ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/20540/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Бакуліної С. В., Мамалуя О. О.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення та виклику сторін касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Яковлєва М. Л., Куксова В. В., Шаптали Є. Ю.

від 23 березня 2021 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс»

до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

про стягнення 5 690 970,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення 3 192 964,13 грн заборгованості за укладеним між сторонами договором поставки № 496 від 24 травня 2012 року, 334 062,25 грн трьох відсотків річних, 2 163 944,00 грн інфляційних втрат, посилаючись на те, що відповідач в порушення умов зазначеного договору здійснив оплату поставленого йому товару не у повному обсязі.

2. Хід розгляду справи.

Господарський суд міста Києва рішенням від 08 вересня 2015 року у справі № 910/20540/15 позов задовольнив повністю та стягнув з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс» 3 192 964,13 грн основного боргу, 2 163 944,00 грн інфляційних втрат та 334 062,25 грн три відсотки річних, 73 080,00 грн судового збору.

У грудні 2020 року особа, яка не брала участь у справі але вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08 вересня 2015 року у справі № 910/20540/15 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Також скаржник просив постановити ухвалу про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Крім того скаржник заявив клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08 вересня 2015 року у справі № 910/20540/15.

В обґрунтування підстав для звернення з апеляційною скаргою скаржник послався на те, що відповідачем у цій справі є господарське товариство, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, а Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» здійснює управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств і передані до статутного капіталу Компанії. За твердженням заявника апеляційної скарги оскаржуване ним рішення місцевого господарського суду порушує його права як органу, який нарівні з органами державної влади має правовий статус управління об`єктами державної власності, уповноважений на управління корпоративними правами, які належать державі у статутному капіталі державних акціонерних товариств, та відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на дату ухвалення місцевим господарським судом рішення у цій справі) мав бути залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Однак місцевий господарський суд в порушення цієї норми процесуального права не залучив його до участі у справі в якості третьої особи.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01 лютого 2021 року поновив Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08 вересня 2015 року у справі № 910/20540/15, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 08 вересня 2015 року у справі № 910/20540/15.

3. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23 березня 2021 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національне акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 08 вересня 2015 року у справі № 910/20540/15 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржуване рішення місцевого господарського суду не впливає на права, інтереси та обов`язки заявника апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними посилання апелянта на порушення судом першої інстанції положень статті 27 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент розгляду Господарським судом міста Києва цієї справи) щодо не залучення його до участі у справі як органу державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, оскільки Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не відноситься до органів державної влади. Крім того суд встановив, що місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваного рішення не вирішував питань щодо прав та обов`язків скаржника, а оскаржуване судове рішення не містить будь-яких суджень про права та обов`язки цієї особи.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23 березня 2021 року, а справу передати до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про продовження розгляду справи.

Як на підставу касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції скаржник послався на абзацу 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального права, визначені частиною четвертою статті 11, частиною першою статті 27 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій), неправильно застосував норми матеріального права, визначені у статтях 4, 6, 9 Закону України «Про управління об?єктами державної власності».

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Сторони у справі у встановлений Верховним Судом строк відзиви на касаційну скаргу не надали.

Позиція Верховного Суду.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже положеннями господарського процесуального законодавства визначено право особи, яка не брала участі у справі, подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже згідно з положеннями чинного процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають зі сформульованого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду судом справи та ухвалення рішення є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 904/897/19.

Як встановив суд апеляційної інстанції, апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що Господарський суд міста Києва рішенням від 08 вересня 2015 року у цій справі порушив права Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як органу, який нарівні із органами державної влади має правовий статус управління об`єктами державної власності, що уповноважений на управління корпоративними правами, які належать державі у статутному капіталі державних акціонерних товариств, не залучив його до участі у справі на підставі частини першої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент розгляду Господарським судом міста Києва цієї справи).

Відповідно до частини першої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент розгляду Господарським судом міста Києва цієї справи) у справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Отже норма, закріплена у частині першій статті 27 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній станом на момент розгляду Господарським судом міста Києва цієї справи), передбачає обов`язок суду залучити до участі у справі саме орган державної влади, а не будь-якого суб`єкта управління об`єктами державної власності, що уповноважений на управління корпоративними правами держави у статутному капіталі державних акціонерних товариств.

До того ж, передбачений зазначеною нормою процесуальний обов`язок стосується лише справ у спорах, що виникають з речових прав, і не стосується справ, що виникають у зв`язку з порушеннями у зобов`язальних правовідносинах.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 01 червня 2021 року у справі № 910/26148/15.

Для гарантування конституційного порядку, нормального функціонування держави з метою утвердження прав і свобод людини, і забезпечення гідних умов життя Конституція України передбачає структуровану, багаторівневу, ієрархічну систему органів державної влади, які наділені відповідною компетенцією, мають свій предмет відання та владні повноваження. Здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову передбачає, що кожний орган державної влади має належати до однієї з гілок влади (законодавчої, виконавчої чи судової) або мати особливий статус, окремо визначений Основним Законом України (абзац 1 пункту 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 5-р/2019 від 13 червня 2019 року).

Постановою Кабінету Міністрів України № 747 від 25 травня 1998 року була утворена Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у формі відкритого акціонерного товариства. Відповідно до статуту Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (у редакції, чинній на момент розгляду Господарським судом міста Києва цієї справи) Компанія є господарською структурою, яка здійснює управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами, що належать державі у статутному (складеному) капіталі господарських товариств і передані до статутного капіталу Компанії; Компанія діє на принципах повної господарської самостійності і самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобов`язань.

Отже Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не належить до жодної із гілок влади, та її не визначено Основним Законом України як орган державної влади з особливим статусом. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не відноситься до органів державної влади, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції правильно та обґрунтовано відхилив доводи Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо порушення судом першої інстанції частини першої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент розгляду Господарським судом міста Києва цієї справи) та відповідно прав скаржника.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не є учасником цієї справи, а рішенням Господарського суду міста Києва від 08 вересня 2015 року у цій справі не було вирішено питання про його права, інтереси та/або обов`язки і таке судове рішення першої інстанції не зачіпає безпосередньо права та обов`язки скаржника.

З огляду на викладене Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми частини четвертої статті 11 та частини першої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення процесуальних дій у цій справі) та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статті 4, 6, 9 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», зазначені доводи не знайшли свого підтвердження.

Разом з цим Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 11 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не містила в собі частину четверту, про порушення якої зазначає скаржник у касаційній скарзі.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, для закриття апеляційного провадження у цій справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 08 вересня 2015 року у цій справі, оскільки таким судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки зазначеної особи не вирішувалися.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанцій з дотриманням норм процесуального права дійшов правильного висновку про наявність передбачених пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, підстав для закриття апеляційного провадження, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не впливає на права, інтереси та обов`язки заявника апеляційної скарги.

Доводи Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у касаційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена абзацом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою, у зв`язку з чим Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23 березня 2021 року.

8. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23 березня 2021 року у справі № 910/20540/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді С. Бакуліна

О. Мамалуй