ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/1552/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 (Тищенко А. І. - головуючий суддя, судді Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б.) у справі

за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Української міської ради

до фізичної особи-підприємця Коширенкова Семена В`ячеславовича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Коширенкова Наталія Анатоліївна,

про усунення перешкод у користуванні майном,

(у судове засідання з`явилися: прокурор Колодяжна А. В., представник відповідача - Білак Я. Ю.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Керівник Обухівської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Української міської ради до Фізичної особи-підприємця Коширенкова Семена В`ячеславовича про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю та шляхом зобов`язання знести будівлі і споруди, що розміщені на ній, а також демонтувати огорожу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2017 у справі № 911/2504/16 задоволено позовну заяву ФОП Коширенкова С.В. та визнано недійсним укладений 29.08.2002 між ним та Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,55 га на північній окраїні села Трипілля в межах території грузового порту.

Посилаючись на преюдиціальність встановлених судовим рішенням обставин, прокурор також стверджує про незаконність набуття відповідачем права користування спірною ділянкою, яка знаходиться в межах міста Українка Обухівського району, і на момент звернення прокурора з позовом жодних правовстановлюючих документів на користування нею відповідач не мав.

З часу визнання судом договору оренди земельної ділянки від 29.08.2002 недійсним ФОП Коширенков С.В. втратив право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 площею 0,55 га. При цьому, згідно інформації Української міської ради №2326/3-22 від 17.08.2022 та №2349/3-22 від 19.08.2022, отриманої під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021111230000878 від 13.08.2021, вбачається, що у Виконавчому комітеті Української міської ради відсутні договори оренди земельних ділянок, згідно яких орендарем виступає Коширенков С.В.

Однак, рішенням виконкому Трипільської сільської ради від 21.02.2008 року № 21 надано дозвіл Коширенкову С.В. на оформлення права власності на виробничу базу. Прокурор зазначає, що рішення Виконкому Трипільської сільської ради від 21.02.2008 № 21 прийнято із порушенням чинного на момент його прийняття законодавства.

Заявляючи, що об`єкт нерухомості передано у власність не уповноваженим органом, земельна ділянка для будівництва та реконструкції не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час, за змістом положень статей 376 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), прокурор вважає, що єдиним способом захисту передбачено саме усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого на ній майна.

1.2. Відповідач заперечує проти позову, вважає, що посилання прокурора на приюдиційність рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2017 у справі № 911/2504/16 для даної справи, згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не відповідає дійсності, оскільки, обставини у справі № 911/2504/16 встановлені за іншого складу учасників, які не беруть участь у розгляді цієї справи. Крім того, рішенням Господарського суду Київської області № 911/2504/16 не встановлювався факт належності спірної земельної ділянки Український міській раді. Відповідач зазначає, що земельно-технічна експертиза, проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведена з використанням помилкових даних, що лягли в основу її висновку, який є лише одним з доказів і не має вирішального значення. Належність земельної ділянки з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 до земель Української міської ради чи Трипільської сільської ради не була предметом справи № 911/2504/16 і не встановлювалась рішенням суду, тому, ця обставина має бути встановлена на загальних підставах. Відповідач не погоджується з твердженнями прокурора про відсутність законних підстав для спорудження ним об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, оскільки, такі твердження прокурора спростовуються висновками та погодженнями органів державної влади та місцевого самоврядування, на які відповідач посилається у відзиві.

Відповідач також доводить, що об`єкти нерухомості, зазначені в інформаційній довідці №320767022 від 20.01.2023 є об`єктами водного транспорту, включаючи гідротехнічну споруду з берегоукріпленнями та підпірною стінкою з откосом. Відповідно до Декларації про початок будівельних робіт від 04.02.2016, про готовність до експлуатації об`єкта від 09.03.2016, які додані відповідачем, проводилась реконструкція виробничої бази під Портовий комплекс в межах території грузового порту за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Івана Франка, 1-а, яка була закінчена будівництвом об`єкта готового до експлуатації. Відповідач звертає увагу, що саме портовий комплекс є гідротехнічною спорудою і внесений до бази гідротехнічних споруд за №ГТС-1130, що посвідчується виданою Регістром судноплавства України довідкою про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд від 26.12.2018 №CP-9-101-4-76-18. Земельна ділянка, кадастровий номер 3223188000:01:045:0017, згідно інформації Держгеокадастру відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Таким чином, об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці є складовими річкового порту i, зокрема, гідротехнічної споруди, чиє місцезнаходження не порушує вимоги законодавства. Крім того, пунктом 11-1 Закону України "Про внутрішній водний транспорт" передбачено, що під час дії воєнного стану з метою задоволення потреб оборони України, потреб населення і суспільного виробництва у перевезеннях, подолання наслідків бойових дій у сфері транспортного забезпечення центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, приймає рішення про доцільність термінового будівництва нових та розширення існуючих річкових портів (терміналів). Також, за користування земельною ділянкою відповідачем здійснювалась сплата до бюджету Трипільської сільської ради, що підтверджується довідкою Виконавчого комітету Української міської ради, тому, шкода територіальній громаді м. Українка не спричиняється

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 26.12.2001 Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області сімнадцятою сесією сільської ради 23 скликання було прийнято рішення №10 про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки гром. Коширенкову С.В . Надання земельної ділянки в оренду терміном на 49 років з правом викупу земельної ділянки площею 0, 55 га для ведення підприємницької діяльності та будівництва складу - магазину в АДРЕСА_1 . Надано дозвіл проектній госпрозрахунковій землевпорядній групі при відділі земельних ресурсів на виготовлення Державного акта на право оренди на землю. Встановлено орендну плату 1,5% від грошової оцінки вартості землі. Сплату проводити до 15 серпня кожного року, раз в рік.

06.08.2002 комісією в складі першого заступника голови райдержадміністрації О.В. Пелешенко, заступника голови райдержадміністрації М.І. Стародубець, сільського голови В.І. Пашковського, начальника районного відділу земельних ресурсів С.А. Мешкова, головного архітектора району В.І. Смолінського, головного лікаря санепідстанції В.Д. Москаленко, начальника ЗДПО-10 м. Обухів В.М. Бурди, начальника Обухівської державної екологічної регіональної інспекції О.О. Іваницької, орендаря Коширенкова С.В. було складено акт вибору та обстеження земельної ділянки наміченої до надання в оренду ПП Коширенкову С.В. під розміщення складу - магазину будівельних матеріалів за рахунок земель комунальної власності Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, відповідно до якого комісія рекомендувала вибрану ділянку площею 0, 55 га надати в оренду Коширенкову С.В.

19.08.2002 начальником загону Держаної пожежної охорони ЗДПО-10 м. Обухів і було направлено Коширенкову С.В. погодження вих. № 294 на розміщення складу - магазину будівельних матеріалів в межах Трипільської сільради Обухівського району на ділянці, площа якої орієнтовно складає 0,55 га при умові дотримання в робочому проекті протипожежних вимог.

20.08.2002 Головним архітектором Відділу містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації був затверджений висновок № 162 про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки.

22.08.2002 Головним державним санітарним лікарем обухівського району був затверджений висновок № 56/837 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову площею 0,55 га в с. Трипілля по вул. Франка, згідно якого земельна ділянка придатна для будівництва складу - магазину будівельних матеріалів.

28.08.2002 начальником Обухівського районного відділу земельних ресурсів був затверджений висновок № 461 про погодження місця розташування земельної ділянки.

Отже, укладенню договору оренди передувало отримання рішень Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, а також висновків та погоджень органів державної влади та місцевого самоврядування.

29.08.2002 між Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області та ФОП Коширенковим С.В. було укладено та нотаріально посвідчено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,55 га на північній окраїні села Трипілля в межах території грузового порту строком на 49 років.

Відповідно до п. 1.2 укладеного договору земельна ділянка розміщена на землях Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області і надається довгострокове користування для ведення підприємницької діяльності та будівництва складу - магазину.

Зазначений договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Семенченком І.М. 29.08.2002, зареєстрований в реєстрі за № 2508.

Державним підприємством «Київський науково - дослідний і проектний інститут землеустрою» у 2004 році розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду суб`єкту підприємницької діяльності Коширенкову Семену Вячеславовичу для будівництва склад - магазину в с. Трипілля Обухвіського району Київської області.

У пояснювальній записці зазначеного проекту вказано, що рішенням Трипільської сільської ради від 26.12.2001 року 17-ї сесії ХХІІІ скликання затверджені матеріали погодження місця розташування земельної ділянки та наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки під будівництво складу - магазин.

Запроектована до відведення земельна ділянка розміщена в АДРЕСА_1 грузового порту і межує з північно - західної сторони із землями Трипільської ТЕС; з південно - східної сторони із землями Обухівського заводу пористого бетону; південно - західною стороною ділянка межує із землями Трипільської сільської ради (вул. І. Франка), з північно - східною межує із землями Трипільської сільської ради (водоохоронна смуга водосховища).

Земельна ділянка має форму трапеції; під`їзд до земельної ділянки буде здійснюватись по вул. І. Франка.

Земельна ділянка раніше нікому не надавалася, що підтверджується земельно - кадастровою інформацією.

Відповідно до Українського класифікатора цільового використання вказана земельна ділянка віднесена до земель комерційного використання (оптової торгівлі та складського господарства). Код використання - (1.11.2).

Межі земельної ділянки погоджені із землекористувачем (Трипільською сільською радою) та суміжними землекористувачами.

Проект відведення земельної ділянки в оренду погоджено з Обухівським районним відділом земельних ресурсів, відділом містобудування та архітектури; районною санітарно - епідеміологічною станцією; Державним управлінням екології та природних ресурсів і Київські області; обласним центром з охорони пам`яток історії, археології та мистецтва. Після проходження Державної землевпорядної експертизи з їхнім позитивним висновком проект відведення земельної ділянки в оренду СПД Коширенкову С.В. буде направлений на затвердження до Трипільської сільської ради.

Начальником Київського обласного головного управління земельних ресурсів затверджено висновок державної землевпорядної експертизи від 20 квітня 2004р. № 16-164 про те, що представлений на державну землевпорядну експертизу проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та діючим нормативно - технічним документам і оцінюється позитивно.

21.02.2008 рішенням виконкому Трипільської сільської ради № 21 Коширенкову С.В. було надано дозвіл на оформлення права власності на виробничу базу розташовану за адресою: Київська обл., Обухівський район, село Трипілля, вул. І. Франка 1-А

20.03.2008 Трипільською сільською радою Коширенкову С.В. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 , тип об`єкта виробнича база, адреса об`єкта: Київська обл., Обухівський район, село Трипілля, вул. І. Франка 1-А.Опис об`єкта: А - адмінбудівля загальною площею 34,1 кв. м.; В-виробнича будівля - загальною площею 260,2кв.м.; Б - цех загальною площею 83.6кв.м.; Л - труб. колодязь; К-кан.колодязь; р1 - ворота; р2 - ворота; р3 - огорожа; р4 - огорожа; р5 - вісова.

Відповідно до Декларації про початок будівельних робіт від 04.02.2016, Декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 09.03.2016, які додані прокурором до позовної заяви, відповідачем проводилась реконструкція виробничої бази під Портовий комплекс в межах території грузового порту за адресою: Київська обл., Обухівський район, село Трипілля, вул. І.Франка 1-А, код об`єкта 1230, 5, яка була закінчена будівництвом об`єкту готового до експлуатації.

24.03.2016 приватним нотаріусом Колейчиком В.В. Броварського нотаріального округу Київської області на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 виданого 20.03.2008 Трипільською сільською радою, рішення Виконавчого комітету Української міської ради №58 від 26.04.2018 зареєстрував право власності на об`єкт нерухомого майна: портовий комплекс ( склад - магазин) сипучих матеріалів за адресою: АДРЕСА_2 . Номер запису про право власності 13941824.

2.2. 05.08.2016 позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання недійсним договорів оренди, а саме договору оренди від 29.08.2002 укладеного між Трипільською сільською радою та Фізичною особою - підприємцем Кошеренковим В.С., посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Семенчиком І.М. 29 серпня 2002 року. Як вбачається зі змісту позовної заяви, Коширенков С.В. не відмовлявся від земельних ділянок, а через зміни у генеральному плані села Трипілля Обухівського району Київської області, який затверджений рішенням сесії Трипільської сільської ради від 19.05.2017 № 47, позивач дізнався, що орендовані ним земельні ділянки відносяться до комунальної власності територіальної громади міста Українка. Одночасно у позові зазначено, що без визнання недійсними вказаних договорів оренди позивач не зможе належним чином оформити земельні ділянки, на яких знаходиться нерухоме майно, що належить йому на праві власності. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що відповідач обрав неправильний спосіб захисту, оскільки йому потрібно було переоформляти договір, а не визнавати недійсним.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2017 у справі №911/2504/16, яке набрало законної сили 03.12.2017, задоволено позовну заяву Фізичної особи-підприємця Коширенкова С.В., визнано недійсним договір оренди від 29.08.2002 земельної ділянки загальною площею 0,55 га на північній окраїні села Трипілля в межах території грузового порту, укладений між Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області та Фізичною особою-підприємцем Коширенковим С.В., посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Семенченком І.М. 29.08.2002 за №2508.

На підставі вищезазначеного рішення суду договір оренди, укладений 2002 та посвідчений нотаріально припинив існування 08.11.2017, однак за час користування земельною ділянкою відповідачем було створено (побудовано) та реконструйовано об`єкти нерухомості право власності, на які було зареєстровано у період дії договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,55 га від 29.08.2002.

Після отримання рішення суду 08.11.2017 у справі №911/2504/16, Коширенков С.В. звернувся до Української міської ради з клопотанням про присвоєння поштової адреси об`єктам нерухомого майна.

26.04.2018 Виконавчий комітет Української міської ради на підставі заяви позивача від 10.04.2018 прийняв рішення № 58 «Про присвоєння об`єкту нерухомого майна - потового комплексу (склад - магазин) сипучих матеріалів гр. Коширенкова С.В.», яким присвоїв портовому комплексу (складу - магазину) сипучих матеріалів поштову адресу: АДРЕСА_2 .

26.04.2018 Коширенков С.В. звернувся до Української міської ради з клопотанням про надання дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки, на якій розташований належний йому портовий комплекс.

14.06.2018 Українська міська рада на підставі вищезазначеного клопотання Коширенкова С.В. прийняла рішення 42-ї сесії VII скликання "Про надання дозволу Коширенкову С.В. наступного змісту:

1. Надати дозвіл ФОП Коширенкову С.В. на інвентаризацію земельної ділянки з кадастровим номером 32231511000:01:022:0001, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна, що є його власністю.

2. Розроблену документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки передати на розгляд до міської ради.

19.07.2018 Українська міська рада прийняла рішення 43-ї сесії VII скликання "Про внесення змін до рішення 42-ї сесії Української міської ради VII скликання від 14 червня 2018 року «Про надання дозволу ФОП Коширенкову на проведення інвентаризації земель, визначених адміністративно - територіального підпорядкування Української міської ради, рішенням Господарського суду Київської області № 911/2504/16 від 08.11.2017року» такого змісту:

1.Внести зміни до рішення 42-ї сесії Української міської ради VII скликання від 14 червня 2018 року "Про надання дозволу ФОП Коширенкову С.В. на проведення інвентаризації земельної ділянки» на «Проведення інвентаризації земель по АДРЕСА_2 , визначених адміністративно - територіального підпорядкування Української міської ради, на підставі рішення Господарського суду Київської області №911/2504/16 від 08.11.2017року», яким буди скасовані договори оренди між ФОП Коширенков С.В. та Трипільською сільською радою, додати п.3 та п.4, а п.1 та п.2 викласти у наступній редакції:

1. Надати дозвіл виконавчому комітету Української міської ради на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель по вул.. Промислова,1/1 в м. Українка, з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, встановлення кількісних та якісних характеристик земель та визначення можливості передачі земель в користуванн ФОП Коширенкову С.В., які до цього перебували у користуванні ФОП Коширенкова С.В. на підставі договорів оренди між ФОП Коширенков С.В. та Трипільською сільською радою, що були скасовані рішенням Господарського суду Київської області № 911/2504/16 від 08.11.2017 за неналежне визначення адміністративно - територіального підпорядкування території.

2. Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, зроблену в установленому законом порядку, після проведення процедури погодження подати на затвердження до Української міської ради.

3. Доручити виконавчому комітету Української міської ради Обухівського району Київської області укласти угоду із землевпорядною організацією на виготовлення Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що має відповідні дозвільні документи на проведення вказаного виду робіт.

4. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну депутатську комісію з питань будівництва, транспорту, зв`язку, земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища та заступника міського голови згідно з розподілом обов`язків.

01.08.2018 між Українською міською радою і ФОП Коширенковим С.В. була укладена угода про резервування земельної ділянки, відповідно до п. 1 якої Українська міська рада зобов`язується не надавати у користування зарезервовану земельну ділянку, що знаходиться в м. Українка, по вул. Промислова1/1, іншим юридичним та фізичним особам,а ФОП Коширенков С.В., як особа, яка набуває право користування земельною ділянкою, зобов`язується оплачувати згідно цієї угоди кошти, розробити за період резервування документацію із землеустрою та звернутись до Української міської ради з клопотанням про її затвердження та надання земельної ділянки у користування. Таким чином, зазначене рішення підтверджує наміри органу місцевого самоврядування продовжити договірні відносини.

Зазначена угода про резервування земельної ділянки виконувалась та виконується відповідачем належним чином, плата за землю сплачується відповідачем протягом періоду дії угоди про резервування земельної ділянки та розрахунку сплати за резервування земельної ділянки.

На виконання рішення Української міської ради від 19.07.2018 Українською міською радою було прийнято рішення № 822/7/-21-3-8 про розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Української територіальної громади Обухівського району Київської області.

На підставі цього рішення 20.07.2021 між Виконавчим комітетом Української місткої ради та ТОВ «Фірма Вертикаль» було укладено договір № 031-1407/А відповідно до якого об`єктом інвентаризації є земельна ділянка в межах Української територіальної громади Обухівського району Київської області, кадастровий номер 32231888000:01:045:0017, площею 0,5500 га. У 2021 році виконавцем було розроблено та затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентарзації земель Земельної ділянки за кадастровим номером 32231888000:01:045:0017, площею 0,55 га.

2.3. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 03.07.2023 (а.с. 10 том 2) земельна ділянка 3223188000:01:045:0017 розташована в селі Трипілля Обухівського району Київської області, площею 0,55 знаходиться у комунальній власності Трипільської сільської ради, відноситься до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони, та іншого призначення, цільове призначення 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання для будівництва склад - магазину.

Як вбачається зі змісту акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 24.06.2021 № 681-ДК/657/АП/9/01/21 (а.с.93 том 1) земельна ділянка з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017, яка згідно з відомостями Державного земельного кадастру розташована в с. Трипілля Обухівського району Київської області знаходиться у комунальній власності Трипільської сільської ради. Аналогічний витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 3223188000:01:045:0017 станом на 03.07.2023 міститься в матеріалах справи (а.с. 10 том 2). Одночасно в акті перевірки зазначено, що згідно висновку експерта за результатами проведення земельно - технічної експертизи Київського науково- дослідного інституту судових експертиз від 21.08.2017 № 20718/16-41 земельна ділянка з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 повністю розташована в адміністративних межах міста Українка Обухівського району Київської області, що суперечить актуальним відомостям, які відображені в Державному земельному кадастрі (а.с.93 том1).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15.11.2022 у справі № 362/3772/22 ухвалу слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2022 року, якою частково задоволено клопотання прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області та накладено арешт на належну на праві комунальної власності Трипільській сільській раді Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 0,55 га, кадастровий номер 3223188000:01:045:0017, розташовану в селі Трипілля Української міської територіальної громади Обухівського району Київської області, шляхом заборони розпорядження і користування нею скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою клопотання прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області про накладення арешту на належну на праві комунальної власності Трипільській сільській раді Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 0,55 га, кадастровий номер 3223188000:01:045:0017, розташовану в селі Трипілля Української міської територіальної громади Обухівського району Київської області задоволено частково. Накладено арешт на належну на праві комунальної власності Трипільській сільській раді Обухівського району Київської області земельну ділянку площею 0,55 га, кадастровий номер 3223188000:01:045:0017, розташовану в селі Трипілля Української міської територіальної громади Обухівського району Київської області шляхом заборони розпорядження, без заборони права користування нею.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 прийнято відмову позивача від позову у справі № 911/2504/16. Визнано нечинним рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2017 у справі № 911/2504/16, тобто рішення суду втратило юридичну силу та не може мати жодних правових наслідків.

2.4. 20.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про приєднання додаткових документів до справи враховуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.05.2024.

Суд апеляційної інстанції заслухавши пояснення сторін, прийшов до висновку про задоволення клопотання представника відповідача та приєднання до матеріалів справи додаткових письмових доказів, зокрема: копію позовної заяви ФОП Коширенкова С. В. у справі № 911/2504/16; висновок науково - правової експертизи № 22/24 від 20.09.2024; інформацію ДЗК про право власності на речові права на земельну ділянку від 19.09.2024; копію рішення Трипільської сільської ради від 22.03.2018 від 22.03.2018; копію рішення Української міської ради від 26.04.2018; лист Держгеокадастру від 17.09.2024; копію рішення Української міської ради від 19.07.2018 з додатком № 2 договором про резервування земельної ділянки від 01.08.2018; копію листа Виконавчого комітету Української міської ради від 09.09.2024 з додатками; висновок експерта за результатами проведення земельно - технічної експертизи.

Висновком експерта за результатами проведення земельно - технічної експертизи від 20.09.2024 № 21/24 встановлено, що на момент виділення та передачі в оренду ФОП Коширенкову С. В., станом на 29.08.2002, земельна ділянка за кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 розташована в межах села Трипілля Обухівського району Київської області.

Як вбачається зі змісту експертного висновку, згідно з п.п. 26, 29, 30, 34 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 № 1051, ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є її кадастровий номер.

Кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Кадастровий номер присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

Кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів:

НКЗ:НКК:НЗЗ, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно пунктом 34 цього Поряд ку;

НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього порядку;

НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999).

Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.

Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки зазначаються на підставі:

індексної кадастрової карти (плану);

даних, що містяться у Державному земельному кадастрі;

відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у документації із землеустрою та відповідному електронному документі.

Система нумерації кадастрових зон і кварталів є єдиною на всій території України.

Номер кадастрового кварталу складається з таких структурних елементів:

НКЗ : НКК,

де НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою;

НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999).

Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно - територіальних одиниць використовується значення 9000000000 : 00.

Структурні елементи номера кадастрової зони і кварталу відокремлюються один від одного двокрапкою.

Згідно з законодавством України, кадастровий номер земельної ділянки - це параметр просторового індексування у системі кадастрового устрою України, який залишається незмінним протягом усього часу фізичного та юридичного існування земельної ділянки як єдиного цілого. Якщо простіше, не як ідентифікаційний номер, який має кожен громадянин України. Тільки в кадастровому номері «зберігається» інформація щодо розташування земельної шляпки, цільового призначення, меж та інших важливих даних. Унікальний цифровий код присвоюється земельній ділянці під час реєстрації в Державному земельному кадастрі та не повторюється на всій території України.

Кадастровий номер складається з 19 цифр, розділених двокрапкою. І потрібно зазначити, що цифри ці не випадкові:

Перші 10 визначають межі адміністративно-територіального устрою України (населений пункт).

Наступні 2 - номер кадастрової зони відносно адміністративної області.

Наступні 3 - номер кадастрового кварталу відносно кадастрової зони.

Останні 4 - інформують про місцезнаходження земельної ділянки

відносно кадастрового кварталу.

Для прикладу хаотично були вибрані земельні ділянки, які розташовані на території міста Українка та села Трипілля поблизу досліджуваної ділянки з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 (малюнок № і11).

Досліджувана ділянка з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 зображена на малюнку № 11 синім кольором, кадастровий номер зображений червоним кольором та написом « 322318800:01:045:0017».

Земельні ділянки в межах села Трипілля зображені написом чорного кольору та мають:

Перші 10 цифр - « 3223188000» - визначають межі адміністративно - територіального устрою України (населений пункт);

Дві наступні цифри « 01»,» 02»,» 06» - номер кадастрової зони відносно адміністративно області;

Три наступні цифри -« 045»,» 001»,» 046», « 011» - номер кадастрового кварталу відносно кадастрової зони;

Три останні цифри -« 0017», « 0002», « 0024» ,« 0033», "0008», « 0029», « 0037», « 0022» - місцезнаходження земельної ділянки відносно кадастрового кварталу.

Земельні ділянки, розташовані в межах міста Українка зображений написом синього кольору та мають перші десять цифр « 3223151000» - визначають межі адміністративно - територіального устрою України (населений пункт).

Крім того, на сайті (https://map.kadastr - ua.com/), (https://kadastr-service.com.ua/) міститься інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017, яка і на даний момент розташована за адресою Киїіська область, Обухівський район, с.Трипілля.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 911/1552/23 (суддя Заєць Д. Г.) позовні вимоги задоволено.

Рішення аргументовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:01:022:0001 площею 0,5137 га повністю накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017, остання також повністю відведена за рахунок земель водного фонду - 100-метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро.

Документи на підтвердження реєстрації права власності чи права оренди за ФОП Коширенковим С.М. на земельну ділянку з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 відсутні. Також, відсутні документи на підтвердження надання Українською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, угоди щодо такого використання не укладалися.

Судом встановлено відсутність у відповідача правових підстав для зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017, а також, проведення на такій земельній ділянці будівництва та/або реконструкції будь-яких об`єктів нерухомості.

Пославшись на преюдиціальність обставин, встановлених рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2017 у справі № 911/2504/16, місцевий господарський суд вказав на обґрунтованість позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власником земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого на ній майна та скасування реєстрації прав на це майно.

3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 (колегія суддів Хрипун О. О., Кравчук Г А., Яковлєв М. Л.) скасовано рішення суду першої інстанції та в задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що у зв`язку із втратою 14.09.2023 чинності рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2017 у справі № 911/2504/16, встановлені зазначеним судовим рішенням обставини не є преюдиціальними в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України, тому підлягали доведенню на загальних підставах при розгляді справи № 911/1552/23 та винесенні рішення Господарським судом Київської області 21.11.2023.

Більш того, з огляду на презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) та презумпцію правомірності набуття права власності (ч. 2 ст. 328 ЦК України) саме на прокурора, яким заявлено позов у даній справі, покладається тягар доведення неправомірності укладеного ФОП Коширенковим С.В. з Трипільською сільською радою договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017, площею 0,55 га, та неправомірності набуття права власності ФОП Коширенковим С.В. на розташоване на орендованій земельній ділянці майно.

Жодних доказів на спростування правомірності передачі у 2002 році в оренду відповідачу Трипільською сільською радою земельної ділянки для будівництва Коширенковим С.В. на орендованій земельній ділянці портового комплексу (склад-магазин) матеріали справи не містять.

Наявні у справі докази свідчать, що земельна ділянка була відведена відповідачу для будівництва складу-магазину, її розташування було погоджено не лише Трипільською сільською радою, а й органами державної влади. Свідчень про порушення будівельних норм і правил, в тому числі і щодо порушення прибережної захисної смуги водосховища, матеріали справи також не містять.

3.3. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 (колегія суддів Зуєв В. А., Берднік І С., Случ О. В.) постанову апеляційного господарського суду скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова аргументована тим, що для правильного вирішення спору необхідно було визначити, насамперед, хто є власником спірної земельної ділянки. Водночас, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки фактам, що спірна земельна ділянка не перебувала і не перебуває у межах села Трипілля Обухівського району, а розташована в межах іншого населеного пункту - міста Українка.

При цьому суд одночасно доходить суперечливих висновків, з одного боку, що за інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 03.07.2023, Трипільська сільська рада є суб`єктом права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017, площею 0,55 га, з цільовим призначенням: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а з іншого, що присвоєння адреси спірному майну, інвентаризація земельної ділянки здійснювалась саме Позивачем (Українською міською радою).

Апеляційний господарський суд також не надав оцінки іншим доказам наявним у справі, в тому числі протоколам огляду земельної ділянки. Крім того, обставини знаходження спірної земельної ділянки поза межами села Трипілля в межах міста Українка підтверджені матеріалами справи № 911/2504/16, зокрема і висновком земельно-технічної експертизи та не припинили свого існування за самим лише фактом визнання нечинним судового рішення.

При цьому поза увагою суду залишилось і питання оцінки дій Відповідача крізь призму реалізації доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки),

Поза увагою апеляційного господарського суду залишилось те, що з точки зору суб`єктивної поведінки Відповідач у цій справі був позивачем у справі № 911/2504/16, доводив відсутність повноважень у Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області прав та повноважень на укладення договору оренди, зазначені обставини визнавались і самою Трипільською сільською радою, в подальшому Відповідач вчиняв юридично-значущі дії, спрямовані на отримання цієї ж спірної земельної ділянки у користування у Позивача, присвоєння адреси, реєстраційні дії щодо спірного майна.

Зазначені обставини документально доводились Прокурором додатково до посилання на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2017 у справі № 911/2504/16 та встановлені у ньому обставини.

При цьому на момент звернення з позовом (23.05.2023) рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2017 у справі № 911/2504/16 було чинним більше 5,5 років, а відмова від позову відбулась вже під час розгляду цієї справи.

Не дослідивши вказаних обставин, не надавши оцінки іншим доказам на підтвердження/спростування місцезнаходження земельної ділянки у селі Трипілля, апеляційний суд обмежився лише констатацією факту втрати чинності судовим рішенням від 08.11.2017, визнавши автоматичним наслідком такої втрати відновлення дії договору оренди спірної земельної ділянки та сформувавши виключно на цьому подальші доводи щодо законності будівництва спірного нерухомого майна.

3.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі № 911/1552/23 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постанова аргументована тим, що земельна ділянка була відведена СПД Коширенкову С.В. для будівництва складу - магазину, її відведення на землях Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області було погоджено Трипільською сільською радою та органами державної влади.

Дослідивши Висновок експерта від 20.09.2024 № 21/24, колегія суддів встановила, що останній не викликає сумнівів у його правильності, оскільки узгоджується із наявними матеріалами справи та відповідає вимогам статті 98 ГПК України і вищенаведеним критеріям.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, наявними у матеріалах справи документами та Висновком експерта підтверджується, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 станом на 29.08.2002 розташована в межах села Трипілля Обухівського району Київської області, як і на момент ухвалення рішення у цій справи у суду апеляційної інстанції, що підтверджується інформацією, яка міститься на сайті https://kadastr-service.com.ua/.

Трипільська сільська рада станом на 2002 рік мала повноваження на передачу в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 3223188000:01:045:0017, присвоєння адреси, надання дозволу на будівництво на вказаній земельній ділянці та надання дозволу ФОП Коширенкову С.В. на оформлення права власності на виробничі приміщення.

Коширенков С.В. не вчиняв самоправних дій, будуючи об`єкти виробничої бази на орендованій земельній ділянці, діяв законно, маючи всі правові підстави. Між позивачем і відповідачем відбувається процес передачі земельної ділянки у користування.

Щодо оцінки поведінки відповідача у даній справі крізь призму доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) суд апеляційної інстанції зазначив, що ФОП Коширенков С.В. не відмовлявся від наданої йому в оренду земельної ділянки, а як вбачається зі змісту позовної заяви, (справа №911/2504/16), поданої представником відповідача до суду апеляційної інстанції, звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди, оскільки йому стало відомо про те, що відповідно до генерального плану села Трипілля Обухівського району Київської області, який затверджений рішенням сесії Трипільської сільської ради від 19.05.2016 № 47, орендовані ним земельні ділянки належать до комунальної власності територіальної громади міста Українка Обухівського району Київської області і без визнання недійсними зазначених договорів оренди позивач не може належаним чином оформити земельні ділянки на яких знаходиться нерухоме майно, що належить йому на праві власності. Зазначене також підтверджується численними зверненнями ФОП Коширенкова С.В. до Української міської ради з приводу присвоєння поштової адреси, надання дозволу на проведення інвентаризації. Поведінка відповідача не є суперечливою, а є наслідком обрання помилкового способу захисту своїх інтересів шляхом подання позову про визнання договорів оренди недійсними.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21 щодо застосування статті 75 ГПК України визначення преюдиційних обставин.

Не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 30.05.18 у справі № 469/1393/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 22.05.2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі № 924/381/16 щодо визначення земель водного фонду та заборони передання їх у користування, а також здійснення будівництва на них. Крім того, у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц зазначено, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного, а у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 звернуто увагу на те, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі.

Обставини знаходження спірної земельної ділянки поза межами села Трипілля в межах міста Українка підтверджені матеріалами справи № 911/2504/16, зокрема і висновком земельно-технічної експертизи та не припинили свого існування за самим лише фактом визнання нечинним судового рішення. Поза увагою суду залишилася також інформація Української міської ради № 2326/3-22 від 17.08.2022 та № 2349/3-22 від 19.08.2022, відповідно до якої у виконавчому комітеті Української міської ради відсутні договори оренди земельних ділянок, де орендарем виступає Коширенков С.В. Також Українською міською радою повідомлено, що право власності чи користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 у Коширенкова С.В. відсутнє.

З часу визнання судом договору оренди недійсним, ФОП Коширенков С.В. втратив право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 площею 0,55 га.

Судом апеляційної інстанції без врахування вимог статті 269 ГПК України від представника відповідача прийнято нові докази, у тому числі висновок науково - правової експертизи № 22/24 від 20.09.2024 та висновок експерта за результатами проведення земельно - технічної експертизи від 20.09.2024 № 08/24. У свою чергу, у постанові від 22.05.2024, Верховний Суд не надавав вказівок на проведення експертних досліджень. Всі прийняті судом апеляційної інстанції нові докази останній був зобов`язаний подати в суді першої інстанції в силу приписів статті 80 ГПК України.

Крім того, в основу вказаного висновку покладено лише аналіз експертом структурних елементів кадастрового номеру спірної земельної ділянки, який на думку останнього свідчать про знаходження земельної ділянки в межах села Трипілля Обухівського району Київської області, як на момент відведення земельної ділянки, так і на цей час. У висновку експерта жодним чином не спростовано факт знаходження спірної земельної ділянки в межах 100-метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро, передбаченої імперативними положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 Водного кодексу України (далі - ВК України).

Суд апеляційної інстанції безпідставно ототожнює помилкові дані Державного земельного кадастру з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у якому відсутні дані про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 за будь-якою особою.

Факт розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 у межах міста Українка Обухівського району не заперечувався відповідачем, оскільки останній звертався до Української міської ради як до розпорядника спірної земельної ділянки. Рішення виконкому Трипільської сільської ради від 21.02.2008 № 21, яким надано дозвіл Коширенкову С.В. на оформлення права власності на виробничу базу за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Франка 1-А, подальше оформлення права власності на такий об`єкт нерухомого майна також с незаконним, а таке майно є самочинним будівництвом, оскільки останнє розміщено на земельній ділянці, рішення про відведення якої уповноваженим органом не приймалося.

Обрання відповідачем певної поведінки та вчинення відповідних дій для досягнення мети (способу захисту), які призвели до небажаних для відповідача наслідків не може свідчити про його добросовісність при вчиненні протилежних дій.

Судом першої інстанції у цій справі підтверджено факт віднесення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 до земель водного фонду, однак судом апеляційної інстанції вказане безпідставно залишено поза увагою. Розміщення на території земельної ділянки з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 нерухомого майна відповідача та здійснення на ній господарської діяльності і влаштування огорожі порушує правовий режим використання земельних ділянок водного фонду - прибережної захисної смуги.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення. Також зазначає, що прокурор посилається на висновки Верховного Суду, які неподібні до спірних правовідносин, а тому касаційне провадження необхідно закрити.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

У статті 4 ГПК України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ГПК України).

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні способом, установленим для захисту права та інтересу, внаслідок чого право або інтерес будуть відновлені.

Водночас питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, на яку посилається скаржник, зазначено, що положеннями частини першої статті 376 ЦК України (у відповідній редакції) передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Водночас, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України).

Системний аналіз положень частини четвертої та п`ятої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. При цьому, визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на орендованій земельній ділянці, якщо це не порушує права інших осіб, може бути визнане за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки.

Державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Отже, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

5.4. Таким чином, під час розгляду цієї справи першочерговим є встановлення наявності порушеного права позивача. Так, власник землі може звертатися із позовом щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і саме встановлення чи є позивач цією особою є важливим у справі № 911/1552/23. На вказане також звертав увагу Верховний Суд у постанові від 22.05.2024, якою направив справу на новий розгляд і зауважив, що для правильного вирішення спору необхідно було визначити, насамперед, хто є власником спірної земельної ділянки.

Однак, колегія суддів зауважує, що дослідження та встановлення відповідних обставин має здійснюватися в межах доказів, які були надані до суду першої інстанції і лише у виключних випадках на підставі доказів, які були надані до суду апеляційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц, згідно з якою апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 ГПК України).

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає.

Єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2025 у справі № 910/2764/20, ухваленій після подання касаційної скарги, зазначено, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Зазначений висновок колегія суддів вважає за необхідне врахувати, з огляду на приписи частини четвертої статті 300 ГПК України.

Водночас, у справі № 911/1552/23, яка розглядається, суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання відповідача, прийняв нові докази, зокрема, висновок науково - правової експертизи від 20.09.2024 № 22/24 та висновок експерта за результатами проведення земельно - технічної експертизи від 20.09.2024 № 08/24. Однак, апеляційний господарський суд не звернув увагу на те, що вказані докази не існували на момент ухвалення рішення суду першої інстанції та не обґрунтував винятковість підстав прийняття таких доказів.

Крім того, в цьому випадку, проведення експертизи щодо спірних питань, на які звернув увагу Верховний Суд у постанові від 22.05.2024, ініціатива щодо проведення експертизи була не від суду апеляційної інстанції, що передбачено статтею 99 ГПК України, а від відповідача, який і подав нові докази.

Верховний Суд, в силу приписів статті 300 ГПК України, не надає оцінку доказам наявним у матеріалах справи і не встановлює обставини справи, зазначене належить до обов`язків, зокрема, суду апеляційної інстанції. У спірних правовідносинах суду необхідно встановити на підставі доданих до матеріалів справи доказів, наявність порушеного права позивача, а саме чи є Українська міська рада власником земельної ділянки 3223188000:01:045:0017. Від встановлення зазначених обставин залежить можливість захисту відповідного права і подальша оцінка обставин спірних правовідносин.

5.5. Крім того, прокурор у позові також посилався на те, що відповідач заволодів землями водного фонду (прибережною захисною смугою) і здійснив будівництво попри встановлену ЗК України та ВК України заборону. Водночас відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд не надав оцінку зазначеним обставинам.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати, зокрема, громадянам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України; близький за змістом припис закріплювала частина третя статті 85 ВК України у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень). З 13 червня 2013 року визначений у частині четвертій статті 59 ЗК України перелік цілей передання в оренду прибережних захисних смуг доповнений метою догляду, розміщення й обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд, а з 1 липня 2013 року після слів «рибогосподарських потреб» частина четверта доповнена словами «(у тому числі рибництва (аквакультури)»

Водоохоронні зони встановлюються вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм для запобігання забрудненню і виснаженню водних об`єктів (абзац перший пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів), для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку (частина перша статті 87 ВК України). У межах вказаних зон з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються земельні ділянки під прибережні захисні смуги (частина перша статті 60 ЗК України, пункт 1 частини першої статті 81 використовує термін «створюються», частина перша статті 88 ВК України - термін «виділяються»).

Отже, таке використання прибережних захисних смуг, яке не сприятиме досягненню зазначених цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей.

З огляду на це закон обмежив безоплатне передання у користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - обмеженим переліком цілей (частина четверта статті 59 ЗК України, пункт «г» частини другої статті 61 ЗК України, частина третя статті 85 ВК України, пункт 4 частини другої статті 89 ВК України, у відповідних редакціях, тощо).

Зазначений висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, на яку посилається скаржник.

Таким чином, у разі встановлення наявного порушеного права за захистом якого подано позов у межах справи № 911/1552/23, суду також необхідно надати оцінку доводам позовних вимог щодо недотримання відповідачем заборони будівництва у межах прибережної захисної смуги, з урахуванням заперечень відповідача та посиланнями на можливість користування відповідною ділянкою з урахуванням положень ВК України та ЗК України.

Таким чином, саме дослідження і встановлення всіх обставин справи, з урахуванням позицій сторін та обсягу наявних у матеріалах доказів є ключовим для встановлення можливості захистити право позивача у контексті його обґрунтувань.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73 74 76 77 86 236- 238 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, суд апеляційної інстанції, не встановив усіх обставин справи, не дослідив докази, які є важливими у спірних правовідносинах, не врахував практику Верховного Суду, а колегія суддів, з огляду на повноваження, передбачені статтею 300 ГПК України не може самостійно встановлювати відповідні обставини.

У свою чергу, доводи відзиву на касаційну скаргу не спростовують обставин недослідження судом зазначених обставин і не можуть бути підставою для залишення без змін оскарженої постанови. Водночас, колегія суддів не убачає підстав для закриття касаційного провадження, оскільки, як зазначено вище, постанови Верховного Суду на які посилається скаржник, є застосовними до спірних правовідносин.

5.6. У зв`язку із викладеним, оскільки доводи скаржника частково підтвердилися, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного господарського суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на задоволення частково касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 911/1552/23 скасувати, справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ