ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/6319/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року (головуючий - Олексюк Г.Є., судді: Філіпова Т.Л., Гудак А.В.) і рішення Господарського суду Рівненської області від 28 вересня 2020 року (суддя Церковна Н.Ф.) у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Ткачук (Онищук) Людмили Миколаївни

до Фонду державного майна України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: (1) Міністерства юстиції України, (2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, (3) Городищенської виправної колонії № 96 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області,

про зобов`язання вчинити дії.

(у судове засідання з`явились представники: Позивача - Жуковський О.В., Відповідача - Федорчук О.В., Третьої особи 1 - Дудник А.О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини спору

1. 31.08.2009 комісією Городищенської виправної колонії № 96 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області (далі Колонія № 96) складено Техніко - економічне обґрунтування доцільності відчуження майна - будівлі "Баня за зоною" (інвентарний № 09), що знаходиться на балансі Колонії № 96 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що об`єкт розташований за межами території, що охороняється; тривалий час не використовується і в даний час знаходиться в незадовільному технічному стані; вартість будівлі менша за вартість витрат на приведення приміщення до стану, при якому можлива його подальша експлуатація. Також вказано, що будівля не має заборони на відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (витяг № 24826214) і реалізація цього об`єкта не впливає на цілісність майнового комплексу установи, відчуження майна не обмежує провадження суб`єктом господарювання виробничої та іншої діяльності.

2. Згідно з довідкою Колонії № 96 від 18.02.2010 № 30/16-414 про призначення та використання державного майна протягом всього періоду експлуатації даної споруди, що перебуває на балансі Колонії № 96, з 1996 року будівля не використовувалась установою через необхідність проведення капітального ремонту та нестачу вільних коштів на проведення ремонтних робіт та утримання даної споруди. Останній рік нарахування зносу на дану будівлю - 2008, балансова (залишкова) вартість будівлі зазначена 0 грн.

3. 14.01.2010 між Фізичною особою-підприємцем Васкевич Мариною Миколаївною (далі ФОП Васкевич М.М.) та Фізичною особою-підприємцем Онищук Людмилою Миколаївною (далі ФОП Онищук Л.М.) було укладено цивільно-правову угоду - Довіреність, за якою ФОП Васкевич М.М. уповноважила ФОП Онищук Л.М. представляти її інтереси в усіх без винятку установах, на підприємствах, в організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування з питань, пов`язаних із захистом її прав та представництвом її інтересів як фізичної особи та як фізичної особи-підприємця. Даний документ зареєстрований у Єдиному реєстрі довіреностей.

4. 24.02.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (далі Регіональне відділення ФДМУ, орендодавець) та ФОП Васкевич М.М. (орендар) було укладено договір оренди державного майна № 793-2010 (далі Договір оренди). У Договорі оренди вказано, що від імені та в інтересах орендаря діє уповноважена особа Онищук Людмила Миколаївна на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом.

4.1. Згідно п. 1.1. Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: нежитлову будівлю "Баня за зоною" загальною площею 167,4 м2, що розташована по АДРЕСА_1 , яка перебуває на балансі Колонії № 96 (балансоутримувач). Вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку і складає за незалежною оцінкою станом на 31.12.2009 - 55 800 грн.

4.2. Відповідно до пунктів 1.2. - 1.3 Договору оренди майно передається в оренду для таких цілей: на площі 158,3 м2 - розміщення лазні загального користування; на площі 9,1 м2 - розміщення сауни. Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання.

4.3. За умовами пункту 2.1. Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акта приймання-передачі вказаного майна.

4.4. Згідно з пунктом 2.2. Договору оренди передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Забороняється приватизація орендованого майна та передача його в суборенду.

4.5. Пунктом 2.4. Договору оренди визначено, що обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

4.6. За умовами п. 3.1. Договору оренди орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 та за результатами конкурсу на право оренди державного майна, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2010 року - 153,86 грн.

4.7. Відповідно до пунктів 5.3., 5.6. Договору оренди орендар зобов`язується забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки, своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна, за умови погодження з орендодавцем та балансоутримувачем.

4.8. Згідно з пунктом 6.1. Договору оренди орендар має право з письмового дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переоснащення, що зумовлює підвищення його вартості.

4.9. У п.п. 10.1., 10.3., 10.10. розділу 10 Договору оренди сторони обумовили, що договір укладається строком на 30 років, що діє з 24.02.2010 до 24.02.2040 включно. Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом 20 днів з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.

5. Договір оренди підписаний уповноваженою особою Регіонального відділення ФДМУ та ФОП Онищук Л.М. та скріплений відбитком печатки орендодавця.

6. За актом прийому-передачі нерухомого майна орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: будівлю лазні площею 167,4 м2, розташовану на АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі Колонії № 96. Вартість об`єкта визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку і станом на 31.12.2009 складає 55 800 грн.

6.1. У зазначеному акті прийому-передачі нерухомого майна вказано, що технічний стан майна відображений в акті технічного стану майна, що передається в оренду, затвердженому начальником установи. Характеристика технічного стану майна на момент передачі в оренду також зазначена в звіті про незалежну оцінку.

7. 25.02.2010 Колонією № 96 затверджено Акт технічного стану майна, що передається в оренду, а саме - будівлі " ІНФОРМАЦІЯ_1 за зоною" (інвентарний № 09) в якому зазначено, що будівля знаходиться в незадовільному технічному стані, що перешкоджає використовувати за цільовим призначенням згідно з умовами договору оренди.

8. У Висновку про вартість майна та Рецензії на звіт про оцінку майна, на основі яких визначалась орендна плата, зазначено, що на момент огляду оцінювані приміщення не використовуються і перебувають в занедбаному, непридатному до експлуатації стані та потребують проведення капітального ремонту з відновлення експлуатаційної придатності будівлі. Загальний фізичний стан конструктивних елементів будівлі - незадовільний, ремонтний стан - потребує ремонту.

9. В Інформації від 11.05.2010 № 30/2-1269 про доцільність здійснення невід`ємних поліпшень будівлі "Баня за зоною" зазначено, що вказана будівля тривалий час установою не використовувалась та не проводились належні заходи для утримання та запобігання руйнуванню даної споруди, внаслідок чого приміщення знаходиться в незадовільному технічному стані та потребує відновного та капітального ремонту. Також зазначено, що для можливості експлуатації даної будівлі необхідне 100% відновлення систем енергопостачання, опалення, водопостачання та каналізації в будівлі, встановлення санітарно-технічних виробів та упорядкування прилеглої прибудинкової території.

10. 26.05.2010 Регіональне відділення ФДМУ звернулося із листом № 18-04-01223 до ФОП Онищук Л.М. про погодження кошторису та ремонтних робіт. Згідно із зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва вартість ремонтно-будівельних робіт становить 909 408 грн.

11. 28.05.2010 між ФОП Васкевич М.М. та ФОП Онищук Л.М. укладено цивільно-правову угоду - домовленість, за якою сторони погодили, що Онищук Л.М. виконує усі передбачені Договором оренди зобов`язання з врахуванням повноважень, зазначених у довіреності, зокрема, але не обмежуючись: оформлення усієї необхідної документації щодо оренди приміщення здійснюється на Васкевич М.М. та фактично виконання усіх умов Договору оренди та весь необхідний комплекс вимог, умов чи робіт, що вимагатиметься при оренді даного приміщення, виконуватиме Онищук Л.М. на підставі довіреності. Васкевич Л.М. зобов`язується: не перешкоджати здійснювати Онищук Л.М. комплекс дій, які направлені на виконання Договору оренди; не втручатись у діяльність Онищук Л.М. , пов`язану з використанням орендованого приміщення; сприяти Онищук Л.М. у підписанні-погодженні будь-яких документів (актів, довідок, висновків тощо), пов`язаних з орендованим приміщенням. Підписанням цієї домовленості Васкевич М.М. визнає, що Онищук Л.М. одноосібно вирішує усі фінансові питання щодо зобов`язань по Договору оренди, а також з утриманням в належному стані приміщення, що орендується. На необхідний термін або до закінчення терміну дії Договору оренди Васкевич М.М. зобов`язується бути орендарем зазначеного у договорі приміщення. При необхідності - має вжити усі заходи на правах орендаря на стягнення затрачених коштів по даному об`єкту на користь Онищук Л.М . У разі волевиявлення Васкевич М.М. в подальшому самостійно виконувати обов`язки орендаря по зазначеному Договору оренди - компенсувати повністю усі витрати, понесені Онищук Л.М . При необхідності - не заперечувати заміні як орендаря Договору оренди даного приміщення з Васкевич М.М. на Онищук Л.М.

12. 01.11.2010 між Регіональним відділенням ФДМУ (орендодавець) та ФОП Васкевич М.М., від імені та в інтересах якої діє уповноважена особа Онищук Л.М., укладено договір про внесення змін до Договору оренди, у якому сторони обумовили зміну розміру орендної плати.

13. У процесі виконання укладеного Договору оренди ФОП Онищук Л.М. регулярно сплачувалася орендна плата. Вказане підтверджується наявними квитанціями у справі № 918/845/17.

14. В процесі оренди ФОП Онищук Л.М. здійснила невід`ємні поліпшення орендованого майна за рахунок власних коштів, на що було надано дозвіл Регіональним відділенням ФДМУ.

15. Так, листами від 23.06.2015 та від 04.12.2016 орендар надавав орендодавцю документацію, а також один екземпляр примірника звіту Аудиторської фірми "Нива-аудит" від 10.09.2015 про фактично виконані за погодженням орендодавця поліпшення орендованого майна, що були здійснені протягом 2010-2013 років на суму - 443 976, 06 грн.

16. Відповідно до звіту незалежного аудитора Аудиторської фірми "Нива-аудит" від 08.06.2018 Онищук Л.М. за рахунок власних коштів було профінансовано витрати з проведення підрядним способом невід`ємних поліпшень зазначеного орендованого майна в період з 01.01.2009 по 01.06.2018 на загальну суму 568 105, 28 грн.

17. Після укладення Договору оренди, орендодавцем здійнювалися перевірки щодо використання державного майна та виконання умов Договору оренди. Вказане підтверджено довідками, складеними за результатами перевірок від 28.09.2010 та 27.09.2011, актами обстеження та перевірки використання державного майна і виконання умов Договору оренди від 06.03.2012, від 12.09.2012, від 20.08.2013, які мітяться в матеріалах справи № 918/845/17. Від імені орендаря наведені документи підписані ФОП Онищук Л.М.

18. За викладеного суди установили, що всі дії по виконанню умов Договору оренди та дії стосовно використання об`єкта оренди фактично здійснювала ФОП Онищук Л.М.

19. З метою подальшого раціонального використання державного майна, безперервних надходжень орендної плати та запобігання руйнуванню будівлі, 10.05.2017 ФОП Онищук Л.М у Регіональне відділення ФДМУ було надіслано звернення з пропозицією за згодою сторін укласти договір про внесення змін у Договір оренди (замінити орендаря на ФОП Онищук Л.М.).

19.1. У листі-відповіді від 26.05.2017 на вказане звернення Регіональне відділення ФДМУ зазначило, що чинними нормативними документами, які регулюють питання оренди державного майна, не передбачено можливість заміни сторони договору оренди державного майна. У зв`язку з чим відмовило ФОП Онищук Л.М. в укладенні додаткової угоди до Договору оренди.

20. 27.07.2017 ФОП Онищук Л.М. до Регіонального відділення було повторно надіслано звернення з пропозицією за згодою сторін укласти договір про внесення змін у Договір оренди.

20.1. 10.08.2017 Регіональне відділення ФДМУ надало письмову відмову в укладенні додаткової угоди до Договору оренди.

21. 13.02.2018 Господарським суду Рівненської області у справі № 918/845/17 прийнято рішення про спонукання Регіонального відділення ФДМУ внести зміни до Договору оренди шляхом підписання договору про внесення змін у цей договір про заміну сторони, а саме орендаря ФОП Павелко М.М. (дошлюбне прізвище " Васкевич ") замінити на ФОП Онищук Л.М.

21.1. 25.04.2018 на виконання зазначеного рішення суду між Регіональним відділенням ФДМУ, ФОП Павелко М.М. (дошлюбне прізвище " Васкевич ") та ФОП Онищук Л.М. був укладений договір про внесення змін до Договору оренди, згідно з яким замінено орендаря за Договором оренди на ФОП Онищук Л.М.

21.2. Таким чином, з 25.04.2018 до ФОП Онищук Л.М. (після шлюбу " Ткачук ") перейшли усі права та обов`язки за Договором оренди.

22. Згідно з висновком будівельної експертизи від 17.05.2018 з обстеження орендованої будівлі для визначення фактичного здійснення і складу невід`ємних поліпшень та їх контрольних обмірів, проведеної ПП "Рівне-інжиніринг" на замовлення ФОП Ткачук (Онищук) Л.М., експертом шляхом спільного обстеження невід`ємних поліпшень орендованої нежитлової будівлі встановлено: ремонтно-будівельні роботи виконані відповідно до представлених документів, дійсно носять характер невід`ємних поліпшень та виконані відповідно до вимог державних будівельних норм, стандартів і правил.

23. ФОП Ткачук (Онищук) Л.М. листом від 05.07.2018 звернулася до Регіонального відділення ФДМУ з проханням внести зміни у Договір оренди, зокрема в п. 2.2 Договору, та зазначити у ньому про дозвіл на приватизацію об`єкта шляхом викупу згідно з чинним від 18.01.2018 Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".

23.1. У відповідь на зазначений лист Регіональне відділення ФДМУ листом від 05.10.2018 № 18-04-03924 повідомило, що листом від 07.08.2018 за № 07-04-03158 було підготовлено та направлено до Міністерства юстиції України відповідне звернення щодо можливості приватизації орендованого майна шляхом викупу згідно чинного законодавства.

24. 15.08.2018 ФОП Ткачук (Онищук) Л.М. звернулась до Регіонального відділення ФДМУ з листом про включення орендованого майна у перелік об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

24.1. У відповідь на зазначений лист Регіональне відділення ФДМУ листом № 18-05-03546 від 10.09.2018 повідомило про необхідність оформлення подання заяви про включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації згідно з Порядком подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної та комунальної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації.

25. 02.10.2018 ФОП Ткачук (Онищук) Л.М. подала до Регіонального відділення ФДМУ заяву згідно із зразком, встановленим Порядком.

25.1. Листом від 31.10.2018 ФОП Ткачук (Онищук) Л.М. звернулася до Регіонального відділення ФДМУ, в якому зазначила, що законом чітко визначено, що в даному випадку згода від уповноваженого органу управління державним майном на приватизацію вважається наданою згідно з пунктом 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та пунктом 6 розділу IV Порядку, оскільки термін отримання відповіді від уповноваженого органу минув.

25.2. Листом № 18-06-04290 від 02.11.2018 Регіональне відділення ФДМУ повідомило про обставини виникнення права на приватизацію об`єктів державної власності шляхом викупу відповідно до статті18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а також повідомило, що незалежна оцінка об`єкта для приватизації проводиться після включення його до відповідного переліку, про що видається відповідний наказ ФДМУ.

25.3. Листом № 18-05-04308 від 05.11.2018 Регіональне відділення ФДМУ повідомило ФОП Ткачук (Онищук) Л.М. про те, що відповідно до розділу IV Порядку подання та розгляду заяв про включення об`єктів права власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, звернулося листом № 07-05-03893 від 04.10.2018 до уповноваженого органу управління державним майном Міністерства юстиції України про надання згоди на включення зазначеного майна до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації. Також Регіональне відділення Фонду повідомило, що отримало відповідь від Міністерства юстиції України листом № 43579/19933-26-18/21.1.4 від 29.10.2018 про заперечення щодо включення зазначеного об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації.

25.4. У листі Міністерства юстиції України № 43579/19933-26-18/21.1.4 від 29.10.2018 останнє заперечує щодо включення об`єкта державної власності - будівлі "Баня за зоною", розташованого за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городище, вул. Рівненська, буд. 80, до переліку об`єктів малої приватизації.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

26. Посилаючись на вказані обставини у червні 2019 року ФОП Ткачук (Онищук) Л.М. (далі також "Позивач") звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Фонду державного майна України (далі також "Відповідач", ФДМУ), в якому просила зобов`язати Відповідача включити нежитлову будівлю "Баня за зоною", загальною площею 167,4 м2, що розташована на вул. Рівненській, буд. 80 у с. Городище Рівненського району Рівненської області та перебуває на балансі Державної установи "Городищенська виправна колонія № 96" Міністерства юстиції України, до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом викупу та затвердити цей перелік.

26.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що орган приватизації безпідставно ухиляється від прийняття рішення про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендованого Позивачем майна - нежитлової будівлі "Баня за зоною".

Провадження у судах

27. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 матеріали цієї справи передано за підсудністю до Господарського суду Рівненської області.

28. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.09.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020, у задоволенні позову відмовлено.

28.1. Вказані судові рішення були мотивовані тим, що Міністерство юстиції України листом від 29.10.2018 № 43579/19933-26-18/21.1.4 повідомило Регіональне відділення ФДМУ, що заперечує щодо включення об`єкта державної власності - будівлі "Баня за зоною" до переліку об`єктів малої приватизації, а Регіональне відділення ФДМУ, у свою чергу, листом від 03.11.2018 № 18-05-04308 повідомило про це Позивача. За наведених обставин суди погодилися з посиланнями ФДМУ про відсутність в останнього підстав для включення будівлі "Баня за зоною" до переліку об`єктів малої приватизації і крім того, суди наголосили, що Договором оренди було передбачено заборону приватизації орендованого майна та передачу його в суборенду.

29. В подальшому, постановою Верховного Суду від 04.06.2020, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 та рішення Господарського суду Рівненської області від 23.09.2019 у даній справі було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

29.1. Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції зазначив, що у розумінні абзаців 4,5 частини 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" неодержання органом приватизації дозволу чи відмови у приватизації об`єкта державної власності від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, є достатньою підставою вважати, що така згода надана. Крім цього, Верховний Суд зазначив, що відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, повинна містити підстави такої відмови, визначені чинним законодавством України. Касаційний суд констатував, що суди попередніх інстанції при вирішенні даного спору не застосували вказаних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а тому дійшли передчасних висновків про відмову у позові.

29.2. Направляючи дану справу на новий розгляд, крім наведеного, Верховний Суд також зазначив, що для правильного вирішення спору у ній судам слід установити наявність чи відсутність умов, передбачених статтею 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" щодо приватизації об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду. Крім цього, слід установити також, чи порушено право Позивача, та, у разі встановлення факту такого порушення, визначити, чи саме діями/бездіяльністю ФДМУ допущено таке порушення. При цьому суд повинен, з урахуванням предмета і підстав позову, з`ясувати правовий статус сторін та інших учасників справи (зокрема, відповідача і третіх осіб) і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

30. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.09.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2021, позов у даній справі задоволено повністю. Зобов`язано ФДМУ включити нежитлову будівлю "Баня за зоною" до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації шляхом викупу та затвердити цей перелік.

30.1. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані встановленими обставинами виконання Позивачем усіх умов, передбачених статтею 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а тому і наявністю права на приватизацію об`єкту шляхом викупу. Встановивши фактичні обставини у даній справі, керуючись вказівками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.06.2020, суди дійшли висновку про те, що право Позивача дійсно порушено, а правовий статус сторін та інших учасників провадження, зокрема, Відповідача та третіх осіб є правильним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

31. Не погодившись із судовими рішеннями, ФДМУ звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги (узагальнено)

32. Скаржник стверджує, що рішення судів у даній справі ухвалені з порушенням правил виключної підсудності, а саме правил, які визначені у частині 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України). ФДМУ зазначає, що оскільки він є центральним органом виконавчої влади, то в силу приписів частини 5 статті 30 ГПК України даний спір мав би розглядатися Господарським судом міста Києва. Проте, суди попередніх інстанцій вказаного не врахували і неправомірно вирішили, що даний спір міг бути розглянутий за місцезнаходженням нерухомого майна, тобто Господарським судом Рівненської області.

32.1. Скаржник вказує, що у цій частині суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо правильного застосування положень статті 30 ГПК України, які було викладено у справах № 918/572/19, № 914/240/18 та № 826/11186/18.

33. Крім цього, ФДМУ зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статті 6 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), якими визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Обґрунтовуючи наведене скаржник вказує, що судами проігноровано той факт, що в укладеному між Регіональним відділенням ФДМУ та Васкевич М.М. (в інтересах якої діяла Ткачук Л.М.) договорі оренди державного майна від 24.02.2010 № 793-2010 було передбачено заборону приватизації орендованого майна, а тому в силу наведеної норми ЦК України така умова мала виконуватись сторонами навіть і у тому випадку, коли закон визначав інше.

33.1. На думку ФДМУ у цій частині судами не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 6 ЦК України, які викладені у постанові від 15.01.2021 у справі № 322/1178/17.

34. Ще однією підставою для касаційного оскарження судових рішень у даній справі ФДМУ визначає відсутність висновку Верховного Суду щодо його обов`язку по прийняттю рішення про викуп орендованого майна в контексті положень частини 3 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"; стверджує, що повноваження органу приватизації в цьому питанні є дискреційними.

Доводи відзиву Позивача (узагальнено)

35. Позивач погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій та з мотивами, якими керувалися суди; касаційну скаргу ФДМУ вважає необґрунтованою, а тому просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

Доводи відзивів третіх осіб (узагальнено)

36. Міністерство юстиції України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях і Городищенська виправна колонія № 96 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області надіслали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких вони повністю підтримують доводи ФДМУ; касаційну скаргу просять задовольнити, оскаржувані рішення - скасувати.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

37. Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Цим приписом процесуального закону визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. В свою чергу, підстави касаційного оскарження судових рішень чітко визначені у частині 2 статті 287 ГПК України.

38.1. Відповідно до зазначеної норми підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

39. З аналізу доводів касаційної скарги слідує, що скаржником в якості підстав для касаційного оскарження визначено приписи пунктів 1, 3 і 4 наведеної вище частини 2 статті 287 ГПК України. При цьому, пунктом 1 охоплюються доводи, що описані у пунктах 33. - 33.1. цієї Постанови, пунктом 3 - доводи, що описані у пункті 34. цієї Постанови, а пунктом 4 - доводи, що описані у пунктах 32. - 32.1. цієї Постанови.

40. Щодо доводів касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, яка визначена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.

40.1. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

40.2. Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

40.3. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

40.4. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

40.5. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

40.6. У касаційній скарзі ФДМУ стверджує, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень було неправильно застосовано приписи статті 6 ЦК України і крім цього, застосовування вказаної норми відбулось без врахування висновків Верховного Суду, які надавалися у постанові від 15.01.2021 у справі № 322/1178/17

40.7. Але, Верховний Суд з`ясував, що у справі № 322/1178/17, яка у касаційному порядку переглядалася Великою Палатою Верховного Суду, позов було подано фізичною особою, яка просила зобов`язати юридичну особу (фермерське господарство) повернути їй земельну ділянку.

Позовну заяву у справі № 322/1178/17 мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 між батьком позивача, який помер, та фермерським господарством було укладено договір оренди земельної ділянки. Після смерті батька позивач отримав свідоцтво про право на спадщину (на орендовану земельну ділянку) і у зв`язку з тим, що 01.11.2017 строк дії вказаного договору оренди сплив, він направив відповідачу заяву про відсутність наміру продовжувати орендні відносини. Проте фермерське господарство в добровільному порядку відмовилося повернути спірну земельну ділянку, зазначивши, що строк дії договору припиниться лише 30.06.2021. Позивач вважав такі дії відповідача неправомірними та просив витребувати у відповідача спірну земельну ділянку, а позов задовольнити.

40.8. З викладеного вбачається, що правовідносини у справі № 322/1178/17 та даній справі № 910/63319/19 не є подібними, адже різняться вони за суб`єктним складом учасників, предметом і підставами позовних вимог, суттю та змістом правовідносин, фактичними обставинами, матеріально-правовим регулюванням відносин. Спір у справі № 322/1178/17 виник із земельних відносин, тоді як спірні правовідносини виникли щодо процедури приватизації державного майна.

41. Згідно з приписами пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

42. За викладеного, посилання ФДМУ на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 322/1178/17 в підтвердження наявності підстави для касаційного оскарження судових рішень, що визначена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не приймаються, а касаційне провадження у цій частині підлягає закриттю відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

43. Щодо доводів касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, яка визначена у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.

44. Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

44.1. Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

44.2. Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

44.3. З наведеного слідує, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

45. ФДМУ у касаційній скарзі стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо його обов`язку по прийняттю рішення про викуп орендованого майна в контексті положень частини 3 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"; вважає, що повноваження органу приватизації в цьому питанні є дискреційними.

46. Але, частиною 3 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу. У разі якщо органами приватизації прийнято рішення про приватизацію на аукціоні з умовами щодо компенсації орендарю невід`ємних поліпшень, вартість таких поліпшень компенсується покупцем. Ціна продажу об`єкта приватизації зменшується на суму компенсації невід`ємних поліпшень. Якщо покупцем об`єкта приватизації стає орендар, вартість невід`ємних поліпшень зараховується йому під час остаточного розрахунку за об`єкт приватизації.

46.1. Тобто, наведені приписи частини 3 статті 18 вказаного Закону взагалі не регулюють дискреційних повноважень органу приватизації, а лише закріплюють право орендаря на приватизацію об`єкта шляхом викупу за умови виконання ним ряду встановлених у Законі умов, що і було констатовано судами в ході розгляду цієї справи, а тому Верховний Суд не формулює висновок з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, відповідно і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень у цій частині також не вбачає.

47. Щодо доводів касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, яка визначена у пункті 4 частини 2 статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.

48. На момент звернення Позивача до суду з даним позовом, частина 5 статті 30 ГПК України мала наступну редакцію: "Спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ".

48.1. В той же час, частина 3 статті 30 ГПК України визначала, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

49. У постановах Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 918/572/19 та від 04.02.2020 у справі № 914/240/18 (на них посилається скаржник) дійсно надано висновки щодо правильного застосування приписів наведених положень ГПК України. Ці висновки полягають у тому, що у випадку виникнення конкуренції норм частини 3 статті 30 ГПК України та частини 5 статті 30 ГПК України під час визначення підсудності спору з приводу нерухомого майна, відповідачем у якому є орган, зазначений у частині 5 статті 30 ГПК України, судам слід керуватись частиною 5 статті 30 ГПК України. Тобто, Господарський суд міста Києва є єдиним судом до виключної підсудності якого віднесено справи, відповідачем у яких є, зокрема, центральний орган виконавчої влади.

50. Але, як вже зазначалося, ФОП Ткачук (Онищук) Л.М. звернулася із даним позовом саме до Господарського суду міста Києва. Втім, ухвалою суду від 20.05.2019 матеріали справи було передано за підсудністю до Господарського суду Рівненської області, який в подальшому і розглянув справу по суті. Ухвала Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 учасниками цієї справи не оскаржувалась, є чинною, а тому підлягає обов`язковому виконанню.

51. Частинами 6, 7 статті 31 ГПК України визначено, що спори між судами щодо підсудності не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

52. У постанові від 09.04.2019 у справі № 910/6407/18 Верховний Суд зазначив, що при визначенні підсудності спору відповідному господарському суду з урахуванням критерію територіальної юрисдикції господарських судів, судам належить керуватися приписами статей 27-30 ГПК України та враховувати законодавчо встановлену заборону спорів між судами щодо підсудності.

53. Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

54. За викладеного, Верховний Суд підтримує висновки апеляційного господарського суду про те, що повторне направлення вказаної справи до Господарського суду міста Києва безпідставно обмежить Позивача у доступі до правосуддя і крім цього, створить спір між судами щодо підсудності даної справи, а це прямо заборонено ГПК України.

54.1. З таких обставин Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 30 ГПК України. Крім цього, колегія суддів констатує, що немає невідповідності між здійсненим судами правозастосуванням та тими висновкам Верховного Суду, на які посилається ФДМУ, адже в жодній із справ, які переглядалися касаційним судом не було встановлено обставин, що підпадали б під приписи частини 6 статті 31 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

55.1. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі постанова та рішення повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана Фондом державного майна України касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

56. Судові витрати за розгляд касаційної скарги несе скаржник.

Керуючись статтями 296 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 910/6319/19 за касаційною скаргою Фонду державного майна України на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року і рішення Господарського суду Рівненської області від 28 вересня 2020 року в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити.

2. Касаційну скаргу Фонду державного майна України в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2021 року і рішення Господарського суду Рівненської області від 28 вересня 2020 року у справі № 910/6319/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.