ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/3434/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В. І.,
за участю секретаря Низенко В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Джарти В.В.
від 10.06.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю., Поляк О.І., Дідиченко М.А.
від 26.10.2020
за позовом 1. ОСОБА_1 ,
2. ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3
про визнання недійсними рішення та статуту
за участю представників:
від позивача-1: не з`явилися
від позивача-2: не з`явилися
від відповідача: не з`явилися
від третьої особи: Амельченко В.П.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог.
У березні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" про:
- визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" від 12.08.2015, яке оформлене протоколом № 7;
- визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" в новій редакції, зареєстрованого 02.12.2014.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що не приймали участі у загальних зборах учасників 25.03.2014 та 12.08.2015, оскаржуваного рішення, оформленого у вигляді протоколу № 7, та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" в новій редакції не підписували, на дату їх підписання були відсутні на території України, а відтак вважать, що новий статут відповідача та рішення вищого органу управління товариства прийняті без їх волевиявлення, та, як наслідок, є недійсними.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у січні 2007 року було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" (далі - Товариство) з розміром статутного капіталу - 19 690 000 грн, сформованого 28.11.2008. Учасниками Товариства виступили:
- ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду - 9 845 000,00 грн (50 % в статутному капіталі) (далі - ОСОБА_1 ),
- ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного фонду - 8 860 500,00 грн (45 % в статутному капіталі) (далі - ОСОБА_2 ),
- ОСОБА_4 , розмір внеску до статутного фонду - 984 500,00 грн (5 % в статутному капіталі) (далі - ОСОБА_4 ).
На засіданні загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент", призначеному на 25.03.2014, прийнято рішення, оформлене протоколом № 3, про затвердження статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" у новій редакції, зареєстрованого 02.12.2014.
У подальшому на засіданні загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент", призначеному на 12.08.2015, прийнято рішення, оформлене протоколом № 7, про звільнення ОСОБА_5 з посади директора та призначення на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ).
Як стверджують позивачі, участі у загальних зборах Товариства, призначених на 25.03.2014 та 12.08.2015, вони та ОСОБА_4 не приймали, статуту Товариства та протоколу № 7 від 12.08.2015 не підписували, що підтверджується численними висновками експертів № 16/19 від 11.03.2019, № 15/19 від 11.03.2019, № 19/19 від 11.03.2019 та № 18/19 від 11.03.2019 по кожному протоколу окремо.
Крім того, у протоколі № 7 вказано, що його підписала ОСОБА_6 , хоча учасником Товариства є інша особа - ОСОБА_4 .
На думку позивачів, оскаржуваний статут та рішення, оформлене у вигляді протоколу, порушують права позивачів як засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент", оскільки ними не приймались та не підписувались, у зв`язку з чим є недійними.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій і мотиви їх прийняття.
Господарський суд міста Києва рішенням від 10.06.2020 у справі № 910/3434/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди дійшли висновку, що сама по собі незгода учасників із призначенням директора товариства, не може бути покладена в основу позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів, оскільки позивачі належними та допустимими доказами не довели наявності у них порушеного права внаслідок ухвалення відповідного рішення загальних зборів.
Крім того, судами брались до уваги обставини вчинення позивачами дій, які свідчили про визнання нового директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" - ОСОБА_3 , що підтверджується наявними у матеріалах справи документальними свідоцтвами.
Судові рішення також мотивовані тим, що для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів відповідно до положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, мають надаватися лише оригінали документів, у зв`язку з чим висновки експертів № 16/19 від 11.03.2019, № 15/19 від 11.03.2019, № 19/19 від 11.03.2019 та № 18/19 від 11.03.2019, подані на підтвердження обставин непідписання позивачами оскаржуваного рішення, оформленого у вигляді протоколу, та статуту, не є належними доказами.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про вжиття судом першої інстанції усіх можливих заходів з метою призначення судової почеркознавчої експертизи, яка з незалежних від суду обставин так і не була проведена.
Так, у своєму рішення Північний апеляційний господарський звернув увагу на те, що третьою особою до суду першої інстанції подавалося клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи із зазначенням при цьому про готовність заявника сплатити витрати за проведення експертизи та надати для проведення дослідження оригінали статуту та протоколу. За наслідками підготовчого засідання, проведеного 10.01.2020, суд першої інстанції ухвалив викликати для участі у судовому засіданні особисто позивачів для відбору експериментальних зразків підписів, явку у судове засідання визнати обов`язковою, зобов`язати позивачів надати до суду вільні зразки підписів, повторно запропонувати позивачам у строк подати до суду письмові пояснення щодо клопотання третьої особи про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, перелік запитань, роз`яснення яких потребує висновку експерта, перелік експертів або експертних установ, яким доручити проведення експертизи. Представник позивача у свою чергу підтримав викладену у поясненнях від 13.02.2020 позицію щодо неможливості проведення експертизи за копіями документів (на підтвердження надано відповідь Кропивницького відділення КНДІСЕ на адвокатський запит) та просив відмовити в задоволенні клопотання третьої особи про призначення експертизи. Адвокатом позивачів також повідомлено суду про обізнаність довірителя про визнання їх явки до суду обов`язковою та витребування у них вільних зразків підписів, проте причини невиконання ухвали суду в зазначеній частині йому невідомі.
При цьому суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи станом на дату прийняття апеляційним господарським судом рішення жодною із сторін не подавалось.
Суд першої інстанції також відзначив, що визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" є передчасною вимогою без визнання факту недійсності рішення загальних зборів учасників, якими було затверджене таку редакцію, а суд апеляційної інстанції вказав, що позивачами не подано жодних доказів на підтвердження обставин їх відсутності на території України 25.03.2014 (дата затвердження статуту).
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність позивачів на території України, на підтвердження чого позивачами подано лист Державної прикордонної служби України від 29.05.2019 № 0.184-19180/0/15-19, не може бути достатнім доказом для задоволення вимог про визнання недійсним рішення, оформленого протоколом № 7 від 12.08.2015, за обставин вчинення позивача дій, які свідчать про погодження обрання ОСОБА_3 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у справі № 910/3434/19 на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: порушення судами норм процесуального права - вимог статей 7, 45, 73, 86, 98, 99, 102 та частини четвертої статті 191 Господарського процесуального кодексу України.
Так, скаржники зазначають, що суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку, що оспорювана редакція статуту та прийнятий на загальних зборах протокол відповідає дійсному волевиявленню позивачів, оскільки Законом України "Про господарські товариства" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) імперативно передбачено, що підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) господарського товариства є позбавлення учасника (акціонера) товариства можливості взяти участь у загальних зборах.
Позивачі вважають, що суд першої інстанції, посилаючись на неможливість подання сторонами оригіналів оскаржуваного рішення та статуту, не вжив усіх заходів для повного та всебічного встановлення обставин справи шляхом витребування оригіналів таких документів у районної державної адміністрації для проведення судової почеркознавчої експертизи. Судом апеляційної інстанції, за поясненнями позивачів, взагалі не розглянуто клопотання позивачів про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке надійшло до суду 25.10.2020 (до прийняття оскаржуваної постанови).
Позивачі також наголошують, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки такому письмовому доказу як листу Державної прикордонної служби України від 29.05.2019 № 0.184-19180/0/15-19-Вих, який підтверджує знаходження позивачів за межами України 12.08.2015, а також наявній у матеріалах справи заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" про визнання позову.
18.02.2021 до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу, надісланий засобами поштового зв`язку 15.02.2021, у якому він просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити повністю, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а 24.02.2021 - позивачами подано відповідь на відзив третьої особи.
Інші учасники своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
Склад суду у даній справі визначений згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 08.12.2020.
У судове засідання, призначене на 18.03.2021, з`явився представник третьої особи. Позивачі та відповідач (їх представники) не з`явилися, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання. З огляду на те, що участь позивачів та відповідача (їх представників) у судовому засіданні не є обов`язковою, колегією суддів прийнято рішення про проведення судового засідання за їх відсутності.
Розгляд клопотань.
17.03.2021 до Верховного Суду надійшла заява представника третьої особи про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без розгляду на підставі частини третьої статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Так, ОСОБА_3 вважає, що поданий позивачами позов має очевидно штучний характер, оскільки:
1. ОСОБА_1 є позивачем у даній справі та керівником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент",
2. адвокат Нікіташ С.П. одночасно представляє інтереси позивачів у справі № 910/3434/19 та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" у справі № 572/5000/19,
3. адвокат Сікач О.М. представляв інтереси позивачів при вчиненні реєстраційних дій та представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" у справі № 910/3434/19.
При цьому причиною такого позову, як припускає третя особа, є незадовільний фінансовий стан ОСОБА_1 .
Згідно положеннями частини першої, другої і третьої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Таким чином, статтею 43 Господарського процесуального кодексу України не визначено жодних критеріїв штучного позову, у зв`язку з чим штучний позов є оціночною категорією.
У свою чергу частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
У свою чергу суд перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Судами попередніх інстанцій було надано повну оцінку змісту порушеного права позивачів, підставам їх позову та обраному способу захисту, а висновок про штучний характер позову не може ґрунтуватися виключно на припущеннях третьої особи.
Враховуючи викладене, Верховний Суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви представника третьої особи та залишення касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у справі № 910/3434/19 без розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
В силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Причиною виникнення спору у даній справі стало питання присутності позивачів на загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент", призначених на 25.03.2014 та 12.08.2015, а також підписання ними протоколу за 12.08.2015 та статуту у новій редакції.
Статтею 116 Цивільного кодексу України та статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено право учасника господарського товариства брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Отже, реалізація права участі в управлінні справами товариства відбувається, зокрема, через участь учасника господарського товариства у вищому органі товариства, яким є загальні збори учасників товариства.
Відповідно до частини п`ятої статті 61 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.
Рішення загальних зборів учасників як вищого органу товариства з обмеженою відповідальністю є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 76 та частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
При цьому суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, зокрема, з`ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень; за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вчиняє інші дії, пов`язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи (частина перша статті 267 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, у тому числі заяви про призначення експертизи вирішуються судом шляхом постановлення протокольних ухвал або ухвал, у яких відповідно до статті 234 цього Кодексу має бути зазначено, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, як зазначають скаржники, є, зокрема, порушення Північним апеляційним господарським судом вимог процесуального законодавства, що виявилось у нерозгляді заяви представника позивачів про призначення експертизи з метою встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: обставин непідписання протоколу загальних зборів за 12.08.2015 та статуту у новій редакції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
За твердженнями скаржників, суд апеляційної інстанції не розглянув заяву представника позивачів про призначення судової почеркознавчої експертизи, яка надійшла 25.10.2020 на електронну адресу апеляційного господарського суду, що підтверджується листом Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 № 04-06/514/20.
Водночас Верховним Судом з`ясовано, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність в матеріалах справи клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи станом на дату проведення судового засідання - 26.10.2020.
З матеріалів господарської справи № 910/3434/19 також вбачається, що заяву про розгляд клопотання про призначення експертизи за відсутності позивачів від 25.10.2020 (від 26.10.2020 за вх. № 09.1-13/212265/20) було зареєстровано судом апеляційної інстанції до розгляду апеляційної скарги по суті. Зі змісту протоколу судового засідання від 26.10.2020 по справі № 910/3434/19 вбачається, що представник позивачів у судове засідання не з`явився, у зв`язку з чим судом ставилось на обговорення клопотання представника про розгляд заяви про призначення експертизи за відсутності позивачів від 25.10.2020. При цьому як вбачається зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду вказане клопотання розглядалось судом як заява про проведення судового засідання, призначеного на 26.10.2020, за відсутності представника позивачів.
Крім того, матеріали справи також містять підшиту перед постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 заяву представника позивачів про розгляд заяви про призначення експертизи за відсутності позивачів від 25.10.2020, яка відображає дві дати реєстрації - 26.10.2020 (нанесена власноруч) та 29.10.2020 (нанесена штампом) - за єдиним № 09.113/221265/20, а також заяву про призначення судової почеркознавчої експертизи від 25.10.2020, яка зареєстрована 29.10.2020 за № 09.111/4984/20, тобто вже після прийняття Північним апеляційним господарським судом оскаржуваної постанови.
З огляду на те, що наведені вище докази є суперечливими та взаємовиключними, Верховний Суд позбавлений можливості встановити дотримання судом апеляційної інстанції положень процесуального законодавства, оскільки для правильного вирішення справи існує необхідність у з`ясуванні дати надходження на адресу Північного апеляційного господарського суду належним чином оформленої (підписаної) заяви представника позивачів про призначення судової почеркознавчої експертизи від 25.10.2020.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, з метою встановлення обставин дотримання апеляційним господарським судом вимог процесуального законодавства Верховний Суд дійшов висновку про необхідність направлення справи № 910/3434/19 до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, колегією суддів Касаційного господарського суду відхиляються, оскільки є такими, що не спростовують висновку суду першої та апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів (заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" про визнання позову, листа Державної прикордонної служби України від 29.05.2019 № 0.184-19180/0/15-19-Вих), яким вже була надана оцінка судами попередніх інстанцій, а також дій суду першої інстанції щодо забезпечення реалізації клопотання третьої особи про призначення експертизи, що суперечить положенням статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на те, що Верховний Суд позбавлений можливості перевірити дотримання судом апеляційної інстанції положень процесуального законодавства щодо розгляду заяви позивачів про призначення експертизи, заявлені позивачами у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 абзацу першого частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтованими, у зв`язку з чим Касаційний господарський суд дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у справі № 910/3434/19 підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, з`ясувати дату надходження на адресу Північного апеляційного господарського суду належним чином оформленого (підписаного) клопотання представника позивачів про призначення судової почеркознавчої експертизи від 25.10.2020, а у випадку надходження вказаного клопотання до початку ухвалення апеляційним господарським судом рішення по суті - розглянути його відповідно до положень статей 232 234 Господарського процесуального кодексу України та в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
Судові витрати.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа передається на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у справі № 910/3434/19 скасувати.
3. Справу № 910/3434/19 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Мамалуй
В. Студенець