ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/2484/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис 37" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 (головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Разіна Т.І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 (суддя Чебикіна С.О.) у справі № 910/2484/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис 37"

до 1) Київської міської митниці Державної фіскальної служби, процесуальним правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби, 2) Державної казначейської служби України

про стягнення 4 068 810,00 грн

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Базис 37" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської митниці ДФС, процесуальним правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби (далі - відповідач 1) та Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2) про відшкодування 4 068 810,00 грн збитків, понесених позивачем внаслідок неправомірних дій Київської міської митниці ДФС на підставі статей 22 1166 1173 Цивільного кодексу України.

1.1. В обґрунтування своїх вимог позивач, посилаючись на обставини вилучення представниками митниці товару, належного позивачу - крупи гречаної ГОСТ Р 55290-2012, 1 сорту у кількості 200 000 кг, вказував про неправомірність відмови у розмитненні товару, довге зберігання крупи на непристосованих для зберігання складах Київської міської митниці ДФС і неможливість її реалізувати у короткі строки після придбання, вказував на те, що зазначеними протиправними діями Київською митницею ДФС було завдано ТОВ "Базис 37" матеріальну шкоду у вигляді прямих збитків у розмірі 1 568 810,03 грн та упущеної вигоди у розмірі 2 500 000 грн.

Короткий зміст оскаржуваних рішень

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, у позові відмовлено повністю.

2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт реального понесення вказаних ним прямих збитків на суму 1 568 810,03 грн, не надано доказів сплати за надання послуг митного терміналу, сплати штрафу за простій автомобілів, сплати за проведення судових експертиз, сплати за надання послуг паркування, сплати за понаднормовий простій автомобілів, сплати позивачем інших штрафних санкцій, не надано доказів зіпсування вилученого товару на суму 83 599,88 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині відшкодування 2 500 000,00 грн упущеної вигоди, суд вказав, що позивачем не надано доказів того, що він гарантовано отримав би відповідну вигоду (прибуток) у зазначеному розмірі у разі, якщо його право не було б порушено відповідачем 1 та не надано точних даних, які б безспірно підтверджували реальну можливість отримання вказаних позивачем грошових сум.

2.2. Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами відмови у задоволенні позовних вимог, викладених судом першої інстанції, та зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

4. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням чинного законодавства, а також з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

4.1. Скаржник наголошує, що судом не враховано та порушено приписи статей 22 та 1173 Цивільного кодексу України, невірно зазначено про недоведеність заподіяння позивачу шкоди у заявленому до стягненні розмірі внаслідок неправомірної бездіяльності Київської міської митниці ДФС, що полягала у нерозмитненні товару, неповерненні товару позивачу у можливо короткий строк й неналежному зберіганні вилученого товару.

4.2. На думку скаржника, наданий ним звіт аудитора за результатами виконання завдання з погоджених процедур ТОВ "Базис 37", доводить факт понесення позивачем збитків, є доказом сплати за надання послуг митного терміналу, сплати штрафу за простій автомобілів, сплати за проведення судових експертиз, сплати за надання послуг паркування, сплати за понаднормовий простій автомобілів, сплати інших штрафних санкцій, та є доказом зіпсування вилученого товару та упущеної вигоди.

4.3. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до акту "Профилак - Прим" про поставку товару неналежної якості від 21.02.2017 зазначено, що крупа гречана 1 сорт не відповідає стандартам якості поставленого товару для подальшого споживання, явні ознаки гниття та розкрадання спричинені недотриманням правил зберігання для даного виду товару.

4.4. На думку скаржника, у даному випадку наявні всі три елементи складу правопорушення, наявність яких є обов`язковою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, передбачених спеціальною нормою статті 1173 Цивільного кодексу України.

5. 13.01.2020 на адресу суду надійшов відзив Київської міської митниці ДФС на касаційну скаргу, який підписано представником митниці С.В. Личем (за довіреністю). До відзиву додано копію довіреності, підписану в.о. начальника Київської міської митниці ДФС, за змістом якої уповноважено головного державного інспектора юридичного відділу Лича С.В. представляти інтереси митниці, зокрема, у Верховному Суді.

5.1. Відповідно до пункту 3 статті 131-2 Конституції України та підпункту 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01.01.2020. Згідно із частиною 3 статті 56 та частиною 1 статті 58 ГПК України (в редакції, чинній станом на час подання відзиву) визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника; представником у суді може бути адвокат або законний представник.

5.2. Відповідно до вимог до відзиву, обумовлених статтею 165 ГПК України до відзиву додається довіреність, чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

5.3. Оскільки доказів того, що представник відповідача 1 за довіреністю Лич С.В. у даній справі представляє відповідача у якості адвоката, або ж у порядку самопредставництва, до поданого відзиву не додано і матеріали справи таких доказів не містять, вказаний вище відзив на касаційну скаргу підлягає залишенню без розгляду, як такий, що не містить підпису повноважної особи.

6. Третьою особою відзиву на касаційну скаргу не подано, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

7. 11.02.2020 на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, призначеного на 12.02.2020 у зв`язку із відрядженням керівника товариства.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Зазначене клопотання колегією суддів відхиляється, з огляду на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

8. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій, 05.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Базис 37" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боркрупи" (продавець) укладено контракт № 05/11 про поставку товарів, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити на умовах FСА м. Борисоглебск, РФ (відповідно Інкотермс-2000), продукцію, відповідно специфікації, походженням з Російської Федерації, іменований в подальшому "товар". Найменування і кількість товару, що поставляється, визначається специфікаціями до даного контракту.

8.1. Відповідно до специфікації № 1 контракту № 05/11 від 05.11.2015 продавець поставляє покупцю наступний товар, а саме крупа гречана ГОСТ Р 55290-2012 1 сорту, в кількості 200 000 кг.

8.2. Судами установлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Боркрупи" була здійснена поставка товару позивачу, а саме, крупи гречаної, ядриця, швидкорозварювана, отримана із зерна гречки врожаю 2015 шляхом "обрушення", неперероблена, недріблена, упакована в мішки по 50 кг.

8.3. 26.02.2016 та 29.02.2016 було проведено митний огляд зазначеного вище товару, заявленого до митного контролю та митного оформлення Київській міській митниці ДФС (митний, режим пост "Західний" (ЗМК Київської міської митниці ДФС, вул. Малинська, 20) транзиту за митними деклараціями: №100250003 / 2016 / 505510, №100250003 / 2016 / 505511, №100250003 / 2016 / 05515, №100250003 / 2016 / 505512, №100250003 / 2016 / 505513, №100250003 / 2016 / 505516, №100250003 / 2016 / 505509, №100250003 / 2016 / 505508, №100250003 / 2016 / 505514, №100250003 / 2016 / 505517.

8.4. Також було складено акти про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 100250003/2016/505510, № 100250003/2016/505515, № 100250003/2016/505512, № 100250003/2016/505513, № 100250003/2016/505516, № 100250003/2016/505509, № 100250003/2016/505508, № 100250003/2016/505514 від 29.02.2016 та № 100250003/2016/505511, № 100250003/2016/505517 від 26.02.2016.

8.5. Під час митного огляду товару 11.03.2016 та 12.03.2016 було складено протоколи про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України № 150/10000/16 від 12.03.2016, № 151/10000/16 від 12.03.2016, № 152/10000/16 від 12.03.2016, № 153/10000/16 від 11.03.2016, № 154/10000/16 від 12.03.2016, № 155/10000/16 від 12.03.2016, № 156/10000/16 від 12.03.2016, № 157/10000/16 від 12.03.2016, № 158/10000/16 від 12.03.2016, № 159/10000/16 від 12.03.2016.

8.6. Відповідно до вищезазначених протоколів від 11.03.2016 та 12.03.2016 на підставі ст. 511 Митного кодексу України представниками митниці було тимчасово вилучено товар, а саме крупу гречану ГОСТ Р 55290-2012, 1 сорту, в кількості 200 000 (двісті тисяч) кг.

8.7. Згідно постанов Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/7816/16-п від 13.05.2016, № 760/7816/16-п від 01.07.2016, № 760/7816/16-п від 21.10.2016, № 760/7816/16-п від 27.07.2016, № 760/7816/16-п від 17.06.2016, № 760/7816/16-п від 22.08.2016, № 760/7816/16-п від 07.10.2016, № 760/7816/16-п від 02.12.2016 закрито провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення по всім вищевказаним протоколам, складеним відповідачем-1, та зобов`язано відповідача-1 повернути володільцю (позивачеві) безпосередні предмети правопорушення, вилучені за протоколами про порушення митних правил від 11.03.2016 та 12.03.2016, а саме крупу гречану ГОСТ Р 55290-2012, 1 сорту.

8.8. Судами установлено, що товар (крупа гречана, ядриця) було остаточно повернуто позивачеві відповідачем-1 06.06.2017, що підтверджуються митними деклараціями, які містяться в матеріалах справи.

9. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Базис 37" про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій Київської митниці ДФС.

10. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

11. Відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

12. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, в силу приписів частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

13. Відповідно до приписів частини 2 статті 30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

14. За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

15. Слід зазначити, що статті 1173 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

16. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

17. Так, судами попередніх інстанцій не установлено обставин, які б свідчили про неправомірність дій Київської митниці ДФС стосовно вилучення товару позивача.

18. При вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій дослідили, що вимоги позивача про відшкодування 4 068 810,00 грн збитків, понесених внаслідок неправомірних дій Київської міської митниці ДФС, складаються з прямих (реальних) збитків (1 568 810, 03 грн), що відображено у звіті аудитора за результатами виконання завдання з погоджених процедур ТОВ "Базис 37".

19. При цьому, суди установили, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт реального понесення вказаних ним прямих збитків на суму 1 568 810, 03 грн, а матеріали справи не містять доказів сплати за надання послуг митного терміналу, сплати штрафу за простій автомобілів, сплати за проведення судових експертиз, сплати за надання послуг паркування, сплати за понаднормовий простій автомобілів, сплати вказаних позивачем інших штрафних санкцій, не надано доказів зіпсування вилученого товару на суму 83 599,88 грн.

20. В частині вимог про стягнення суми упущеної вигоди в розмірі 2 500 000,00 грн, обґрунтованих довгим зберіганням товару на непристосованих для зберігання крупи складах, і неможливістю її реалізувати в короткий термін після придбання через протиправні дії відповідача-1, з огляду на що виникла необхідність у його реекспорті до спливу терміну придатності, слід зазначити таке.

21. Відповідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною. Тобто, особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

22. У даній справі судами установлено, що позовні вимоги в частині відшкодування позивачу 2 500 000,00 грн упущеної вигоди обґрунтовуються умовним припущенням про можливість реалізувати товар за іншою ціною, ніж тією, за якою він фактично реалізував цей товар, та можливістю отримання ним прибутку від такої реалізації. Проте, позивачем не надано доказів того, що він гарантовано отримав би відповідну вигоду (прибуток) в зазначеному ним розмірі у разі, якщо його право не було б порушено відповідачем-1 та не надано точних даних, які б безспірно підтверджували реальну можливість отримання вказаних позивачем грошових сум.

23. За змістом частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із частинами 76, 77 зазначеного Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

24. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, слід погодитися з їх висновками про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на недоведеність позивачем наявності складових для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

25. Колегія суддів також зазначає, що доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис 37" є необґрунтованими, з огляду на те, що вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та, передусім, зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права та дійшли вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

27. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, у зв`язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних рішень відсутні.

Щодо судових витрат

28. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис 37" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 у справі № 910/2484/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.