ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/4550/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 (суддя Ярмак О. М.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 (головуючий суддя Козир Т. П., судді Коробенко Г. П., Кравчук Г. А.)
у справі № 910/4550/21
за позовом Приватного підприємства "Транс Логістик"
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
про стягнення 93 679,37 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство "Транс Логістик" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування по автомобілю "MAN TGM 18.240", реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 93 679,37 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 від 16.07.2019 за умовами якого відповідач застрахував ряд належних позивачу автомобілів марки MAN, у тому числі і на випадок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). Позивач у відповідності до умов договору оплачував послуги страхування, 10.09.2020 відбулась ДТП, в якій було пошкоджено автомобіль "MAN TGM 18.240", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно рахунку, наданого офіційним сервіс-партнером MAN в Україні, вартість ремонту автомобіля після ДТП становить 93 679,37 грн. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, однак відповідач безпідставно відмовив у здійсненні виплати, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі № 910/4550/21, позов Приватного підприємства "Транс Логістик" задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" суму страхового відшкодування у розмірі 93 679,37 грн.
4. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлені фактичні обставини справи свідчать про визначення відповідачем, як страховиком, страхової суми для транспортного засобу MAN TGM 18.250, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 750 000,00 грн і погодження такого розміру страхової суми позивачем, що підтверджується додатком № 28 від 28.01.2020 до договору страхування, підписаним представниками обох сторін та засвідченим їх печатками.
5. При цьому, суди критично оцінили доводи відповідача про те, що обов`язок надання транспортного засобу для огляду та необхідність складення акта огляду транспортного засобу, прямо передбачений Правилами страхування та мав бути реалізований при страхуванні транспортного засобу, перед укладенням договору, а відсутність акта огляду в силу п.16.1.11 договору є наслідком відмови у виплаті страхового відшкодування, про що був обізнаний позивач при укладенні договору, у тому числі з Протоколом розбіжностей. Оскільки, попри такі твердження, відповідач все ж визначив страхову суму для вказаного автомобіля.
6. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що незважаючи на твердження про невиконання страхувальником обов`язку надати автомобіль MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , для огляду та складення відповідного акта під час укладення договору страхування, відповідач все одно визначив страхову суму для вказаного автомобіля. При цьому, за встановлених судом обставин визначення сторонами у договорі страхової суми за транспортним засобом MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , тлумачення відповідачем підпункту 16.1.11 пункту 16.1 договору щодо відсутності засвідченого підписом представника страховика та печаткою товариства акта огляду на підтвердження факту проведення огляду транспортного засобу як підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, суперечить принципам добросовісності та справедливості, оскільки фактично призводить до того, що договір в частині страхування транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_1 заздалегідь не передбачав його виконання страховиком у разі настання страхового випадку.
7. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що посилання у вищезгаданому пункті договору на необхідність засвідчення акта огляду транспортного засобу підписом та печаткою представника страховика розуміється як покладення саме на страховика обов`язку із складення відповідного акта, відтак положеннями пункту 9.2.18 Правил визначено його право вимоги до страхувальника надати транспортний засіб на огляд. Проте відповідачем не надано суду доказів ініціювання до або після укладення Договору процедури огляду автомобіля MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , зокрема, направлення листа-вимоги позивачу про надання транспортного засобу на огляд, а також доказів відмови або ігнорування такої вимоги позивачем.
8. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що на підтвердження розміру завданих внаслідок ДТП автомобілю MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 збитків позивачем долучено до позовної заяви рахунок-фактуру №_AVGOK-0008290 від 24.09.2020 на суму 93 679,37 грн виставлений офіційним сервіс-партнером MAN в Україні - ТОВ "Аванті Груп". В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту необґрунтованості заявленого позивачем до стягнення розміру страхового відшкодування (в тому числі, не надано свого контррозрахунку суми страхового відшкодування), як й не реалізовано свого права на доведення обставин не здійснення СТО ремонту автомобіля, хоча відповідно до пункту 11.4.6 договору саме на страховика покладений обов`язок протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснити огляд пошкодженого ТЗ та/або вжити заходів для проведення незалежної експертизи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі № 910/4550/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
10. Скаржник не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначаючи, що судами було порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності.
11. Скаржник зазначає про те, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що визначення в договорі страхування страхової суми можливе лише після проведення страховиком огляду транспортного засобу суперечать нормам статей 9, 16 Закону України "Про страхування" та статті 19 Конституції України, а висновки про відсутність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування суперечать положенням статей 3, 6, 12, 525, частини першої статті 526 та статей 627 990 991 ЦК України.
12. Відповідач стверджує, що суди, незважаючи на наявність в укладеному між сторонами договорі страхування пункту 16.1.11, який надає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі відсутності акта огляду транспортного засобу, складеного при укладенні договору страхування, не застосували положень такого пункту до спірних правовідносин, чим позбавили страховика його права, прямо передбаченого умовами договору.
13. Також, за доводами скаржника, суди не звернули уваги на положення Правил страхування, які прямо передбачають обов`язок страхувальника надати транспортний засіб для огляду при укладенні договору страхування, і не надали оцінки умовам договору, які вказують на необхідність складення акта огляду транспортного засобу при укладенні договору страхування.
14. Скаржник також зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, зокрема, була відсутність акта огляду пошкодженого транспортного засобу після настання ДТП.
15. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частин першої, четвертої статті 9 та статті 16 Закону України "Про страхування", а також положень статті 525, частини першої статті 526 та статей 627 990 991 ЦК України у подібних правовідносинах.
Позиція інших учасників справи
16. Позивач подав відзив на касаційну скаргу на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені в результаті повного дослідження наявних у справі доказів та є законними, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
17. Приватне підприємство "Транс Логістик" зазначає, що згідно Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затверджених Головою Правління АТ "УПСК", огляд транспортного засобу передує укладенню договору страхування, поновленню чи зміні такого договору, при цьому саме на страховика покладено обов`язок по складанню акта огляду транспортного засобу. В свою чергу відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження фату ініціювання до або після укладення спірного договору процедури огляду транспортного засобу, так само і не надано доказів, які б підтвердили відмову позивача у наданні транспортного засобу для огляду та складання відповідного акта.
18. Також позивач звертає увагу на порушення відповідачем принципу заборони суперечливої поведінки, оскільки якщо брати до уваги той факт, що складення акта огляду транспортного засобу має передувати укладенню договору добровільного страхування, то у разі ненадання страхувальником транспортного засобу для огляду має слідувати відмова страховика в укладенні такого договору. При цьому, відповідач уклавши спірний договір разом з додатком № 28 від 28.01.2020, здійснював страхові виплати по іншим дорожньо-транспортним пригодам, що очевидно вказує на порушення відповідачем принципу добросовісності.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. 16.07.2019 між ПрАТ "УПСК" (страховик) та ПП "Транс Логістик" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 (з протоколом розбіжностей до нього), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням, визначеним у ч.1 договору наземним транспортним засобом та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням.
20. Сторони погодили у розділі 8, що договір укладається на строк, визначений у частині 1 договору: 18.07.2019 - 17.07.2020. Період страхування - частина строку, протягом якого діє договір. Договір набирає чинності з моменту, вказаного як початок строку дії договору, але не раніше 00 год. 00 хв. дня наступного за днем надходження страхового платежу (першого платежу) в повному розмірі на поточний рахунок або в касу страховика чи його представника або через інші платіжні системи, дозволені законодавством України і які запроваджені у страховика, якщо інше не погоджено письмово сторонами.
21. Відповідно до ч.1 договору застрахованими є транспортні засоби, зазначені у додатку до цього договору.
22. Одним із страхових випадків, передбачених договором вважається пошкодження ТЗ у ДТП - події, яка сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди, чи завдані матеріальні збитки.
23. Виключення із страхових випадків і обмеження страхування сторони передбачили у розділі 6 договору з урахуванням протоколу розбіжностей, який є додатком № 2 до договору. Зокрема, страховик не відшкодовує витрати на усунення пошкоджень ТЗ, які мали місце в момент укладення цього договору та були зазначені в акті огляду, а також тих пошкоджень, за якими було виплачене страхове відшкодування або відмовлено у виплаті, та на дату настання страхового випадку такі пошкодження не були усунені і факт усунення пошкоджень не був зафіксований в акті огляду ТЗ (п. 6.3.1 договору).
24. Права та обов`язки сторін визначено розділом 11 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей): права страхувальника визначені у підпунктах п. 11.1, його обов`язки - у підпунктах п. 11.2; права страховика визначені у підпунктах п. 11.3, обов`язки страховика - у підпунктах п. 11.4.
25. Зокрема, страхувальник зобов`язаний при укладенні цього договору надати достовірну інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну умов експлуатації, зберігання і т.ін., що може вплинути на ступінь страхового ризику щодо ТЗ, не пізніше 3 робочих днів після виникнення таких фактів (11.2.1).
26. Страхувальник має право отримати страхове відшкодування при настанні страхового випадку в порядку та на умовах, передбачених договором (п. 11.1.1); оскаржити в порядку, передбаченому чинним законодавством України, відмову страховика у виплаті страхового відшкодування (страхової виплати) або розмір виплаченого страхового відшкодування (страхової виплати) (п. 11.1.7).
27. Страховик зобов`язаний: протягом 2-х робочих днів, після отримання письмової заяви про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування (п. 11.4.2); після отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку, а в разі ДТП, ще й довідки з ДАІ (або відповідної служби) про реєстрацію ДТП, зробити запит до компетентних органів щодо причин та обставин настання страхового випадку (п. 11.4.4); протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснити огляд пошкодженого ТЗ та/або вжити заходів для проведення незалежної експертизи (п. 11.4.6); прийняти рішення про виплату (скласти страховий акт) страхового відшкодування, або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування в термін не пізніше 5 робочих днів від дати отримання страховиком всіх необхідних документів, зазначених у розділі 13 частини ІІ цього договору, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків (п. 11.4.9); у разі відмови у виплаті страхового відшкодування - протягом 10 робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити про це страхувальника та вигодо набувача з обґрунтуванням причин відмови (п. 11.4.10); здійснити виплату страхового відшкодування (страхової виплати) протягом 14 робочих днів від дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (страхової виплати). Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки, від суми страхового відшкодування за кожний день прострочки (п. 11.4.11).
28. Страховик має право при укладенні цього договору страхування отримати від страхувальника інформацію, необхідну для оцінки ступеню страхового ризику (п. 11.3.1); перевіряти надану страхувальником інформацію і документи стосовно ТЗ, умов його експлуатації та зберігання, факт і обставини настання страхового випадку, розмір завданих збитків, та виконання страхувальником та/або довіреними особами зобов`язань за договором (п. 11.3.2); відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, зазначених у розділі 16 цього договору та Правилах страхування (п. 11.3.7).
29. В підпункті 16.1.11 п. 16.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей,) сторони погодили, що підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування, в тому числі, є відсутність акта огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування ТЗ.
30. Згідно додатку № 28 від 28.01.2020 до договору застрахованим є, в тому числі, транспортний засіб - MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , 2012 року випуску, страхова сума 750 000,00 грн, страховий тариф - 1,19%, річний страховий платіж для зазначеного транспортного засобу - 8 925,00 грн, період дії договору: 31.01.2020 по 30.01.2021.
31. Позивач є власником вказаного транспортного засобу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_2 .
32. Листом від 12.03.2020 за вих.№0312/20 відповідач повідомив позивачу про те, що в ході переговорів сторони дійшли згоди щодо збільшення з 20.03.2020 страхового тарифу за кожним окремим ТЗ, що передається на страхування з 20.03.2020; встановлення франшизи в розмірі 5000 грн при пошкодженні ТЗ у разі наявності вини водія страхувальника; залишення франшизи в розмірі 0% у разі пошкодження ТЗ без вини водія страхувальника.
33. 10.09.2020 по вулиці Київській у місті Вінниця трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки Dacia Solenza, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується постановою про адміністративне правопорушення серії ОБ № 167800 від 10.09.2020, відповіддю від НПУ (ідентифікатор картки ДТП в системі - 3020255395845243) та фотографіями з місця ДТП.
34. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.10.2020 у справі № 127/21008/20 ОСОБА_2 (водія автомобіля марки Dacia Solenza) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 340,00 грн. Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Dacia Solenza при виїзді з парковки магазину "АТБ" не надав переваги в русі автомобілю MAN TGM 18.240 та здійснив зіткнення.
35. 14.09.2020 ПП "Транс Логістик" звернулось до ПрАТ "УПСК" із заявою-повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, яка була зареєстрована в журналі реєстрації за № 57.
36. З листа ПрАТ "УПСК" від 18.09.2020 за вих.№ 28889 вбачається, що ПрАТ "УПСК" інформувало ПП "Транс Логістик" про те, що в ході перевірки процесу врегулювання страхових випадків у м. Дніпрі було встановлено, що Ассистуюча компанія несвоєчасно виконувала огляди пошкоджених автомобілів та порушувала обумовлені терміни, тому було прийнято рішення про зміну Ассистуючої компанії, в подальшому будуть прикладатись усі зусилля для уникнення затримок. ПрАТ "УПСК" в період з 01.09.2020 по 17.09.2020 замовлено 40 оглядів пошкоджених ТЗ ПП "Транс Логістик".
37. За умовами п. 12.5 частини ІІ договору (в редакції протоколу розбіжностей) страхувальник повинен здійснювати відновлювальний ремонт пошкодженого ТЗ лише на СТО, що погоджена з страховиком. Сторони домовились, що за цим договором погодженими з страховиком вважаються СТО, на яких відповідно до вимог заводу-виробника ремонтуватимуться застраховані ТЗ після страхових випадків. Дана умова діє тільки для ТЗ, що знаходяться на обслуговування сервісного дилеру MAN, SCANIA.
38. ПП "Транс Логістик" звернулось до офіційного сервіс-партнера MAN в Україні ТОВ "Аванті Груп" з метою проведення відновлювального ремонту автомобіля марки MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 , вартість якого становить 93 679,37 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № KYV_AVGOK-0008290 від 24.09.2020.
39. Листом від 22.12.2020 за вих.№ 1961 "Про відмову у виплаті страхового відшкодування" відповідач повідомив позивачу про те, що розглянув його заяву та прийняв рішення про відмову у виплаті, оскільки страхувальник при укладенні договору не виконав свого обов`язку щодо надання страховику транспортного засобу MAN TGM 18.240, д.н.з. НОМЕР_1 для огляду та фотографування, через невиконання цього обов`язку акт огляду вказаного транспортного засобу страховиком - відсутній і згідно п.п.11.3.7 п.11.3, п.п.16.1.11 п.16.1 Договору це є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
40. У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування по автомобілю "MAN TGM 18.240", реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 93 679,37 грн.
41. Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, посилався на відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки при укладенні договору не був складений акт огляду вказаного автомобіля, тому неможливо визначити його стан до ДТП.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
42. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
Щодо суті касаційної скарги
43. Як зазначалося вище у цій постанові, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
44. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
45. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
46. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 910/18531/19).
47. Як зазначалося у пункті 15 цієї постанови, скаржник зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування частин першої, четвертої статті 9 та статті 16 Закону України "Про страхування", а також положень статті 525, частини першої статті 526 та статей 627 990 991 ЦК України у подібних правовідносинах.
48. Разом з цим, під час касаційного провадження у цій справі було з`ясовано, що Верховний Суд у касаційному порядку переглядав справу № 910/4224/21 за позовом Приватного підприємства "Транс Логістик" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 109 544,72 грн, позовні вимоги у якій були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 16.07.2019 №078999/920/190001043, з огляду на безпідставну відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на відсутність акта огляду транспортного засобу при укладенні договору страхування, що є підставою для відмови у здійсненні виплати відповідно до підпункту 16.1.11 пункту 16.1 договору.
49. Верховний Суд під час касаційного перегляду справи № 910/4224/21 у постанові від 30.11.2021 дійшов висновку про неправомірність дій страхової компанії щодо відмови у виплаті страхового відшкодування через відсутність акта огляду застрахованого транспортного засобу, складеного на час укладення договору страхування.
50. Так Верховний Суд у постанові від 30.11.2021 у справі № 910/4224/21 зазначив таке:
"26. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
27. Згідно з частиною четвертою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
28. Зокрема, частина перша статті 991 ЦК України та частина перша статті 26 Закону "Про страхування" встановлює перелік випадків, коли страховик вправі відмовити страхувальнику у здійсненні страхових виплат.
29. Одночасно у частині другій статті 991 ЦК України та частині другій статті 26 "Про страхування" визначено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
30. Отже, перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, що визначені законом, не є вичерпним. У договорі сторони мають право визначити інші підстави на власний розсуд, але за умови, що вони не суперечать закону.
31. Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). А згідно зі статтею 204 цього Кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
32. Таким чином, зважаючи на те, що презумпція правомірності правочину не спростована у встановленому порядку: відсутня як пряме зазначення в законі на нікчемність (недійсність) умови, погодженої у підпункті 16.1.11 пункту 16.1 договору, так і судове рішення про визнання недійсним окремої частини правочину, Верховний Суд не має підстав вважати, що така умова суперечить закону".
"37. Водночас Верховний Суд вважає обґрунтованими посилання скаржника на необхідність застосування до спірних правовідносин принципу заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також статті 13 ЦК України про заборону зловживання правами, зважаючи на таке.
38. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Однак, це не означає, що право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування з підстав порушення умов договору (у даному випадку - відсутність акта огляду транспортного засобу перед укладенням договору) є абсолютним та безумовним, оскільки стаття 13 ЦК України встановлює межі здійснення цивільних прав, зокрема, частина третя цієї статті визначає, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
39. Конституційний Суд України у Рішенні від 28 квітня 2021 року N 2-р(ІІ)/2021 вказав, зокрема, таке:
"словосполуку "а також зловживання правом в інших формах", слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з нормами Кодексу, насамперед із тими, що містяться в його статтях 3, 12, 13. Унаслідок цього, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії можуть бути в подальшому кваліфіковано як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій" (абзац другий підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини);
частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, тому що ця мета є правомірною (легітимною) (абзац третій підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
40. Крім того, на думку Конституційного Суду України, тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має ґрунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність (абзац третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 квітня 2020 року N 2-р(ІІ)/2021).
41. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).
42. Керуючись наведеними принципами, Верховний Суд доходить висновку, що Страхова компанія за умовами договору мала право на відмову, проте така відмова повинна мати розумне пояснення, мотиви, оскільки інакше - застосування умови договору, що дозволяє одній стороні діяти на шкоду іншій, хоча обидві сторони діяли необачно та не склали акт огляду транспортного засобу, що мав передувати укладанню та виконання договору, не відповідатиме принципам добросовісності, розумності та справедливості.
43. При цьому орієнтиром для дотримання межі здійснення цивільного права для суду є мета, для якої Страхова компанія наділялася таким правом, - захист від здійснення необґрунтованих виплат, пов`язаних з пошкодженнями транспортних засобів, що мали місце до укладення договору. Відмова здійснювати страхове відшкодування взагалі (лише з причини відсутності акта) не співмірна з цією метою, оскільки страховик, сплачуючи страхові платежі протягом тривалого часу, має також законне право очікувати на отримання виплати при настанні страхового випадку, і суд не може це не брати до уваги.
44. Верховний Суд бере до уваги, що відповідно до частин першої та четвертої статті 18 Закону України "Про страхування" при укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
45. Страховик перед укладенням договору цим правом не скористався, не запросив відповідні документи (акти огляду), і на власний ризик уклав договір, незважаючи на те, що за Правилами страхування огляд транспортного засобу має здійснюватися перед укладенням договору. Після укладення договору страховик отримував страхові платежі, і не звертався з вимогою до страхувальника надати для огляду застраховані транспортні засоби після укладення договору. Тоді як діючи добросовісно і розумно, Страхова компанія мала би направити повідомлення про необхідність проходження огляду застрахованого транспортного засобу чи відмовитися від отримання страхових платежів.
46. У матеріалах справи відсутні докази, і такі обставини не були встановлені судами, що акт не був складений внаслідок ухилення страхувальника від здійснення огляду транспортного засобу чи вчинення інших дій, які перешкоджали проведенню такого огляду Страховою компанією перед укладанням договору.
47. Отже, з одного боку, у страховика наявне право відмови у виплаті страхового відшкодування з підстави, що прямо обумовлена у договорі, а з іншого, має місце недобросовісне та нерозумне здійснення Страховою компанією свого права щодо укладення договору страхування та отримання страхових платежів за відсутності акта огляду транспортного засобу, що мав складатися при укладанні договору.
48. Страхова компанія свої заперечення ґрунтує на припущенні, що застрахований транспортний засіб міг мати пошкодження до укладення договору, що унеможливлює визначення розміру страхового відшкодування, оскільки відповідно до пункту 6.3 договору страховик не відшкодовує витрати на усунення пошкоджень транспортного засобу, які мали місце в момент укладення цього договору та були зазначені в акті огляду. У такий спосіб ставить під сумніви добросовісність дій Підприємства.
49. Водночас Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про страхування" при настанні страхового випадку страховик мав право залучити до розслідування обставин страхового випадку аварійного комісара, а згідно з підпунктом 11.4.7 страховик зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснити огляд пошкодженого транспортного засобу та/або вжити заходів для проведення незалежної експертизи.
50. Страхова компанія не доводила і не надала жодних доказів, які б підтверджували, що механічні пошкодження застрахованого транспортного засобу викликані не страховим випадком. Докази огляду пошкодженого транспортного засобу та/або вжиття заходів для проведення незалежної експертизи з метою з`ясування причин та характеру пошкоджень також відсутні в матеріалах справи. Фактично всі заперечення ґрунтуються на припущеннях наявності пошкоджень до настання страхового випадку".
"52. Верховний Суд, беручи до уваги конкретні обставини справи, вважає, що у даному випадку єдиним мотивом відмови було небажання виконання зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку, що не узгоджується з принципом добросовісної поведінки. Суд першої інстанції, хоча й прямо не посилався на наведений принцип, але по суті ухвалив правильне та законне рішення, що узгоджується з ним".
"54. Аргументи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, що відсутність акта огляду було прямим наслідком невиконання страхувальником свого обов`язку відповідно до пунктів 8.3, 9.2.18 Правил страхування надати транспортний засіб для огляду при укладанні договору, Верховний Суд бере до уваги, але виходить з того, що такий обов`язок стосується виключно обов`язку надати транспортний засіб для огляду (а не складання акта). У матеріалах справи відсутні докази, і відповідач це не доводив, що позивач ухилявся від проведення огляду.
55. Верховний Суд бере до уваги також те, що цей обов`язок (надати транспортний засіб для огляду) був визначений не договором страхування, а Правилами страхування. Натомість, відповідно до статті 989 ЦК України, статті 21 Закону України "Про страхування" обов`язки страхувальника визначаються законом та умовами договору. За договором такий обов`язок (як надання транспортного засобу для огляду перед укладанням договором, так і складання акта) прямо не покладений на страхувальника (для порівняння у пункті 11.2.7 договору встановлений такий обов`язок надати для огляду після виплати страхового відшкодування). При цьому у підпункті 16.1.11 договору застережено, що акт огляду повинен містити підпис та печатку саме представника страховика (відповідача). Отже за умовами договору підписання акта огляду транспортного засобу залежить від страховика (відповідача), а не навпаки".
51. Зважаючи на викладене та беручи до уваги предмет, підстави позову, нормативно-правове регулювання та обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а також суб`єктний склад сторін у справі № 910/4550/21, що розглядається Верховним Судом, та у справі № 910/4224/21, колегія суддів зазначає, що правовідносини в обох цих справах є подібними, а тому, оскільки постанову Верховного Суду у справі № 910/4224/21 прийнято після подання касаційної скарги у цій справі, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в силу приписів частини четвертої статті 300 ГПК України, вважає за необхідне врахувати правові висновки, викладені у наведеній постанові Верховного Суду.
52. При цьому колегія суддів зазначає, що наведені вище у цій постанові висновки судів першої та апеляційної інстанції узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 910/4224/21, яка ухвалена у аналогічній справі та враховуються Судом в силу приписів частини четвертої статті 300 ГПК України, підстав для відступу від якої колегія суддів не вбачає.
53. Також колегією суддів відхиляються як нерелевантні доводи скаржника, викладені у пункті 14 цієї постанови, оскільки вони не були підставою для задоволення позову, а враховуючи висновки, викладені вище у цій постанові, такі доводи не мають вирішального значення для вирішення цього спору.
54. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення.
55. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для формування правового висновку стосовно застосування інших норм права про які зазначає скаржник (пункт 15 цієї постанови), оскільки посилаючись на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник належним чином не обґрунтував необхідність формування висновку щодо зазначених ним норм права, в контексті спірних правовідносин, з урахуванням встановлених обставин даної справи та підстав для задоволення позову, а відтак, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи та підстави для задоволення позову, а також враховуючи висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 30.11.2021 у справі № 910/4224/21, колегія суддів зазначає, що висновки щодо питання застосування відповідних норм права не є визначальними для правильного вирішення спору, що виник у цій справі.
56. Так, оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом не було встановлено допущених судами першої та апеляційної інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, відповідно, підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а відтак і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.
57. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
58. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
59. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
60. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
61. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат
62. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі № 910/4550/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил