ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/21285/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 (колегія суддів у складі: Мальченко А.О. - головуючий, Агрикова О.В., Черногуз М.Г.)
у справі № 910/21285/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саті-Нова Союз"
до 1) Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві; 2) Державної казначейської служби; 3) Головного управління Держпраці у Київській області
про стягнення 491436,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Саті-Нова Союз" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києва, Державної казначейської служби та Головного управління Держпраці у Київській області (далі - Відповідач-3) про стягнення 491436,00 грн.
2. Позов мотивований тим, що спірні грошові кошти були безпідставно стягнуті з Позивача на користь Відповідача-3 та підлягають стягненню з Державного бюджету України на підставі приписів статті 1212 Господарського процесуального кодексу України.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та ухвал суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 позов задоволено повністю, стягнуто з Державного бюджету України на користь Позивача безпідставно стягнуті кошти в сумі 446760,00 грн та виконавчий збір в сумі 44676,00 грн.
4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 залишено без руху апеляційну скаргу Відповідача-3 на зазначене рішення суду першої інстанції та надано скаржнику строк для усунення недоліків.
5. Ухвала мотивована тим, що скаржник звернувся з апеляційною скаргою після закінчення строку для її подання, не заявивши про поновлення зазначеного строку, а також не надав доказів надсилання копій скарги іншим сторонам у справі.
6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 відмовлено Відповідачу-3 у відкритті апеляційного провадження у справі, повернуто без розгляду апеляційну скаргу Відповідача-3.
7. Ухвала мотивована наявністю передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
8. Відповідач-3 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
9. Касаційна скарга мотивована тим, що Відповідачу-3 повне рішення суду першої інстанції не було вручено в день його складання, а надіслано на адресу засобом поштового зв`язку та отримано Відповідачем-3 лише 06.06.2022 у визначений робочий час, про що свідчить ідентифікатор вхідної кореспонденції за №5619/КВ/1-22 від 06.06.2022. У зв`язку з наведеними Відповідач-3 вважає, що останнім днем звернення до суду з апеляційною скаргою є саме 26.06.2022, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є необґрунтованою та незаконною.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
10. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
11. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов законного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Позиція Верховного Суду
12. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
13. У силу статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
14. За вимогами статей 8 129 Конституції України та статей 2 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя.
15. Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
16. Тобто право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви, зокрема, стосовно строків їх подання. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
17. Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
18. Зокрема, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
19. За вимогами статті 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, клопотання особи, яка подала скаргу, та дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується. Водночас до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
20. У випадку, якщо апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними, апеляційна скарга залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (ст. 260 Господарського процесуального кодексу України).
21. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України).
22. Зокрема, згідно з положеннями частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
23. При цьому днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
24. Крім того, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч. 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
25. Наведене кореспондується з положеннями частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
26. Положення Господарського процесуального кодексу України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
27. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
28. При цьому з огляду на вимоги статей 13 74 Господарського процесуального кодексу України заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на поважні причини пропуску встановленого законом строку, шляхом подання відповідних доказів. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні.
29. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, справа розглянута судом у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи, а повний текст зазначеного рішення складено та підписано 30.05.2022. Оскільки закінчення встановленого частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України двадцятиденного строку припадає на 19.06.2022, що є вихідним днем, відповідно до вимог частини 4 статті 116 цього Кодексу останнім днем строку на подання апеляційної скарги на зазначене рішення є 20.06.2022.
30. Відповідач-3 звернувся з апеляційною скаргою з пропуском зазначеного строку - лише 24.06.2022, що підтверджується відбитком штемпелю підприємства зв`язку на відповідному поштовому конверті.
31. При цьому в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження Відповідач-3 зазначив, що він отримав копію оскаржуваного рішення лише 06.06.2022, що підтверджується цифровим ідентифікатором вхідної кореспонденції №5619/КВ/1-22 від 06.06.2022.
32. Проте суд апеляційної інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановив, що копію оскаржуваного рішення місцевого господарського суду направлено за адресою Відповідача-3: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10, та згідно зі зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення вручено йому 03.06.2022.
33. Зважаючи на положення частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд вважає правильним врахування апеляційним господарським судом при встановленні дати вручення оскаржуваного рішення саме відповідної відмітки у поштовому повідомленні, адже реєстрація відповідного судового рішення у внутрішньо-обліковій документації юридичної особи здійснюється самим скаржником та не є днем його вручення відповідно до положень вказаної статті.
34. У зв`язку з наведеним Верховний Суд вважає безпідставним посилання Відповідача-3 в касаційній скарзі на положення частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, адже він при зверненні з апеляційною скаргою не дотримався строку (двадцять днів з дня вручення скаржнику повного рішення суду), яким обумовлено поновлення строку звернення з апеляційною скаргою згідно з вказаною нормою.
35. Водночас оскільки Відповідач-3 у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не навів жодних поважних причин пропуску цього строку відповідно до вимог статті 119 та частини 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 261 зазначеного Кодексу підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
36. При цьому Верховний Суд враховує, що апеляційний господарський суд розглянув клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, виходячи саме з викладених у ньому аргументів та причин пропуску такого строку.
37. Слід зауважити, що наведені в касаційній скарзі доводи про те, що оскаржуване рішення отримане представником Відповідача-3 03.06.2022 о 16.08, тобто в неробочий час, а до відділу юридичного забезпечення, який безпосередньо відповідає за організацію позовної роботи, надійшло лише 06.06.2022, не були визначені Відповідачем-3 як поважні причини пропуску строку при зверненні з апеляційною скаргою та відповідним клопотанням.
38. Тобто ненадання апеляційним господарським судом правової оцінки зазначеним обставинам не може свідчити про неправильне застосування ним норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання щодо поважності пропуску Відповідачем-3 строку на апеляційне оскарження, адже Відповідач-3 не заявляв суду про їх наявність (із наданням відповідних доказів на їх підтвердження) на момент вирішення зазначеного питання. Тоді як у силу закріпленого в статтях 2 13 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
39. Крім того Верховний Суд виходить з того що недоліки внутрішньої організації юридичної особи щодо своєчасного доведення до виконавців отриманих поштою копій судових рішень не можуть бути визнані як поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження. Зокрема, подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №910/17790/19.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
40. З огляду на викладене, звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування оскаржуваної ухвали.
41. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду.
Розподіл судових витрат
42. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 у справі №910/21285/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді О. Банасько
В. Пєсков