ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/6899/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

позивача - Сторожука Д.І.,

відповідача - Шляхетського А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Креін Юкреін"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 (головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 (суддя Чинчин О.В.)

у справі №910/6899/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Креін Юкреін"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Креін Юкреін" (далі - ТОВ "Креін Юкреін") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування") про зобов`язання АТ "Укргазвидобування" виконати умови договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 11.08.2017 №УГВ 6262/11-17 шляхом направлення на юридичну адресу ТОВ "Креін Юкреін" відповідно до п.5.2 договору рознарядки на поставку кранів автомобільних на спец шасі в/п 40т ТМ "TADANO" моделі ATF40G-2 у кількості 6 штук.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини невиконання відповідачем умов договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 11.08.2017 №УГВ6262/11-17 щодо направлення рознарядки, в якій має бути зазначено місце поставки товару, його кількість, номенклатура, тощо, що зумовило виникнення ситуації, коли невиконання умов договору поставки перебуває у прямому зв`язку із нездійсненням саме відповідачем дій щодо дотримання умов постачання товару.

1.3.Заперечення проти позову мотивовані тим, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, відповідач направляв на адресу позивача рознарядку, що підтверджується частковою поставкою товару. Крім того відповідач вважає, що направлення рознарядки є його правом, а не обов`язком.

2.Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

2.1.11.08.2017 року між ПАТ "Укргазвидобування", яке змінило найменування на АТ "Укргазвидобування" (покупець), та ТОВ "Креін Юкреін" (постачальник) було укладено договір поставки (закупівля товару за власні кошти) №УГВ6262/11-17 (далі - договір), за умовим пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації (далі - товар), що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

2.2.Згідно з пункту 1.2 договору найменування/асортимент товару, одиниця-виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації (далі - специфікація).

2.3.За змістом пункту 3.1 договору ціна договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента).

2.4.Відповідно до пункту 3.2 договору загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору.

2.5.Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації.

2.6.У відповідності до пункту 4.2 договору до рахунка додаються підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна.

2.7.В пункті 5.1 договору узгоджено строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до Договору.

2.8.За умовами пункту 5.2 договору обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV договору.

2.9.Пунктом 5.3 договору визначено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.

2.10.Відповідно до пункту 5.4 договору за вимогою покупця постачальник письмово повідомляє покупця і вантажоотримувача про готовність до відвантаження товару шляхом направлення листа (для резидента). Постачальник за 15 днів до дати відвантаження товару зобов`язаний надати покупцю (факсом або електронною поштою) наступну інформацію: номенклатуру товару, вартість товару, кількість місць, габарити товару, вага нетто/брутто. Відвантаження товару здійснюється після отримання постачальником погодження покупця (для нерезидента).

2.11.Згідно з пунктом 5.4.1 договору за вимогою покупця або вантажоотримувача постачальник зобов`язаний відвантажувати товар в присутності уповноважених представників покупця.

2.12.За умовами пункту 5.6 договору постачальник надає на адресу покупця наступні документи: товаросупровідні документи (товарно-транспортна накладна); сертифікат якості та/або паспорт виробника (на вибір покупця); відвантажувальна специфікація (акт завантаження) або пакувальний лист (за вимогою покупця); сертифікат походження (за вимогою покупця); сертифікат відповідності (за вимогою покупця); інвойс (для нерезидента); інші документи, на вимогу покупця, у разі проведення митного оформлення товару покупцем.

2.13.Пунктом 5.7 договору визначено, що постачальник зобов`язаний надати покупцю додатково до документів, зазначених у пункті 5.6 договору, наступні документи:

-при здійсненні перевезення товару залізничним транспортом: для резидента - оригінал акта приймання-передачі товару та копію залізничної накладної; для нерезидента - оригінали акта приймання-передачі товару та залізничної накладної (пункт 5.7.1 договору);

-при здійсненні перевезення товару автотранспортом: для резидента - оригінал акта приймання-передачі товару або видаткової накладної, другий примірник товарно-транспортної накладної (ф. №1-ТН) та копію товарно-транспортної накладної; для нерезидента - оригінали акта приймання-передачі товару та міжнародної автомобільної накладної (СМR) (пункт 5.7.2 договору);

-при здійсненні перевезення товару авіатранспортом: для резидента - оригінал акта приймання-передачі товару та авіаційної накладної; для нерезидента - оригінали акта приймання-передачі товару та авіаційної накладної (Air Waybill) (пункт 5.7.3 договору).

2.14.Відповідно до пункту 5.7.4 договору постачальник до моменту відвантаження товару попередньо погоджує з покупцем надання документів, що вказані в підпунктах 5.7.1 - 5.7.3 та в пунктах 5.4, 5.6 договору (для нерезидента).

2.15.Згідно з пунктом 5.8 договору, якщо постачальник відповідно до умов поставки самостійно здійснює митне оформлення товару, він зобов`язаний надати копії документів, вказаних у пункті 5.7 (для нерезидента) та оформлену згідно з вимогами чинного законодавства України митну декларацію (МД). Товарно-транспортна накладна при перевезенні товару автотранспортом повинна бути оформлена відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, чинних на день складання товарно-транспортної накладної. Відправлення вказаних документів здійснюється постачальником протягом 2 робочих днів з дати поставки, нарочним або рекомендованим листом кур`єрською поштою, але в будь-якому разі не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

2.16.Пунктом 5.9 договору встановлено, що по прибуттю товару в кінцевий пункт призначення його приймання проводиться безпосередньо вантажоотримувачем.

2.17.Відповідно до пункту 5.10 договору передача та отримання товару (за виключенням передачі або отримання товару на підставі актів приймання-передачі товару) проводиться за довіреністю, відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом АТ "Укргазвидобування".

2.18.Згідно з пунктом 5.12 договору відповідальність за правильність та повноту оформлення товаросупровідних документів і наслідки, пов`язані із затримками при постачанні товару, приймає на себе постачальник.

2.19.Відповідно до пункту 5.17 договору порядок і строки повернення тари, умов розрахунків за тару обумовлюються у специфікації.

2.20.Сторони погодили, що покупець зобов`язаний приймати поставлений товар, у разі відсутності зауважень, згідно з актом приймання-передачі товару або видатковою накладною (пункт 6.1.2 договору).

2.21.За умовами пункту 6.3 договору встановлено обов`язок постачальника забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором та специфікацією.

2.22.Відповідно до пункту 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим договором.

2.23.Договір згідно з пунктом 10.1 набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

2.24.Специфікацією до договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 11.08.2017 №УГВ6262/11-17 сторони погодили, що поставляється товар: кран автомобільний на спецшасі в/п 40т ТМ "TADANO" моделі ATF40G-2 у кількості 9 шт.; загальна вартість товару 158399992,80 грн у т.ч. ПДВ 26399998,80 грн.; умови поставки товару: DDP-склад (станція) призначення (згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМ-2010. Пункт поставки згідно з пунктом 12 специфікації); строк поставки товару - до 31.12.2017; відвантаження товару за рознарядкою покупця; реквізити вантажоотримувача: Філія "УГВ-Сервіс", Полтавська обл., Машівський р-н, с. Селещина, вул. Б. Хмельницького, 9, центральний склад №1; БУ "Укрбургаз" (УБК), м. Красноград, Харківської обл., вул. Українська, 165, Красноградська база ВТЗіК.

2.25.Відповідно до додаткової угоди від 27.03.2018 №1 до договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 11.08.2017 №УГВ 6262/11-17 сторони виклали таблицю специфікації в новій редакції та визначили загальну вартість товару 159862125,34 грн у т.ч. ПДВ 26643687,56 грн.

2.26.ТОВ "Креін Юкреін" листом від 17.10.2017 №17-10-2017/1 повідомило ПАТ "Укргазвидобування" про зміну графіку поставки, зазначивши наступні періоди поставки: з 15 по 30 листопада 2017 - 2 одиниці товару, у період з 01 по 30 грудня 2017 - інші 7 одиниць.

2.27.Листом від 27.12.2017 №163 ТОВ "Креін Юкреін" повідомило ПАТ "Укргазвидобування" про те, що строк постачання буде збільшений з незалежних від постачальника причин, оскільки завод виробник прийняв рішення замінити комплектуючі з ймовірними дефектами та час на зміну комплектуючих прямо відобразився на строках їх кінцевого виготовлення, відповідно на строк постачання, обумовлений договором, тому з урахуванням вихідних і святкових у Європі днів, постачання автомобільних кранів марки "TADANO ATF40G-2" у кількості 9 одиниць за договором буде здійснено у строк до 31.01.2018.

2.28.Між сторонами складено та підписано акти приймання-передачі товару: від 27.03.2018, згідно з яким постачальник передав, а покупець прийняв кран автомобільний моделі "TADANO АTF 40G-2" WFN2RUJG7H2040309 у кількості 1 шт. загальною вартістю 19062131,74 грн з ПДВ; від 19.06.2018 №138, згідно з яким постачальник передав, а покупець прийняв кран автомобільний моделі "TADANO АTF 40G-2" у кількості 2 шт. загальною вартістю 35199998,40 грн з ПДВ.

2.29.За товарно-транспортною накладною №1 від серпня 2018 ТОВ "Креін Юкреін" є замовником, вантажовідправником та автомобільним перевізником, а БУ "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування" є вантажоодержувачем кранів автомобільних моделі "TADANO АTF 40G-2" WFN2RUJG7H2040314, WFN2RUJG7H2040313, WFN2RUJG7H2040312.

2.30.Відповідно до акта прийому-передачі на тимчасове зберігання від 06.08.2018 постачальник передав, а Філія БУ "Укрбургаз" АТ "Укргазвидобування" прийняла на тимчасове зберігання три крани автомобільні моделі "TADANO АTF 40G-2" за серійними номерами: WFN2RUJG7H2040312, WFN2RUJG1J2040313, WFN2RUJG3J2040314.

2.31.Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що частково виконав умови договору, а саме поставив товар покупцю лише в кількості 3 одиниць, а 6 одиниць товару є недопоставленими, проте відповідачем в свою чергу не виконуються умови пункту 5.2 договору щодо направлення позивачу рознарядки на поставку кранів автомобільних на спец. Шасі в/п 40т ТМ "TADANO№ моделі ATF40G-2 у кількості 6 штук.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 07.07.2021 у справі №910/6899/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Креін Юкреін" до АТ "Укргазвидобування" про зобов`язання вчинити дії відмовив у повному обсязі.

3.2.Судові рішення мотивні тим, що позивачем не зазначено у позові та не доведено суду які саме його права були порушені з боку відповідача та яким чином зобов`язання АТ "Укргазвидобування" виконати умови договору шляхом направлення на юридичну адресу ТОВ "Креін Юкреін" відповідно до пункту 5.2 договору рознарядки на поставку кранів автомобільних на спец. Шасі в/п 40т ТМ "TADANO" моделі ATF40G-2 у кількості 6 штук відновить порушені права позивача з урахуванням того, що судом враховано отримання ним відповідної рознарядки.

3.3.Також суди зазначили, що ні умовами договору, ні актами цивільного законодавства не встановлено обов`язку відповідача подати позивачу саме письмову рознарядку на поставку товару, а тому у суду відсутні правові підстави примушувати відповідача до вчинення вказаних дій.

3.4.За висновками судів, відсутність порушення прав та законних інтересів ТОВ "Креін Юкреін" є самостійною достатньою підставою для відмови у позові.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ТОВ "Креін Юкреін" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в прохальній частині якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 у справі №910/6899/21 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Креін Юкреін" до АТ "Укргазвидобування" про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

4.2.Підставою касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №911/2793/18 щодо застосування статей 11 16 509 525 526 610 612 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.3.За твердженнями скаржника, невиконання відповідачем умов договору, а саме пункту 5.2 щодо направлення рознарядки позбавило позивача можливості здійснити відвантаження товару та його фактичну поставку у строк до 31.12.2017, навіть якщо б товар був у його розпорядженні до зазначеної дати.

4.4.Крім цього, скаржник звертає увагу, що укладений між сторонами договір містить пряму заборону на поставку товару без рознарядки (пункт 5.2 договору) та відповідальність за поставку товару без отримання рознарядки (пункт 7.5 договору), відтак зазначає, що звертаючись з даним позовом до суду намагається не порушувати умов договору та виконати їх належним чином.

4.5.АТ "Укргазвидобування" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження з огляду на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, визначені пунктом першим частини першої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки правовідносини у справі №911/2783/18, на яку посилається скаржник, та у даній справі не є подібними, у наведеній постанові відсутні висновки щодо правильного застосування перелічених скаржником норм матеріального права.

4.6.При цьому, відповідач вказує на порушення умов договору саме зі сторони позивача, зазначаючи, що три одиниці товару були поставлені за відсутності документів, передбачених умовами договору, у зв`язку з чим їх було прийнято лише на тимчасове зберігання, а три одиниці товару взагалі не були поставлені, що також свідчить про порушення умов договору зі сторони позивача.

4.7.За твердженнями відповідача, обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає способам захисту, визначеним статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, та не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки як свідчать матеріали справи, відповідач направив позивачу рознарядку, що підтверджується частковою поставкою товару, оскільки дії постачальника з поставки товару можуть свідчити про обізнаність постачальника про обсяги поставки товару, який вказується в рознарядках. Крім того, відповідач вважає, що направлення рознарядки є його правом, а не обов`язком.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при здійсненні судочинства застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

5.2.Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

5.3.Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

5.4.При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

5.5.У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, це запобігання тому, щоб відбулося.

5.6.При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

5.7.Надаючи правову оцінку належності обраного особою способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

5.8.Так, у рішенні від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

5.9.Слід враховувати, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 у справі "Артіко проти Італії", пункт 32 рішення від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України"), тобто, у кінцевому результаті, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права.

5.10.Абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 передбачено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

5.11.Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

5.12.За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

5.13.Як визначено статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

5.14.Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

5.15.Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

5.16.Законодавець у частинах першій та другій статті 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.17.Відповідно до частини першої та другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

5.18.Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

5.19.За приписами статей 15 16 ЦК України, статті 20 ГК України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).

5.20.Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

5.21.Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

5.22.Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

5.23.З урахуванням предмета та підстав позову суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №369/10789/14-ц).

5.24.Пунктами 5, 7, 8 частини другої статті 16 ЦК України унормовано, що способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

5.25.Судами встановлено обставини, які свідчать, що сторонами спору укладено договір поставки, за умовим пункту 1.1 якого, постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації (далі - товар), що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар, у встановленому у договорі порядку.

5.26.Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

5.27.Харктерними рисами зобов`язального правовідношення є наявність визначеного кола осіб - учасників зобов`язання - суб`єктів зобов`язання - боржника та кредитора, а також його особливого об`єкта - цивільно-правового обов`язку боржника перед кредитором і, відповідно, права вимоги кредитора до боржника. У зобов`язанні мають бути чітко визначені його суб`єкти та конкретизований його об`єкт. Об`єктом зобов`язання, як й іншого цивільного правовідношення, визнається визначена поведінка зобов`язаної особи. Отже, до елементів зобов`язання належать: суб`єкт (кредитор, боржник, на стороні яких може бути одна або декілька осіб, третя особа); об`єкт (юридичний - визначена поведінка суб`єктів та матеріальний (речі, гроші)); зміст (право вимоги кредитора і обов`язок (борг) боржника).

5.28.За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини перша, друга статті 712 ЦК України). Тобто сторонами зобов`язання з поставки є постачальник та покупець, предметом договору є товар, що становить предмет договору, юридично визначеною поведінкою постачальника є обов`язок поставити товар та прийняти оплату за нього, а покупця - прийняти товар та здійснити оплату за нього, як і визначено сторонами даного спору у укладеному ними договорі.

5.29.Звертаючись з позовом до суду позивач наполягає на неможливості виконати свої зобов`язання за договором щодо поставки товару з огляду на невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо направлення на юридичну адресу ТОВ "Креін Юкреін" відповідно до пункту 5.2 договору рознарядки на поставку кранів автомобільних на спец шасі в/п 40т ТМ "TADANO" моделі ATF40G-2 у кількості 6 штук.

5.30.Втім колегія суддів не вважає, що унормування у договорі того, що (1) обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару; (2) відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки; (3) відвантаження товару без рознарядки забороняється; (4) за відвантаження товару без отримання рознарядки постачальник виплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми товару, відвантаженої без рознарядки (пункт 7.5 договору), створює для відповідача (покупця) обов`язок як для сторони зобов`язання з поставки у спосіб направлення відповідно до пункту 5.2 договору рознарядки на поставку визначеного у договорі товару, який він може бути примушений виконати в натурі на користь позивача, оскільки вони (наведені положення договору): по-перше, з одного боку не створюють для покупця (відповідача) будь-якого позитивного обов`язку як для боржника, з іншого - не надають позивачеві прав кредитора у такому договірному регулюванні; по-друге, за будь яких умов, не є ані юридичним, ані матеріальним об`єктом зобов`язання поставки, а є лише встановленим порядком виконання сторонами зобов`язання, порушення якого може бути підставою для звернення до суду, але у спосіб належний та ефективний для захисту певного права.

5.31.У цьому контексті колегія суддів відзначає, що з урахуванням викладеного у пунктах 5.1 - 5.23 цієї постанови, ефективний захист майнового або немайнового права чи законного інтересу у спосіб примушення до виконання обов`язку в натурі має відбуватися шляхом прийняття судом рішення саме про примусове виконання відповідачем обов`язку в натурі певних дій, які становлять зміст зобов`язання, коли за положеннями закону та/або договору відповідач зобов`язаний був вчинити певні дії стосовно позивача або уникає виконання свого обов`язку. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов`язальних правовідносин між позивачем та відповідачем, зокрема, може мати місце при невиконанні обов`язку сплатити кошти, передати річ кредитору, виконати роботи чи надати послуги. Тоді як заявлена позивачем у цій справі вимога не становить зміст зобов`язання з поставки, унормованого у договорі та/або законі, та не призвела б до поновлення порушеного права позивача здійснити поставку відповідно до умов договору.

5.32.З огляду на викладене вище у сукупності, оскільки визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом, колегія суддів вважає, що обрання позивачем способу захисту, який не відповідає ані змісту правовідносин, ані здатен поновити порушені права, з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

5.33.Вказане відповідає і правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14.05.2019 у справі №910/16744/17 та від 11.06.2019 у справі №910/15893/17, відповідно до якої спосіб захисту права у вигляді примусового виконання обов`язку в натурі передбачає імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо) і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як його було унормовано сторонами в договорі.

5.34.За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про відмову в задоволенні позову ТОВ "Креін Юкреін" про зобов`язання АТ "Укргазвидобування" виконати умови договору шляхом направлення на юридичну адресу ТОВ "Креін Юкреін" відповідно до пункту 5.2 договору рознарядки на поставку кранів автомобільних на спец шасі в/п 40т ТМ "TADANO" моделі ATF40G-2 у кількості 6 штук, зокрема з підстав обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту порушеного права.

5.35. Колегія суддів звертає увагу скаржник, що за обставин, які він намагався довести, належними способами захисту могли б бути позови: (1) щодо виконання зобовязання обов`язку в натурі, а саме прийняти товар, оскільки таке зобовязання відповідача прямо передбачене договором (пункт 1.1 договору) та відповідає змісту договору поставки; (2) про стягнення у зв`язку з невиконанням договору заподіяних збитків; (3) про припинення правовідношення у спосіб розірвання договору, але за будь яких обставин належним, ефективним способом захисту права, який відповідає характеру спірних правовідносин, у даному випадку правовідносин з поставки товару.

5.36.Враховуючи вищевикладене у цій постанові Верховний Суд, проаналізувавши правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №911/2793/18, щодо застосування статей 11 16 509 525 526 610 612 629 ЦК України, статті 5 ГПК України, які, на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі, дійшов висновку, що за результатами розгляду наведеної справи Верховний Суд не формував окремого правового висновку щодо застосування вказаних норми права в контексті спірних правовідносин, а оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечать позиції Верховного Суду, викладеній в постанові, на яку посилається скаржник.

5.37.Оскільки невірно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті (пункт 29 постанови Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №911/269/19), оцінка аргументів сторони щодо обґрунтованості позовних вимог по суті спору має бути зроблена у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивачів до суду у спорі про право із застосуванням належного способу захисту.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат.

6.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2.Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3.За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права, і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.

7. Розподіл судових витрат

7.1.Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Креін Юкреін" залишити без задоволення.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 у справі №910/6899/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

Н.М. Губенко