ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/2470/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - Шапран Л.І.,

відповідача - Савка Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 (головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Мартюк А.І., Гаврилюк О.М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 (суддя Мудрий С.М.)

у справі №910/2470/21

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікол"

про визнання недійсними актів,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1.Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікол" (далі - ТОВ "Юнікол") про визнання недійсними актів.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.02.2019 ТОВ "Юнікол" виставило позивачу рахунки на оплату з демонтажу-монтажу навісного обладнання блоку двигуна D2876-LUE623 серійний номер 41719461271945 на рейковий автобус PESA 620М-011 та 05.03.2019 надало на підпис акти надання послуг на загальну суму 2511914,55 грн.

1.3.Вказані рахунки відповідача на оплату за надані послуги, на переконання позивача, є пропозицією укласти господарський договір у спрощений спосіб, а підписані між сторонами акти надання послуг за цими рахунками - правочином.

1.4.Проте, оскільки правочин укладено без проведення процедури закупівлі з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", позивач вважає, що такий правочин підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203, статті 215 ЦК України з огляду на імперативність заборони щодо придбання товарів, робіт та послуг без проведення процедур, визначених цим Законом.

1.5.Також позивач стверджує, що вказані правочини підписані начальником виробничого підрозділу локомотивного депо Київ-Пасажирський РФ "Південно-західна залізниця" АТ "Українська залізниця" на підставі довіреності, за змістом якої останній діє з урахуванням обмежень, встановлених п.5.6 та п.5.7 Положення про РФ "Південно-західна залізниця" АТ "Українська залізниця", а отже є такими, що підписані за відсутності попереднього дозволу довірителя у зв`язку із перевищенням визначеної суми та не містять двох підписів уповноважених осіб.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.Як зазначає позивач 28.02.2019 ТОВ "Юнікол" виставило АТ "Українська залізниця" рахунки на оплату з демонтажу-монтажу навісного обладнання блоку двигуна D2876-LUE623 серійний номер 41719461271945 на рейковий автобус PESA 620М-011 та 05.03.2019 надало на підпис акти надання послуг на загальну суму 2511914, 55грн, а саме:

- рахунок від 28.02.2019 №8 на суму 323923,31 грн та акт надання послуг від 05.03.2019 №4 до вказаного рахунку;

- рахунок від 28.02.2019 №9 на суму 246785,00 грн та акт надання послуг від 05.03.2019 №2 до вказаного рахунку;

- рахунок від 28.02.2019 №10 на суму 285655,57 грн та акт надання послуг від 05.03.2019 №10 до вказаного рахунку;

- рахунок від 28.02.2019 №11 на суму 363096,92 грн та акт надання послуг від 05.03.2019 №5 до вказаного рахунку;

- рахунок від 28.02.2019 №12 на суму 278628,16 грн та акт надання послуг від 05.03.2019 №6 до вказаного рахунку;

- рахунок від 28.02.2019 №13 на суму 338300,64 грн та акт надання послуг від 05.03.2019 №11 до вказаного рахунку;

- рахунок від 28.02.2019 №14 на 2 суму 61556,98 грн та акт надання послуг від 05.03.2019 №8 до вказаного рахунку;

- рахунок від 28.02.2019 №17 на суму 413958,97 грн та акт надання послуг від 05.03.2019 №13 до вказаного рахунку.

2.2.Рахунки на оплату виставлені на одну послугу, а саме: демонтаж-монтаж навісного обладнання блоку двигуна D2876-LUE623 серійний номер 41719461271945 на рейковий автобус PESA 620М-011, на загальну суму 2511914, 55 грн.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 29.06.2021 у справі №910/2470/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021, в задоволенні позову відмовив повністю.

3.2.Судові рішення мотивовані тим, що оспорювані акти не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України, оскільки їх підписання господарюючими суб`єктами не створює, не змінює та не припиняє прав та обов`язків, а лише засвідчує певні обставини, а тому вони не підлягають визнанню недійсними, а обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсним актів не може відновити права або законні інтереси позивача.

3.3.Оскільки оспорювані акти є документами, що фіксують (підтверджують) вчинення відповідного правочину, а не самим правочином, до них не можуть застосовуватись положення статей 203 та 215 ЦК України, що визначають підстави недійсності правочину.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Заперечення іншої сторони

4.1.Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/2470/21 скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Юнікол" про визнання актів недійсними.

4.2.Підставою касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) для укладання договорів у спрощений спосіб при підписанні відповідних актів, який би можна було б застосувати.

4.3.За твердженнями скаржника, судами попередніх інстанцій не надано жодного правового обґрунтування доводам позивача про укладення господарських договорів у спрощений спосіб згідно зі статтею 181 ГК України, в той час як позивач просив визнати недійсним кожен акт надання послуг як окремий правочин, що укладений між сторонами у спрощений спосіб шляхом підписання 05.03.2019 актів надання послуг згідно з відповідними рахунками до цих актів від 28.02.2019.

4.4.При цьому, суди попередніх інстанцій не досліджували обставини укладання правочину у спрощений спосіб та підстави складання актів надання послуг, а лише зазначили, що акти надання послуг не є правочином, а є документами первинного обліку, які фіксують факт надання послуг, не вказуючи на підставі якого правочину оспорювані акти складені.

4.5.Скаржник стверджує, що закупівлю послуг (робіт) з демонтажу-монтажу навісного обладнання блоку двигуна на загальну суму 2511914,55 грн здійснено з порушенням процедури та принципів, встановлених Законом України "Про публічні закупівлі", наслідком чого стало незаконне укладення договору у спрощений спосіб між позивачем і відповідачем, що свідчить про наявність підстав для визнання недійсним укладеного договору.

4.6.Крім того, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції навіть не розглядали можливість укладення договору між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб, як передбачає це норма статті 181 ГК України, а тому й не досліджували питання перевищення уповноваженою особою наданих їй повноважень.

4.7.Також скаржник вказує на порушення норм процесуального права, яке виявилось у безпідставному та необґрунтованому відхиленні його заяви про зміну предмету позову.

4.8.ТОВ "Юнікол" подало відзив на касаційну скаргу, в якому спросить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4.9.За твердженнями відповідача, на підставі зібраних доказів та належного правового аналізу суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що спірні акти наданих послуг не є документами первинного обліку, які фіксують факт надання послуг, і не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

4.10.Відповідач також погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що предметом спору у суді не може бути вимога, яка спрямована на визнання недійсним акта, що має значення лише як доказ і документ бухгалтерського обліку, оскільки в суді захищаються права, що порушені або оспорюються, а не фіксуються докази та не встановлюється їх доказове значення поза спором про право, що такими доказами підтверджується чи спростовується. Оспорювані акти не є правочинами в розумінні статті 202 ЦК України. Оскільки їх підписання не створює, не змінює та не припиняє прав та обов`язків, а лише засвідчує певні обставини.

4.11.Оскільки вказаний відзив направлений на адресу Верховного Суду 11.06.2022 (згідно з відміткою на поштовому конверті), тобто після закінчення встановленого судом процесуального строку, який, як зазначено в ухвалі суду від 18.04.2022, закінчився 12.05.2022, колегія суддів залишає його без розгляду, адже в силу приписів статті 118 ГПК України право ТОВ "Юнікол" на його подання втрачено у зв`язку із закінченням призначеного судом строку, що має наслідком залишення відповідного відзиву без розгляду.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Як зазначалось, АТ "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Юнікол", в якій просило визнати недійсними:

-акт надання послуг від 05.03.2019 №2, підписаний між ТОВ "Юнікол" та АТ "Українська залізниця", згідно рахунку №9 від 28.02.2019;

- акт надання послуг від 05.03.2019 №4, підписаний між ТОВ "Юнікол" та АТ "Українська залізниця", згідно рахунку №8 від 28.02.2019;

-акт надання послуг від 05.03.2019 №5, підписаний між ТОВ "Юнікол" та АТ "Українська залізниця", згідно рахунку №11 від 28.02.2019;

-акт надання послуг від 05.03.2019 №6, підписаний між ТОВ "Юнікол" та АТ "Українська залізниця", згідно рахунку №12 від 28.02.2019;

-акт надання послуг від 05.03.2019 №8, підписаний між ТОВ "Юнікол" та АТ "Українська залізниця", згідно рахунку №14 від 28.02.2019;

-акт надання послуг від 05.03.2019 №10, підписаний між ТОВ "Юнікол" та АТ "Українська залізниця", згідно рахунку № 10 від 28.02.2019;

-акт надання послуг від 05.03.2019 №11, підписаний між ТОВ "Юнікол" та АТ "Українська залізниця", згідно рахунку № 13 від 28.02.2019;

-акт надання послуг від 05.03.2019 №13, підписаний між ТОВ "Юнікол" та АТ "Українська залізниця", згідно рахунку №17 від 28.02.2019.

5.2.Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.03.2021 прийняв цю позовну заяву до розгляду відкрив провадження у справі, встановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 30.03.2021.

5.3.Ухвалою від 30.03.2021 Господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання у справі на 20.04.2021.

5.4.Протокольною ухвалою суд задовольнив усне клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, відклав підготовче засідання на 11.05.2021 та продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

5.5.07.05.2021 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача, в якій він на підставі статей 42 46 ГПК України просив змінити предмет позову, а саме: визнати недійним правочин на загальну суму 2511914,55 грн, укладений між ТОВ "Юнікол" та АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" у спрощений спосіб шляхом підписання 05.03.2019 актів надання послуг №№2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 13, згідно з відповідними рахунками від 28.02.2019 №№ 9, 8, 11, 12, 14, 10, 13, 17.

5.6.За приписами частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

5.7.Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

5.8.Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

5.9.Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

5.10.Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

5.11.Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

5.12.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 177 ГПК України завданням підготовчого засідання є остаточне визначення предмету спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

5.13.Як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу судового засідання від 11.05.2021, суд першої інстанції в даному підготовчому засіданні відмовив у прийнятті заяви позивача про зміну предмету позову без зазначення жодних обґрунтувань та мотивів такої відмови.

5.14.Про обґрунтування та мотиви неприйняття поданої позивачем в межах встановленого законом строку (до закінчення підготовчого засідання) заяви про зміну предмету позову в оскаржуваному рішенні першої інстанції також не зазначено. Не звернув на це уваги при його перегляді й апеляційний суд, хоча в апеляційній скарзі позивача зазначав про вказані порушення норм процесуального права.

5.15.Необгрунтована та неумотивована, а тому безпідставна, відмова в прийнятті такої заяви свідчить про ухвалення оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права, що мало наслідком недослідження нового предмету позову (змінених позивачем вимог, що є його імперативним правом до закінчення підготовчого засідання), в межах розгляду якого позивач має намір ефективно захистити свої права та охоронювані законом інтереси, що в свою чергу унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.16.Оскільки вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи, передбачених статтями 14 269 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

5.17.Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що застосована судами попередніх судових інстанцій практика Верховного Суду є нерелевантною до спірних правовідносин, адже у наведених судами постановах предметом позову є визнання недійсними актів приймання-передачі, які складені на виконання укладених між сторонами договору/правочину у вигляді окремого документу, і які за висновками Верховного Суду не створюють, не змінюють та не припиняють прав та обов`язків, а лише засвідчують певні обставини виконання, в даному ж випадку позивач стверджує про відсутність укладеного між сторонами договору у вигляді окремого документа та зазначає, що правочин укладено у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунків та підписання актів приймання-передачі з посиланням на ці рахунки. Саме цим аргументам позивача з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову суди мали дати юридичну оцінку.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2.Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.3.За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.4.Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, відповідно про скасування оскаржуваних судових рішень із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано ці судові рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1.Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням ухвалених судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг судового збору, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315-317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №910/2470/21 скасувати.

3.Справу №910/2470/21 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

Л.В. Стратієнко