ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 911/2587/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружня Пассаж»

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Ткаченка Б.О., Майданевича А.Г., Суліма В.В.

від 01.11.2021

за позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2 ,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружня Пассаж»

про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсним та скасування передавальних актів, скасування реєстраційних дій, відновлення запису,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружня Пассаж» про відновлення становища, яке існувало до порушення.

Просила визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів учасників, оформлених:

- протоколом загальних зборів власників Приватного підприємства «Мале підприємство «Вікторія» № 01/11-2012 від 22.11.2012;

- протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Вікторія-Бородянка» № 1-04/18 від 16.04.2018;

- протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружня Пассаж» № 1-07/18 від 06.07.2018;

- протоколом загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Вікторія-Бородянка» № 1-07/18 від 18.07.2018;

- протоколом загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружня Пассаж» № 270818 від 27.07.2018;

- протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Вікторія-Бородянка» № 2-07/18 від 27.07.2018;

- протоколом загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Вікторія-Бородянка» № 1-01/19 від 25.01.2019;

- протоколом загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Вікторія-Бородянка» № 25-01/19 від 25.01.2019;

- протоколом загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «Вікторія-Бородянка» № 01-01/19 від 29.08.2019;

визнати недійсними та скасувати:

- рішення власників Приватного підприємства «Мале підприємство «Вікторія» від 15.02.2016;

- рішення власників Приватного підприємства «Мале підприємство «Вікторія» від 02.03.2016;

- рішення власників Приватного підприємства «Мале підприємство «Вікторія» № 1-04/2/18 від 16.04.2018;

- передавальний акт від 16.04.2018;

- передавальний акт від 29.08.2019;

скасувати:

- рішення державного реєстратора Бородянської селищної ради Бородянського району Київської обл. Господарець О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 42820978 від 04.09.2018;

- реєстраційну дію проведену державним реєстратором Бородянської районної державної адміністрації Київської області Кравченко В.М. державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - зміни складу засновників Приватного підприємства «Мале підприємство «Вікторія» № 13311050007000527 від 29.11.2021;

- реєстраційну дію проведену державним реєстратором Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Сотнікової Т.О. державну реєстрацію змін до відомостей Приватного підприємства «Мале підприємство «Вікторія» № 13311070014000527 від 18.02.2016;

- відмінити проведену державним реєстратором Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» Білим О.О. державну реєстрацію припинення Приватного підприємства «Мале підприємство «Вікторія» в результаті реорганізації № 13311120016000527 від 18.05.2018;

- відновити запис в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу - Приватне підприємство «Мале підприємство «Вікторія».

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд Київської області ухвалою від 07.09.2021 у справі № 911/2587/21 повернув позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, визначених частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, що є обов`язковою підставою для повернення позовної заяви та доданих до неї документів позивачу на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

А також зазначив про те, що позивачем при поданні до суду позовної заяви не дотримано вимог статті 164 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 ухвалу Господарського суду Київської області від 07.09.2021 у справі № 911/2587/21 скасовано. Матеріали справи № 911/2587/21 повернуті до Господарського суду Київської області для подальшого розгляду.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги позивачки про скасування рішень, прийнятих відповідачами, відміна проведеної державної реєстрації припинення юридичної особи, скасування рішень державних реєстраторів та відновлення записів про юридичну особу і майнові права, є вимогами, які нерозривно взаємопов`язані між собою та поєднані одним матеріально-правовим змістом, такі вимоги є вимогами немайнового характеру, оскільки є нерозривно пов`язаними із основною вимогою, а саме: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Необхідність об`єднання в даній позовній заяві позовних вимог обґрунтовано позивачкою пов`язаністю доданих до позовної заяви доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, і на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим в обґрунтування позовних вимог, а тому висновки суду першої інстанції, наведені в оскаржуваній ухвалі, є передчасними.

Відповідно до частини 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Таким чином зазначене право може бути реалізовано судом у підготовчому провадженні під час виконання судом завдань підготовчого провадження відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, остаточного визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що місцевим господарським судом зроблено помилкові висновки стосовно порушення правил об`єднання вимог у позовній заяві та безпідставно повернуто таку позовну заяву на основі приписів пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружня Пассаж» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі № 911/2587/21, у якій просило її скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 07.09.2021.

Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначив про те, що висновки суду апеляційної інстанції щодо пов`язаності позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 прямо суперечать змісту частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, а отже, суд апеляційної інстанції виніс незаконне рішення.

Зазначив, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, викладених у пунктах 5.15, 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19.

Натомість застосована судом апеляційної інстанції практика Верховного Суду у справах № 916/1711/19, № 918/1/18, 923/1106/16 не є релевантною для цієї справи, з огляду на відсутність подібних правовідносин.

Позивачка у відзиві на касаційну скаргу просила в її задоволенні відмовити, касаційне провадження закрити.

Інші учасники не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Відповідно до положень частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Наведеною нормою процесуального права визначено право позивача об`єднати в одній позовній заяві декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 914/2171/17, від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.10.2020 у справі № 922/1359/19.

Повертаючи подану у цій справі позовну заяву без розгляду на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення правил об`єднання позовних вимог, оскільки за висновками місцевого господарського суду, зі змісту поданого позову слідує, що, заявляючи одночасно 14 вимог про скасування рішень, оформлених протоколами загальних зборів Приватного підприємства «Мале підприємство «Вікторія», про скасування рішень власників та про скасування передавальних актів нерухомого майна позивач не обґрунтував наявності підстав для об`єднання вказаних вимог в одній позовній заяві, а також не вказав, яка з вимог є основною, а яка є похідною, як і не вказав про їх однорідність.

У той же час посилання позивача на те, що вказані позовні вимоги про скасування рішень загальних зборів стосуються рішень, які прийняті на виконання договору, який розірвано та всі подальші рішення/дії вчинені після 28.11.2012 (дати укладення договору) щодо реорганізації/припинення юридичних осіб та виведення нерухомого майна порушують майнові права та охоронювані законом інтереси позивача, не є обґрунтуванням того, що вказані вимоги є пов`язаними між собою підставою виникнення та поданими доказами. Крім того, звертаючись з позовом, в якому об`єднані позовні вимоги, вказані вимоги мають бути основними та похідними одна від одної. У випадку, якщо ці вимоги є похідними від іншої вимоги, це має бути обґрунтовано конкретно щодо кожної вимоги та обґрунтовано їх однорідність між собою.

Суд апеляційної інстанції встановив, що звертаючись з позовом у цій справі, підставами такого позову позивачка вказала те, що вважає дії та рішення вчинені/прийняті після договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі з розстроченням платежу - незаконними та такими, що порушують її майнові права та охоронювані законом інтереси, на підставі чого у відповідності до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звертається із позовом про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом приведення сторін у первісний стан, який існував до укладення Договору.

Таким чином, твердження суду першої інстанції стосовно того, що вимоги щодо скасування 14 різних самостійних документів, кожен з яких стосується окремого рішення Приватного підприємства «Мале підприємство «Вікторія», які не є однорідними та не співвідносяться між собою як основні та похідні, заявлені позивачем без обґрунтування передбачених частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України підстав для такого об`єднання, спростовуються обґрунтуванням позову, оскільки вимоги позивача обґрунтовані відновленням корпоративних прав в тому стані, в якому вони існували до порушення.

Також суд апеляційної інстанції врахував, що позовні вимоги позивачки про скасування рішень прийнятих відповідачами, відміна проведеної державної реєстрації припинення юридичної особи, скасування рішень державних реєстраторів та відновлення записів про юридичну особу і майнові права, є вимогами, які нерозривно взаємопов`язані між собою та поєднані одним матеріально-правовим змістом, такі вимоги є вимогами немайнового характеру, оскільки є нерозривно пов`язаними із основною вимогою, а саме: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що необхідність у даній ситуації для позивачки звертатися до суду з одним позовом обґрунтовано пов`язаністю доданих до позовної заяви доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим в обґрунтування позовних вимог. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що на стадії відкриття провадження у справі, суд має право надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви, виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.

Така правова позиція є сталою та неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.10.2020 у справі № 922/1359/19, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що об`єднання позовних вимог у даній ситуації дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, а також відповідає завданням господарського судочинства та принципу пропорційності у господарському судочинстві.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права, а саме: статті 173 174 Господарського процесуального кодексу України та обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви без розгляду, а доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо інших доводів касаційної скарги відповідача-2, то для визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала раніше викладені висновки щодо тлумачення поняття «подібність правовідносин», та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Відповідно відповідач-2 у касаційній скарзі при оцінці постанов Верховного Суду на які послався суд апеляційної інстанції у оскарженій постанові, помилково зазначив про неможливість врахування їх висновків у зв`язку з тим, що правовідносини у наведених постановах та у цій справі не є подібними з огляду на різний суб`єктний склад, предмет, підстави позовів та відповідне правове регулювання.

Крім того, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування своїх доводів. У той час як викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19 висновки стосуються випадку залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з порушенням позивачем правил об`єднання позовних вимог. У справі № 911/2587/21 спірним є питання повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно висновки, викладені у справі № 910/7186/19 не є релевантними для справи № 911/2587/21.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.

Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги відповідача-2 та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружня Пассаж» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі № 911/2587/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець