ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/7341/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт"
про забезпечення позову у справі № 910/7341/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт"
до: публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит";
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання права та визнання договору укладеним
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національний банк України.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" (далі - ТОВ "ФК "Фінтакт", позивач) звернулось 09.05.2023 до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - АТ "Банк "Фінанси та Кредит", Банк, відповідач 1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, відповідач 2) про визнання за позивачем права на завершення процедури електронного аукціону, проведеного 15.07.2021, результат якого оформлений протоколом електронних торгів №-UA-20210608-21392, лот № GL18N019956, з продажу пулу активів, умови продажу яких затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 07.06.2021 № 561 "Про затвердження умов продажу активів АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ФК "Фінтакт" зазначило, що рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.08.2021 № 774, прийнятим на підставі засідання комісії з розгляду скарг та підготовки пропозицій стосовно організації та проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються (витяг з протоколу від 30.07.2021 № 399/21К), результати електронного аукціону були скасовані з підстав, що з 15.07.2021 була відновлена дія ухвали Печерського районного суду міста Києва від 30.09.2020, яка постановлена в рамках кримінального провадження № 42018000000002320, та якою була встановлена заборона на вчинення будь-яких дій з предметом продажу на даному електронному аукціоні. Як вказав позивач, ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.09.2020 була скасована як протиправна ухвалою Київського апеляційного суду від 23.06.2022, а відтак правові підстави для скасування результатів аукціону були відсутні.
12.05.2023 до господарського суду міста Києва від ТОВ "ФК "Фінтакт" надійшла заява про зміну предмета позову, в якій позивачем заявлено додаткову позовну вимогу: про визнання укладеним на підставі результатів відкритих торгів (аукціону) по лоту № GL18N019956, що відбулись 15.07.2021 та зафіксовані протоколом № GFD001-UA-20210608-21392 від 15.07.2021, між ТОВ "ФК "Фінтакт" та АТ "Банк "Фінанси та Кредит" договору купівлі-продажу/відступлення прав за кредитними договорами з суб`єктами господарювання, умови продажу яких затверджено рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 07.06.2021 № 561 "Про затвердження умов продажу активів АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2023 за вказаним позовом, з урахуванням зміни предмета позову, відкрито провадження у справі за № 910/7341/23.
Короткий зміст і підстави заяви про забезпечення позову
До господарського суду міста Києва 12.07.2023 надійшла заява ТОВ "ФК "Фінтакт" від 11.07.2023 про забезпечення позову, в якій позивач просив суд до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/7341/23 забезпечити позов шляхом заборони акціонерному товариству "Прозорро.Продажі" (далі - АТ "Прозорро.Продажі"), а також операторам електронного майданчика, які включені Фондом до переліку осіб, які пройшли кваліфікаційний відбір, вчинення будь-яких дій, направлених на проведення на веб-сайті www.prozorro.sale електронних аукціонів з продажу лоту/лотів, що складається з прав вимоги за:
1) кредитними договорами, що укладені між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "Галичфарм", від 19.09.2007 № 1195-01-07, від 13.06.2008 № 1252-08, від 21.05.2010 № 1318-10, від 26.05.2010 № 1319-10, від 29.06.2010 № 1320-10, від 29.06.2010 № 1321м-10, від 15.11.2012 № 1440-12, та укладеними на забезпечення даних кредитних договорів договорами застави;
2) кредитними договорами, що укладені між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ПАТ "Київмедпрепарат", від 13.06.2008 № 1253м-08, від 01.09.2008 № 1267м-08, від 16.12.2008 № 1276м-08, та укладеними на забезпечення даних кредитних договорів договорами застави.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що Фондом на 24.07.2023 ініційовано проведення електронних торгів з продажу прав вимог за вищенаведеними кредитними договорами та договорами забезпечення. При цьому, Фонд змінив номер лоту, залишивши перелік кредитних договорів, договорів забезпечення та ціну лоту незмінними. Таким чином, на 24.07.2023 на електронні торги виставлений лот № GL18N02430. За доводами позивача, у разі, якщо електронні торги з продажу лоту № GL18N02430 відбудуться та на них буде визначений новий переможець, який сплатить ціну лоту та укладе з Фондом договір купівлі-продажу прав вимог, то у разі, якщо Господарський суд міста Києва дійде висновку про задоволення заявлених ТОВ "ФК "Фінтакт" позовних вимог у даній судовій справі про визнання договору купівлі-продажу прав вимог за кредитними договорами укладеним, ТОВ "ФК "Фінтакт" та новий переможець торгів опиняться у стані правової невизначеності щодо того, хто саме є дійсним власником прав вимог за кредитними договорами та договорами застави.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2023 (суддя Бойко Р.В.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" про забезпечення позову задоволено.
До набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/7341/23 забезпечено позов шляхом заборони акціонерному товариству "Прозорро.Продажі", а також операторам електронного майданчика, які включені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до переліку осіб, які пройшли кваліфікаційний відбір, вчинення будь-яких дій, направлених на проведення на веб-сайті www.prozorro.sale електронних аукціонів з продажу лоту/лотів, що складається з прав вимоги за:
1) кредитними договорами, що укладені між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (ідентифікаційний код 09807856) та ПАТ "Галичфарм" (ідентифікаційний код 05800293) від 19.09.2007 №1195-01-07, від 13.06.2008 №1252-08, від 21.05.2010 №1318-10, від 26.05.2010 №1319-10, від 29.06.2010 №1320-10, від 29.06.2010 №1321м-10, від 15.11.2012 №1440-12 та укладеними на забезпечення даних кредитних договорів договорами застави;
2) кредитними договорами, що укладені між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (ідентифікаційний код 09807856) та ПАТ "Київмедпрепарат" (ідентифікаційний код 00480862) від 13.06.2008 №1253м-08, від 01.09.2008 №1267м-08, від 16.12.2008 №1276м-08 та укладеними на забезпечення даних кредитних договорів договорами застави.
Задовольняючи вказану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами вчиняються дії, направлені на подальший пошук покупців (продаж) таких активів, зокрема, шляхом призначення на підставі рішень Фонду про проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу у складі лоту № GL18N02430 належних АТ "Банк "Фінанси та Кредит" майнових прав, які випливають з кредитних договорів від 19.09.2007 № 1195-01-07, від 13.06.2008 № 1252-08, від 21.05.2010 № 1318-10, від 26.05.2010 № 1319-10, від 29.06.2010 № 1320-10, від 29.06.2010 № 1321м-10, від 15.11.2012 № 1440-12, від 13.06.200 № 1253м-08 8, від 01.09.2008 № 1267м-08, від 16.12.2008 № 1276м-08, що укладені між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та суб`єктами господарювання, з усіма забезпеченнями.
Тобто, за висновками місцевого господарського суду, існує обґрунтована ймовірність того, що за час вирішення даного спору та проведення наразі призначених торгів в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" виникне обов`язок з укладення договору купівлі-продажу (відступлення) спірних майнових прав з іншою особою в силу попереднього договору купівлі-продажу/відступлення прав, оформленого протоколом за наслідками проведення таких торгів. Такі обставини при умові задоволення позовних вимог можуть зумовити одночасне існування двох правочинів щодо одного і того ж майна: 1) договору купівлі-продажу (відступлення прав) між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "ФК "Фінтакт", визнаного в межах даної справи укладеним на підставі результатів відкритих торгів (аукціону) по лоту № GL18N019956, оформлених протоколом № GFD001-UA-20210608-21392 від 15.07.2021; 2) попереднього договору купівлі-продажу (відступлення прав) між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та новим покупцем, визначеним за наслідками нового продажу спірних прав, який може бути виконано шляхом укладення основного договору.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновків, що наведене може як ускладнити захист позивачем своїх порушених прав в обраний спосіб, адже за час розгляду справи спірні активи вже можуть бути обтяжені майновими правами нового визначеного покупця за наслідками сплати ним гарантійного внеску та визнання його переможцем, так і нівелювати в цілому можливість відновлення позивачем своїх порушених прав, адже виходячи із чинної на сьогоднішній день практики, неможливим є витребування майна від особи, яка його придбала з прилюдних торгів, на користь особи, в якої існували майнові права на набуття такого майна у свою власність, що виникли до проведення відповідних торгів. З іншого боку, такі обставини (проведення нових торгів за час вирішення даного спору) можуть зумовити порушення прав інших осіб, які не є учасниками даного спору, адже не виключено, що існуватиме новий покупець із діючим попереднім договором купівлі-продажу (відступлення прав), який за наслідками сплати гарантійного внеску породжуватиме в останнього правові очікування щодо набуття у свою власність спірних активів, однак за фізичної неможливості їх реалізації з огляду на відчуження таких активів позивачу у даній справі за наслідками визнання укладеним у судовому порядку договору купівлі-продажу (відступлення прав) на підставі результатів відкритих торгів (аукціону) по лоту № GL18N019956, оформлених протоколом № GFD001-UA-20210608-21392 від 15.07.2021 (у випадку задоволення позову).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 (колегія суддів у складі: Демидова А.М., Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.) ухвалу господарського суду міста Києва від 17.07.2023 скасовано. У задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" про забезпечення позову відмовлено.
Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції, що обставини спірних правовідносин не підпадають під дію визначеної нормами частини сьомої статті 137 ГПК України, пункту 7 частини другої статті 46, частини вісімнадцятої статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборони.
Апеляційний господарський суд зазначив, зокрема про те, що не врахувавши наведених положень законодавства, якими встановлено заборону накладення обмежень на майно банку, який ліквідується, місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що встановлення заборони вчиняти будь-які дії, направлені на проведення електронних аукціонів з продажу права вимоги за кредитними договорами та укладеними на забезпечення цих кредитних договорів договорами застави, за своєю суттю є накладенням обмеження щодо такого майна та фактично призводить до заборони виконання Фондом своїх повноважень щодо реалізації майна АТ "Банк "Фінанси та Кредит", яке ліквідується, а відтак позбавляє Фонд можливості проводити процедуру ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Крім того, апеляційний господарський суд вказав на те, що судом першої інстанції не враховано, що сама процедура реалізації права вимоги за кредитними договорами та договорами, що були укладені на забезпечення виконання відповідних зобов`язань, є складовою процедури ліквідації неплатоспроможного банку -АТ "Банк "Фінанси та Кредит", а відтак забезпечення позову у даній справі має безпосередній вплив на здійснення повноважень Фонду.
Стислий виклад вимог касаційної скарги
ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" звернулося із касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 17.07.2023 - залишити без змін.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначив про неправильне застосування норм матеріального права , а саме:
- "статті 9 Конституції України;
- частини другої статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України";
- правозастосувальної практики Європейського суду з прав людини при застосуванні положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року".
Доводи інших учасників справи. Заяви/клопотання.
У відзиві на касаційну скаргу Фонд заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Національний банк України у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, пов`язані із застосуванням заявлених позивачем заходів забезпечення позову, надав цим обставинам належну правову оцінку і дійшов правильних висновків про відсутність підстав для їх застосування.
До Верховного Суду 24.11.2023 від Банку надійшла заява про закриття касаційного провадження у справі (документ сформовано в системі "Електронний суд" 24.11.2023), в якій відповідач 1 з посиланням на пункт 4 частини першої статті 296 ГПК України просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023.
Банк вважає, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення норм права, з огляду на вже сформовані правові позиції Верховного Суду щодо застосування у спірних правовідносинах норм пункту 2 частини сьомої статті 137 ГПК України, пункту 7 частини 2 статті 46, частини вісімнадцятої статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Втім, відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Враховуючи викладене вище, а також підставу касаційного оскарження, яка обґрунтована предметом касаційного оскарження, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача 1 та закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.
На підставі постанови Правління НБУ від 17.12.2015 № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 757/41519/20-к, зокрема, накладено арешт із встановленням заборони адміністратору електронної торгової системи РROZORRO.ПРОДАЖІ, Державному підприємству "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ", організаторам (операторам, електронним майданчикам) відкритих торгів (аукціонів), а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам, у тому числі переможцю чи переможцям відкритих торгів (аукціонів), у тому числі вже призначених, вчиняти будь-які дії, направлені на проведення відкритих торгів (аукціонів), а також оформлення їх результатів, щодо продажу майнових прав (прав вимоги) за вказаними кредитними договорами та договорами застави, укладеними між ПАТ "Галичфарм" та банківською установою АТ "Банк "Фінанси та Кредит", між ПАТ "Київмедпрепарат" та банківською установою АТ "Банк "Фінанси та Кредит", у тому числі: укладати і підписувати будь-які протоколи відкритих торгів (аукціонів), договори (в тому числі, договори купівлі-продажу, договори відступлення права вимоги тощо), проводити розрахунки (сплачувати платежі, приймати платежі) на підставі протоколів відкритих торгів (аукціонів).
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що:
- ухвалою Київського апеляційного суду від 01.12.2020 у справі № 757/41519/20-к ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 757/41519/20-к залишено без змін;
- ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.01.2021 у справі № 757/1873/21-к відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 757/41519/20-к;
- ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19.02.2021 у справі № 757/4208/21-к задоволено заяву ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та скасовано арешт майна, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 757/41519/20-к;
- ухвалою Київського апеляційного суду від 23.03.2021 у справі № 757/4208/21-к скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19.02.2021 у справі № 757/4208/21-к;
- ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20.05.2021 у справі № 757/17072/21-к задоволено заяву ТОВ "Завод-інвест" та скасовано арешт майна, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 757/41519/20-к;
- Фондом організовано проведення торгів, на яких 15.07.2021 переміг заявник (ТОВ "ФК "Фінтакт");
- ухвалою Київського апеляційного суду від 15.07.2021 у справі № 757/17072/21-к скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20.05.2021 у справі №757/17072/21-к;
- рішенням Фонду від 02.08.2021 № 774 на підставі протоколу від 30.07.2021 № 399/21К скасовано результати торгів, проведених 15.07.2021;
- ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11.11.2021 у справі № 757/47345/21-к відмовлено представнику Фонду у скасуванні арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 757/41519/20-к;
- ухвалою Київського апеляційного суду від 23.06.2022 у справі № 757/41519/20-к ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 757/41519/20-к скасовано.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2023 у справі № 910/7341/23 задоволено заяву ТОВ "ФК "Фінтакт" про забезпечення позову та до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/7341/23 заборонено особам, які здійснюють організацію та проведення відкритих торгів (аукціонів), адміністраторам електронної торгової системи ProZorro.Продажі, АТ "Прозорро.Продажі" вчинення будь-яких дій, направлених на організацію та/або проведення 19.05.2023 "голандського" аукціону з продажу лоту № GL18N119797, що складається з прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з суб`єктами господарювання, а саме - права вимоги за кредитними договорами № 1195-01-07 від 19.09.2007, № 1252-08 від 13.06.2008, № 1318-10 від 21.05.2010, №1319-10 від 26.05.2010, № 1320-10 від 29.06.2010, № 1321м-10 від 29.06.2010, № 1440-12 від 15.11.2012, № 1253м-08 від 13.06.2008, № 1267м-08 від 01.09.2008, № 1276м-08 від 16.12.2008, що укладені з юридичними особами, із забезпеченням.
В обґрунтування заяви від 11.07.2023 про забезпечення позову позивач зазначив, що незважаючи на приписи ухвали від 18.05.2023 у даній справі, Фондом на 24.07.2023 ініційовано проведення нових електронних торгів з продажу прав вимог за вищенаведеними кредитними договорами та договорами забезпечення, і в разі, якщо такі електронні торги відбудуться і на них буде визначений новий переможець, який сплатить ціну лота та укладе з Фондом договір купівлі-продажу прав вимог, то в разі задоволення позовних вимог ТОВ "ФК "Фінтакт" у даній справі позивач та новий переможець торгів опиняться у стані правової невизначеності щодо того, хто саме є дійсним власником прав вимог за кредитними договорами та договорами застави.
Касаційне провадження
У зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023, який наявний в матеріалах справи.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
Переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, вбачається, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого суду, виявив порушення норм процесуального права (статті 137 ГПК України), які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильне застосування норм матеріального права (Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
За змістом статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; заборони забезпечення позову таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Водночас, законодавець встановлює також обмеження у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом прямої заборони на застосування окремих заходів забезпечення позову. Такі заборони передбачені, зокрема, положеннями статті 137 ГПК України.
Так, згідно з частиною сьомою статті 137 ГПК України в редакції Закону України від 13.05.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" (далі - Закон № 590-ІХ) не допускається забезпечення позову шляхом:
1) накладення арешту на майно (активи), у тому числі грошові кошти, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, або банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яке належить або підлягає передачі чи сплаті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і знаходиться у нього чи інших осіб;
2) встановлення заборони або обов`язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", їх посадовим особам, іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна (активів) банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, вчиняти певні дії або встановлення обов`язку для таких осіб утримуватися від вчинення певних дій.
Отже, законодавець заборонив застосування таких заходів забезпечення позову, що передбачають, зокрема:
- арешт майна (активів) банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- та/або заборону або обов`язок Фонду, банку, що ліквідується, вчиняти певні дії (обов`язок утримуватися від вчинення певних дій) під час реалізації Фондом майна (активів) банку.
Верховний Суд звертає увагу на те, що правовідносини з продажу активів банку у процедурі його ліквідації регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), який встановлює спеціальний порядок та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідації.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ "Банк "Фінанси та Кредит" перебуває в процедурі ліквідації. Його виведення з ринку здійснює Фонд у межах повноважень, визначених статтею 48 Закону.
За змістом статті 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо: підготовки до запровадження процедури виведення банку з ринку, у тому числі організаційні заходи щодо проведення відкритого конкурсу та визначення найменш витратного способу виведення банку з ринку; проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
До повноважень виконавчої дирекції Фонду при здійсненні тимчасової адміністрації та ліквідації банків входить визначення порядку та способів реалізації майна банку, що ліквідується (пункт 14 частини п`ятої статті 12 Закону).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 48 Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.
Отже, до компетенції Фонду належить можливість вчинення дій від імені банку, який ліквідується, зокрема, щодо відчуження майна (активів), включених до ліквідаційної маси банку.
З дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається (пункт 7 частини другої статті 46 Закону ).
Не допускається забезпечення позову шляхом встановлення заборони або обов`язку Фонду, банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до цього Закону, їх посадовим особам, іншим особам під час реалізації Фондом майна (активів) банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, вчиняти певні дії або шляхом встановлення обов`язку для таких осіб утримуватися від вчинення певних дій (пункт 2 частини сьомої статті 137 ГПК України, частини вісімнадцята статті 51 Закону).
Положення вказаних норм законодавства вказують на неможливість забезпечення позову шляхом заборони Фонду утримуватися від вчинення певних дій під час здійснення ліквідаційної процедури банку та виведення його з ринку. Зокрема, це стосується і зупинення дій рішення виконавчої дирекції Фонду в частині реалізації включених до складу лоту майнових прав.
Такі висновки наведені у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20,
Частина сьома статті 137 ГПК викладена в редакції Закону №590-IX від 13.05.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" (далі - Закон №590-IX).
Закон №590-IX має на меті підвищення ефективності застосування Фондом можливих механізмів виведення банків з ринку та збільшенню кількості кредиторів, прийнятий для удосконалення законодавчих норм, які визначають особливості судового провадження у справах щодо виведення банків з ринку.
В пояснювальній записці до Закону №590-IX зазначено, що європейське законодавство передбачає можливість оскарження рішень компетентних/ наглядових органів з питань санації у суді, але при цьому встановлює, що таке оскарження не призупиняє виконання рішення компетентного органу (Чехія, Австрія, Литва та Латвія).
Таким чином, законодавець передбачив, що заборона вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Фонду утримуватися від вчинення певних дій під час здійснення ліквідаційної процедури банку та виведення його з ринку спрямована на забезпечення оперативності, ефективності процедур, які мають бути застосовані Фондом для збереження вартості майна (активів) банку та зняття соціальної напруги у суспільстві серед вкладників та кредиторів такого банку.
Такі ж висновки наведені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №910/16060/21.
Верховний Суд у постанові від 06.08.2019 у справі № 910/16477/18 (пункти 26, 28) дійшов таких висновків:
Встановлення заборони вчиняти будь-які дії, направлені на проведення відкритих торгів (електронних аукціонів, голландських аукціонів), а також оформлення їх результатів, щодо продажу лоту відносно продажу права вимоги за кредитним договором фактично призводить до заборони виконання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо реалізації майна банку, який ліквідується. Тому, навіть у разі якщо в судовому рішенні зазначено, що заборона не стосується Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, враховуючи, що сама процедура реалізації права вимоги за кредитним договором є складовою процедури ліквідації неплатоспроможного банку, а тому забезпечення позову опосередковано впливає на здійснення повноважень Фонду.
Приписами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлена заборона накладення обмежень на майно банку, який ліквідується. Заборона проводити відкриті торги щодо продажу права вимоги за кредитним договором за своєю суттю є накладенням обмеженням щодо такого майна, яка позбавляє можливості Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проводити процедуру ліквідації відповідного банку.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у справі, яка переглядається, заявник, серед іншого, просить суд заборонити дії щодо продажу, відчуження (відступлення) в будь-якій спосіб права вимоги (їх частини) майнових прав або будь-яких інших прав за кредитними договорами, а також дії щодо проведення та оформлення результатів торгів, що по суті встановлює заборону для проведення електронних торгів щодо продажу майна відповідача 1, що ліквідується, а тому свідчить про фактичну заборону вчинення дій саме для Фонду (відповідача 2), оскільки останній і вчиняє дії щодо проведення таких торгів, тоді як вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову підпадає під заборону, визначену частиною сьомою статті 137 ГПК України.
Вжиття заходів забезпечення позову у вигляді, в якому просить позивач, а саме: заборони акціонерному товариству "Прозорро.Продажі", а також операторам електронного майданчика, які включені Фондом до переліку осіб, які пройшли кваліфікаційний відбір, вчинення будь-яких дій, направлених на проведення на веб-сайті www.prozorro.sale електронних аукціонів з продажу лоту/лотів, що складається з прав вимоги за кредитними договорами та укладеними на забезпечення даних кредитних договорів договорами застави, за своєю суттю є накладенням обмеження щодо такого майна та фактично призводить до заборони виконання Фондом своїх повноважень щодо реалізації майна АТ "Банк "Фінанси та Кредит", яке ліквідується, а відтак позбавляє Фонд можливості проводити процедуру ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Судом касаційної інстанції відхиляються наведені в касаційній скарзі доводи скаржника як такі, що не ґрунтуються на правильному тлумаченні і застосуванні вище наведених норм права.
Суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2020 №4241/03, §54, ЄСПЛ) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Водночас суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже підстав для її зміни чи скасування немає.
Судові витрати
Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі №910/7341/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова