ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/512/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Картавцевої Ю.В.

від 30.05.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кропивної Л.В., Барсук М.А., Пономаренка Є.Ю.,

від 01.11.2023

у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про визнання недійсним одностороннього правочину,

за участю представників:

від позивача: Пушкар І. А.,

від відповідача: Пилипчук В. Є.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання недійсним односторонього правочину.

Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням відповідачем приписів законодавства щодо припинення зобов`язань відповідача перед позивачем шляхом зустрічного зарахування однорідних вимог за Договором №012020/1912000543 у сумі 994 752,62 грн, з огляду на що позивач просив суд визнати недійсною з моменту вчинення заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 31.07.2022 №ТОВВИХ-22-8060.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

30.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (оператор) та Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (замовник) було укладено Договір транспортування природного газу №012020/1912000543, за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п. 2.1. Договору).

У п. 2.8. Договору сторони дійшли згоди, що взаємовідносини між замовником (позивач) та оператором (відповідач) при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу ГТС. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційної платформою, визначеного Кодексом.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.

За умовами п. 8.1 Договору вартість послуг договірної потужності визначається виходячи з обсягу замовленої потужності замовника згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.

Вартість договірної потужності замовника, крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця (п.8.2 Договору).

Відповідно до п. 9.6. Договору розбіжності щодо вартості добових небалансів підлягають врегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов`язаний сплатити, визначаються за даними оператора.

Згідно з п. 11.4. Договору врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).

Цей договір набирає чинності з дня його укладання, а в частині транспортування природного газу з 7:00 години 1 січня 2020 року (включно) на строк до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 17.1 Договору).

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» укладено Додаткову угоду № 1 від 24.01.2020, Додаткову угоду № 2 від 17.04.2020, Додаткову угоду № 3 від 22.07.2020, Додаткову угоду № 4 від 29.10.2020, Додаткову угоду № 5 від 01.12.2020, Додаткову угоду № 6 від 22.11.2021 до Договору транспортування природного газу №012020/1912000543 від 30.12.2019.

Зокрема, Додатковою угодою № 5 від 01.12.2020 сторони виклали пункт 8.2. розділу VIII Договору в редакції вказаної додаткової угоди, згідно з якою послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100 % попередньої оплати у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п`ять банківських днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей.

Додатковою угодою №6 від 22.11.2021 до Договору транспортування природного газу №012020/1912000543 від 30.12.2019 викладено п.8.2 Договору в новій редакції. Зокрема, визначено, що вартість договірної потужності Замовника, крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця.

Перерахунок вартості переривчастої потужності та/або потужності з обмеженнями за формулою розрахунку вартості відповідної потужності, яка була перервана, із застосуванням знижувального коефіцієнту.

Перерахунок вартості потужності з обмеженнями здійснюється щомісяця до 14 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Оператор направляє рахунки-фактури на електронну адресу Замовника.

Послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100 % попередньої оплати (крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, або оператора газорозподільної системи) у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п`ять банківських днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей, крім випадків, передбачених цим пунктом.

У випадку якщо розподіл потужності на період газового місяця на переривчастій основі проводиться менше ніж за 5 банківських днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись транспортування природного газу, замовник послуг транспортування зобов`язаний здійснити 100 % попередню оплату в розмірі вартості розподіленої потужності. При цьому така оплата має бути отримана оператором газотранспортної системи на його рахунок не пізніше ніж за три години до кінцевого строку подання номінації на першу газову добу відповідного газового місяця надання послуг транспортування.

Для послуг доступу до потужності на період однієї газової доби замовник зобов`язаний здійснити 100 % попередню оплату (крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, або оператора газорозподільної системи) у розмірі не менше від вартості послуги доступу до потужності на період газової доби, яка планується для використання згідно з номінацією. При цьому така оплата має бути отримана оператором газотранспортної системи на його рахунок не пізніше ніж за три години до кінцевого строку подання номінації.

Замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність.

У платіжних дорученнях замовник повинен обов`язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі якщо у платіжних дорученнях замовника не зазначено номер Договору, дату його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, оператор зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла в попередніх періодах.

Судом встановлено, що позивач направив відповідачу листа від 15.07.2022 № 24-1594/1.4-22 «щодо недотримання параметрів якості природного газу у червні 2022 року», до якого додав Розрахунок (акт) додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу за параметром температури точки роси за вологою від 30.06.2022 № 06-22/012020/1912000543/HAK на суму 994 752,62 грн та відповідний рахунок-фактуру від 15.07.2022 № 06-22/012020/1912000543.

У свою чергу, відповідач звернувся до позивача із Заявою про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № ТОВВИХ-22-8060 від 31.07.2022 наступного змісту: «станом на 15.07.2022 існують грошові зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Оператор ГТС) перед Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі НАК «Нафтогаз України») за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543 на підставі Розрахунку (акту) додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу за параметром температури точки роси за вологою від 30.06.2022 № 06-22/012020/1912000543/HAK в сумі 994 752,62 грн.

Станом на 15.07.2022 існують грошові зобов`язання НАК «Нафтогаз України» перед Оператором ГТС за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543 та на підставі Додатку 1 до договору та рахунку на розподіл річної потужності №Рахунок/Рік 07.2022 в сумі 191 819 424,99 грн, строк виконання яких настав 23.06.2022.

Оператор ГТС на підставі та в порядку статті 601 Цивільного кодексу України повідомив НАК «Нафтогаз України» про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 994 752,62 грн грошових зобов`язань Оператора ГТС перед НАК «Нафтогаз України» за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543 та на підставі Розрахунку (акту) додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу за параметром температури точки роси за вологою від 30.06.2022 № 06-22/012020/1912000543/HAK та 994 752,62 грн грошових зобов`язань НАК «Нафтогаз України» перед Оператором ГТС за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543 та згідно Додатку 1 до договору та рахунку на розподіл річної потужності №Рахунок/Рік 07.2022.

Після зарахування зустрічних однорідних вимог зобов`язання Оператора ГТС перед НАК «Нафтогаз України» за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543 та Розрахунком (актом) додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу за параметром температури точки роси за вологою від 30.06.2022 № 06-22/012020/1912000543/НАК в сумі 994 752,62 грн та зобов`язання НАК «Нафтогаз України» перед Оператором ГТС за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543 та Додатком 1 до договору і рахунком на розподіл річної потужності №Рахунок/Рік 07.2022 в сумі 994 752,62 грн вважаються припиненими.

Після здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаною заявою, залишок невиконаних грошових зобов`язань НАК «Нафтогаз України» перед Оператором ГТС за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 № 012020/1912000543 та згідно Додатку 1 до договору і рахунку на розподіл річної потужності №Рахунок/Рік 07.2022 складатиме суму в розмірі 190 824 672,37 грн».

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023, у справі № 910/512/23 у позові відмовлено повністю.

Рішення судів мотивовані тим, що односторонній правочин у формі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 31.07.2022 №ТОВВИХ-22-8060 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 994 752,62 грн є законним, допустимим і відповідає вимогам статей 601 602 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 910/512/23, у якій просило їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права - статті 222 ГК України у подібних правовідносинах (у спорах про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог), стосовно питань:

- чи вважаються безспірними грошові зобов`язання сторін за договором, щодо яких сторони до моменту зарахування висували одна одній письмові претензії і щодо існування яких або їх характеристик (умов виконання, розміру тощо) сторони не дійшли згоди;

- чи є листи-претензії доказом існування спору;

- чи мали суди у зазначених справах застосувати статтю 222 ГК України, оскільки з неї прямо випливає висновок про те, що надсилання суб`єктом господарювання іншому суб`єкту господарювання претензії є досудовим порядком врегулювання спору.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Зазначив, що станом на час вчинення оспорюваного правочину, був відсутній спір про оскарження саме позивачем розбіжностей (за їх наявності) щодо вартості замовленої договірної потужності за липень 2022 року. Відтак, судами попередніх інстанцій правильно застосовано положення статті 601 ЦК України, якою регламентовано порядок припинення зарахування зустрічних однорідних вимог.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Спір виник з приводу наявності чи відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного одностороннього правочину (заяви відповідача про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 31.07.2022 № ТОВВИХ-22-8060).

За змістом касаційної скарги, підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, вказати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Позивач вважає, що у розумінні приписів статті 222 Господарського кодексу України звернення суб`єкта господарювання до іншого суб`єкта господарювання з письмовою претензією (листом-вимогою) є свідченням існування між ними правового спору, отже, претензії позивача до відповідача у листах, копії яких містяться в матеріалах цієї справи, щодо сплати 191 819 424 грн, доводять спірний характер цих сум, а тому такі вимоги не підлягали зарахуванню ані повністю, ані частково, а зобов`язання позивача, відповідно, не могло бути зустрічним чи мати строк виконання.

Зазначив, що апеляційний суд порушив питання про застосування / незастосування при вирішенні цього спору статті 222 ГК України, однак будь-яких висновків з цього питання не зробив.

Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги про необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору в контексті конкретних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, є помилковими.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно із частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом частини 5 статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Оспорювана заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

При цьому необхідно зазначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Відповідно до статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання, для цього (припинення зобов`язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.

Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.

Отже, у разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним або визнання зобов`язань такими, що припинилися у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

У постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду зазначила, зокрема, таке:

- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором (пункт 47 постанови);

- за дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним (пункт 48 постанови);

- заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 49 постанови);

- наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника (пункт 50 постанови);

- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення (пункт 51 постанови).

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частинами 1, 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Отже, саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, якими він обґрунтовує підстави позову (заява сторони щодо спірності вимог має бути аргументована та підтверджена доказами).

Позивач вважає, що доказом спірності зарахованого грошового зобов`язання є наявність між сторонами спору щодо його нарахування, що підтверджується листами позивача у яких він не погоджувався з вартістю наданих Оператором ГТС послуг за договором № 012020/1912000543 у сумі 191 819 424,99 грн, відповідно і грошового зобов`язання Компанії у розмірі 994 752,62 грн, яке є предметом спірного правочину. Також про спірність грошового зобов`язання, на думку позивача, свідчить відмова сторін підписувати акти наданих Оператором ГТС у спірний період послуг, а також відмова відповідача внести на вимогу Компанії до Додатка 1 відповідні, пов`язані з форс-мажором, зміни, що свідчить про неузгодженість (спірність) і самих грошових зобов`язань.

Наведені позивачем доводи були оцінені судами попередніх інстанцій, в результаті чого суди дійшли правильного висновку, що позивачем у цій справі № 910/512/23 не підтверджено належними, допустимими, вірогідними та достовірними доказами його твердження щодо спірності вимог, які були означені Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" в оспорюваній заяві.

Судом встановлено, що між Оператором ГТС та НАК «Нафтогаз України» було підписано Додаток 1 до Договору. Положеннями п. 4.1 Договору передбачено, що НАК «Нафтогаз України» зобов`язано, в тому числі, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих послуг. Умовами Договору (п. 8.2 в редакції додаткової угоди № 5 від 01.12.2020) передбачено, що послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100% попередньої оплати у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п`ять банківських днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватися доступ до потужностей, крім випадків, передбачених цим пунктом. Оператор ГТС направляє рахунки-фактури на електронну адресу замовника.

Положеннями вказаного пункту Договору також передбачено, що НАК «Нафтогаз України» сплачує Оператору ГТС вартість замовленої потужності, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність.

Підставою для оплати Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця є наявність підписаного сторонами додатку 1 до договору, яким встановлений відповідний обсяг замовленої позивачем потужності. Разом із цим, сторони погодили, що обов`язок з оплати вказаної послуги виникає у відповідача за п`ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей (абзац 8 пункту 8.2 договору) і не залежить від додаткових дій відповідача, зокрема, щодо надіслання рахунків на оплату, підписання актів надання послуг.

Доказів того, що на даний час існує спір про оскарження саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" розбіжностей (за їх наявності) щодо розміру вартості замовленої потужності за липень 2022 року позивачем не надано, а, отже, його доводи про існування спору щодо вартості наданих Оператором ГТС послуг за договором № 012020/1912000543 у сумі 191 819 424,99 грн визнаються необґрунтованими.

Таким чином, з огляду на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладені у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 щодо застосування статті 601 Цивільного кодексу України, та встановлені судами обставини справи, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, яке могло б бути підставою для скасування оскаржених судових рішень.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Таким чином Господарський кодекс України визначає звернення з письмовою претензією як захід досудового врегулювання спору виключно правом (а не обов`язком) учасника господарських відносин.

Позивачем не доведено, що для його звернення з позовом до відповідача про врегулювання розбіжностей (за їх наявності) щодо розміру вартості замовленої потужності за липень 2022 року ним обов`язково мала бути дотримана, передбачена статтею 222 Господарського кодексу України, процедура досудового врегулювання спору, тобто не доведено необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору в контексті конкретних обставин справи.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 910/512/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

О. Кролевець