ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 911/4706/15 (911/1626/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: Шкабрій М.П.,
відповідача: не з`явився,
третьої особи-1: Бабенко А.І.,
третьої особи-2: Пустовіт О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 (колегія суддів у складі: Поляков Б.М. - головуючий, Остапенко О.М., Отрюх Б.В.)
та рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2023 (суддя Лопатін А.В.)
у справі № 911/4706/15 (911/1626/21)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрекс" в особі ліквідатора Шкабрія Михайла Петровича
до Міністерства юстиції України
за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
за участю третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт"
про визнання протиправним та скасування наказу
в межах провадження у справі №911/4706/15
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрекс"
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог і хід розгляду справи
1. У провадженні Господарського суду Київської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа №911/4706/15 за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрекс" (далі - Боржник) про його банкрутство.
2. У межах зазначеної справи Боржник в особі ліквідатора 02.06.2021 звернувся до господарського суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство) про визнання незаконним та скасування наказу від 24.03.2021 №907/7 "Про відмову в задоволенні скарги" Боржника на дії державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Заболотного Анатолія Вікторовича про внесення запису від 01.10.2020 щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 54365045 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аларіт" (далі - Наказ).
3. Позов мотивовано тим, що Міністерство не виконало покладені на нього функції з контролю у сфері державної реєстрації на предмет наявності чи відсутності порушення закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора Заболотного А.В., оскільки: не перевірило правомірність реєстрації за ТОВ "Аларіт" відповідного об`єкта нерухомого майна; не перевірило, чи не зареєстровано вказане майно за іншим суб`єктом господарювання (Боржником); не з`ясувало, з яких підстав скасована попередня реєстрація права власності Боржника на відповідній об`єкт; не врахувало документи, якими підтверджено факт будівництва об`єкта саме Боржником; не врахувало чинних судових рішень, за змістом яких відмовлено ТОВ "Аларіт" у скасуванні державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Боржником.
4. Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2021 справу за вказаним позовом Боржника передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 27.06.2023, скасовано вказану ухвалу місцевого господарського суду, повернуто справу до Господарського суду Київської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
6. Між ВАТ "Київспецсільгоспмонтаж" і ТОВ "Аларіт" 13.10.2005 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований у реєстрі за №6184 та посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Єлістратовою С.В. (далі - Договір-1).
7. Предметом Договору-1 є нерухоме майно - комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, село Літки, вул. Чоповського, 28, у складі: 53 будинки відпочинку дерев`яні; прохідна із цегли площею 11,8 м2; вбиральня із цегли; склад із металу; адмінбудівля дерев`яна площею 28,2 м2.
8. Між ТОВ "Аларіт" і Боржником 11.02.2011 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований у реєстрі за №357 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. (далі - Договір-2).
9. Предметом Договору-2 є нерухоме майно - комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, село Літки, вул. Чоповського, 28. У складу комплексу входять: б/л будинки відпочинку дерев`яні (кількість 15: №№20-24, 28-34, 39-40, 49); б/л прохідна цегляна 11,8 м2; б/л вбиральня цегляна; б/л склад металевий; б/л будинки відпочинку дерев`яні в стадії реконструкції (кількість 22: №№6, 7, 14-16, 26, 27, 36-38, 41, 43, 46-48, 51, 52, 57, 59-61, 64).
10. Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2018 у справі №911/4706/15 про банкрутство Боржника, залишеною в силі у відповідній частині постановою Верховного Суду від 24.09.2019, частково задоволено позовну заяву ТОВ "Аларіт" до Боржника - розірвано Договір-2. В іншій частині позову заяву ТОВ "Аларіт" про розірвання договору та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно залишено без задоволення.
11. Згідно з відомостями з Державного реєстру прав на підставі рішення від 01.10.2020 №54364494, прийнятого державним реєстратором Заболотним А.В., право власності Боржника на нерухоме майно (що було предметом Договору-2) припинено на підставі ухвали за позовом ТОВ "Аларіт" до Боржника про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації.
12. На підставі звернення ТОВ "Аларіт" державний реєстратор Гостомельської селищної ради Київської області Заболотний А.В. рішеннями від 01.10.2020 зареєстрував припинення права власності за Боржником на нерухоме майно: б/л будинки відпочинку дерев`яні (кількість 15: №№20-24, 28-34, 39-40, 49); б/л будинки відпочинку дерев`яні в стадії реконструкції (кількість 17: №№6, 7, 14-16, 26, 27, 36-48, 41, 46-48, 51, 57, 64). Складові частини об`єкта нерухомого майна: будинок відпочинку №20, А загальною площею 94,6 м2; будинок відпочинку №21, В загальною площею 94,7 м2; будинок відпочинку №22, Д загальною площею 79,5 м2; будинок відпочинку №23, Ж загальною площею 158,5 м2; будинок відпочинку №24, 3 загальною площею 111,2 м2; будинок відпочинку №28, Й загальною площею 106,2 м2; будинок відпочинку №29, К загальною площею 104,2 м2; будинок відпочинку №30, О загальною площею 90,4 м2; прохідна, Р загальною площею 15,2 м2; будинок відпочинку №31, Ф загальною площею 95,3 м2; будинок відпочинку №32, X загальною площею 95,4 м2; будинок відпочинку №33, Ц загальною площею 95,8 м2; будинок відпочинку №34, Ч загальною площею 93,6 м2; будинок відпочинку №39, ПІ загальною площею 97,6 м2; будинок відпочинку №40, Щ загальною площею 95,1 м2; будинок відпочинку №49, Ю загальною площею 86,9 м2, альтанка Г, альтанка E1 (далі - Майно), запис №54365045 про реєстрацію права власності на Майно за Боржником.
13. 16.02.2021 Боржник звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на зазначені реєстраційні дії, вчинені державним реєстратором Гостомельської селищної ради Київської області Заболотним А.В..
14. Боржник у скарзі зазначив, що 32 будинки, які входять до складу комплексу та які побудовані за його рахунок, є активом Боржника та підлягають продажу в процедурі банкрутства для подальшого погашення вимог кредиторів, оскільки на підставі постанови Господарського суду Київської області від 18.11.2015 у справі №911/4706/15 Боржника визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.
15. Міністерство Наказом відмовило у задоволенні вказаної скарги Боржника від 16.02.2021 у зв`язку з тим, що оскаржуване рішення державного реєстратора від 01.10.2020 №54365045 прийнято відповідно до норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
16. За змістом Наказу, підставою його прийняття є висновок колегії Міністерства з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства (далі - Колегія) від 03.03.2021 за результатами розгляду скарги Боржника від 16.02.2021, зареєстрованої в Міністерстві 23.02.2021 за №6511-33-21.
17. За змістом наведеного висновку, Колегія виходила з того, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на Майно Боржник був власником комплексу на підставі Договору-2 (номер запису про право власності: 13534746).
18. Однак за рішенням державного реєстратора від 01.10.2020 №54364494 припинено право власності Боржника на Майно на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 28.11.2018 у справі №911/4706/15 за позовом ТОВ "Аларіт" до Боржника про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації.
19. Відповідно до оскаржуваного рішення відбулась державна реєстрація права власності на комплекс за ТОВ "Аларіт" на підставі Договору-1, дублікат якого видано приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Єлістратовою Світланою Василівною.
20. Проте Боржник не оскаржив рішення, на підставі якого проведено державну реєстрацію припинення права власності на комплекс за ним.
21. До того ж у висновку вказано, що державний реєстратор Заболотний А.В. при проведенні оскаржуваної реєстраційної дії щодо реєстрації права власності комплексу за ТОВ "Аларіт" дотримався вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав. Зокрема, державний реєстратор Заболотний А.В. встановив наявність у Державному реєстрі прав відкритого розділу на комплекс, а також активного запису щодо права власності ТОВ "Аларіт" у невід`ємній архівній складовій частині Державного реєстру прав.
22. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №910/9228/21, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 06.09.2022, відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - Банк) до Міністерства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Боржник, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ "Аларіт", про визнання протиправним висновку колегії Міністерства від 03.03.2021 та визнання незаконним і скасування Наказу.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
23. Рішенням Господарського суду Київської області від 04.10.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024, у задоволенні позову відмовлено.
24. Судові рішення мотивовано тим, що Боржник не довів: порушення Міністерством порядку розгляду його скарги на дії державного реєстратора; незаконності відмови в задоволенні такої скарги; прийняття Міністерством Наказу за відсутності встановлення всіх обставин, які мають значення для розгляду скарги.
25. Господарські суди зазначили, що за результатами розгляду цього спору не встановлено порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно державним реєстратором Заболотним А.В. під час здійснення оскаржуваної реєстраційної дії щодо реєстрації права власності на Майно за ТОВ "Аларіт", а обставини, за наявності яких Колегія у висновку від 03.03.2021 встановила відсутність підстав для задоволення скарги Боржника, відповідають фактичним обставинам справи, що підтверджені доданими до справи доказами.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
26. Банк подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову Боржника.
27. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
28. Скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанції під час розгляду цієї справи не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 22.06.2021 у справі №200/606/18 щодо застосування положень частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України; у постановах від 28.05.2020 у справі №822/1874/17, від 12.12.2018 у справі №826/8976/17, від 28.03.2018 у справі №826/19452/16, від 25.07.2018 у справі №822/1763/16, від 17.01.2019 у справі №826/1632/17, від 27.02.2018 у справі №826/4194/16, від 30.01.2020 у справі №140/167/19, від 05.08.2020 у справі №807/2270/16, від 18.12.2020 у справі №807/203/16 щодо застосування пунктів 10-12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2015 №1128; у постанові від 13.06.2018 у справі №361/4307/16-ц щодо застосування статей 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; у постановах від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, від 31.05.2022 у справі №910/18584/20, від 02.08.2022 у справі №904/5665/21 щодо застосування частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України; у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1898/18 щодо застосування частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
29. За доводами скаржника, у висновку Колегії від 03.03.2021, на підставі якого прийнято оспорюваний Наказ, не враховано, що Договір-1 не є підставою для набуття ТОВ "Аларіт" права власності на новостворене Боржником майно, враховуючи також, що Боржник є власником земельних ділянок, на яких розташований спірний комплекс, тому рішення державного реєстратора Заболотного А.В. про реєстрацію права власності за ТОВ "Аларіт" на комплекс не узгоджується з нормами законодавства та фактичними обставинами справи, встановленими судовими рішеннями, тому дії ТОВ "Аларіт" є неправомірними, а рішення державного реєстратора є незаконними і підлягають скасуванню.
30. Скаржник зазначає, що він не був повідомлений про засідання Колегії, хоча є заінтересованою особою, яка б мала залучатись до розгляду скарги Боржника, адже під час її розгляду надавалась оцінка відомостям з Державного реєстру прав як щодо спірного майна, так і щодо земельних ділянок, власником яких є Боржника, а іпотекодержателем - Банк.
31. Скаржник наголошує, що Міністерство в Наказі не врахувало неправомірності внесення державним реєстратором записів про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно внаслідок розірвання Договору-2 за рішенням суду за наявності суттєвих розбіжностей у складі такого майна.
32. Водночас скаржник стверджує про наявність судових рішень, які підтверджують доводи його та ліквідатора Боржника про те, що після розірвання Договору-2 ТОВ "Аларіт" не набув права власності на спірне майно, яке є відмінними від того складу майна, яке вказано в Договорі-1: ухвали Господарського суду Київської області від 28.11.2018 у справі №911/4706/15 (яку залишено без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 і Верховного Суду від 24.09.2019) та постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №910/2538/18.
33. Крім того, Банк у касаційній скарзі просить надати висновок щодо правомірності внесення державним реєстратором записів про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно внаслідок розірвання договору купівлі-продажу такого майна за рішенням суду (згідно з пунктом 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127) за наявності суттєвих розбіжностей у складі майна.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
34. Міністерство подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
35. Міністерство не погоджується з доводами, викладеними у касаційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, а вимоги - такими, що не підлягають задоволенню.
36. Міністерство стверджує про відсутність підстав для задоволення скарги Боржника, щодо якої прийнято Наказ, оскільки оскаржувані реєстраційні дії проведені державним реєстратором Заболотним А.В. відповідно до норм чинного законодавства у сфері державної реєстрації прав.
37. ТОВ "Аларіт" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
38. ТОВ "Аларіт" вважає, що твердження Банка щодо порушення порядку розгляду скарги Боржника є безпідставними та надуманими.
39. Водночас ТОВ "Аларіт" зазначає про відсутність порушеного або оспореного права Боржника та неефективність обраного ним способу захисту, що є самостійною та достатньою підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
40. На думку ТОВ "Аларіт", звертаючись з вимогами в цій справі, Боржник фактично ставить під сумнів судове рішення про розірвання Договору-2 та намагається позбавити ТОВ "Аларіт" права власності на нерухоме майно.
41. Крім того, ТОВ "Аларіт" заперечує проти посилання Банка на перелічені в касаційній скарзі постанови Верховного Суду, оскільки викладені в них висновки стосуються інших правовідносин та обставин, які не є подібними до спірних у цій справі правовідносин і обставин. У зв`язку з цим ТОВ "Аларіт" просить також закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
42. 11.07.2024 Міністерство подало клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість забезпечити явку своїх представників у судове засідання через великий обсяг справ, у яких вони беруть участь. У судовому засіданні 11.07.2024 протокольною ухвалою в задоволенні зазначеного клопотання відмовлено, оскільки явка представників учасників справи в судове засідання касаційної інстанції не є обов`язковою.
Позиція Верховного Суду
43. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
44. Предметом касаційного перегляду в цій справі є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду позовної заяви Боржника про визнання незаконним та скасування Наказу, яким Міністерство відмовило у задоволенні його скарги на дії державного реєстратора з внесення запису щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень за ТОВ "Аларіт" на Майно, яке Боржник вважає своїм.
45. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
46. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
47. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (частина 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
48. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. За результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (частина 1 статті 11, частина 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
49. Порядок проведення державної реєстрації прав визначений статтею 18 зазначеного Закону, згідно з частиною 8 якої державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
50. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав передбачений статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
51. Згідно з положеннями пунктів 13, 14 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1128 (далі - Порядок), за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом. За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
52. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). У разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст забезпечує новий розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку (пункт 17 Порядку).
53. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
54. Разом з тим необхідно зауважити, що відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного (господарського) права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
55. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
56. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
57. Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).
58. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).
59. Подібний за змістом висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19, яка підлягає врахуванню відповідно до вимог частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України), у якій також зазначено, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес; якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.
60. Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).
61. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).
62. При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
63. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).
64. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).
65. Власник з дотриманням вимог статей 387 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними (висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №924/1018/22).
66. Звертаючись до господарського суду з вимогами про оскарження Наказу про відмову у задоволенні скарги на дії державного реєстратора, Боржник послався на неналежну перевірку Міністерством під час розгляду вказаної скарги обставин щодо правомірності здійснення реєстрації права на Майно за ТОВ "Аларіт", оскільки оскаржене рішення державного реєстратора є незаконним з огляду на те, що ТОВ "Аларіт" на момент внесення реєстратором запису №54365045 не мало державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, на якій знаходиться Майно (і яка належала на праві власності Боржнику), а рішення господарських судів, що набрали законної сили, не надавали підстав для реєстрації нерухомого майна за ТОВ "Аларіт".
67. Заперечуючи проти позову, ТОВ "Аларіт" стверджує про правомірність державної реєстрації за ним права власності на Майно, зважаючи на розірвання в судовому порядку укладеного між ним і Боржником Договору-2, за яким було відчужено нерухоме майно (комплекс), розташоване за відповідною адресою.
68. Боржник наголошує на тому, що відчужене за Договором-2 нерухоме майно не є тотожним Майну, щодо якого вчинено спірний реєстраційний запис. При цьому Боржник зазначає, що оскарження Наказу та рішення державного реєстратора №54365045 безпосередньо пов`язане із захистом Боржником свого цивільного права у спорі щодо Майна.
69. З викладеного вбачається, що між Боржником і ТОВ "Аларіт" існує господарсько-правовий спір про право на майно, яке Боржник вважає новоствореним у складі нерухомого майна (комплексу) і право на яке зареєстроване за ТОВ "Аларіт".
70. Заявлений до Міністерства позов Боржника про визнання незаконним Наказу обґрунтований переважно доводами про незаконність саме державної реєстрації права власності на Майно за ТОВ "Аларіт", тобто по суті зводиться до питання законності заволодіння ТОВ "Аларіт" Майном, яке Боржник вважає своїм, та необхідності вирішення спору про таке право між зазначеними особами. Однак при цьому Боржник не заявив вимоги щодо застосування передбачених цивільним законодавством способів захисту права власності на майно, зокрема, витребування його з чужого незаконного володіння.
71. Натомість Боржник заявив позовні вимоги, задоволення яких не може забезпечити й гарантувати йому поновлення порушеного права, а отже, не спроможне надати ефективний захист його прав. Визнання незаконним і скасування Наказу (в разі встановлення обставин щодо порушення Міністерством положень Порядку) не матиме наслідком поновлення прав Боржника на Майно, повернення його до ліквідаційної маси Боржника тощо. Водночас захист відповідного права Боржника на Майно (в разі його наявності), зокрема, шляхом витребування його з володіння ТОВ "Аларіт" не потребує скасування ані Наказу, ані відповідної реєстраційної дії.
72. Слід також зауважити, що господарські суди вже розглядали спори про скасування рішень державного реєстратора №54364494 (щодо припинення права власності Боржника на Майно) і №54365045 (щодо реєстрації права власності на Майно за ТОВ "Аларіт") за позовами як Боржника (у справі №911/4706/15 (911/1777/21)), так і Банка (у справі №911/4706/15(911/3317/21)), у задоволенні яких відмовлено.
73. Банк також звертався з позовом до Міністерства про визнання недійсним відповідного висновку Колегії та визнання незаконним і скасування Наказу, зокрема у зв`язку з неповідомленням його про розгляд скарги ТОВ "Аларіт". У задоволенні зазначеного позову відмовлено судовими рішеннями в справі №910/9228/21.
74. Зокрема, Верховний Суд у постановах від 08.11.2022 у справі №911/4706/15 (911/1777/21) і від 06.09.2022 у справі №910/9228/21 зауважив про неефективність обраних позивачами способів захисту, пов`язаних з оскарженням рішень державного реєстратора та Наказу.
75. Крім того, у межах справи про банкрутство Боржника розглядається справа №911/4706/15 (911/3525/23) за позовом Боржника в особі ліквідатора до ТОВ "Аларіт", за участю Банка як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння.
76. Наведені обставини є загальновідомими та не потребують доказування, оскільки відповідні судові рішення в зазначених справа оприлюднено згідно з вимогами Закону України "Про доступ до судових рішень".
77. Виходячи з викладеного та зважаючи на те, що згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду обрання позивачем неналежного способу захисту, який не може забезпечити ефективне поновлення його прав, є самостійною підставою для відмови в позові, Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заявлених Боржником у цій справі позовних вимог.
78. Оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює ухвалення рішення про відмову в позові незалежно від інших, встановлених судом обставин, Верховний Суд не бере до уваги аргументи, викладені у касаційній скарзі та відзиві на неї, які стосуються суті спору, тобто наявності / відсутності підстав для скасування Міністерством рішення про державну реєстрацію за скаргою Боржника з огляду на наявність / відсутність у Боржника та ТОВ "Аларіт" прав на Майно та / або земельну ділянку, на якій воно знаходиться, тощо. У зв`язку з цим не підлягають також врахуванню посилання на перелічені в касаційній скарзі постанови Верховного Суду, в яких, на думку Банка, викладено висновки щодо правильного застосування норм права до подібних правовідносин, адже такі доводи не підтверджують ефективність обраного Боржником у цій справі способу захисту.
79. З огляду на зазначені мотиви відмови в позові Верховний Суд також не вбачає підстав для формування під час розгляду цієї справи висновку щодо правомірності внесення державним реєстратором записів про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно внаслідок розірвання договору купівлі-продажу такого майна за рішенням суду (згідно з пунктом 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127) за наявності суттєвих розбіжностей у складі майна (застосування частини 3 статті 10 та пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
80. Виходячи з викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову в цій справі з викладених у цій постанові мотивів.
81. З огляду на таке Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду з викладених у цій постанові мотивів.
Розподіл судових витрат
82. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2023 у справі №911/4706/15 (911/1626/21) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков