ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/9076/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Головіної К. І.

від 12 листопада 2018 року

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Іоннікової І. А., Тарасенко К. В., Шаптали Є. Ю.

від 08 лютого 2022 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Австро-Угорська Лізингова Компанія"

до Комунального підприємства "Київський метрополітен",

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Київська міська рада,

про стягнення 526 240 476,28 грн,

за участю представників:

від позивача: Гончарук М. П.

від відповідача: Цибізова О. О.

від третьої особи: Іванова Г. Л.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг», яке у подальшому було перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "Австро-Угорська Лізингова Компанія", звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про стягнення 526 240 476,28 грн, з яких: 438 903 565,18 грн - інфляційна складова боргу та 87 336 911,10 грн - три відсотки річних, нараховані за період з 03 вересня 2016 року по 10 липня 2018 року.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі виконав свої зобов`язання зі сплати суми боргу за укладеним з позивачем договором про надання фінансових лізингових послуг № 16-Упр-09 від 16 липня 2009 року. Заборгованість за цим договором була стягнута з відповідача постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року у справі № 910/8397/16. Однак відповідач не виконав повністю це судове рішення, з огляду на що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України зобов`язаний сплатити інфляційні нарахування та три відсотки річних, нараховані на суму боргу за договором за період прострочення виконання зобов`язання, що не був охоплений зазначеним судовим рішенням.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

16 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг", що у подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Австро-Угорська Лізингова Компанія", як лізингодавцем, та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" як лізингоодержувачем, був укладений договір про надання фінансових лізингових послуг (вагонів метрополітену) № 16-Упр-09, відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. якого Лізингодавець надає, а Лізингоодержувач отримує фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену). Лізингодавець набуває у власність у продавця (виробника) предмет лізингу (майно), визначений у специфікації, і передає його Лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах фінансового лізингу з подальшою передачею у власність (далі - лізинг), визначених даним договором.

З огляду на неналежне виконання умов зазначеного договору в частині сплати лізингових платежів, передбачених договором, у Лізингоодержувача - Комунального підприємства "Київський метрополітен" перед Лізингодавцем утворилась заборгованість зі сплати прострочених лізингових платежів, стягнення якої, а також відсотків за користування предметом лізингу, коефіцієнту коригування та нарахованих на суму заборгованості інфляційних втрат та трьох відсотків річних, були предметом поданого Лізингодавцем позову у справі № 910/8397/16.

Господарський суд міста Києва рішенням від 28 вересня 2016 року у справі № 910/8397/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг" задовольнив частково: стягнув з Комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг" заборгованість з оплати частини вартості предмета лізингу у розмірі 396 828 349,71 грн, заборгованість з оплати відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 116 766 204,27 грн, інфляційні втрати у розмірі 235 028 314,75 грн, три відсотки річних у розмірі 25 332 102,90 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 55 489,35 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовив.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 31 січня 2017 року у справі №910/8397/16 змінив зазначене рішення Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2016 року шляхом викладення резолютивної частини рішення в іншій редакції, відповідної до якої стягнув з Комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг" заборгованість з оплати вартості частини предмету лізингу у розмірі 365 972 194,84 грн, заборгованість з оплати відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 112 303 827,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 229 098 329,81 грн, пеню за неналежне виконання зобов`язання у розмірі 42 027 946,73 грн, коефіцієнт коригування у розмірі 1 191 237 276,82 грн, три відсотки річних у розмірі 25 332 102,90 грн та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 123 813,30 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 144 461,80 грн. В іншій частині позову відмовив.

Вищий господарський суд України постановою від 25 квітня 2017 року скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року в частині задоволення позову про стягнення пені в розмірі 42 027 946,73 грн та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. У іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду залишив без змін.

06 лютого 2017 року Господарський суд міста Києва на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року у справі № 910/8397/16 видав відповідний наказ № 910/8397/16, який Товариство з обмеженою відповідальністю "Австро-Угорська Лізингова Компанія" пред`явило до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для виконання. За цим наказом Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрив виконавче провадження № 53587903.

У зв`язку з частковим скасуванням судом касаційної інстанції постанови Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року, Господарський суд міста Києва ухвалою від 31 липня 2017 року визнав наказ Господарського суду міста Києва від 06 лютого 2017 року у справі № 910/8397/16 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства "Київський метрополітен" пені у розмірі 42 027 946,73 грн.

При здійсненні виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 53587903 за період з 03 вересня 2016 року по 10 липня 2018 року з Комунального підприємства "Київський метрополітен" були стягнуті грошові кошти у сумі 155 920 940,12 грн з яких: 140 328 657,60 грн направлено на користь стягувача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг"), а 15 592 073,11 грн виконавчого збору та 209,41 грн витрат виконавчого провадження - на користь департаменту.

Постановою державного виконавця ВП №53587903 судовий наказ від 06 лютого 2017 року був повернутий стягувачу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррослізинг" про повернення виконавчого документа стягувачу.

У подальшому стягувач повторно пред`явив наказ Господарського суду міста Києва від 06 лютого 2017 року № 910/8397/16 Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для виконання, внаслідок чого державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 55700556 від 02 лютого 2018 року, відповідно якої залишок боргу за цим наказом склав 1 783 883 349,17 грн (1 966 239 953,50 грн - 42 027 946,73 грн - 140 328 657,60 грн = 1 783 883 349,17 грн).

У межах виконавчого провадження № 55700556 у період з лютого по липень 2018 року у примусовому порядку з рахунків боржника були списані грошові кошти у розмірі 13 912 264,82 грн, з яких: на користь стягувача (Товариства з обмежено "Укррослізинг") було перераховано 12 511 485,85 грн, а на користь Департаменту - 1 400 165,09 грн виконавчого збору та 613,88 грн витрат виконавчого провадження.

Отже, у порядку примусового виконання рішення суду у справі № 910/8397/16 з Комунального підприємства "Київський метрополітен" було примусово списано 152 840 143,45 грн. Непогашеною за наказом Господарського суду міста Києва від 06 лютого 2017 року № 910/8397/16 залишилася заборгованість у сумі 1 771 371 863,32 грн.

У липні 2018 року Лізингодавець (стягувач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про стягнення 526 240 476,28 грн, з яких: 438 903 565,18 грн - інфляційні втрати та 87 336 911,10 грн - три відсотки річних, нарахованих за період прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з 03 вересня 2016 року по 10 липня 2018 року на суму боргу, стягнуту постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року у справі №910/8397/16, що складається з основної заборгованості (вартості частини предмету лізингу) у розмірі 365 972 194,84 грн, суми відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 112 303 827,30 грн та суми коригування коефіцієнту у розмірі 1 191 237 276,82 грн, та з урахуванням сплачених відповідачем сум.

3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення.

Господарський суд міста Києва рішенням від 12 листопада 2018 року позовні вимоги задовольнив повністю: стягнув з Комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Австро-Угорська Лізингова Компанія" інфляційну складову боргу у сумі 438 903 565,18 грн, три відсотки річних у сумі 87 336 911,10 грн, судовий збір у сумі 616 700,00 грн.

Місцевий господарський суд виходив з того, що факт наявності у відповідача перед позивачем невиконаного належним чином грошового зобов`язання, що виникло з договору про надання фінансових лізингових послуг № 16-УПР-09 від 16 липня 2009 року та було встановлене судовим рішенням в іншій справі № 910/8397/16, є доведеним, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних заявлені правомірно. За висновком суду позовні вимоги підлягають задоволенню у сумах, заявлених позивачем до стягнення, оскільки їх розрахунок, проведений позивачем, є правильним: ці суми нараховані на суму боргу, що була встановлена судовим рішенням та визначена у національній валюті України - гривні, розрахунок здійснений позивачем з урахуванням сум погашеної заборгованості, виходячи з дати фактичного надходження на його рахунок примусово стягнутих коштів.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 08 лютого 2022 року змінив рішення Господарського суду міста Києва від 12 листопада 2018 року в частині стягнення інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних, виклавши резолютивну частину рішення в іншій редакції, відповідно до якої позов задовольнив частково: стягнув з Комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Австро-Угорська Лізингова Компанія" інфляційну складову боргу у сумі 404 292 674,22 грн, три відсотки річних у сумі 86 961 238,49 грн та судовий збір за подання позовної заяви у сумі 575 699,33 грн. У решті позовних вимог відмовив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Австро-Угорська Лізингова Компанія" на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 61 501,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про доведеність факту наявності у відповідача перед позивачем невиконаного належним чином грошового зобов`язання за договором про надання фінансових лізингових послуг № 16-УПР-09 від 16 липня 2009 року, встановленого судовим рішенням в іншій справі № 910/8397/16. Разом з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що моментом фактичного виконання судового рішення є момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби, з огляду на що інфляційні втрати та три відсотки річних розраховуються з урахуванням сум погашеної боржником заборгованості, виходячи із дат, у які були списані кошти з рахунків боржника при примусовому виконанні судового рішення, за вирахуванням виконавчого збору та витрат з організації виконавчого провадження, а не з дат зарахування коштів на рахунок стягувача. З огляду на викладене суд провів власний розрахунок заявлених до стягнення сум матеріальних втрат позивача та дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Комунальне підприємство «Київський метрополітен» просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12 листопада 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2022 року, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень відповідач послався на пункт 4 абзацу 1 частини другої статті 287 та пункт 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме: статтю 73, частину першу статті 74, статті 76, 86, пункт 5 частини першої та частину другу статті 227, статтю 281, частини четверту та п?яту статті 233, статтю 234, пункт 2 частин третьої та четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не розглянув клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справи до розгляду поданої відповідачем в іншій справі № 910/8397/16, що є пов`язаною з цією справою, заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року за нововиявленими обставинами, не дослідив обставини та підстави подання відповідачем зазначеного клопотання. Також скаржник зазначив про те, що суд апеляційної інстанції, не розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справи, залишив поза увагою висновки проведених у цій справі експертиз, зокрема про відсутність заборгованості позивача, які додатково підтверджують необхідність зупинення провадження у цій справі, про яке заявив відповідач.

Скаржник зазначає про те, що таке порушення судом апеляційної інстанції зазначених норм процесуального права призвело також і до неправильного застосування судом норм матеріального права, а саме: частини п?ятої статті 11, статті 611, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а зроблені судами попередніх інстанцій висновки по суті спору не відповідають обставинам справи.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2022 року залишити без змін, посилаючись на те, що доводи скаржника спростовуються матеріалами справи. За твердженням позивача суд апеляційної інстанції розглянув клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, що підтверджується ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01 грудня 2021 року, та правильно відмовив у його задоволенні. Позивач посилається на те, що підстави для зупинення судом апеляційної інстанції провадження у цій справі до закінчення розгляду іншої справи були відсутні та цю справу можливо розглянути за відсутності судового рішення за заявою відповідача у справі № 910/8397/16, оскільки

- у цій справі були зібрані усі необхідні докази, що дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а судове рішення у справі № 910/8397/16 за результатами розгляду заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами як доказ у цій справі не існувало на момент ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі та не може бути використано як доказ у цій справі № 910/9076/18;

- частина третя статті 195 Господарського процесуального кодексу України не передбачає можливості зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи по суті.

Також позивач вважає, що суд апеляційної інстанції правильно не врахував висновок проведеної у справі судової експертизи про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, оскільки експерти, формуючи такий висновок, вийшли за межі своїх повноважень, фактично зробили висновок щодо питання права та не провели досліджень з питань, які перед ними порушувалися судом.

Третя особа відзиву на касаційну скаргу не надала.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, обговоривши доводи, наведені сторонами у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У касаційній скарзі відповідач оскаржує як рішення Господарського суду міста Києва від 12 листопада 2018 року, так і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2022 року. Однак доводи касаційної скарги зводяться до оскарження саме постанови суду апеляційної інстанції і не стосуються зазначеного рішення місцевого господарського суду, з огляду на що Верховний Суд, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядає у касаційному порядку в межах доводів касаційної скарги саме постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2022 року.

Як вбачається усі наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до єдиного аргументу про необґрунтоване порушення судом апеляційної інстанції пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відхилення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду поданої ним в іншій пов`язаній справі № 910/8397/16 заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року за нововиявленими обставинами.

За змістом пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, відповідно до наведених норм процесуального права підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були установлені.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначені межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 30 вересня 2021 року (том 4, а.с. 30 - 33) подав до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у цій справи до розгляду Північним апеляційним господарським судом поданої відповідачем в іншій справі № 910/8397/16 заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року за нововиявленими обставинами.

Північний апеляційний господарський суд розглянув зазначене клопотання відповідача в судовому засіданні, що відбулося 01 грудня 2021 року, та відмовив у його задоволенні, про що зазначив в ухвалі про оголошення перерви в судовому засіданні від 01 грудня 2021 року (том 4, а.с. 168, 169).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні по господарській справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.

Підстава, передбачена пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України виникає в процесі тоді, коли розглядати справу далі неможливо та ухвалення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом.

При цьому, пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення (частина четверта статті 75 ГПК України). Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

У разі застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України за вимогами статті 234 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Однак з ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01 грудня 2021 року у цій справі не вбачається, що суд апеляційної інстанції при розгляді клопотання відповідача про зупинення провадження у справі вирішив питання, пов`язані із зупиненням провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції при розгляді клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не з`ясував, чи пов`язана та якщо пов`язана, то як саме ця справа № 910/9076/18, що розглядається, зі справою № 910/8397/16, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи № 910/9076/18 до розгляду поданої відповідачем в іншій справі № 910/8397/16 заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року у справі № 910/8397/16 за нововиявленими обставинами, яким чином розгляд зазначеної заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 910/8397/16 впливає чи може вплинути на оцінку доказів у справі № 910/9076/18, що переглядається, а також не навів обґрунтування наявності обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи та встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Північний апеляційний господарський суд ні в мотивувальній частині ухвали від 01 грудня 2021 року, ні в мотивувальній частині оскаржуваної постанови від 08 лютого 2022 року у цій справі № 910/9076/18 не навів обґрунтування висновків, яких він дійшов при розгляді клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, тобто не навів підстав, на яких ґрунтується його рішення про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі є немотивованим, що в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, визначених у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює надання судом касаційної інстанції оцінки обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, до яких він дійшов при відмові у задоволенні зазначеного клопотання відповідача, оскільки мотивація суду такої відмови відсутня.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, висловлених у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.

У рішенні "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" Європейський суд з прав людини у справі зазначив, що одним із завдань мотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема статті 236 та пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення, оскільки не навів обґрунтування своїх висновків щодо відмови у задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, не вирішив питання, пов`язані з розглядом зазначеного клопотання, не дослідив обставини та підстави подання відповідачем зазначеного клопотання, про що правильно зазначив відповідач у касаційній скарзі.

З огляду на викладене Верховний Суд доходить висновку про те, що відповідно до пункту 3 частини третьої та частини четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України зазначене порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права призвело до передчасного ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови від 08 лютого 2022 року та є підставою для її скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За змістом пункту 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що заявлена відповідачем у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, передбачена пунктом 4 абзацу 1 частини другої статті 287 та пунктом 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, знайшла своє підтвердження, враховуючи межі розгляду справи у суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2022 року у цій справі № 910/9076/18 підлягає скасуванню, а враховуючи те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права справа № 910/9076/18 підлягає передачі на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

9. Судові витрати.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа передається на новий розгляд до апеляційного господарського суду, розподіл судових витрат у справі, зокрема і сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2022 року у справі № 910/9076/18 скасувати.

3. Справу № 910/9076/18 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

В. Студенець