ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/862/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.05.2023 (суддя Бацуца В. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 (судді: Євсіков О. О. - головуючий, Владимиренко С. В., Корсак В. А.) у справі
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз"
на дії та постанову державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
у справі № 911/862/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення 18 750 348,00 грн,
за участю Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
Короткий зміст вимог скарги на дії державного виконавця
1. У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" (далі - ТОВ "Ю.Комодітіз") звернулося до Господарського суду Київської області зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просило визнати неправомірною та скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження від 25.10.2022 № НОМЕР_1, прийняту Обухівським відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
2. На обґрунтування скарги ТОВ "Ю.Комодітіз" посилається на неправомірність дій державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - державний виконавець) щодо винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні від 25.10.2022 № НОМЕР_1 та вважає незаконною постанову від 25.10.2022 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 як таку, що винесена всупереч положенням Закону України "Про виконавче провадження", наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень", інших нормативно-правових актів, без відповідних правових підстав.
ТОВ "Ю.Комодітіз" вважає, що постанова виконавця про зупинення виконавчого провадження порушує права та охоронювані законом інтереси стягувача, оскільки в результаті таких дій здійснюється втручання у право на мирне володіння майном.
Позивач переконаний, що зупинення виконавчого провадження є свідченням того, що виконавець не вчинив жодних дій, спрямованих на ефективне, своєчасне виконання судового рішення, яке не виконане боржником (Публічним акціонерним товариством "Центренерго"; далі - ПАТ "Центренерго") добровільно.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.05.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023, відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Ю.Комодітіз" на дії та постанову державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
4. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державним виконавцем правомірно та із дотриманням вимог положень Закону України "Про виконавче провадження" та за наявності відповідних підстав і необхідних повноважень було винесено постанову про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на підставі пункту 12 частини 1 статті 34, статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", а сама постанова державного виконавця від 25.10.2022 про зупинення виконавчих дій є такою, що відповідає вимогам законодавства України, оскільки боржник - ПАТ "Центренерго" є господарським товариством, 78, 288996 % акцій у статутному капіталі якого належить державі Україна в особі Фонду державного майна України, і яке включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, приватизація якого станом на час розгляду скарги продовжується.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, ТОВ "Ю.Комодітіз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 03.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023, прийняти нове рішення, яким визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця про зупинення виконавчого провадження від 25.10.2022 № НОМЕР_1.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Скаржник наголошує, що з метою забезпечення єдності судової практики, усунення прогалин, які були допущені Верховним Судом у процесі надання висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17), а також існуючою колізією між нормами національного права, які передбачені пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Верховний Суд у рамках касаційного провадження у справі, яка розглядається (№ 911/862/22) повинен відступити від висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17.
Узагальнені доводи інших учасників справи
7. ПАТ "Центренерго" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ю.Комодітіз" на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 у справі № 911/862/22 та призначено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. Розпорядженням від 10.05.2018 №358-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році" Кабінет Міністрів України затвердив перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році згідно з додатком, в т. ч. ПАТ "Центренерго" (ідентифікаційний код 22927045), 78,289% акцій у статутному капіталі якого належить д ержаві Україна в особі Фонду державного майна України.
10. Розпорядженням від 16.01.2019 №36-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності" Кабінет Міністрів України затвердив перелік об`єктів великої приватизації державної власності, проведення якої продовжено згідно з додатком, серед яких визначено ПАТ "Центренерго" (ідентифікаційний код 22927045), 78,289% акцій у статутному капіталі якого належить державі Україна в особі Фонду державного майна України.
11. Наказом від 23.07.2021 № 1275 "Про прийняття рішення про приватизацію державного пакета акцій ПАТ "Центренерго" Фонду державного майна України визначено прийняти рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 78,289% статутного капіталу ПАТ "Центренерго", що становить 289 205 117 штук акцій; приватизувати державний пакет акцій ПАТ "Центренерго" шляхом продажу на аукціоні з умовами; затвердити план розміщення акцій ПАТ "Центренерго" згідно з додатком тощо.
12. У червні 2022 року ТОВ "Ю.Комодітіз" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з ПАТ "Центренерго" 18 750 348,00 грн заборгованості.
13. Рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 у справі №911/862/22 присуджено до стягнення з ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "Ю.Комодітіз" 18 750 348,00 грн основної заборгованості та 281 255,22 грн судового збору.
14. 18.10.2022 на виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ.
15. Постановою державного виконавця від 20.10.2022 про відкриття виконавчого провадження за відповідною заявою стягувача (ТОВ "Ю.Комодітіз") відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу № 911/862/22.
16. 20.10.2022 виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
17. Постановою державного виконавця від 25.10.2022 про зупинення виконавчих дій на підставі пункту 12 частини 1 статті 34, статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" зупинено виконавче провадження № НОМЕР_1 до закінчення строку дії обставин, що зумовили зупинення виконавчих дій.
18. Зазначені обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються даними Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо виконавчого провадження № НОМЕР_1.
19. 30.03.2023 ТОВ "Ю.Комодітіз" звернулося до Господарського суду Київської області зі скаргою б/н від 30.03.2023 на дії державного виконавця, у якій просило визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 25.10.2022 про зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_1, з підстав зазначених у пункті 2 цієї постанови.
Позиція Верховного Суду
20. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
21. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, якою було відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Ю.Комодітіз" на дії та постанову державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (у разі включення боржника - державного підприємства до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації).
22. Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
23. Відповідно до положень частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
24. Верховний Суд звертає увагу на те, що при виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 905/3773/14-908/5138/14).
25. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
26. У рішенні від 18.05.2004 Європейський суд з прав людини у справі "Продан проти Молдови" також наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
27. У Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що, беручи до уваги положення статей 3, 8, частини 1, 2 статті 55, частини 1, 2 статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, Суд вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
28. Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України "Про виконавче провадження".
29. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
30. Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
31. Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
32. Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (пункт 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження").
Таким чином, положеннями Закону України "Про виконавче провадження" передбачено обов`язок державного виконавця зупиняти вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
33. Як встановили суди, розпорядженням від 10.05.2018 № 358-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 згідно з додатком, серед яких визначено ПАТ "Центренерго", 78,289 % акцій у статутному капіталі якого належить державі Україна в особі Фонду державного майна України.
34. Розпорядженням від 16.01.2019 №36-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік об`єктів великої приватизації державної власності, проведення якої продовжено згідно з додатком, серед яких визначено ПАТ "Центренерго", 78,289 % акцій у статутному капіталі якого належить державі Україна в особі Фонду державного майна України.
35. Наказом від 23.07.2021 № 1275 "Про прийняття рішення про приватизацію державного пакета акцій ПАТ "Центренерго" Фонду державного майна України визначено прийняти рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 78,289 % статутного капіталу ПАТ "Центренерго», що становить 289 205 117 штук акцій; приватизувати державний пакет акцій ПАТ «Центренерго" шляхом продажу на аукціоні з умовами; затвердити план розміщення акцій ПАТ "Центренерго" згідно з додатком тощо.
36. Тобто, як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на дату укладення договору, заборгованість за яким присуджена до стягнення з ПАТ "Центренерго" рішенням у цій справі, та станом на дату звернення ТОВ "Ю.Комодітіз" з позовом у цій справі зазначені вище обставини вже існували.
37. Згідно з довідкою від 13.01.2023 № 97559, виданою Національним депозитарієм України, боржник ПАТ "Центренерго" є господарським товариством, 78,288996 % акцій у статутному капіталі якого належить державі Україна в особі Фонду державного майна України.
Приватизація ПАТ "Центренерго" станом на час подання стягувачем скарги та її розгляду продовжується.
38. Таким чином, станом на дату прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови про зупинення виконавчого провадження ПАТ "Центренерго" є господарським товариством, 78,288996 % акцій у статутному капіталі якого належить державі Україна в особі Фонду державного майна України, і яке включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності.
39. Як слідує із доводів касаційної скарги, заявник не заперечує обставин віднесення ПАТ "Центренерго" до об`єктів, що підлягають приватизації, проте вважає, що існує колізія між нормами національного права, які передбачені пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
40. Водночас на законодавчому рівні чітко обумовлено неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
41. Таким чином, колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що зупинення на підставі оскаржуваної постанови від 25.10.2022 виконавчого провадження № НОМЕР_1 свідчить про те, що державним виконавцем не вчинено жодних дій, спрямовані на ефективне, своєчасне виконання судового рішення, яке не виконано боржником добровільно, а в результаті зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_1 здійснюється втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у випадку, передбаченому пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації, тобто скаржник матиме можливості отримати виконання судового рішення після закінчення строку дії відповідних обставин.
42. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій правильно надали оцінку особливостям застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", а доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не підтвердилися, а тому Верховний Суд вважає, що ухвалу Господарського суду Київської області від 03.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 у справі № 911/862/22 необхідно залишити без змін.
43. До того ж, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у справі № 910/22858/17, з огляду на таке.
44. При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
45. Верховний Суд звертає увагу, що підставою касаційного оскарження судових рішень, є обґрунтована необхідність відступлення від висновку саме щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду.
46. Верховний Суд вважає за необхідне у даній справі звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, де відзначено: "з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".
47. Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
48. Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема:
1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції);
2) ухвалення рішення Конституційним Судом України;
3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права;
4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами;
5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
49. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
50. Водночас скаржником у касаційній скарзі у контексті приписів пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України не наведено вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17, а саме: не доведено наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту).
51. Водночас, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17 (в ухвалі помилково зазначено № 911/22858/17), місцевий суд не застосовував норми, які стосуються ПАТ "Українська залізниця" (пункт 11 частини 1 статті 34 "Про виконавче провадження"), у той час як у справі, яка розглядається, надається оцінка особливостям застосування пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", а лише спирався на позицію Верховного Суду (багатоаспектну) щодо можливості тимчасового зупинення виконання судових рішень у випадках, визначених законом.
52. До того ж у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17 не викладався висновок, від якого вважає необхідним відступити скаржник з посиланням на існування колізії між нормами національного права, які передбачені пунктом 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
53. За своїм змістом посилання скаржника на приписи пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та незгоду з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності дій державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
54. З огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, та підстави, які б могли свідчити про обґрунтовану необхідність для відступу від правових висновків Верховного Суду (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту), а також для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття рішення про задоволення скарги ТОВ "Ю.Комодітіз", визнання неправомірною та скасувати постанову державного виконавця про зупинення виконавчого провадження від 25.10.2022 № НОМЕР_1, відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
56. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
57. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
58. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені ТОВ "Ю.Комодітіз" у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги ТОВ "Ю.Комодітіз" на дії та постанову державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у зв`язку з чим немає підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Розподіл судових витрат
59. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 03.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 у справі № 911/862/22 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай