ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/311/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Волковицької Н. О.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 (головуючий - Тищенко А. І., судді Іоннікової І. А., Хрипун О. О.) у справі

за позовом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка"

про стягнення 3 533 731,22 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У січні 2022 року керівник Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міноборони України, Міністерство, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" (далі - ТОВ "Українська бронетехніка", Товариство, відповідач) про стягнення з відповідача 3 533 731,22 грн штрафних санкцій.

Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням Товариством зобов`язань за контрактом на поставку продукції за державним оборонним замовленням від 18.12.2018 № 403/1/18/96 (далі - Державний контракт № 403/1/18/96, Контракт).

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 (суддя Маринченко Я. В.) позовну заяву керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міноборони України залишено без руху та надано Прокурору строк для усунення недоліків протягом 5 днів з дня вручення вказаної ухвали.

3. Ухвала мотивована тим, що позивачу необхідно подати орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, та подати Державний контракт № 403/1/18/96 та додаткові угоди до нього в установленому порядку до режимно-секретного відділу Господарського суду міста Києва (далі - РСВ Господарського суду міста Києва).

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 (суддя Маринченко Я. В.) позовну заяву керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міноборони України з доданими до неї документами повернуто позивачу на підставі частин 4, 6, 7 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5. Зазначена ухвала аргументована невиконанням Прокурором вимог ухвали від 17.01.2022 та неусуненням недоліків поданої до суду позовної заяви в повному обсязі.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 скасовано, а матеріали справи № 910/311/22 повернуто до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

7. Постанова мотивована посиланням на положення статей 53 74 86 162 174 269 280 ГПК України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про помилковість повернення судом першої інстанції позовної заяви Прокурора з причин неусунення ним всіх недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі від 17.01.2022 про залишення позовної заяви без руху, з огляду на те, що: 1) в заяві від 31.01.2022 про усунення недоліків з поясненнями Прокурор зазначив, що орієнтовний розрахунок судових витрат складає 53 005,97 грн, а інші витрати в зв`язку з розглядом справи в суді не очікуються; 2) Прокурор повідомив, що оригінал Державного контракту № 403/1/18/96 знаходиться у Міноборони України, яким безпосередньо в найкоротший термін цей доказ у встановленому порядку буде надано до РСВ Господарського суду міста Києва, тобто Прокурором на виконання ухвали від 17.01.2022 було надано вичерпні пояснення щодо неможливості самостійного надання такого доказу, оскільки Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону не є володільцем секретної інформації або власником матеріальних носіїв такої інформації - Контракту, який містить відомості, що становлять державну таємницю, що свідчить про дотримання Прокурором вимог частини 2 статті 164 ГПК України; 3) неподання Прокурором Державного контракту № 403/1/18/96, який містить відомості, що становлять державну таємницю, та який знаходиться в Міністерстві, не може бути належною підставою для повернення позовної заяви згідно з частиною 4 статті 174 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду від 07.02.2022 залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме положень статей 4 53 74 86 162 164 174 177 ГПК України, наголошуючи, що: 1) ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм статей 162 164 174 ГПК України в подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 910/2431/19, від 10.02.2021 у справі № 910/6681/20 та від 17.02.2022 у справі № 915/1429/21; 2) у цьому випадку відкриття провадження в справі при невиконанні позивачем своїх процесуальних обов`язків є саме надмірною гнучкістю в застосуванні норм права, порушує принцип змагальності сторін і призвело до анулювання вимог національного процесуального законодавства - статей 74 80 164 ГПК України; 3) прокуратура до подання позовної заяви жодним чином не була обмежена вчинити дії щодо витребування від Міноборони України належним чином засвідченої копії Державного контракту № 403/1/18/96 або вжити заходів задля передачі самим Міністерством Контракту чи його належним чином засвідченої копії до Господарського суду міста Києва, в зв`язку з чим невжиття вказаних заходів призвело до повернення судом першої інстанції позовної заяви, що жодним чином не є обмеженням в доступі до правосуддя.

Узагальнені доводи інших учасників справи

10. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Українська бронетехніка" або залишити цю скаргу без задоволення з таких мотивів: 1) постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції з огляду на положення частини 2 статті 164 ГПК України повинен був виходити з того, що цей доказ мав би бути наявний у Прокурора, однак, оскільки Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону не є стороною Державного контракту № 403/1/18/96, який Міністерством не було надано Прокурору, про що свідчить долучена до позовної заяви копія листа т.в.о. директора Департаменту Міноборони України від 14.09.2021 № 403/2/5/8724, то цей доказ не міг бути доданий до позовної заяви через його фактичну відсутність у Прокурора; 2) недолучення до позовної заяви Контракту ніяким чином не порушує принципів рівності та змагальності сторін через нібито неможливість відповідача ознайомитися з вимогами позивача в повному обсязі, оскільки ТОВ "Українська бронетехніка" є стороною Державного контракту № 403/1/18/96, примірник якого зберігається у відповідача, а отже, Товариство обізнане зі змістом цього доказу; 3) після відкриття провадження у справі № 910/311/22 за позовом Прокурора та набуття Міністерством статусу позивача, Міноборони України в підготовчому провадженні мало право самостійно або на вимогу суду надати відсутній у Прокурора доказ - Державний контракт № 403/1/18/96.

Також Прокурор вказує на безпідставність посилань відповідача на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 21.10.2019 у справі № 910/2431/19, від 10.02.2021 у справі № 910/6681/20 та від 17.02.2022 у справі № 915/1429/21, оскільки процесуальні правовідносини в цій справі та зазначених справах не є подібними через різні фактичні обставини, що зумовили повернення позовної заяви судом першої інстанції. Зокрема, підставою повернення позовної заяви в справах № 910/2431/19 і № 915/1429/21 були ненадання доказів сплати судового збору в установленому розмірі через відсутність визначення вартості спірних земельних ділянок, непідтвердження прокурором наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог відповідно. В свою чергу, в справі № 910/6681/20 предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, з підстав пропуску нею строку подання позову відповідно до норм статті 49 ГПК України та наявності у провадженні цього суду справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Розгляд справи Верховним Судом

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Українська бронетехніка" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 у справі № 910/311/22 та призначено здійснити її перегляд у порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

12. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

13. Відповідно до частин 3, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

14. Згідно з пунктами 8, 9 частини 2 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

15. Частиною 2 статті 164 ГПК України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

16. Відповідно до абзацу 1 частини 1 та частин 3, 4 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

17. Таким чином, виходячи зі змісту диспозитивних положень пункту 8 частини 2 статті 162, частини 2 статті 164 та частини 1 статті 174 ГПК України на позивача покладається обов`язок додати до позовної заяви лише всі наявні в нього докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, або ж обґрунтувати неможливість подання разом з позовною заявою наявних у нього доказів, а процесуальним наслідком ухилення позивача від виконання такого обов`язку може бути спочатку залишення позовної заяви без руху та, в подальшому, в разі неусунення допущених недоліків у визначений судом строк, - її повернення заявнику.

Наведене вочевидь зумовлено об`єктивною неможливістю прокурора, який звертається до суду в інтересах держави, надати докази, які в нього відсутні, але водночас наявні в інших учасників справи, зокрема, в позивача, яким в такому разі виступає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

18. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог, вказаних в ухвалі Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 про залишення позовної заяви без руху, 31.01.2022 Прокурор подав заяву про усунення недоліків з поясненнями, в якій повідомив про те, що: 1) орієнтовний розрахунок судових витрат становить 53 005, 97 грн, а інші витрати в зв`язку з розглядом справи в суді не очікуються; 2) оригінал Державного контракту № 403/1/18/96 знаходиться в Міноборони України, яким безпосередньо в найкоротший термін цей доказ у встановленому порядку буде надано до РСВ Господарського суду міста Києва.

19. За таких обставин з мотивів, наведених у пункті 17 цієї постанови, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що Прокурором на виконання ухвали від 17.01.2022 було надано вичерпні пояснення щодо неможливості самостійного надання такого доказу, оскільки Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону не є володільцем секретної інформації або власником матеріальних носіїв такої інформації - Контракту, який містить відомості, що становлять державну таємницю, що, в свою чергу, свідчить про дотримання Прокурором вимог частини 2 статті 164 ГПК України.

Адже, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції з огляду на положення частини 2 статті 164 ГПК України передусім мав виходити з того, що цей письмовий доказ мав бути наявним у Прокурора, однак, оскільки Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону не є стороною Державного контракту № 403/1/18/96, який Міністерством не було надано Прокурору, про що свідчить долучена до позовної заяви копія листа т.в.о. директора Департаменту Міноборони України від 14.09.2021 № 403/2/5/8724, то зазначений контракт не міг бути долучений до позовної заяви через його фактичну відсутність у Прокурора.

Як наслідок, правильними є вміщені в оскаржуваній постанові подальші висновки апеляційного суду про те, що: 1) неподання Прокурором Державного контракту № 403/1/18/96, який містить відомості, що становлять державну таємницю, та який знаходиться безпосередньо в Міноборони України, не може бути належною підставою для повернення позовної заяви згідно з частиною 4 статті 174 ГПК України; 2) помилковим є висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем не усунуто всі недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 17.01.2022 про залишення позовної заяви без руху.

20. Верховний Суд не бере до уваги твердження скаржника про те, що в цьому випадку відкриття провадження в справі за умови невиконання позивачем своїх процесуальних обов`язків є саме надмірною гнучкістю в застосуванні норм права, порушує принцип змагальності сторін і призвело до анулювання вимог національного процесуального законодавства - статей 74 80 164 ГПК України, оскільки, як правильно зазначив Прокурор у відзиві на касаційну скаргу, недолучення до позовної заяви Контракту ніяким чином не порушує принципів рівності та змагальності сторін через нібито неможливість відповідача ознайомитися з вимогами позивача в повному обсязі, позаяк ТОВ "Українська бронетехніка" як сторона Державного контракту № 403/1/18/96, примірник якого зберігається у відповідача є обізнаною зі змістом цього письмового доказу.

Тим більше, що після відкриття провадження у справі № 910/311/22 за позовом Прокурора та набуття Міністерством статусу позивача в розумінні частини 5 статті 53 ГПК України, Міноборони України в підготовчому провадженні мало право самостійно або на вимогу суду надати відсутній у Прокурора доказ - Державний контракт № 403/1/18/96.

21. Наведеним вище також повністю спростовуються аргументи скаржника про те, що прокуратура до подання позовної заяви жодним чином не була обмежена вчинити дії щодо витребування від Міноборони України належним чином засвідченої копії Державного контракту № 403/1/18/96 або вжити заходів задля передачі самим Міністерством Контракту чи його належним чином засвідченої копії до Господарського суду міста Києва, в зв`язку з чим невжиття вказаних заходів призвело до повернення судом першої інстанції позовної заяви, що жодним чином не є обмеженням в доступі до правосуддя.

22. Разом з тим колегія суддів відхиляє доводи скаржника про ухвалення апеляційним судом оскаржуваної постанови без урахування висновків щодо застосування норм статей 162 164 174 ГПК України в подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 910/2431/19, від 10.02.2021 у справі № 910/6681/20 та від 17.02.2022 у справі № 915/1429/21, з огляду на таке.

23. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

24. Так, на відміну від цієї справи, підставою повернення позовної заяви в якій стало невиконання Прокурором помилкових вимог суду першої інстанції щодо надання письмового доказу, який містить відомості державної таємниці, та який об`єктивно в Прокурора відсутній з причин його зберігання в Міноборони України, підставою повернення позовної заяви в справах № 910/2431/19 і № 915/1429/21 були ненадання доказів сплати судового збору в установленому розмірі через відсутність визначення вартості спірних земельних ділянок, непідтвердження прокурором наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та порушення позивачем (суб`єктом господарювання) правил об`єднання позовних вимог відповідно.

Зокрема, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 915/1429/21 викладено висновок щодо застосування норми пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України, тоді як суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву Прокурора, помилково керувався положеннями частини 4 статті 174 цього Кодексу, зміст та предмет процесуально-правового регулювання яких не є однаковим.

25. В свою чергу, в справі № 910/6681/20 предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, з підстав пропуску нею строку подання позову відповідно до статті 49 ГПК України та наявності у провадженні цього суду справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

26. Колегія суддів зауважує, що на відміну від цієї справи, в справі № 910/6681/20 суд першої інстанції взагалі не постановляв ухвалу про залишення позовної заяви без руху, невиконання якої стало би підставою для подальшого повернення позовної заяви, натомість підставою для відмови у відкритті позовного провадження та повернення заявнику позовної заяви є вміщений в постанові від 10.02.2021 висновок Верховного Суду про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Верафарм" подало до господарського суду два позови до одного і того ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, тому в суду першої інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті провадження за заявою ТОВ "Верафарм" (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) на підставі пункту 3 частини 1 статті 175 ГПК України.

Також у зазначеній постанові Верховного Суду міститься висновок щодо застосування статей 49 180 ГПК України, якими спірні процесуальні правовідносини в справі № 910/311/22 взагалі не регулюються.

27. Касаційна інстанція наголошує, що за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями процесуальні правовідносини в цій справі та зазначених скаржником справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах, пов`язаних з правами та обов`язками їх учасників, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, їх неоднакове процесуально-правове регулювання та, як наслідок, виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення питання про повернення позовної заяви.

28. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду про повернення позовної заяви як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме статей 53 162 164 174 ГПК України, та для передачі справи на розгляд Господарського суду міста Києва, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

29. Зважаючи на викладені раніше висновки, колегія суддів погоджується з обґрунтованими доводами Прокурора, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

31. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

32. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо помилкового повернення судом першої інстанції позовної заяви Прокурора відповідає вимогам статей 53 86 162 164 174 236 269 ГПК України, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови як такої, що ухвалена без порушень норм процесуального закону.

33. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про усунення Прокурором недоліків позовної заяви та необхідність її розгляду по суті заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Розподіл судових витрат

34. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 у справі № 910/311/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

Н. О. Волковицька