ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/21/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Карпухіна Я. В. (адвокат),

відповідача - Соклакової Н. В. (у порядку самопредставництва),

розглянув касаційну скаргу Обухівської міської ради Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2021 (суддя Мальована Л. Я.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 (судді: Іоннікова І. А. - головуючий, Разіна Т. І., Тарасенко К. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-житло"

до Обухівської міської ради Київської області

про стягнення 9 109 192,00 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київщина-житло" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Обухівської міської ради Київської області (далі - Міськрада) про стягнення 9 109 192,00 грн збитків.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що збитків були завдані внаслідок прийняття неправомірних рішень органом місцевого самоврядування та укладення ним недійсного правочину.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021, позовні вимоги задоволено повністю.

4. Судові рішення мотивовано доведеністю позивачем наявності правових підстав для стягнення збитків в судовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Міськрада просить рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 щодо застосування положень статей 215 216 257 267 623 1166 1173 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Зокрема, скаржник вважає, що судами неправильно кваліфіковано правовідносини, які стали підставою для звернення позивача з позовом до суду, у зв`язку з чим безпідставно застосовано загальні норми законодавства, які не можуть бути застосовані у такій ситуації (главу 82 ЦК України, якою врегульовано деліктні правовідносини), натомість у порушення статей 11 236 ГПК України не застосовано спеціальні норми законодавства, які підлягають застосуванню у випадку визнання недійсним правочину (статті 215 216 ЦК України), а визнання у судовому порядку недійсним рішення від 30.11.2006, яке на час розгляду справи вже було реалізоване шляхом укладення договору оренди та фактично вичерпало свою дію, не може бути підставою для стягнення збитків на підставі статей 1173 1174 ЦК України.

Ураховуючи, що предметом договору оренди від 20.12.2006 була земельна ділянка та грошові кошти у вигляді орендної плати, на думку скаржника відшкодування коштів за збудовані відповідачем на цій земельній ділянці комунікації абзацом 2 частини 1 статті 216 ЦК України взагалі не передбачено.

Скаржник зазначає, що у справі № 911/21/21 не підтверджено належними та допустимими доказами наявність вини органу місцевого самоврядування при прийнятті рішення та укладенні договору, що у свою чергу унеможливлює застосування положення частини 2 статті 216 ЦК України в частині стягнення коштів з міської ради, а оскільки саме активна поведінка позивача була спрямована на отримання в оренду земельної ділянки площею 5,8 га, це свідчить про наявність вини і в діях цього суб`єкта господарювання.

Міськрада наголошує на тому, що відповідальність за не реалізацію суб`єктом господарювання за час оренди земельної ділянки своїх господарських намірів, не може покладатися на орган місцевого самоврядування, оскільки в цілому охоплюється поняттям підприємницької діяльності (стаття 42 ГК України). Натомість збитків, у розумінні статті 225 ГК України, відповідачем позивачеві не заподіювалися. Не відповідають дійсності твердження позивача, що для будівництва житлового комплексу на земельній ділянці, кадастровий номер 3223110100:01:100:0008, по вул. Каштановій у м. Обухові побудовано мережі теплопостачання, водопостачання і водовідведення та електропостачання, оскільки зазначені об`єкти побудовані ПАТ "Київська пересувна механізована колона-2", для мікрорайону "Сосновий" на суміжній земельній ділянці з земельною ділянкою, кадастровий номер 3223110100:01:100:0008. Більше того, витрати, пов`язані з будівництвом ПАТ "Київська пересувна механізована колона-2" інженерних мереж для мікрорайону "Сосновий" фактично повністю покриті за рахунок коштів інвесторів - фізичних осіб, які придбали квартири у цьому мікрорайоні. Відтак, їх вартість позивачем повністю повернуто під час реалізації житлових помешкань у побудованому житловому фонді, що виключає можливість їх повторного відшкодування за рахунок коштів місцевого бюджету.

Крім того скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій порушено положення статей 73 78 79 ГПК України та не надано належної правової оцінки доказам, наданим відповідачем, зокрема, акту (б/н) приймання-передачі основних засобів та акту № 1 приймання-передачі основних засобів, розташованих в м. Обухів, мікрорайон Сосновий (житлові будинки №№ 1, 2, 3), за змістом яких ПАТ "Київська пересувна механізована колона-2" добровільно безоплатно у комунальну власність міста Обухів передано інженерні мережі для забезпечення функціонування мікрорайону Сосновий (житлові будинки №№ 1, 2, 3), тобто не зважаючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності та сум завданих збитків, судом безпідставно прийнято рішення про стягнення не підтвердженої суми коштів з органу місцевого самоврядування.

При цьому, як зазначає скаржник, ці інженерні мережі є єдиними мережами, які забезпечують функціонування зазначеного житлового масиву, що підтверджується інформацією КП "Обухівтеплотрансбуд" від 27.01.2021 № 12, технічними умовами б/н, затвердженими директором КП "Теплотрансбуд" від 06.08.2007 про приєднання до теплових мереж житлового будинку на земельній ділянці за адресою вул. Каштанова в м. Обухів, робочим проектом теплопостачання житлових будинків по вул. Каштанова в м. Обухів, договором підряду від 26.09.2007 № 26/09/07 між ПАТ "Київська пересувна механізована колона-2" та КП "Обухівтеплотрансбуд", довідками про вартість робіт, актами приймання-виконаних підрядних робіт, однак наведеним доводам відповідача та доказам суди у порушення статті 86 ГПК України при розгляді справи взагалі не надали правової оцінки.

Крім цього, Міськрада вважає, що докази, які надані позивачем на підтвердження забудови інженерних мереж є такими, що не відповідають принципу вірогідності, закріпленому у статті 79 ГПК України. Так, матеріалами справи підтверджено, що бенефіціарними власниками Товариства та ПАТ "Київська пересувна механізована колона-2" є одні й ті ж особи, що викликає обґрунтований сумнів, як у визначенні вартості інженерних мереж, так і взагалі в реальності існування таких правовідносин.

Також, на думку скаржника, у порушення статті 79 ГПК України судом не враховано того факту, що договір підряду від 15.01.2009 № 15/01-09 та акт приймання-передачі від 09.10.2009 складений між Товариством та ПАТ "Київська пересувна механізована колона-2" не були зареєстровані жодним державним органом, а існування мереж, які перераховані у цих актах, та їх вартість не підтверджені будь-якою іншою особою, незаінтересованою у вирішенні спору у справі № 911/21/21.

Більше того, поза увагою судів, як вважає Міськрада, залишився факт добровільної безоплатної передачі у комунальну власність відповідних комунікацій ПАТ "Київська пересувна механізована колона-2", вартість яких позивач бажає компенсувати, що взагалі виключає можливість стягнення їх вартості у судовому порядку.

Крім цього скаржник наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи безпідставно не застосовано положення законодавства про позовну давність, про наслідки спливу якої було заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Позивач був наділений усіма можливостями дізнатися із чинного законодавства (більш того, зобов`язаний був його знати) про те, до повноважень якого органу державної влади належить право надання в оренду земельної лісової ділянки. Крім цього, вибір земельної ділянки, отриманої в оренду, здійснювався виключно самостійно позивачем, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для ствердження порушення органом місцевого самоврядування інтересів позивача при прийнятті у 2006 році рішень на його користь.

Узагальнені доводи інших учасників справи

7. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міськради на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 911/21/21; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 12.07.2022.

04.07.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання Міськради від 01.07.2022 № 824 про залучення до участі у справі № 911/21/21 Київської міської прокуратури як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, яке (клопотання) обґрунтовується тим, що судове рішення у цій справі безпосередньо вплине на інтереси держави та місцевого самоврядування.

Колегія суддів відхиляє зазначене клопотання Міськради з тих мотивів, що відповідно до імперативних вимог частини 1 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Таким чином, за змістом статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу або їх може бути залучено до участі у справі виключно до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, що виключає підстави для залучення Київської міської прокуратури як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, під час розгляду справи у суді касаційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. На засіданні 23.02.2006 Міськрадою прийнято рішення № 297 "Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин", яким вирішено взяти до відома лист № 02- 357 від 27.09.2005, представлений Державним підприємством "Київське лісове господарство"; вилучити із складу лісового фонду Обухівського лісництва в кварталі 63, виділ 15, земельну ділянку, площею 5,8 га, яка знаходиться в межах м. Обухів і входить в генеральний план забудови міста, з метою подальшої передачі Товариству; земельну ділянку перевести в землі міської ради для подальшої передачі її під будівництво житлового комплексу.

Цим же рішенням прийнято до відома лист від 10.02.2006 № 10/1 та матеріали, представлені позивачем. Надано дозвіл позивачу на виготовлення матеріалів вибору вказаної земельної ділянки під будівництво житлового комплексу в м. Обухові, вул. Каштанова, при умові відшкодування збитків Державному підприємству "Київський лісгосп". Зобов`язано позивача погодити з відповідними службами згідно з чинним законодавством виготовлену документацію.

10. Рішенням Міськради третьої сесії п`ятого скликання від 27.07.2006 № 34 "Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин" затверджені пропозиції виконкому, викладені в рішенні від 28.04.2006 № 352. Погоджено позивачу матеріали вибору земельної ділянки, орієнтовною площею 5,8 га, наміченої для відведення в користування на умовах оренди під будівництво житлового комплексу в м. Обухів по вул. Каштанова. Надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки на умовах оренди під будівництво житлового комплексу. Зобов`язано позивача погодити виготовлену документацію з відповідними службами згідно з чинним законодавством України.

11. Рішенням Міськради восьмої сесії п`ятого скликання від 30.11.2006 № 65 "Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин" затверджений проект землеустрою, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Горизонт", щодо відведення позивачу земельної ділянки, площею 5,8 га, в користування на умовах оренди під будівництво житлового комплексу в м. Обухові по вул. Каштановій. Надано позивачу земельну ділянку, площею 5,8 га, в користування на умовах оренди під будівництво житлового комплексу в м. Обухові по вул. Каштановій. Зобов`язано позивача укласти з Обухівською міською радою договір на право користування земельною ділянкою на умовах оренди строком на 10 років. Встановлено ставку орендної плати за землю в розмірі 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки 2 866 032,94 грн, а саме: 42 990,49 грн в рік; 3 582,54 грн - щомісячно.

12. 20.12.2006 між Міськрадою (орендодавець) і Товариством (орендарем) укладено договір оренди землі в м. Обухів, вул. Каштанова Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223110100:01:100:0008, строком на 11 років.

13. Договором від 15.07.2014 були внесені зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки від 20.12.2006, в тому числі щодо розміру земельної ділянки і орендної плати.

14. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у справі № 911/1482/17 задоволений позов прокуратури Київської області: визнано недійсним рішення 30 сесії Міськради четвертого скликання "Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин" № 297- 30 сесії-ІУ від 23.02.2006, яким вилучено зі складу лісового фонду Обухівського лісництва в кварталі 63, виділ 15, земельну ділянку, площею 5,8 га; визнано недійсним рішення 8 сесії Міськради п`ятого скликання "Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин" № 65-8 сесії-У від 30.11.2006, яким затверджений проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки, площею 5,8 га, у користування; визнано недійсним договір оренди землі, укладений між Міськрадою та Товариством від 20.12.2006 № 6192, зі всіма змінами та доповненнями; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н. Р. від 15.07.2014 № 14463133.

15. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.06.2018 постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 залишена без змін.

16. За висновками господарських судів у справі № 911/1482/17 земельна ділянка лісового фонду Державного підприємства "Київський лісгосп", в кварталі 63, виділ 15, площею 5,8 га, на час виникнення правовідносин за договором від 09.02.2006 знаходилась у власності держави, тому Міськрада як орган місцевого самоврядування не мала повноважень на вилучення її зі складу лісового фонду, переведення в землі міської ради для подальшої передачі Товариству під будівництво житлового комплексу.

За наслідком незаконності прийнятих Міськрадою рішень визнаний недійсним договір оренди земельної ділянки.

Суди апеляційної та касаційної інстанції зазначили, що Міськрада в перевищення наданих їй статтею 149 Земельного кодексу України повноважень на розпорядження землями уклала з Товариством договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3223110100:01:100:0008, під будівництво житлового комплексу (від 20.12.2006 № 6192), тому цей договір в силу вимог статей 203 215 ЦК України є недійсним, оскільки, суперечить вимогам лісового та земельного законодавства.

17. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що після укладення 20.12.2006 договору оренди землі в м. Обухів, вул. Каштанова Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223110100:01:100:0008, строком на 11 років під будівництво житлового комплексу, Товариством понесені грошові витрати, пов`язані з виготовленням необхідної документації, проведенням необхідних підготовчих будівельних робіт, отриманням передбачених законом дозволів та технічних умов, які передують початку будівництва, та інші витрати.

При цьому, позивач зазначив, що ним понесено грошові витрати, пов`язані з прокладкою інженерних мереж для будівництва житлових комплексів на земельній ділянці, кадастровий номер 3223110100:01:100:0008, згідно з договором генпідряду № 15/01-09 укладеному 15.01.2009 між ним та Акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона-2" (далі - АТ "Київська пересувна механізована колона-2").

Зазначені роботи були виконані підрядником протягом 2009 року та відповідно до акта прийняття-передачі робіт за договором генпідряду від 09.10.2009 позивачу було передано у власність наступні інженерні мережі: мережа теплопостачання з можливістю підключення споживачів загальною потужністю 10,522 Гкал/рік; мережа електропостачання з можливістю підключення споживачів загальною потужністю 3 100 кВт; мережа водопостачання та водовідведення з можливістю підключення споживачів загальною потужністю 200 000 м3/рік.

За змістом актів прийому-прийняття загальна вартість виконаних робіт щодо прокладки інженерних мереж становила 9 109 192,00 грн, які позивач зобов`язався сплатити до 31.12.2009.

14.01.2010 між позивачем та підрядником було укладено додаткову угоду до договору генпідряду, у відповідності до якого позивач зобов`язався сплатити вартість до 31.08.2010, що було виконано у повному обсязі.

Предметом спору є наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків у сумі 9 109 192,00 грн, які були завдані внаслідок прийняття неправомірних рішень органом місцевого самоврядування та укладення ним недійсного правочину.

Позиція Верховного Суду

18. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

20. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 щодо застосування положень статей 215 216 257 267 623 1166 1173 1174 ЦК України.

21. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

22. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

23. Предметом позову у справі, яка розглядається, є матеріально-правові вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 9 109 192,00 грн, які були завдані внаслідок прийняття неправомірних рішень органом місцевого самоврядування та укладення ним недійсного правочину.

24. Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, з огляду на таке.

25. У справі № 910/856/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, предметом спору є визнання недійсними електронних торгів, результати яких оформлено протоколом.

26. У справі № 487/10132/14-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, предметом спору є визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

27. У справі № 914/3224/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, предметом спору є витребування земельної ділянки.

28. У справі № 355/385/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, предметом спору є визнання події звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, у зв`язку зі скороченням штату працівників, страховим випадком відповідно до пункту 3.1 частини другої договору добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття); визнання права позивача на відшкодування за цим договором; стягнення суми страхового відшкодування; стягнення компенсації моральної шкоди.

29. З викладеного вбачається, що посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та постанову Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 є помилковими, оскілки правовідносини у цих справах не є подібними, зважаючи на предмет спору у справі № 911/21/21 (матеріально-правові вимоги про стягнення з відповідача збитків, які були завдані внаслідок прийняття неправомірних рішень органом місцевого самоврядування та укладення ним недійсного правочину).

30. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

31. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

33. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

34. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

35. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

36. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

37. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 9 109 192,00 грн збитків, завданих внаслідок прийняття неправомірних рішень органом місцевого самоврядування та укладення ним недійсного правочину.

Висновки Верховного Суду

38. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

40. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

41. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про неправильне застосування норми матеріального (статей 215 216 257 267 623 1166 1173 1174 ЦК України) та порушення норм процесуального права щодо недослідження судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів, під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

42. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Обухівської міської ради Київської області у частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Обухівської міської ради Київської області у частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 911/21/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай