ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/7804/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача 1 - Куси Л.І.,

позивача 2 - Куси Л.І.,

відповідача 1 - Сича О.Ю.,

відповідача 2 - Байди В.В.,

третьої особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 (головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Андрієнко В.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 (суддя Щербаков С.О.)

у справі №910/7804/21

за позовом 1. ОСОБА_2 ,

2. ОСОБА_3

до 1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грицик Людмила Олександрівна

про визнання недійсним договору, акта та скасування реєстраційної дії,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень на них

1.1. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про:

- визнання недійсним договору міни частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" (далі - ТОВ НВФ "Криптон") від 20.04.2021, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ;

- визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ НВФ "Криптон" від 20.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С., зареєстрованого в реєстрі за №№521, 522, за яким ОСОБА_4 (відчужувач) передав, а ОСОБА_1 прийняв частку в статутному капіталі ТОВ НВФ "Криптон" у розмірі 33%, яка в грошовому еквіваленті становить 16500 грн;

- скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Людмилою Олександрівною від 22.04.2021, стосовно зміни учасників ТОВ НВФ "Криптон".

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч приписам законодавства та положенням статуту ТОВ НВФ "Криптон", зокрема п.3.8, інші учасники товариства не надавали згоди на відчуження третій особі частки ОСОБА_4 у статутному капіталі товариства, загальні збори не проводились, повідомлення про намір відчужити частку від ОСОБА_4 не надходило.

1.3. ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на положення статуту ТОВ НВФ "Криптон", затвердженого на загальних зборах учасників 22.07.2020 (протокол №39/20), проте, на думку відповідача 2, положення статуту суперечать приписам чинного законодавства та порушують права відповідача 2. Крім того, відповідач 2 зазначив, що його не було повідомлено про проведення 22.07.2020 загальних зборів учасників товариства.

1.4.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грицик Людмила Олександрівна у письмових поясненнях зазначала, що вчинила реєстраційну дію щодо зміни учасника ТОВ НВФ "Криптон" відповідно до законодавства України на підставі поданих ОСОБА_1 документів.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.Згідно з реєстраційною справою ТОВ НВФ "Криптон" та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.04.2021 засновниками (учасниками) та кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи - ТОВ НВФ "Криптон" (ідентифікаційний код - 19136506) були: ОСОБА_2 - розмір внеску до статутного фонду 17000 грн (частка 34%); ОСОБА_3 - розмір внеску до статутного фонду - 16500 грн (частка 33%) та ОСОБА_4 - розмір внеску до статутного фонду 16500 грн (частка 33%).

2.2.20.04.2021 між ОСОБА_1 (сторона 1) та ОСОБА_4 (сторона 2) укладено договір міни (обміну) часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до якого сторона 1 передала у власність стороні 2, а сторона 2 прийняла від сторони 1 частину частки в розмірі 6,6% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТКС" (код ЄДРПОУ 43119226) (далі - товариство 1), в обмін на частку в розмірі 33% в статутному капіталі ТОВ НВФ "Криптон" (код ЄДРПОУ 19136506) (далі - товариство 2) , на умовах, визначених цим договором.

2.3.Сторона 2 передала у власність стороні 1, а сторона 1 прийняла від сторони 2 частку в розмірі 33% в статутному капіталі ТОВ НВФ "Криптон" в обмін на частку в розмірі 6,6% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТКС", на умовах, визначених цим договором.

2.4.Згідно з п.п.3.1 - 3.2 договору право власності на частку в розмірі 6,6% статутного капіталу у товаристві 1 переходить від сторони 1 до сторони 2 з моменту підписання цього договору. Право власності на частку в розмірі 33% статутного капіталу у товаристві 2 переходить від сторони 2 до сторони 1 з моменту підписання цього договору.

2.5.За умовами п.3.3 договору з моменту укладення цього договору та державної реєстрації змін до установчих документів, пов`язаних із зміною складу учасників, сторона 1 стає по відношенню до товариства 2 його новим учасником. До сторони 1 переходять всі права та обов`язки учасника, передбачені чинним законодавством та установчими документами товариства 2.

2.6.Пунктом 3.4 договору визначено, що з моменту укладення цього договору та державної реєстрації змін до установчих документів, пов`язаних із зміною складу учасників, сторона 2 стає по відношенню до товариства 1 його новим учасником. До сторони 2 переходять всі права та обов`язки учасника, передбачені чинним законодавством та установчими документами товариства 1.

2.7.Відповідно до п.3.5 договору сторона 1 з моменту набуття частки в статутному капіталі товариства-2 в розмірі 33% зобов`язується виконати вимоги установчих документів товариства 2, а також нести всі обов`язки учасника, що передбачені установчими документами товариства 2 та чинним законодавством України.

2.8.20.04.2021 ОСОБА_1 (далі - набувач) та ОСОБА_4 (далі - відчужувач) складено та підписано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ НВФ "Криптон" (код 19136506), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С., зареєстрований в реєстрі за №№521,522 до договору міни від 20.04.2021, за яким ОСОБА_4 (відчужувач) передав, а ОСОБА_1 (набувач) прийняв частку в статутному капіталі ТОВ НВФ "Криптон" у розмірі 33%, яка в грошовому еквіваленті становить 16500 грн.

2.9.22.04.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені зміни про юридичну особу ТОВ НВФ "Криптон" стосовно зміни учасників, проведені державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Людмилою Олександрівною.

2.10.Наразі засновниками (учасниками) юридичної особи - ТОВ НВФ "Криптон" (ідентифікаційний код - 19136506) є: ОСОБА_2 - розмір внеску до статутного фонду 17000 грн; ОСОБА_3 - розмір внеску до статутного фонду - 16500 грн, а кінцевими бенефіціарними власниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Криптон" є: ОСОБА_4 - частка 33%; ОСОБА_2 -частка 3%; ОСОБА_3 - 33% та ОСОБА_1 розмір внеску до статутного фонду - 16500 грн.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суду міста Києва рішенням від 16.09.2021 у справі №910/7804/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнив; визнав недійсним договір міни (обміну) часток у статутному капіталі ТОВ НВФ "Криптон" від 20.04.2021, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; визнав недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ НВФ "Криптон" від 20.04.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С. і зареєстрований в реєстрі за №№521,522, і за яким ОСОБА_4 (відчужувач) передав, а ОСОБА_1 прийняв частку в статутному капіталі ТОВ НВФ "Криптон" у розмірі 33%, яка в грошовому еквіваленті становить 16500 грн; скасував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію №1000661070026000645: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, проведену державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицик Людмилою Олександрівною від 22.04.2021, стосовно зміни учасників ТОВ НВФ "Криптон".

3.2.Судове рішення господарського суду першої інстанції мотивовано відсутністю доказів повідомлення ОСОБА_4 позивачів про намір відчужити свою частку на користь ОСОБА_1 , а також доказів отримання ОСОБА_4 згоди на відчуження ним своєї частки, скликання та проведення відповідних зборів учасників для вирішення вказаного питання, що в свою чергу свідчить про те, що згоди учасників товариства на відчуження ним своєї частки надано не було.

3.3.При цьому, місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача 2 стосовно того, що у даному випадку відбувся обмін частками, що не потребувало погодження інших учасників товариства, зазначивши, що у даному випадку відбулося саме відчуження відповідачем 2 своєї частки відповідачу 1, що потребувало отримання згоди інших учасників товариства - позивачів.

3.4.Зважаючи на встановлення факту неправомірності укладеного договору міни та акта приймання-передачі, суд дійшов висновку, що вимога про скасування реєстраційної дії, якою внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, стосовно зміни учасників ТОВ НВФ "Криптон" є правомірною та підлягає задоволенню з метою повного відновлення та захисту корпоративних прав позивачів.

3.5.Апеляційний господарський суд вважав, що наведені судом першої інстанції мотиви не дозволяють визнати незаконним рішення місцевого господарського суду, при цьому вважав за необхідне звернути увагу на ту обставину, що сторони договору міни у пункті 5.4 договору домовилися про нотаріальну форму правочину, пов`язавши чинність договору міни із моментом його нотаріального посвідчення, проте всупереч досягнутим домовленостям не дотрималися її.

3.6.Апеляційний суд зазначив, що оскільки нечинний договір з відчуження частки у статутному капіталі не є правовою підставою набуття права на частку, акт приймання-передачі, яким оформлюється передача корпоративних прав від однієї особи іншій по відношенню до господарського товариства, не може мати самостійного юридичного значення, адже права з частки (корпоративні права) не можуть виникнути раніше, ніж виникло право на об`єкт цивільного обороту, яким є частка.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/7804/21 скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що:

- судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.07.2018 у справі №902/790/16, від 01.06.2021 у справі №910/2388/20, від 15.10.2020 у справі №916/2303/19, від 13.02.2020 у справі №910/3242/18, від 29.10.2020 у справі №910/3233/18, стосовно застосування статей 147 362 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю";

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 217 ЦК України в системному зв`язку із положеннями частини другої статті 220 ЦК України у випадку існування домовленості сторін щодо нотаріального посвідчення договору, укладення його в простій письмовій формі, та складанні в подальшому передавальних документів, які слугують підставою для виникнення юридичних фактів в сфері корпоративних правовідносин, у випадку, коли законом вимога про нотаріальне посвідчення договору положеннями законодавства не вимагається, тобто відсутні випадки, визначені законодавством для визначення таких правочинів як нікчемні, або зумовлюють його обов`язкову недійсність. Зважаючи що сторони вказали на необхідність нотаріального посвідчення договору, однак в подальшому виконали договір в повному обсязі, проте нотаріально не завіряли, чи може такий договір визнаватися недійсним за позовом третьої особи, яка не є стороною договору та захист прав якої передбачає інший спосіб захисту, а не визнання договору недійсним.

4.3.За твердженнями скаржника, норми частини другої статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не містять прямої заборони щодо відчуження учасником товариства своєї частки (чи її частини) будь-якій іншій особі, а лише вказують на можливість передбачити в статуті такого товариства відповідне положення. Водночас ця норма визначає обов`язкову умову, при якій відповідне положення може бути внесене до статуту, а саме одностайне рішення всіх учасників такого товариства.

4.4.Скаржник вказує, що судами не встановлено, чи є визначені пунктом 3.8 статуту обмеження такими, що передбачені законом та такими, що введені в порядку, передбаченому законом, а також не зазначено, яке саме положення (норму) чинного законодавства було порушено відповідачами при укладанні ними договору міни (обміну) частки у статутному капіталі та складанні на його виконання акта приймання-передачі частки.

4.5.Також скаржник вважає, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що неповідомлення ОСОБА_4 інших учасників товариства про намір здійснити відчуження належної йому частки у статутному капіталі товариства в розмірі 33% на умовах укладення договору міни (обміну) жодним чином не впливало на наявні у позивачів корпоративні права, адже незалежно від того чи мало місце таке повідомлення чи ні, позивачі в будь-якому випадку не могли запропонувати відповідачу 2 аналогічних умов, на яких здійснювалося відчуження такої частки у статутному капіталі товариства, адже частка у статутному капіталі ТОВ "ПТКС", на яку в результаті й було здійснено обмін, належала виключно ОСОБА_1 (відповідачу 1) та не могла бути запропонована будь-ким з позивачів.

4.6.Наведене, на переконання скаржника, дозволяє стверджувати про те, що інтереси, за захистом яких позивачі звернулися до суду, не носили реального характеру та не могли бути захищені судом в обраний позивачами спосіб.

4.7.Скаржник звертає увагу на безпідставність застосування судом першої інстанції положень статуту товариства в редакції 2017 року, яка обумовлена не тільки існуванням узагальнення судової практики щодо застосування положень статті 53 Закону України "Про господарські товариства", а й тим, що таке положення статуту товариства не могло і не може бути застосовано через його невідповідність положенням законодавства, чинного на момент затвердження статуту у відповідній редакції.

4.8.За твердженнями скаржника, єдиним належним способом захисту переважного права учасника товариства з обмеженою (додатковою) відповідальністю на придбання частки іншого учасника, яка відчужується, встановленим положеннями статті 362 ЦК України та положеннями частин 5 та 6 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", є переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), що безпідставно не було враховано судами попередніх інстанцій.

4.9.Скаржник зазначає, що положеннями статуту в редакції 2020 року, на які посилались суди попередніх інстанцій, передбачено саме необхідність повідомлення інших учасників товариства про продаж своєї частки учасником та визначено порядок дій такого учасника, в той час як у цій справі ОСОБА_4 було укладено договір міни, а не купівлі-продажу, відповідно статутом не передбачено жодного порядку дій учасника товариства при укладенні такого типу договору та не визначено першочергового права інших учасників на придбання частки при договорі міни.

4.10.Скаржник вказує, що в оскаржуваному договорі сторони дійсно зазначили про необхідність нотаріального завірення даного договору, однак в подальшому вирішили не завіряти договір нотаріально, виконали всі його умови, претензій одна до одної сторони не мають, дійсність договору визнають, законодавством обов`язкового нотаріального посвідчення даного типу договорів не вимагається, в той час, як суд, посилаючись на відсутність нотаріального посвідчення договору міни, визнав його недійсним за позовом третьої особи, яка не є стороною договору.

4.11. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили залишити його без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

4.12.За твердженнями позивачів викладені у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №902/790/16, від 01.06.2021 у справі №910/2388/20, від 15.10.2020 у справі №916/2303/19, від 13.02.2020 у справі №910/3242/18, від 29.10.2020 у справі №910/3233/18 висновки не є релевантними для даної справи №910/7804/21, з огляду на різний суб`єктний склад, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання, та неподібність спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях.

4.13.Позивачі зазначили, що:

- постанова Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №902/790/16 не містить жодних висновків щодо застосування статей 147 362 ЦК України, статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю";

- у наведених справах судами розглядались зовсім інші предмети спору та підстави позову, інший зміст позовних вимог та було встановлено інші фактичні обставини, а також відсутнє однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин;

- переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності не розповсюджується на договір міни, який укладено в даному випадку.

4.14.Позивачі звертають увагу на те, що посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням актуальної судової практики, встановлених судами обставин справи, здійсненої ними оцінки наявних у справі доказів та підстав для задоволення позову, як і не наводить мотивованого обґрунтування того, яким чином висновок щодо застосування норм права вплине на висновки суду апеляційної інстанції та суду першої інстанції, викладені в оскаржених судових рішеннях у цій справі.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (стаття 13 ГПК України).

5.2.Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 14 ГПК України).

5.3.Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не дотримався принципів змагальності та диспозитивної господарського судочинства, з огляду на таке.

5.4.У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша статті 162 ГПК України). Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову (пункт 5 частини другої статті 162 ГПК України).

5.5.У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову (частина перша статті 165 ГПК України).Відзив повинен містити, зокрема, обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права (пункти 4, 5 частини третьої статті 165 ГПК України).

5.6.В апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо) (пункт п`ятий частини другої статті 258 ГПК України). Відзив на апеляційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги (пункт 3 частини другої статті 263 ГПК України).

5.7.Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частини перша-друга, четверта-п`ята статті 269 ГПК України).

5.8.Суд апеляційної інстанції порушив вищенаведені норми у їх сукупності, оскільки вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, позаяк виснував щодо обставин, які він встановив сам, поза межами доводів і аргументів позивачів, на які вони посилалися у позові, і які у відзиві спростовували відповідачі, та які, як наслідок, не були встановлені судом першої інстанції і цей суд, відповідно, щодо них не здійснював правозастосування.

5.9.Відповідно і апеляційна скарга містила аргументи щодо законності і обґрунтованості рішення суду, прийнятого щодо розгляду аргументів і правових позицій сторін спору.

5.10.Так, як зазначалось у цій постанові, позивачі звернулись з вимогами, зокрема, про визнання недійсними договору міни частки у статутному капіталі ТОВ НВФ "Криптон" від 20.04.2021, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , та акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ НВФ "Криптон" від 20.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С., зареєстрованого в реєстрі за №№521, 522, за яким ОСОБА_4 (відчужувач) передав, а ОСОБА_1 прийняв частку в статутному капіталі ТОВ НВФ "Криптон" у розмірі 33% відсотки, яка в грошовому еквіваленті становить 16500 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що всупереч приписам законодавства та положенням статуту ТОВ НВФ "Криптон", а саме п.3.8 останнього, інші учасники товариства не надавали згоди на відчуження третій особі частки ОСОБА_4 у статутному капіталі товариства, загальні збори не проводились, повідомлення про намір відчужити частку від ОСОБА_4 не надходило.

5.11.За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

5.12.Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів повідомлення ОСОБА_4 позивачів про намір відчужити свою частку на користь ОСОБА_1 , а також доказів отримання ОСОБА_4 згоди на відчуження ним своєї частки.

5.13.Разом з цим, апеляційний суд, констатувавши, що наведені судом першої інстанції мотиви не дозволяють йому визнати незаконним рішення місцевого господарського суду про визнання недійсним цього договору, зазначив про недотримання сторонами договору міни частки в статутному капіталі нотаріальної форми правочину, пов`язавши чинність цього договору міни з моментом його нотаріального посвідчення. Тобто залишивши без змін рішення суду першої інстанції про визнання недійсним договору міни, апеляційний суд по суті дійшов взаємовиключних висновків про правомірність рішення суду першої інстанції та нечинність спірного правочину, який за висновками суду апеляційної інстанції не є правовою підставою набуття права на частку в статутному капіталі товариства.

5.14.Щодо висновку про нечинність спірного договору, то апеляційним судом не наведено нормативного обґрунтування такого висновку, а саме не зазначено, чи то цей договір є нікчемним, чи то неукладеним, чи то недійсним (оспорюваним), позаяк мотивувальна частина судового рішення не містить посилання на відповідні норми закону.

5.15.Колегія суддів також враховує, що зазначивши, що всупереч досягнутим домовленостям про нотаріальну форму договору, сторони її не дотрималися, апеляційний суд не надав жодної оцінки тому, що хоч сторони й вказали на необхідність нотаріального посвідчення договору, однак в подальшому, не завіривши його нотаріально, в повному обсязі виконали договір, та жодним чином не заперечують його чинність з огляду на недотримання погодженої ними нотаріальної форми.

5.16.Суд апеляційної інстанції не зазначив, яким чином нечинний правочин у зв`язку з недотриманням його нотаріальної форми може бути визнаний недійсним за позовом третіх осіб, які не є сторонами цього договору, не обґрунтовували свої вимоги недотриманням погодженої сторонами нотаріальної форми правочину, не зазначали яким чином ці обставини порушують їх права.

5.17.Акцентувавши увагу на нечинності укладеного між сторонами договору міни частки в статутному капіталі через недотримання його нотаріальної форми та залишивши при цьому без змін рішення суду першої інстанції про визнання недійсним такого договору, апеляційний суд не надав жодної оцінки доводам відповідачів (апелянтів), наведеним на спростування висновків суду першої інстанції щодо визнання недійсним цього договору, зокрема стосовно: можливості учасником товариства скористатись своїм переважним правом на придбання частки іншого учасника, який має намір відчужити таку частку виключно у випадку укладення договору купівлі-продажу частки в статному капіталі; відсутності в чинному законодавстві заборони на відчуження учасником товариства своєї частки будь-якій іншій особі шляхом укладення договору міни без попереднього повідомлення інших учасників товариства та отримання їхньої згоди на це; застосування до ОСОБА_4 встановлених п.3.8 статуту товариства обмежень щодо відчуження своєї частки в статутному капіталі товариства та їх відповідності чинного законодавству; незазначення положення (норми) чинного законодавства, порушеного відповідачами при укладанні ними договору міни (обміну) частки у статутному капіталі та складанні на його виконання акта приймання-передачі частки.

5.18.При цьому, апеляційний суд не виснував по суті доводів скаржників (відповідачів) та аргументів відзиву позивачів щодо того, яким чином неповідомлення ОСОБА_4 інших учасників товариства про намір здійснити відчуження належної йому частки у статутному капіталі товариства на умовах укладення договору міни вплинуло на права та законні інтереси позивачів, порушило їх переважне право, передбачене статтею 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", на придбання частки іншого учасника товариства, якщо продаж такої частки за оспорюваним договором не відбувався; при укладенні договору міни частки в статутному капіталі жодним з існуючих учасників не могло бути збільшено його частку в статутному капіталі за рахунок її придбання в іншого учасника, тобто не відбулось перерозподілу часток, а лише відбулась заміна учасника товариства з одного на іншого з розподілом часток, який існував до укладення такого договору.

5.19.В контексті зазначеного поза увагою апеляційного суду залишились також доводи апеляційної скарги стосовно обраного позивачами способу захисту їх прав, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких єдиним належним способом захисту переважного права учасника товариства з обмеженою відповідальністю на придбання частки іншого учасника, яка відчужується, встановленим нормами статті 362 ЦК України та положеннями частин п`ятої та шостої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", є переведення на себе прав і обов`язків покупця частки.

5.20.Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

5.21.Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

5.22.За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

5.23.Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

5.24.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

5.25.В порушення наведених вище приписів законодавства, апеляційний суд не надав належної правової оцінки фактичних обставин справи та доводам відповідачів щодо відсутності підстав для визнання недійсними договору міни частки у статутному капіталі ТОВ НВФ "Криптон" та акта приймання приймання-передачі частки, та скасування реєстраційних дій, а також не встановивши порушення судом першої інстанції норм матеріального та/або процесуального права, вийшов за межі доводів та вимог апеляційних скарг, чим порушив права сторін доводити свою позицію, висувати заперечення щодо позицій процесуальних опонентів.

5.26.Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином оцінити всі доводи сторін, установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду даної справи.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.3.За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.5.Перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

6.6.Згідно з частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

6.7.Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також розглянути наведені відповідачами в апеляційній скарзі доводи в спростування висновків суду першої інстанції про визнання недійсними договору міни частки в статутному капіталі та акта приймання-передачі частки та скасування реєстраційних дій, надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

7. Розподіл судових витрат

7.1.Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315-317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 у справі №910/7804/21 скасувати.

3.Справу №910/7804/21 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

Л.В. Стратієнко