ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/830/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор" (далі - ТОВ "Старокостянтинівцукор", позивач) - Оніщук Є.О. (адвокат),

відповідача - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго", відповідач, скаржник) - Пучка В.А. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "НЕК «Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 (суддя - Чебикіна С.О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 (головуючий - суддя Андрієнко В.В., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.)

у справі № 910/830/22

за позовом ТОВ "Старокостянтинівцукор"

до ПАТ "НЕК "Укренерго"

про стягнення коштів.

ВСТУП

Спір виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення суми основного боргу, а також нарахованих сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Старокостянтинівцукор" звернулося до суду з позовом до ПАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення 1 267 910,41 грн основного боргу, 11 390,08 грн пені, 26 147,69 грн інфляційних втрат та 9 361,71 грн 3% річних за договором про врегулювання небалансів електричної енергії на підставі статтей 11 525 526 530 546 549 611 612 625 626 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтей 174 193 199 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплатив в обумовлені строки та обсязі кошти за електричну енергію для врегулювання небалансів за періоди з вересня по листопад 2021 року, у зв`язку з чим допустив прострочення грошового зобов`язання.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі №910/830/22 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Старокостянтинівцукор" 651 009,90 грн основного боргу, 11 390,08 грн пені, 26 147,69 грн інфляційних втрат, 9 361,71 грн 3% річних. Провадження в частині позовних вимог про стягнення 616 900,51 грн основного боргу закрито.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/830/22 заяву ТОВ "Старокостянтинівцукор" про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено. Стягнуто з ПАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Старокостянтинівцукор" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 у справі №910/830/22 рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/830/22 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 у справі №910/830/22 в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ПАТ "НЕК "Укренерго" із посиланням на пункти 3, 4 частини другої статті 287, пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме суди неправильно розтлумачили підпункти 1.11.1, 1.11.8 глави 1.11 розділу І, пункт 5.13.10 глави 5.13 розділу V, пункт 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, зробивши помилкові висновки, що розміщення відповідачем у системі розрахунків за небаланси електричної енергії відомостей щодо обсягу та вартості небалансів електричної енергії є "направленням" рахунків у розумінні пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку, внаслідок чого необґрунтовано застосували статтю 625 ЦК України та пункт 4.2 договору щодо визначеного позивачем періоду "прострочення"; порушили норми процесуального права, а саме норми статей 86 236 ГПК України в частині не дослідження доказів, якими підтверджують надсилання рахунків на адресу відповідача, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування норм пункту 7.7.4 Правил ринку та пункту 5.1 публічного договору про врегулювання небалансів з точки зору необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цієї норми у правовідносинах між учасниками ринку електричної енергії - сторонами договору про врегулювання небалансів щодо визначення моменту виникнення зобов`язання з оплати балансуючої електричної енергії/прострочення вказаного обов`язку.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. ТОВ "Старокостянтинівцукор" через Електронний суд 17.03.2023 подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. ТОВ "Старокостянтинівцукор" (СВБ) 09.09.2019 подало до ПАТ "НЕК "Укренерго" (ОСП/АР) заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії (далі - Договір).

6.2. ПАТ "НЕК "Укренерго" повідомило ТОВ "Старокостянтинівцукор" про приєднання останнього до умов Договору із визначенням ідентифікатора договору № 0755-01015 та дати акцептування 12.09.2019.

6.3. Відповідно до пункту 1.1 цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії учаснику ринку, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

6.3.1. Сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (пункт 1.2 Договору).

6.3.2. СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (пункт 1.3 договору).

6.3.3. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку) (пункт 1.4 Договору).

6.3.4. Вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (пункти 2.1, 2.2 Договору).

6.3.5. При невиконанні або неналежному виконанні умов цього Договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року №309, Законом та чинним законодавством України (пункт 3.1 Договору).

6.3.6. ОСП зобов`язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (пункт 3.3 Договору).

6.3.7. У разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,01 % за кожен день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 4.2 Договору).

6.3.8. Виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього Договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору (пункт 5.1 Договору).

6.3.9. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6 Договору).

6.3.10. Цей Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункти 9.1, 9.2 Договору).

6.4. Відповідно до Актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів:

від 30.09.2021 №ВН/21/09-0755 на суму 944 144,23 грн,

від 30.10.2021 №ВН/21/10-0755 на суму 173 053,78 грн,

від 30.11.2021 №ВН/21/11-0755 на суму 228 997,48 грн, підтверджується факт поставки позивачем електричної енергії для врегулювання небалансів відповідачу у період з вересня по листопад 2021 року на загальну суму 1 346 195,49 грн.

6.5. Відповідачем після відкриття провадження у справі частково сплачено на користь позивача основний борг за спірний період в розмірі 616 900,51 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

від 07.06.2022 №1148 на суму 55 872,32 грн,

від 07.06.2022 №1149 на суму 15 178,57 грн,

від 07.06.2022 №1150 на суму 97 596,65 грн,

від 08.06.2022 №1091 на суму 13 202,82 грн,

від 08.06.2022 №1092 на суму 5 584,64 грн,

від 09.06.2022 №1291 на суму 65 194,89 грн,

від 09.06.2022 №1292 на суму 92 138,99 грн,

від 09.06.2022 №1293 на суму 95 401,88 грн,

від 09.06.2022 №1294 на суму 68 990,98 грн,

від 09.06.2022 №1295 на суму 69 250,31 грн,

від 10.06.2022 №1074 на суму 8 414,54 грн,

від 13.06.2022 №1163 на суму 30 073,92 грн.

6.6. На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн, позивач надав Договір про надання правової допомоги від 19.02.2021 № 41 з додатком № 1 до нього, акт (звіт) наданих послуг (виконаних робіт) від 18.08.2022 № 1 та ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ № 1009362 від 13.01.2022.

6.7. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив з такого:

- позивач виконав взяті на себе зобов`язання з продажу відповідачу електричної енергії за Договором, а відповідач не виконав зобов`язання з її оплати у строк, визначений пунктом 7.7.4 Правил ринку, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 267 910,41 грн з урахуванням часткової оплати;

- відповідачем частково сплачено позивачу суму заборгованості у розмірі 616 900,51 грн, відтак провадження у справі в частині стягнення 616 900,51 грн заборгованості підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України;

- доказів сплати основного боргу у розмірі 651 009,90 грн. (1 267 910,41 грн - 616 900,51 грн) відповідачем до суду не надано;

- посилання відповідача на неможливість своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань у зв`язку із значною заборгованістю учасників ринку перед відповідачем є необґрунтованими, оскільки наведена відповідачем обставина не може бути підставою для звільнення його від обов`язку виконання взятих на себе зобов`язань за Договором. Крім того, будь-яких доказів на підтвердження зазначених доводів відповідачем до суду не подано;

- твердження відповідача про те, що позивач не надав підтверджень про отримання відповідачем надісланих йому рахунків також є безпідставними, адже направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії. Іншого порядку та способу направлення рахунків ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено;

- права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 651 009,90 грн основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню;

- позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 11 390,08 грн, інфляційних втрат у сумі 26 147,69 грн та 3% річних у розмірі 9 361,71 грн також підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону;

- докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу є достатніми для підтвердження факту понесення ним таких витрат у зазначеному розмірі. Крім того, позивачем дотримано, визначені ГПК України, строки та порядок звернення до суду із заявою про відшкодування правових витрат.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/830/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Селіваненка В.П.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2023 відкрито касаційне провадження у справі №910/830/22 за касаційною скаргою ПАТ "НЕК "Укренерго" на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

7.3. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.112022, у справі №910/830/22, в частині часткового задоволення позовних вимог.

7.3.1. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 в частині закриття провадження у справі сторонами як до суду апеляційної інстанції, так і до суду касаційної інстанції не оскаржувалось, а відтак Судом в цій частині не переглядається.

7.3.2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі №910/830/22, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.112022 у справі №910/830/22, жодною зі сторін до Суду касаційної інстанції не оскаржується, а відтак також не переглядається Судом.

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. З огляду на наведене у Розділі 4 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.

8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.4 Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.6. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.7. На думку скаржника, відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах таких норм права - пункту 7.7.4 Правил ринку та пункту 5.1 публічного Договору про врегулювання небалансів з точки зору необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цієї норми у правовідносинах між учасниками ринку електричної енергії - сторонами договору про врегулювання небалансів щодо визначення моменту виникнення зобов`язання з оплати балансуючої електричної енергії/прострочення вказаного обов`язку.

8.7.1. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосовали підпункти 1.11.1, 1.11.8 глави 1.11 розділу І, пункт 5.13.10 глави 5.13 розділу V, пункт 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку, у зв`язку з чим необґрунтовано застосували статтю 625 ЦК України та пункт 4.2 Договору, що призвело у сукупності до порушення норм процесуального права, а саме статтей 86 236 ГПК України.

8.8. З огляду на відсутність таких висновків у контексті спірних правовідносин необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як умови необхідності надання висновку.

8.9. Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

8.10. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.11. Частиною першою статті 173 ГК України установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

8.12. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України).

8.13. Як встановлено судами попередніх інстанцій між сторонами спору укладено публічний Договір про врегулювання небалансів електричної енергії, шляхом приєднання позивача до типового договору врегулювання небалансів, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії стороні відповідальній за баланс (СВБ), у тому числі її балансуючої групи.

8.14. Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

8.15. Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

8.16. Згідно із частиною першою статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

8.17. За змістом частини першої статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.

8.18. Відповідно до пункту 55 частини першої статті 1 Закону оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

8.19. Згідно з частиною першою статті 31 Закону оператором системи передачі є суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.

8.20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "НЕК "Укренерго" є оператором системи передачі, на якого покладено функції адміністратора розрахунків.

8.21. Відповідно до частин першої-другої статті 52 Закону адміністратор розрахунків забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, Правил ринку та Кодексу комерційного обліку. Функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.

8.21.1. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку:

1) реєструє учасників ринку, забезпечує ведення відповідного реєстру та оприлюднює його;

2) реєструє сторони, відповідальні за баланс, і постачальників послуг з балансування та веде відповідні реєстри;

3) забезпечує дотримання учасниками ринку вимог щодо надання гарантій виконання фінансових зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку;

4) створює та веде бази даних договірних обсягів купівлі-продажу і фактичних обсягів відпуску та/або споживання, та/або експорту, та/або імпорту учасників ринку;

5) розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки;

6) розраховує платежі за придбані оператором системи передачі допоміжні послуги;

7) надає Регулятору інформацію про роботу ринку електричної енергії в обсягах, межах та порядку, визначених правилами ринку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;

8) надає учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку електричної енергії, в обсягах та порядку, визначених правилами ринку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;

9) здійснює інші функції, передбачені цим Законом, правилами ринку та кодексом комерційного обліку.

8.22. Відповідно до статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема договори про врегулювання небалансів.

8.23. Частиною п`ятою статті 70 Закону визначено, що оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку.

Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку.

8.24. Так, ухвалюючи оскаржувані судові рішення господарські суди попередніх інстанції встановили, що відповідно до пунктів 1.2 - 1.4 Договору, сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ. За договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом та Правилами ринку.

8.24.1. Крім того, відповідно до пункту 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку та згідно з умовами Договору.

8.25. Слід відзначити, що учасники ринку (СВБ) використовують у своїй діяльності систему управління ринком (Market management system (MMS)) через мережу Інтернет за http://mms.ua. energy/. Адміністратор ринку (АР), зі своєї сторони, надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

8.26. Відповідно до пункту 1.9.1 глави 1.9 розділу І Правил ринку передбачено, що оператор системи передачі (ОСП), зокрема забезпечує функціонування балансуючого ринку, а також здійснює купівлю-продаж небалансів електричної енергії.

8.26.1. Як вбачається зі змісту пункту 1.11.1 Правил ринку за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів.

Система управління ринком забезпечує:

1) прогнозування загального навантаження;

2) проведення аукціонів на придбання ДП;

3) повідомлення результатів аукціонів на ДП;

4) адміністрування графіків виробництва/споживання;

5) подання пропозицій на балансуючу електричну енергію;

6) проведення розрахунків за небаланси електричної енергії;

7) видачу ОСП команд з балансування в режимі реального часу ППБ;

8) проведення розрахунків на ринку (виконання всіх розрахункових процесів), включаючи адміністрування остаточних позицій СВБ та розрахунку розмірів дебетів/кредитів рахунків учасників ринку;

9) обмін інформацією з учасниками ринку і функціонування необхідних баз даних;

10) ведення реєстрів учасників ринку з можливістю зазначення відповідних ролей;

11) інтерфейс і зв`язок з програмним забезпеченням РДН і ВДР, якими управляє ОР;

12) інтерфейс і зв`язок з системою прогнозування виробництва електричної енергії з ВДЕ, що продають електричну енергію гарантованому покупцю за "зеленим" тарифом, що працює в режимі, близькому до реального часу, управління якою здійснює гарантований покупець;

13) адміністрування комерційного обліку;

14) інтерфейс з системою диспетчерського управління і збору даних (SCADA);

15) інтерфейс та зв`язок з платформою моніторингу Регулятора;

16) інтерфейс та зв`язок з платформою прозорості ENTSO-E;

17) формування актів купівлі-продажу.

8.26.2. Згідно з пунктом 1.11.8 Правил ринку АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

8.27. Відповідно до пункту 5.13.10 глави 5.13 Правил ринку АР використовує систему розрахунків за небаланси електричної енергії для проведення відповідних розрахунків, дебетувань/кредитувань ринкових рахунків СВБ для платежів і зборів при розрахунках за небаланс. Система розрахунків за небаланси електричної енергії є частиною системи управління ринком та містить інформацію про ринкові рахунки СВБ.

8.28. У пункті 1.2.1 глави 1.2 Правил ринку передбачено, що платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов`язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку.

8.29. Згідно із пунктом 7.1.1 глави 7.1 Правил ринку АР встановлює регламент щодо розрахунків, у якому зазначаються формати платіжних документів і супровідних даних, що будуть надаватись в електронному вигляді.

8.30. Відповідно до пункту 7.3.1 Правил ринку АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

8.31. Згідно з пунктом 7.7.4 Правил ринку визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

8.32. Дана позиція у питанні правомірності обчислення строку для розрахунків з дня розміщення (формування) рахунку відповідачем (АР) у системі управління ринком підтверджена постановами Верховного Суду, зокрема від 19.01.2023 у справі №910/15364/20, від 01.06.2022 зі справи №910/11109/21, постанові від 13.09.2022 зі справи №910/8901/20, постанові від 18.10.2020 зі справи №910/6578/21, від 08.11.2022 зі справи №910/21124/20, де Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, а тому суди визнали належним їх направлення (формування) рахунків адміністратором розрахунків у системі розрахунків за небаланси електричної енергії.

8.33. Отже, виходячи зі змісту спірних правовідносин сторін, аналізу умов спірного Договору, а також приписів Правил ринку, колегія суддів доходить висновку, що обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку (в даному випадку ОСП та СВБ) в Системі наділений саме адміністратор розрахунків.

8.34. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом вересня - листопада 2021 року позивач надіслав електронною поштою відповідачу рахунки-фактури за електричну енергію для врегулювання небалансів, які відповідно до повідомлень, доданих до справи, завантажені у систему управління ринком - MMS (http://mms.ua.energy/) відповідно до Правил ринку. Відтак, господарські суди дійшли висновку, що відповідач не виконав зобов`язання з оплати електричної енергії у строк, визначений пунктом 7.7.4 Правил ринку.

8.35. Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими твердження відповідача про те, що позивач не надав підтверджень про отримання відповідачем надісланих йому рахунків, адже направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків через систему управління ринком (систему розрахунків за небаланси електричної енергії). Іншого порядку та способу направлення рахунків ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено.

8.36. Отже, суди попередніх інстанцій на підставі всебічно і повно досліджених доказів, обставин справи (див. розділ 6 даної Постанови) дослідили та оцінили докази, міркування сторін, та дійшли заснованого на законі висновку про часткове задоволення позовних вимог та наявності підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати вартості електричної енергії за актами приймання-передачі та актами звірки, визначеної Законом, Правилами ринку та умовами Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, чим допустив прострочення грошового зобов`язання.

8.37. У силу приписів статтей 525 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.38. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.39. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.40. Відповідачем у відповідності до статтей 76-79 ГПК України не надано доказів на спростування обставин оплати послуг з простроченням строку, у зв`язку з чим, попередні судові інстанції дійшли заснованих на вище вказаних нормах права висновків щодо порушення строків оплати за надані послуги.

8.41. Покликання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання (щодо вчасної оплати послуг) сталося не з його вини, судами попередніх інстанцій досліджувалось та не встановлено, що є підстави для застосування статті 614 ЦК України до спірних правовідносин (тобто не встановлено наявність обставин, які виключають застосування штрафних санкцій). Суд враховує, що сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

8.42. Згідно з частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

8.42.1. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

8.43. Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

8.43.1. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

8.44. Колегія суддів, дослідивши аргументи та доводи скаржника дійшла висновку, що усі доводи, зокрема і ті, що стосуються моменту виникнення у нього зобов`язання з оплати, фактично зводяться до встановлення обставин справи та надання іншої оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій встановили фактичні обставини справи, що з огляду на визначені у статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не належить до повноважень Верховного Суду.

8.45. Відтак, Верховний Суд вважає, що підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

8.46. В якості ще однієї з підстави для подання касаційної скарги ПАТ "НЕК "Укренерго" визначила пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судові рішення у справі оскаржується з підстав, передбачених пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

8.47. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.48. Відхиляючи доводи позивача щодо неповноти з`ясування судом обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.49. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.49.1. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.

8.49.2. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість підстави касаційного оскарження у цій частині.

8.50. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, з огляду на мотиви, викладені вище у даній Постанові. Суд апеляційної інстанції насправді надав оцінку обставинам та наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80 86 300 ГПК України.

8.51. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

8.52. Верховний Суд неодноразово вказував та наголошував, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.53. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у позові.

8.54. При цьому колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, де відзначено, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

8.55. Отже, наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваного судового рішення з цієї підстави.

8.56. Верховний Суд бере до уваги та вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам цієї Постанови.

8.57. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

8.57.1. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.57.2. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.58. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.59. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.60. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.61. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї Постанови.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 у справі №910/830/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко