?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/8259/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
за участю представників:
АТ "Сбербанк": Ягодка О. О.,
ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування": Корякін Д. В.,
АТ "Державний експортно-імпортний банк України": Пасацька В. В.,
ТзОВ "Азовзагальмаш": Кобаль О. В.,
ТзОВ "ФК "Альтарес Фінанс" та ТОВ "ФК "Експерт Інвест": Середа В. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020
у складі колегії суддів: Доманської М. Л. - головуючої, Полякова Б. М., Пантелієнка В. О.
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2019
у складі судді Чеберяка П. П.
у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альтарес фінанс"
до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування"
про визнання банкрутом
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог
1. Господарським судом міста Києва здійснюється провадження у справі № 910/8259/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альтарес фінанс" (далі - ТзОВ "Фінансова компанія "Альтарес фінанс") до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" (далі - ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування", боржник) про банкрутство.
2. Ухвалою від 20.12.2017 Господарський суд міста Києва визнав вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, зокрема вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк", скаржник) на суму 246 331 046,66 грн.
3. 30.01.2019 Господарський суд міста Києва прийняв у справі постанову, якою визнав ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" банкрутом; відкрив ліквідаційну процедуру; ліквідатором боржника призначив арбітражного керуючого Куделю Марію Олександрівну; вирішив інші процедурні питання.
4. 11.02.2019 на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України опубліковано повідомлення № 57434 про визнання ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" банкрутом.
5. 11.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява АТ "Сбербанк" від 09.04.2019 вих. № 6287/5/06-2 з грошовими вимогами до боржника на суму 905 604 062,31 грн, в якій заявник просить визнати та включити до реєстру вимог кредиторів його поточні вимоги до ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування", зокрема 3 842,00 грн до першої черги реєстру вимог кредиторів та окремо 189 870 433,51 грн - 3 % річних за порушення грошового зобов`язання від простроченої суми за період з 01.06.2016 по 30.01.2019 та 715 729 786,80 грн процентів за користування кредитною лінією за період з 01.06.2016 по 30.01.2019.
6. Заява АТ "Сбербанк" обґрунтована наявністю у боржника заборгованості за договорами про відкриття кредитної лінії, яка виникла після порушення Господарським судом міста Києва ухвалою від 01.06.2016 провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування".
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
7. Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що заявлені АТ "Сбербанк" кредиторські вимоги на суму 905 604 062,31 грн складають відсотки за користування кредитними коштами та проценти на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за період з 01.06.2016 по 30.01.2019 згідно укладених між заявником та боржником таких договорів:
- договору про відкриття кредитної лінії від 01.07.2011 № 17-В/11/24/ЮО/КГ (Кредитний договір № 17) за період з 28.07.2016 по 24.05.2018;
- договору про відкриття кредитної лінії № 41-В/13/24/ЮО/КГ від 26.06.2013 (Кредитний договір № 41);
- договору про відкриття кредитної лінії № 32-В/12/24/КЛ-КБ від 04.09.2012 (Кредитний договір № 32);
- договору про відкриття кредитної лінії № 18-В/11/24/ЮО/КГ від 26.08.2011 (основний договір № 1) та договір про відкриття кредитної лінії № 19-В/11/24/ЮО/КГ від 26.08.2011 (Основний договір № 4) на підставі договору поруки № 17-В/11/24-П-1 від 10.02.2015.
8. Вищезазначеним кредитним договорам кореспондують такі положення щодо строків дії кредитної лінії:
- відповідно до пункту 1.4 кредитного договору № 17 в редакції договору № 45 від 10.02.2015 останній день дії кредитної лінії - 17.02.2016;
- відповідно до пункту 1.4 кредитного договору № 41 в редакції договору № 2 від 10.02.2015 останній день дії кредитної лінії - 17.02.2016;
- відповідно до пункту 1.4 кредитного договору № 32 в редакції договору № 4 від 10.02.2015 останній день дії кредитної лінії - 17.02.2016;
- відповідно до пункту 1.4 основного договору № 1 в редакції договору № 38 від 14.12.2012 останній день кредитної лінії - 17.02.2016;
- відповідно до пункту 1.4 основного договору № 4 в редакції договору № 8 від 14.12.2012 останній день кредитної лінії - 17.02.2016.
9. Із урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій встановили, що строк дії кредитних ліній за вищезазначеними кредитними договорами, укладеними між АТ "Сбербанк" та ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" сплинув 17.02.2016.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. 31.07.2019 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, якою, зокрема відмовив у задоволенні заяви АТ "Сбербанк" з поточними кредиторськими вимогами до ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 905 604 062,31 грн.
11. Ухвала суду першої інстанції в цій частині мотивована тим, що строки кредитування за кредитними договорами, укладеними між АТ "Сбербанк" та ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування", на підставі яких АТ "Сбербанк" заявлено вимоги до боржника, сплинули 17.02.2016, з урахуванням чого нарахування процентів за користування кредитами згідно з цими договорами є безпідставним та необґрунтованим.
12. Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.11.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 910/8259/16 залишив без змін.
13. Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви АТ "Сбербанк" додатково зазначивши, що оскільки строк дії кредитних договорів, на підставі яких боржнику нараховані проценти за користування кредитними коштами закінчився до дня порушення провадження у справі про банкрутство, як і право боржника законно користуватися позиченими коштами, заявлені АТ "Сбербанк" до визнання у справі про банкрутство 3 % річних за період з 01.06.2016 по 30.01.2019 на підставі частини другої статті 625 ЦК України також не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів в силу норм чинного законодавства, позаяк в цьому випадку в силу статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) з дати порушення провадження у цій справі про банкрутство щодо боржника запроваджуються обмеження у вигляді мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, протягом дії якого, зокрема, не застосовується індекс інфляція за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, 3 % річних від простроченої суми.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
14. 14.12.2020 АТ "Сбербанк" поштовим відправленням через апеляційний господарський суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 910/8259/16, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у визнані кредиторських вимог АТ "Сбербанк" в сумі 715 729 786,80 грн скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати в цій частині його поточні кредиторські вимоги до боржника.
Рух касаційної скарги
15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8259/16 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 12.01.2021.
16. Ухвалою від 22.01.2021 Верховний Суд задовольнив заяву судді Верховного Суду Пєскова В. Г. від 22.01.2021 про самовідвід у розгляді у справі № 910/8259/16 за касаційною скаргою АТ "Сбербанк".
17. У зв`язку з ухвалою про самовідвід судді Пєскова В. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8259/16 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021.
18. 25.01.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою залишив касаційну скаргу АТ "Сбербанк" без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків скарги.
19. Ухвалою від 26.02.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 910/8259/16 за касаційною скаргою АТ "Сбербанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 (в частині відмови АТ "Сбербанк" у визнанні поточних вимог до ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" на суму 715 729 786,80 грн); призначив розгляд скарги у відкритому судовому засіданні на 25.03.2021; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.03.2021.
20. 11.03.2021 на адресу Верховного Суду від ПрАТ "Азовзагальмаш" та арбітражного керуючого Куделі М. О. надійшли відзиви на касаційну скаргу АТ "Сбербанк".
21. У зв`язку з перебуванням судді Погребняка В. Я. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., що підтверджується витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.03.2021.
22. Ухвалою від 24.03.2021 Верховний Суд прийняв справу до провадження та постановив розглянути касаційну скаргу АТ "Сбербанк" у раніше визначену судом дату - 25.03.2021.
23. У судове засідання 25.03.2021 з`явилися представники АТ "Сбербанк", ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування", АТ "Державний експортно-імпортний банк України", ТзОВ "Азовзагальмаш", ТзОВ "ФК "Альтарес Фінанс" та ТОВ "ФК "Експерт Інвест", які надали пояснення у справі.
24. Будь-яких заяв, клопотань від інших учасників справи щодо неможливості ним забезпечити участь в судовому засіданні та реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надходило.
25. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
26. Участь учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 26.02.2021 на 25.03.2021 обов`язковою не визнавалась.
27. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 05.02.2004 у справі "Богонос проти Росії").
28. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти учасників справи.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу АТ "Сбербанк"
29. АТ "Сбербанк" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права зазначає, зокрема таке:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для нарахування відсотків поза межами цього строку дії кредитних ліній, застосувавши статті 251 252 530 598 625 1048 1049 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду щодо права нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту в повному обсязі;
- умова договору щодо права нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту охоплює період: правомірного користування кредитними коштами та прострочення виконання кредитного зобов`язання (неправомірного користування кредитом). У пункті 6.2 договору сторонами визначено розмір відсотків, який сплачується по день повного погашення кредиту з урахуванням чого банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Доводи ПрАТ "Азовзагальмаш"
30. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Азовзагальмаш" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги АТ "Сбербанк" та залишити оскаржувані судові рішення без змін, зазначаючи, зокрема таке:
- строк кредитування за усіма договорами на підставі яких нараховані поточні кредиторські вимоги сплив, що підтверджується самим скаржником. Додаткові грошові кошти у вигляді користування кредитом нараховані поза межами строку кредитування, тому нараховані відсотки не підлягають включенню до поточних вимог кредиторів;
- нарахування процентів за кредитом після визначеного сторонами строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредитних коштів відповідно до статті 1050 ЦК України є недопустимим. Вимоги кредиторів, які включають нарахування процентів поза межами такого строку не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів;
- відсотки за правомірне та за неправомірне користування кредитним коштами має бути передбачено окремими пунктами договору.
Доводи ліквідатора боржника арбітражного керуючого Куделі М. О.
31. У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор боржника Куделя М. О. просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Сбербанк", оскільки вимоги кредитора не відповідають положенням чинного законодавства та сформованій практиці Верховного Суду в аналогічних спорах згідно якої неможливо задоволення вимог кредиторів щодо нарахування процентів за кредитами після спливу визначеного договором строку кредитування.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
32. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
35. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
36. Предметом судового розгляду в цій справі є заява АТ "Сбербанк" про визнання поточних грошових вимог до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування".
37. Аналіз змісту доводів касаційної скарги АТ "Сбербанк" свідчить, що останні зводяться до незгоди скаржника із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання кредиторських вимог в частині нарахованих 715 729 786,80 грн процентів за користування кредитними коштами за період з 01.06.2016 по 30.01.2019 та в цілому ґрунтуються на аргументах про погодження сторонами умов договорів щодо нарахування та сплати процентів до дня фактичного повернення кредиту в повному обсязі.
38. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи зважає на таке.
39. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
40. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
41. У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
42. За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
43. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
44. Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
45. За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
46. Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
47. Отже законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).
48. У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
49. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
50. Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
51. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.
52. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
53. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
54. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
55. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
56. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
57. Така правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів (аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, який згодом підтриманий об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15). Відступу в цих висновків суд не вбачає підстав.
58. Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, згідно з пунктом 1.4. кредитних договорів строк дії кредитних ліній за цими договорами сплинув 17.02.2016.
59. Отже, строк кредитування боржника є таким, що закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога АТ "Сбербанк" про визнання поточних грошових вимог, а саме відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.06.2016 по 30.01.2019, обґрунтовано відхилена судами.
60. Звідси безпідставним є доводи скаржника про наявність в АТ "Сбербанк" права з урахуванням погодження сторонами умов договорів щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту, оскільки зі спливом кредитування припинилося право кредитора нараховувати проценти за кредитом.
61. Суд відзначає, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України (висновок сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
62. Якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо стягнення річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України іншим способом, ніж той який передбачено цією нормою, то таке регулювання повинно бути самостійною умовою договору, воно не може ототожнюватися з умовами договору про стягнення процентів за правомірне користування кредитом, передбаченими у порядку статті 1048 ЦК України, оскільки законодавець не ототожнює підстави правомірного та неправомірного користування кредитними коштами (аналогічна правова позиція висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.05.2019 у справі № 910/18618/17, від 02.07.2020 у справі № 910/18618/17, від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16, від 06.02.2020 у справі № 902/5/19, від 10.11.2020 у справі № 916/4932/15).
63. Також є безпідставними посилання скаржника в якості аргументів скарги щодо права нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту на постанову Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/22858/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 формуючи висновки щодо застосування абзацу 2 частини першої статті 1048 та частини 2 статті 1050 ЦК України відступила від висновку, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, який також був викладений і в інших постановах Верховного Суду, зокрема в постанові від 14.05.2019 у справі № 910/22858/17.
64. Саме ця остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду має враховуватись судами під час вирішення тотожних спорів, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17.
65. Ураховуючи наведене суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви АТ "Сбербанк" в частині нарахованих 715 729 786,80 грн процентів за користування кредитними коштами за період з 01.06.2016 по 30.01.2019 з огляду на те, що зі спливом 17.02.2016 строку дії кредитних ліній за кредитними договорами, укладеними між АТ "Сбербанк" та ПрАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" у скаржника після цієї дати припинилося право на нарахування процентів за користування кредитом, передбачених частиною другою статті 1050 ЦК України.
66. Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
67. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
Щодо суті касаційної скарги
68. Доводи АТ "Сбербанк" наведені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
69. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
70. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
71. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
Щодо судових витрат
72. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.
Висновки щодо застосування норм права
73. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України
74. Регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
75. Така правова позиція щодо правильного застосування норм права підлягає врахуванню у справі про банкрутство в разі подання заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника як на стадії розпорядження майном боржника, так і на стадії ліквідаційної процедури, з урахуванням перебування в цей час боржника в особливому правовому становищі, зокрема і щодо дії мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286 300 301 308 309 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 у справі № 910/8259/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. В. Білоус
О. В. Васьковський