ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/19852/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 (Владимиренко С.В. - головуюча, судді: Демидова А. М., Ходаківська І. П.) і рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 (суддя Чебикіна С. О.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Південний"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 58 146 233, 12 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст та підстави позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Південний" (далі - "Позивач", ТОВ "Вітряний парк Південний") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - "Відповідач", ДП "Гарантований покупець") про стягнення 58 146 233, 12 грн, з яких: 38 683 159, 13 грн - основний борг, 1 426 291, 00 грн - 3 % річних, 7 150 110, 00 грн - інфляційні втрати, 3 112 810, 00 грн - штраф, 7 773 863, 00 грн - пеня.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач стверджував про те, що Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору від 09.08.2019 № 506/01 не виконав свої грошові зобов`язання по оплаті, виробленої ТОВ "Вітряний парк Південний", електричної енергії за "зеленим" тарифом та придбаної у Позивача у період з 31.10.2021 до 31.08.2022.
3. В ході розгляду справи Позивач також заявив клопотання про стягнення з Відповідача 60 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
4. Господарський суд міста Києва рішенням від 02.10.2024 позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Вітряний парк Південний" 38 197 839, 34 грн - основного боргу, 1 426 291,00 грн - 3 % річних, 7 150 110, 00 грн - інфляційних втрат, 44 243, 33 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 701 613, 61 грн - судового збору. Закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 485 319, 79 грн основного боргу. В іншій частині позову відмовив.
5. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 22.01.2025, якою (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.01.2025) рішення місцевого господарського суду від 02.10.2024 в частині стягнення з Відповідача 31 912, 95 грн - 3 % річних та 3 879 452, 99 грн - інфляційних втрат скасував та ухвалив в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.
Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду першої інстанції виклав у наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Південний" (04070, місто Київ, вулиця Паркова дорога, будинок 16-А, приміщення 28; код ЄДРПОУ: 38297058) 38 197 839 (тридцять вісім мільйонів сто дев`яносто сім тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн 34 коп. заборгованості, 1 394 378,05 (один мільйон триста дев`яносто чотири тисячі триста сімдесят вісім) грн 05 коп. 3% річних, 3 270 657,01 (три мільйона двісті сімдесят тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 01 коп інфляційних втрат, 650 220 (шістсот п`ятдесят тисяч двісті двадцять) грн 63 коп. судового збору та 44 730 (сорок чотири тисячі сімсот тридцять) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу".
В решті рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 залишив без змін.
Стягнув з ТОВ "Вітряний парк Південний" на користь ДП "Гарантований покупець" 87 140, 38 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнув з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Вітряний парк Південний" 9 172 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга
6. Не погодившись із судовими рішеннями в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить оскаржені рішення і постанову в означеній частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
7. Касаційна скарга подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Обґрунтовуючи наявність зазначеної підстави касаційного оскарження, скаржник стверджує про неправильне застосовування та порушення судами статей 1, 19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статей 126 129 ГПК України, а також про неврахування ними висновків Верховного Суду щодо правильного застосування наведених норм у подібних правовідносинах.
8. Наполягає на:
- неврахуванні висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, в якій з посиланням на норми статей 126 129 ГПК України Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 згаданої постанови). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268));
- неврахуванні висновку Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до якого "при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін";
- неврахуванні висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.10.2022 у справі № 904/8800/21, у якій Верховний Суд досліджував порядок застосування положень частини п`ятої статті 129 ГПК України під час визначення обґрунтованості витрат на правничу допомогу та врахував, що спір у даній справі стосується стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії та є типовим; розрахунки заявлених до стягнення сум є не складними, а відповідно не потребували значного часу для їх оформлення, оскільки вже відображені у відповідних актах та рахунках на оплату, які складалися та надані адвокату саме позивачем; справа не обтяжена кількістю доказів, які б потребували вивчення, відтак, не є складною і підготовка до її розгляду, оскільки явно не потребувала значних затрат часу та зусиль професійного адвоката; сам розрахунок вартості теплової енергії не є належним доказом у справі, оскільки не містить підпису адвоката. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 64000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи сукупний час, витрачений адвокатом на опрацювання спірних правовідносин та розумну необхідність витрат для даної справи;
- неврахуванні висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19: при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;
- неврахуванні висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.02.2020 у справі № 910/5744/18: для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу;
- неврахуванні висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.02.2023 у справі № 910/20293/21 щодо порядку застосовування статей 1, 19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та статей 126 129 ГПК України: "під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами). Судами попередніх інстанцій прийнято додаткове рішення без врахування критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, не встановлено, чи всі з наданих позивачу послуг відносяться до видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та чи містяться у справі докази реального їх надання".
9. Скаржник наголошує на тому, що матеріалами цієї справи підтверджується необґрунтованість заяви Позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу та має місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
10. Окремо Відповідач також звертає увагу, що внаслідок здійснення апеляційного провадження у цій справі, апеляційний господарський суд частково задовольнив апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець", однак в результаті поклав на скаржника витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи місцевим судом у розмірі більшому ніж був до оскарження рішення господарського суду першої інстанції. На думку скаржника, вказане свідчить про те, що суд апеляційної інстанції погіршив становище заявника, яке було в нього до оскарження рішення, а відтак допустив порушення принципу "заборони повороту до гіршого" і не врахував висновків Верховного Суду щодо дотримання вказаного принципу, які викладено у постановах від 22.11.2023 у справі № 465/6549/16-ц, від 24.05.2023 у справі № 179/636/21, від 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц.
Узагальнені доводи інших учасників справи
11. ТОВ "Вітряний парк Південний" надіслало до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому доводи скаржника заперечує. Подану касаційну скаргу вважає формальною та необґрунтованою. З рішеннями та висновками судів попередніх інстанцій Позивач погоджується, а тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржені рішення залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
12. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача (Франюк А. В.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
14. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
15. Предметом касаційного оскарження у цій справі є постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду в частинах, які стосуються часткового задоволення заяв ТОВ "Вітряний парк Південний" про стягнення з ДП "Гарантований покупець" витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалася Позивачеві в судах обох інстанцій.
16. Переглядаючи у касаційному порядку оскаржені судові рішення у відповідних частинах, Верховний Суд виходить з такого.
17. Відповідно до приписів пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
18. Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат, зокрема на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
19. Отже, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а статті 123 129 ГПК України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.
20. При цьому Верховний Суд відмічає, що приписи статей 126 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2025 у справі № 910/16006/23).
21. Стаття 16 ГПК України передбачає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
22. За змістом пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 зазначеного Закону).
23. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
24. Згідно з частинами першою та другою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
25. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
26. Таким чином, відшкодування судових витрат на правову допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (аналогічні висновки наведені Верховним Судом у постанові від 21.01.2025 у справі № 910/16006/23, додатковій постанові від 16.06.2021 у справі № 918/132/20). При цьому перевірка доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
27. У додатковій постанові від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20) Верховний Суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
28. Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про розподіл судових витрат, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21).
29. Як слідує із матеріалів цієї справи, на виконання вимог ГПК України Позивач у позовній заяві повідомив місцевий суд про те, що попередній розрахунок судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи складається із судового збору, сплаченого за подання позову, а також витрат на професійну правничу допомогу, розрахунок яких буде надано в процесі судового розгляду. В подальшому, Позивач надіслав суду уточнений розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (60 000 грн), а після цього направив клопотання про стягнення цих витрат з Відповідача за результатами вирішення спору.
30. На підтвердження розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу Позивач до свого клопотання додав наступні докази: (1) копію Договору про надання правової допомоги від 06.10.2023 (укладений між ТОВ "Вітряний парк Південний" і адвокатом Нечаєм О. Д.); (2) копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Нечая О. Д. № 001871 серія МК; (3) копію ордеру Нечая О. Д. від 22.04.2024 № 1117343 серія ВЕ; (4) копію акта від 18.07.2024 приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) до Договору про надання правової допомоги від 06.10.2023.
31. Суди попередніх інстанцій з`ясували, що за умовами вказаного Договору про надання правової допомоги від 06.10.2023 адвокат Нечай О. Д. взяв на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник (ТОВ "Вітряний парк Південний") зобов`язався оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
У пункті 3.1 договору сторони погодили, що за надану адвокатом правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду.
Згідно з пунктом 3.2 договору розмір винагороди адвоката визначається сторонами виходячи з обсягу фактично наданих адвокатом послуг. Обсяг наданих послуг узгоджується сторонами шляхом підписання акта приймання-передачі наданих послуг у кожному окремому звітному місяці.
Відповідно до пункту 4.1 договору винагорода адвоката за надання правової допомоги, оплачується замовником по факту надання адвокатом правової допомоги, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.
32. В свою чергу, згідно із дослідженою судами копією акта від 18.07.2024 приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) до Договору про надання правової допомоги від 06.10.2023, вартість послуг адвоката за надання правової допомоги у місцевому суді становить 60 000, 00 грн, які складаються з: 5000 грн - аналіз та підготовка матеріалів справи, в тому числі і документів наданих клієнтом на підтвердження заборгованості ДП "Гарантований покупець", надання консультацій з приводу доцільності та перспектив звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, з урахуванням чинного законодавства та судової практики; 30 000 грн - складання та подання до суду процесуальних документів у справі № 910/19852/23 (позовна заява, відповідь на відзив, пояснення, заяви та клопотання у справі); 25 000 - участь у судових засіданнях.
33. Крім цього, Позивачем до апеляційного господарського суду було також подано клопотання, в якому останній просив долучити до матеріалів справи копію Акта приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2024 до Договору про надання правової допомоги від 06.10.2023 та врахувати його під час розгляду питання щодо розподілу судових витрат.
34. Як встановив господарський суд апеляційної інстанції, згідно із вказаним Актом приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2024 до Договору про надання правової допомоги від 06.10.2023 вартість послуг адвоката в суді апеляційної інстанції складає 10 000,00 грн, яка складається із ознайомлення з матеріалами апеляційного провадження, складання та подання до суду процесуальних документів у справі в апеляційній інстанції, участь в судових засіданнях.
35. Виходячи з наведеного, Верховний Суд вважає, що за вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що заявник у даному випадку дотримався вимог, встановлених у частині восьмій статті 129 ГПК України, та вважали за можливе здійснити перевірку наданих ним доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у місцевому та апеляційному господарських судах та надати їм оцінку.
36. Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
37. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
38. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
39. Частиною четвертою статті 126 ГПК України передбаченого, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
40. Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
41. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності судових витрат господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. Між тим обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).
42. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись зазначеною нормою процесуального кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
43. ДП "Гарантований покупець" у касаційній скарзі посилається на те, що заявлені ТОВ "Вітряний парк Південний" витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, нерозумними, завищеними щодо іншої сторони спору, зважаючи на рівень складності справи та витрачений адвокатом час.
44. Водночас скаржник не враховує, що заявлена Позивачем до суду першої інстанції сума витрат на оплату послуг адвоката склала 60 000 грн, однак місцевим господарським судом заяву ТОВ "Вітряний парк Південний" задоволено частково, а саме у сумі 44 730 грн (з урахуванням постанови апеляційного суду). Тобто судами, з огляду в тому числі і на заперечення ДП "Гарантований покупець", вже частково відмовлено Позивачеві у відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу, зважаючи не лише на часткове задоволення позову, але також з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат, їх дійсності, необхідності та розумності такого розміру.
45. Так, зокрема, суд першої інстанції при розгляді поданої Позивачем заяви взяв до уваги предмет та підстави позову у цій справі, встановлені фактичні обставин, характер спірних правовідносин та обсяг матеріалів справи, наявність обґрунтованих заперечень Відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, а також принципи співмірності та розумності судових витрат. Суд апеляційної інстанції з правильністю зазначеної оцінки погодився.
46. В свою чергу, за наслідками вирішення питання щодо обґрунтованості розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу під час здійснення апеляційного перегляду справи (10 000 грн), апеляційний господарський суд виснував про стягнення з Відповідача на користь ТОВ "Вітряний Парк Південний" 9 172,00 грн пропорційно задоволених вимог. Щодо ж заперечень ДП "Гарантований покупець" про неспіврозмірність заявленого розміру та необхідність зменшення його до 1 грн, суд вказав, що такий розмір документально підтверджений, не є надмірно великим у порівнянні із заявленою до стягнення сумою та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), а тому підстави для відмови у стягненні заявлених коштів чи зменшенні їх розміру до 1 грн у даному випадку відсутні.
47. У зв`язку із наведеним, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86 210 ГПК України.
48. У зазначених скаржником постановах Верховного Суду у співвідношенні з оскаржуваними судовими рішеннями не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статей 126 129 ГПК України, статей 1, 19, 30 Закону України "Про адвокатуру", а лише наголошується на необхідності суду при вирішенні питання виходити з критерію реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, розумності їх розміру, а також про право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу в разі доведення неспівмірності витрат стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.
49. Колегія суддів під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень не виявила у діях судів попередніх інстанцій порушень положень статей 126 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду приписи статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права.
50. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судами доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
51. Сама лише незгода скаржника з наданою судами оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що таку оцінку було проведено з порушенням норм права.
52. Щодо ж доводів Відповідача про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення принципу "заборони повороту до гіршого", то такі колегією суддів визнаються необґрунтованими, адже з матеріалів цієї справи слідує, що ДП "Гарантований покупець" зверталося до господарського суду апеляційної інстанції із клопотанням про виправлення описки у постанові від 22.01.2025 в частині розміру присуджених до стягнення місцевим судом витрат на професійну правничу допомогу, тобто самостійно визнавало, що у даному випадку має місце арифметична помилка, а не помилка у правозастосуванні.
53. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.01.2025 у задоволенні поданого Відповідачем клопотання відмовив і останній правом на касаційне оскарження цієї ухвали не скористався. Безпідставне ж намагання скаржника перевести питання простих арифметичних розрахунків у площину правозастосування, не надає суду касаційної інстанції будь-яких підстав для касаційного перегляду судового рішення з цих мотивів, а відтак аргументи ДП "Гарантований покупець" про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, які викладено у постановах від 22.11.2023 у справі № 465/6549/16-ц, від 24.05.2023 у справі № 179/636/21, від 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц суд визнає декларативними і за цим відхиляє.
54. За наведеного, Верховний Суд констатує, що визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, під час касаційного провадження у справі № 910/19852/23 не підтвердилася, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
56. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
57. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана Відповідачем касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Судові витрати
58. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
За таких обставин, керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 922/1190/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.