ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/21329/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

секретар судового засідання- Астапова Ю.В.,

розглянувши касаційну скаргу Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД" (Private company limited by Shares Goldenberg Assets Ltd) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 у справі

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД" (Private company limited by Shares Goldenberg Assets Ltd), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Архітектор" (третя особа-1), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Городецький пасаж" (третя особа-2), 2) Компанія Сенатум Холдінгс Лімітед (Senatum Holdings Limited) (третя особа-3) про витребування земельних ділянок,

за участю представників:

позивача - Гандзюк Т. О.,

відповідача - Оганесян А. Г.,

третьої особи-1 - Іващук Л. А. ,

третьої особи-2 - Ткаченко В. М. ,

третьої особи-3 - не з`явилися,

Офісу Генерального прокурора - Кравчук О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 6 (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД" (Private company limited by Shares Goldenberg Assets Ltd) (далі - Компанія "Голденберг Ассетс ЛТД", відповідач) про витребування у відповідача на користь територіальної громади міста Києва в особі позивача земельних ділянок, які розташовані:

- по вулиці Хрещатик, 13-Б у Печерському районі м. Києва, площею 0,0600 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0170), вартістю 4 242 888,00 грн;

- по вулиці Архітектора Городецького, 4-6 у Печерському районі м. Києва, площею 0,2862 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0171), вартістю 20 238 575,80 грн;

- по вулиці Архітектора Городецького, 8-А у Печерському районі м. Києва, площею 0,1775 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0172), вартістю 12 551 877,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в судовому порядку визнано недійсним рішення Київської міської ради та укладений на його підставі договір купівлі-продажу земельної ділянки, що є підставою для витребування майна на користь його власника - територіальної громади міста Києва у відповідача, який є останнім власником на підставі договорів купівлі-продажу.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 23.04.2009 позивачем прийнято рішення № 343/1399 "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" (далі - ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС") для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення на вул. Архітектора Городецького, 6-а у Печерському районі м. Києва", яким:

- погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки на вул. Архітектора Городецького, 6-а у Печерському районі м. Києва;

- затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 15 974 709,00 грн на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про ринкову вартість земельної ділянки від 29.07.2008);

- вирішено продати ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" земельну ділянку площею 0,5237 га за 15 974 709,00 грн для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення на вул. Архітектора Городецького, 6-а у Печерському районі м. Києва, яка перебуває в оренді у ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" згідно з договором оренди від 18.08.2008 № 82-6-00510;

- затверджено умови продажу ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" вказаної земельної ділянки та доручено Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити оформлення в двотижневий термін договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки. Після повної сплати вартості земельної ділянки оформити та видати ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" в установленому порядку державний акт на право власності на земельну ділянку.

2.2. 01.07.2010 у між позивачем, як продавцем, та ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. за № 586, за умовами якого (п.п. 1.1, 1.2, 2.1) продавець продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вулиці Архітектора Городецького, 6-а, у Печерському районі м. Києва загальною площею 0,5237 га, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0039, у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки. Земельна ділянка продається для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення. Ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 15 974 709,00 грн.

2.3. Згідно довідки Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.07.2010 № 1850-д право на вищевказану земельну ділянку зареєстровано з наступними обмеженнями (обтяженнями): ухвала Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2009 у справі № 2-3469/2009; ухвала Печерського районного суду м. Києва від 07.05.2010 № 2-136/2010 щодо скасування ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2009; ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 21.05.2010 у справі № 2а-1750/10; ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 21.05.2010 у справі №2а-1750/10 стосовно скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.05.2010 у справі № 2а-1750/10; ухвала Апеляційного суду м. Києва від 30.06.2010, якою ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07.05.2010 залишено без змін.

2.4. 06.07.2010 ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" видано Державний акт №02-8-00286 на право власності на земельну ділянку площею 0,5237 га по вулиці Архітектора Городецького, 6-а у Печерському районі м. Києва.

2.5. Постановою Шевченківського райсуду м. Києва від 23.05.2011 у справі № 2а-96/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012, визнано протиправним та скасовано вищезгадане рішення позивача № 343/1399 від 23.04.2009 про продаж земельної ділянки ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС". Під час розгляду вказаної справи судами встановлено, що продана ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" земельна ділянка є прибудинковою територією житлових будинків № 4 та № 6 по вулиці Городецького в місті Києві, до якої входить також і проїзд між зазначеними будинками, та використовується для експлуатації та обслуговування житлового будинку № 4 по названій вулиці.

2.6. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02.10.2013 у справі № 757/8077/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.12.2013, визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаної вище земельної ділянки.

2.7. Водночас, під час перегляду судового рішення у справі №757/8077/13-ц в апеляційному порядку, між ТОВ "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС", як продавцем, та ТОВ "Городецький пасаж" (третя особа-2), як покупцем, укладено договір від 10.12.2013 купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Л. О. за № 2701, за умовами якого продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає (купує) належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,5237 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0039, за 16 550 000,00 грн без ПДВ, які покупець зобов`язується перерахувати до 31.12.2015 на розрахунковий рахунок продавця.

2.8. В подальшому, третя особа-2 відчужила вказану земельну ділянку Компанії з обмеженою відповідальністю Сенатум Холдінгс Лімітед (третя особа-3) на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2013 за ціною 16 750 000,00 грн, що складає 2 095 584,00 доларів США за курсом НБУ станом на дату підписання Договору.

2.9. Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДГЕОПРОЕКТ" виконані роботи зі складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,5237 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0039) на вул. Архітектора Городецького, 6-а у Печерському районі м. Києва, в результаті чого створено 3 нові земельні ділянки, а саме: площею 0,0600 га по вулиці Хрещатик, 13-Б, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0170; площею 0,2862 га по вул. Архітектора Городецького, 4-6, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0171; площею 0,1775 га по вулиці Архітектора Городецького, 8-А, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0172.

2.10. 11.12.2015 між третьою особою-3, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено договори купівлі-продажу, за умовами яких продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає (купує) належні продавцю на праві приватної власності земельні ділянки:

- площею 0,06 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0170, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 13-Б, за ціною 81 345,00 доларів США;

- площею 0,2862 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0171, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, 4-6, за ціною 388 012,00 доларів США;

- площею 0,1775 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0172, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, 8-А, за ціною 240 643,00 доларів США.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 (суддя Літвінова М. Є.) позов задоволено у повному обсязі.

3.2. Рішення мотивовано відсутністю волевиявлення законного власника на відчуження спірних земельних ділянок. Внаслідок прийняття незаконного рішення Київської міської ради та набуття особами права власності на спірні земельні ділянки, порушені права та інтереси держави як власника земель, оскільки із державної власності протиправно вибули земельні ділянки і державу в особі компетентних органів позбавлено права власності та права користування на землю.

Суд зазначив про те, що відповідач є добросовісним набувачем, проте він не став легітимним власником спірних земельних ділянок, оскільки його власником залишається територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, а тому спірні земельні ділянки підлягають витребуванню у відповідача на підставі пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на користь позивача, як розпорядника землями міста Києва.

Суд відхилив посилання відповідача на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та судову практику Європейського суду з прав людини, вказавши про те, що визнання недійсними рішення Київської міської ради та укладеного на його підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідає критерію законності, оскільки вони порушують зазначені в судових рішеннях приписи законодавства. У даній справі "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення правового режиму використання спірних земельних ділянок. Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну та повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно.

Водночас суд наголосив на тому, що відповідач не позбавлений права пред`явити вимоги до особи, у якої він придбав спірні земельні ділянки, на підставі статті 661 ЦК України про відшкодування завданих збитків, що буде вважатися справедливою сатисфакцією.

Також судом визнано необґрунтованими доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності, оскільки відповідач набув право власності на земельні ділянки, які є предметом спору в даній справі 11.12.2015, а з цим позовом прокурор звернувся до суду 29.11.2017, тобто в межах строку позовної давності. Заява третьої особи-1 про застосування строків позовної давності не розглядалася судом, оскільки правом на подання такої заяви наділені лише сторони у спорі.

3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 (колегія суддів у складі: Коробенко Г. П., Кравчук Г. А., Козир Т. П.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. Компанія "Голденберг Ассетс ЛТД" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові або залишити позов без розгляду. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема статей 261 661 ЦК України, положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник наголошує на неповному з`ясуванні обставин справи щодо пропуску позивачем строків давності; зазначає, що у відповідача відсутні підстави для звернення до суду з позовом до Компанія Сенатум Холдінгс Лімітед (Senatum Holdings Limited) в порядку статті 661 ЦК України; що суди попередніх інстанцій невірно витлумачили статтю 661 ЦК України; що прокурор не обґрунтував необхідність представлення інтересів громади у цій справі; що рішення та постанова порушують принципи справедливого судового розгляду та мирного володіння майном.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. ОСББ "Архітектор" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін. Заявник наголошує на правомірності звернення прокурора з даним позовом з метою задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення правового режиму використання спірних земельних ділянок. Заявник також зазначає, що спірна земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування житлового будинку № 4 по вул. Архітектора Городецького та є прибудинковою територією житлових будинків № 4, № 6 по вул. Архітектора Городецького та єдиним проїздом до них та частиною скверу. Також на земельній ділянці знаходиться стратегічний технологічний об`єкт - споруди пересадочного вузла Київського метрополітену "Хрещатик - Майдан Незалежності" (ствол шахти 3 116), де будь-яке будівництво загрожує техногенною катастрофою.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Згідно з приписами частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

6.3. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

6.4. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

6.5. Оскільки спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності на підставі рішення від 23.04.2009 № 343/1399 "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС", скасованого в судовому порядку через його незаконність, волі територіальної громади м. Києва на таке вибуття не було. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 02.11.2016 у справі № 522/10652/15-ц і від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 та з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.

6.6. Встановлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування земельної ділянки в порядку статті 388 ЦК України.

6.7. З матеріалів справи вбачається, що відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

6.8. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

6.9. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

6.10. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

6.11. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

6.12. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

6.13. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 зазначила, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

6.14. Водночас, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №711/802/17 та від 06.06.2018 у справі №520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковувався з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

6.15. Як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні питання щодо обчислення строків позовної давності суди попередніх інстанцій послалися на правову позицію, викладену у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 711/802/17 та від 06.06.2018 у справі № 520/14722/16-ц.

6.16. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

6.17. Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

6.18. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, "injuria". Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

6.19. Термін "зловживання правом" свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права.

6.20. Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов`язків.

6.21. Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.

6.22. Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття "добросовісність" ототожнюється із поняттям "безвинність" і навпаки, "недобросовісність" із "виною". Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, частина третя статті 39 ЦК України), а оскільки обов`язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними.

6.23. Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

6.24. В цьому контексті судами не досліджувалося питання стосовно дій відповідача щодо продажу Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС" Товариству з обмеженою відповідальністю "Городецький пасаж" спірної земельної ділянки під час перегляду рішення Печерського районного суду м. Києва від 02.10.2013 у справі № 757/8077/13-ц (яким визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5237 га, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 6-а, укладений 01.07.2010) в апеляційному порядку, а також обставин та мети подальшого продажу та поділу спірної земельної ділянки.

6.25. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

6.26. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, Конституцію України доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

6.27. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

6.28. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

6.29. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1).

6.30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

6.31. У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

6.32. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

6.33. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

6.34. Тобто, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

6.35. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

6.36. Як зазначено у частині 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, зазначеною статтею, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

6.37. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

6.38. Як зазначалося вище наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

6.39. Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції не перевірив та не підтвердив обґрунтованості та підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі у суді, як не перевірив і не оцінив дотримання прокурором порядку зверненням з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу, передбаченого частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо повідомлення суб`єкта владних повноважень про намір пред`явити позов.

6.40. Суд апеляційної інстанції, перевіряючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не звернув уваги ці порушення, не перевірив наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави у даній справі.

6.41. Оскільки передбачені у статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, суд касаційної інстанції позбавлений можливості виправити недоліки судових рішень попередніх судових інстанцій, тому постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6.42. Під час нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, всебічно, повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статей 308 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

7.2. З огляду на викладене рішення та постанову попередніх судових інстанцій належить скасувати, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300 301 306 308 310 314 315 316 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД" (Private company limited by Shares Goldenberg Assets Ltd) задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 у справі № 910/21329/17 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір