ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 910/33/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Гогусь В. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Богдана С. В. (адвоката),

відповідача - Дудченко В. В. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 (колегія суддів: Іоннікова І. А. - головуючий, Разіна Т. І., Тарасенко К. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 (суддя Смирнова Ю. М.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 2 829 999,29 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (далі - АТ "Дніпрогаз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртансгаз") про стягнення 2829999,29 грн, з яких: 2489090,75 грн сума додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, 134369,01 грн 3% річних, 206539,53 грн інфляційних втрат.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням передавав природний газ у газорозподільну мережу АТ "Дніпрогаз" неналежної якості, а саме з порушенням параметрів якості щодо точки роси за вологою та вуглеводнями. Тому позивач стверджував про наявність підстав для стягнення з відповідача додаткової плати, розрахованої відповідно до пунктів 10.4, 10.5 договору транспортування природного газу, у загальному розмірі 2489090,75 грн за грудень 2017, січень - грудень 2018, січень 2019, березень - грудень 2019.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2021, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, позов АТ "Дніпрогаз" задоволено повністю. Присуджено до стягнення з АТ "Укртрансгаз" на користь АТ "Дніпрогаз" суму додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу у розмірі 2489090,75 грн, 3% річних у розмірі 134369,01 грн, інфляційні втрати у розмірі 206539,53 грн та судовий збір у розмірі 42449,99 грн.

2.2. Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення суми додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, 3% річних та інфляційних втрат в судовому порядку.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. АТ "Укртрансгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Скаржник, посилаючись на пункти 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у справі № 910/33/21 оскаржується у зв`язку з тим, що є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. АТ "Укртрансгаз" стверджує, що в основу прийнятої постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 було покладено висновки Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 910/7190/19 та від 18.02.2021 у справі № 910/4179/20, про те, що "для стягнення додаткової плати відсутня необхідність узгодження Позивачем та Відповідачем додатків 1, 2, 3 до Договору у спірний період, оскільки вони не регулюють питання якості газу, а стосуються умов потужності, транспортування газу та комерційних вузлів обліку газу." Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, а саме пункту 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС в контексті єдиної передбаченої законодавством умови для надання оператором ГТС послуг, а саме для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою). Також скаржник зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Дніпрогаз" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, та просить Верховний Суд залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Суди встановили, що 17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", найменування якого було змінено на АТ "Укртрансгаз" (за договором - оператор), та Публічним акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", найменування якого було змінено на АТ "Дніпрогаз" (за договором - замовник), було укладено договір транспортування природного газу №1512000733 (далі - договір).

За цим договором оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг. Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (пункти 2.1, 2.2 договору ).

4.2. У пункті 2.3 договору визначені послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

4.3. Пунктом 2.5 договору встановлено, що приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу ГТС.

4.4. Відповідно до пунктів 2.6, 2.7 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ в точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

4.5. У пункті 2.8 договору сторони погодили, що додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому, додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.

4.6. Згідно з пунктом 3.1 договору оператор зобов`язаний, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості та здійснити додаткову оплату замовнику у разі недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в точках виходу з газотранспортної системи в порядку, визначеному договором.

4.7. Пунктом 5.2 договору передбачено, що якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП), визначених у Кодексі та нормативно-правових актах і відповідних стандартах, на які Кодекс ГТС містить посилання.

4.8. За змістом пункту 5.3 договору за порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему оператора або передається з неї оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього договору.

4.9. Пунктом 10.1 договору встановлено, що сторона, яка порушила вимоги щодо параметрів якості природного газу, який передається/відбирається до/з газотранспортної системи, визначені Кодексом ГТС, зобов`язана сплатити на користь іншої сторони додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу.

4.10. При цьому, згідно з підпунктом 2 пункту 10.1 договору відповідальною стороною за якість газу у точках виходу є оператор - перед замовником, який є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем; у точках виходу на міждержавному з`єднанні оператор - перед замовником.

4.11. Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1 договору).

4.12. Суди зазначили, що доказів того, що однією із сторін було заявлено про припинення дії договору в порядку, передбаченому пунктом 17.1 договору, матеріали справи не містять, а відтак суди встановили, що договір було неодноразово пролонговано.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" слід залишити без задоволення з огляду на таке.

5.2. Предметом позову у справі № 910/33/21, що розглядається, є вимоги про стягнення суми додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, 3% річних, інфляційних втрат. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортування.

5.3. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення суми додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, 3% річних та інфляційних втрат в судовому порядку.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.4. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема пункту 1 глави 2 розділу ІІІ та розділу ХІ Кодексу ГТС, статей 526 530 536 549 614 625 651 Цивільного кодексу України, статті 129 Конституції України, та порушенням норм процесуального права, зокрема статей 2 3 5 7 11 13 75 227 236 238 282 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про необхідність відступити від висновків Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 910/7190/19 та від 18.02.2021 у справі № 910/4179/20, на які посилалися суди під час ухвалення судових рішень, про те, що "для стягнення додаткової плати відсутня необхідність узгодження Позивачем та Відповідачем додатків 1, 2, 3 до Договору у спірний період, оскільки вони не регулюють питання якості газу, а стосуються умов потужності, транспортування газу та комерційних вузлів обліку газу."

5.5. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.6. Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

5.7. Колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

5.8. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Аналогічний висновок, викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

5.9. Суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, встановив, що відповідач не дотримав параметрів якості природного газу за спірний період, що підтверджується паспортом фізико-хімічних показників природного газу № 693 та звітами про недотримання показників якості газу, переданого філією УМГ "Харківгаз" АТ "Укртрангаз" АТ "Дніпрогаз" за маршрутом 693, тому, посилаючись на пункти 10.1, 10.6, 17 договору, якими встановлювалася відповідальність за недотримання параметрів якості природного газу та порядок обрахунку розміру додаткової плати, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

5.10. У справі № 910/7190/19, на яку посилається скаржник, про стягнення з відповідача на користь позивача додаткової плати відповідно до умов договору транспортування природного газу за недотримання параметрів якості переданого природного газу, Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 09.11.2020, також виходив із того, що суди попередніх інстанцій установили, що всупереч договору транспортування природного газу АТ "Укртрансгаз" подавало до газотранспортної системи природний газ, який не відповідав вимогам пункту 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, що підтверджується відповідними матеріалами справи, а також не оскаржується сторонами. У зв`язку з цим Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки умовами укладеного договору передбачено, що зобов`язання з постачання у газорозподільну систему АТ "ОГС "Львівгаз" покладено саме на відповідача у справі - АТ "Укртрансгаз", який, у свою чергу, зазначеного не спростував, тому саме відповідач (АТ "Укртрансгаз") несе відповідальність за недотримання параметрів якості природного газу, який подавався у відповідну газорозподільну систему.

5.11. У справі № 910/4179/20, на яку посилається скаржник, предметом позову також було стягнення з відповідача на користь позивача додаткової плати відповідно до умов договору транспортування природного газу за недотримання параметрів якості переданого природного газу. Задовольняючи в повному обсязі позов АТ "Харківгаз", місцевий господарський суд, з яким також погодився апеляційний господарський суд, зазначив про те, що відповідачем порушено умови договору в частині дотримання параметрів якості переданого природного газу, що відповідно до пункту 10.1 договору є підставою для стягнення додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, а також нарахованих на суму основного боргу 3% річних та інфляційних втрат. Постановою Верховного Суду від 23.08.2021 у справі № 910/4179/20 оскаржувані судові рішення залишено без змін.

5.12. У постановах Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 910/7190/19 та від 18.02.2021 у справі № 910/4179/20, які ухвалені у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції відхилив доводи АТ "Укртрансгаз" щодо наявності підстав для скасування судових рішень про задоволення позовних вимог. Крім того, зазначив про відхилення судом доводів скаржника щодо неправильного застосування судами пункту 5 глави 1 розділу І, пункту 1 глави 2 розділу ІІІ, пункту 2 глави 1 розділу ІV Кодексу ГТС в контексті того, що позивачем не були узгоджені з відповідачем додатки 1, 2, 3 до Договору у спірний період, оскільки дійшов висновку, що зазначені додатки 1, 2, 3 до договору не регулюють питання якості газу, а стосуються умов потужності, транспортування газу та комерційних вузлів обліку газу.

5.13. Отже, розглядаючи касаційну скаргу у межах її доводів та вимог, які зводяться до необхідності відступлення від висновків у подібних правовідносинах, викладених у наведених постановах Верховного Суду від 09.11.2020 у справі №910/7190/19 та від 18.02.2021 у справі № 910/4179/20, колегія суддів зазначає, що аргументи скаржника є виключно формою незгоди з цими висновками та оскаржуваними судовими рішеннями, при цьому нових аргументів та обґрунтувань, які не були предметом розгляду Верховним Судом скаржник не наводить, а тому колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаного висновку у даній справі.

5.14. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі Верховним Судом не було встановлено наявності підстав для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду, тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваної у справі постанови у касаційного суду немає.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.15. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. За змістом зазначена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.16. Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду відносно застосування норм права, а саме пункту 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС в контексті єдиної передбаченої законодавством умови для надання оператором ГТС послуг, а саме для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку, а як наслідок набуває правових підстав для пред`явлення вимоги щодо оплати суми додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1 - 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

5.17. Статтею 180 Господарського кодексу України врегульовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

5.18. Відповідно до частин першої та другої статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Підпунктом 45 пункту 1 статті 1 вказаного Закону передбачено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

5.19. Кодекс газотранспортної системи є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Пунктом 13 розділу 1 глави ІІІ Кодексу газотранспортної системи визначені вимоги до природного газу, що подається в газотранспортну систему.

Визначення фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП) природного газу проводиться у точках входу і точках виходу. Визначення ФХП природного газу у точках виходу газотранспортної системи проводиться оператором газотранспортної системи на умовах, визначених цим Кодексом та погоджених з операторами суміжних систем або прямими споживачами, з використанням автоматичних потокових приладів (автоматичних хроматографів та вологомірів) та/або вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій (пункти 2, 3 розділу 1 глави ІІІ Кодексу газотранспортної системи).

Власник комерційного ВОГ (ПВВГ) повинен скласти та надати іншій стороні до 5-го числа місяця, наступного за звітним місячний паспорт-сертифікат фізико-хімічних характеристик газу, в якому вказуються всі ФХП, що підлягають контролю відповідно до пункту 13 глави 1 цього розділу, у тому числі середньозважене значення вищої теплоти згоряння за місяць (у кВт·год/м3 з розрядністю відображення два знаки після цілої частини) (пункт 5 глави 7 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи). Місячні паспорти - сертифікати ФХП газу підлягають оприлюдненню на веб-сайті оператора газотранспортної системи (пункт 20 глави 1 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи).

Якщо природний газ, що був переданий в точках виходу з газотранспортної системи, не відповідає встановленим вимогам пункту 17 цієї глави, оператор газотранспортної системи сплачує оператору газорозподільної системи, оператору газосховищ, прямому споживачу додаткову оплату, визначену в договорі транспортування (пункт 18 розділу 1 глави ІІІ Кодексу газотранспортної системи).

5.20. Розділом ХІ Кодексу газотранспортної системи врегульовано загальні умови надання номінацій/реномінацій природного газу, процедуру подання номінації, реномінації, перевірка відповідності номінацій/реномінацій для точок входу/виходу на міждержавних з`єднаннях, перевірку відповідності номінацій для точок входу від суміжних газовидобувних підприємств (через мережі яких може передаватися природний газ іншого газовидобувного підприємства чи групи газовидобувних підприємств) та точок виходу до суміжних газовидобувних підприємств, перевірку відповідності номінації для точок входу з установок LNG, для точок входу/виходу з/до газосховищ та для точок входу/виходу з/до митного складу газосховища чи групи газосховищ, перевірку відповідності реномінації для точок входу від суміжних газовидобувних підприємств, віртуальних точок входу з газорозподільних систем, віртуальних точок входу або віртуальних точок виходу до/з газосховищ, віртуальних точок входу або віртуальних точок виходу до/з митного складу газосховищ та для віртуальної точки входу з установки LNG. Пункт 1 глави 1 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи, на який посилається скаржник, передбачає порядок подання номінацій замовниками послуг транспортування.

5.21. У постанові Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 910/7190/19 у подібних правовідносинах Верховний Суд відхилив доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи в частині нез`ясування того, чи був позивач замовником послуг транспортування, з огляду на встановлені судами обставини підписання сторонами договору, за умовами якого позивач є замовником, а відповідач - оператором, а також актів приймання - передачі до нього (договору).

У справі № 910/33/21, що розглядається, за подібних правовідносин, суди також установили обставини підписання сторонами договору, за умовами якого позивач є замовником, а відповідач - оператором, що свідчить про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи та необхідності з`ясування того, чи був позивач замовником послуг транспортування, з огляду на встановлені судами обставини та зміст розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи.

5.22. За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася після відкриття касаційного провадження.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.23. З приводу підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який, зокрема, відсилає до пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.24. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.25. На підставі викладеного Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, 3% річних та інфляційних втрат.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" належить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі № 910/33/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак