ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/8465/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 (колегія суддів: Корсак В. А., Попікова О. В., Євсіков О. О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 (суддя Смирнова Ю. М.) у справі

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного підприємства «Столичний вокзал» про стягнення 1 888 571,36 грн,

за участю представників:

позивача - Березінський О. С.,

відповідача - Астрюхін К. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2019 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Столичний вокзал» (далі - ПП «Столичний вокзал») в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 1 888 571,36 грн неустойки, передбаченої пунктом 9.1. договору оренди від 25.05.2006 № 3153, за період з липня 2018 по травень 2019 року внаслідок користування останнім орендованим приміщенням після закінчення його дії.

2. У цій справі постало питання про можливість орендодавця повідомити орендаря про припинення договору не лише протягом одного місяця після його закінчення, а й у будь-який час протягом всього строку його дії, що відповідно тягне за собою наслідки про можливість нарахування останньому неустойки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 25.05.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендодавець), ПП «Столичний вокзал» (орендар) та Державним територіально-галузевим об`єднанням «Південно-Західна залізниця» (балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3153, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим Володимиром Юрійовичем та зареєстровано в реєстрі за № 925, згідно з яким орендодавець передав орендарю у строкове платне користування державне нерухоме майно, розміщене в будівлі Головного вокзалу (Центральний) за адресою: місто Київ, Привокзальна площа, № 1, що знаходиться на балансі вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця». Цей договір укладено строком на 5 років і він неодноразово продовжувався. Внаслідок укладення додаткових угод до цього договору також вносилися зміни, зокрема, змінено сторону орендодавця та у його статусі визначено АТ «Укрзалізниця».

4. 23.04.2018 сторонами підписано додаткову угоду № ПК-ВОК-К-ПАС/3153/Д2/18, в якій визначено строк дії договору до 30.06.2018 включно.

5. У пунктах 2.4., 2.5. договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору, майно повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу. Орендар повертає майно орендодавцю/балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі. Орендар зобов`язується повернути майно у десятиденний строк з моменту припинення або розірвання цього договору.

6. Згідно домовленості сторін, визначеної в пунктах 9.1., 10.5. договору, у разі невиконання пункту 2.5 договору, орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

7. Позивач посилається на те, що філією «Пасажирська компанія» та АТ «Укрзалізниця» завчасно і неодноразово як протягом терміну дії договору, так і протягом місяця після його закінчення письмово поінформовано ПП «Столичний вокзал» про припинення строку дії договору 30.06.2018 з проханням повернення майна (листи від 10.04.2018 № ЦЦЮ-13/179, від 27.04.2018 б/н, від 18.07.2018 № 1520, від 31.07.2018 № ЦЦЮ-13/453, від 29.01.2019 № ЦЦЮ-13/26 та від 31.01.2019 № ЦЦЮ-13/29), тоді як відповідач не виконав його вимог і майно не повернув. На думку відповідача, дію договору оренди було продовжено на новий строк.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. 24.09.2020 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021, про відмову у задоволенні позову на тій підставі, що орендодавцем не дотримано обумовленого сторонами у пункті 10.5. договору порядку щодо повідомлення орендаря про припинення строку дії цього договору протягом місяця після його закінчення, тому цей договір є продовженим і відповідно відсутні у позивача підстави для нарахування заявленої неустойки. При цьому, суди спростували посилання останнього як на докази повідомлення орендаря про закінчення терміну дії договору і необхідність повернення ним орендованого приміщення на листи від 10.04.2018 № ЦЦЮ-13/179, від 27.04.2018 б/н, від 18.07.2018 № 1520, від 31.07.2018 № ЦЦЮ-13/453, від 29.01.2019 № ЦЦЮ-13/26 та від 31.01.2019 № ЦЦЮ-13/29, які визнані судами неналежними доказами, оскільки вони надіслані поза межами встановленого пунктом 10.5. договору строку, а також без опису вкладення у цінний лист.

9. Так, судами спростовані посилання позивача на здійснення ним такого повідомлення відповідача листом від 31.07.2018 № ЦЦЮ-13/453 на тій підставі, що цей лист направлений останньому лише 02.08.2018, а отриманий ним 07.08.2018, тобто поза межами встановленого статтею 764 ЦК України строку.

10. Посилання позивача на надіслані відповідачу листи від 10.04.2018 № ЦЦЮ-13/179 та від 27.04.2018 б/н також спростовані судами на тій підставі, що у них йдеться лише про намір орендодавця продовжити строк дії договору лише до 30.06.2018 без подальшого його продовження, а листи від 29.01.2019 № ЦЦЮ-13/26, від 31.01.2019 № ЦЦЮ-13/29 датовані поза межами встановленого пунктом 10.5 договору та статтею 764 ЦК України строку.

11. Крім того, судами не прийнято як доказ, що підтверджує заперечення орендодавця продовжити договірні стосунки лист-претензію від 18.07.2018 № 1520 унаслідок відсутності доказів направлення його ПП «Столичний вокзал», який заперечив факт його отримання. При цьому суди зауважили, що належним доказом на підтвердження направлення відповідачу цього листа може бути лише опис вкладення з підписом працівника установи поштового зв`язку та розрахунковий документ, що підтверджує факт надання послуг поштового зв`язку, тоді як суду надано лише фіскальний чек поштової установи від 24.07.2018, який не містить інформації про вміст відправлень.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

12. АТ «Укрзалізниця» у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

13. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки апеляційним господарським судом не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 та від 20.01.2021 у справі № 922/1957/19, про право орендодавця повідомити орендаря про закінчення строку дії вищевказаного договору не лише протягом місяця після його закінчення, а й завчасно протягом строку дії договору до його припинення. Оскільки позивач неодноразово як до закінчення терміну дії договору та і після його закінчення повідомляв відповідача про його припинення 30.06.2018, про що свідчать листи від 10.04.2018 № ЦЦЮ-13/179, від 27.04.2018 б/н, від 18.07.2018 № 1520, від 31.07.2018 № ЦЦЮ-13/453, від 29.01.2019 № ЦЦЮ-13/26 та від 31.01.2019 № ЦЦЮ-13/29, то він вважає, що вищевказаний договір закінчено і його позовні вимоги про нарахування неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, за період з липня 2018 по травень 2019 у сумі 1 888 571,36 грн обґрунтовані.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

14. У відзиві на касаційну скаргу ПП «Столичний вокзал» просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій без змін, посилаючись на те, що як договором від 25.05.2006 № 3153, так і чинним законодавством встановлено обов`язок орендодавця висловити свої заперечення щодо продовження користування орендарем майном саме протягом місяця після закінчення строку дії договору, а не в інший строк. До цих правовідносин, що виникли на підставі договору договором від 25.05.2006 № 3153, не можуть застосовуватися висновки, сформовані за результатом розгляду спору, що виник у процесі виконання іншого договору оренди, тобто у справі № 922/1957/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, мова йде про те, що орендодавець дотримався процедури припинення дії договору, а висновки Верховного Суду стосуються лише факту неотримання орендарем кореспонденції. Наголосив також на тому, що у справі, яка переглядається, та у справі № 922/1957/19 різний правовий режим майна, тому вони не є подібними. Крім того, орендодавцем не надано опису вкладення у цінний лист, який би підтверджував надіслане ним на адресу орендаря повідомлення від 18.07.2018 № 1520 про припинення строку дії договору 30.06.2018.

Позиція Верховного Суду

15. Відповідно до положень частина перша статті 759, статті 764 та частина перша статті 785 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором; у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

16. Згідно з приписами частини четвертої статті 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України) строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

17. Частиною другою статті 291 ГК України передбачено, зокрема, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина друга статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

18. Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

19. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанції виходили з того, що направлені відповідачу листи від 10.04.2018 № ЦЦЮ-13/179, від 27.04.2018 б/н, від 18.07.2018 № 1520, від 31.07.2018 № ЦЦЮ-13/453, від 29.01.2019 № ЦЦЮ-13/26 та від 31.01.2019 № ЦЦЮ-13/29 не можуть бути належними та допустимими доказами висловлення позивачем заперечень щодо продовження дії договору в порядку статті 764 ЦК України та частини другої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки їх надсилання здійснювалося не у визначений пунктом 10.5. договору строк, тобто не протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. Тому укладений між сторонами договір оренди продовжений після 30.06.2018.

20. Проте суд касаційної інстанції вважає передчасними ці висновки судів попередніх інстанції, оскільки частина друга статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не встановлює форми заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією зі сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку встановленого законом.

21. Отже, сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 08.07.2019 № 906/739/18, від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 № 906/740/18, а також від 20.01.2021 у справі № 922/1957/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

22. Таким чином, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про необхідність направлення позивачем відповідних листів про припинення дії договору лише протягом одного місяця після закінчення строку дії договору. Натомість істотне значення для цієї справи має зміст вищевказаних листів позивача, направлених відповідачу, та їх оцінка у сукупності з іншими обставинами справи.

23. Згідно з положеннями статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

24. На порушення положень цієї статті судами першої й апеляційної інстанцій під час розгляду справи не надано належної правової оцінки змісту вищезазначених листів позивача в їх сукупності, тобто належним чином не досліджено та не проаналізовано їх змісту вищезазначених листів у співвідношенні зі строком дії договору та подальшими діями сторін.

25. Утім, суди попередніх інстанцій не врахували цих обставин і неправильне тлумачення та застосування статті 764 ЦК України та статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» стало наслідком передчасних висновків судів щодо продовження спірного договору оренди.

26. У зв`язку з цим передчасним є й висновок про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленого розміру неустойки за користування майном на підставі частини другої статті 785 ЦК України.

27. Верховний Суд також вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що дія договору не припинена, тому у відповідача не виник обов`язок повернути позивачу об`єкт оренди з посиланням на те, що відповідач продовжує користуватися об`єктом оренди, сплачує орендну плату та інші платежі, які приймаються залізницею і заборгованість за спірний період відсутня, оскільки ці обставини не є безумовною підставою для продовження дії договору, а потребують надання оцінки у сукупності з іншими діями сторін.

28. Оскільки вказаними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

29. Отже, суди надали неповну юридичну оцінку наявним у справі доказам, не з`ясували всіх фактичних обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, неправильно застосували положення статті 764 ЦК України та статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що призвело до передчасних висновків про відмову у задоволенні позову.

30. Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

32. Відповідно до частини третьої статті 310 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

33. За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

34. Під час нового розгляду судам необхідно врахувати наведене, з`ясувати усі істотні обставини справи, дослідивши надані учасниками справи докази, надати їм належну оцінку та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Судові витрати

35. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300 301 306 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 у справі № 910/8465/19 скасувати.

3. Справу № 910/8465/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Н. О. Багай

Суддя Ю. Я. Чумак