ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/4436/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Ткаченко Н. Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Галетій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 14.04.2021

у складі колегії суддів: Доманської М.Л.- головуючого, суддів: Верховця А.А., Гарник Л.Л.

за позовом ОСОБА_1

до 1. Товариства з обмеженню відповідальністю "Екобуд";

2. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк";

3. Приватного нотаріуса Київського міськрайонного нотаріального округу Латанюк Інни Альфредівни

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс"

про визнання договору іпотеки частково недійсним

в межах справи № 910/23859/16

за заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд",-

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/23859/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд" на стадії процедури ліквідації, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 16.01.2018.

2. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд", Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Латанюк Інни Альфредівни про:

- визнання недійсним іпотечного договору № 371д від 18.09.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк Інною Альфредівною, в частині передачі в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний банк "Київ" квартири номер АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Латанюк І.А. зняти заборону відчуження нерухомого майна на вказану квартиру.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/4436/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі № 910/4436/19 скасовано. Прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги.

Рух касаційної скарги

6. 17.05.2021 Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 17.05.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 910/4436/19, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. 02.06.2021, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" від 17.05.2021 разом зі справою № 910/4436/19 у 4-х томах надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" у справі № 910/4436/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді Ткаченко Н.Г., судді Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 10.06.2021.

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г. від 23.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/4436/19 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" від 17.05.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021; призначено розгляд касаційної скарги на 27.07.2021 о 10:30 год.

10. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.07.2021 № 29.3-02/2158 у зв`язку із відпусткою судді Жукова С.В. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/4436/19.

11. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.07.2021, справу № 910/4436/19 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" від 17.05.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Васьковського О.В.

12. Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2021 прийнято касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" від 17.05.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 910/4436/19, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, суддів: Васьковського О.В., Ткаченко Н.Г. до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

13. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

14. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

14.1 Судом апеляційної інстанції не враховано, що позивачем не було доведено, що на час укладення іпотечного договору квартира АДРЕСА_1 була проінвестована та закріплена за ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" на умовах договору про участь у будівництві № 3003/09/69-б.

14.2 Судом апеляційної інстанції не враховано, що на момент укладення договору цесії № 19/122 від 01.03.2008 іпотечний договір вже був укладений та нотаріусом вже було внесено запис про обтяження нерухомого майна іпотекою та накладено на нього обтяження у вигляді заборони відчуження.

14.3 Судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції помилково послався на обставини встановлені Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 02.10.2013 і від 15.01.2014 у справі № 6-28681св13 та від 20.02.2014 у справі № 6-53801св13. При цьому судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування вказаної норми права, викладені у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 753/22010/14, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.

15. Представник скаржника в судовому засіданні 27.07.2021 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

16. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд клопотань Верховним Судом

17. 27.07.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату, яке мотивоване тим, що представник випадково дізнався про дату та час розгляду касаційної скарги із сайту "Судова влада України", оскільки копія касаційної скарги йому не направлялася та про судове засідання не повідомлялося. При цьому зазначає про те, що перебуває на лікарняному та не може прибути в судове засідання 27.07.2021 о 10:30 год.

18. Представник скаржника в судовому засіданні 27.07.2021 розгляд вказаного клопотання залишила на розсуд суду.

19. Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла наступних висновків.

20. Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

21. Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

22. Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

23. Учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів в тому рахунку і в суді касаційної інстанції.

24. Провадження за вказаною касаційною скаргою у цій справі відкрито ухвалою Верховного Суду від 23.06.2021.

25. Згідно даних з сайту АТ "Укрпошта", за ідентифікатором поштових відправлень № 0101616365925 копію ухвали Верховного Суду від 23.06.2021 ОСОБА_1 отримано 05.07.2021.

26. З наведеного убачається, що позивач мав достатньо часу для забезпечення належного представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.

27. Тому, суд касаційної інстанції в цьому випадку не визнає поважними причини неявки в судове засідання 27.07.2021 у цій справі уповноваженого представника позивача.

28. Також, ухвалою від 23.06.2021 явка представників сторін в судове засідання 27.07.2021 не визнавалася обов`язковою, та доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

29. Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

30. Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

31. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

32. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

33. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

34. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" від 17.05.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 910/4436/19 за відсутності представника позивача. Відсутність представника позивача в цьому випадку не перешкоджає розгляду касаційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

35. З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату.

Позиція Верховного Суду

36. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

37. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

38. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.

39. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

40. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.

41. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

42. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

43. Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

43.1 Між Акціонерним комерційним банком "Київ" і ТОВ "Екобуд" (відповідач-1) було укладено кредитний договір від 12.09.2007 №76/07, за умовами якого Банк надає Товариству кредит на поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності, пов`язаної з будівництвом нерухомості, в розмірі 18 000 000,00 грн. на умовах забезпеченості майновими правами на квартири в житловому будинку, що будується за адресою: м. Київ, вул. Ірпінська, 69-б. На забезпечення кредитного договору від 12.09.2007 №76/07 між Акціонерним комерційним банком "Київ" (правонаступником якого є ПАТ "АКБ "Київ") (далі-Банк) і ТОВ "Екобуд" (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір майнових прав від 18.09.2007, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк Інною Альфредівною за реєстровим № 371д (даді - Іпотечний договір, Договір іпотеки).

43.2 За цим договором, відповідачем-1 було передано в іпотеку Банку майнові права на отримання у власність нерухомості, яка будується, а саме: майнові права на квартири загальною площею 5 914,73 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Ірпінська, 69-б, і вказані в Додатку №1, що є невід`ємною частиною Договору іпотеки. Після завершення будівництва та отримання правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно, предметом іпотеки будуть квартири, майнові права на які за цим договором є предметом іпотеки. Зазначений договір визначає порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв`язку з укладенням договору іпотеки нотаріусом були внесені відповідні записи до Державного реєстру іпотек, та до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та накладено на нього заборону.

43.3 Згідно з Додаткам №1, який є невід`ємною частиною Договору іпотеки майнових прав від 18.09.2007, приміщення, а саме: квартира № 122, вул. Ірпінська, 69-б, м. Київ, є в переліку квартир, що передані в іпотеку (а.с.47-48 т.2 справи № 910/23856/126).

43.4 При цьому раніше між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" (Інвестор) та ТОВ "Екобуд" (Забудовник) було укладено Договір про участь у будівництві від 30.03.2007 № 3003/09/69-б (а.с.17-23 т.1 позовного провадження за позовом ОСОБА_1 в межах справи № 910/23856/126 ), відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Забудовник передає, а Інвестор приймає на себе виконання функцій Замовника по будівництву Житлового будинку ( АДРЕСА_1 ), забезпечує повне фінансування Об`єктів фінансування (житлові та нежитлові приміщення в Житловому будинку) своїми або залученими коштами, а Забудовник зобов`язується збудувати належної якості Об`єкти інвестування, що входять до складу Житлового будинку, забезпечити введення його в експлуатацію та набуття Інвестором прав власності на збудовані Об`єкти інвестування, що входять до складу Житлового будинку при виконанні Інвестором умов цього Договору (п. 2.1).

43.5 Згідно з розділом 1 договору про участь у будівництві від 30.03.2007 № 3003/09/69-б об`єкт фінансування це житлове/нежитлове приміщення, яке розташоване в Житловому будинку, що складається з Одиниць нерухомості. Житловий будинок - відповідно до проектної документації житловий будинок, будівництво якого здійснюється у АДРЕСА_1 та який складається з 1 секції і 24 поверхів. Предметом договору від 30.03.2007 № 3003/09/69-б є об`єкт фінансування - житловий будинок, що складається з будівельного номеру - 69-б, кількості поверхів - 24, загальної кількості квартир - 132, загальної житлової площі нежитлового приміщення - 958, 78 кв. м.

43.6 В подальшому, між позивачем (Цесіонарій) та ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" (Цедент) було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 01.03.2008 №19/122, згідно умов якого Цедент передає, а Цесіонарій приймає всі права вимоги за Договором про участь у будівництві від 30.03.2007 № 3003/09/69-б на об`єкт фінансування, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

43.7 Між відповідачем-1 та позивачем було укладено Договір резервування приміщення від 01.03.2008 № 69-б/122, відповідно до умов якого відповідач-1 зобов`язався за умови належного виконання позивачем своїх зобов`язань, закріпити (здійснити резервування) та передати приміщення після введення в експлуатацію житлового будинку.

43.8 На виконання своїх зобов`язань за вищевказаними договорами від 01.03.2008 №19/122 та від 01.03.2008 №69-б/122 позивач ( ОСОБА_1 ) сплатила 100% вартості квартири АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка, видана ТОВ "Екобуд" від 02.11.2011 № 122, що відповідачами не спростовано.

43.9 У зв`язку з виконанням позивачем своїх зобов`язань за вищевказаними договорами між забудовником ТОВ "Екобуд" та ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_1 ) було складено акт прийому-передачі квартири від 02.12.2011 № 122, в якому зазначено, що під майновими правами на квартиру сторони розуміють право покупця на реєстрацію квартири у власність після прийняття в експлуатацію завершеного будівництва житлового будинку.

44. Аргументи скаржника (пункт 14.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

44.1 Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, аналогічні спори вже були предметом розгляду в судах, у тому числі касаційної інстанції. Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.10.2013 у справі № 6-28681св13 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ "Екобуд", ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Латанюк Ірини Альфредівни про визнання недійсним договору іпотеки від 18.09.2007 встановлено, що ТОВ "Екобуд" станом на 18.09.2007 не мало передбачених законом підстав для передачі майнових прав на об`єкт інвестування за угодою, а саме не володіло майновими правами на передану в іпотеку квартири та не було уповноважено позивачем на передачу в іпотеку майнових прав позивача на вказану квартиру. Зміст оспорюваного іпотечного договору від 18.09.2007, укладеного між відповідачами по справі (ТОВ "Екобуд", ПАТ "Акціонерний комерційний банк"Київ"), суперечить чинному законодавству, порушує права позивача, як інвестора та володільця предмета іпотеки - майнових прав на квартиру - об`єкт інвестування, а тому є недійсним в цій частині на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 205 Цивільного кодексу України.

44.2 Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.01.2014 у справі № 6-49602св13 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Екобуд", ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Латанюк Інни Альфредівни про визнання недійсним договору іпотеки від 18.09.2007 про передачу в іпотеку майнових прав на відповідну квартиру встановлено, що позивачу не було відомо про передачу в іпотеку майнових прав на спірну квартиру, своєї згоди чи повноважень на вчинення таких дій останній нікому не надавав. Таким чином, установивши, що майнові права на квартиру АДРЕСА_4 , вартість якої була сплачена ОСОБА_4 на 100% за договором підряду, відповідно до положень Закону України "Про іпотеку" у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не могли бути предметом застави, а відтак - ТОВ "Екобуд" неправомірно передало в іпотеку зазначені майнові права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що договір іпотеки, який укладено без відома та згоди ОСОБА_4 на передачу майнових прав на спірну квартиру в іпотеку, порушує права останнього, як замовника за договором підряду і власника предмета іпотеки та згідно з вимогами частини першої статті 203, частини першої статті 205 Цивільного кодексу України є недійсним у цій частині.

44.3 Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.02.2014 у справі № 6-53801св13 за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Екобуд", ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ", третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Латанюк Інна Альфредівна про визнання частково недійсним договору іпотеки від 18.09.2007 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано частково недійсним договір іпотеки від 18.09.2007, укладений між TOB "Екобуд" та ПАТ АКБ "КИЇВ", в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_5 , на підставі того, що TOB "Екобуд" передано в іпотеку ПАТ АКБ "КИЇВ" майнові права на спірну квартиру без достатніх правових підстав, адже на час укладення договору іпотеки заставодавець, TOB "Екобуд", не мав майнових прав на дану нерухомість.

44.4 Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

44.5 Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

44.6 Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

44.7 Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

44.8 Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

44.9 Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

44.10 З огляду на обставини, встановлені в вищевказаних судових рішеннях та наведені вище норми Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції правомірно вважав встановленою ту обставину, що ТОВ "Екобуд" станом на 18.09.2007 не мало передбачених законом підстав для передачі в іпотеку майнових прав на об`єкт інвестування - вищевказану квартиру № 122 - за оспорюваним Іпотечним договором, а саме, не володіло майновими правами на передачу в іпотеку вищевказаної квартири та не було уповноважено на передачу в іпотеку майнових прав на вказану квартиру.

44.11 При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено про те, що з урахуванням того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" та ТОВ "Екобуд" не виконали вимог ухвал суду апеляційної інстанції та не надали витребувані судом докази, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс" не навело жодних причин неможливості подання цих доказів до суду апеляційної інстанції, тому відповідно до частини десятої статті 81 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції, з огляду на все вищенаведене, правомірно вважав за можливе визнати ту обставину, що майнові права на квартиру АДРЕСА_1 на час укладання вищевказаного договору іпотеки від 18.09.2007, належали ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційний альянс".

44.12 Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що без згоди останнього ці права не могли бути предметом іпотеки і ТОВ "Екобуд" неправомірно передало ці права в іпотеку ПАТ АКБ "Київ" за оспорюваним договором, а тому цей договір іпотеки є недійсним в силу статей 203 215 Цивільного кодексу України в частині передачі в іпотеку квартири №122 за вищевказаною адресою, як такий, що укладений з порушенням вимог частини другої статті 583 Цивільного кодексу України.

44.13 Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державному реєстрі речових прав реєструються права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення. (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 31.05.2018 року у справа № 29/5005/17496/2011).

44.14 При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявне посвідчення Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 11.03.2012, в якій засвідчено, що квартира АДРЕСА_1 , що складається з 2 кімнат, житловою площею 41,20 кв.м., загальною площею 85,60 кв.м, дійсно належить ОСОБА_1 (зараз ОСОБА_1 ) на праві приватної власності, свідоцтво видано на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 05.09.2012 №1345-С/КІ. Також, в матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.12.2016, з якого вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована 18.09.2007 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності Головного управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 11.03.2012 за ОСОБА_1 .

44.15 Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що у вищевказаному витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.12.2016 також зазначено відомості про Іпотекодержателя - ПАТ "Укргазбанк", ТОВ "Екобуд" на підставі рішення апеляційного суду міста Києва від 26.10.2011 та рішення Святошинського району міста Києва від 20.11.2015 у справі № 759/14328/15-ц. Судом проаналізовано вищевказані рішення судів з Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено, що предметом їх розгляду була інша квартира - АДРЕСА_8 .

44.16 Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

44.17 Згідно частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

44.18 Відповідно до частин першої - третьої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

44.19 Згідно частин першої, другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

44.20 Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України Одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність і розумність.

44.21 Згідно частин другої, третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

44.22 Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

44.23 Згідно з статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Водночас, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

44.24 Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998, "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Прессос компанія Нав`єра А.О." та інші проти Бельгії" від 28.10.1995, "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

44.25 Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном" (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999, заява №311107/96. п.54).

44.26 Отже, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права, є об`єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Першого протоколу до означеної вище Конвенції та національного законодавства України.

44.27 З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відмова в задоволені позовних вимог судом першої інстанції з наведених ним підстав, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, може прямо призвести до порушенням права власності ОСОБА_1 , права ОСОБА_1 на житло, та не відповідає як національному законодавству так і Конвенції про захист прав людини і основоположних Свобод 1950 року.

44.28 При цьому безпідставними є аргументи скаржника щодо порушенням судом апеляційної інстанції норми процесуального права, а саме частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, та неврахування ним висновків щодо застосування вказаної норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 753/22010/14, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, оскільки ТОВ "Екобуд", ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" (правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк") та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Латанюк Ірина Альфредівна були учасниками справ під час постановлення Вищим спеціалізованим судом України ухвал від 02.10.2013 у справі № 6-28681св13, від 15.01.2014 у справі № 6-49602св13, від 20.02.2014 у справі № 6-53801св13.

45. Аргументи скаржника (пункти 14.1, 14.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

45.1 Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

45.2 Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

45.3 Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

45.4 Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

45.5 З огляду на викладене, вказані аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

46. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

47. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

48. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

49. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

50. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

51. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

52. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

53. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.

54. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" від 17.05.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 910/4436/19 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 910/4436/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

Н. Г. Ткаченко