?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/7507/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Березюк Л.В. - адвокат (довіреність від 03.01.2022 №125)
відповідача - Гріщенко В.І. - директор (витяг з ЄДРЮО),
Федьков О.О. - адвокат (ордер від 10.05.2022 №ВХ1027903)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс"
на рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2021 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022
за позовом підприємства з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс"
про зобов`язання вчинити дії.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Підприємство з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес" (далі - ПІІ "Ост-Вест Експрес", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (далі - ТОВ "ВВ Імекс", відповідач) про зобов`язання виконати інструкції позивача, викладені в перших примірниках вантажних накладних CMR № 379111 та №379116, а саме: здійснити повернення вантажу на територію України на адресу ПІІ "Ост-Вест Експрес": Україна, м. Київ, вул. Дніпровська, 1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач як перевізник не виконує вказівки позивача щодо повернення вантажу, який з 02.03.2020 перебуває під митним контролем у митному пункті пропуску Дорогуск, Польща. Вантаж (гербіцид Клетомекс) на підставі договорів-заявок від 28.02.2020 № 14/02 та №15/02, укладених між позивачем та відповідачем, останній зобов`язався перевезти за маршрутом: Україна, с. Н.Дубечня, Київська область - м. Прушков, Польща. Через відсутність дозволу на ввезення товару для захисту рослин на території Польщі з 02.03.2020 вантажівки разом з товаром знаходяться у вантажній зоні під митним контролем. Позивач стверджує, що ним як відправником товару були надані відповідачу нові інструкції, що передбачали повернення вантажу на територію України. Вказівки містяться у наданих відповідачу перших примірниках вантажних накладних CMR № 379111 та №379116. Водночас ці інструкції відповідачем не виконані. Нормативно обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, яка набрала чинності для України 17.05.2007 (далі - Конвенція).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2021 (суддя Ковтун С.А.) задоволено позов ПІІ "Ост-Вест Експрес" до ТОВ "ВВ Імекс". Зобов`язано ТОВ "ВВ Імекс" повернути вантаж згідно з міжнародними товарно-вантажними накладними № 379111 та № 379116 на територію України за адресою: м. Київ, вул. Дніпроводська, 1. Стягнуто з ТОВ "ВВ Імекс" на користь ПІІ "Ост-Вест Експрес" 4 540,00 грн судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 (колегія суддів: Андрієнко В.В., Шапран В.В., Буравльов С.І.) рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2021 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Відповідач, не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю; стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга подана з посиланням на приписи пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та мотивована тим, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
"від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17;
аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) щодо принципів змагальності, які не були дотримані при розгляді справи,
висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 щодо існування права або законного інтересу позивача, за захистом якого він звернувся;
викладених у постанові від 03.05.2018 у справі № 903/449/17 щодо встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів;
викладених у постановах від 04.09.2018 у справі № 911/151/16, від 15.08.2018 у справі № 910/11049/17 та від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12 щодо звільнення від відповідальності особи у тому випадку, коли вона доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.
викладених у постановах від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 30.11.2021 у справі № 910/4224/21, від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19 щодо добросовісності та стандартів поведінки розумного учасника обороту".
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статей 8, 9, 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та статті 12 Конвенції.
5 Доводи інших учасників справи
21.06.2022 ПІІ "Ост-Вест Експрес" подано відзив на касаційну скаргу, в якому міститься клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на касаційну скаргу.
Назване клопотання мотивоване тим, що строк для подання відзиву останнім пропущено з поважних причин.
Згідно зі статтею 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
За приписами частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Частинами першою та другою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30.05.2022 у цій справі встановлено учасникам справи строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 14.06.2022. Ухвалу про відкриття касаційного провадження у даній справі позивачем отримано лише 09.06.2022. Як вже було зазначено, 21.06.2022 від ПІІ "Ост-Вест Експрес" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому міститься клопотання про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу.
З огляду на зазначене та беручи до уваги необхідність забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), Верховний Суд вважає за можливе продовжити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з ініціативи суду.
У відзиві на касаційну скаргу ПІІ "Ост-Вест Експрес" заперечує проти касаційної скарги, вважає її вимоги необґрунтованими, а зазначені в ній доводи безпідставними, вказує, що: господарський суд міста Києва та Північний апеляційний господарський суд під час розгляду справи повно та всебічно дослідили докази і обставини справи, дійшли до вірних та обґрунтованих рішень; просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
Від ТОВ "ВВ Імекс" надійшли пояснення по справі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.
Компанія "МАС GmbH", що зареєстрована за законодавством Німеччини та є її резидентом, 28.02.2020 направила заявку до ПІІ "Ост-Вест Експрес" на перевезення засобів захисту рослин Клетомекс 240 КЕ в кількості 23325 л з митного складу ПІІ "Ост-Вест Експрес": Вишгородський район, с. Нижня Дубечня, вул. Кружки-1, до м. Прушков, Польща.
Ця заявка надана у зв`язку з відмовою ТОВ "МАК Україна ЛТД" від отримання цього товару, отриманого за контрактом від 20.02.2017 № 2017100/001, укладеним з компанією "МАС GmbH". Відмова оформлена сторонами контракту (ТОВ "МАК Україна ЛТД" та компанія "МАС GmbH") додатковою угодою від 20.02.2020 № 7.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що саме на виконання заявки компанії "МАС GmbH" від 28.02.2020, а не договору-доручення від 20.03.2017 №1496, сторонами за яким є ПІІ "Ост-Вест Експрес" та ТОВ "МАК Україна ЛТД", що закінчився 31.12.2017, 28.02.2020 ПІІ "Ост-Вест Експрес" та ТОВ"ВВ Імекс" уклали договір-заявку №14/02 та договір - заявку №15/02 про перевезення вантажів.
Згідно з кожним договором-заявкою вантажем є гербіцид Клетомекс вагою до 20 тонн, дата завантаження 29.02.2020, вартість фрахту складає 1200 євро за курсом НБУ.
У договорах-заявках зазначено, що ПІІ "Ост-Вест Експрес" є відправником вантажу (у реквізитах заявки) та експедитором (у реквізитах для підписання), а ТОВ "ВВ Імекс" - перевізником.
На підставі вищевказаних договорів-заявок 29.02.2020 товар було завантажено на два транспортні засоби, державні номери НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , та між ПІІ "Ост-Вест Експрес" та ТОВ "ВВ Імекс" оформлені міжнародні автомобільні накладні (CMR) № 379116 та № 379111.
Відповідно до CMR № 379116 на транспортні засоби з державними номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_2 завантажено 11788 кг гербіциду (13 місць палет), а відповідно до CMR № 379111 на транспортні засоби з державними номерними знаками НОМЕР_3 / НОМЕР_5 завантажено 14336 кг гербіциду (16 місць палет).
У CMR № 379116 та № 379111 у графі "Відправник" зазначено ТОВ "МАК Україна ЛТД". Водночас ці документи складені ПІІ "Ост-Вест Експрес", і в графі "Підпис та штамп відправника" значиться печатка (штамп) останнього як відправника. Також CMR № 379116 та № 379111 підписані ТОВ "ВВ Імекс" як перевізником.
Оскільки перевезення вантажу пов`язане з вивезенням його за митну територію України, 29.02.2020 здійснено митне оформлення товару, наслідком чого мало місце складання імпортних митних декларацій № UA100340/2020/501389 (стосовно 11788 кг гербіциду, перевезення якого здійснювалось транспортними засобами з державними номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) та UA100340/2020/501388 (стосовно 14336 кг гербіциду, перевезення якого здійснювалось транспортними засобами з державними номерними знаками НОМЕР_3 / НОМЕР_6 ).
Транспортні засоби з вантажем 02.03.2020 прибули на митний пункт пропуску Дорогуск, Польща. Через відсутність дозволу на ввезення товару для захисту рослин на територію Польщі з 02.03.2020 вищевказані транспортні засоби перебувають на митному пункті пропуску Дорогуск РL під митним наглядом. Ці обставини визнаються сторонами, а також встановлені судовими рішеннями господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі № 910/11766/20 та від 19.05.2021 у справі № 910/3259/21, які набрали законної сили. У зазначених справах предметом розгляду були вимоги ТОВ "ВВ Імекс" до ПІІ "Ост-Вест Експрес" про стягнення коштів за простій транспортних засобів з державними номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та НОМЕР_3 / НОМЕР_6 , що завантажені і здійснюють перевезення за договорами-заявками №14/02 і №15/02.
Позивач звернувся до відповідача 09.04.2021 з листом № 41 (копія листа надіслана засобами електронного зв`язку) про повернення до 13.04.2021 вантажу на територію України через митний пост Ягодин.
Відповідач відмовився від виконання вимоги позивача, повідомивши цього ж дня (19.04.2021) останнього (лист № 17, копія якого також надіслана засобами електронного зв`язку) про умови такого повернення, якими є наявність:
- письмової інструкції від ТОВ "МАК Україна ЛТД" як відправника товару;
- перших примірників CMR № 379116 та CMR № 379111;
- оформлених митних декларацій;
- зазначення місця доставки;
- інформації про відповідальну особу за митне оформлення вантажу;
- надання нових договорів- заявок.
14.04.2021 позивач надіслав на адресу відповідача лист від 14.04.2021 № 43 з копіями перших примірників вантажних накладних CMR № 379116 та CMR № 379111 з новими інструкціями. Відповідно до цих інструкцій змінено було адресу доставки вантажу, новою адресою є адреса місцезнаходження митного складу відповідача: м. Київ, вул. Дніпроводська, 1, і зазначено, що перевізник звільняється від відповідальності за будь-які витрати, шкоду і збитки, викликані виконанням цієї інструкції. Вантаж підлягав поверненню невідкладно. В інструкціях зазначені реквізити (номери) митних декларацій, які оформлені для митної процедури повернення (ввезення) товару (від 09.04.2021 № UA100000/2021/846246 та UA100000/2021/846463). Інструкції видані з посиланням на підпункт "а" пункту 5 статті 12 Конвенції.
Відповідно до листа від 22.04.2021 № 46, який 22.04.2021 позивачем надіслано на адресу відповідача з інструкціями по розпорядженню товаром за договорами-заявками від 28.02.2020 № 14/2 та 15/2, додатками до нього є перші примірники вантажних накладних CMR № 379116 та CMR № 379111, а також попередні декларації, оформлених 09.04.2021 № UA100000/2021/846246 та UA100000/2021/846463. У цих деклараціях зазначено, що відправником товару є компанія "МАС GmbH", одержувачем - ТОВ "МАК Україна ЛТД", а ПІІ "Ост-Вест Експрес" є декларантом/представником.
Відповідач визнає факт отримання листів позивача з додатками від 14.04.2021 та від 22.04.2021.
Лист від 22.04.2021 отримано відповідачем 28.04.2021; при його отриманні у поштовому відділенні ВПЗ 02099 складено акт № 28/04. Згідно з цим актом при розкритті поштового відправлення виявлені скан-копії документів замість їх оригіналів, як зазначено в описі вкладення.
Відповідач не виконав нові інструкції позивача CMR № 379116 та CMR № 379111 щодо зміни місця доставки вантажу, заперечуючи наявність у відповідача статусу відправника, та зазначаючи про відсутність перших примірників CMR № 379116 та CMR № 379111 з інструкціями такого відправника.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вирішення спору потребує правового дослідження та аналізу відносин, що виникли як між сторонами, так і відносин, що виникли між компанією "МАС GmbH" і ПІІ "Ост-Вест Експрес", оскільки вони є передумовою перевезення, і їх з`ясування визначає та формує обсяг прав ПІІ "Ост-Вест Експрес" та його статус в організації перевезення.
Як зазначено вище, відносини між компанією "МАС GmbH" та ПІІ "Ост-Вест Експрес" засновані на заявці від 28.02.2020, яка містить доручення на вчинення дії - перевезення засобів захисту рослин Клетомекс 240 КЕ в кількості 23325 л. Це доручення було акцептовано відповідачем та виконано шляхом укладення з ТОВ "ВВ Імекс" договорів - заявок №14/02 та №15/02 про перевезення вантажів.
Отже, звернення компанією "МАС GmbH" до ПІІ "Ост-Вест Експрес" та виконання цього звернення останнім свідчить про договірну природу правовідносин між сторонами, яка заснована на організації перевезення вантажу, а не на безпосередньому самостійному здійсненні ПІІ "Ост-Вест Експрес" такого перевезення. Оскільки однією стороною цих приватноправових правовідносин є компанія "МАС GmbH", яка пов`язана правопорядком іншим, ніж український правопорядок, при визначенні права, що застосовується до цих правовідносин, суди попередніх інстанцій зазначили про те, що слід керуватись приписами Закону України "Про міжнародне приватне право".
Правова природа послуги з організації перевезення притаманна таким правочинам, як транспортне експедирування, до яких, відповідно до статті 32 та пункту 10 частини першої статті 44 Закону України "Про міжнародне приватне право", у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право держави експедитора.
Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини між компанією "МАС GmbH" та ПІІ "Ост-Вест Експрес" регулюється правом України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що договори-заявки №14/02 та №15/02 про перевезення вантажів укладені ПІІ "Ост-Вест Експрес" від власного імені, і це підприємство є підписантом і стороною за вантажними накладними CMR № 379116 та CMR № 379111, воно при укладенні договорів перевезення діяло від власного імені і набуло статусу відправника.
Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що заперечення ТОВ "ВВ Імекс" наявності у спірних перевезеннях у ПІІ "Ост-Вест Експрес" статусу відправника вантажу суперечить попередній поведінці ТОВ "ВВ Імекс", оскільки саме як до відправника вантажу ним були подані позови до ПІІ "Ост-Вест Експрес" про стягнення коштів за простій транспортних засобів, і рішеннями судів (рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі № 910/11766/20 та від 19.05.2021 у справі № 910/3259/21), що набрали законної сили, ці кошти стягнуті з ПІІ "Ост-Вест Експрес" як з відправника вантажу.
7. Касаційне провадження
У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2022, який наявний в матеріалах справи.
8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не виконав нові інструкції позивача CMR № 379116 та CMR № 379111 щодо зміни місця доставки вантажу, заперечуючи наявність у відповідача статусу відправника, та зазначаючи про відсутність перших примірників CMR № 379116 та CMR №379111 з інструкціями такого відправника.
Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
Види транспортно-експедиторських послуги, які надаються експедитором за дорученням клієнтів, передбачені статтею 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV.
За приписами статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом складається міжнародна автомобільна накладна (CMR).
У 2006 році Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція), яка застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
За приписами статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (стаття 9 Конвенції).
Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що, за змістом Конвенції, міжнародна автомобільна накладна (CMR) є формою договору перевезення, сторони за якою і її підписанти - відправник і перевізник. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що договори - заявки №14/02 та №15/02 про перевезення вантажів укладені ПІІ "Ост-Вест Експрес" від власного імені, і це підприємство є підписантом і стороною за вантажними накладними CMR №379116 та CMR № 379111, воно при укладенні договорів перевезення діяло від власного імені і набуло статусу відправника.
Статтею 12 Конвенції передбачено, що відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній. Виключні випадки втрати цього права передбачені частиною другою статті 12 Конвенції, які пов`язані з моментом, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в пункті 1 статті 13 Конвенції.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Конвенція надає право відправнику в односторонньому порядку припинити дію договорів або змінити його умови в частині про місце доставки або одержувача вантажу. Умови такої зміни передбачені частиною п`ятою статті 12 Конвенції.
Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що відповідач не навів обставин та не надав доказів стосовно того, що виконання таких інструкцій є неможливим у той момент, коли він їх одержав, вони порушують нормальний хід його роботи і впливають на відправників чи одержувачів інших вантажів, а також призводять до розбивки вантажу.
Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Так, касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, зазначених в розділі 4 цієї постанови.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, у першу чергу, від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Водночас Верховний Суд у силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд зазначає, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах у справах № 922/51/20 (у якій містяться посилання на постанови у справах № 910/18036/17, № 917/1307/18, № 902/761/18, №917/2101/17, №129/1033/13-ц), № 914/1128/16, № 910/6642/18, №903/449/17, №911/151/16, №910/11049/17, №6-170цс12, №461/9578/15-ц, №390/34/17, №910/4224/21, №910/17876/19, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а зміст перелічених скаржником постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанції норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.
За відсутності подібності правовідносин, суд касаційної інстанції згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Що ж до доводів касаційної скарги позивача, обґрунтованих з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, то Верховний Суд зазначає таке.
Суд касаційної інстанції наділений повноваженням щодо надання висновку щодо застосування норм права у конкретних правовідносинах, а не надання висновку щодо тлумачення норми права чи її застосування в цілому, безвідносно до конкретних правовідносин.
Верховний Суд зазначає, що фактично доводи скаржника у цій частині зводяться до питання оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі і заперечення скаржниками встановлених судами обставин на підставі оцінених доказів, намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій у справі, без урахування меж розгляду справи касаційним судом, а також предмета і підстав позову у цій справі. Тому у Верховного Суду відсутні й підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.
Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанції з такої підстави.
Судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника через їх необґрунтованість щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, наведених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
11. Судові витрати
Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на ТОВ "ВВ Імекс", оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій.
Керуючись статтями 129 296 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" на рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 зі справи № 910/7507/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" на рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 зі справи № 910/7507/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 зі справи № 910/7507/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя В. Селіваненко