ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/3145/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,
представників учасників справи:
ОСОБА_1 - Грицаєнко О.П. (адвокат),
Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" - не з`явилися,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" - не з`явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 (суддя Грєхова О.А.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 (колегія суддів: Сулім В.В., Коротун О.М., Ткаченко Б.О.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"
про визнання договорів недійсними.
Суть спору
1. У цій справі перед Верховним Судом постало питання про те, чи є оскарження договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки особою, яка не є стороною такого договору (боржником та власником майна, переданого в іпотеку), належним та ефективним способом захисту, якщо кредитор вже звернув стягнення на предмет іпотеки.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
2. 28.11.2007 Акціонерний комерційний банк "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк") (в подальшому перейменований на Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк") (як банк) та ОСОБА_1 (як позичальник) уклали кредитний договір №0101/1107/71-085 (далі - Кредитний договір), за умовами якого:
- банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 63 180,00 доларів США на строк з 28.11.2007 по 27.11.2037 включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором;
- кредит надається позичальнику лише після:
1) надання документу, що підтверджує здійснення оплати не менше ніж 10% вартості об`єкта нерухомості відповідно до укладеного позичальником договору купівлі-продажу, зазначеного у п.1.4 цього договору;
2) виконання позичальником умов п.3.11 цього договору;
3) укладення іпотечного договору про іпотеку об`єкта нерухомості, зазначеного в п.1.4 цього договору;
- кредит надається банком у готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України та внесення коштів в національній валюті України на користь ОСОБА_2 в оплату за договором купівлі-продажу, зазначеним у п.1.4 цього договору (п.1.2);
- кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по Договору купівлі-продажу між позичальником та продавцем: ОСОБА_2 з метою придбання: квартири АДРЕСА_1 (п.1.4);
- банк має право повністю або частково перевести свої права та зобов`язання по цьому договору, а також по угодам, пов`язаним із забезпеченням повернення кредиту, третій особі без згоди позичальника (п.10.5).
3. Відповідно до виписки №1 з протоколу №19 спостережна рада ПАТ "Сведбанк" вирішила викласти рішення спостережної ради ПАТ "Свербанк" від 12.11.2012 (протокол №17) у такій редакції:
- прийняти до уваги пропозицію щодо продажу портфеля простроченої кредитної заборгованості за забезпеченими кредитними договорами фізичних осіб (додаток №1);
- відступити компанії, що входять до складу групи компаній "Укрборг" (ТОВ "Факторингова компанія "Укрборг", або ТОВ "Глобал Інфініті Україна", або ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс")) права вимоги (в тому числі права вимоги за договорами забезпечення) за кредитними договорами фізичних осіб;
- надати дозвіл компанії групи "Укрборг", що придбає права вимоги згідно даного рішення, на наступний продаж (відступлення) прав вимоги заборгованості до боржників (як в цілому, так і будь-якої її частини) ТОВ "Кредитні ініціативи".
4. 28.11.2007 АКБ "ТАС-Комерцбанк" (в подальшому найменування змінено на ПАТ "Сведбанк") (як іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (як іпотекодавець) уклали іпотечний договір №0101/1107/71-085-Z-01 (далі - Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., за умовами якого:
- на забезпечення виконання основного зобов`язання, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (далі - предмет іпотеки);
- предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Терещенко В.В., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 28.11.2007;
- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення; одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору накладається заборона відчуження предмета іпотек; договір діє до виконання позичальником основного зобов`язання чи настання одного з випадків, передбачених ст.17 Закону "Про іпотеку"; усі зміни та доповнення до цього договору дійсні за умови, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами (п.18).
5. 28.11.2012 ПАТ "Сведбанк" (як банк) та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" (як фактор) уклали договір факторингу №15 (далі - Договір факторингу 1), відповідно до умов якого:
- банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації;
- фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому цим договором;
- перехід від банку до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в розрахункову дату та після сплати фактором ціни продажу в повному обсязі, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (п.2.3);
- окрім випадків, передбачених у п.2.6.5, наступне відступлення (або будь-яке інше відчуження, в т.ч. передача в заставу) фактором прав вимоги заборгованості до боржників (як в цілому, так і будь-якої її частини) будь-яким третім особам допускається виключно за умови отримання фактором від банку попереднього письмового дозволу (погодження) спостережної ради банку (п.2.6);
- на дату підписання цього договору ціна продажу становить 166 897 342,56 грн без ПДВ (п.3.2);
- сторони погодились, що документація, визначена в п.1.1 договору, підлягає передачі від банка до фактора виключно після сплати фактором банку ціни продажу заборгованості, визначеної п.3.2 договору, в порядку передбаченому п.4.2 та п.4.3 договору (п.4.1);
- додатком до Договору факторингу 1 є реєстр заборгованості боржників, відповідно до п.1124 якого до фактора перейшло право вимоги до позивачки за Кредитним договором.
6. 28.11.2012 ПАТ "Сведбанк" (як первісний іпотекодержатель) та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" (як новий іпотекодержатель) уклали договір про відступлення права іпотечними договорами (далі - Договір про відступлення 1), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., за умовами якого:
- разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі Договору факторингу 1 укладеного між сторонами, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором;
- первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права за іпотечними договорами, перелік яких наведено у додатку №1 до цього договору (далі - іпотечні договори) (п.1.2);
- з моменту набуття чинності цим договором до нового іпотекодержателя переходять усі права і зобов`язання первісного іпотекодержателя, що іменується "іпотекодержатель" у зобов`язаннях, які виникли на підставі іпотечних договорів, в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором (п.1.3);
- новий іпотекодержатель має право здійснювати наступне відступлення права вимоги за іпотечними договорами, відступлене первісним іпотекодержателем новому іпотекодержателю відповідно до цього договору, з дотриманням порядку погодження таких дій, як це передбачено умовами Договору факторингу 1, укладеного між сторонами, в частині порядку погодження питань щодо подальшого відступлення новим іпотекодержателем прав вимоги заборгованостей боржників за кредитними договорами (п.2.1).
7. Відповідно до п.962 додатку №1 до Договору про відступлення 1 новий іпотекодержатель набув право вимоги до позивачки за Договором іпотеки.
8. 28.11.2012 ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" склали та підписали акти прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників, персональних даних та інформації згідно реєстру заборгованості боржників.
9. 28.11.2012 ТОВ "ФК "Вектор Плюс" (як клієнт) та ТОВ "Кредитні ініціативи" (як фактор) уклали договір факторингу (далі - Договір факторингу 2), за умовами якого:
- клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації;
- фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому цим договором;
- після переходу прав вимоги заборгованості до фактору останній має право нараховувати, в якості нового кредитора проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов`язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов`язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому;
- перехід від клієнта до фактора прав вимоги за договорами забезпечення відбувається у момент укладення договору (-ів) щодо передачі права вимоги за договорами забезпечення у дату відступлення (п.2.4);
- договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до повного його виконання сторонами; договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками сторін (п.10.1).
10. Відповідно до п.545 реєстру заборгованості боржників, який є додатком до Договору факторингу 2, до фактора перейшло право вимоги до позивачки за Кредитним договором.
11. 28.11.2012 ТОВ "ФК "Вектор Плюс" (як іпотекодержатель) та ТОВ "Кредитні ініціативи" (як новий іпотекодержатель) уклали Договір про відступлення права іпотечним договором (далі - Договір про відступлення 2), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., за умовами якого:
- разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі Договору факторингу, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором;
- іпотекодержатель передає новому іпотекодержателю права за іпотечними договорами, перелік яких наведено у додатку №1 до цього договору (п.1.2);
- з моменту набуття чинності цим договором до нового іпотекодержателя переходять усі права і зобов`язання первісного іпотекодержателя, як сторони, що іменується "іпотекодержатель" у зобов`язаннях, які виникли на підставі іпотечних договорів, в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором (п.1.3).
12. Відповідно до п.455 Додатку №1 до Договору про відступлення 2 новий іпотекодержатель набув право вимоги до позивачки за Договором іпотеки.
13. 28.11.2012 ТОВ "ФК "Вектор Плюс" здійснило розрахунок з ПАТ "Сведбанк" у повному обсязі та в порядку, встановленому умовами Договору факторингу 1.
Короткий зміст позовних вимог
14. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання Договору факторингу 1, Договору про відступлення 1, Договору факторингу 2, та Договору про відступлення 2 недійсними.
15. Позовні вимоги обґрунтовані укладенням Договору факторингу 1 головою правління ПАТ "Сведбанк" за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності для його укладення, що свідчить про порушення вимог ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), та згідно з ч.1 ст.215 ЦК є підставою для визнання його недійсним.
16. В обґрунтування вимоги про визнання недійсним Договору факторингу 2 зазначає, що він суперечить ч.1 ст.1083 ЦК та порушує вимоги ч.1 ст.203 ЦК.
17. Також ОСОБА_1 просила визнати недійсними договори про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012, в обґрунтування цієї вимоги позивачка зазначає, що визнання недійсними договорів факторингу зумовлює визнання недійсними Договорів про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
18. Господарський суд міста Києва рішенням від 31.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, у задоволенні позову відмовив.
19. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:
- жодних доказів виконання взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором, як і за Договором іпотеки позивачка не надала;
- позивачка не обґрунтувала, чим саме порушені її права при укладенні відповідачами оспорюваних договорів, стороною яких позивачка не є, оскільки вказані договори не змінюють розміру зобов`язань позивачки, а також не створюють для неї нових зобов`язань;
- позивачка не довела наявності суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, тому позовні вимоги про визнання недійсним договорів факторингу задоволенню не підлягають; відсутність порушення прав та інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові;
- вимоги про визнання недійсними договорів про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 є похідними, а тому задоволенню не підлягають;
- оскільки суд відмовив у задоволенні позову, заява ТОВ "Кредитні ініціативи" про застосування наслідків спливу строків позовної давності не розглядається.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
20. 19.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій, у якій просила їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
21. Скаржниця як підставу касаційного оскарження посилається на п.3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), п.4 ч.2 ст.287, п.1 ч.3 ст.310 ГПК та вказує, зокрема, таке:
- наразі відсутній висновок щодо того, чи має право боржник оскаржити правочин про зміну кредитора у зобов`язанні, якщо така зміна є незаконною та призводить до порушення прав боржника на майно (застосування статей 41 та 47 Конституції України, ч.3 ст.215 ЦК, статей 2 4 5 ГПК);
- заінтересованість особи в тому, щоб відновити стан, який був до укладення оспорюваного правочину та щоб певні права належали конкретній особі, є достатніми підставами для звернення до суду та оспорювання правочину особою, яка не є його стороною (посилається на постанову Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-605цс16, постанову Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №903/52/18);
- в результаті укладення оспорюваних договорів ТОВ "Кредитні ініціативи" незаконно набуло права кредитора по відношенню до позивачки за Кредитним договором та права іпотекодержателя за Договором іпотеки щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3 (далі - Квартира); отримавши такі права ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до суду з позовом про стягнення на предмет іпотеки шляхом її продажу с прилюдних торгів та виселення всіх мешканців (справа №127/5872/14); Позов був задоволений, Верховний Суд залишив оскаржувані рішення без змін (постанова від 07.07.2021); під час розгляду зазначеної справи суди відхиляли доводи ОСОБА_1 про те, що ТОВ "Кредитні ініціативи" є неналежним кредитором саме на підставі того, що договори факторингу та договори відступлення прав за іпотечними договорами є чинними та не оспорювалися; отже, перехід прав вимоги до ТОВ "ФК "Вектор Плюс", а в подальшому - до ТОВ "Кредитні ініціативи" за оспорюваними договорами призвів до безпосереднього порушення прав позивачки на житло (позивачка втратила права на Квартиру), яке було єдиним місцем проживання її родини, зокрема, малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- рішення про державну реєстрацію прав на Квартиру за ТОВ "Кредитні ініціативи" приймалося саме на підставі оспорюваних договорів, що підтверджує Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.05.2021, яка була надана суду (т.1, а.с. 227-228);
- єдиним можливим та належним способом захисту та відновлення прав ОСОБА_1 є саме визнання недійсними оспорюваних договорів, які і надали ТОВ "Кредитні ініціативи" можливість заволодіти майном позивачки;
- для того, щоб встановити, чи дійсно оспорювані договори порушують чи не порушують права ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій мали б перевірити, чи відповідають такі договори вимогам закону і чи законним шляхом ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло права кредитора / іпотекодержателя; що свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог частин 1 та 2 ст.2 ГПК щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також вимог ст.86 ГПК щодо здійснення належної оцінки доказам, що містяться в справі;
- без оскарження таких договорів позивачка втрачає можливість захищатися від неналежних кредиторів, отже обраний спосіб захисту є належним та ефективним, інакше, будь-які особи можуть від імені справжнього кредитора та поза його волею укласти фіктивний правочин про заміну такого кредитора, і на підставі такого правочину отримати з боржника кошти / майно, а боржник при цьому не матиме жодних прав на оскарження таких незаконних правочинів;
- суди попередніх інстанцій не дослідили наявні в матеріалах справи докази (документи, які підтверджують порушення прав позивачки), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи; це, у свою чергу, призвело до помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на звернення до суду.
22. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
23. Верховний Суд ухвалою від 25.11.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021.
24. Ухвалою від 19.01.2022 Верховний Суд зупинив касаційне провадження у справі №910/3145/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/12525/20.
25. 15.09.2022 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №910/12525/20.
26. Верховний Суд ухвалою від 31.10.2022 поновив касаційне провадження у справі №910/3145/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , справу призначив до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.11.2022. Судове засідання 23.11.2022 у справі №910/3145/21 не відбулося у зв`язку з тривалою повітряною тривогою, справа призначена до розгляду 07.12.2022.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо порушення прав та законних інтересів позивачки
27. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою про визнання недійсними Договору факторингу 1, Договору про відступлення 1, Договору факторингу 2 та Договору про відступлення 2. При цьому ОСОБА_1 не є стороною зазначених договорів.
28. Відповідно до статей 215 216 ЦК оспорювати правочин може не лише сторона (сторони) правочину, але й треті особи ("заінтересовані особи"). Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності / відсутності цивільних прав.
29. ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свій інтерес в оскарженні договорів, стверджує, що є власником Квартири, право іпотеки щодо якої було відступлене за оскаржуваними договорами.
30. Як встановили суди попередніх інстанцій, позивачка як підставу для визнання недійсними оскаржуваних договорів наводить два порушення:
- укладення Договору факторингу 1 головою правління ПАТ "Сведбанк" за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності для його укладення (на укладення такого договору загальні збори акціонерів банку мали ухвалити рішення за поданням спостережної ради банку), що свідчить про порушення вимог ч.2 ст.203 ЦК, та згідно з ч.1 ст.215 ЦК;
- укладення Договору факторингу 2 з порушенням ч.1 ст.1083 ЦК (фактор не отримав від банку попередній письмовий дозвіл погодження на подальше відступлення права грошової вимоги третій особі) та ч.1, 5 ст.203 ЦК (ТОВ "ФК "Вектор Плюс" здійснило відступлення права вимоги, яким не володіло).
31. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зазначені порушення стосуються прав та інтересів самого банку як кредитора та сторони договору, але не прав та інтересів боржника та іпотекодержателя.
32. Так, Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі №214/6975/15 вказав, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; укладення кредитного договору зі сторони банку особою без відповідних повноважень не порушує право позичальника, який отримав обумовлені кредитним договором кошти.
33. Як встановили суди попередніх інстанцій і що не заперечується позивачкою, остання отримала кошти за Кредитним договором, при цьому жодних доказів виконання взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором та за Договором іпотеки позивачка не надала.
34. Позивачка стверджує про "неналежність" кредиторів, до яких права вимоги перейшли на підставі оскаржуваних договорів (ТОВ "ФК "Вектор Плюс", ТОВ "Кредитні ініціативи"), і наполягає на тому, що єдиним законним кредитором є ПАТ "Сведбанк". Водночас у позовній заяві позивачка також вказує, що не зазначає ПАТ "Сведбанк" серед відповідачів, оскільки на момент подання позову таку юридичну особу припинено (запис про припинення від 18.11.2019 №10691110101027941) (т.1, а.с. 8). Отже, метою позову позивачки є визнання оскаржуваних договорів недійсними з метою повернення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами ліквідованій юридичній особі (ПАТ "Сведбанк"), яка вже не зможе вимагати від позивачки повернення кредиту та не зможе звернути стягнення на предмет іпотеки.
35. Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє доводи скаржниці про те, що суди не врахували її інтерес у визнанні недійсними договорів. Адже єдиний інтерес позивачки полягав у тому, щоб ухилитися від виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором, забезпечених Договором іпотеки. Такий інтерес не є законним і не може бути захищений судом.
Щодо способу захисту
36. Скаржниця стверджує, що обрала законний та ефективний спосіб захисту. І що для неї, як боржника та іпотекодавця, єдиним способом захисту від неналежного кредитора є оскарження договорів про відступлення права вимоги.
37. Скаржниця також зазначала, що наразі відсутній висновок щодо того, чи має право боржник оскаржити правочин про зміну кредитора у зобов`язанні, якщо така зміна є незаконною та призводить до порушення прав боржника на майно (застосування статей 41 та 47 Конституції України,ч.3 ст.215 ЦК, статей 2 4 5 ГПК).
38. Суд відхиляє цей довід касаційної скарги, виходячи з такого.
39. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, до розгляду якої Верховний Суд зупиняв провадження у цій справі, підтримала висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі 639/4836/17, від 02.02.2021 у справах №904/5976/19, №904/6248/19, від 26.07.2021 у справі №904/43/20, відповідно до яких сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.
40. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (п.64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).
41. Отже, позичальник - власник майна, обтяженого іпотекою, має захищати свої права у спорі з кредитором-іпотекодержателем, вимоги якого не визнаються власником майна, у спорі про стягнення заборгованості, зокрема, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
42. Як зазначає сама ОСОБА_1 у касаційний скарзі, такий спір вже було розглянуто судом, було звернуто стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення кредиторських вимог (справа №127/5872/14), рішення судів у цій справі набрали законної сили.
43. Отже, подання позову у цій справі з вимогами про визнання недійсними низки договорів щодо відступлення права іпотеки, укладених ще у 2012 році, має єдину мету - ініціювати перегляд судових рішень, ухвалених в іншій справі, а тому є неналежним способом захисту.
44. Всі заперечення проти нового кредитора та іпотекодержателя (ТОВ "Кредитні ініціативи") позивачка повинна була висувати у справі №127/5872/14, у якій розглядався спір про звернення стягнення на предмет іпотеки (Квартиру). Позивачка не скористалася процесуальною можливістю заявити зустрічний позов у цій справі.
45. Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи.
46. Принцип правової визначеності, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (п.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999 (заява №28342/95). Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії" (заява №52854/99), від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України" (заява №41984/98), від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії" (заява №69529/01), від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява №24465/04), від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України" (заява №3236/03), в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.
47. Поняття "перегляд" охоплює не лише перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої інстанції в межах однієї справи чи перегляд рішення за нововиявленими обставинами. У рішенні ЄСПЛ у справі "Центр "Украса" проти України" від 25.11.2021 (заява №2836/10) ЄСПЛ дійшов висновку, що судові рішення у провадженні №15/140 фактично нівелювали результати провадження №12/254, що остаточне рішення юридичної сили і призвело до порушення принципу юридичної визначеності (констатував порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини ы основоположних свобод).
48. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявність яких у цій справі скаржниця не зазначила й не обґрунтувала.
49. Верховний Суд також зауважує, що втрата права власності на житло, про яку стверджує позивачка, і яка на її думку, є достатньою причиною для відступу від принципу res judicata у цій справі, викликана виключно її попередніми діями - отриманням кредиту в банку, переданням в іпотеку Квартири для забезпечення цього кредиту. Ці правочини вчинялися позивачкою свідомо та добровільно (докази іншого в матеріалах справи відсутні). Вчиняючи ці правочини, позивачка не могла не розуміти потенційних ризиків (невиконання зобов`язань за кредитним договором) та їх можливих наслідків (звернення банком стягнення на іпотечне майно).
50. Такі дії позивачки не можуть вважатися вагомими й непереборними обставинами, про які зазначав ЄСПЛ у вказаних рішеннях.
51. З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними спірних договорів, обрала неналежний та неефективний спосіб захисту.
52. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п.6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (п.52), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п.76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.155).
Щодо недослідження судами попередніх інстанцій наявних в матеріалах справи доказів
53. Скаржниця в обґрунтування підстав касаційного оскарження також зазначає про недослідження судами попередніх інстанцій наявних в матеріалах справи доказів (документів, які підтверджують порушення прав позивачки), у зв`язку з чим суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та дійшли помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на звернення до суду (посилається на п.4 ч.2 ст.287 та п.1 ч.3 ст.310 ГПК).
54. Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
55. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК, на яку посилалась скаржниця, зазначений довід відхиляється.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
56. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
57. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
58. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Судові витрати
59. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 у справі №910/3145/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
Л. Стратієнко