ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/162/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Кириленко О. П. адвокат;відповідач - Беззубкін С. М. адвокат;

третя особа - Литвин П.В. адвокат.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - АТ "Чорноморнафтогаз", Позивач)

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Новікова Р. Г.) від 26.06.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Березкіна О. В., судді Кузнецова І. Л., Кощеев І. М.) від 15.10.2019 у справі

за позовом АТ "Чорноморнафтогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтосервіс" (далі - ТОВ "Нафтосервіс", Відповідач)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України")

про визнання недійсними з моменту укладання договору поставки № 181 від 06.03.2012 та додаткових угод № 1/650 від 06.03.2012, № 2/651 від 20.06.2012,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 03.01.2019 АТ "Чорноморнафтогаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Нафтосервіс" про визнання недійсними з моменту укладання договору поставки № 181 від 06.03.2012 (далі - Договір) та додаткових угод до цього договору № 1/650 від 06.03.2012 (далі - Додаткова угода-1) та № 2/651 від 20.06.2012 (далі - Додаткова угода-2).

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Договір спрямований на незаконне заволодіння майном держави, ґрунтується на документах, складених з порушенням вимог законодавства у сфері державних закупівель, внаслідок чого порушує публічний порядок, а також положення частини першої статті 10, частини другої статті 23, частини п`ятої статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" № 2289-VI від 01.06.2010 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон), статті 203, 228, частини першої статті 1096 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що Позивач просив визнати недійсними Договір та Додаткові угоди саме на підставі статті 228 ЦК України, а не з підстав вчинення правочину з перевищенням повноважень; Позивач не обґрунтував порушення своїх прав спірними правочинами, оскільки відсутні обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку, та з урахуванням рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/18883/15; посилання на порушенням публічного порядку, обґрунтовані порушеннями Закону, допущеними при укладанні Договору, неспроможні, оскільки внесення змін до документації конкурсних торгів відбувались у межах процедури закупівлі, яка не оскаржена; умови Договору в частині розрахунків за допомогою відкриття на користь постачальника акредитиву не порушують публічний порядок, оскільки умови оплати погоджуються сторонами у договорі, а розрахунок за допомогою акредитиву передбачений законодавством; заява Відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності не розглянута, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено через недоведеність порушення прав Позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 05.11.2019 Позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2019 і передати справу № 911/162/19 на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Суди неправильно застосували положення статті 228 ЦК України, які взагалі не містять приписів щодо обов`язкового встановлення умислу (наміру) сторін правочину "на незаконний результат", а також, що доказом вини обов`язково має бути вирок суду у кримінальній справі.

При цьому неправомірні дії начальника департаменту комерції АТ "Чорноморнафтогаз" та директора ТОВ "Нафтосервіс" є додатковою кваліфікуючою ознакою вчинення Договору з порушенням публічного порядку - порушення порядку вчинення значних правочинів.

Також суди неправильно застосували приписи частини другої статті 23 Закону, оскільки не звернули увагу, що зміни до документації конкурсних торгів підлягають оприлюдненню відповідно до вимог статті 10 Закону, тобто на офіційному веб-порталі Уповноваженого органу і в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель (бюлетені "Вісник державних закупівель").

Відсутність офіційних публікацій у друкованому виданні, веб-порталі та міжнародному виданні оголошення про проведення закупівель на змінених умовах є порушенням принципу відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, що передбачений статтями 3, 10, частиною другою статті 23 Закону, та є публічним порядком, який забезпечує ефективне використання державних коштів.

4.2. Суди порушили приписи частини третьої статті 198, частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), оскільки залишили без уваги дефекти змісту Додаткових угод, обґрунтовані з посилання на приписи частини п`ятої статті 40 Закону, які полягають у зміні технічних вимог предмету закупівлі (вимоги до якості продукції) та порядку здійснення оплати. При цьому суди не дослідили зібрані у справі докази та залишили без уваги положення пункту 4.6.1 Договору щодо умов розрахунків, які завідомо були невиконуваними та суперечили частині другій статті 1096 ЦК України.

4.3. Суд апеляційної інстанції безпідставно ухилився від здійснення правової кваліфікації спірних відносин з урахуванням приписів частини четвертої статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки зазначив, що Позивач просив визнати недійсними Договір та Додаткові угоди до нього саме на підставі статті 228 ЦК України, а не з підстав вчинення правочину з перевищенням повноважень. При цьому Позивач звертав увагу суду, що Договір вступає в силу лише після погодження з правлінням АТ "Чорноморнафтогаз" (пункт 9.1 Договору).

4.4. До спірних правовідносин підлягали застосуванню положення частини четвертої статті 165 ГПК України, оскільки Відповідач не заперечував по суті зміни істотних умов Договору внаслідок укладення Додаткових угод з порушенням приписів частини п`ятої статті 40 Закону в частині якості предмета закупівлі та умов проведення розрахунків.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. 17.12.2019 ТОВ "Нафтосервіс" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення та постанову - без змін.

5.2. Відзив обґрунтований відсутністю доказів умислу Відповідача на заволодіння майном Позивача; товар прийнятий Позивачем без жодних зауважень; доводи про порушення Закону при укладенні Договору та Додаткових угод неспроможні; Позивач не надав доказів оскарження до Антимонопольного комітету України процедури закупівлі за Договором; твердження Позивача про відсутність дозволу НАК "Нафтогаз України" на укладення Договору є припущенням; Позивач здійснив дії, спрямовані на виконання Договору, а саме: отримав товар та частково оплатив його; доводи Позивача про порушення процедури закупівлі спростовуються матеріалами справи.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 14.01.2020; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 17.12.2019.

6.2. В судовому засіданні 14.01.2020 оголошувалась перерва до 28.01.2020.

6.3. Ухвалою Суду від 28.01.2020 зупинено провадження у цій справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 145/2047/16-ц.

6.4. 16.06.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 145/2047/16-ц, повний текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13.08.2020.

6.5. Ухвалою Суду від 21.08.2020 поновлено провадження у цій справі; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 01.09.2020.

7. Встановлені судами обставини

7.1. ПАТ "Чорноморнафтогаз" було замовником і організатором проведення конкурсних торгів на закупівлю труб сталевих 27.22.1 (труба гарячедеформована безшовна діаметром 426мм*16мм).

7.2. За результатами проведення процедури закупівлі між ТОВ "Нафтосервіс" (Постачальник) та ПАТ "Чорноморнафтогаз" (Покупець) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у визначений строк у власність покупця товар, за Специфікацією № 1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах, визначених цим договором.

7.3. Відповідно до пункту 2.1 Договору товар поставляється постачальником на умовах DDP, Автономна Республіка Крим, Чорноморський район, Новосельська сільська рада, бухта Ярилгач, База буріння та облаштування УРіЗБ Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (у відповідності до термінів правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року). Транспортні затрати з доставки товару до пункту призначення і вартість тари і упаковки включені в ціну товару.

7.4. Пунктом 2.2 Договору передбачено, що постачання товару здійснюється в строк не більше 55 днів з моменту надання покупцем письмової заявки. Поставка товару може здійснюватися партіями відповідно до заявки та потреби покупця.

7.5. За умовами пункту 3.1 Договору якість товару, що постачається, повинна відповідати вимогам діючих стандартів. Постачальник повинен підтвердити якість товару, що постачається, відповідними сертифікатами якості (паспортами) на товар, оформленими належним чином товаросупровідними документами, які направляються разом з товаром.

7.6. Пунктом 3.5 Договору передбачено, що постачальник повинен надати покупцеві другий екземпляр товарно-транспортної накладної (ТТН) у відповідності до розділу 11 "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.

7.7. Згідно з пунктом 4.1 Договору сума договору становить 67 170 000 грн, у тому числі ПДВ - 11 195 000 грн. Ця ціна товару є звичайною.

7.8. Пунктом 4.6 Договору визначено, що розрахунки за ним в сумі 67 170 000 грн, у тому числі 11 195 000 грн ПДВ проводяться за допомогою відкриття на користь постачальника покритого, безвідкличного, подільного документарного акредитиву.

7.9. Підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 Договору визначено, що умовами оплати акредитиву є надані та акцептовані покупцем документи: рахунок-фактура постачальника, транспортний документ, акт приймання-передачі товару, сертифікат якості тощо.

7.10. Відповідно до підпункту 4.6.7 пункту 4.6 Договору покупець після відкриття акредитиву в строк не пізніше 1-го робочого дня з дати відкриття надає постачальнику по факсу копію повідомлення банку покупця про відкриття акредитиву.

7.11. Відповідно до пунктів 5.1, 5.4, 5.5 Договору приймання-передача товару здійснюється в пункті поставки, зазначеному в пункті 2.5 Договору, а саме Автономна Республіка Крим, Чорноморський район, Новосельська сільська рада, бухта Ярилгач, База буріння та облаштування УРіЗБ Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз".

7.12. Приймання-передача товару по кількості та якості здійснюється протягом 15 робочих днів у відповідності до товаросупровідних документів (ДСТУ, ТУ або іншою документацією) в пункті поставки, зазначеному в пункті 2.5 Договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання товару за кількістю та якістю та підписання акта прийому-передачі товару.

7.13. Пунктом 9.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з моменту підписання його сторонами, але не раніше дати узгодження правлінням ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" рішення за цим договором відповідно до п. 9.5.5 Статуту ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз". Термін дії цього договору до 31.12.2012.

7.14. Сторонами погоджена та підписана Специфікація № 1 (Додаток № 1) до Договору, відповідно до якої Постачальник поставляє Покупцю такий товар: труба гарячедеформована безшовна 426 мм стінка 16 мм по ГОСТ 8732, сталь 09Г2С по ГОСТ 19281, з термообробкою гідро випробуванням і повинна відповідати вимогам ТУ14-3-1128-2000,0 антикорозійним покриттям на основі поліуретану типу Сapon Нусote 165 НВХ з товщиною сухої плівки не менше 1,5 мм (покриття повинно бути виконано у заводських умовах) і відповідати ДСТУ 4219-2003, німецького DIN 30670, канадського CSA Z 245/21-02 (далі - Характеристики-1), в кількості 2000 т на загальну суму 67 170 000 грн, в т. ч. 11 195 000 грн ПДВ.

7.15. 06.03.2012 сторонами підписана Додаткова угода-1, якою доповнено технічні вимоги, викладені в додатку № 1 до Договору, та узгоджено, що антикорозійне покриття на основі поліуретану типу Сopon Нусote 165 НВХ з товщиною сухої плівки не менше 1,5 мм (покриття повинно бути виконано в заводських умовах) і відповідати ДСТУ 4219-2003, німецького РШ 30670 і канадського СSА 2245 / 21-02. Краї кромок труб повинні бути захищені від ізоляційного покриття, від торця труби не менше 150 мм (далі - Характеристики-2).

7.16. 20.06.2012 сторонами підписана Додаткова угода-2, пунктом 1 якої сторони внесли зміни до пункту 4.6. Договору та виклали його в такій редакції: "розрахунки за даним договором в сумі 67 170 000 грн, в тому числі ПДВ - 11 195 000 грн здійснюються шляхом відкриття на користь Постачальника покритого, безвідкличного, подільного документарного акредитиву. Допускається оплата шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за поставлену партію товару за умови підписання обома сторонами актів прийому-передачі та видаткової накладної, а також за наявності оригіналу рахунку, виставленого постачальником, податкової накладної, заповненої відповідно до чинного законодавства, сертифікатів якості та товарно-транспортної накладної на поставлену партію продукції".

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди-2 сторони погодили внести зміни до підпункту 4.6.1. пункту 4.6 Договору шляхом викладення в такій редакції: "Акредитив має бути відкритим на всю суму договору. Акредитив може бути відкликаний в разі відмови постачальника від виконання умов цього договору, після письмового погодження сторонами. Банк виконує зобов`язання по акредитиву протягом 2 банківських днів з моменту надання названих в п.4.6.2 документів."

7.17. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/18883/15, яке набрало законної сили, позовні вимоги ТОВ "Нафтосервіс" до ПАТ "Чорноморнафтогаз" про стягнення 34 282 517,62 грн основного боргу, 2 782 909,91 грн процентів річних, 21 086 548,30 грн інфляційних втрат на підставі Договору задоволені повністю. Цим рішенням встановлено, що на виконання умов Договору ТОВ "Нафтосервіс" поставило товар на суму 65 705 526,13 грн, а ПАТ "Чорноморнафтогаз" частково оплатило поставлений товар на суму 31 423 008,51 грн; відсутність пред`явлених з боку ПАТ "Чорноморнафтогаз" претензій щодо строків, якості та кількості поставленого товару.

7.18. Зміна до документації конкурсних торгів щодо вимог до антикорозійного покриття труб відображена на веб-порталі з питань державних закупівель (т. 1, а. с. 165).

7.19. За роздруківкою з офіційного загальнодержавного веб-порталу "Державні закупівлі" (т.1, а. с. 165) зміни до документації конкурсних торгів або кваліфікаційної документації стосовно оспорюваної процедурі закупівлі були оприлюднені.

7.20. Звіт про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів за попередньої кваліфікації № 98 від 22.03.2012 також оприлюднений замовником (Позивачем).

7.21. Позивач не надав доказів звернення до Антимонопольного комітету України з приводу проведеної процедури закупівлі товару "труб сталевих 27.22.1 (труба гарячедеформована безшовна діаметром 426мм*16мм)", визнання узгодженими і спрямованими на обмеження конкуренції дій учасників державної закупівлі ТОВ "Нафтосервіс" та ТОВ "Квант-Сервіс".

8. Позиція Верховного Суду

8.1. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

8.2. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

8.3. Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-308цс16, постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 369/2770/16-ц і від 07.11.2018 у справі № 357/3394/16-ц.

8.4. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.

8.5. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує висновок про нікчемність правочину. Подібний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц.

8.6. Відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

8.7. Таким чином правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним відповідно до закону з моменту його укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України. Наслідки нікчемності правочину також настають для його сторін у силу вимог закону.

8.8. Звертаючись з позовом про визнання недійсним Договору та Додаткових угод, АТ "Чорноморнафтогаз" обґрунтувало його, зокрема, обставинами, які на його думку свідчать про те, що Договір спрямований на незаконне заволодіння майном держави, ґрунтується на документах, складених з грубим порушенням вимог чинного законодавства у сфері державних закупівель, внаслідок чого порушує публічний порядок. Отже доводи Позивача в цій частині зводяться до необхідності дійти висновку про нікчемність Договору і Додаткових угод та визнати їх недійсними на цій підставі.

8.9. Разом з цим за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

8.10. За таких умов належним способом захисту інтересів Позивача, який вважає, що Договір та Додаткові угоди порушують публічний порядок, є пред`явлення вимоги про застосування наслідків їх недійсності, а позовна вимога про визнання недійсними цих правочинів з тих підстав, що вони порушують публічний порядок не може бути задоволена, оскільки Позивач просить застосувати неналежний спосіб захисту (визнання нікчемного правочину недійсним).

8.11. Враховуючи викладене Суд не перевіряє доводи сторін в частині порушення Договором та Додатковими угодами публічного порядку, не підтверджує і не спростовує їх, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення Позивача до суду із позовною вимогою про застосування належного способу захисту.

8.12. Поряд з цим АТ "Чорноморнафтогаз" у позовній заяві зазначало, що Договір зі змінами, внесеними Додатковими угодами, не відповідає вимогам частини п`ятої статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" № 2289-VI від 01.06.2010 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон), у зв`язку зі зміною Додатковими угодами істотних умов Договору до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі.

8.13. Згідно із частиною першою статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

8.14. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

8.15. З викладеного слідує, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

8.16. На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Подібні правові висновки викладені у пунктах 81-83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

8.17. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

8.18. Оскільки АТ "Чорноморнафтогаз" у позовній заяві заявило вимогу про визнання недійсними Договору та Додаткових угод (предмет позову) з посиланням на обставини зміни істотних умов Договору до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі (підстава позову), Суд вважає неправильними висновки судів попередніх інстанцій, що Позивач просив визнати ці правочини недійсними лише з підстав, передбачених статтею 228 ЦК України (нормативно-правова кваліфікація обставин), та зазначає, що аргументи сторін стосовно спірних правовідносин у цьому випадку необхідно було оцінити також з урахуванням положень частини п`ятої статті 40 Закону, частини першої статті 203 і частини першої статті 215 ЦК України.

8.19. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

8.20. Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

8.21. При цьому відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

8.22. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3 15 16 ЦК, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 (№ 3-449гс16).

8.23. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

8.24. Відповідно до частини п`ятої статті 40 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та відбудеться не раніше трьох місяців з дня його укладення; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі; 5) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

8.25. Здійснивши аналіз вищезазначених норм законодавства, Суд дійшов висновку, що для визнання Договору та Додаткових угод недійсними, у зв`язку з тим, що їх зміст суперечить частині п`ятій статті 40 Закону необхідно встановити, чи відрізняються умови Договору від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або, чи змінювались істотні умови Договору після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, а також відсутність випадків, які передбачені пунктами 1-5 частини першої цієї статті. Одночасно має бути визначено, чи було порушене цивільне право, за захистом якого Позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, якщо воно мало місце.

8.26. Суди встановили, зокрема, що за результатами проведеної процедури закупівлі між сторонами у справі укладено Договір, за умовами якого Відповідач (постачальник) зобов`язується поставити у визначений строк у власність Позивача (покупця) товар, визначений Специфікацією № 1 (Додаток № 1), а Покупець зобов`язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1); розрахунки за Договором проводяться за допомогою відкриття на користь постачальника покритого, безвікличного, подільного документарного акредитиву, а умовами оплати акредитиву є надані та акцептовані покупцем документи за наведеним переліком (пункт 4. 6.); сторони погодили та підписали Специфікацію № 1 (Додаток № 1), за якою постачальник поставляє покупцю труби (Характеристика-1); 06.03.2012 сторони підписали Додаткову угоду-1, якою доповнено технічні вимоги, викладені в Додатку № 1 до Договору, а саме визначено нові характеристики труб (Характеристики-2); 20.06.2012 сторони підписали Додаткову угоду-2, якою виклали в новій редакції пункт 4.6 Договору, зокрема, погодили оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за відповідних умов, а також, що акредитив має бути відкритим на всю суму договору і може бути відкликаний в разі відмови постачальника від виконання умов Договору; Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/18883/15, яке набрало законної сили, встановлено що на виконання умов Договору Відповідач поставив Позивачу товар на суму 65 705 526,13 грн, а Позивач частково оплатив цей товар на суму 31 423 008,51 грн та не пред`являв претензій щодо строків, якості та кількості поставленого товару.

8.27. Таким чином суди встановили, що Додаткові угоди змінили умови Договору в частині характеристик труб та умов оплати, а також, що Позивач без заперечень прийняв та частково оплатив цей товар. Однак, ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій не надали оцінки твердженням АТ "Чорноморнафтогаз", викладеним у позовній заяві (т. 1, а. с. 15), про зміну істотних умов Договору до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, а також подібним доводам, викладеним в його апеляційній скарзі (т. 2, а. с. 119-120) з посиланням на неправильне застосуванням судом першої інстанції положень частини п`ятої статті 40 Закону, частини першої статті 203 і частини першої статті 215 ЦК України.

8.28. Обмежившись неправильним посиланням на те, що Позивач просив визнати недійсними Договір та Додаткові угоди лише на підставі статті 228 ЦК України, суди натомість залишили поза увагою наведені вище положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини; оцінки спірним правовідносинам у контексті зазначених норм не надали; належним чином з дослідженням поданих сторонами доказів не з`ясували, чи суперечить зміст Договору зі змінами, внесеними Додатковими угодами, частині п`ятій статті 40 Закону з урахуванням наявності або відсутності випадків, передбачених пунктами 1-5 частини першої цієї статті, чи зумовили зміни умов Договору в частині характеристик труб та умов оплати порушення цивільного права, за захистом якого Позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, якщо воно мало місце, з урахуванням того, що Позивач без заперечень прийняв та частково оплатив товар за Договором на змінених умовах.

8.29. Враховуючи викладене, Суд частково погоджується з доводами Скаржника, викладеними у підпункті 4.2 цієї постанови, з посиланням на приписи частини п`ятої статті 40 Закону, що суди залишили без уваги зміст Додаткових угод та не встановили всіх фактичних обставин справи.

8.30. Відповідно до частин другої, п`ятої статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.31. Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.

8.32. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позову передчасні та не ґрунтуються на дослідженні усіх наданих учасниками справи доказів та наданні їм оцінки у контексті норм, що регулююсь спірні правовідносини.

8.33. За положеннями частин першої-другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.34. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

8.35. З огляду на викладене, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8.36. Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи учасників справи, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки розгляд справи не завершено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі № 911/162/19 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак