ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/9990/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевич В. Ю.- головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання Астапової Ю. В.,
розглянувши у відкритому судову засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 (головуючий суддя Іоннікова І. А., судді Михальська Ю. Б., Тарасенко К. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Стендерт»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Гард Груп»
про витребування майна із чужого незаконного володіння,
за участю представників:
позивача - Дорофеєва Д. А. (адвокат),
відповідача - Маркової Т. Л. (адвокат),
третьої особи - не з`явився.
СУТЬ СПОРУ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» (далі - ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Стендерт» (далі - ТОВ «Ріелті Стендерт») про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
2. ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» стверджує, що нерухоме майно вибуло з його володіння поза волею власника, а ТОВ «Ріелті Стендерт» не є добросовісним набувачем вказаного нерухомого майна.
3. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено повністю. Постановою суду апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду скасоване та ухвалено нове - про відмову в позові. ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» не погодилось із судовими рішеннями суду апеляційної інстанції та звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду.
4. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
5. У червні 2021 року ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Ріелті Стендерт» про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна: корпусу № 21 (літ. «В») загальною площею 910,3 кв. м, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Московська, будинок 8 (далі - спірне нерухоме майно).
6. На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» посилається на те, що спірний об`єкт нерухомого майна вибув з власності позивача поза волею власника.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
7. 21.09.2007 здійснено державну реєстрацію ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 12; ідентифікаційний код 35391480), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр), номер запису 10741020000026995.
8. 15.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «BIK LTD» (продавець) та ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» (покупець) укладено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна. Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Аллою Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за № 2963.
9. Згідно з рішенням загальних зборів ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», оформленого протоколом від 06.04.2015, вирішено вивести зі складу засновників ОСОБА_1 на підставі заяви про вихід зі складу засновників товариства та передати його частку 100% (46 000,00 грн) у статутному капіталі товариства ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), затверджено нову редакцію статуту.
10. Рішенням загальних зборів ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», оформленим протоколом від 16.04.2015, встановлено статутний капітал товариства в розмірі 9 895 104,00 грн шляхом внесення учасником ОСОБА_2 нерухомого майна, яке належить їй на праві власності, прийнято та перерозподілено частки учасників у статутному капталі товариства - ОСОБА_2 володіє 100% (9 895 104,00 грн) частки у статутному капіталі, затверджено статут в новій редакції.
11. Відповідно до підпункту 6 пункту 15.10 статуту ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», у редакції від 16.04.2015, до виключної компетенції загальних зборів належить відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна.
12. Згідно з пунктом 16.1 вищезазначеного статуту виконавчим органом товариства є директор, який обирається загальними зборами безстроково та здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам.
13. 25.02.2016 на загальних зборах учасників товариства прийнято рішення, оформлене протоколом від 25.02.2016, яким призначено на посаду директора ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) з 26.02.2016.
14. Наказом від 26.02.2016 № 2-К ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» ОСОБА_3 обійняла посаду директора товариства з 26.02.2016.
15. 19.10.2017 було прийнято рішення загальними зборами ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», оформлене протоколом № 19/10/17. У протоколі зазначено про присутність на загальних зборах товариства учасника, який володіє 100% частки у статутному капіталі товариства ОСОБА_2 . Запрошені - громадянин України ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) та громадянин України ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ). Порядок денний зборів наступний: 1) обрання голови та секретаря зборів товариства; 2) зміна директора товариства; 3) зміна складу учасників товариства; 4) перерозподіл часток учасників; 5) уповноваження особи на проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство.
16. З першого питання порядку денного вирішили обрати ОСОБА_5 головою зборів товариства, а ОСОБА_4 - секретарем зборів товариства. З другого питання порядку денного вирішили звільнити ОСОБА_3 з посади директора та обрати на посаду директора ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» ОСОБА_4 . З третього питання порядку денного вирішили затвердити вихід ОСОБА_2 із товариства у зв`язку з відчуженням нею своєї частки у статутному капіталі товариства (100%) на користь ОСОБА_4 . З четвертого питання порядку денного вирішили розподілити частки учасників наступним чином: громадянин України ОСОБА_4 володіє часткою статутного капіталу товариства розміром 9 895 104,00 грн, що становить 100% статутного капіталу товариства; у зв`язку з перерозподілом часток затвердити статут у новій редакції. З п`ятого питання порядку денного вирішили доручити ОСОБА_4 забезпечити виконання всіх необхідних процедур, пов`язаних з державною реєстрацією змін відомостей про товариство та нової редакції статуту товариства.
17. 20.10.2017 між ОСОБА_2 (продавець) та громадянином України ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність частку в статутному капіталі ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» та зобов`язується сплатити за цю частку належну грошову суму згідно з умовами даного договору. Статутний капітал товариства складає 9 895 104,00 грн. Продаж здійснюється за ціною 9 895 104,00 грн. Покупець зобов`язується сплатити продавцю ціну, визначену у пункті 3 цього договору, до 31.12.2017. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. Після укладення договору до установчого документа товариства мають бути внесені відповідні зміни з обов`язковою їх реєстрацією в Єдиному державному реєстрі. Право власності покупця на частку, зазначену у пункті 1 цього договору, виникає з моменту підписання договору сторонами за умов обов`язкової подальшої державної реєстрації змін та доповнень до установчого документа товариства або нової редакції статуту товариства, що містить відповідні зміни до Єдиного державного реєстру згідно з чинним законодавством України. Підписання сторонами даного договору буде свідчити про те, що передача-приймання відчужуваної частки у статутному капіталі товариства відбулась та не вимагає додаткового підписання сторонами будь-яких актів (пункти 1, 3, 4, 8- 10 договору).
18. На підставі прийнятого рішення загальних зборів від 19.10.2017 та укладеного договору купівлі-продажу від 20.10.2017 було внесено відповідні записи до Єдиного державного реєстру:
- державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 20.10.2017, № 10741050017026995, зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левашов Олександр Геннадійович (далі - приватний нотаріус Левашов О. Г.);
- державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 20.10.2017, № 10741070015026995, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, приватний нотаріус Левашов О. Г.;
- виправлення помилок, 20.10.2017, № 10747770016026995, приватний нотаріус Левашов О. Г .
19. Рішенням установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Гард Груп» (далі - ТОВ «Сіті Гард Груп»), оформленим протоколом від 20.10.2017 № 1, погоджено, що ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» вносить свій вклад до статутного капіталу шляхом внесення спірного нерухомого майна, яке оцінено засновниками у розмірі 900 000,00 грн, що становить 90% від розміру статутного капіталу.
20. Згідно з актом приймання-передачі та оцінки внеску до статутного капіталу ТОВ «Сіті Гард Груп» від 20.10.2017 № 1 ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» передало, а ТОВ «Сіті Гард Груп» прийняло як внесок до статутного капіталу останнього спірне нерухоме майно.
21. 23.10.2017 між ТОВ «Сіті Гард Груп» та ТОВ «Ріелті Стендерт» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця нерухоме майно, що є предметом цього договору, а покупець - прийняти нерухоме майно і сплатити за нього оговорену грошову суму. Предметом купівлі-продажу за цим договором є спірне нерухоме майно. Речове право продавця на вказане нежитлове приміщення зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Державний реєстр права) 23.10.2017 приватним нотаріусом Левашовим О. Г., номер запису про право власності: 22963194, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 112545980000, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав про реєстрацію права власності № 101219607, виданим 23.10.2017 приватним нотаріусом Левашовим О. Г.
22. Згідно з актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 23.10.2017 спірне нерухоме майно передано ТОВ «Ріелті Стендерт», що також підтверджується витягом з Державного реєстру прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.06.2021.
23. У вищезазначеному витязі вказано, що 02.08.2017 на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 28.07.2017 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Зелінським Ярославом Ігоровичем внесено запис про обтяження спірного нерухомого майна шляхом накладення арешту на нерухоме майно. Також 27.12.2017 Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про арешт спірного нерухомого майна.
24. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28.07.2017 у справі № 757/43716/17-к накладений арешт на спірне нерухоме майно, яке на праві власності належить ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» (код ЄДРПОУ 35391480), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном. Ухвала суду чинна та не скасована.
25. У подальшому ОСОБА_4 , учасником, який володіє 100% у статутному капіталі товариства, було прийнято рішення загальних зборів, оформлене протоколом № 1 від 11.02.2018, про припинення діяльності ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» шляхом його ліквідації. Призначено ліквідатором товариства ОСОБА_4 та встановлено двомісячний строк для пред`явлення претензій кредиторами.
26. На підставі рішення загальних зборів від 11.02.2018 було внесено відповідний запис про припинення діяльності ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» до Єдиного державного реєстру.
27. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 у справі № 910/15336/20 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Левашов О. Г., про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки, рішення загальних зборів та скасування реєстраційних дій позов задоволено повністю.
28. Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» від 20.10.2017, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з моменту його укладення.
29. Визнано недійсними рішення загальних зборів ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» щодо звільнення з посади директора товариства ОСОБА_3 з 19.10.2017 та призначення нового директора товариства - ОСОБА_4 з 20.10.2017; про вихід з товариства та відчуження 100% частки статутного капіталу ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 ; про перерозподіл часток та затвердження статуту у новій редакції, оформлених протоколом від 19.10.2017 № 19/10/17.
30. Визнано недійсним рішення учасника товариства ОСОБА_4 від 11.02.2018 щодо припинення шляхом ліквідації ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів».
31. Скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», якими було змінено склад засновників (учасників) шляхом виключення виведення ОСОБА_2 зі складу засновників, а ОСОБА_4 - включення до складу засновників ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів».
32. Скасовано державну реєстрацію змін до відомостей ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» щодо зміни чинного директора ОСОБА_3 на нового директора ОСОБА_4 . Скасовано державну реєстрацію виправлення помилок щодо ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» (код ЄДРПОУ 35391480), номер запису 10747770016026995 від 20.10.2017.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
33. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 (суддя Усатенко І. В.) позов задоволено повністю.
34. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що судом встановлені обставини незаконного вибуття спірних об`єктів нерухомого майна з власності ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», відсутність волі єдиного учасника вказаного товариства на вибуття з його володіння спірного нерухомого майна, а отже, вимоги ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» про витребування спірного об`єкта нерухомого майна від ТОВ «Ріелті Стендерт» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
35. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що ТОВ «Рієлті Стендерт» не є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений між ТОВ «Сіті Гард Груп» та ТОВ «Ріелті Стендерт» та відповідні реєстраційні дії вчинено в один день одним і тим самим приватним нотаріусом.
36. Суд першої інстанції також відхилив заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки відповідно до відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257 та 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
37. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 рішення суду першої інстанції скасоване, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
38. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ТОВ «Ріелті Стендерт» набуло право власності на спірне майно на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «Сіті Гард Груп» відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, та є добросовісним набувачем вказаного спірного майна, чого суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
39. Апеляційний господарський суд також зазначив про відсутність підстав для застосування позовної давності через необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
40. У червні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
41. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
42. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та постановах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі № 910/24512/16, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.11.2019 у справах № 911/3677/17 та № 911/3680/17, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 29.06.2021 у справах № 904/3405/19 та № 910/23097/17, від 30.05.2022 у справі № 904/4381/21.
43. Крім того, 01.09.2022 ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» подало заяву про уточнення та доповнення касаційної скарги.
44. Згідно із частиною першою статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
45. Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
46. Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
47. Оскільки заява про уточнення та доповнення до касаційної скарги подана скаржником з порушенням строку, визначеного частиною першою статті 288 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованих причин пропуску даного строку в поясненнях не наведено, суд залишає її без розгляду.
48. У судовому засіданні представник ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
49. ТОВ «Ріелті Стендерт» подало до суду відзив на касаційну скаргу, направлений поштою 09.09.2022 (відповідно до відмітки на поштовому конверті).
50. Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2022 визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами про надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 02.09.2022.
51. Таким чином, відзив на касаційну скаргу ТОВ «Ріелті Стендерт» поданий 09.09.2022 з порушенням визначеного строку.
52. При цьому позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу.
53. На обґрунтування клопотання ТОВ «Ріелті Стендерт» посилається на те, що воно не отримувало копію касаційної скарги, у зв`язку з чим 07.09.2022 представник ТОВ «Ріелті Стендерт» через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами касаційного провадження. 08.09.2022 представникові ТОВ «Ріелті Стендерт» було надано доступ до документів в електронному вигляді і ТОВ «Ріелті Стендерт» отримало змогу ознайомитись із касаційною скаргою і надати відзив на касаційну скаргу.
54. Проте до касаційної скарги ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» додано докази щодо направлення копії касаційної скарги з доданим до неї документами на адресу ТОВ «Ріелті Стендерт».
55. Разом з тим, обґрунтовуючи причини пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу, ТОВ «Ріелті Стендерт» не надало жодних доказів, які б свідчили про неотримання ним копії касаційної скарги та причини такого неотримання.
56. Звідси колегія суддів суду касаційної інстанції вважає клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу необґрунтованим і залишає вказаний відзив на касаційну скаргу без розгляду.
57. У судовому засіданні представник ТОВ «Ріелті Стендерт» заперечував проти задоволення касаційної скарги.
58. ТОВ «Сіті Гард Груп» правом на подання відзиву, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалося.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
59. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
60. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
61. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у даній справі є вимога ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» до ТОВ «Ріелті Стендерт» про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
62. Судом першої інстанції зазначено про встановлення Господарським судом міста Києва у справі № 910/15336/20 того, що ОСОБА_4 не мав права укладати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» від 20.10.2017, вносити відомості та зміни до статутних документів товариства, а також уповноважувати на такі дії інших осіб, а ОСОБА_2 не вчиняла правочин щодо відчуження своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» та не повідомляла це товариство про свій намір вийти зі складу його учасників, оскільки не мала такого наміру, а отже, на думку суду першої інстанції, спірне нерухоме майно вибуло з власності ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» поза волею власника, тобто ОСОБА_2 .
63. Водночас суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив про те, що оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений між ТОВ «Сіті Гард Груп» та ТОВ «Ріелті Стендерт» та реєстраційні дії вчинено в один день одним і тим самим приватним нотаріусом Левашовим О. Г., а також наявні обтяження на спірне нерухоме майно, то ТОВ «Ріелті Стендерт» не є добросовісним набувачем у розумінні статті 330 Цивільного кодексу України.
64. Разом з тим апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду, дійшов висновку про його скасування та відмову в задоволенні позову з тих підстав, що ТОВ «Ріелті Стендерт» набуло право власності на спірне нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23.10.2017, укладеного з ТОВ «Сіті Гард Груп» відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, та є добросовісним набувачем вказаного спірного нерухомого майна, а твердження ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» про те, що нотаріальні дії щодо реєстрації спірного нерухомого майна за ТОВ «Ріелті Стендерт» та реєстрація створення юридичної особи (ТОВ «Сіті Гард Груп») здійснені в один день - 23.10.2017 та одним і тим же приватним нотаріусом, до уваги судом апеляційної інстанції не взяті, оскільки такий порядок вчинення нотаріальних дій не суперечить вимогам законодавства.
65. Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
66. Так, згідно з приписами частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
67. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
68. Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
69. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
70. Так, у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.
71. Звідси ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» правильно звернулося з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння до ТОВ «Ріелті Стендерт» як до останнього набувача спірного нерухомого майна без оскарження попередніх правочинів щодо відчуження спірного нерухомого майна від ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів».
72. Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 Цивільного кодексу України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 Цивільного кодекс України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), на яку посилається скаржник в касаційній скарзі).
73. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20).
74. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).
75. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.
76. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
77. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.
78. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.
79. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
80. Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі № 910/73/17).
81. Як вже зазначалося, судом першої інстанції на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 у справі № 910/15336/20 встановлено, що ОСОБА_4 не мав права вносити відомості та зміни до статутних документів товариства, а також уповноважувати на такі дії інших осіб, а ОСОБА_2 не вчиняла правочин щодо відчуження своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» та не повідомляла це товариство про свій намір вийти зі складу його учасників, оскільки не мала такого наміру.
82. Разом з тим відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
83. З аналізу вказаної норми процесуального законодавства вбачається, що не потребують доказування обставини, встановлені рішенням, що набрало законної сили.
84. За даними з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі № 910/15336/20 рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 скасоване та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в частині визнання недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» від 20.10.2017, оскільки він не є неукладеним. В іншій частині позов задоволено.
85. Звідси судом першої інстанції встановлено обставини справи на підставі висновків, викладених в судовому рішенні, яке не набрало законної сили на момент розгляду справи № 910/9990/21 в суді першої інстанції та в подальшому було скасоване.
86. Таким чином, судом першої інстанції не було належним чином встановлено обставини вибуття спірного нерухомого майна з володіння ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» та відсутність/наявність волі останнього на таке вибуття.
87. Судом апеляційної інстанції вказаний недолік рішення суду першої інстанції усунуто не було, оскільки апеляційний господарський суд обмежився лише посиланням на факт скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 у справі № 910/15336/20 та не розглянув доводи і не дослідив докази, надані ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» щодо обставин вибуття спірного нерухомого майна з володіння останнього.
88. Разом з тим суд апеляційної інстанції, пославшись на договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 23.10.2017, що мав відплатний характер, та відсутність у Державному реєстрі прав будь-яких арештів та обтяжень спірного нерухомого майна, дійшов висновку, що ТОВ «Ріелті Стендерт» є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна.
89. Так, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні зазначив, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 23.10.2017 мав відплатний характер, оскільки в матеріалах справи наявні квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 24.10.2017 та квитанція до прибуткового касового ордера № 2 від 26.10.2017 про розрахунок за придбане у ТОВ «Сіті Гард Груп» спірне нерухоме майно.
90. Разом з тим колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на таке.
91. Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (чинний на дату укладення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна) (далі - Положення про ведення касових операцій), касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.
92. Згідно з пунктом 3.3 розділу 3 Положення про ведення касових операцій приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
93. При цьому пунктом 2.3 розділу 2 Положення про ведення касових операцій визначено, що підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки.
94. Постановою Правління Національного банку України від 06.06.2013 № 210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» (чинна на дату укладення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна) установлена гранична суму розрахунків готівкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000,00 грн (десяти тисяч гривень).
95. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
96. Звідси суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про відплатний характер договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, не дослідив належним чином надані ТОВ «Ріелті Стандрат» докази на підтвердження цього та не встановив, чи можуть обставини оплати за договором купівлі-продажу спірного нерухомого майна підтверджуватися квитанціями до прибуткового касового ордера.
97. Таким чином, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили надані докази та не встановили всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
98. Відповідно до частин першої, другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
99. Звідси Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи щодо умов вибуття спірного нерухомого майна з володіння власника ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», зокрема, щодо наявності/відсутності волі останнього на таке вибуття та чи є ТОВ «Ріелті Стандрат» таким, що набуло майно на підставі відплатного договору, а отже, добросовісним набувачем, чого не зробили й суди попередніх інстанцій.
100. За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
101. Постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі № 910/9990/21 вказаним вимога не відповідають.
102. Ураховуючи викладене, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість касаційної скарги і про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
103. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
104. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
105. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» необхідно задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
106. З огляду на направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі № 910/9990/21 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. Уркевич
Судді: Г. М. Мачульський
С. К. Могил