ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/2730/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Арт» - Савченко Б.Г., адвокат (дов. від 22.09.2022),

відповідача - Антимонопольного комітету України - Грищенко К.В., в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Антимонопольного комітету України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 (головуючий суддя: Скрипка І.М., судді: Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.)

у справі № 910/2730/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іва-Арт» (далі - ТОВ «Іва-Арт», позивач)

до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, відповідач)

про визнання недійсним рішення.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Іва-Арт» звернулося до суду позовом до Комітету про визнання недійсним та скасування рішення від 10.12.2020 № 771-р у справі № 127-26.4/79-20 «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК).

Позовна заява мотивована з посиланням на те, що Рішення АМК прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, недоведеності встановлених у рішенні висновків, за відсутності в діях Товариства порушень законодавства про захист економічної/недобросовісної конкуренції та самого факту порушення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2021 зі справи № 910/2730/21 (суддя Марченко О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю, з посиланням, зокрема, на відсутність підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 рішення місцевого господарського суду зі справи скасоване, ухвалено нове рішення про задоволення позову, з посиланням на недоведеність Комітетом обставин, пов`язаних з наявністю в діях позивача ознак, за якими кваліфікується порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Стягнуто з відповідача на користь позивача 2270 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3405 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Комітет просить Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Комітету обґрунтована з посиланням на пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так, скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції у розгляді справи не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 зі справи № 915/1889/19 та від 15.07.2021 зі справи № 916/2586/20 щодо обов`язку суду оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність. Також судом не враховано те, що обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному і матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи (статті 74 76 77 78 79 ГПК України); у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 зі справи № 910/7054/18, згідно з висновком у якій викладення у рішеннях лише доводів і доказів сторони, на користь якої прийнято рішення є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, що, в свою чергу, свідчить про необхідність відображення в рішенні результатів дослідження всіх доказів, зібраних у справі, у тому числі тих, які відхилені судом; у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 зі справи № 910/366/21 стосовно того, що для застосування норми статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» достатньо хоча б одного факту невідповідності інформації, зазначеної на товарі, фактичному складу продукції та щодо необхідності судам досліджувати та оцінювати докази через призму кваліфікації правопорушення, здійсненого Комітетом.

Також, за доводами скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів пункту 24 статті 1 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» у сукупності з пунктом 55 статті 1 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» та частини другої статті 14 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» стосовно визначення «оператор ринку»; приписів статті 14, пунктів 1, 2 статті 18 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та статті 21 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» стосовно порядку відбору арбітражних (контрольних) зразків та проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування).

Доводи інших учасників справи, заяви та клопотання

Від ТОВ «Іва-Арт» надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки, за твердженням названого Товариства, доводи Комітету зводяться до необґрунтованої незгоди з постановою суду апеляційної інстанції та вимоги до суду касаційної інстанції по суті здійснити переоцінку доказів у справі; скаржник не зазначає, які саме норми процесуального права порушено судом апеляційної інстанції, у чому полягає неналежна оцінка доказів та яких саме доказів; висновок про те, що для застосування норми статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» достатньо хоча б одного факту невідповідності інформації, зазначеної на товарі, фактичному складу продукції міститься у постанові Вищого господарського суду України зі справи 910/9776/16, а не в постанові Верховного Суду зі справи № 910/366/21; скаржник жодним чином не пояснює, у чому полягає необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо норм, до яких він звертається та яким чином це посприяє правильному вирішенню справи; Комітет не конкретизує зміст правовідносин, в яких відсутній висновок Верховного Суду. Щодо твердження Комітету про необхідність формування висновку Верховного Суду стосовно застосування приписів статті 14, пунктів 1, 2 статті 18 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та статті 21 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» щодо порядку відбору арбітражних (контрольних) зразків та проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування), то такий висновок існує та викладений у постанові від 16.08.2022 зі справи № 910/2682/21, при цьому Комітет не обґрунтовує необхідність відступу від такого висновку Верховного Суду, який (висновок) був застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Крім того, від ТОВ «Іва-Арт» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому назване товариство просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, з посиланням, зокрема, на необґрунтованість доводів касаційної скарги.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.

Рішенням АМК:

- визнано що ТОВ «Іва-Арт» вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді поширення на упаковках (етикетках) виробленого ним продукту та в документації щодо цього продукту інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей щодо його назви та характеристик: «Масло», «ДСТУ 4399:2005», які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту;

- за вчинене порушення на ТОВ «Іва-Арт» накладено штраф у розмірі 2 800 000 грн.

Рішенням АМК встановлено, зокрема, таке.

Відповідачем в антимонопольній справі є ТОВ «Іва-Арт».

Основним видом господарської діяльності Товариства згідно з класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД), зокрема, є 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру (основний).

Отже, Товариство у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є суб`єктом господарювання.

Комітетом направлено вимогу від 11.01.2019 № 127-26/06-349 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про надання інформації щодо проведення випробування зразків молочної продукції на вміст у її складі жирів немолочного походження (стеринів тощо).

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту

споживачів листом від 19.02.2019 № 11.2.1/978-19 надала засвідчені копії протоколів випробувань та експертних висновків, за результатом аналізу яких виявлено невідповідність харчової продукції виробництва Товариства, зокрема щодо складу молочного жиру.

За дорученням в. о. Голови Комітету від 04.06.2019 № 13-02/554 Управління

розслідувань недобросовісної конкуренції уповноважене провести дослідження щодо наявності/відсутності в діях суб`єктів господарювання ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції під час виробництва/реалізації молочної продукції.

Комітетом у ході проведення дослідження ринку молочної продукції встановлено, що на території України здійснюється реалізація масла вершкового виробництва ТОВ «Іва-Арт».

У зв`язку з наведеним, Комітетом направлено вимоги про надання інформації до державних підприємств науково-виробничих центрів стандартизації, метрології та сертифікації України щодо проведення випробування зразків молочної продукції на вміст у її складі жирів немолочного походження (стеринів тощо), а також лист про надання інформації до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба).

У Комітеті наявні протоколи випробувань харчової продукції/експертні висновки, зокрема: від 07.08.2018 № 1490-1492, виданий державним підприємством «Івано-Франківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - Висновок 1) щодо двох зразків масла; від 08.11.2018 № 003014 п/18, виданий Регіональною державною лабораторією Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі - Висновок 2); від 01.11.2018 № 002950 п/18, виданий Регіональною державною лабораторією Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі - Висновок 3); від 02.08.2018 № 002043 п/18, виданий Регіональною державною лабораторією Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі - Висновок 4); від 25.09.2018 № 1893, виданий державним підприємством «Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - Висновок 5), відповідно до яких у складі масла вершкового виробництва ТОВ «Іва-Арт» виявлено немолочні (сторонні, зокрема, рослинні) жири.

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту

споживачів листом від 19.02.2019 № 11.2.1/978-19, а також державне підприємство «Івано-Франківськстандартметрологія» листом від 19.03.2019 № 8-09/3400 надали засвідчені копії експертних висновків (протоколів випробувань харчової продукції), результатом яких був аналіз продукції виробництва Товариства, а саме:

- відповідно до Висновку 1 масло солодковершкове селянське 72,5% жиру (дата виготовлення - 14.07.2018, партія 0,5 m) (далі - Масло 1) містить у складі 20% масової частки рослинного жиру;

- згідно з Висновком 1 масло солодковершкове екстра 82,5% жиру (дата виготовлення - 30.08.2017, партія 0,5 m) (далі - Масло 2) містить у складі 15% масової частки рослинного жиру;

- відповідно до Висновку 2 у складі масла солодковершкового селянського 73,0% жиру (дата виготовлення - 14.09.2018) (далі - Масло 3) вміст стороннього жиру становить 90,83%;

- згідно з Висновком 3 у складі масла солодковершкового екстра 82,5% жиру (дата виготовлення - 28.10.2018) (далі - Масло 4) вміст стороннього жиру становить 84,67%;

- відповідно до Висновку 4 у складі масла солодковершкового селянського 73,0% жиру (дата виготовлення - 13.07.2018) (далі - Масло 5) вміст стороннього жиру становить 85,84%;

- згідно з Висновком 5 масло солодковершкове селянське 72,5% (дата виготовлення - 27.08.2018) (далі - Масло 6) містить у складі 50% масової частки рослинного жиру.

Отже, факти наявності жирів немолочного походження в Маслі 1, Маслі 2, Маслі 3, Маслі 4, Маслі 5, Маслі 6 (далі - продукція), за результатами Висновку 1, Висновку 2, Висновку 3, Висновку 4, Висновку 5 (далі - експертні висновки) свідчать про неодноразові порушення ТОВ «Іва-Арт» вимог законодавства та нормативно-технічної документації під час виробництва масла.

Масло 3 відібране працівниками Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області в Горбанівському геріатричному пансіонаті ветеранів війни та праці (далі - Горбанівський пансіонат), про що складено акт відбору зразків продукції від 05.11.2018 б/н.

У відповідь на вимогу Комітету від 14.11.2019 № 127-26/01-14854 Горбанівський пансіонат листом від 25.11.2019 № 01-1310 повідомив, що ним було закуплено Масло 3.

Масло 3 постачалось до Горбанівського пансіонату фізичною особою -підприємцем Авраховою Катериною Григорівною (далі - ФОП Аврахова К.Г.) на виконання договору про закупівлю товарів за державні кошти від 05.02.2018 № 34, який укладений ФОП Авраховою К.Г. з Горбанівським пансіонатом.

ФОП Авраховою К.Г. також надано Горбанівському пансіонату декларацію виробника/посвідчення якості від 17.09.2018 № 1709/01 (далі - Декларація виробника 1) щодо Масла 3, яка видана ТОВ «Іва-Арт».

На Декларації виробника 1 міститься, зокрема, печатка ТОВ «Іва-Арт».

Відповідно до рішення від 09.11.2018 № 26 про тимчасове припинення обігу

харчових продуктів Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області встановлено, що в обігу знаходилась фальсифікована харчова продукція - Масло 3.

Масло 4 відібране працівниками Полтавського міського управління Головного

управління Держпродспоживслужби в Полтавській області в Полтавському дошкільному закладі (ясла-садок) № 65 «Школа здоров`я» Полтавської міської ради Полтавської області за адресою: пров Латишева, 6, м. Полтава (далі - Дошкільний заклад [ясла-садок] № 65), про що складено акт відбору зразків продукції від 30.10.2018 б/н.

У відповідь на вимогу Комітету від 14.11.2019 № 127-26/01-14855 Дошкільний заклад (ясла-садок) № 65 листом від 21.11.2019 № 185 повідомив, що постачання Масла 4 здійснювала фізична особа-підприємець Муравйов Дмитро Валерійович (далі - ФОП Муравйов Д.В.).

ФОП Муравйов Д.В. листом від 27.12.2019 б/н повідомив, що здійснював постачання Масла 4 на виконання договору № 79Т від 17.07.2018, укладеного ФОП Муравйовим Д.В. та Управлінням освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради.

ФОП Муравйов Д.В. зазначив, що на цю партію разом із видатковою накладною ним отримано декларацію виробника, яку надав Комітету, а саме, декларацію виробника/посвідчення якості від 29.10.2018 № 2910/02 (далі - Декларація виробника 2) щодо Масла 4, яка видана ТОВ «Іва-Арт».

На Декларації виробника 2 міститься печатка ТОВ «Іва-Арт».

Масло 5 відібране працівниками Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області в комунальному підприємстві дитячому спортивно-оздоровчому центрі «Горизонт» (далі - КП ДСОЦ «Горизонт»), про що складено акт відбору зразків продукції від 01.08.2018 б/н.

У відповідь на вимогу Комітету від 14.11.2019 № 127-26/01-14857 КП ДСОЦ «Горизонт» листом від 27.11.2019 № 124 повідомило, що ним замовлено постачання Масла 5.

Масло 5 постачалося до КП ДСОЦ «Горизонт» фізичною особою-підприємцем

Сергієнком Володимиром Івановичем (далі - ФОП Сергієнко В.І.) на виконання договору про закупівлю товарів за державні кошти від 29.06.2018 № 90 (далі - Договір), який укладений ФОП Сергієнком В.І. та КП ДСОЦ «Горизонт».

Отже, зокрема, 150 кг (моноліт по 5 кг) Масла 5 ФОП Сергієнком В.І. поставлено до КП ДСОЦ «Горизонт», що підтверджено видатковою накладною

від 31.07.2018 № ФПД:003439.

ФОП Сергієнком В.І. також надано КП ДСОЦ «Горизонт» декларацію виробника/посвідчення якості № 1507/01 від 15.07.2018 (далі - Декларація виробника 3) щодо Масла 5, яка видана ТОВ «Іва-Арт».

На Декларації виробника 3 міститься, зокрема, печатка ТОВ «Іва-Арт».

Відповідно до рішення від 03.08.2018 №12 про тимчасове припинення обігу харчових продуктів Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області встановлено, що в обігу знаходилась фальсифікована харчова продукція - Масло 5.

На Декларації виробника 1, Декларації виробника 2, Декларації виробника 3 поширено, зокрема, таку інформацію: «Масло с/в», «ДСТУ 4399:2005».

ТОВ «Іва-Арт» листом від 29.10.2019 б/н (далі - лист) надало фото упаковок (етикеток) продукції, а також повідомило про те, що несе відповідальність за розміщення інформації на етикетці (упаковці) продукції.

На етикетках продукції поширено, зокрема, таку інформацію: «Масло солодковершкове», «ДСТУ 4399:2005».

ТОВ «Іва-Арт» листом повідомило, що Масло 1 не вироблялось; щодо Масла 2 не надано інформації, оскільки відсутній журнал за 2017 рік; Масло 3 виробилось обсягом 11,300 тонни та реалізувалось обсягом 10,200 тонни; Масло 4 не вироблялось; Масло 5 виробилось та реалізувалось обсягом 6,300 тонни; Масло 6 не вироблялось.

ТОВ «Іва-Арт» листом повідомило, що йому відомо про результати випробувань щодо Висновку 1 (Масло 1 та Масло 2) та Висновку 5 (Масло 6).

Крім зазначеного, замовником щодо проведення випробувань всіх зразків продукції, за результатами яких складено експертні висновки, є органи Держпродспоживслужби.

Відбір зразків продукції, за результатами якого складено експертні висновки, проведено органами Держпродспоживслужби.

Підпунктом 1 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 (далі - Положення) визначено, що основними завданнями Держпродспоживслужби є, зокрема, реалізація державної політики у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері здійснення державного ринкового нагляду проводить перевірки характеристик продукції, у тому числі, відбирає зразки продукції та забезпечує проведення їх експертизи (випробування) (підпункт 7 пункту 4 Положення).

Згідно з пунктом 5.1 ДСТУ 4834:2007 «Молоко та молочні продукти. Правила приймання, відбирання та готування проб до контролювання» (далі - ДСТУ 4834:2007) продукт приймається партіями. Кожну партію супроводжують документами, що підтверджують якість та безпечність продукту.

Відповідно до пункту 3.1 ДСТУ 4834:2007 партія - це будь-яка визначена кількість продукту з однаковою назвою та властивостями, яку вироблено за однакових умов на одній і тій самій потужності, за один технологічний цикл.

Відповідно до пункту 59 частини першої статті 1 Закону України «Про основні

принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» партія - будь-яка визначена оператором ринку кількість харчового продукту з однаковою назвою та властивостями, який вироблений за визначений цим оператором період часу за однакових умов виробництва на одній і тій самій потужності.

Виробництво масла в Україні регламентується державним стандартом ДСТУ 4399:2005 «Масло вершкове. Технічні умови», який введено в дію 01.07.2006.

У ДСТУ 4399:2005 наводяться терміни та визначення понять видів масла, а також його класифікація.

Відповідно до ДСТУ 4399:2005 масло (з коров`ячого молока) - це харчовий жировий продукт, вироблений тільки з коров`ячого молока та продуктів його перероблення з рівномірно розподіленою в жировому середовищі вологою і сухими знежиреними речовинами.

Вершкове масло - вироблене з вершків та/або продуктів перероблення молока, яке має специфічний притаманний йому смак, запах та пластичну консистенцію за температури (12±2)°С, із вмістом молочного жиру не менше ніж 61,5 відсотка, що становить однорідну емульсію типу «вода в жирі».

Солодковершкове масло виробляється з пастеризованих натуральних вершків.

Залежно від масової частки жиру, що є одним з фізико-хімічних показників масла, вершкове масло поділяється на групи:

- вершкове масло «екстра» - з масовою часткою жиру від 80 до 85%;

- вершкове масло «селянське» - з масовою часткою жиру від 72,5 до 79,9%;

- вершкове масло «бутербродне» - з масовою часткою жиру від 61,5 до 72,4%;

- топлене масло (молочний жир) з масовою часткою молочного жиру не менше ніж 99% (99,8).

Пунктом 5.3.3 ДСТУ 4399:2005 заборонено для виробництва масла застосовувати будь-які жири та вершки, крім тих, що отримані з коров`ячого молока.

Відповідно до пункту 5.1 ДСТУ 4399:2005 масло повинно відповідати вимогам цього стандарту.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про молоко та молочні продукти» не допускається використання назв молочних продуктів у власних назвах продуктів та торговельних марках, якщо ці продукти виробляються з використанням сировини немолочного походження.

Відповідно до абзацу десятого статті 1 цього Закону традиційні молочні продукти - це масло, сири; а також кисломолочні продукти, вироблені із застосуванням заквасок на чистих культурах молочнокислих бактерій - ацидофілін, простокваша, ряжанка, сметана, сир кисломолочний; кефір - із застосуванням заквасок на кефірних грибках.

Тобто, у розумінні наведеного Закону масло вершкове є традиційним молочним продуктом.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про молоко та молочні продукти» забороняється відокремлення процесу пакування молочних продуктів від технологічного циклу виробництва продукції (крім пакування масла, сиру, сухих молочних продуктів структурними підрозділами одного переробного підприємства або переробними підприємствами, що входять до складу одного об єднання).

Частиною другою статті 6 Закону України «Про молоко та молочні продукти» заборонено використовувати у виробництві традиційних молочних продуктів жири та білки немолочного походження, а також будь-які стабілізатори і консерванти.

Суб`єкти господарювання зобов`язані додержуватися вимог нормативних документів при виробництві молока, молочної сировини і молочної продукції, а також при їх зберіганні, транспортуванні та реалізації (абзац другий частини другої статті 13 Закону).

Пунктом 5.4.2 ДСТУ 4399:2005 «Масло вершкове. Технічні умови» визначено, що при маркуванні масла вершкового слід зазначати назву й адресу виробника, повну назву продукту, його склад, кінцеву дату зберігання або дату виробництва та строк придатності, умови зберігання, масу нетто, брутто, тару, номер партії, інформаційні дані про харчову цінність 100 г продукту, штрих-код ЕАН та інше.

На момент проведення експертних досліджень продукції діяв Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів (далі - Технічний регламент), затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.2010 № 487, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.02.2011 за № 183/18921 (зі змінами).

Пунктом 6 Технічного регламенту передбачено, що вимоги до маркування харчових продуктів повинні забезпечувати надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про харчовий продукт.

Згідно з пунктом 7 Технічного регламенту назва харчового продукту повинна бути зрозумілою для споживача, конкретно та точно характеризувати продукт, розкривати його природу, походження, надавати можливість відрізняти певний вид харчового продукту від інших аналогічних видів харчових продуктів. Назва харчового продукту повинна відповідати назві, установленій нормативно-правовими актами.

Назву продукту встановлює виробник з урахуванням вимог цього Технічного

регламенту.

Технічний регламент втратив чинність одночасно з уведенням у дію 06.08.2019 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» інформація про харчовий продукт не повинна вводити в оману, зокрема, щодо: характеристик харчового продукту, у тому числі його категорії, характерних ознак, властивостей, складу, кількості, мінімального терміну придатності або дати «вжити до», країни походження або місця походження, способу виробництва (виготовлення); припущення за допомогою зовнішнього вигляду продукту, опису або графічних зображень про наявність у харчовому продукті певного компонента або інгредієнта, якщо насправді компонент або інгредієнт, який зазвичай присутній або використовується у даному харчовому продукті, замінено іншим компонентом або інгредієнтом.

Зазначені обмеження поширюються також на рекламу харчових продуктів, спосіб розміщення та представлення харчових продуктів для реалізації, зокрема форму, зовнішній вигляд, упаковку, пакувальні матеріали.

Оскільки відповідно до експертних висновків у складі продукції виявлено сторонні жири, зокрема рослинні, продукція не є маслом солодковершковим (маслом) у розумінні законодавства та технічної документації, що свідчить про те, що інформація «масло», «ДСТУ 4399:2005», поширена щодо продукції, є неправдивою.

Тобто, інформація на упаковках продукції та в документації щодо неї, зокрема

«МАСЛО», «ДСТУ 4399:2005», є неправдивою.

Крім того, стимулювання зацікавленості споживачів шляхом поширення неправдивої інформації щодо складу, споживчих властивостей, характеристик, назви товару може надати неправомірних переваг на ринку та поставити ТОВ «Іва-Арт» в більш вигідне становище порівняно з іншими суб`єктами господарювання, які діють на відповідному ринку та не поширюють неправдивої інформації щодо власної продукції.

Ринок виробництва та реалізації масла солодковершкового, на якому здійснює діяльність ТОВ «Іва-Арт», є конкурентним, представлений широким асортиментом продукції різних виробників.

Отже, за висновком Комітету, поширення ТОВ «Іва-Арт» неправдивої інформації впливає на наміри споживачів щодо придбання продукції, а конкуренти можуть втратити своїх потенційних споживачів, унаслідок чого ТОВ «Іва-Арт» може отримати переваги в конкуренції під час реалізації продукції.

ТОВ «Іва-Арт», за висновком Комітету, може посилити конкурентну позицію на ринку виробництва/реалізації молочної продукції в Україні та отримати неправомірні переваги в конкуренції не завдяки власним досягненням, а шляхом поширення неправдивих відомостей про власну продукцію.

У розгляді справи місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що дії позивача щодо поширення неправдивої інформації про назву продукції, її склад, стандарт, згідно з якою виготовлена продукція, є самостійним складом порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. При цьому і Технічний регламент, який діяв на момент експертних досліджень продукції і Закон України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» передбачають обов`язковість повідомлення споживачу достовірної інформації про властивості харчового продукту. Докази, які були використані Комітетом під час розгляду антимонопольної справи є належними, допустимими та такими, що вказують на наявність ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції в діях ТОВ «Іва-Арт». Позивач не скористався правом надати докази, які спростовували б справжність зразка відбитку печатки, які (відбитки печатки) містяться на відповідних деклараціях виробника, зауважень чи заперечень щодо висновків Комітету, викладених у поданні про попередні висновки, позивач не надавав. Відбір зразків продукції, за результатом якого складені експертні висновки, проведено органами Держпродспоживслужби. Доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Комітет аналізує зібрані фактичні дані виключно на предмет можливості встановлення наявності або відсутності порушення в діях суб`єкта господарювання, а не перевіряє дії посадової особи державного органу на предмет повноти наданих фактичних даних.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, скасовуючи рішення місцевого господарського суду про відмову в позові та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, виходив, зокрема, з того, що про результати експертних висновків 1-5 позивача, як виробника продукції (оператора ринку харчових продуктів у розумінні Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин») не було повідомлено, що відповідно унеможливило реалізацію ним права на проведення арбітражного лабораторного дослідження, результати якого могли б вважатись остаточними і братися судом до уваги; в експертних висновках відсутні відомості щодо опломбування відібраних зразків продукції, що не доводить факту проведення дослідження саме із зразків, які відбиралися. Отже, відбір зразків масла, виробником якого вказаний позивач, здійснений (проведений) з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин». Суд апеляційної інстанції зазначив про недослідження Комітетом джерел постачання продукції постачальниками кінцевим споживачам, нездійснення відібрання зразків продукції безпосередньо на виробництві (у підприємства-виробника), що, на думку названого суду, є достатнім для висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Комітетом не доведено, що вироблене позивачем масло містить немолочні жири та що поширення інформації здійснював саме позивач.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Як вбачається із з`ясованого попередніми судовими інстанціями змісту Рішення АМК, згідно з останнім дії ТОВ «Іва-Арт» у вигляді поширення на упаковках (етикетках) виробленого ним продукту та в документації щодо цього продукту інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей щодо його назви та характеристик: «Масло», «ДСТУ 4399:2005», які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту визнано порушенням, яке передбачене статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». З цього, зокрема, виходить суд касаційної інстанції у розгляді даної справи.

Відносини, пов`язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Законом України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Згідно зі статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору.

Вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом (стаття 20 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Верховний Суд зазначає, що для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як, зокрема, недобросовісної конкуренції, не є обов`язковим з`ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 11, 13-15 і 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»), або можливості настання зазначених наслідків у зв`язку з відповідними діями таких суб`єктів господарювання (частини перші статей 6 і 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 4, 6, 8, 15-1, 16, 17 і 18 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/18025/17, від 20.11.2018 у справі № 915/1253/17, від 02.06.2020 у справі № 915/1889/19, від 18.02.2021 у справі № 910/450/20, від 05.10.2021 у справі № 910/15594/18 та від 16.06.2022 у справі № 910/366/21.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Згідно з частиною першою статті 59 Законом України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

- не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Під час розгляду даної справи саме в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряючи дії Комітету на відповідність законодавству України, Суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Комітету, з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання недійсним рішення Комітету.

Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд також наголошує, що ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7 13 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14.

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок щодо застосування норм процесуального права, який має загальний (універсальний) характер викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18; та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21 (на неврахування якого посилається Комітет у касаційній скарзі).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Близький за змістом висновок щодо застосування норм процесуального права, який має універсальний (загальний) характер викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 зі справи № 910/7054/18, на який (висновок) посилається скаржник.

У справі «Руїс Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» [Hirvisaari v. Finland] від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику ЄСПЛ, викладену, зокрема, у справах «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006), «Трофимчук проти України» (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок ЄСПЛ звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні виходив, зокрема, з того, що відбір зразків масла, виробником якого вказаний позивач, здійснений (проведений) з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин». Суд апеляційної інстанції зазначив про недослідження Комітетом джерел постачання продукції постачальниками кінцевим споживачам, нездійснення відібрання зразків продукції безпосередньо на виробництві (у підприємства-виробника), що, на думку названого суду, є достатнім для висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Комітетом не доведено, що вироблене позивачем масло містить немолочні жири та що поширення інформації здійснював саме позивач.

Верховний Суд не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

За результатами розгляду Комітетом справи дії ТОВ «Іва-Арт» у вигляді поширення на упаковках (етикетках) виробленого ним продукту та в документації щодо цього продукту інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей щодо його назви та характеристик: «Масло», «ДСТУ 4399:2005», які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту, визнано недобросовісною конкуренцією. Отже, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів має здійснюватися саме через призму кваліфікації правопорушення, здійсненого Комітетом. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 зі справи № 910/366/21, на який посилається скаржник у доводах касаційної скарги.

Відбір зразків продукції, за результатами якого складено експертні висновки,

проведено органами Держпродспоживслужби. Проте, акти відбору зразків у сукупності з іншими доказами, які покладені в основу Рішення АМК, залишені поза увагою та оцінкою судом апеляційної інстанції.

Комітет послідовно у розгляді справи доводив істотну повноту встановлених у Рішенні АМК обставин та, відповідно, відсутність передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання його недійсним з посиланням на подані ним до суду докази, зокрема, сканкопії матеріалів справи № 127-26.4/79-20 на електронному диску (а.с. 222-223 том І), тоді як у постанові суду апеляційної інстанції вони не оцінені та не наведені, а мотиви їх відхилення не зазначені, тобто залишені судом апеляційної інстанції поза увагою.

Крім того, жири немолочного походження виявлені у складі конкретної продукції, відповідно їх наявність або відсутність у зразках іншої продукції (зокрема, одержаної на виробництві) не спростовує їх наявності як такої у складі продукції, яка досліджувалася.

Враховуючи викладене, в даному випадку, суд апеляційної інстанції не здійснив належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку, з урахуванням їх вірогідності, та залишив поза увагою саму суть інкримінованого позивачу порушення у розрізі норм матеріального права.

Отже, доводи касаційної скарги, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

При цьому Суд звертає увагу на те, що за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду. Постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Однак, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам в повній мірі не відповідає, оскільки не з`ясувавши всіх обставин, що мають значення для справи, не дослідивши пов`язані з ними докази та без належного мотивування, суд апеляційної інстанції припустився порушення вимог статей 86 236 269 ГПК України щодо повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, а також аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення даної справи.

З урахуванням наведеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладені у цій постанові міркування Верховний Суд залишає без задоволення клопотання ТОВ «Іва-Арт» про закриття касаційного провадження у справі.

Водночас у Суду відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених Комітетом у касаційній скарзі норм права, оскільки суд касаційної інстанції наділений повноваженням щодо надання висновку стосовно застосування норм права у конкретних правовідносинах, а не надавати висновок щодо тлумачення норми права чи її застосування в цілому, безвідносно до конкретних правовідносин та встановлених і належним чином оцінених обставин справи.

З огляду на викладене, враховуючи те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі вагомі, ключові та доречні питання, порушені у касаційній скарзі, які мають значення для вирішення даного спору під час нового розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову Північного апеляційного господарського суду зі справи скасувати, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене у цій постанові, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

Судові витрати

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо судових витрат у ній.

Керуючись статтями 300 308 310 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 зі справи № 910/2730/21 скасувати.

3. Справу № 910/2730/21 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова