ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 911/521/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019р.

у складі колегії суддів: О. О. Хрипун - головуючий, К. В. Тарасенко, Л. П. Зубець

та на рішення господарського суду Київської області від 25.06.2019р.

суддя: С. О. Саванчук

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області

про стягнення 199 561,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до КП "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення 199 561,16 грн. заборгованості за договором постачання природного газу № 1402/16-ТЕ-17 від 21.12.2015р., з яких 104 038,87 грн. основного боргу, 53 023,69 грн. пені, 8 963,87 грн. 3% річних, 33 534,73 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за договором постачання природного газу №1402/16-ТЕ-17 від 21.12.2015р.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Київської області від 25.06.2019р. провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 104 038,87 грн. закрито. Позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 53 023,69 грн. пені, 8 963,87 грн. 3% річних, 33 042,98 грн. інфляційних втрат, 2 986,04 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що сума основного боргу сплачена відповідачем повністю 20.03.2019р., що підтверджується платіжним дорученням №847 на суму 104 038,87 грн., тобто після звернення позивача до суду. За результатами перевірки розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, що наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично невірним та здійснив власний розрахунок.

Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за заявою відповідача відповідно до ст. 233 ГПК України та ст. 551 ЦК України, оскільки заборгованість за договором, на яку нараховані спірні у справі штрафні санкції, є значною та була сплачена відповідачем лише після звернення позивача з позовом до суду, строк порушення грошового зобов`язання складає більше 2 років з моменту прострочення платежу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019р. рішення місцевого господарського суду у справі №911/521/19 змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задовольнити частково. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 104 038,87 грн. закрити. Стягнути з КП "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 53 023,69 грн. пені, 8 963,87 грн. 3% річних, 33 534,73 грн. втрат від інфляції та 1 432,84 грн. судових витрат за подання позову."

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо наявності арифметичної помилки у розрахунках пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відхиляючи посилання відповідача на норми ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», суд апеляційної інстанції вказав, що застосування вказаної норми та списання нарахованих за 2016 р. пені, інфляційних втрат та 3% річних виключається, оскільки до 30.11.2016р. відповідачем не було погашено заборгованість за поставлений природний газ у повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

КП "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, частково не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову в частині стягнення 53 023, 69 грн. пені, 33 042,98 грн. інфляційних втрат та 8 963,87 грн. 3 % річних скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд.

Посилаючись на порушення судами ст. 233 ГК України, скаржник стверджує, що судами не було взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інші інтереси сторін. Зазначає, що судами не враховано майновий стан відповідача, який є збитковим підприємством, станом на 01.01.2019р. збитки останнього складають 225,2 тис. грн.

Також скаржник стверджує, що штрафні санкції є непомірним фінансовим навантаженням для підприємства, що може призвести до неможливості надання послуг з централізованого опалення населенню в майбутньому, а судами не було враховано, що заборгованість утворилася перед позивачем у зв`язку з несплатою населенням за послуги.

Також скаржник вказує, що судами не було застосовано ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», проте факт погашення заборгованості до набрання чинності зазначеним законом (до 30.11.2016р.) у розмірі 188 000 грн. підтверджується довідкою по операціях за договором №1402/16-ТЕ-17.

Скаржник вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду про те, що для ненарахування неустойки, інфляційних втрат, процентів річних на заборгованість, яка була сплачена до набрання чинності зазначеним Законом, необхідною умовою є сплата всієї заборгованості за договором.

4. Позиції інших учасників справи

Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як постачальником та КП "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області як споживачем укладено договір постачання природного газу №1402/16ТЕ-17 від 21.12.2015р.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. газ обсягом до 215 тис. куб.м.

Згідно з п. 3.4 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати, протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За п. 8.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 10.3 договору строк у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до пункту 12 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 31.03.2016р. встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.04.2016р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач протягом січня-квітня 2016 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 367 338,87 грн., що підтверджується актами приймання-передачі: від 31.01.2016 р. на суму 154 977,65 грн., від 29.02.2016 р. на суму 110 645,02 грн., від 31.03.2016 р. на суму 101 306,10 грн., від 30.04.2016 р. на суму 410,10 грн.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 236 300 грн., а саме 45 000,00 грн. сплачено 30.09.2016р., 101 000,00 грн. - 07.10.2016р., 42 000,00 грн. - 11.10.2016р., сума 75 300,00 грн. як субсидії з теплопостачання за 2016 рік зарахована 27.01.2017р.

Заборгованість у сумі 104 038,87 грн. сплачена відповідачем лише 20.03.2019р., що підтверджується платіжним дорученням № 847, тобто після звернення позивача до суду.

Сплата відповідачем 104 038,87 грн. основного боргу стала підставою для закриття провадження у цій частині відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, що не оскаржується скаржником.

6. Норми права, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

7. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Верховний Суд вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарських судів в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних є передчасними у зв`язку з неповним дослідженням обставин справи.

30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон від 03.10.2016р. №1730-VIII), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

За положеннями ч. 1 ст. 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 статті 7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Отже, частиною 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з рішення місцевого господарського суду, питання наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» судом не вирішувалося.

При цьому, господарський суд першої інстанції встановив, що позивачем поставлено відповідачу газ за договором всього на суму 367 338, 87 грн. Із встановлених судом обставин вбачається, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково до звернення позивача з даним позовом - у розмірі 236 300 грн., та після звернення позивача з даним позовом - у розмірі 104 038,87 грн. (20.03.2019р.)

Проте, з рішення суду першої інстанції не вбачається, на яку саме заборгованість було нараховано заявлені до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати, та коли ця заборгованість була сплачена, до набрання чинності Закону від 03.10.2016р. №1730-VIII, тобто до 30.11.2016р., чи після. З`ясування цієї обставини має істотне значення при встановленні наявності чи відсутності підстав для застосування ч. 3 ст. 7 Закону від 03.10.2016р. № 1730-VIII.

Апеляційний господарський суд, встановивши дати здійснення відповідачем платежів за отриманий газ (30.09.2016р., 07.10.2016р., 11.10.2016р., 20.03.2019р.), послався на постанову Верховного Суду від 22.02.2018 у справі №922/4355/14 та дійшов висновку, що оскільки відповідачем не було погашено заборгованість за поставлений природний газ у повному обсязі до набрання чинності Законом, тобто до 30.11.2016р., ця обставина виключає застосування ч. 3 ст. 7 Закону від 03.10.2016р. №1730-VIII та списання нарахованих за 2016 рік пеню, інфляційні нарахування та проценти річних.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 22.02.2018р. у справі №922/4355/14, Суд, направляючи справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції зазначив, що для правильного застосування положень Закону від 03.10.2016р. №1730-VIII, судами повинно бути встановлено, відбулося чи не відбулося погашення основної заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом від 03.10.2016р. № 1730-VIII, а саме до 30.11.2016р. Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону від 03.10.2016р. № 1730-VIII, тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону від 03.10.2016р. №1730-VIII. Якщо у теплопостачальних та теплорегулюючих організацій залишилася заборгованість перед постачальником природного газу за спожитий природний газ після набрання чинності Законом від 03.10.2016р. № 1730-VIII, до таких підприємств застосовується положення статей 1, 2, 3, 5 Закону від 03.10.2016р. № 1730-VIII, де статтею 3 цього Закону встановлено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Судами попередніх інстанцій, при прийнятті судових актів, які є предметом перегляду, не встановлено те, чи погашено відповідачем заборгованість за поставлений природний газ у повному обсязі до набрання чинності Закону від 03.10.2016р. № 1730-VIII, тобто до 30.11.2016р., чи ні.

З норм ч. 3 ст. 7 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII та з висновків Верховного Суду, викладених у справі №922/4355/14, вбачається, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних на заборгованість, погашену до набрання чинності Закону від 03.10.2016р. № 1730-VIII, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII. Проте вказане правило не розповсюджується на заборгованість, яка залишилася перед постачальником природного газу після набрання чинності Законом від 03.10.2016р. № 1730-VIII.

Таким чином, судом апеляційної інстанції помилково трактовано приписи ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та висновки Верховного Суду, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для застосування цих положень до всієї суми пені, інфляційних та 3 % річних.

Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що заборгованість у сумі 188 000 грн. була сплачена ним до 30.11.2016р. Вказані обставини також встановлені апеляційним господарським судом.

Проте стягуючи з відповідача нараховані позивачем суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат, судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено, на яку саме заборгованість їх нараховано, на ту, що сплачена після 30.11.2016р., чи на ту, що сплачена до 30.11.2016р.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем здійснені нарахування, зокрема пені та 3 % річних, в тому числі за зобов`язаннями січня 2016р. та лютого 2016р.

Вказане свідчить про неналежне дослідження судами обставин справи та наявних у справі доказів, зокрема долученого до позову розрахунку.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухваленню нового рішення, справу в оскаржуваній частині слід передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

8. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді

Відповідно до ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд, зокрема, не дослідив зібрані у справі докази.

Виходячи з вищевикладеного, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення та постанови в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат з направленням справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Разом з тим скасуванню підлягають і судові рішення в частині стягнення судового збору, оскільки саме за наслідком нового розгляду буде встановлено наявність підстав для його розподілу між сторонами.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене вище, належним чином перевірити доводи та аргументи учасників справи, дослідити обставини здійснення відповідачем розрахунку за договором постачання природного газу № 1402/16-ТЕ-17 від 21.12.2015р. та встановити на яку суму заборгованості було нараховано заявлені до стягнення штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні втрати та чи було цю суму або її частину сплачено відповідачем до 30.11.2016р. З огляду на встановлені обставини встановити наявність/відсутність підстав для нарахування чи списання вже нарахованих пені, інфляційних нарахувань та процентів річних в силу норм ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Доводи скаржника про неправомірну відмову судами у зменшенні розміру штрафних санкцій за заявою відповідача не перевіряються Верховним Судом, оскільки питання обґрунтованості таких санкцій неналежним чином не було досліджено господарськими судами попередніх інстанцій.

Оскільки справа в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, то відповідно до вимог ч. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись ст. ст. 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 25.06.2019р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019р. у справі № 911/521/19 в частині позовних вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та в частині стягнення судових витрат скасувати.

Справу № 911/521/19 в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець