ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/274/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2023

(головуючий - Кропивна Л.В., судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

за скаргою Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на дії ВДВС

у справі №911/274/17

за позовом Акціонерного товариства «Київмедпрепарат»

до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»

про стягнення 166 900 000, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку із відрядженням судді Мамалуя О.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.03.2024.

Історія справи

2. Рішенням Господарського суду Київської області від 23.12.2020 позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (далі - боржник) на користь АТ «Київмедпрепарат» (стягувач), 132 200 000,00 грн. боргу, 240 000,00 грн судового збору.

3. 31.05.2021 на виконання вказаного рішення було видано відповідний наказ.

Короткий зміст скарги на дії державного виконавця

4. ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» звернулось до Господарського суду Київської області із скаргою на дії державного виконавця, в якій просило:

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 07.04.2023 про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) Рекашовою Аллою Миколаївною (далі - Рекашова А.М., державний виконавець);

- зобов?язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашову А.М. або іншого державного виконавця, який здійснює виконавче провадження ВП № НОМЕР_1, повернути АТ «Київмедпрепарат» наказ Господарського суду Київської області від 31.05.2021 у справі № 911/274/17, відповідно до п. 6 ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження»;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 07.04.2023 ВП № НОМЕР_1 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М.;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 19.04.2023 ВП № НОМЕР_1 про арешт коштів боржника, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М., у зведеному виконавчому проваджені № НОМЕР_2;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 25.04.2023 ВП № НОМЕР_1 про арешт майна боржника, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М., у зведеному виконавчому проваджені № НОМЕР_2;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 25.04.2023 ВП № НОМЕР_1 про розшук майна боржника, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М., у зведеному виконавчому проваджені № НОМЕР_2;

5. Скаргу ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» обґрунтовано тим, що постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 07.04.2023, прийнято з порушенням п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки заяву про відкриття виконавчого провадження підписано особою, яка не мала на це відповідних повноважень, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження є неправомірною та підлягає скасуванню судом. Всі інші постанови винесені головним державним виконавцем також є неправомірними, оскільки вони є похідними та прийняті в незаконно відкритому виконавчому провадженні. У скарзі скаржник зазначає, що державний виконавець порушила вимоги ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо накладення арешту на майно (кошти) боржника одночасно з відкриттям провадження. Внаслідок порушення виконавцем строків, процедури накладення арешту та об`єднання виконавчих проваджень у зведене провадження відбулося накладення арешту на грошові кошти в сумі, яка значно перевищує суму за виконавчим провадженням ВП № НОМЕР_1 та за зведеним виконавчим провадженням. В результаті порушень, допущених виконавцем, наразі загальна сума коштів боржника, на які банківські установи наклали арешт, складає 994 903 054,84 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2023 в задоволенні скарги ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» відмовлено.

7. Місцевий господарський суд посилався на те, що дії державного виконавця вчинено відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 512/5 (далі - Інструкція). При зведеному виконавчому провадженні арешт на майно боржника може бути накладений не на наступний день після відкриття виконавчого провадження, а після приєднання кожного нового відкритого виконавчого провадження, і лише після цього приймаються постанови про арешт коштів боржника на загальну суму зведеного виконавчого провадження. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що на момент підписання заяви про відкриття виконавчого провадження, обов`язки виконавчого директора Яцюка О.М. виконував його заступник Соколов Д.О., який був призначений виконуючим обов`язки директора наказом № 373-ОД від 23.03.2023, копія даного наказу була додана до заяви про відкриття виконавчого провадження, отже заява підписана особою, повноваження якої на момент вчинення дій від імені АТ «Київмедпрепарат» підтверджені відповідними документами. Таким чином суд першої інстанції зробив висновок, що відсутні підстави для задоволення скарги.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 ухвалу Господарського суду Київської області від 04.08.2023 скасовано частково, прийнято нове рішення: Скаргу ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» задоволено частково.

Визнано неправомірною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, винесену 07.04.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М.

Визнано неправомірною та скасовано постанову про приєднання виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, винесену 07.04.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М.

Визнано неправомірною та скасовано постанову про арешт коштів боржника, винесену 19.04.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1, яке входить до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Визнано неправомірною та скасовано постанову про арешт майна боржника, винесену 25.04.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1. яке входить до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Визнано неправомірною та скасовано постанову про розшук майна боржника винесену 25.04.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1, яке входить до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Київської області від 04.08.2023 у справі № 911/274/17 залишено без змін.

9. Постанову мотивовано тим, що:

- заяву про відкриття виконавчого провадження підписано неповноважною особою, а тому, ВДВС необхідно було повернути виконавчий документ стягувачу без виконання;

- водночас, апеляційний суд зазначив, що державний виконавець при відкритті виконавчого провадження, приєднанні до зведеного виконавчого провадження, накладенні арешту на грошові кошти та майно боржника, а також при оголошенні розшуку майна діяв усупереч Закону України «Про виконавче провадження», чим порушив гарантовані законом права боржника, тож подана ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» як боржником у виконавчому провадженні скарга підлягає задоволенню, а прийняті державним виконавцем постанови - скасуванню;

- що стосується вимоги скаржника про зобов`язання державного виконавця повернути наказ Господарського суду Київської області від 31.05.2021 АТ «Київмедпрепарат», то такий обов`язок покладено саме на державного виконавця, в силу Закону України «Про виконавче провадження» , а тому, такі вимоги скарги не можуть бути задоволено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

10. Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, Міністерство юстиції України, звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

11. У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що виконавчі дії було вчинено з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документу, на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, державним виконавцем не було встановлено обставин, що свідчили б про наявність підстав для повернення виконавчого документа. Водночас, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання перевірки наявності повноважень у особи, яка звертається з заявою про відкриття виконавчого провадження, і таке питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що державним виконавцем було дотримано порядок об?єднання виконавчих провадження щодо одного боржника у зведене виконавче провадження. Також, скаржник вказує, що державним виконавцем накладено арешт в межах зведеного виконавчого провадження на суму заборгованості за виконавчими провадженнями № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3, з урахуванням виконавчого збору.

Позиція інших учасників справи

12. АТ «Київмедпрепарат» подало відзив, у якому підтримало доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, та зазначило, що державний виконавець діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження», а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги на дії ВДВС. Отже, суд апеляційної інстанції безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції.

13. ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» подало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому боржник вказуючи на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, зазначаючи про законність і обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

14. Рішенням Господарського суду Київської області від 23.12.2020 року у справі № 911/274/17 стягнуто з ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на користь АТ «Київмедпрепарат» 132 200 000,00 грн. боргу та 240 000 грн. 00 коп. судового збору. 31.05.2021 судом було видано відповідний наказ.

15. 07.04.2023 державним виконавцем Рекашовою А.М. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу, копія вказаної постанови була направлена ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль».

16. 07.04.2023 державним виконавцем Рекашовою А.М. було винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору.

17. 07.04.2023 державним виконавцем Рекашовою А.М. винесено постанову про приєднання виконавчих проваджень до зведеного виконавчого провадження.

18. 19.04.2023 державним виконавцем Рекашовою А.М. було винесено постанову про арешт коштів боржника.

19. 25.04.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та накладено арешт на транспортні засоби.

20. Оскаржуваною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» у межах суми звернення стягнення у розмірі 512 429 842,42 грн, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди державного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.

Позиція Верховного Суду

21. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та доводи відзивів на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

22. Статтею 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

23. За приписами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

25. Відповідно до частини 1 статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

26. Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

27. Частиною першою статті 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

28. Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

29. Частиною 1 статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

30. Звертаючись із скаргою на дії ВДВС боржник зазначав про те, що заяву про відкриття виконавчого провадження підписано неуповноваженою особою, а тому, у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження. У скарзі боржник також зазначив, що державний виконавець порушила вимоги ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо накладення арешту на майно (кошти) боржника одночасно з відкриттям провадження. Внаслідок порушення виконавцем строків, процедури накладення арешту та об`єднання виконавчих проваджень у зведене провадження відбулося накладення арешту на грошові кошти в сумі, яка значно перевищує суму за виконавчим провадженням ВП № НОМЕР_1 та за зведеним виконавчим провадженням.

31. Суд першої інстанції розглянувши скаргу боржника встановив, що заяву про відкриття виконавчого провадження було підписано Соколовим Д.О. заступником директора АТ «Київмедпрепарат», призначеного директором Яцюком О.М. наказом від 23.03.2023, а тому, суд першої інстанції зазначив, що у державного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документу стягувачу. Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що в провадженні ВДВС перебувало зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, до складу якого входили виконавчі провадження № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, та № НОМЕР_6 про стягнення заборгованості з ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль», загальна сума боргу за зведеними виконавчими провадженнями складає 512 429 842,42 грн. Встановивши наявність декількох виконавчих проваджень щодо ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль», державним виконавцем, з дотриманням порядку Закону України «Про виконавче провадження», постановою від 07.04.2023, було об`єднано виконавчі провадження у зведене виконавче провадження, а в наступному, постановою від 19.04.2023, державним виконавцем накладено арешт, в межах суми зведеного виконавчого провадження, в порядку Закону України «Про виконавче провадження».

32. Суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу суду першої інстанції зазначив, що:

- Соколов Д.О., займав посаду заступника виконавчого директора (з проектних питань), не є членом виконавчої дирекції АТ, а тому, зважаючи на положення статуту стягувача, на нього не може бути покладено обов?язки директора. Отже, заява про примусове виконання рішення не може вважатися такою, що подана стягувачем, а тому виконавчий документ мав бути повернутий виконавчою службою без виконання, в силу п. 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»;

- зважаючи на те, що при наявності визначених Законом України «Про виконавче провадження» підстав для повернення виконавчого документу без виконання, державним виконавцем, 07.04.2023, безпідставно відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_7 на суму 145 684 271,47 грн, отже, постанова про відкриття виконавчого провадження є неправомірною та підлягає скасуванню;

- оскільки, державним виконавцем порушено процедуру відкриття виконавчого провадження, визначену розділом IV Закону України «Про виконавче провадження», отже є неправомірними і підлягають скасуванню інші вчинені державним виконавцем дії та прийняті ним постанови: від 07.04.20023 про приєднання виконавчого провадження ВП № НОМЕР_7 до зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, від 19.04.2023 р. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № ВП НОМЕР_7, яке входить до зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, від 25.04.2023 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № ВП НОМЕР_7, яке входить до зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, від 25.04.2023 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні № ВП НОМЕР_7, яке входить до зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.

- що стосується вимоги скаржника про зобов`язання державного виконавця повернути наказ Господарського суду Київської області від 31.05.2021 по справі № 911/274/17 АТ «Київмедпрепарат», то такий обов`язок у державного виконавця після задоволення скарги боржника і встановлення судом неправомірності відкриття виконавчого провадження виникає в силу закону, а припускати, що державний виконавець при виконанні приписів закону допустить неправомірну бездіяльність наразі передчасно.

33. Касаційний суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

34. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» (в даному випадку, в редакції чинній на момент винесення державним виконавцем постанов).

35. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

36. Відповідно до пунктів 5, 8 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням справедливості, неупередженості та об`єктивності; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

37. Згідно із ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

38. Статтями 14, 15 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

39. Статтею 18 вказаного Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

40. Так, положеннями ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано обов?язки державного виконавця , зокрема такі:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

41. Отже, за змістом положень статей 1, 5, 6, 11, 18 Закону України «Про виконавче провадження» метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а виконавці при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

42. Водночас, статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

43. Частиною 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

44. Судом першої інстанції встановлено, що стягувачем було подано відповідну заяву до державної виконавчої служби.

45. Водночас, судом першої інстанції встановлено, що звертаючись із скаргою на дії ВДВС, боржник зазначав про те, що заяву про відкриття виконавчого провадження підписано особою, яка не мала на це відповідних повноважень, а тому, як вважає боржник, державний виконавець, відповідно до положень п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», був зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу, отже, виконавче провадження за наказом від 31.05.2021 у даній справі відкрито з порушенням Закону України «Про виконавче провадження».

46. Оцінивши вказані доводи боржника суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх безпідставними.

47. Так, відповідно до ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто. Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

48. Згідно із ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

49. Водночас, положеннями п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

50. Детальний порядок вчинення виконавчих дій виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

51. Відповідно до пункту 10 розділу ІІ Інструкції повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю фізичної особи; довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна; ордером, до якого обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій; дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги або про надання правової допомоги. Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Оригінали документів, зазначених у цьому пункті, або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження. У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред`явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.

У разі реалізації стороною виконавчого провадження права на оскарження дій державного виконавця та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби через представника таке повноваження представника має бути обумовлено в довіреності. Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

52. Згідно із пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - УНЗР) стягувача - фізичної особи (за наявності); спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).

До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

53. Суд першої інстанції перевіривши доводи боржника встановив, що на момент підписання заяви про відкриття виконавчого провадження за наказом від 31.05.2021, виконавчим директором АТ «Київмедпрепарат» був Яцюк О.М. , згідно інформації з ЄДРПОУ, заяву від імені стягувача підписано Соколовим Д.О. , на якого відповідно до наказу № 373-ОД від 23.03.2023, підписаного Яцюком О.М. , було покладено обов`язки виконавчого директора стягувача. Копію наказу № 373-ОД від 23.03.2023 було додано до заяви про відкриття виконавчого провадження.

54. Отже, наказ № 373-ОД від 23.03.2023, на момент звернення з заявою про відкриття виконавчого провадження, був чинним, підписаний чинним директором товариства, не оспорювався сторонами, таким чином, відсутні підстави вважати, що заяву від імені стягувача підписано неуповноваженою особою.

55. Таким чином, касаційний суд вважає, безпідставними посилання апеляційного суду на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки статутним відомостям стягувача, оскільки, суд першої інстанції оцінював правомірність вчинення дій державним виконавцем, зважаючи на положення Інструкції та Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням відповідних обов?язків та повноважень державного виконавця.

56. Водночас, касаційний суд враховує, що перелік обов`язків виконавця, наведений у частині 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», не містить обов`язку виконавця перевіряти повноваження представника стягувача (такий висновок, викладено у постанові Верховного суду від 29.09.2023 у справі № 824/294/21).

57. Крім того у скарзі боржник також зазначив, що державний виконавець порушила вимоги ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо накладення арешту на майно (кошти) боржника одночасно з відкриттям провадження. Внаслідок порушення виконавцем строків, процедури накладення арешту та об`єднання виконавчих проваджень у зведене провадження відбулося накладення арешту на грошові кошти в сумі, яка значно перевищує суму за виконавчим провадженням ВП № НОМЕР_1 та за зведеним виконавчим провадженням.

58. Перевіривши обставини, викладені у скарзі щодо порушення порядку накладення арешту та об`єднання виконавчих проваджень щодо боржника, суд першої інстанції обґрунтовано встановив відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки, державним виконавцем відповідні дії вчинено з дотриманням порядку передбаченого Законом України «Про виконавче провадження».

59. Так, пунктом 7 частини 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

60. Згідно із ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

61. Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

62. Пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову. У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова. Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

63. Отже, у разі наявності єдиного суб`єкта примусового виконання (державного виконавця) закон визначав єдиний порядок проведення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні, зокрема, арешт накладається з урахуванням всіх виконавчих документів. Тобто стягнення відбувається одночасно за всіма виконавчими документами. (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 02.09.2022 у справі № 910/10965/17).

64. Судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем, під час здійснення виконавчих дій, виявлено, що у провадженні ВДВС перебувало зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, до складу якого входили виконавчі провадження (на момент винесення постанови про арешт коштів боржника): № НОМЕР_3 та № НОМЕР_5 з виконання виконавчих документів про стягнення з ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» заборгованості. Загальна сума боргу за зведеним виконавчим провадженням, з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, складає 512 429 842,42 грн.

65. Крім того, під час проведення виконавчих дій, державним виконавцем було встановлено, що боржником відриті рахунки у банківських установах АБ «Укргазбанк», ПАТ «КБ «Акордбанк», AT «Сенс Банк», Філія - Головне управління по м. Києву та Київській області AT «Ощадбанк», AT «Ощадбанк», АТ «РВС Банк», АТ «Юнекс Банк».

66. З урахуванням вищезазначених положень, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що державний виконавець правомірно, постановою від 07.04.2023, об`єднав виконавче провадження, а в наступному 19.04.2023 в межах зведеного виконавчого провадження наклав арешт на загальну суму заборгованості за виконавчими провадженнями, що входять до зведеного. Таким чином, на день розгляду даної скарги існує єдине зведене виконавче провадження з одним арештом коштів на загальну суму всіх виконавчих проваджень, що входять до зведеного. В суму арешту за зведеним виконавчим провадженням 512 429 842, 42 грн. входить сума арешту за виконавчим провадженням стягувача АТ «Київмедпрепарат», стягувача АТ «Галичфарм» ВП № НОМЕР_5 та стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ВП № НОМЕР_3, оскільки ці три виконавчі провадження входять до складу зведеного. До того ж, судом першої інстанції встановлено, що арешт було накладено в межах суми заборгованості у зведеному виконавчому провадження, а тому, безпідставним є доводи боржника, що сума накладеного арешту більше суми заборгованості у виконавчому провадженні.

67. Зважаючи на встановлені обставини та з урахуванням положень, якими врегульовано порядок вчинення дій державним виконавцем під час виконання судового рішення, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця.

68. Водночас, суд апеляційної інстанції без урахування вищезазначених положень законодавства та фактично без відповідного обґрунтування скасував ухвалу суду першої інстанції, зазначивши лише те, що виконавче провадження державним виконавцем відкрито з порушенням порядку визначеного Закону України «Про виконавче провадження», отже, відповідно всі інші дії державного виконавця, з прийняттям відповідних постанов державним виконавцем, необхідно визнати неправомірними.

69. Тоді як, відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

70. З цього приводу Верховний Суд наголошує, що за змістом частини 3 статті 2 ГПК України змагальність сторін належить до основних засад (принципів) господарського судочинства. При чому вказаний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. В той же час цей принцип не передбачає обов?язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

71. Принцип змагальності (стаття 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (стаття 7 ГПК України), що пов?язані між собою, є основоположними складовими концепції «справедливого судового розгляду», у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

72. Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог (частина 3 статті 13 ГПК України).

73. Вказаного не врахував апеляційний суд, та у судовому рішенні не встановив, які дії державного виконавця вчинено з порушення положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції, з урахуванням аргументів скарги боржника на дії державного виконавця, та безпідставно скасував законну і обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги.

74. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що апеляційний судом неповністю встановлено обставини справи та неправильно застосовано положення Закону України «Про виконавче провадження», крім того, скаржник вказує, що апеляційний суд необґрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції, отже, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

75. Щодо доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, касаційний суд зазначає, що положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас, скаржником конкретно не визначено, щодо якої саме норми відсутній правовий висновок, разом з цим, судом касаційної інстанції було встановлено порушення апеляційним судом норм процесуального права та незастосування положень Закону України «Про виконавче провадження», саме неврахування положень ст.ст. 4, 11, 18 вказаного Закону та розділів ІІ, ІІІ Інструкції, тоді як вказані положення правильно застосовано судом першої інстанції, отже в даному випадку касаційний суд не вбачає підстав для викладення відповідного правового висновку.

76. Статтею 343 ГПК України регламентовано, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

77. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд констатує, що судом першої інстанції в повній мірі було встановлено обставини виконавчого провадження, надано належну правову оцінку вчиненим держаним виконавцем діям під час виконання судового рішення у справі, отже, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення скарги боржника на дії ВДВС.

78. Касаційний суд враховує, що у рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

79. Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

80. Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та від 25.09.2020 у справі № 924/315/17.

81. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що касаційна скарга Міністерства юстиції України, є обґрунтованою, а тому, постанову апеляційного суду необхідно скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

83. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

84. Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив законну ухвалу, а судом апеляційної інстанції помилково та безпідставно скасовано судове рішення, яке відповідає закону. За таких обставин, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі ухвалу суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

85. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв?язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на користь Міністерства юстиції України.

Керуючись статтями 129 300 301 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 у справі № 911/274/17скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Київської області від 04.08.2023 у справі № 911/274/17 залишити в силі.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 361, код ЄДРПОУ 30664834) на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) 2 422,00 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві ) грн 00 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

І.Д. Кондратова