ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 911/2280/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

скаржник 1: АТ "Укртрансгаз": Мотлях О. О.

скаржник 2: АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": Лисенко В. О.

відповідач: КП "Тетіївтепломережа": Мамаєв Д. Ю.

третя особа: АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз": Волощук П. Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020

у складі колегії суддів: Зубець Л. П., Алданової С. О., Мартюк А. І.

та рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020

у складі судді Заєць Д. Г.

у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київолбгаз"

2. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов`язання повернути майно та стягнення коштів

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (надалі - позивач, АТ "Укртрансгаз") звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" (надалі - відповідач, КП "Тетіївтепломережа"), в якій просило суд: зобов`язати відповідача повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно - природний газ, в загальному обсязі 280,399 тис. куб. метрів; стягнути з відповідача на користь позивача 1 873 777,33 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за відсутності у нього будь-яких підстав для відбору природного газу з газотранспортної системи, без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем, здійснив відбір в обсязі 280,399 тис. куб. м природного газу позивача, що підтверджується звітом АТ "Київоблгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2017 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

3. 19.10.2016 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі також АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз", постачальник) та КП "Тетіївтепломережа" (споживач) укладено Договір постачання природного газу № 1759/1617-ТЕ-17 (надалі - Договір № 1759/1617-ТЕ-17), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

4. З преамбули Договору № 1759/1617-ТЕ-17 вбачається, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та КП "Тетіївтепломережа" при підписанні даного договору керувались Законом України "Про ринок природного газу" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)".

5. Пунктом 2.1 Договору № 1759/1617-ТЕ-17 визначено, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов`язується передати споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 826 тис. куб. м.

6. Згідно п. 3.2 Договору № 1759/1617-ТЕ-17, споживач до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, подає постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Обсяги поставки підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінацій на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) у встановленому законодавством порядку.

7. Відповідно до п. 3.4 Договору № 1759/1617-ТЕ-17, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

8. Пунктами 7.1-7.2 Договору № 1759/1617-ТЕ-17 визначено, що споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов цього договору. Споживач зобов`язаний самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу.

9. Також, між КП "Тетіївтепломережа" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладено Договір постачання природного газу № 1795/1617-БО-17 від 27.10.2016 та № 1873/1617-КП-17 від 17.11.2016, умовами якого передбачено поставку з боку ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" природного газу на користь КП "Тетіївтепломережа" протягом листопада 2016 - березня 2017 років.

10. 31.01.2017 між ПАТ "Укртрансгаз" (покупець) та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) укладено Договір про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ (надалі - Договір № 1701001564-ВТВ), відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого, за цим договором продавець зобов`язується передати у власність покупцеві у січні - квітні 2017 року газ природний, скраплений або в газоподібному стані (природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування) (далі - газ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

11. Відповідно до п. 3.2 Договору № 1701001564-ВТВ, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

12. Згідно п. 11.1 Договору № 1701001564-ВТВ, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу до 30.04.2017 включно, а в частині розрахунку - до їх повного здійснення.

13. На виконання умов Договору № 1701001564-ВТВ, між ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 31.01.2017 підписано акт приймання-передачі природного газу у обсязі 731 439,744 тис. куб. м, вартість якого складає 6 125 661 568,06 грн; 28.02.2017 підписано акт приймання-передачі природного газу у обсязі 643 105,799 тис. куб. м, вартість якого складає 5 919 145 774,00 грн; 31.03.2017 підписано акт приймання-передачі природного газу у обсязі 143 355,00 тис. куб. м, вартість якого складає 1 353 156 516,00 грн.

14. Відповідно до реєстру обсягів газу, що були використані споживачами за договорами з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Київоблгаз" в січні 2017 року, відповідачем використано природний газ у розмірі 280, 399 тис. куб. м, що також підтверджує наявність договірних правовідносин у даній справі.

15. Згідно з довідкою начальника управління комерційного обліку та транспортування природного газу філії ОГТС України "Інформація про надходження на точках виходу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на Операторів газорозподільчих мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2017 рік", за змістом якої у січні 2017 року за замовником послуг транспортування - ПАТ "Київоблгаз" рахується обсяг небалансу (в т.ч. без підтверджених номінацій) - 280,399 тис. куб. м (січень) по контрагенту КП "Тетіївтепломережа".

16. Згідно зі звітом ПАТ "Київоблгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальникам за січень 2017 року, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" була постачальником природного газу у січні 2017 року та мало підтверджені обсяги номінацій. При цьому, з наданої АТ "Укртрансгаз" довідки, підписаної головним бухгалтером вбачається, що АТ "Укртрансгаз" у січні-березні 2017 року здійснювало списання природного газу на балансування.

17. Також, 31.03.2016 між КП "Тетіївтепломережа" (замовник) та АТ "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) укладено Договір № 1604000984/03-6018/16з на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - Договір № 1604000984/03-6018/16з) відповідно до умов п. 1.1. якого, газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (надалі - ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.

18. Відповідно до п. 2.1. Договору № 1604000984/03-6018/16з, підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором єдиної газотранспортної системи України відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (надалі - підтверджені обсяги).

19. Згідно п. 2.8 Договору № 1604000984/03-6018/16з, обсяг відбору газу замовником та його споживачами протягом місяця не повинен перевищувати обсяг газу, що передається замовником у магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства в цьому місяці.

20. Як зазначено відповідачем та третьою особою-1, КП "Тетіївтепломережа" сплачувала за послуги транспортування природного газу, а позивачем зазначені кошти приймались без зауважень щодо надання послуг з транспортування газу, який не санкціоновано відібрано з газотранспортної системи.

21. Також, 01.01.2016 відповідачем підписано заяву-приєднання № 09420OOF7UHT016 до умов договору розподілу природного газу.

22. Між ПАТ "Київоблгаз" та відповідачем підписано акт наданих послуг з транспортування газу від 31.01.2017, згідно з яким у січні 2017 року відповідачу поставлено 280,399 куб. м. природного газу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

23. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі № 911/2280/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

24. Суд першої інстанції мотивуючи рішення послався на статті 11 15 628 1212 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), статті 12, 13, 35 Закону України "Про ринок природного газу", положення розділів І, VІІІ, ХІ Кодексу газотранспортної системи та дійшов висновку, що між відповідачем (як споживачем) та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (як постачальником), ПАТ "Київоблгаз" (як газорозподільним підприємством), АТ "Укртрансгаз" (як транспортувальником) наявні договірні правовідносини, якими передбачено споживання природного газу у січні 2017 року у розмірі 280,399 тис. куб. м, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами, відтак правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

25. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі № 911/2280/19 залишено без змін.

26. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що правовою підставою для отримання відповідачем у січні 2017 року природного газу в розмірі 280,399 тис. куб. м був Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000984/03-6018/16з від 31.03.2016, укладений відповідачем з АТ "Укртансгаз" та Договори постачання природного газу № 1795/1617-БО-17 від 27.10.2016, № 1873/1617-КП-17 від 17.11.2016, № 1759/1617-ТЕ-17 від 19.10.2016, укладені відповідачем з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", до того ж відповідачем не перевищено передбачені обсяги споживання газу, отже відсутні підстави для застосування до вимог позивача положень статті 1212 ЦК України з огляду на договірний характер спірних правовідносин та недоведення позивачем факту відбору саме належного йому природного газу.

27. Відтак, врахувавши наявність у спірному періоді укладених між відповідачем та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) договорів про постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а також, існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії згідно із Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", апеляційний суд дійшов висновку, що споживання відповідачем у січні 2017 року природного газу в розмірі 280,399 тис. куб. м не можна вважати несанкціонованим відбором.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнений виклад вимог та підстав касаційних скарг

(АТ Укртрансгаз")

28. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій у касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

29. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстав касаційного оскарження зазначає пункти 1, 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), стверджуючи в контексті цих підстав таке:

1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 та від 23.07.2020 у справі № 916/1577/19;

2) наявна необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 15.03.2018 у справі № 922/345/17, які застосовано апеляційним судом в оскаржуваній постанові, позаяк вони сформовані судом касаційної інстанції за інших правовідносин;

3) суд апеляційної інстанції вийшов за межі предмету доказування у даній справі та не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, чим порушив приписи статей 2, 7, 11, 86, частин першої п`ятої статті 236, частини другої статті 237, частин першої, другої статті 277 ГПК України.

(АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України")

30. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій у касаційній скарзі АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача 1 873 777,33 грн.

31. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстав касаційного оскарження зазначає пункти 1, 2, 3 частини другої, підпункти "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, посилаючись в контексті цих підстав на таке:

1) суди попередніх інстанцій застосували положення Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017 року" та надали оцінку правомірності дій АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" при виконанні умов договорів постачання природного газу без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17;

2) відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у даній справі необхідно відступити від висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах;

3) відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 1212 1213 ЦК України у разі безпідставного набуття відповідачем природного газу за відсутності постачальника, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

4) висновки місцевого та апеляційного господарських судів ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин справи, неналежному дослідженні доказів, необ`єктивній оцінці позицій сторін та неправильному тлумаченні норм права.

32. У судовому засіданні 25.02.2021 представники скаржників вимоги касаційних скарг підтримали та надали пояснення по суті справи.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(АТ "Київоблгаз")

33. У відзиві на касаційні скарги АТ "Укртрансгаз" та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АТ "Київоблгаз" просить відмовити у їх задоволенні, а оскаржувані рішення залишити без змін.

34. Посилаючись на особливості правового регулювання постачання природного газу та встановлені судами обставини виконання договорів про постачання природного газу між відповідачем та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з урахуванням Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р та від 04.10.2017 № 720-р, АТ "Київоблгаз" стверджує, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій правильно визначено природу спірних правовідносин, повно і всебічно з`ясовано обставини справи та надано їм належну оцінку, відтак ухвалено законні і обґрунтовані рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.

35. До того ж АТ "Київоблгаз" стверджує про неналежність доказів, поданих позивачем на підтвердження вимог, та посилається на відповідність оскаржуваних рішень усталеним висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

36. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

39. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

40. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

41. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

42. До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

44. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

45. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

46. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

47. Відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касант обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв тягне за собою процесуальні наслідки встановлені статтею 296 ГПК України.

Стосовно підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України

48. За змістом касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стверджує, що суди попередніх інстанцій застосували Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017 року" та надали оцінку правомірності дій АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" при виконанні умов договорів постачання природного газу без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, проте, не вказує в частині застосування якої конкретно норми права (стаття, пункт, абзац) у цій справі не враховано висновки касаційної інстанції.

49. Водночас АТ "Укртрансгаз" посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 та від 23.07.2020 у справі № 916/1577/19, проте не зазначає яких саме висновків або щодо застосування яких норм.

50. Відтак, надаючи оцінку зазначеній скаржниками підставі касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та її обґрунтуванню, суд касаційної інстанції враховує таке.

51. У цій справі (№ 911/2280/19) предметом розгляду є вимоги транспортувальника природного газу (оператора газотранспортної системи) до споживача про зобов`язання повернути майно та стягнення коштів згідно статей 1212 1213 ЦК України, обґрунтовані тим, що відповідач набув природний газ позивача без будь-якої правової підстави.

52. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що споживання відповідачем у січні 2017 року природного газу в розмірі 280,399 тис. куб. м не є несанкціонованим відбором, встановивши наявність у спірному періоді укладених між відповідачем та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а також, існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року та відмовляючи у задоволенні позову застосували до спірних правовідносин, окрім цього Розпорядження, положення статей 1, 12, 13, 32, 35 Закону України "Про ринок природного газу", абз. 44 та 49 пункту 5 глави 1, глави 3 розділу І, пункту 1 глави 1 розділу VІІІ, пунктів 1, 2 глави 1 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи.

53. Натомість, за змістом постанови Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 судом розглянуто позовні вимоги споживача до оператора газорозподільної системи про зобов`язання відновити газопостачання, обґрунтовані посиланням на неправомірність дій відповідача з огляду те, що між позивачем та третьою особою (постачальником природного газу) існують договірні відносини з визначенням обсягу постачання природного газу.

54. При цьому, твердження, яке наводить касант в обґрунтування підстав касаційного оскарження: "…суд вважає, що питання правомірності чи неправомірності дій (бездіяльності) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", які полягали у тому, що останнім не було виділено позивачу номінацій щодо обсягів природного газу на спірні місяці, як правових наслідків таких дій (бездіяльності) може бути предметом окремого позову. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17. З огляду на викладене висновок суду про неправомірність дій третьої особи-1 щодо невидачі номінацій підлягає виключенню з мотивувальної частини постанови як такий, що є передчасним, оскільки дослідження обставин в цій частині може бути здійснено у межах окремого позову та не впливає на оцінку правомірності дій відповідача з відключення природного газу на об`єктах позивача…" стосується оцінки обставин конкретної справи (№ 904/5621/17) за неподібних до справи (№ 911/2280/19) предмета спору, підстав позову і змісту позовних вимог, отже і за суттєво відмінного від цієї справи предмету доказування, який згідно з частиною другою статті 76 ГПК України складають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

55. Аналогічно і у справі № 904/5094/17 (постанова Верховного Суду від 04.04.2018) предметом розгляду були вимоги споживача до оператора газорозподільної системи про зобов`язання відповідача відновити газопостачання позивачу, що обумовлює суттєву відмінність предмету доказування у цій справі від справи, що переглядається (№ 911/2280/19), де оператор газотранспортної системи заявив кондикційний позов до споживача природного газу.

56. Аналіз змісту цих постанов засвідчує, що предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог у даній справі, в якій оскаржувані судові рішення ухвалено за результатами розгляду вимог про повернення безпідставно набутого майна або відшкодування його вартості споживачем природного газу, не є подібними до предмета спору, підстав позову, позовних вимог, отже і предмета доказування, за змістом зазначених касантом постанов у справах № 904/5621/17, № 904/5094/17 в яких Верховний Суд переглядав судові рішення, ухвалені за результатами розгляду вимог споживачів до оператора газорозподільної системи про відновлення газопостачання.

57. За подібного предмету розгляду, постановою від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до місцевого господарського, через неповноту з`ясування судами обставин справи та невиконання апеляційним судом імперативних приписів пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України щодо обов`язкового скасування судового рішення, прийнятого судом першої інстанції про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

58. До того ж суд касаційний суд вказав, що суди попередніх інстанцій помилкового прийняли до уваги Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016, в той час як на момент виникнення спірних правовідносин було чинним Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015, яке не досліджувалось судами, отже зазначена постанова містить лише вказівки щодо необхідності застосування останнього розпорядження до спірних правовідносин та дій які належить вчинити суду при новому розгляді справи, що не є висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах для цілей касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.

59. Аналогічно і у справі № 916/1577/19 постановою від 23.07.2020 Верховний Суд передав цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції через неповноту судового розгляду: невстановлення підстав відбору газу і права власності позивача на предмет спору, ненадання оцінки співвідношенню заявлених позивачем вимог. До того ж, у цій постанові питання застосування Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" касаційним судом не вирішувалося.

60. Відтак колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновки Верховного Суду у постановах, на які посилались скаржники, у справах № 904/5621/17, № 904/5094/17 сформовані за результатами оцінки змісту предмета доказування за неподібних правовідносин, а у справах № 904/4018/19, 916/1577/19 щодо неповноти судового розгляду та вказівок щодо нового розгляду справи викладені за остаточно не встановлених судами фактичних обставин цих справ, отже вони не є релевантними висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах для цілей обґрунтування підстав касаційного оскарження у даній справі (№ 911/2280/19) в розумінні пункту першого частини другої статті 287 ГПК України.

61. Такі обставини зумовлюють необхідність закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, позаяк після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилалися скаржники у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

62. Обґрунтовуючи передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 1212 1213 ЦК України у подібних даній справі правовідносинах, а саме у випадку безпідставного набуття споживачем природного газу за відсутності постачальника.

63. Надаючи оцінку цьому доводу скаржника суд касаційної інстанції, виходячи з приписів статті 300 ГПК України щодо меж касаційного перегляду, зважає на таке.

64. У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", 2) Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго", 3) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Колос-Талаківка", 4) Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", 5) Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 28 159,647 тис. куб. м; стягнення 344 996 225,64 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 28 159,647 тис. куб. м; стягнення 344 996 225,64 грн доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача, вже було викладено висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, які виникли у справі № 911/2280/19.

65. Верховний Суд вказав на те, що відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було зобов`язане видати номінації Комунальному комерційну підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго", відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а не правом.

66. Також, у справі № 905/2248/18 Верховним Судом констатовано, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (зазначена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18).

67. Отже, доводи скаржника у частині відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, підстав відступати від яких не вбачає.

68. За встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин та враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин у справі, що переглядається, положень статей 1212 1213 ЦК України, отже і необхідності формування відповідного висновку щодо їх застосування за наведених касантом обставин.

69. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України касаційне провадження підлягає закриттю, якщо після його відкриття виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

70. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підлягає закриттю згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 цього Кодексу, позаяк висновки судів попередніх інстанцій у даній справі узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, від якої касаційний суд у цій справі не вбачає підстав відступати.

Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України

71. Обґрунтовуючи цю підставу касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" стверджує про необхідність відступлення від викладених Верховним Судом у постановах від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 15.03.2018 у справі № 922/345/17 висновків, щодо застосування: постанови Кабінету Міністрів від 01.10.2015 № 758; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017"; Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, проте не зазначає, як самих висновків від яких просить відступити, так і норм права (стаття, пункт, частина, абзац тощо) щодо застосування яких сформовано такі висновки.

72. Так само, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилаючись у касаційній скарзі на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України належним чином не конкретизує від яких саме висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах необхідно відступити та в частині застосування яких норм права.

73. Наведене АТ "Укртрансгаз" та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обґрунтування цієї підстави по суті зводиться до заперечення встановлених судами фактичних обставин справи, з наданням скаржниками суб`єктивної оцінки доказам, отже в цілому до заперечення результатів розгляду справи апеляційним судом, що з огляду на зміст частини другої статті 287 ГПК України не може бути окремою та достатньою підставою для касаційного перегляду оскаржуваних рішень.

74. З огляду на подібність доводів скаржників щодо цієї підстави касаційного оскарження, проаналізувавши їх у сукупності та перевіривши відповідні висновки судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги та визначених статтею 300 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції, колегія судів враховує таке.

75. Відповідно до статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

76. Як встановлено судами попередніх інстанцій правовою підставою для отримання відповідачем у січні 2017 року природного газу в розмірі 280,399 тис. куб. м був Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000984/03-6018/16з від 31.03.2016, укладений відповідачем з АТ "Укртансгаз" та Договори постачання природного газу № 1795/1617-БО-17 від 27.10.2016, № 1873/1617-КП-17 від 17.11.2016, № 1759/1617-ТЕ-17 від 19.10.2016, укладені відповідачем з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

77. КП "Тетіївтепломережа" не перевищило обсягу споживання природного газу у спірний період та сплатило позивачу за послуги з транспортування природного газу у відповідних обсягах, що прийнято останнім без зауважень.

78. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що споживання відповідачем у січні 2017 року природного газу в розмірі 280,399 тис. куб. м не є несанкціонованим відбором, вказавши на наявність у спірному періоді укладених між відповідачем та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а також, існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року".

79. При цьому суди застосувавши положення статей 1, 3, 12, 13, 32, 35 Закону України "Про ринок природного газу", абз. 44 та 49 пункту 5 глави 1, глави 3 розділу І, пункту 1 глави 1 розділу VІІІ, пунктів 1, 2 глави 1 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи, пунктів 6-8, 17 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, пунктів 9, 10 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 у взаємозв`язку з приписами Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", вказали, що цим Розпорядженням, яке є обов`язковим до виконання, на АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальника природного газу) покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону, зазначивши, що аналогічний правовий висновок також викладено у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 15.03.2018 у справі № 922/345/17.

80. Такий висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування положень Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу газотранспортної системи, інших нормативно-правових актів та приписів Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р задля оцінки спірних правовідносин у справі, що переглядається, узгоджується з усталеною правовою позицією, викладеною Верховним Судом зокрема і у постановах на які посилалися суди в оскаржуваних рішеннях.

81. Відтак, заперечення скаржників проти застосування судами Розпорядження КМУ від 05.10.2016 № 742-р щодо обов`язку видати номінації теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям на період споживання газу 2016/2017 років у взаємозв`язку із зазначеними вище положеннями нормативно-правових актів у сфері газопостачання, касаційний суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, ухвалених за подібних обставин (чинності договору між постачальником газу (третьою особою) та споживачем (відповідачем), встановлення факту незаконної відмови у видачі номінації постачальником газу). Касаційний суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції при розгляді даної справи № 911/2280/19.

82. Так, зокрема, у відповідних постановах у справах № 926/680/17, № 911/656/17, № 904/5094/17 Верховним Судом зазначено, що згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) було доручено видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації.

83. За висновками Верховного Суду у названих справах, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а не правом.

84. При цьому, у постанові від 15.03.2018 у справі № 922/345/17 Верховний Суд вказав, що аналізуючи умови договорів постачання, вищенаведених законодавчих та підзаконних нормативних актів, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17", суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що будь-які спірні моменти щодо обсягів постачання газу, зокрема у грудні 2016 року та січні 2017 року, несвоєчасного оформлення актів приймання-передачі газу, небалансів газу, тощо є наслідком неналежного виконання сторонами договорів поставок (позивачем та відповідачем-2) своїх зобов`язань, а також вимог нормативно-правових актів. У разі виникнення між ними будь-яких суперечок, в т.ч. не надання номінацій, виникнення небалансів газу, такі питання повинні бути врегульовані між постачальником та споживачем, а не з газорозподільною організацією.".

85. Виходячи з аналізу суб`єктного складу правовідносин, які досліджувались судами у справах № 926/680/17, № 911/656/17, № 904/5094/17, № 922/345/17, № 904/5621/17, однією з сторін у зазначених справах є АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

86. Водночас, як було зазначено вище, суди, надаючи правову оцінку правовідносинам, які склались між АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та іншими учасниками правовідносин, встановили, що такі правовідносини підлягають регулюванню положеннями Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яким серед іншого встановлено обов`язки постачальника видати номінації та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії.

87. У справі, що розглядається, одним з учасників правовідносин, які виникли щодо постачання/споживання газу, також є АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник), а зазначені відносини виникли у період дії положень Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", якими прямо встановлено обов`язок АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" видавати номінації, а відсутність таких номінацій прямо впливає на оцінку правовідносин, які виникають у сфері постачання газу у період дії зазначеного Розпорядження.

88. Отже, враховані апеляційним судом в оскаржуваній постанові висновки щодо обов`язку АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі Розпорядження КМУ від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17" видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, є релевантними для цієї справи, а також узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 про наявність обов`язку видавати номінації АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон.

89. Враховуючи наведене, розглянувши доводи скаржників в частині обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частин другої статті 287 ГПК України), колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 15.03.2018 у справі № 922/345/17, від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17.

90. Відхиляючи доводи скаржників щодо неповноти з`ясування судом обставин справи колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

91. Щодо посилання скаржників на недослідження судами попередніх інстанцій усієї сукупності доказів і обставин справи Верховний Суд зауважує, що згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

92. Враховуючи наведене у задоволенні касаційних скарг з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 (1 частини третьої статті 310) ГПК України необхідно відмовити, позаяк судом касаційної інстанції посилання скаржників на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу визнано необґрунтованими.

93. АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" обґрунтовуючи необхідність перегляду оскаржуваних рішень в касаційному порядку посилається на підпункти "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, тим самим стверджуючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; права становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, проте не наводить належного обґрунтування цих тверджень .

94. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

95. Втім, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки зазначені доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи, а порушене скаржником питання щодо забезпечення єдності судової практики має вирішуватися не шляхом уточнення усталеної правової позиції, а внаслідок врахування судами попередніх інстанцій актуальних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

96. Вочевидь, незгода заявника з оскаржуваним судовим рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення та становить значний суспільний інтерес, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

97. Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, і необхідність перегляду судових рішень у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

98. До того ж за приписами частини третьої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження визначені в підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини третьої цієї статті Кодексу застосовуються виключно до судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до яких ця справа виходячи із ціни заявленого позову не відноситься.

99. За наведеного, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на підпункти "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, позаяк останнім не доведено зазначених передумов для касаційного перегляду даної справи.

100. Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

101. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, №115, с. 22, п.56, рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, №212-A, с.15, п.31).

102. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

103. Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

104. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (така правова позиція викладена в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Щодо суті касаційної скарги

105. Доводи касаційних скарг АТ "Укртрансгаз" та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" не знайшли свого підтвердження в якості підстав для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі № 911/2280/19.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

106. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

107. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

108. Відтак, оскільки підстави для касаційного оскарження, передбачені у пунктах 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 296 цього Кодексу Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

109. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що апеляційний суд переглянув судове рішення у справі № 911/2280/19 відповідно до релевантних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, підстав для відступлення від яких у цій справі колегія суддів не вбачає.

110. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

111. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

112. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень немає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286 296 300 301 308 309 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Закрити касаційне провадження у справі № 911/2280/19 за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі № 911/2280/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк