ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 911/2639/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Кравчук О. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстандартінжиніринг»

на рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстандартінжиніринг»

до Броварської міської ради Броварського району Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Житлово-будівельний кооператив «Діамант»,

про визнання незаконними та скасування пунктів рішення.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Колеснікова Ю. Е., відповідача - Голосій Т. А.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будстандартінжиніринг» (далі - ТОВ «Будстандартінжиніринг» та/або позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом (із урахуванням заяви про доповнення позовних вимог) до Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі - Міськрада та/або відповідач) про визнання незаконними та скасування пунктів 4 та 10 рішення Міськради від 22.05.2020 № 1876-75-07 «Про припинення права користування земельними ділянками, припинення дії договору оренди земельної ділянки, затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, надання згоди на поділ земельної ділянки, внесення змін до рішення Броварської міської ради Київської області» (далі - спірне рішення № 1876-75-07).

1.2. На обґрунтування заявлених позовних вимог із посиланнями на положення статті 321, частини 2 статті 328, статей 331 876 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ТОВ «Будстандартінжиніринг» зазначило, що пунктами 4, 10 спірного рішення № 1876-75-07 Міськрада порушила права позивача як замовника об`єкта будівництва та позбавила його можливості доступу до майна, а також можливості завершити будівельні роботи.

При цьому до позовної заяви позивачем додано акт проведення перевірки фактичного стану ведення будівництва багатоквартирної забудови на земельній ділянці на вул. Київській у 5-му мікрорайоні 4 житлового району житлового комплексу «Діамант» у місті Броварах Київської області від 14.11.2019 стосовно дотримання календарного графіка виконання робіт згідно з додатком до договору від 12.01.2015 № 12-01/5-1 та повідомлення Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 17.08.2015 №4 0-13449 про зміну даних у виданому дозволі на виконання будівельних робіт від 24.04.2008 № 204/04-03/08, які, за твердженнями позивача, підтверджують, що він є замовником будівництва на спірній земельній ділянці.

1.3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2021 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Житлово-будівельний кооператив «Діамант» (далі - третя особа та/або ЖБК «Діамант»).

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.12.2022 у справі № 911/2639/21 (суддя Грабець С. Ю.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів, що він є власником незавершеного будівництва на земельній ділянці, кадастровий номер 3210600000000150532 (3210600000:00:063:0982).

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 (Михальська Ю. Б. - головуючий, судді Тищенко А. І., Іоннікова І. А.) рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2021 у справі № 911/2639/21 залишено без змін.

2.4. Апеляційний господарський суд повністю погодився із висновками місцевого господарського суду. При цьому апеляційний господарський суд зауважив, що об`єкт незавершеного будівництва за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, які є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво), а не нерухомим майном. Суд апеляційної інстанції зазначив, що положення статті 876 ЦК України щодо визначення замовника власником об`єкта будівництва застосовуються лише у взаємозв`язку із положеннями статті 331 цього Кодексу щодо вимоги обов`язкової наявності права власності або права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться такий об`єкт.

Станом на дату подання позову в даній справі у позивача відсутні документи на підтвердження наявності у нього права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210600000:00:063:0982, на якій, за його твердженнями, розташовано об`єкт незавершеного будівництва. Враховуючи це, а також встановлені судом обставини переходу прав замовника будівництва та відповідних майнових прав на багатоповерхову квартирну житлову забудову до ЖБК «Діамант», колегія суддів дійшла висновку, що наявні у матеріалах справи докази не відображають та не підтверджують факт належності об`єктів будівництва (чи майнових прав на них) позивачеві, відповідно, права позивача оскаржуваними пунктами 4 та 10 спірного рішення № 1876-75-07 не порушуються, що є безумовною та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому апеляційний господарський суд наголосив на тому, що наданий позивачем до суду акт від 14.11.2019 стосується виключно перевірки дотримання календарного графіка виконання робіт згідно з додатком до договору від 12.01.2015 № 12-01/5-1, права замовника будівництва за яким перейшли до третьої особи, а тому не підтверджує, що позивач є власником об`єкта будівництва.

Повідомлення Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 17.08.2015 № 40-13449 про зміну даних у виданому дозволі на виконання будівельних робіт від 24.04.2008 № 204/04-03/08, в якому зазначено, що замовником будівництва багатоквартирної забудови на земельній ділянці на вул. Київська в 5-му мікрорайоні 4 житлового району є позивач, не взято колегією суддів до уваги, оскільки таке повідомлення за наявності у матеріалах справи договору від 12.01.2015 № 12-01/15-1, укладеного на його підставі акта прийому-передачі від 01.10.2015, договорів генпідряду від 01.03.2015 № 5/3/15, договору підряду від 07.04.2016 № 07/04/16, договорів на виконання проектних робіт від 14.02.2017, 03.04.2017 та актів виконаних робіт щодо будівництва відповідного об`єкта, саме по собі не може підтверджувати, що замовником будівництва станом на дату подання позову в даній справі та прийняття оскаржуваного рішення був саме позивач, а не ЖБК «Діамант».

За таких обставин, виходячи з усього вищевикладеного у сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог у даній справі в повному обсязі.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 22.12.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі № 911/2639/21, ТОВ «Будстандартінжиніринг» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу № 91/2639/21 направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. Так, скаржник зазначає про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень частини 3 статті 331, статті 876 ЦК України.

Скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій, застосувавши положення частини 3 статті 331, статті 876 ЦК України, не врахували, що позивач ніколи не посилався на право власності на земельну ділянку, оскільки він був орендарем земельної ділянки, в той же час його правовий статус як власника об`єкта незавершеного будівництва, реєстраційний номер 27337946, будівництва багатоповерхового житлового комплексу в 5 мікрорайоні IV житлового району міста Бровари (готовність 6 %), розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3210600000000150532 (3210600000:00:063:0982), підтверджується: довідкою з Державного реєстру речового майна від 10.11.2021 № 283806238; дозволом 24.04.2008 за № 204/04-03/08 на виконання будівельних робіт; повідомленням Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 17.08.2015 № 40-13449.

При цьому наявність між позивачем та відповідачем спору з приводу продовження договору оренди землі на умовах переважного права не означає, що позивач автоматично втратив право власності на об`єкт незавершеного будівництва, реєстраційний номер 27337946 (багатоповерхового житлового комплексу в 5 мікрорайоні IV житлового району міста Бровари (готовність 6 %).

Відтак, скаржник наголошує на тому, що, оскільки ним доведено те, що він є замовником будівництва, а судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях не спростовано незаконність набуття позивачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва, як і не наведено жодної норми закону, з якої випливає неправомірність набуття позивачем права власності на результати будівельних робіт (об`єкт незавершеного будівництва), то відповідно до положень статті 876 ЦК України позивач є власником результату будівельних робіт.

Отже, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій за рахунок вищевикладених обставин неправильно застосували положення частини 3 статті 331, статті 876 ЦК України, оскільки ототожнено власника та/або користувача земельної ділянки із власником об`єкта незавершеного будівництва, як начебто обов`язкова умова для визнання права власності на результати будівельних робіт, у той же час помилково не застосовано положення статті 328 ЦК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 09.06.2009 між Закритим акціонерним товариством «Планета Буд» та ТОВ «Будстандартінжиніринг» укладено договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва (далі - договір від 09.06.2009), посвідчений приватним нотаріусом Шуст Г. Д. за № 731 та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за № 3478265, відповідно до умов якого Закрите акціонерне товариство «Планета Буд» (продавець) продало, а ТОВ «Будстандартінжиніринг» (покупець) придбало об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, кадастровий номер земельної ділянки: 3210600000000150532. Площа земельної ділянки 2,8837 га з цільовим призначенням для житлової забудови. Будівництво багатоповерхового житлового комплексу в 5 мікрорайоні IV житлового району міста Бровари Київської області (готовність 6 %).

У пункті 2 зазначеного договору від 09.06.2009 вказано, що документом, який підтверджує право власності продавця на відчужуване нерухоме майно є договір оренди земельної ділянки від 15.11.2006, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н. М., за реєстровим номером 3856, зареєстрований Комунальним підприємством Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» 21.05.2009, реєстраційний номер 27337946.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.06.2009 № 23080442 за ТОВ «Будстандартінжиніринг» на підставі вказаного договору купівлі-продажу зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3210600000000150532. Реєстраційний номер 27337946.

Як встановлено у рішенні Господарського суду Київської області від 20.11.2020 у справі № 911/1633/20, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021, 29.05.2015 між Міськрадою (за договором - орендодавець) та ТОВ «Будстандартінжиніринг» (за договором - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець відповідно до рішення сесії Міськради від 21.05.2015 № 1469-54-06 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,8837 га, з них 0,6523 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва та обслуговування об`єкта незавершеного будівництва (багатоквартирна житлова забудова) - землі житлової забудови, в 5 мікрорайоні IV житлового району в місті Броварах. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого відділом Держземагенства у місті Броварах Київської області від 26.05.2015 за № НВ-3204470162015, земельна ділянка рахується як землі житлової та громадської забудови в межах Міськради. Кадастровий номер земельної ділянки: 3210600000:00:063:0982. Договір відповідно до пункту 3.1. укладено терміном до 21.05.2020.

Броварською міською радою Київської області було змінено назву на Броварську міську раду Броварського району Київської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім цього, судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.01.2015 між ТОВ «Будстандартінжиніринг» (сторона-2) та ЖБК «Діамант» (сторона-1) укладено договір № 12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови на вул. Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК «Діамант» у місті Броварах Київської області (далі - договір № 12-01/15-1).

Об`єкт згідно з договором № 12-01/15-1 - будівництво багатоповерхової житлової забудови на вул. Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового масиву міста Бровари Київської області, роботи з будівництва якого виконує сторона-1 (пункт 1.1.4. договору № 12-01/15-1).

Згідно з пунктом 2.1. предметом договору № 12-01/15-1 є спільна участь сторін у будівництві об`єкта на будівельному майданчику за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, кадастровий номер земельної ділянки: 3210600000000150532, за наступним оформленням права власності на об`єкт (його частини) відповідно до акта розподілу площ, керуючись умовами розділу 4 цього договору.

Згідно з пунктом 2.2.1. договору № 12-01/15-1 ЖБК «Діамант» зобов`язується виконувати функції генерального інвестора, генерального підрядника будівництва об`єкта, забудовника щодо всіх дій, необхідних для проектування, будівництва та введення в експлуатацію кожної відокремленої секції (багатоквартирного житлового будинку) об`єкта та об`єкта в цілому, за відповідною довіреністю, виданою ТОВ «Будстандартінжиніринг».

Відповідно до пункту 2.2.2 договору № 12-01/15-1 ТОВ «Будстандартінжиніринг» відступає ЖБК «Діамант» всі майнові та особисті немайнові права замовника і забудовника на частині об`єкта сторони-1 як єдиного, законного та безумовного власника цих прав.

Загальна частка об`єкта ТОВ «Будстандартінжиніринг» складає 10 % загальної площі квартир кожної відокремленої секції (багатоквартирного житлового будинку) об`єкта на всіх поверхах житлового будинку, за винятком частки сторони-1, визначеної пунктом 4.3 цього договору. Загальна частка об`єкта сторони-1 становить всі житлові та нежитлові приміщення об`єкта за винятком частки сторони-2, визначеної пунктом 4.2 договору.

12.01.2015 між позивачем та ЖБК «Діамант» складено акт розподілу площ за договором № 12-01/15-1, в якому зазначено, що до ЖБК «Діамант» розподілено 3096,3 кв. м. від загальної площі квартир (3438,3), а ТОВ «Будстандартінжиніринг» - 342,00 кв. м.

01.10.2015 сторонами договору № 12-01/15-1 складено акт прийому передачі, згідно з яким ТОВ «Будстандартінжиніринг» передає земельну ділянку кадастровий номер 3210600000:00:063:0982, ЖБК «Діамант» для ведення будівельних робіт на період будівництва. На земельній ділянці знаходиться об`єкт незавершеного будівництва ТОВ «Будстандартінжиніринг». ЖБК «Діамант» на період будівництва бере на себе права та обов`язки замовника будівництва.

Як установлено у рішенні Господарського суду Київської області від 31.05.2021 у справі № 911/604/19, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2021, 16.07.2018 між ЖБК «Діамант» (сторона-1) в особі голови Кооперативу Клацуна Я. М., який діє на підставі статуту Кооперативу, ТОВ «Будстандартінжиніринг» (сторона-2) та ОК «ЖБК «Діамант Плюс» (сторона-3) підписано договір № 1 про заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до договору № 12-01/15-1 від 12.01.2015 (далі - договір про заміну сторони), за умовами пункту 1.1 якого сторона-1 передає, а сторона-3 приймає всі права та обов`язки, належні стороні-1 за договором № 12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови на вул. Київській у 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК «Діамант» у місті Броварах Київської області від 12.01.2015 з усіма змінами, додатковими угодами та додатками, укладеного між стороною-1 та стороною-2, а саме: договором участі у будівництві; додаток № 1 - акт розподілу площ від 12.01.2015; додаток № 2 - календарний графік виконання робіт; доповнення від 02.03.2015; доповнення та зміни від 06.03.2015; договір про передачу майнових прав від 29.12.2016; додаткова угода про внесення змін від 09.03.2017; додаткова угода від 17.06.2017 № 2; акт звірки станом на 31.03.2018.

22.08.2018 на виконання умов вищевказаного договору № 1 від 16.07.2018 між позивачем та ОК «ЖБК «Діамант плюс» складено акт приймання передачі земельної ділянки, кадастровий номер 3210600000:00:063:0982, та будівельного майданчика з об`єктами незавершеного будівництва (багатоповерхова житлова забудова), що знаходиться на ній.

Вищевказаними судовими рішеннями у господарській справі № 911/604/19 визнано недійсним договір № 1 про заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до договору № 12-01/15-1 як такий, що підписаний зі сторони ЖБК «Діамант» особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

22.05.2020 Міськрадою прийнято спірне рішення № 1876-75-07 яким, зокрема:

- надано в постійне користування управлінню будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Київської області земельну ділянку площею 2,8837 га, з них 0,6523 га землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку землі житлової та громадської забудови, в 5 мікрорайоні житлового району. Кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:00:063:0982 (пункт 4 рішення № 1876-75-07).

- надано згоду Управлінню будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Київської області на поділ земельної ділянки площею 2,8837 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку землі житлової та громадської забудови, в 5 мікрорайоні житлового району. Кадастровий номер земельної ділянки 3210600000:00:063:0982 (пункт 10 рішення № 1876-75-07).

Пункти 4, 10 рішення № 1876-75-07 були предметом оскарження у межах господарської справи № 911/1633/20 за позовом ТОВ «Будстандартінжиніринг» до Міськради з підстав порушення права позивача, передбаченого частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі», на поновлення договору оренди земельної ділянки від 29.05.2015.

За результатами розгляду справи № 911/1633/20 рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.2020 у справі № 911/1633/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021, у задоволенні позову відмовлено через відсутність підстав для поновлення договору оренди, оскільки протягом дії договору оренди землі сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору, а також як під час дії договору, так і після закінчення строку його дії відповідач висловив свої заперечення щодо його поновлення, а отже, не було дотримано порядку, встановленого статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Наразі ТОВ «Будстандартінжиніринг» на обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що пунктами 4, 10 спірного рішення № 1876-75-07 Міськрада порушила права позивача як замовника об`єкта будівництва та позбавила його можливості доступу до майна та можливості завершити будівельні роботи.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Суд зазначає, що можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктам 3 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Зі змісту пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що зазначена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

У поданій касаційній скарзі скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини 3 статті 331 876 ЦК України у подібних правовідносинах стосовно можливості замовникам будівництва оскаржувати рішення, які порушують їх права на випадок припинення орендних правовідносин, чи втрати права власності на земельну ділянку, на якій розміщувався об`єкт будівництва, об`єкт незавершеного будівництва.

У контексті наведених доводів Верховний Суд зазначає, що згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена у статті 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що, установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

У цій справі позивач наголошує, що пунктами 4, 10 спірного рішення № 1876-75-07 Міськрада порушила права позивача як замовника будівництва та власника результату будівельних робіт, позбавила його можливості доступу до майна та можливості завершити будівельні роботи.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Порядок набуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва визначений статтею 331 ЦК України, частинами другою, третьою якої передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши положення частини 3 статті 331 ЦК України, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібне виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація.

Доки цих умов не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі цього будівництва (створення майна) (частина 3 статті 331 ЦК України) (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 та від 22.07.2019 у справі № 369/3043/17-ц).

У свою чергу Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вже неодноразово наголошував, що за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України об`єкт незавершеного будівництва за своєю суттю є сукупністю будівельних матеріалів, які також є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво) (див. висновки Верховного Суду у постановах від 26.02.2020 у справі № 914/1658/15, від 13.03.2019 у справі № 910/4032/18 та від 16.02.2021 у справі № 914/2070/19).

Аналіз наведених вище положень законодавства, а також правових висновків Верховного Суду дає підстави стверджувати, що особа, яка на законних підставах придбала об`єкт незавершеного будівництва, до завершення будівництва є власником матеріалів (обладнання тощо), з яких такий об`єкт будується.

З метою надання матеріалам, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва, юридичного статусу речі в розумінні ЦК України, іншими словами - введення такого об`єкта в цивільний оборот, забудовник повинен мати право зареєструвати право власності на цей об`єкт. Головною умовою для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва є те, що його було збудовано на законних підставах.

Оскільки право власності визнається непорушним (стаття 321 ЦК України), то раціонально вважати, що із закінченням строку дії документа, який надає право на будівництво, право власності на вже правомірно збудоване майно (матеріали, обладнання тощо) забудовником не втрачається і такий забудовник повинен мати можливість вільно ним розпоряджатися, зокрема після проведення державної реєстрації. Будь-яке інше тлумачення вказаних норм матиме наслідком втручання в право власності особи, яка на законних підставах здійснила будівництво такого об`єкта.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 07.07.2021 у справі № 910/7829/19.

Відповідно до положень статті 876 ЦК України визначено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Отже, наведені вище норми чинного законодавства закріпили презумпцію права власності замовника (особи, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво) на об`єкт будівельних робіт, яка може буте змінена договором сторін.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, на підставі укладеного 12.01.2015 між позивачем (сторона-2) та ЖБК «Діамант» (сторона-1) договору № 12-01/15-1 позивач відступив ЖБК «Діамант» всі майнові та особисті немайнові права замовника і забудовника на частину об`єкта сторони-1 як єдиного, законного та безумовного власника цих прав (пункт 2.2.2 договору № 12-01/15-1).

01.10.2015 сторонами договору № 12-01/15-1 складено акт прийому-передачі, згідно з яким сторона-2 передає земельну ділянку, кадастровий номер 3210600000:00:063:0982, стороні-1 для ведення будівельних робіт на період будівництва. На земельній ділянці знаходиться об`єкт незавершеного будівництва сторони-2. Сторона-1 на період будівництва бере на себе права та обов`язки замовника будівництва.

Договір № 12-01/15-1 є чинним, у судовому порядку недійсним не визнавався.

Отже, на підставі вказаного договору № 12-01/15-1 та акта прийому-передачі від 01.10.2015 саме ЖБК «Діамант» є замовником будівництва багатоповерхової квартирної житлової забудови, що є об`єктом будівництва на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 3210600000:00:063:0982.

Аналогічні висновки щодо набуття ЖБК «Діамант» прав забудовника виклав Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 911/604/19 за позовом ЖБК «Діамант» до ОК «ЖБК «Діамант Плюс», ТОВ «Будстандартінжиніринг» про визнання недійсним договору від 16.07.2018 № 1 про заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до договору № 12-01/15-1, з моменту його вчинення.

Суди попередніх інстанцій також установили, що права ЖБК «Діамант» як замовника та забудовника підтверджуються також договором генпідряду від 01.03.2015 № 5/3/15, договором підряду від 07.04.2016 № 07/04/16, договорами на виконання проектних робіт від 14.02.2017, від 03.04.2017 та актами виконаних робіт щодо будівництва відповідного об`єкта, копії яких долучені відповідачем до заперечень на відповідь на відзив. У зазначеих документах замовником будівництва значиться саме ЖБК «Діамант».

Також, як встановлено у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 911/604/19, саме ЖБК «Діамант» укладав договори з інвесторами будівництва (станом на 16.07.2018 укладено 441 договір з фізичними особами про інвестування в будівництва).

У зв`язку з чим у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновків щодо застосування положень статті 328, частини 3 статті 331 876 ЦК України, оскільки, як зазначалося вище, зазначені норми законодавства презумують право власності замовника (особи, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво) на об`єкт будівельних робіт, яким у цьому разі ТОВ «Будстандартінжиніринг» не є.

Отже, доводи заявника про наявність передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судових рішень є недоведеною.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення та постанову слід залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстандартінжиніринг» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 22.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі № 911/2639/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ