ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 911/1189/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Закритого акціонерного товариства «Балтік Індастріал Голдинг» (далі - ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг», позивач, скаржник) - не з`явився,

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Балтік Груп» (далі - ТОВ «Інтер Балтік Груп», відповідач - 1) - не з`явився,

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітель Дніпро» (далі - ТОВ «Капітель Дніпро», відповідач - 2) -Смолова К.В. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг»

на рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2021 (головуючий - суддя Христенко О.О.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 (головуючий - суддя Поляков Б.М., судді: Грек Б.М., Отрюх Б.В.)

у справі №911/1189/21

за позовом ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг» до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Балтік Груп»;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітель Дніпро»

про визнання договору недійсним в частині.

ВСТУП

Спір виник щодо наявності/відсутності підстав для визнання договору, укладеного між відповідачами, недійсним в частині.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг» звернулось до суду з позовом до ТОВ «Інтер Балтік Груп» та ТОВ «Капітель Дніпро» про визнання договору, укладеного між відповідачами, недійним в частині.

1.2. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що укладений між ТОВ «Інтер Балтік Груп» та ТОВ «Капітель Дніпро» Договір про ексклюзивне співробітництво та сумісну діяльність з продажу вогнегасних покриттів торгової марки Interchar від 20.11.2019 № 20/11/2019, зокрема, в частині передання ТОВ «Капітель Дніпро» ексклюзивних/виключних прав продажу, використання, просування та поширення вогнегасних покриттів торгівельної марки Interchar, а саме: фарби Interchar 1120, порушує права позивача на ексклюзивне представництво продукції торгової марки Interchar та унеможливлює здійснення своїх прав щодо реалізації вказаної продукції на території України, як особою, що володіє такими правами, в якості єдиного дистриб`ютора відповідно до Договору від 17.09.2019.

1.3. У зв`язку з чим, позивач вважає, що Договір про ексклюзивне співробітництво та сумісну діяльність з продажу вогнегасних покриттів торгової марки Interchar від 20.11.2019 № 20/11/2019 (далі - Договір від 20.11.2019) укладений з порушенням норм статті 426 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що є підставою для визнання його в цій частині недійсним.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі №911/1189/21, ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг» із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме статті 426 ЦК України у подібних правовідносинах.

4.1.1. Скаржник відзначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховували того, що, укладаючи спірний Договір від 20.11.2019, ТОВ «Інтер Балтік Груп» передало ТОВ «Капітель Дніпро» саме ексклюзивну (виключну) ліцензію, у той час, коли воно взагалі не володіло ексклюзивними/виключними правами (виключна ліцензія залишилась у компанії Akzo Nobel Coating S.P.A. як єдиного ліцензіара).

4.1.2. Скаржник крім того, вважає, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, а саме частину другу статті 1108 ЦК України.

4.2. ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг» також відзначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми статей 86 210 ГПК України, оскільки дійшли необґрунтованих висновків щодо того, що вичиненим правочином (оспорюваною частиною спірного Договору від 20.11.2019) права та законні інтереси позивача як заінтересованої особи не порушуються.

4.2.1. Так, на думку скаржника, ТОВ «Інтер Балтік Груп», укладаючи Договір від 20.11.2019 про ексклюзивне співробітництво та сумісну діяльність з продажу вогнегасних покриттів торгової марки Interchar, автоматично обмежив і право ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг» вільного продажу цієї продукції будь-яким особам на території України, наданий йому Договором від 17.09.2019. А тому, визнавши недійсним в частині спірний Договір, суд відновить право ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг» на вільний продаж спірної продукції.

4.3. Також, на думку ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг», суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин закон, який не підлягає застосуванню, а саме абзац 3 пункту 4 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачами не стосуються закупівель робіт, послуг та товарів для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. ТОВ «Капітель Дніпро» 24.10.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.2. Від ТОВ «Інтер Балтік Груп» відзиву на касаційну скаргу на адресу Верховного Суду не надходило.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між Akzo Nobel Coating S.P.A. (далі - AkzoNobel) та ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг» (дистриб`ютор) 17.09.2019 укладений Дистриб`юторський договір (надалі - Дистриб`юторський договір, Договір від 17.09.2019).

6.1.1. За умовами пункту 2.1 цього Договору компанія AkzoNobel призначає дистриб`ютора як єдиного дистриб`ютора продукції в галузі на території на умовах цього договору. Компанія AkzoNobel погоджується не призначати інших дистриб`юторів для продукції на території, за винятком зарезервованих клієнтів, однак компанія AkzoNobel залишає за собою право безпосередньо продавати продукти на території без будь-яких зобов`язань щодо сплати комісії або компенсації дистриб`ютору.

6.1.2. Відповідно до пункту 3.1 Дистриб`юторського договору визначено, що дистриб`ютор зобов`язується продавати продукти від свого імені і за свій рахунок і не буде виступати як представник компанії AkzoNobel або мати право укладати договір від імені компанії AkzoNobel.

6.1.3. Пунктом 8.2 Дистриб`юторського договору визначено, що компанія AkzoNobel надає дистриб`юторську невиключну ліцензію на використання товарних знаків виключно для виконання своїх зобов`язань за цим договором. З метою уникнення сумнівів, чинність даної ліцензії закінчується в разі припинення або закінчення терміну дії договору.

6.1.4. Згідно з пунктом 12.1 Дистриб`юторського договору дистриб`ютор не може перевідступати, передавати, надавати будь-які права застави, тримати в довірчому управлінні або діяти яким-небудь іншим чином з вигодою для всього цього договору або будь-якого його частини, а також передавати в субпідряд або здійснювати новацію будь-яких або всіх своїх зобов`язань за договором без письмової згоди компанії AkzoNobel. Компанія AkzoNobel може перевідступати, передавати, надавати будь-які забезпечувальні права, тримати в довірчому управлінні або діяти будь-яким іншим чином з вигодою для всього цього договору або будь-якої його частини, а також передавати в субпідряд чи здійснювати новацію будь-яких чи всіх своїх зобов`язань за цим договором.

6.1.5. Відповідно до пункту 12.2 Дистриб`юторського договору дистриб`ютор зобов`язується передавати виконання умов цього договору своїм дочірнім компаніям, що перебувають у його повній власності, як зазначено нижче, і забезпечують повне дотримання кожною такою дочірньою компанією всіх умов і положень цього договору. З метою уникнення сумнівів дистриб`ютор залишається повністю відповідальним за будь-якій дії та упущення, вжитті або не виконані субпідрядними компаніями, зазначеними нижче, так само як якщо б вони були зроблені або упущені самим дистриб`ютором.

6.1.5.1. Субпідрядною компанією визначено ТОВ «Інтер Балтік Груп».

6.2. Між ТОВ «Інтер Балтік Груп» (дистриб`ютор) та ТОВ «Капітель Дніпро» (дилер) 20.11.2019 укладений Договір №20/11/19 про ексклюзивне співробітництво та сумісну діяльність з продажу вогнезахисних покриттів торгівельної марки Interchar.

6.2.1. За умовам пункту 1.1 Договору від 20.11.2019 дистриб`ютор зобов`язуєтеся на ексклюзивних умовах постачати дилеру лакофарбове покриття, розчини, інші супутні матеріали та устаткування, що використовується для вогнезахисту будівельних конструкцій на різних об`єктах від виробника International Paint LTD відповідно до додатків до цього договору.

6.2.2. Дилер повністю приймає на себе право ексклюзивного продажу, використання, просування та розповсюдження матеріалів згідно з додатками до цього договору на умовах, визначених з дистриб`ютором (пункт 1.3 Договору від 20.11.2019).

6.2.3. Відповідно до пункту 1.6 Договору від 20.11.2019 дистриб`ютор не має права здійснювати прямий продаж товарів, вказаних у додатках до цього договору на території України на користь третіх осіб. У випадку порушення умов, визначених у пункті 1.6 цього договору, дистриб`ютор несе відповідальність, визначену цим договором.

6.2.4. Згідно з пунктом 1.8 Договору від 20.11.2019 дилер отримує ексклюзивні права на просування, розповсюдження та продаж при обов`язку забезпечити реалізацію продукції із переліку у додатках в обсязі не менше 100 000,00 кг.

6.3. Як встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ «Інтер Балтік Груп», яке зареєстровано за законодавством України, перебуває у повній 100 % власності ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг», яке є єдиним засновником (учасником) ТОВ «Інтер Балтік Груп», та є її дочірньою компанією за законодавством Литовської Республіки.

6.4. На виконання умов укладеного Договору від 20.11.2019 сторонами систематично виконувався продаж та відповідно придбання продукції, що підтверджується видатковими накладними від 24.02.2020 № 28, від 29.04.2020 №60, від 10.06.2020 № 70, від 03.07.2020 № 87, від 05.08.2020 № 103.

6.5. Позивач, звертаючись до суду з позовом, стверджує, що укладений Договір від 20.11.2019, в частині передання ТОВ «Капітель Дніпро» ексклюзивних/виключних прав продажу, використання, просування та поширення вогнегасних покриттів торгівельної марки Interchar, порушує права позивача на ексклюзивне представництво продукції торгової марки Interchar та унеможливлює здійснення своїх прав щодо реалізації вказаної продукції на території України, як особою, що володіє такими правами, в якості єдиного дистриб`ютора відповідно до Договору від 17.09.2019, у зв`язку з чим, позивач вважає, що Договір від 20.11.2019 укладений з порушенням норм статті 426 ЦК України, що є підставою для визнання його частково недійсним.

6.6. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди виходили з такого:

? позивачем не доведено, що його права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюванню частиною Договору від 20.11.2019 і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Відсутність порушеного права та законного інтересу позивача цим правочином в оспорюваній частині є самостійною, достатньою підставою для відмови в задоволенні позову;

? укладення Дистриб`юторського договору між AkzoNobel та ЗАТ «Балтік Індарстріал Голдинг» не спростовує факту укладення Договору від 20.11.2019 про ексклюзивне співробітництво між ТОВ «Капітель Дніпро» та ТОВ «Інтер Балтік Груп» та зобов`язань сторін, узгоджених умовами цього Договору;

? укладення Договору від 20.11.2019 не впливає на можливість позивача продовжувати виконувати власні обов`язки за Дистриб`юторським договором, оскільки, як вбачається з укладеного контракту, такий не встановлює конкретних умов щодо реалізації поставлених товарів, зокрема, обмеження такої реалізації певним суб`єктам господарської діяльності у визначених обсягах чи на певних умовах;

? ТОВ «Капітель Дніпро» придбала товар безпосередньо у ТОВ «Інтер Балтік Груп», яке у свою чергу на законних підставах здійснювало продаж такого товару. Метою укладеного відповідачами спірного Договору від 20.11.2019 є поширення та перепродаж товару на території України, без використання відповідачем - 2 торгівельної марки Interchar у власній господарській діяльності.

? суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 426 ЦК України до спірних правовідносин, з огляду на встановлені обставини справи та положення пункту 6 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність підстав і в застосуванні статті 1108 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що між відповідачами укладений саме ліцензійний договір, що не випливає також з умов укладеного Договору від 20.11.2019.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 08.07.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №911/1189/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2022 відкрито касаційне провадження у справі №911/1189/21 за касаційною скаргою ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг» на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. З огляду на наведене у розділі 4 цієї постанови, Верховний Суд відзначає таке.

8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.4 Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.6. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

8.7. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

8.8. Так, предметом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі №911/1189/21 , якими відмовлено у задоволенні позову про визнання Договору від 20.11.2019, укладеного між ТОВ «Інтер Балтік Груп» та ТОВ «Капітель Дніпро», недійсним в частині передання ТОВ «Капітель Дніпро» виключного/ексклюзивного права продажу, застосування, просування та поширення вогнегасних покриттів торгової марки Interchar.

8.9. Звертаючись з позовом до суду, ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг» (яке не є стороною спірного Договору від 20.11.2019) просило визнати частково спірний Договір недійсним як такий, що суперечить вимогам статті 426 ЦК України та порушує його права та законні інтереси як єдиного дистриб`ютора спірної продукції відповідно до умов Дистриб`юторського договору.

8.9.1. На думку скаржника, укладаючи спірний Договір від 20.11.2019, ТОВ «Інтер Балтік Груп» передало ТОВ «Капітель Дніпро» саме ексклюзивну (виключну) ліцензію, у той час, коли воно взагалі не володіло ексклюзивними/виключними правами, а тому у цій частині спірний Договір від 20.11.2019 слід визнати недійсним.

8.10. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено обставин порушення його прав та законних інтересів як заінтересованої особи оспорюваною частиною Договору. А відтак, це є окремою самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

8.10.1. Поряд з цим господарські суди також дійшли висновку про відсутність підстав для визнання спірного Договору від 20.11.2019 частково недійсним як такого, що суперечить вимогам статті 426 ЦК України.

8.10.2. Водночас Суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи апеляційної скарги, дійшов висновку і про відсутність підстав для застосування положень статті 1108 ЦК України до спірних правовідносин, з огляду на встановлені обставини справи та відсутність в матеріалах справи доказів того, що між відповідачами укладений саме ліцензійний договір, що не випливає також з умов укладеного Договору від 20.11.2019.

8.11. Не погоджуючись з такими висновками судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

8.11.1. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суди обох інстанцій неправомірно не застосували до спірних правовідносин положення статей 426 та 1108 ЦК України. Крім того, скаржник вважає, що спірним Договором від 20.11.2019, зокрема в частині передання ТОВ «Капітель Дніпро» ексклюзивних/виключних прав продажу, використання, просування та поширення вогнегасних покриттів торгівельної марки Interchar, а саме: фарби Interchar 1120, порушуються права позивача на ексклюзивне представництво продукції торгової марки Interchar, що унеможливлює реалізацію ним вказаної продукції на території України як офіційного дистриб`ютора.

8.12. Оцінюючи доводи скаржника в контексті встановлених обставин судами попередніх інстанцій (зокрема зазначених у розділі 6 цієї Постанови) в оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне відзначити таке.

8.13. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.14. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

8.15. Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

8.16. Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

8.17. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

8.18. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (див. правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18).

8.19. У справі, що розглядається, ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг» звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «Інтер Балтік Груп» та ТОВ «Капітель Дніпро» про визнання частково недійсним укладеного між відповідачами Договору від 20.11.2019.

8.19.1. При цьому, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у справі - ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг» не є стороною зазначеного спірного договору.

8.19.2. В обґрунтування наявності порушених прав/інтересів ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг» зазначило про те, що хоча воно і не є стороною спірного договору, однак Договір від 20.11.2019 порушує його права та законні інтереси на ексклюзивне представництво продукції торгової марки Interchar та унеможливлює здійснення своїх прав щодо реалізації вказаної продукції на території України як офіційного дистриб`ютора, а відтак, у цій частині Договір слід визнати недійсним.

8.20. Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

8.21. Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

8.22. Так, одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої 2 статті 16 ЦК України).

8.23. Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

8.24. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3 15 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

8.25. Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

8.26. Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

8.27. В разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

8.28. Отже, відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

8.29. Таке розуміння щодо визнання оспорюваного правочину недійсним, зокрема і заінтересованою особою є послідовним у правозастосуванні, що підтверджується правовими висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

8.30. Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (див. правові висновки, викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17Верховного Суду).

8.31. Позивач звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача (див. правовий висновок у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

8.32. Також колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, де відзначено, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

8.33. У цьому випадку важливим є врахування, що звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.

8.33.1. Тому, у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав (див. правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 20.05.2020 №922/1903/18, від 22.04.2021 № 908/794/19 (905/1646/17), від 06.10.2022 у справі № 902/1023/19(902/163/22)).

8.34. Суд звертає увагу, що, зокрема недійсність правочину, договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (аналогічний правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

8.35. Колегія суддів відзначає, що таке правозастосування при визначенні наявності/відсутності порушеного права, законного інтересу заінтересованої особи, яка звернулась до суду з позовом про визнання договору недійсним, стороною якого вона не є, є універсальним та послідовним у правозастосуванні, що підтверджується вищевказаними правовими висновками.

8.36. Вирішуючи цей спір і відмовляючи у позові, господарські суди, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, правову природу договору, надавши оцінку змісту порушеного права (інтересу) ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг» оспорюваною частиною спірного Договору від 20.11.2019, стороною якого позивач не є, дослідивши обставини справи і наявні у ній докази, визнали недоведеним позивачем належними засобами доказування у розумінні положень статей 76-79 91 ГПК України факт порушення таким Договором від 20.11.2019 в оспорюваній частині прав і законних інтересів ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг», які підлягали би захисту у судовому порядку.

8.37. Інших доводів, які б скасували ці висновки, скаржник у касаційній скарзі не навів. Зі змісту судових рішень убачається, що суди встановили обставини на підставі доказів, які досліджувались та обставин, які не заперечувались сторонами.

8.38. У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій надано оцінку доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80 86 300 ГПК України.

8.39. При цьому колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, де відзначено, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

8.40. З огляду на встановлені обставини справи, зокрема щодо недоведеності позивачем, що його права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюванню частиною Договору і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено, Верховний Суд не вбачає підстав, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального права.

8.41. При цьому колегія суддів враховує, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача спірним правочином в оспорюваній частині є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

8.41.1. Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам попередніх інстанцій не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства (див. постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

8.42. Ураховуючи встановлені обставини справи щодо правової природи відносин, що виникли між відповідачами, та змісту спірного Договору від 20.11.2019 у контексті відсутності порушеного права та законного інтересу ЗАТ «Балтік Індастріал Голдинг», Верховний Суд вважає, що відсутні аргументовано-обґрунтовані підстави щодо формування правового висновку у застосуванні статей 426 та 1108 ЦК України до спірних правовідносин

8.43. Також Верховний Суд звертає увагу, що, з урахуванням приписів пункту 6 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" щодо використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, скаржник помилково ототожнює поняття "передачі виключного права" та «введення в цивільний оборот товару», що є відмінними поняттями за своєю правовою суттю, змістом та правозастосуванням.

8.44. Зважаючи на наведене, у Суду відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених в розділі 4 цієї постанови норм права. Оскільки, суд касаційної інстанції наділений повноваженням щодо надання висновку щодо застосування норм права у конкретних правовідносинах, а не надавати висновок щодо тлумачення норми права чи її застосування в цілому, безвідносно до конкретних правовідносин та встановлених і належним чином оцінених обставин справи.

8.45. Отже, доводи заявника про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави для подання касаційної скарги, зазначеної у розділі 4 цієї постанови, є необґрунтованими.

8.46. Крім того, доводи скаржника (пункт 4.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що норму абзацу третього пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» судами попередніх інстанцій застосовано виключно для визначення характеру спірних правовідносин в частині тлумачення поняття «ексклюзивного права».

8.47. Отже, з огляду на викладене, доводи касаційної скарги, викладені у пунктах 4.1 - 4.3 цієї постанови не знайшли своє підтвердження та підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

8.47.1. Фактично доводи касаційної скарги зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів та до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

8.47.2. Водночас у сили приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.47.3. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.47.4. З огляду на викладене Верховний Суд звертає увагу на міркування, наведені у пунктах 8.2 - 8.46 даної постанови.

8.48. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

8.49. Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки суди першої та апеляційної інстанцій у вирішенні справи правильно застосовали норми матеріального права і не допустили порушення норм процесуального права, за яких судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

8.50. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.51. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.52. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.53. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

8.54. Водночас суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать цій постанові.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати.

10.1. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Балтік Індастріал Голдинг» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі №911/1189/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос