закінчення строку дії, припинення (розірвання) договору.
38. Договір-2 набирає чинності з 01.01.2018 і діє до 31.12.2023 (п. 6.1 договору-2 у редакції додаткової угоди № 5 від 28.12.2020).
39. За умови належного виконання ФОП Масол Д.В. умов даного договору, договір може бути пролонгований на той самий період шляхом підписання додаткової угоди (п. 6.2 договору-2 в редакції додаткової угоди № 5 від 28.12.2020).
40. Згідно з п. 6.3 договору-2, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна з сторін не попередить письмово іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на 1 календарний рік.
41. Сторонами в п. 6.5 договору-2 (у редакції додаткової угоди № 5 від 28.12.2020) погоджено, що КП «Київтранспарксервіс» має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку в будь-якому з наступних випадків:
а) у випадку, якщо ФОП Масол Д.В. не здійснив оплату в обсязі, встановленому розділом 3 цього договору і таке порушення триває більше ніж 30 днів;
б) у випадку використання ФОП Масол Д.В. фіксованих місць для паркування не за цільовим призначенням;
в) у випадку невиконання умов облаштування паркувального майданчика, передбачених договором;
г) в інших передбачених законодавством України та (або) цим договором випадках.
42. За змістом п. 6.6 договору-2 сторонами встановлено, що про дострокове розірвання договору відповідно до п. 6.5. КП «Київтранспарксервіс» надсилає ФОП Масол Д.В. письмове повідомлення не менш, ніж за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до дати розірвання договору.
43. 31 січня 2023 року між КП «Київтранспарксервіс», ФОП Масол Д.В. та ФОП Савіною Ю.В. укладено додаткову угоду № 7 до договору-2, відповідно до якої сторони погодилися передати ФОП Савіній Ю.В. усі права та обов`язки ФОП Масол Д.В. по договору-2.
44. Пунктом 2 вказаної додаткової угоди передбачено, що з моменту набрання чинності цієї додаткової угоди, ФОП Савіна Ю.В. змінює ФОП Масол Д.В. за договором-2, ФОП Масол Д.В. втрачає право вимагати від КП «Київтранспарксервіс» виконання своїх обов`язків, що виникають з договору-2, а ФОП Савіна Ю.В. набуває прав та починає нести обов`язки та відповідальність за їх невиконання за договором-2.
45. Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 7 до договору-2, права, обов`язки та відповідальність ФОП Масол Д.В. переходять до ФОП Савіної Ю.В. в тому обсязі, в якому вони належали ФОП Масол Д.В. до набрання чинності додатковою угодою.
46. Додаткова угода № 7 від 31.01.2023 набуває чинності з 01.02.2023 і діє до закінчення дії договору-2 відповідно до його умов (п. 5 додаткової угоди №7).
47. 16 травня 2023 року відповідач надіслав позивачу листи від 15.05.2023 № 053/05-1799 та № 053/05-1800, у яких вказав, що рішенням Київської міської ради від 20.04.2023 № 6295-6336 внесено зміни до Таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (із змінами і доповненнями), а саме: виключено з розділу «Дарницький район» позицію № 16, вул. Ващенка Григорія (навпроти буд. 5-7 та між 50-а, вул. Садова, - 53-а, вул. Садова), та позицію № 17, вул. Ващенка Григорія, 7 (між 52 та 53 вул. Садовою), яке опубліковане 12.05.2023. Тому, у зв`язку з вилученням земельних ділянок з переліку паркувальних майданчиків, закріплених за КП «Київтранспарксервіс», відповідач зазначеними листами повідомив позивача про розірвання в односторонньому порядку договорів-1, -2 з 12.05.2023.
48. Посилаючись на протиправність та безпідставність одностороннього розірвання КП «Київтранспарксервіс» договорів-1, -2 (відповідачем не дотримано передбаченого умовами цих договорів порядку їх дострокового розірвання; відсутність визначених законом та умовами договорів підстав для їх одностороннього розірвання з ініціативи відповідача; протиправність рішення Київської міської ради від 20.04.2023 № 6295-6336 в частині виключення паркувальних майданчиків, переданих за договорами в експлуатацію позивачу, з переліку паркувальних майданчиків), позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Позиція Верховного Суду
Щодо касаційної скарги комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 та на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2024
49. Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
50. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.
51. За змістом п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
52. Відповідно до ч. 1 - 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
53. За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
54. Верховний Суд констатує, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.
55. Спір у даній справі виник у зв`язку з неправомірним, за твердженням позивача, розірванням договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-11/08 від 28.11.2017 та № ДНП-2015-07/10 від 20.07.2015 в односторонньому порядку з боку КП «Київтранспарксервіс».
56. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23, вирішуючи питання правової природи договору про надання для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для ведення діяльності з паркування транспортних засобів, вказав на те, що право на організацію та експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів є проявом здійснення правомочності користування паркувальним майданчиком певним чином. Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування є договором найму комунального майна (паркувального майданчика), оскільки предметом користування є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий та оплатний характер.
57. Суди попередніх інстанцій, встановили, що укладені між сторонами договори є договорами найму.
58. Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
59. Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
60. У частині 1 ст. 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
61. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 773 ЦК України наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
62. Згідно зі ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.
Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.
63. Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
64. Відповідно до ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі;
3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
65. Правові наслідки порушення зобов`язання встановлено статтею 611 ЦК України, відповідно до частини першої якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
66. Положення ч. 7 ст. 193 ГК України і ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
67. Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, якій відповідає ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
68. За приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
69. Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/21039/20 вказав на те, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
70. Суди попередніх інстанцій встановили, що сторонами в укладених договорах-1, -2 узгоджені умови щодо дострокового розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою наймодавця - КП «Київтранспарксервіс».
Так, відповідно до умов п. 6.5 договору-1 КП «Київтранспарксервіс» наділено правом на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку в будь-якому з наступних випадків: а) у випадку, якщо інша сторона три рази підряд прострочила оплату послуг більше, ніж на 5 (п`ять) робочих днів; б) у випадку використання фіксованих місць для паркування не за цільовим призначенням.
За умовами п. 6.5 договору-2 (в редакції додаткової угоди № 5 від 28.12.2020) КП «Київтранспарксервіс» має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку в будь-якому з наступних випадків: а) у випадку нездійснення оплати в обсязі, встановленому договором і таке порушення триває більше ніж 30 днів; б) у випадку використання фіксованих місць для паркування не за цільовим призначенням; в) у випадку невиконання умов облаштування паркувального майданчика, передбачених договором; г) в інших передбачених законодавством України та (або) цим договором випадках.
71. Тобто положення договорів-1, -2 містять конкретний перелік підстав, з настанням яких пов`язується можливість відповідача реалізувати своє право на дострокове розірвання таких договорів в односторонньому порядку.
72. Судами встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо наявності визначених законодавством або договорами підстав для розірвання відповідачем договорів-1, -2 в односторонньому порядку (як-то систематичного нездійснення позивачем оплати за користування паркувальними майданчиками, використання паркувальних майданчиків не за цільовим призначенням, невиконання умов облаштування паркувального майданчика).
73. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що підстави для одностороннього розірвання договорів відповідачем, передбачені п. 6.5 договорів-1, -2 відсутні, а тому такі односторонні правочини щодо розірвання договорів-1, -2 суперечать положенням ч. 1 ст. 188 ГК України та ч. 1 ст. 651 ЦК України. Також така одностороння відмова від зобов`язання суперечить ч. 7 ст. 193 ГК України і ст. 525 ЦК України.
74. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що зміст односторонніх відмов відповідача від договорів суперечить ЦК України, та ГК України зокрема, ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч. 1 ст. 188 ГК України, дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для визнання їх недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України.
75. Щодо посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 22.07.2021 у справі № 911/2768/20, від 30.06.2021 у справі № 910/3140/19, що у разі не спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню, то вказаний висновок є загальним і стосується чинності правочину.
76. Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.
77. Правомірність односторонніх відмов від договору є предметом цього судового розгляду, в межах якого і вирішується, чи не суперечать спірні правочини положенням закону. За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами оскаржувані правочини не відповідають нормам закону. Відповідно, презумпція правомірності односторонньої відмови від договору спростована в межах розгляду цієї судової справи.
78. Посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 626/1063/17, від 25.11.2020 у справі № 162/471/17, від 15.05.2020 у справі № 904/3938/18, від 09.07.2020 у справі № 910/9641/19, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину відхиляються як безпідставні, оскільки скарга не містить жодного доводу відповідача щодо застосування судами попередніх інстанцій норми права, яка була нечинною на момент односторонніх відмов від договорів. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у перерахованих постановах Верховного Суду.
79. Верховним Судом відхиляються посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/21039/20, в якій Суд зазначив, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що оскаржувані односторонні правочини суперечать ЦК України, та ГК України зокрема, ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч. 1 ст. 188 ГК України, та дійшли висновку щодо наявності підстав для визнання їх недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України.
80. З огляду на зазначене, підстава касаційного оскарження - п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилася.
Щодо касаційної скарги комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025
81. Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
82. За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
83. Згідно з ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
84. У частині 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
85. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
86. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
87. Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
88. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
89. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
90. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
91. Верховний Суд звертає увагу на те, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:
- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність;
- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою;
- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною, чи тільки має бути сплачена.
92. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
93. Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
94. Апеляційним господарським судом встановлено, що 15.10.2024 від представника Фізичної особи-підприємця Савіної Юлії Віталіївни - адвоката Мазур І.О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/19298/23, в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 27 232,65 грн.
18 грудня 2024 року від відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/19298/23, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
95. Судом апеляційної інстанції встановлено, що представництво інтересів позивача під час розгляду цієї справи здійснювалось адвокатом Мазур Іриною Олександрівною, повноваження якої підтверджуються копією ордеру серії АІ № 1615281 від 15.12.2023, виданого адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «ГОЛДРЕЙН ПАРТНЕРС».
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 27 232,65 грн заявником надано до суду копії: договору №192 ЮФ про надання правової допомоги від 30.10.2023, рахунку №001222 від 10.10.2024 та акта виконаних робіт №001222 від 10.10.2024.
96. Також судом встановлено, що 30.10.2023 між позивачем (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «ГОЛДРЕЙН ПАРТНЕРС» (далі - Об`єднання) укладено договір № 192 ЮФ про надання правової допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач доручив, а Об`єднання прийняло на себе зобов`язання надавати послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Сторони домовились, що клієнт доручає Об`єднанню надати правову допомогу у судових справах, учасником яких він є чи буде в майбутньому (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 4.1 договору послуги, що надаються Об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях. Сторони домовились, що одна година роботи Об`єднання складає гривневий еквівалент 50 доларів США по курсу продажу АТ КБ «Приватбанк» без ПДВ.
Відповідно до акта виконаних робіт від 10.10.2024 № 001222, адвокатом надано позивачу такі послуги з правничої допомоги:
- підготовка процесуального документа: аналіз апеляційної скарги КП «Київтранспарксервіс», підготовка та направлення відзиву ФОП Савіної Юлії Віталіївни на апеляційну скаргу у справі № 910/19298/23 (витрачений час - 4,64 год);
- представництво: підготовка та участь у судовому засіданні в ПАГС 25.06.2024 у справі № 910/19298/23, з урахуванням часу на очікування та дорогу (витрачений час - 2 год.);
- підготовка процесуального документа: підготовка та направлення додаткових письмових пояснень щодо правової природи договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування у справі № 910/19298/23 за позовом ФОП Савіної Ю.В. до КП «Київтранспарксервіс» (витрачений час - 2 год.);
- представництво: підготовка та участь у судовому засіданні в ПАГС 25.07.2024 на 10:40 у справі № 910/19298/23, з урахуванням часу на дорогу (витрачений час - 2 год.);
- представництво: підготовка та участь у судовому засіданні в ПАГС 24.09.2024 на 16:30 у справі № 910/19298/23, з урахуванням часу на дорогу (витрачений час - 2 год.).
Сторонами у зазначеному акті погоджено ставку у розмірі 2 072,50 грн/год. та визначено, що з урахуванням витраченого адвокатом часу та цієї ставки, загальна вартість наданих позивачеві послуг з правничої допомоги становить 27 232,65 грн.
97. Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
98. З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 15 000,00 грн.
99. За встановлених обставин та зазначених норм права, а також з урахуванням наданих позивачем доказів в обґрунтування судових витрат на правничу допомогу та за наявності клопотання відповідача про зменшення таких витрат, Верховний Суд вважає обґрунтованим покладення судом апеляційної інстанції на відповідача відшкодування позивачу 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
100. Верховним Судом відхиляються посилання відповідача на неврахування судом апеляційної інстанції постанов Верховного Суду, з огляду на те, що застосування судом апеляційної інстанції норм права в оскаржуваній додатковій постанові не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків Верховного Суду. Застосування судами норм права у вказаних справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.
101. З огляду на зазначене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
102. Частинами 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
103. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
104. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
105. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційних скаргах доводів, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, касаційні скарги - залишаються без задоволення.
Розподіл судових витрат
106. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу на рішення та постанову без задоволення, судовий збір у порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
107. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.
Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги комунального підприємства «Київтранспарксервіс» залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 910/19298/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. А. Кролевець