ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року

м. Київ

Cправа № 910/4131/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник Офісу Генерального прокурора - Кудіна Т. А.,

представники ФГ "Дінекс-Агро" - Пєтков О. Ф., Воронков В. О.,

представник АРМА - Гаврищук Є. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора за вх. № 3955/2023

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023

у складі колегії суддів: Майданевича А. Г. (головуючий), Коротун О. М., Суліма В. В.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2022

у складі судді Марченко О.В.

у справі № 910/4131/22

за позовом Фермерського господарства "Дінекс-Агро"

до 1.Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,

2. Офісу Генерального прокурора

про стягнення 3 567 767,45 грн,

На розгляд Суду постало питання обґрунтованості стягнення на користь позивача з Державного бюджету України майнової шкоди, якої позивач зазнав внаслідок протиправної реалізації належного йому майна.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Фермерського господарства "Дінекс-Агро" (далі - ФГ "Дінекс-Агро") є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, оптова торгівля зерном тощо.

2. 17.12.2018 з метою зберігання отриманої в процесі своєї господарської діяльності сільськогосподарської продукції ФГ "Дінекс-Агро" (поклажодавець) було укладено з елеватором (зерновий склад) договір складського зберігання зерна від №73/Т/18 (далі - договір №73/Т/18) предметом якого є послуги елеватора з доведення якості зерна до вимог, обумовлених договором №73/Т/18, а також послуги зі зберігання зерна.

3. На виконання умов пункту 1.1 договору №73/Т/18 ФГ "Дінекс-Агро" у відповідності до даних зернового складу згідно з карткою кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.12.2018 по 16.01.2019 було передано на зберігання елеватору пшеницю 6 класу у кількості 845 тонн.

4. Відповідно до умов пункту 7.1 договору №73/Т/18 сторонами було передбачено строк зберігання зерна тривалістю до 30.04.2019.

5. Пунктом 3.1 договору №73/Т/18 елеватором взято на себе зобов`язання з забезпечення належного зберігання зерна та здійснення його відпуску поклажодавцю, забезпечення доступу поклажодавця до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання.

6. При цьому, зерновий склад (елеватор) не має права розпоряджатися зерном (його частиною) поклажодавця крім випадків, передбачених законодавством та договором №73/Т/18 (пункт 5.1 договору №73/Т/18).

7. Як зазначало ФГ "Дінекс-Агро", 01.02.2019 останнє з метою реалізації своїх повноважень з розпорядження належною йому на праві власності сільськогосподарською продукцією звернулося до елеватора з листом-вимогою про відвантаження на автотранспорт пшениці 6 класу у кількості 845 тонн - об`єкту договору №73/Т/18, проте до теперішнього часу попри чисельні звернення керівництва ФГ "Дінекс-Агро" до елеватора за його фактичним місцезнаходженням з вимогою про відвантаження переданої елеватору на зберігання пшениці 6 класу у кількості 845 тонн, керівництвом елеватора як усні, так і письмові вимоги ігноруються, директор та бухгалтер елеватора на телефонний зв`язок не виходять.

8. Зазначені вище обставини встановлені під час розгляду Господарським судом Одеської області справи №916/327/19.

9. 08.02.2019 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі №757/5804/19-к задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А. Г. про накладення арешту; накладено арешт на майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" за адресами: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16; Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Колхозна, 20 А, і Одеська область, Біляєвський район, с. Яськи, вул. Севастопольська, 18, заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном; передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19 - 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території елеватора.

10. Метою накладення зазначеного арешту стало збереження конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

11. 14.02.2019 ухвалою Господарського суду Одеської області у справі №916/327/19 за позовом ФГ "Дінекс-Агро" до елеватора про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном задоволено заяву ФГ "Дінекс-Агро" про забезпечення позову; накладено арешт на пшеницю 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 845 тонн, згідно з карткою кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.12.2018 по 16.01.2019 за Господарством, що зберігається на території елеватора, розташованого за адресою: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16, з передачею її на відповідальне зберігання Приватному підприємству "Влахос".

12. 23.05.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "РМ Консалтинг" (далі - ТОВ "РМ Консалтинг") на замовлення АРМА було складено звіт про незалежну оцінку майна, об`єктом якої стало майно: "пшениця вагою 211,256 тн., пшениця (зерносуміш) вагою 84,965 тн, горох вагою 29,807 тн, ячмінь вагою 4,596 тн, насіння соняшника вагою 596,431 тн, що зберігається на складах за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Маршала Бірюзова, буд. 16".

13. У вказаному звіті, зокрема, зазначено, що вся інформація фінансового, економічного і технічного характеру, надана замовником чи уповноваженими ним особами, в усній чи письмовій формі, підтверджена чи не підтверджена документально, приймалася як достовірна; оцінювач не проводив спеціальної перевірки її достовірності, з зв`язку з тим, що відповідальність за достовірність наданої інформації несе замовник, оцінювач не несе відповідальності за висновки, зроблені на основі наданої замовником інформації чи документів, що містять недостовірні відомості; при виконанні робіт оцінювач не проводив обміру представленого до оцінки майна, а користувався даними технічних паспортів (інвентаризаційних справ) або іншої наданої замовником документації і не несе відповідальності за відхилення фактичних даних відносно наданої замовником документації.

14. Згідно зі звітом вартість 1 (однієї) тонни зерна складає 1 177,79 грн, а вартість 2011,256 тонн - 2 368 841,23 грн.

15. 24.05.2019, відповідно до офіційного сайту Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам") останнім було опубліковано оголошення стосовно продажу виявлених зернових культур в такій кількості: "пшениця - 1 741,256 мт (об`єм - 2385,86 м3, натура - 0,7298232, вага - 1741,256 тн), пшениця (зерносуміш) - 84,965 мт (об`єм - 116,39 м3, натура - 0,7300026, вага - 84,965 тн), горох - 29,807 мт (об`єм - 38,71 м3, натура - 0,7700077, вага - 29,807 тн), ячмінь - 4,596 мт (об`єм - 7,15 м3, натура - 0,6427972, вага - 4,596 тн), пшениця - 270,000 мт (об`єм - 360,00 м3, натура - 0,75, вага - 270,000 тн), насіння соняшника - 29,961 мт (об`єм - 103,30 м3, натура - 0,29, вага - 30,000 тн), насіння соняшника - 566,470 мт (об`єм - 1531,00 м3, натура - 0,37, вага - 566,500 тн) [згідно інспекційного звіту № №PC/PC/L19AP231]"; номер лоту: 352541; стартова ціна: 3 777 460,32 грн; місцезнаходження майна: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова 16;

16. 28.05.2019 ФГ "Дінекс-Агро" звернулося до АРМА з заявою про недопущення порушень законодавства України, в якій просило вжити в межах своїх повноважень заходи щодо скасування АРМА на 30.05.2019 аукціону, реєстраційний номер лота 352541, з реалізації лоту "Зернові культури виявлені в наступній кількості: пшениця - 1 741,256 мт (об`єм - 2385,86 м3, натура - 0,7298232, вага - 1741,256 тн), пшениця (зерносуміш) - 84,965 мт (об`єм - 116,39 м3, натура - 0,7300026, вага - 84,965 тн), горох - 29,807 мт (об`єм- 38,71 м3, натура - 0,7700077, вага - 29,807 тн), ячмінь - 4,596 мт (об`єм - 7,15 м3, натура - 0,6427972, вага - 4,596 тн), пшениця - 270,000 мт (об`єм - 360,00 м3, натура - 0,75, вага - 270,000 тн), насіння соняшника - 29,961 мт (об`єм - 103,30 м3, натура - 0,29, вага - 30,000 тн), насіння соняшника - 566,470 мт (об`єм - 1531,00 м3, натура - 0,37, вага - 566,500 тн)", місцезнаходження майна: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16, в частині майна, визначеного ухвалою господарського Одеської області від 14.02.2019 у справі №916/327/19 про забезпечення позову.

17. 30.05.2019 (згідно з протоколом проведення електронних торгів №409118) відбулися торги за лотом №352541, найменування майна "Зернові культури, круп`яні та олійні культури", місцезнаходження майна: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16, стартова ціна - 3 777 460,32 грн, ціна продажу: 3 777 460,32 грн, сума сплаченого гарантійного внеску - 188 873,02 грн; сума, яку необхідно перерахувати на рахунок продавця - 3 777 460,32 грн; зазначені суми мають бути сплачені переможцем до 06.06.2019.

18. 03.06.2019 АРМА (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Карел-Груп" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу активу №13, за умовами якого:

- у порядку та на умовах, визначених договором, продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти активи за специфікацією, що є невід`ємною частиною договору (додаток) і сплатити за них певну грошову суму (пункт 1);

- місцезнаходження активів: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16 (пункт 2);

- реалізація активу здійснюється продавцем згідно з положеннями статей 1, 9, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" і на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5804/19-к (пункт 3);

- ціна договору за активи становить 3 777 460,32 грн згідно з протоколом електронних торгів від 30.05.2019 №409118 (пункт 4).

19. За специфікацією до вказаного договору найменування активу: зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території елеватора за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16; одиниця виміру, вага - 2 727,124 мт.

20. ДП "Сетам" листом від 07.06.2019 №1966/9171-12-9/12 повідомило Господарству, що реалізація майна за лотами №352541, №352545 і №352520 відбувалася відповідно до Правил проведення електронних торгів арештованими активами, затверджених наказом ДП "Сетам" від 28.01.2019 №7; наголосило, що вказаними Правилами не передбачено можливості скасування електронних торгів за заявою третіх осіб, однак передбачено припинення електронних торгів; згідно з пунктом 12 розділу 7 таких Правил АРМА має право у будь-який час припинити електронні торги та зняти актив з реалізації у разі припинення дії визначеної законом підстави для реалізації активу або виявлення обставин, що перешкоджають реалізації активу відповідно до Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 №719 (далі - Порядок), тому всі заходи, пов`язані з припиненням аукціону за лотами №352541, №352545 і №352520, має здійснювати АРМА за наявності підстав, визначених у Правилах; ДП "Сетам" не є належним суб`єктом, на якого покладено обов`язок припинення електронних торгів за лотами №352541, №352545 і №352520.

21. 19.06.2019 рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/327/19 позов Господарства задоволено повністю; усунуто перешкоди у здійсненні Господарством права користування та розпорядження своїм майном шляхом зобов`язання елеватора утриматися від вчинення будь-яких дій, що перешкоджатимуть Господарству у здійсненні ним вантажо-розвантажувальних робіт, вивозу з території елеватора, розташованого за адресою: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16, пшениці 6 класу врожаю 2018 року насипом у кількості 845 тонн, відповідно до картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.12.2018 по 16.01.2019 за Господарством; стягнуто з елеватора на користь Господарства 1 921 грн судового збору за подання позову до суду, 960,50 грн за подання заяви про забезпечення позову.

22. 21.06.2019 АРМА листом №4541/1-33-19/6 повідомило ФГ "Дінекс-Агро" про те, що частиною восьмою статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" передбачено, що у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, АРМА у триденний строк повертає їх законному власнику, а в разі їх реалізації - повертає одержані від цього кошти, а також проценти, нараховані як плата за користування банком такими коштами; на даний час жодних рішень, які б скасовували арешт прийнятих в управління активів на адресу АРМА від прокурора або суду не надходило, у зв`язку з чим рекомендовано звертатися до слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду.

23. 25.09.2019 ухвалою Київського апеляційного суду скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5804/19-к в частині накладення решту на майно - пшеницю 6-го класу врожаю 2018 року насипом у кількості 845 тонн, яка належить Господарству та зберігається на території елеватора, розташованого за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16, з забороною вчинення будь-яких дій щодо відчуження, розпоряджання та користування вказаним майном з передачею цього майна на відповідальне зберігання АРМА.

24. Судом апеляційної інстанції у справі №757/5804/19-к встановлено наступне.

25. Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 02.02.2019 №120190000000000087 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України.

26. За доводами клопотання про накладення арешту досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестгруп" та підконтрольного ними, зокрема, елеватора, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинили розкрадання ввіреного їм майна на підставі договорів складського зберігання майна (зернових культур), чим спричинили збитки державі та комерційним структурам в особливо великих розмірах.

27. В рамках вказаного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, а саме: зернових культур, круп`яних та олійних культур, які перебувають на території елеватора за адресами: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16; Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Колхозна, 20 А, і Одеська область, Біляєвський район, с. Яськи, вул. Севастопольська, 18, зазначивши, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є збереження речових доказів;

28. При цьому, постановою слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України Драчук Ю. П. від 04.02.2019 зазначене майно, а саме зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території елеватора за адресами: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16; Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Колхозна, 20 А, і Одеська область, Біляєвський район, с. Яськи, вул. Севастопольська, 18, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №120190000000000087. Задовольняючи подане клопотання, слідчий суддя послався на доведеність стороною обвинувачення відповідності майна критеріям статті 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

29. Відповідно до вимог статті 171 КПК України законодавець зобов`язує сторону, яка звертається до суду з клопотання про арешт майна, зазначити таке: підстави і мету такого заходу забезпечення кримінального провадження згідно з положеннями статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинувачем, осудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України.

30. Проте вказаних вимог закону прокурором не дотримано, зокрема: у клопотанні прокурора про арешт майна не зазначено кількості та виду зернових культур, які належить арештувати та його власників; також у такому клопотанні відсутнє мотивування, за якими критеріями статті 98 КПК України майно підпадає під ознаки речових доказів; крім того, до клопотання не долучено документів, які б свідчили про те коли, ким і на яких підставах були передані зернові культури на зберігання елеватору, за адресами: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16; Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Колхозна, 20 А, і Одеська область, Біляєвський район, с. Яськи, вул. Севастопольська, 18.

31. У зв`язку з цим, стороною обвинувачення в розумінні вимог статті 173 КПК України не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які посилався у клопотанні прокурор, а слідчий суддя у відповідності до статті 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

32. Стосовно постанови слідчого про визнання майна речовим доказом, то в ній також не зазначено конкретно, які зернові культури та в якій кількості є речовим доказом у кримінальному провадженні, а також відсутнє мотивування, за якими критеріями статті 98 КПК України майно підпадає під ознаки речових доказів, що позбавляє суд можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою, визначеною пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України.

33. Судами також встановлено, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 17.10.2019 №2598/08.0-7.3 закупівельні оптові ціни станом на 29.05.2019 за пшеницю фуражну 4 - 6 класів становили від 5 100 грн до 5 400 грн за 1 тонну. Також, 23.01.2019 позивачем укладено з ТОВ "Південний торговий дім" (покупець) договір купівлі-продажу пшениці 6-го класу українського походження врожаю 2018 року насипом здорового товарного вигляду, без зернових шкідників, без цвілі, іншої прихованої зараженості, що відповідає вимогам якості існуючих ДСТУ; передбачений договором товар складається з пшениці 6-го класу у кількості 845 тонн +/-5%, у заліковій вазі за ціною 5 400 грн з ПДВ за одну тонну товару на загальну суму 4 563 000 грн з ПДВ; постачальник підтверджує, що товар належить йому на праві власності та зберігається на території Елеватора, розташованого по вул. Маршала Бірюзова, 16 у м. Білгород-Дністровському Одеської області, згідно з даними картки кількісно-якісного обліку за формою 36 за період з 01.12.2018 по 16.01.2019. Крім того, матеріали справи містять лист ДП "Держреєстри України" від 21.02.2019 №148, в якому останнє повідомило адвоката позивача про те, що за даними основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, станом на 21.02.2019 на зерновому складі Елеватора за адресою: вул. Маршала Бірюзова, 16, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700, згідно з Договором №73/Т/18, зберігалося зерно врожаю 2018 року, яке належить Господарству, а саме: 853 160 кг пшениці 6 класу.

Подання позову

34. Фермерське господарство "Дінекс-Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних (АРМА) та інших злочинів та Офісу Генерального прокурора про стягнення 3 567 767,45 грн майнової шкоди.

35. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФГ "Дінекс-Агро" зазнало збитків наслідок спільних протиправних дій відповідачів, а саме протиправного накладення прокуратурою арешту на актив (зернові культури), що встановлено в ухвалі Київського апеляційного суду від 25.09.2019 у справі № 757/5804/19-к та дій АРМА, яке, не зважаючи на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/327/19 про накладення з метою забезпечення позову арешту на спірні зернові культури, що зберігаються на території елеватора, яку позивач надіслав АРМА напередодні аукціону, здійснило продаж активу за ціною, значно нижчою від цін, які діяли на той момент на такі ж зернові культури врожаю 2018 року на внутрішньому ринку України.

36. На думку позивача вказане є підставою згідно зі ст. ст. 22 1166 1176 1190 1192 ЦК України для стягнення з відповідачів майнової шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

37. 21.10.2022 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/4131/22 позовні вимоги ФГ "Дінекс-Агро" задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ФГ "Дінекс-Агро" суму майнової шкоди у розмірі 3 567 767,45 грн, судовий збір у розмірі 51 516,51 грн.

38. Суд першої інстанції керувався приписами ч.ч. 1-3 ст. 22, ст.ст. 1166 1176 1190 1192 ЦК України, ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", ст.ст. 73 76-79 83 Господарського процесуального кодексу України та дійшов висновку про заподіяння позивачу відповідачами майнової шкоди у розмірі 3 567 767,45 грн і доведенням позивачем причинного зв`язку між діями відповідачів і понесеною шкодою.

39. Суд зазначив, що через відсутність всіх необхідних документів щодо сертифікації продукції при проведені оцінки майна та доступу до зернових культур для встановлення якісних показників зерна, вартість пшениці була значно занижена, що завдало позивачу майнової шкоди. Оскільки АРМА було перераховано позивачу лише 995 232,55 грн за продаж 845 тонн пшениці, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України 3 567 767,45 грн майнової шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

40. 15.05.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі №910/4131/22 залишено без змін.

41. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду та вказав, що першої інстанції вірно вирішив, що дії АРМА щодо реалізації активу позивача - сільськогосподарської продукції за: недоведеності наявності єдиного можливого варіанту управління активом - його продажу з огляду на визначені ухвалою суду альтернативні варіанти порядку управління (для реалізації або передачі в управління за договором); наявності відповідного процесуального документа у господарській справі №916/327/19 - ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно позивача; обізнаності відповідача-1 з цим процесуальним документом, виключають законність втручання відповідача-1 у право власності позивача шляхом продажу його активу.

42. Суд також зауважив, що встановлені обставини протиправного позбавлення підприємства права на власний розсуд розпоряджатись своїм майном, наслідком чого стало не отримання прибутку (грошових коштів) від реалізації належної йому сільськогосподарської продукції, дозволяють застосувати такий спосіб захисту порушеного майнового права як відшкодування майнової шкоди.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

43. 13.06.2023 Офісом Генерального прокурора подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі № 910/4131/22; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ФГ "Дінекс-Агро".

44. Скаржник посилається на неправильне застосування судами ст. 1173 1174 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", недотримання судом вимог ст. ст. 236 282 ГПК України, неврахування судами висновку Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та не доведенні факту бездіяльності прокурорів Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України), що призвела до завдання майнової шкоди позивачу.

45. При цьому, скаржник вказує, що Генеральна прокуратура України не була стороною у справі № 916/327/19, а отже їй було невідомо ані про ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/327/19, ані про рішення від 19.06.2021 у цій же справі до отримання позовної заяви ФГ "Дінекс-Агро".

46. Скаржник посилається на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та вказує, що ФГ "Дінекс-Агро" при передачі ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" зернових культур для зберігання здійснювало господарську діяльність на власний ризик, а тому майнові втрати не можуть покладатися на державу.

47. За доводом скаржника, здійснивши реалізацію активу в період дії ухвали Господарського суду Одеської області у справі № 916/327/19, АРМА діяло на виконання своїх повноважень, встановлених законом. Рішення про арешт майна у кримінальному провадженні приймалось відповідно до вимог КПК України слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва, а продаж арештованого майна здійснювався Національним агентством через електронну систему ДП "СЕТАМ" відповідно до закону. Скаржник стверджує, що судами не прийнято до уваги, що ухвала Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/327/19, якою вирішено усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користуватися та розпоряджатися своїм майном - зерновими культурами містить зобов`язальні вимоги лише для ТОВ "Білгород-Дністровського елеватор", вона не могла бути виконаною за наявних обставин.

48. Скаржник вказує, що доказів допущеної бездіяльності або протиправної діяльності при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120190000000000087 з боку посадових осіб Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України), які б відповідали вимогам визначеним в ст. ст. 73 74 ГПК України, позивачем до матеріалів справи не додано і судами першої та апеляційної інстанції не встановлено як і не вбачається оскарження позивачем в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, бездіяльності або протиправної діяльності при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

49. 27.07.2023 до Верховного Суду від ФГ "Дінекс-Агро" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновити такий строк, посилаючись на відсутність відомостей в ЄДРС про відкриття касаційного провадження у цій справі; залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.

50. Позивач стверджує про безпідставність касаційної скарги, законність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій. А також посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 910/16672/20, правовідносини в якій є подібними до цієї справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

51. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

52. Предметом спору у цій справі є позовна вимога ФГ "Дінекс-Агро" до АРМА та Офісу Генерального прокурора про стягнення 3 567 767,45 грн майнової шкоди, якої позивач зазнав внаслідок спільних протиправних дій відповідачів.

53. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

54. Відповідно до положень статті 2 ГПК України, статей 15 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорювання. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

55. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

56. Статтею 22 ЦК України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

57. Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

58. Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

59. За вимогами частин 6, 7 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

60. Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії такої особи чи органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

61. Водночас, цими нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади, їх посадових або службових осіб наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими ж нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

62. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 ГПК України).

63. Отже, при зверненні з позовом про стягнення збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (стаття 614 ЦК України).

64. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 32 постанови від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, застосовуючи положення статей 1173 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

65. Звертаючись із позовом ФГ "Дінекс-Агро" стверджувало, що внаслідок протиправного накладення прокуратурою арешту на належні позивачу зернові культури та не зважаючи на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 у справі № 916/327/19 про накладення з метою забезпечення позову арешту на спірні зернові культури, що зберігаються на території елеватора, яку позивач надіслав АРМА напередодні аукціону, останнє здійснило продаж активу за заниженою ціною чим завдано позивачу збитків.

66. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 25.09.2019 скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5804/19-к в частині накладення решту на належне позивачу спірне майно з забороною вчинення будь-яких дій щодо відчуження, розпоряджання й користування вказаним майном та з передачею цього майна на відповідальне зберігання АРМА.

67. При цьому, у вказаній ухвалі суд установив, що звертаючись із клопотанням про арешт майна прокурором не дотримано вимог КПК України, зокрема: у клопотанні прокурора про арешт майна не зазначено кількості та виду зернових культур, які належить арештувати та його власників; у клопотанні відсутнє мотивування, за якими критеріями статті 98 КПК України майно підпадає під ознаки речових доказів; до клопотання не долучено документів, які б свідчили про те коли, ким і на яких підставах були передані зернові культури на зберігання елеватору, за адресами: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16; Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Колхозна, 20 А, і Одеська область, Біляєвський район, с. Яськи, вул. Севастопольська, 18. Таким чином, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення в розумінні вимог статті 173 КПК України не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які посилався у клопотанні прокурор, а слідчий суддя у відповідності до статті 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

68. Стосовно постанови слідчого про визнання майна речовим доказом, суд в ухвалі у справі № 757/5804/19-к встановив, що в ній також не зазначено конкретно, які зернові культури та в якій кількості є речовим доказом у кримінальному провадженні, а також відсутнє мотивування, за якими критеріями статті 98 КПК України майно підпадає під ознаки речових доказів, що позбавляє суд можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою, визначеною пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України.

69. Верховний Суд відзначає, що за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.

70. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції у цій справі про те, що факт скасування судового рішення - ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5804/19-к про накладення арешту на спірне майно, є підставою для перегляду всіх юридично значимих дій особи, які вона вчинила в період чинності такого судового рішення, зважаючи на встановлені у цій справі інші обставини недобросовісності дій - проведення реалізації майна позивача за наявності накладеного арешту чинною ухвалою про забезпечення позову в справі №916/327/19.

71. Верховний Суд також погоджується із висновком апеляційного господарського суду, що змістом ухвали Київського апеляційного суду від 25.09.2019 у справі № 757/5804/19-к спростовуються доводи Офісу Генерального прокурора про недоведеність допущеної бездіяльності або протиправної діяльності при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні з боку посадових осіб Офісу Генерального прокурора та відхиляє протилежні аргументи касаційної скарги. Як вже зазначалося вище, в ухвалі Київського апеляційного суду від 25.09.2019 у справі № 757/5804/19-к, вказано, що прокурором клопотання про арешт майна внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

72. Відносно доводів скаржника про те, що здійснивши реалізацію активу АРМА діяло на виконання своїх повноважень, встановлених законом Верховний Суд зазначає наступне.

73. Повноваження АРМА визначено Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (далі - Закон про АРМА) і Положенням про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 613 від 11.07.2018.

74. Управління активом за Законом про АРМА (яким визначені правові та організаційні засади функціонування Агентства) - це діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу АРМА, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

75. Суд також звертає увагу на те, що абзацом першим частини п`ятої статті 21 Закону про АРМА передбачено окрему підставу для реалізації активу, переданого в управління Агентству. Цією нормою визначено, що активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Агентству з відповідним зверненням прокурора.

76. Отже, підставою для передачі Агентству активів, визначених частиною четвертою цієї статті 21 Закону про АРМА, для їх реалізації за відсутності згоди власника є відповідний процесуальний документ - ухвала слідчого судді або суду із зазначенням про передачу цих активів Агентству саме для їх реалізації.

77. Правова проблема щодо тлумачення норм КПК України та Закону про АРМА, що стосуються правових підстав для реалізації майна (активів), на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, вирішувалась Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/18647/19.

78. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що порядок зберігання речових доказів та документів в кримінальному провадженні визначений статтею 100 КПК України, частиною шостою якої передбачено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

79. Абзац сьомий частини шостої цієї статті визначає, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

80. На відміну від абзацу першого частини шостої статті 100 КПК України перелік майна, визначений статтею 21 Закону про АРМА, не є вичерпним.

81. Разом з тим, зазначена стаття 21 Закону про АРМА стосується загалом майна як активів, управління якими здійснює Агентство, та до яких належать кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнуті за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

82. Натомість абзац сьомий частини шостої статті 100 КПК України регулює збереження і реалізацію майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні.

83. За висновком Великої Палати Верховного Суду, аналіз наведених положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що норма абзацу сьомого частини шостої статті 100 КПК України розмежовує (1) передання речових доказів вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості та (2) передання речових доказів для їх реалізації.

84. При цьому, за змістом частини шостої цієї статті, для реалізації можуть бути передані речові докази, зазначені в її абзаці першому, тобто тільки речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню.

85. У пункті 9.19 вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що: "враховує практику розгляду судами питання забезпечення доказів у кримінальному провадженні та значення цього забезпечення і звертає увагу на те, що речові докази відповідно до частини другої статті 84 КПК України є процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні. При цьому їх зберігання є однією з гарантій реалізації завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України, та умовою дотримання прав осіб, права яких, у тому числі й майнові, було обмежено щодо речей чи майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні і на яке ухвалою слідчого судді уже накладено арешт. Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №758/16546/18, постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26.08.2020 у справі №757/42018/19к".

86. Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів звертає увагу, що підставою для передачі Агентству активів, визначених у частині четвертій статті 21 Закону про АРМА, для їх реалізації за відсутності згоди власника є відповідний процесуальний документ - ухвала слідчого судді або суду із зазначенням про передачу цих активів Агентству саме для їх реалізації. Аналогічний висновків дійшов Верховний Суд також у постанові від 01.03.2023 у справі № 910/16672/20.

87. Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі № 757/5804/19-к задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченка А. Г. про арешт майна та накладено арешт на майно, а саме: на зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території елеватора за адресами: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16; Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Колхозна, 20 А, і Одеська область, Біляєвський район, с. Яськи, вул. Севастопольська, 18, із забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування вказаним майном; передано АРМА в управління для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статтями 1, 9, 19 - 24 Закону зернові культури, круп`яні та олійні культури, які перебувають на території елеватора.

88. Таким чином, належне позивачу спірне майно за вказаною ухвалою слідчого судді не було передано АРМА виключно для його реалізації відповідним процесуальним документом. Крім того, як встановлено судами, у мотивувальній частині ухвали слідчим суддею зазначено про необхідність збереження спірного майна як речового доказу у кримінальному провадженні.

89. Колегія суддів відзначає, що Постановою Кабінету Міністрів України № 685 від 13.09.2017 (чинною на час виникнення спірних правовідносин) було затверджено Примірний перелік майна, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати на забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майна у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, що підлягає реалізації.

90. В постанові було визначено, що цей перелік не є вичерпним, а реалізації може підлягати майно, яке не визначене у ньому, якщо його реалізація забезпечуватиме збереження та/або збільшення вартості такого майна більш ефективно порівняно з його переданням в управління за договором управління майном у порядку та на умовах, визначених законом. Термін "зберігання" у цьому Примірному переліку вживається у значенні будь-яких правовідносин зберігання, на які поширюється норма глави 66 ЦК України, якою відповідні правовідносини врегульовані.

91. Вказані критерії застосовуються у разі, якщо Агентство наділене деяким розсудом щодо вирішення питання та визначення порядку управління активами, переданими йому відповідно до Закону про АРМА, що, однак, не розповсюджується на випадки передачі активу як речового доказу у кримінальному провадженні на підставі статті 100 КПК України без зазначення про передачу такого активу виключно на реалізацію. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 910/16672/20.

92. Апеляційний господарський суд встановив, що при наявності у АРМА можливості вибору із декількох варіантів визначення порядку управління активами (згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2019 у справі №757/5804/19-к - майно передано АРМА в управління для реалізації або передачі в управління), АРМА належними та допустимими доказами не доведено, що у даному випадку єдиним можливим варіантом управління активом - сільськогосподарською продукцією, яка на час виникнення спірних правовідносин (реалізація майна 30.05.2019) зберігалась у спеціально відведеному для тривалого зберігання зерна місці - зерновому елеваторі, розташованому за адресою: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 16, була його реалізація.

93. Разом з тим, судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2019 з метою забезпечення позову у справі № 916/327/19 було накладено арешт на належні ФГ "Дінекс-Агро" пшеницю та насіння соняшника, що зберігається на території елеватора, тобто встановлено обтяження щодо розпорядження відповідним майном на всій території України, і про зазначене судове рішення АРМА було повідомлене позивачем заздалегідь. Суди вірно зауважили, що накладення арешту має своїм наслідком заборону на відчуження арештованого майна, що спростовує посилання скаржника на те, що вказана ухвала містить зобов`язальні вимоги лише відносно елеватора.

94. Отже, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що за відсутності доказів припинення заходів забезпечення, дії АРМА щодо реалізації спірного майна на аукціоні призвели до незаконного його вибуття з власності позивача. Разом з тим, судами встановлено, що вартість пшениці була значно занижена, що завдало позивачу майнової шкоди.

95. У практиці Європейського суду з прав людини було вироблено три головні критерії для оцінки щодо відповідності конкретного втручання в право власності принципу правомірного і допустимого втручання, яке би відповідало приписам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такими критеріями є: чи є втручання в право власності законним (тобто чи передбачений такий захід національним законодавством); чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; чи є втручання в право власності пропорційним переслідуваним цілям (тобто чи забезпечено справедливу рівновагу між інтересами суспільства та інтересами особи, яка страждає від такого втручання). Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

96. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011, "Кривенький проти України" від 16.02.2017.

97. У даному випадку законність втручання у право власності визначається з огляду на норми Закону про АРМА, що стосуються чітко визначених правових підстав для передачі Агентству активів та порядку управління цими активами, а також правових підстав для вчинення Агентством дій щодо реалізації майна позивача. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку, що судами вірно вирішено, що дії АРМА щодо реалізації активу позивача (сільськогосподарської продукції) за недоведеності наявності єдиного можливого варіанту управління активом - його продажу з огляду на визначені ухвалою суду альтернативні варіанти порядку управління (для реалізації або передачі в управління за договором); наявності ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно позивача у справі №916/327/19; обізнаності АРМА з цим процесуальним документом, виключають законність втручання у право власності позивача шляхом продажу його активу.

98. При цьому, встановивши, що оскільки АРМА було перераховано позивачу лише 995 232,55 грн за продаж 845 тонн пшениці, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України 3 567 767,45 грн майнової шкоди. Водночас, касаційна скарга не містить аргументів стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо оцінки доказів у справі відносно розміру заявленої позивачем до стягнення суми, а до компетенції суду касаційної інстанції в силу положень статті 300 ГПК України не входить дослідження та оцінка доказів.

99. Доводи скаржника, із посиланням на висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/715/17, що понесені позивачем у цій справі збитки є ризиком підприємницької діяльності, колегія суддів відхиляє та зауважує, що у названій постанові Великої Палати звернуто увагу, що обов`язок доведення факту наявності збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача, що як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем у цій справі доведено, а скаржником не спростовано.

100. Колегія суддів касаційної інстанції також відхиляє аргументи скаржника про не оскарження позивачем в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора та звертає увагу на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 до зазначено, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

101. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи скаржника зводяться до незгоди із прийнятими судовими рішеннями про задоволення позовних вимог, а доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 1173 1174 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

102. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

103. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Офісу Генерального прокурора підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

104. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 у справі № 910/4131/22 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі №910/4131/22.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік