ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/8295/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Мамуня О.С., Болюбаш І.О.,

відповідача - Запорожець Л.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу компанії Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся [Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha]

на рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2021 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022

за позовом компанії Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся [Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha]

до державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»

про визнання недійсною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Компанія Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся [Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha] (далі - Компанія, позивач) звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - Укрпатент, відповідач), в якому просить суд:

- визнати недійсною та скасувати відмову Укрпатенту від 23.11.2020 №22221/ПА/20 в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України № 107796;

- зобов`язати Укрпатент здійснити державну реєстрацію додаткової охорони патенту України № 107796 на винахід відповідно до клопотання Компанії від 06.11.2020 шляхом внесення до Державного реєстру України винаходів відповідних відомостей, здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ та видати сертифікат додаткової охорони.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як власник патенту України № 107796 має визначене законодавством право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід за вказаним патентом.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 28.10.2021 (суддя Щербаков С.О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 (колегія суддів: Пантелієнко В.О., Грек Б.М., Поляков Б.М.) у задоволенні позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Компанія не погоджуючись з судовими рішенням попередніх інстанцій, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Компанії повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Позивач вважає, що рішення та постанова прийняті із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а саме:

неправильно застосовані норми матеріального права:

- стаття 220 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами (далі - Угода про асоціацію), з урахуванням статті 4 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі - Угода TRIPS), стаття 58 Конституції України та стаття 5 Цивільного кодексу України, а також стаття 8 Конституції України. Між тим висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутній (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);

- статті 27-1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі - Закон № 3687-XII). Висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах також відсутній (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);

порушені норми процесуального права:

частини першої статті 2 ГПК України, частини восьмої статті 11 ГПК України, статей 236 238 282 ГПК України. Між тим суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Компанія Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся [Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha] є власником патенту України від 25.02.2015 №107796 на винахід «Тетрациклічні сполуки» (зареєстрований на підставі заявки від 09.06.2010 № а201200237 про що 25.02.2015 в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 4 здійснено відповідну публікацію). Патент України виданий на 20 років.

6.2. В свою чергу, як вказує позивач, 02.11.2018 Компанією Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд було отримано в Україні реєстраційне посвідчення № UA /16997/01/01 на лікарський засіб «АЛЕКЕНЗА» капсули тверді по 150 мг (зареєстрований в України на 5 років), видане на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 31.10.2018 № 1979.

6.3. Термін дії реєстраційного посвідчення на території України до 31.10.2023 року.

6.4. Як вбачається з матеріалів справи, а саме ліцензії, Компанія, позивач, як власник патенту України № 107796 погодився надати Компанії Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд дозвіл на використання вказаного винаходу за патентом України № 107796 при виробництві, пропонуванні для продажу, продажу, імпорту та іншому введенні в цивільний оборот і зберіганні в зазначених цілях лікарського засобу «АЛЕКЕНЗА».

6.5. Дана ліцензія діє до завершення строку чинності патенту України №107796 та поширює свою дію на відносини, що існували до її видачі, а саме в період з дати, наступної за датою державної реєстрації винаходу, тобто з 26.02.2015 року (п. 3.1. розділу 3 Ліцензії).

6.6. Позивач вказує, що "АЛЕКЕНЗА" є лікарським засобом з діючою речовиною алектиніб, що показаний як препарат першої лінії для лікування дорослих пацієнтів з АLК-позитивним поширеним недрібноклітинним раком легень. Назва алектиніб (alectinib) є міжнародним непатентованим найменуванням (INN), тобто міжнародно-визначеною офіційною назвою відповідної сполуки.

6.7. Також, позивач зазначає, що сполука із зазначеною вище назвою (9-етил-6,6-диметил-8-(4-морфолін - 4 - ілпіперидин - 1 - іл) - 11 - оксо - 6, 11 - дигідро - 5Н - бензо [b] карбазол-3-карбонітрил) безпосередньо наведена в пункті 6 формули винаходу за патентом - одинадцятою в переліку сполук цього пункту.

6.8. Тож, як вказує позивач, застосування винаходів за патентом було неможливим до державної реєстрації в Україні відповідного лікарського засобу. Державна реєстрація лікарського засобу «АЛЕКЕНЗА» - 02.11.2018, надала можливість застосовувати винаходи позивача за патентом № 107796.

6.9. З урахуванням викладеного вище, позивач звернувся до Укрпатенту з клопотанням від 06.11.2020 б/н про продовження строку дії майнових прав інтелектуальної власності - патенту №107796 та видачу сертифікату додаткової охорони, в якому зазначає, що оскільки застосування винаходів за патентом №107796 було неможливо до державної реєстрації в Україні лікарського засобу на основі нової сполуки або її солі, або сольвату за пп. 1-6 формули винаходу, що потребувало державної реєстрації такого лікарського засобу, в свою чергу, державна реєстрація препарату «АЛЕКЕНЗА», що містить алектиніб у формі солі цієї сполуки (алектинібу гідро хлориду) вперше уможливила застосування винаходів за патентом №107796 - 02.11.2018, при цьому між датою подання заявки на видачу патенту №107796 - 09.06.2020 та датою оформлення реєстраційного посвідчення на лікарський засіб «АЛЕКЕНЗА» спливло більше 5 років. У зв`язку з цим Компанія просила Укрпатент видати сертифікат додаткової охорони для патенту №107796 на три роки, чотири місяці та двадцять чотири дві на такі винаходи, з урахуванням обмежень, передбачених третім абзацом пункту 1 статті 27-1 Закону № 3687-XII :

6.10. Формула винаходу для Сертифікату додаткової охорони:

1)9-етил-6,6-диметил-8-(4-морфолін-4-ілпіперидин-1-іл)-11-оксо-6,11-дигідро-5Н- бензо[b]карбазол-3-карбонітрил або її сіль чи сольват.

2) Лікарський засіб, який містить як активний інгредієнт сполуку за п. 1 або її сіль чи сольват.

3) Інгібітор кінази анапластичної лімфоми (ALK), який містить як активний інгредієнт сполуку за п. 1 або її сіль чи сольват.

4) Фармацевтичний препарат для профілактики або лікування раку або ракових метастазів, який містить як активний інгредієнт сполуку за п. 1 або її сіль чи сольват.

5) Фармацевтична композиція, яка містить сполуку за п. 1 або її сіль чи сольват та фармацевтично прийнятний носій(ї).

6.11. Проте, листом від 23.11.2020 № 22221/ПА/20 Укрпатент за результатами розгляду клопотання позивача про продовження строку дії майнових прав інтелектуальної власності - патенту № 107796 та видачу сертифікату додаткової охорони, повідомило, що за даними Державного реєстру України винаходів датою публікації відомостей про державну реєстрацію винаходу є дата публікації відомостей про видачу патенту, а саме 25.02.2015, а дата видачі реєстраційного посвідчення - 02.11.2018, в свою чергу, клопотання позивача надійшло 13.11.2020, тобто пізніше строку, встановленого абзацом першим частини третьої статті 27-1 Закону № 3687-XII, у зв`язку з чим клопотання позивача не підлягає задоволенню.

6.12. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані рішення є незаконними та необґрунтованими, і таким, що порушують права інтелектуальної власності позивача, пов`язані із отриманням додаткової охорони на винаходи за патентом України № 107796, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати недійсною та скасувати відмову Укрпатенту від 23.11.2020 №22221/ПА/20 в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України № 107796 та зобов`язати відповідача здійснити державну реєстрацію додаткової охорони патенту України № 107796 на винахід відповідно до клопотання Компанії від 06.11.2020 шляхом внесення до Державного реєстру України винаходів відповідних відомостей, здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ та видати сертифікат додаткової охорони.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає наступне.

8.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, зокрема, таке.

«Лист відповідача від 23.11.2020 № 22221/ПА/20, яким було відмовлено позивачу в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України N107796, не є правовим актом індивідуальної дії, а отже за висновком суду, лист Укрпатенту не може бути визнаний недійсним, а тому дана вимога позивача не підлягає задоволенню;

Чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція статті 27-1 Закону № 3687-XII щодо набуття додаткової охорони чітко встановлює, що відповідне клопотання про додаткову охорону має надійти до НОІВ протягом шести місяців від дати публікації відомостей про державну реєстрацію винаходу або від дати видачі першого дозволу відповідного компетентного органу (залежно від того, яка з цих дат є пізнішою).

За даними Державного реєстру України винаходів датою публікації відомостей про державну реєстрацію винаходу є дата публікації відомостей про видачу патенту, а саме 25.02.2015, а дата видачі реєстраційного посвідчення - 02.11.2018.

Позивач 06.11.2020 звернувся до Укрпатенту з клопотанням про продовження строку дії майнових прав інтелектуальної власності, а саме патенту України №107796 на винахід та видачу сертифікату додаткової охорони, яке надійшло до відповідача 13.11.2020, тобто пізніше строку встановленого абзацом першим частиною третьою статті 27-1 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки».

Тож, у даному випадку Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» відмовляючи позивачу у наданні додаткової охорони прав на винахід № 107796, діяло у відповідності до чинної редакції Закону України "Про охорону прав на промислові зразки».

8.3. Втім, Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

8.4. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

8.4.1. Навіть у випадку оформлення відмови у розгляді заяви листом, такий лист є рішенням державного органу, а отже актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню в судовому порядку.

8.4.2. Аргументи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.

8.4.3. Отже, в даному випадку, суди попередніх інстанцій не врахували правової природи відмови Укрпатенту, яка оформлена листом.

8.5. Щодо вимоги позивача про зобов`язання Укрпапенту здійснити державну реєстрацію додаткової охорони патенту України № 107796 на винахід відповідно до клопотання Компанії від 06.11.2020 шляхом внесення до Державного реєстру України винаходів відповідних відомостей, здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ та видати сертифікат додаткової охорони.

8.5.1. Позивач як власник Патенту на винаходи, об`єктом яких є лікарський засіб («АЛЕКЕНЗА» за реєстраційним посвідченням від 02.11.2018 № UA/16997/01/01), має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності за Патентом. Це право передбачене частиною четвертою статті 6 Закону № 3687-XII в редакції, що діяла станом на час отримання Патенту та реєстрації лікарського засобу.

8.5.2. Зазначений порядок подання клопотання визначений Інструкцією про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об`єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу, затвердженою Наказом Міністерства освіти і науки України від 13.05.2002 № 298 (далі - Інструкція).

8.5.3. Згідно з положенням пункту 1.5 Інструкції збір за подання клопотання має бути сплачено та клопотання має бути подано до Державної служби не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії патенту.

8.5.4. Отже, відповідно до частини четвертої статті 6 Закону № 3687-XII (в редакції, що діяла на час отримання Патенту та реєстрації лікарського засобу) строк дії патенту на винахід, об`єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років. За подання клопотання сплачується збір. Порядок подання клопотання та продовження строку дії патенту у цьому випадку визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

8.5.5. Втім, 16.08.2020 набула чинності стаття 27-1 Закону № 3687-XII відповідно до Закону України від 21.07.2020 № 816-ІХ, згідно з якою, зокрема, володілець патенту на винахід, об`єктом якого є активний фармацевтичний інгредієнт лікарського засобу, процес отримання лікарського засобу або застосування лікарського засобу, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин, введення в обіг якого в Україні надається відповідним компетентним органом згідно із законодавством України, має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на такий винахід (додаткова охорона), яке засвідчується сертифікатом додаткової охорони. Строк додаткової охорони дорівнює періоду між датою подання заявки до НОІВ та датою одержання володільцем патенту першого дозволу компетентного органу, зменшеному на п`ять років. Строк додаткової охорони не може перевищувати п`ять років.

8.5.6. Тобто, право на продовження строку дії патенту на винахід має однакову мету і у редакції Закону до 16.08.2020, і - після 16.08.2020, а саме: компенсувати власнику патенту частину ефективного строку дії патенту, протягом якої винахід за патентом не міг бути фактично використаний, адже для його використання потрібно здійснити державну реєстрацію лікарського засобу, що триває певний час.

8.5.7. Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач отримав патент 25.02.2015, а використання винаходів за Патентом стало можливим після державної реєстрації лікарського засобу «АЛЕКЕНЗА», яка відбулася 02.11.2018.

8.5.8. Водночас, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди не з`ясували який саме об`єкт винаходу, додатковий період охорони якого вимагає Компанія, та за захистом якого саме права звернувся позивач. А також чи існувало і коли та на підставі якої норми Закону відповідне право виникло у позивача і чи підлягає забезпеченню згідно з зобов`язань взятих Угодою про асоціацію та діючого норм законодавства.

8.5.9. Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

8.5.10. У рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-р(II)/2020 зазначено про те, що складовим елементом загального принципу юридичної визначеності як вимоги верховенства права (правовладдя) також є принцип правомірних (легітимних) очікувань, який, за тлумаченням Венеційської Комісії, «виражає ідею, що органи публічної влади повинні додержуватися не лише приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань» (спеціальне Дослідження Венеційської Комісії «Мірило правовладдя», CDL-AD(2016)007, пункт ІІ.В.5.61).

8.5.11. Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

8.5.12. Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, що призвело до передчасних висновків суду.

8.5.13. З урахуванням вище зазначеного, суду під час нового розгляду справи слід також встановити з якої дати має відраховуватися додатковий період охорони.

8.6. Також позивач неодноразово звертав увагу судів попередніх інстанцій на застосування положень статті 220 Угоди про асоціацію та Угоди TRIPS, втім судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки зазначеним аргументам позивача.

8.7. Крім того, Верховний Суд також звертає увагу й на те, що судом першої інстанції, в тексті оскаржуваного рішення, зазначено неправильну назву Закону, а саме : Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» замість Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», а суд апеляційної інстанції не виправив цієї помилки.

8.8. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

8.9. За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

8.10. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що наявні докази підлягають оцінці щодо належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

8.11. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд має у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

8.12. За змістом статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.13. Відповідно до частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

8.14. Однак, ухвалені у справі судові рішення таким вимогам в повній мірі не відповідають, оскільки не з`ясувавши всіх обставин, що мають значення для справи, не дослідивши пов`язані з ними докази та без належного мотивування, залишивши поза увагою доводи позивача, що стосуються підстав позову, попередні судові інстанції припустилися порушення вимог статей 86 236 269 ГПК України щодо повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, а також аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення даної справи.

8.15. Обов`язок суду мотивувати судове рішення також спрямований на втілення принципу верховенства права, а саме підтримання довіри громадян до суду. Вмотивованість судового рішення демонструє сторонам те, що вони були почуті, забезпечує публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення ЄСПЛ «Серявін та інші проти України»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Зрештою, вимога щодо вмотивованості судового рішення є важливим елементом «належної» (справедливої) судової процедури, як вона трактується ЄСПЛ.

8.16. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України», «Богатова проти України»).

8.17. З урахуванням наведеного оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.18. Щодо надання остаточного висновку Верховним Судом у цій справі (зазначеного в розділі 4 цієї постанови), то суд касаційної інстанції вважає передчасним його надання з огляду на необхідність встановлення всіх фактичних обставин справи.

8.19. З огляду на викладене, враховуючи те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі вагомі, ключові та доречні питання, порушені у касаційній скарзі, які мають значення для вирішення даного спору під час нового розгляду.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України прийняті по суті цієї справи судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.2. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене в цій постанові, та, виходячи з предмета дослідження в такій категорії справ, вжити всі передбачені заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. Суди під час розгляду справи мають надати мотивовану оцінку кожному вагомому аргументу, дослідити та надати оцінку доказам як кожному окремо так і всім доказам в цілому (у їх сукупності), враховуючи вірогідність і взаємозв`язок доказів з мотивуванням відхилення або врахування кожного доказу.

10. Судові витрати

10.1. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300 308 310 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу компанії Тюгай Сеяку Кабусікі Кайся [Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha] задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 у справі №910/8295/21 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова