№ 910/5214/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 910/5214/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.,

представників учасників справи:

від позивача: Варес М.О.,

від відповідача: Підгородецька О.Ю.,

від третьої особи-1: Цукер І.Б.,

від третьої особи-2: Бурлаченко О.В.,

від третьої особи-3: Бурлаченко О.В.,

від третьої особи-4: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

від 21.06.2022

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне підприємство "Сансет"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Реєстраційне Бюро"

про визнання протиправним та скасування наказу,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 05.05.2020 №1586/5 "Про задоволення скарги", винесеного на підставі висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 28.04.2020 року за результатами розгляду скарги від 17.03.2020, поданої ОСОБА_2 (далі - Наказ).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Наказ є протиправним та таким, що не відповідає нормам законодавства та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий всупереч нормам законодавства, а саме статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", пунктів 5, 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, оскільки у ОСОБА_2 відсутні жодні корпоративні та майнові права у Приватному підприємстві "Сансет" (далі - третя особа 1, ПП «Сансет»), що виключає наявність їх порушення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі №910/5214/21 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Наказ. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача судовий збір.

4. Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що Наказ прийнятий з порушенням вимог частини 5 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та п. 5,11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1128 від 25.12.2015 року оскільки суд дійшов висновку, що вчинення реєстраційних дій від 24.09.2019 №10651050051027342 та від 24.09.2019 №10651070052027342, зокрема, щодо зміни учасника підприємства, не порушує права ОСОБА_2 . Крім того, суд зазначив, що Наказ не підлягає перевірці по суті встановлених ним обставин, оскільки порушення процедури розгляду скарги, є безумовною підставою для скасування наказу Міністерства юстиції України.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 року рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/5214/21 скасовано та прийнято нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- скасовані Наказом реєстраційні дії прямо порушували права скаржниці ОСОБА_2 на поділ спільного майна подружжя - статутного капіталу ПП «Сансет»;

- судом першої інстанції всупереч ст. ст. 2 86 Господарського процесуального кодексу України не досліджено, що в порушення ч.1.п.3 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань», на майно ПП «Сансет» та його корпоративні права на дату вчинення реєстраційних дій було накладено арешт та заборонено учасникам (засновникам) розпоряджатися корпоративними правами, проводити загальні збори учасників (засновників), крім того заборонено державному реєстратору вносити зміни пов`язані з зміною засновників, зміною керівника (підписанта), вносити зміни, щодо ліквідації та ліквідатора товариства тощо;

- державним реєстратором при вчиненні реєстраційної дії було порушено принцип територіальності вчинення реєстраційних дій, а саме: реєстраційна дія проводились стосовно ПП «Сансет», яке на дату вчинення зазначених реєстраційних дій, було зареєстровано у Київський області, тобто, поза територіальними межами м.Києва, що в силу ч.2 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань», виключає можливість проведення оскаржуваних реєстраційних дій;

- крім того, Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення Відповідачем норм чинного законодавства, не спростував висновків, прийнятих комісією Відповідача за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

7. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 року залишити в силі.

8. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначивши, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилався на відсутність порушеного права у особи, яка звернулася до Відповідача зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації у відповідності до частини 5 статті 34 Закону Україну "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини шостої статті 34 Закону Україну "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

9. Відповідачем та третьою особою-1 подано відзиви та письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких вони просять Суд відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити в силі постанову апеляційного суду.

10. Третіми особами 2 та 3 подано письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких вони простять Суд відмовити в задоволенні касаційної скарги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. 14 лютого 2017 року рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі №757/52575/16-ц розірваний шлюб, який укладений 05.03.1989 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

12. ПП «Сансет» (ідентифікаційний код 32418828) було створено та зареєстровано 13.03.2003 ОСОБА_3 , як засновником, у період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 . Для здійснення комерційної діяльності підприємства ОСОБА_3 , як фізичною особою, було придбане, та передано до підприємства нерухоме майно (адреса: АДРЕСА_1 ).

13. У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Печерського районного суду м.Києва з позовом про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя до відповідача ОСОБА_3 , та просила визнати за нею право власності на майно, у тому числі на 50% ПП "САНСЕТ" (справа № 757/23664/13-ц).

14. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15.03.2016 за ОСОБА_2 було визнано право власності на 50 відсотків ПП "САНСЕТ". Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.11.2017 вказане рішення було скасовано, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Наразі розгляд справи № 757/52903/16-ц за позовом ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не завершений.

15. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейко М.В від 02.08.2016 року, ВП № 51710024 (в межах розгляду справи про розподіл спільно нажитого майна подружжя, стягувач - ОСОБА_2 , боржник - ОСОБА_3 ) на все майно ОСОБА_3 було накладено арешт. Зазначений арешт рухомого майна зареєстрований у реєстрі обтяжень №15926022 від 08.08.2016 року, та нерухомого майна №15792671 від 08.08.2016 року.

16. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року у справі № 755/17970/17 [кримінальне провадження №12017100040015068 від 07.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України] на майно ПП «Сансет» та його корпоративні права було накладено арешт та заборонено учасникам (засновникам) розпоряджатися корпоративними правами, проводити загальні збори учасників (засновників), крім того заборонено державному реєстратору вносити зміни пов`язані з зміною засновників, зміною керівника (підписанта), вносити зміни щодо ліквідації та ліквідатора товариства тощо.

17. У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "САНСЕТ", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу корпоративних прав Приватного підприємства "САНСЕТ", а саме:

- від 30.12.2015, укладеного від імені ОСОБА_3 з ОСОБА_4 ;

- від 09.04.2016, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

- від 05.07.2017, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

18. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 у справі №911/3494/16, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне підприємство "САНСЕТ" від 30.12.2015. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

19. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне підприємство "САНСЕТ" від 30.12.2015, суди виходили з того, що ОСОБА_3 цей договір не підписував, договір є підробленим, що підтверджується висновком проведеної у цій справі повторної судової експертизи, який суди визнали належним та допустимим доказом у справі, а відповідачі не надали належних та допустимих доказів у спростовання цих обставин.

20. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними наступних договорів купівлі-продажу корпоративних прав від 09.04.2016 та від 05.07.2017, суди, виходили з того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

21. Як встановлено судами під час розгляду справи №911/3494/16:

- 30.12.2015 від імені ОСОБА_3 (продавець) з ОСОБА_4 (покупець) укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне підприємство "САНСЕТ", який визнано судом недійсним;

- після чого 19.04.2016 між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність майнові права засновника на Приватне підприємство "САНСЕТ";

- після чого 05.07.2017 між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Приватного підприємства "САНСЕТ", відповідно до якого продавець передав покупцю свою корпоративну частку у розмірі 100% частки у статному капіталі Приватного підприємства "САНСЕТ";

- після чого 18.09.2019 між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Приватного підприємства "САНСЕТ", відповідно до якого продавець передав покупцю свою корпоративну частку у розмірі 100% частки у статному капіталі Приватного підприємства "САНСЕТ".

22. Договір купівлі - продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ПП «Сансет» від 18 вересня 2019 року укладений між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), за яким Позивач придбав частку у розмірі 100% статутного капіталу Приватного підприємства «Сансет», укладений в період розгляду судом справи №910/3301/18 за позовом ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу корпоративних прав ПП «Сансет» до ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з підстав підроблення документів.

23. Після чого 24 вересня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Кашніковим Р.Е. було проведено реєстраційні дії: 1)від 24.09.2019 № 10651050051027342 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи"; 2) від 24.09.2019 № 10651070052027342 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", за результатами яких було змінено склад учасників юридичної особи на на ОСОБА_1 , зареєстровано нове місцезнаходження підприємства та затверджено нову редакцію його статуту.

24. 17 березня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою, яка зареєстрована 18.03.2020 року за № 8571-33-20, про скасування реєстраційних дій №10651050051027342 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" проведених 24.09.2019 року державним реєстратором КП "Реєстраційне бюро" Кашніковим Р.Е.

25. ОСОБА_2 обґрунтовуючи порушення своїх прав оскаржуваними реєстраційними діями, у скарзі, зокрема, зазначала усі вищевикладені обставини та те, що у провадженні Печерського районного суду міста Києва розглядається справа про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, у тому числі корпоративних прав ПП "САНСЕТ". Оскаржувані реєстраційні дії державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Кашнікова Р.Е. щодо ПП «Сансет» були вчиненні під час накладеного арешту на майно та корпоративні права підприємства, також заборони учасникам (засновникам) розпоряджатися корпоративними правами, проводити загальні збори учасників (засновників), відповідно до постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.08.2016 за виконавчим провадженням №51710024 (арешт рухомого майна зареєстрований у реєстрі обтяжень 08.08.2016 за №15926022; арешт всього нерухомого майна зареєстрований у реєстрі обтяжень 08.08.2016 за №15792671) та ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 28.11.2017 у справі №755/17970/17. Державним реєстратором вказані реєстраційні дії проведені у Шевченківському районі м. Києва стосовно ПП «Сансет», яке на дату вчинення реєстраційних дій було зареєстровано у Київський області.

26. 28 квітня 2020 року Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (надалі - Колегією Мін`юсту) за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 було прийнято висновок, яким встановлено, що оскаржувана реєстраційна дія № 10651050051027342 не є самостійною реєстраційною дією, а є лише технічною реєстраційною дією, невід`ємно пов`язаною із реєстраційною дією від 24.09.2019 № 10651070052027342 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", з урахуванням чого Колегією було перевірено та надано оцінку реєстраційним діям у їх сукупності: 1) від 24.09.2019 № 10651050051027342 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи"; 2) від 24.09.2019 № 10651070052027342 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах".

27. Колегією Мін`юсту за результатами розгляду скарги зроблений висновок, що державний реєстратор мав відмовити у проведенні державної реєстрації на підставі п.5 ч.1 ст.28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та на підставі п.6 ч.1 ст.27 вказаного Закону - зупинити розгляд документів, поданих до державної реєстрації, з мотивів перерахованих в даному висновку.

28. Таким чином, Колегією Мін`юсту зроблений висновок, що оскільки оскаржувані реєстраційні дії були проведені за наявності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації, оскаржувана реєстраційна дія підлягає скасуванню.

29. Міністерством юстиції України було прийнято оспорюваний Наказ, яким вирішено: задовольнити скаргу ОСОБА_2 , скасувати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 24.09.2019 №10651050051027342 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", від 24.09.2019 № 10651070052027342 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" проведені державним реєстратором КП "Реєстраційне бюро" Кашніковим Р.Е. щодо Приватного підприємства "САНСЕТ" (код 32418828).

30. Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що містяться в матеріалах справи, Позивач - ОСОБА_1 не є власником корпоративних прав ПП «Сансет» ні станом на дату розгляду скарги ОСОБА_2 , ані станом на дату прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваного наказу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

31. Конституція України

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Цивільний кодекс України

Стаття 3. Загальні засади цивільного законодавства

1. Загальними засадами цивільного законодавства є:

6) справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків

1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Стаття 21. Визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування

1. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

33. Сімейний кодекс України

Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя

1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 61. Об`єкти права спільної сумісної власності

1. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Стаття 63. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності

1. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

34. Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції чинній на момент подання та розгляду скарги).

Стаття 28. Відмова у державній реєстрації

1. Підстави для відмови у державній реєстрації:

1) документи подано особою, яка не має на це повноважень;

2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

3) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи.

Стаття 34. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації

1. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

3. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

5. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;

3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

3-1) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру;

4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

6. За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову в задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатом розгляду скарги, - у разі оскарження реєстраційної дії, рішення територіального органу Міністерства юстиції;

б) проведення державної реєстрації - у разі оскарження відмови у державній реєстрації;

в) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) про усунення порушень, допущених державним реєстратором з визначенням строків виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть прийняти мотивоване рішення, в якому передбачити шляхи для задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

У разі якщо за результатом розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів до негайного повідомлення про це

8. Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення про задоволення скарги шляхом скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації новоствореної юридичної особи, іншої організації, державної реєстрації фізичної особи підприємцем, припинення юридичної особи, іншої організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або шляхом проведення реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі проведено наступну реєстраційну дію щодо відповідної особи;

3) у разі наявності інформації про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) у разі наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

5) є рішення цього органу з такого самого питання;

6) в органі ведеться розгляд скарги з такого самого питання від цього самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

9. Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

10. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

35. Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції Закону № 2255-IX від 12.05.2022, чинного з 26.07.2022).

Стаття 34. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації

6. За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо:

1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;

2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;

3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації;

4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушено;

5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;

6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду.

36. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 р. №1128 (у редакції чинній на момент подання та розгляду скарги).

5. Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації у строк, визначений абзацом першим цього пункту, також на предмет пересилання її за належністю Мін`юсту чи іншому територіальному органу.

10. Для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.

11. Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

13. За результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

14. За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

37. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 2. Завдання та основні засади господарського судочинства

1. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стаття 4 Право на звернення до господарського суду

2. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 18. Обов`язковість судових рішень

1. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Стаття 74

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 76. Належність доказів

1. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 86. Оцінка доказів

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 300 Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Щодо доводів Скаржника про відсутність порушеного права у ОСОБА_2 , яка звернулася до Відповідача зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора

38. Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

39. Приписами статті 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

40. Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

41. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина 9 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

42. Процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту визначає Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі - Порядок).

43. За положенням частини 2 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належать, зокрема, розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених Законом.

44. Частиною 5 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;

3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.

45. За правилами частини 8 статті 34 цього Закону Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті.

46. Згідно з пунктом 3 Порядку розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами.

47. Відповідно до пунктів 5, 7 вказаного Порядку перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення, зокрема, чи дотримано вимоги щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги.

48. У разі, коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

49. Таким чином, недотримання особою, яка подає скаргу, передбачених законом вимог щодо її оформлення, неподання доказів порушення внаслідок прийняття державним реєстратором рішень її прав та/або інтересів, виключає можливість розгляду скарги та є безумовною підставою для відмови у її задоволенні.

50. Розглядаючи питання наявності/відсутності порушення прав та/або інтересів ОСОБА_2 внаслідок прийняття державним реєстратором спірних реєстраційних дій, Суд виходить з наступного.

51. Конституційний Суд України рішенням від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 офіційно розтлумачив положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, зазначивши, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

52. В пункті 2.2 вищезазначеного рішення Конституційного Суду України зазначено, що вклад до статутного капіталу та виділене із спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства.

53. Приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

54. За змістом статті 60 СК України право спільної сумісної власності на майно виникає у обох із подружжя одночасно.

55. Наявність у ЄДР відомостей про належність частки у статутному капіталі юридичної особи лише одному з подружжя не позбавляє іншого з подружжя доводити наявність права спільної сумісної власності на частку.

56. Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

57. Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, зокрема, часткою в статутному капіталі господарського товариства дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою.

58. Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику. Якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою останнього. Відсутність такої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину щодо спільного майна свідчить про відсутність у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення такого правочину. У таких випадках відсутня воля власника спільного майна, на боці якого виступають обидва співвласники (подружжя), на вчинення правочину.

59. Унітарне приватне підприємство як єдиний майновий комплекс належить подружжю на праві спільної сумісної власності та управляється одним з подружжя за взаємною згодою.

60. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №916/2813/18 зазначено (п. 8.46) «… пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України охоплює два різні випадки:

перший - коли майно передано у власність юридичної особи, зареєстрованої як приватне підприємство. Тоді частка в статутному капіталі такої юридичної особи (але не її майно) може належати на праві приватної спільної сумісної власності подружжю;

другий - коли йдеться про єдиний майновий комплекс, тобто про підприємство в розумінні статті 191 ЦК України, яке не передане як вклад юридичній особі, а використовується одним з подружжя без створення юридичної особи, зокрема, як фізичною особою - підприємцем. Тоді майно, яке входить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу (але не частка в статутному капіталі майнового комплексу, бо майновий комплекс не може мати статутного капіталу), може належати на праві спільної сумісної власності подружжю».

61. Виходячи з наведеного, 100% частки у статутному капіталі ПП «Сансет» є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , допоки це право власності не буде припинено, шляхом, зокрема, поділу майна подружжя або інше не встановлено судом..

62. Таким чином, як станом на дату подання скарги до Міністерства юстиції України, так і на час розгляду розгляду справи частка у статутному капіталі ПП «Сансет» знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що ними підтверджується.

63. Реєстрація корпоративних прав на ПП «Сансет» на іншу особу, яка не є його власником ( ОСОБА_1 ), проведена Комунальним підприємством «Реєстраційне бюро», яка і була предметом оскарження до Міністерства юстиції України, як правильно зазначено апеляційним судом, унеможливлює поділ спільно нажитого майна у частині поділу частки у статутному капіталі ПП «Сансет».

64. Отже, скарга ОСОБА_2 подана до Мінюста на захист права на частку у статутному капіталі ПП «Сансет», на поділ якої вона має право.

65. За таких обставин, звертаючись зі скаргою до Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 діяла у відповідності до норм діючого законодавства згідно ст.34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та з урахуванням положень Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N1128 від 25.12.2015, прагнула захистити своє право на частку у статутному капіталі ПП «Сансет».

66. З огляду на викладене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, а саме те, що:

- ПП «Сансет» створено та зареєстровано ОСОБА_3 у період шлюбу з ОСОБА_2 , сформовано за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності;

- спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поділ майна подружжя триває з жовтня 2013 року та на даний час не завершений (справа № 757/23664/13-ц);

- в межах розгляду справи про розподіл спільно нажитого майна подружжя 02.08.2016 року було накладено арешт на все майно ОСОБА_3 (стягувач - ОСОБА_2 , боржник - ОСОБА_3 ) ВП № 51710024;

- спірні реєстраційні дії: 1) від 24.09.2019 №10651050051027342 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи"; 2) від 24.09.2019 №10651070052027342 були проведені державним реєстратором КП "Реєстраційне бюро" Кашніковим Р.Е., незважаючи на існуючі в реєстрі обтяження вищезазначені арешти за якими стягувачем зазначена саме ОСОБА_2 ;

- зважаючи на відсутність згоди між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо поділу статутного капіталу ПП «Сансет», як майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя,

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду стосовно того, що зазначені реєстраційні дії прямо порушували права та інтереси скаржниці ОСОБА_2 , яка у відповідності до вимог статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою на спірні дії державного реєстратора. Судом апеляційної інстанції правильно застосована вказана норма матеріального права та надана відповідна оцінка обставинам щодо наявності порушеного права скаржниці ( ОСОБА_2 ).

67. Суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

68. Це свідчить про доцільність оскарження саме реєстраційних дій шляхом подання скарги до Міністерства юстиції України, у відповідності до Закону, що наділяє право на вибір шляхом звернення до контролюючого органу, який наділений певними повноваженнями.

69. Міністерство юстиції України наділене повноваженнями розглядати скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, які подані особою, яка вважає, що її права порушено.

70. Міністерство юстиції України не є судовим органом, та не може вирішувати спір про поділ майна, а рішення суду з цього питання відсутнє. Міністерство юстиції України після встановлення порушень при реєстраційних діях приймає рішення про їх скасування, та здійснює контроль законності реєстраційних дій, у відповідності до наданих законом повноважень.

71. Отже, Відповідачем було прийнято Наказ, яким скаргу ОСОБА_2 задоволено, у межах наданих повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції.

Щодо доводів Скаржника про відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування пункту 4 частини шостої статті 34 Закону Україну "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та необхідність його надання в цій справі

72. Як зазначалось Судом вище, підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини шостої статті 34 Закону Україну «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Вказуючи, що висновок повинен бути наступним:

«У випадку неодноразового відчуження корпоративних прав, належним способом захисту права спільної сумісної власності подружжя на частку у статутному капіталі товариства є звернення до суду з вимогою про витребування частки у статутному капіталі господарського товариства.

Звернення до суду з іншими вимогами, або звернення зі скаргою на реєстраційні дії в позасудовому порядку у правовідносинах з добросовісним набувачем частки у статутному капіталі не може вважатися належним та ефективним способом захисту, з огляду на положення ст. 330 ЦК України відповідно добросовісний набувач набуває права власності на частку у статутному капіталі товариства на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з особою, яка не мала права її відчужувати, якщо тільки така частка не може бути витребувана на підставі ст. 387 ЦК України.

Сама по собі державна реєстрація змін відомостей про засновників господарського товариства, яка відбулась на підставі правочину, укладеного з особою, яка не мала права відчужувати частку у статутному капіталі, не може порушувати права особи, яка вважає що їй на праві спільної сумісної власності належить частка у статутному капіталі господарського товариства, тим більше за обставин, коли така особа звернулась до суду з позовом до іншого з подружжя про поділ спірної частки шляхом стягнення половини вартості цієї частки.

З наведених обставин, Відповідач мав повернути скаргу без розгляду по суті, на підставі п.4 ч. 6 ст. 34 Закону Україну «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»».

73. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

74. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

75. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання неправильного застосування судом норм матеріального права та необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 07.10.2020 у справі № 910/1168/19, від 08.04.2021 у справі № 910/18668/19.

76. Враховуючи, що предметом позову у справі, що розглядається є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 05.05.2020 №1586/5, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло станом на дату винесення оспорюваного наказу, тобто станом на 05.05.2020 року.

77. Суд зазначає, що станом на 05.05.2020 року пункт 4 частини шостої статті 34 в Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" був взагалі відсутній.

78. За таких обставин, зазначені Скаржником в касаційній скарзі норми матеріального права не підлягають застосуванню судом до спірних правовідносин.

79. Таким чином, Суд дійшов висновку, що апеляційним судом до спірних правовідносин правильно не було застосовано зазначені в касаційній скарзі норми матеріального права (пункт 4 частини шостої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), оскільки вони не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

80. Враховуючи викладене, Суд зазначає, що відсутні підстави для надання висновку Верховного Суду в цій справі щодо застосування пункту 4 частини шостої статті 34 Закону Україну "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

81. Отже, доводи Скаржника про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судового рішення є недоведеною.

82. Загалом доводи Скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

83. Суд зазначає, що вказані посилання касаційної скарги щодо відсутності порушеного права ОСОБА_2 вчиненими реєстраційними діями 24.09.2019 щодо корпоративних прав ПП «Сансет», порушення строків на звернення зі скаргою, щодо неналежного повідомлення Позивача про розгляд скарги призначеної на 28.04.2020 та не належного способу захисту ОСОБА_2 шляхом звернення зі скаргою на дії державного реєстратора, зводяться до незгоди Скаржника із судовим рішенням апеляційної інстанції та аргументи зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким вже надана певна оцінка судом апеляційної інстанції.

84. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції.

85. Враховуючи обґрунтування Суду, які викладені в постанові вище, Суд доходить висновку, що суд апеляційної інстанцій правильно застосував норми права в оскаржуваному Позивачем судовому рішенні.

86. З огляду на зазначене, рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

87. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

88. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

89. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Позивача.

Судові витрати

90. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 року у справі №910/5214/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова