ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6612/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.
у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 (Корсак В. А. - головуючий, судді: Алданова С. О., Євсіков О. О.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 (суддя Сташків Р. Б.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія."
про стягнення 80 112, 28 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Провадження у судах попередніх інстанцій
1. У травні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (далі - "Позивач", ПрАТ СК "УНІКА") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія." (далі - "Відповідач", ПрАТ "УТСК.") про стягнення 80 112, 28 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, обґрунтовуючи свої вимоги доводами про те, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував Позивачеві шкоду, завдану страхувальником ПрАТ "УТСК.".
2. Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.01.2025 закрив провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку із відсутністю предмета спору.
3. Постановляючи вказану ухвалу, суд виходив з факту оплати Відповідачем Позивачу після подання позову, заявленої суми страхового відшкодування у повному обсязі.
4. Після цього, Позивач подав до місцевого суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, які були понесені ним на надання професійної правової допомоги адвокатом при розгляді даної справи. У поданій заяві просив стягнути з Відповідача 7 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
5. Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.01.2025 у задоволенні заяви ПрАТ "СК "УНІКА" про ухвалення додаткового рішення відмовив.
6. Постановляючи вказану ухвалу, суд виходив з того, що фактично спір у цій справі виник внаслідок передчасних дій ПрАТ "СК "Уніка" (за відсутності його порушеного права), а відтак на підставі частини дев`ятої статті 129 ГПК України залишив судові витрати Позивача на професійну правничу допомогу за ним.
7. При цьому суд врахував, що Відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у строк, встановлений спеціальними нормами чинного законодавства, тому звернення Позивача із заявою безпосередньо до суду не пов`язане з неможливістю подачі заяви про страхове відшкодування безпосередньо Відповідачу чи з будь-якими протиправними діями останнього. За висновком суду, звернення Позивача до суду є передчасним, адже матеріали справи не містять доказів настання обставин, з якими законодавство України, що регулює спірні правовідносини, надає можливість для висновку про існування порушених прав Позивача і фактичного спору не існувало навіть в момент подачі позову до суду, а Відповідачем не було порушено (прострочено) виконання своїх зобов`язань із виплати страхового відшкодування.
8. За наслідками здійснення апеляційного провадження, Північний апеляційний господарський суд постановою від 10.03.2025 ухвалу господарського суду першої інстанції від 17.01.2025 залишив без змін.
9. Апеляційний суд виснував, що суд першої інстанції правомірно поклав витрати на професійну правничу допомогу на Позивача, оскільки Відповідач мав право уникнути понесення таких судових витрат у разі отримання від ПрАТ "СК "УНІКА" заяви про виплату страхового відшкодування у позасудовому порядку.
Касаційна скарга
10. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду від 10.03.2025 і ухвалою господарського суду першої інстанції від 17.01.2025, ПрАТ "СК "УНІКА" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та стягнути з ПрАТ "УТСК." заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. Касаційне провадження у справі відкрито 12.05.2025 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
12. Доводами касаційної скарги скаржник визначив:
- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах норми частини третьої статті 130 ГПК України, а саме у випадку, якщо страховик не отримував заяву на виплату, але, отримавши позовну заяву, визнав страхове відшкодування та сплатив його. Зокрема, відсутній висновок Верховного Суду, що у такому разі частина третя статті 130 ГПК України не може бути застосована, та витрати на професійну (правничу) допомогу мають бути залишені за позивачем та не покладаються на відповідача;
- неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду із постанови від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к про те, що подання позовної заяви протягом одного року з дати ДТП без подання заяви про виплату є альтернативно можливим способом захисту порушеного права позивача;
- значний суспільний інтерес та виняткове значення справи для ПрАТ "СК "УНІКА", оскільки, на його думку, суд обмежив право на відшкодування професійної правничої допомоги за наявності гарантованої можливості звернення з позовом до суду без попереднього звернення до Відповідача із заявою про таку виплату, як передбачено постановами Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16, від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15, від 12.02.2021 у справі № 910/6013/20.
Узагальнені доводи відзиву
13. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти її задоволення. Стверджує про необґрунтованість та безпідставність доводів Позивача. З позицією судів попередніх інстанцій повністю погоджується, а тому просить оскаржені ухвалу і постанову залишити без змін, а у задоволенні касаційної скарги відмовити.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
14. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, розглянув аргументи відзиву на касаційну скаргу, перевірив правильність дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
16. Відповідно до вимог статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
17. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
18. Частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
19. Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
20. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
21. Так, Верховний Суд враховує, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без винесення судового рішення по суті спору у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
22. Відповідно до частини четвертої статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу та вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
23. Розподіл судових витрат - окрема процесуальна дія суду, яка прямо залежить від результату розгляду справи (задоволення позовних вимог, відмова у задоволенні позову, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо).
24. Розподіл судових витрат регулюється статтями 129, 130 Глави 8 "Судові витрати" ГПК України.
25. При цьому вказані статті застосовуються за різних (взаємовиключних) результатів розгляду справи: приписи статті 129 ГПК України - при вирішенні спору по суті, у той час як керуватися вимогами статті 130 цього Кодексу суд має при закритті провадження у справі або при залишенні позову без розгляду.
26. У справі № 910/6612/24, що розглядається, місцевий господарський суд ухвалою від 07.01.2025 закрив провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
27. При цьому суд обґрунтовано виснував, що станом на час її судового розгляду права Позивача не були порушені, а Відповідачем не було построчено виконання свого обов`язку із здійснення страхового відшкодування, оскільки ПрАТ "СК "Уніка" не зверталось до ПрАТ "УТСК." із заявою про виплату такого відшкодування в порядку статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". І хоча Позивач не був позбавлений права звернутися безпосередньо до суду без попереднього звернення до Відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, втім на момент такого звернення Відповідачем не порушувалися, не заперечувалися та не оспорювалися права та законні інтереси Позивача. Тобто Відповідач жодним чином не переслідував протиправну мету - порушення прав та інтересів Позивача.
28. Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 906/201/21, суд має застосовувати приписи частини дев`ятої статті 129 ГПК України за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
29. Проте, не зважаючи на те, що спір у цій справі не було вирішено по суті, а розгляд справи закінчився закриттям провадження, суд при розподілі судових витрат застосував норми статті 129 ГПК України, у той час як за таких обставин підлягала застосуванню стаття 130 цього Кодексу "Розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду".
30. Вказане залишилося і поза увагою суду апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку.
31. Як вбачається зі змісту статті 130 ГПК України, саме вона врегульовує спосіб та порядок розподілу судових витрат за різних підстав закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду з урахуванням особливостей зазначених процесуальних дій.
32. Системний аналіз цієї статті свідчить про те, що її приписи сформовані з урахуванням особливостей процесуальної поведінки позивача, яка у подальшому призвела до закриття провадження у справі (звернення у порядку господарського судочинства з позовом, що не підлягає розгляду у такому порядку, подання позову за відсутності його предмета, наявність судового рішення між тими ж сторонами з того ж предмета спору, розгляд аналогічного спору іншим судом тощо).
33. Враховуючи наведене, законодавець у статті 130 ГПК України передбачив способи та особливості розподілу судових витрат у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи, укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, у разі відмови позивача від позову, якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
34. При цьому, частиною п`ятою статті 130 ГПК України чітко передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
35. Тобто зазначена норма надає лише відповідачу право вимагати компенсації понесених у справі витрат та виключно у випадку необґрунтованості дій позивача. Натомість права позивача на заявлення вимог про компенсацію здійснених ним судових витрат у цьому випадку цією нормою не передбачено.
36. У вказаному висновку колегія суддів звертається до власного правового висновку, викладеного у постанові від 20.03.2025 у справі № 910/10548/24 (спір між тими ж сторонами, з тих же підстав щодо іншого страхового випадку) і за цим аргументи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми частини третьої статті 130 ГПК України у подібних правовідносинах відхиляє.
37. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили Позивачу у відшкодуванні заявлених витрат на правничу допомогу, однак з урахуванням прийнятого судом процесуального рішення у справі, повинні були керуватися статтею 130 ГПК України, а не приписами статті 129 цього Кодексу.
38. Виходячи з наведеного та беручи до уваги встановлені обставини справи, Верховний Суд висновує про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для стягнення з ПрАТ "УТСК." на користь ПрАТ "СК "Уніка" судових витрат на правничу допомогу, понесених останнім при поданні позову у цій справі.
39. Також колегія суддів зазначає, що посилання судами попередніх інстанцій на статтю 129 ГПК України замість статті 130 цього Кодексу не призвело до постановлення незаконних рішень, тому не може бути підставою для їх зміни чи скасування.
40. Цитовані скаржником у касаційній скарзі висновки Верховного Суду питань розподілу судових витрат взагалі не стосуються, а тому посилання на них є очевидно формальними та декларативними.
41. За цим, заявлена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження в межах здійснення касаційного провадження у цій справі не підтвердилась.
42. Щодо ж поданого скаржником клопотання про передачу цієї справи на розгляд спеціалізованої палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, то колегія суддів у його задоволенні відмовляє, адже, по-перше, поділяє наведений вище висновок Верховного Суду із постанови від 20.03.2025 у справі № 910/10548/24 і підстав для відступу від нього не вбачає, а по-друге, висновки Великої Палати Верховного Суду, які цитує заявник у своєму клопотанні, надані судом касаційної інстанції у неподібних цій справі правовідносинах, відтак є нерелевантними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
43. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
44. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
45. Виходячи з наведених приписів, підстав для задоволення поданої касаційної скарги ПрАТ "УНІКА" немає, тому оскаржені ухвала і постанова судів попередніх інстанції підлягають залишенню без змін, однак з урахуванням мотивів цієї постанови.
За таких обставин, керуючись статтями 300 301 304 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 і ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 у справі № 910/6612/24 залишити без змін з урахуванням мотивів цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.