№ 912/1166/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 912/1166/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

скаржника (боржника) - Сичов А.Ю.,

арбітражного керуючого - Рябчун Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2025 (колегія суддів у складі: головуючий - Чередко А.Є., Мороз В.Ф., Іванов О.Г.)

у справі №912/1166/23

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2023 відкрито провадження у справі №912/1166/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Рябчуна Р.М.

2. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 09.11.2023 визнано кредиторами у справі ОСОБА_2 , Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Еліт Фінанс".

3. 30.11.2023 арбітражний керуючий Рябчун Р.М. подав суду клопотання про визнання боржниці банкрутом та введення процедури погашення боргів. До клопотання, зокрема, додано план реструктуризації боргів боржниці, реєстр вимог кредиторів, протокол зборів кредиторів від 30.11.2023 та заяву арбітражного керуючого Рябчуна Р.М. у справі як керуючого реалізацією.

4. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 18.12.2023 визнано кредитором у справі АТ КБ "ПриватБанк". Зобов`язано керуючого реструктуризацією, арбітражного керуючого Рябчуна Р.М. внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, черговість задоволення вимог.

5. 16.01.2024 через систему "Електронний суд" керуючий реструктуризацією, арбітражний керуючий Рябчун Р.М. подав суду доповнений звіт про результати перевірки декларацій про майновий стан боржниці.

6. 17.01.2024 через систему "Електронний суд" боржниця подала суду клопотання про долучення до справи уточнених декларацій про майновий стан.

7. АТ КБ "ПриватБанк" 19.01.2024 через систему "Електронний суд" подало суду клопотання про закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 123, ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) з таких підстав:

- зазначення у деклараціях недостовірних/неповних відомостей про майновий стан боржниці та членів її сім`ї;

- намагання винести на розгляд зборам кредиторів формальний та "порожній" план реструктуризації боргів, який не відповідає вимогам ст. 124 КУзПБ;

- переслідування боржницею наміру спонукати кредиторів відхилити запропонований план реструктуризації та створити формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів, де отримати можливість повного списання своєї заборгованості;

- намагання боржниці імітувати виконання завдань і цілей процедури реструктуризації боргів, при цьому маючи єдину ціль - списати борги "руками суду".

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

8. АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що в деклараціях в Розділі XIV Відомості про фінансові зобов`язання боржниці та членів її сім`ї та інші витрати, у тому числі за межами України щодо членів сім`ї боржниці в усіх графах, окрім одної, проставлено "-". Ставлячи "-" боржниця намагається переконати суд та кредиторів, що члени сім`ї боржниці, взагалі, не витрачали кошти протягом 3-х років, зокрема, на побутові потреби. Стосовно "інших грошових витрат" членів сім`ї, боржницею зазначено "не надали інформацію". При цьому, боржницею не надано належних та допустимих доказів того, що нею вчинені всі дії для отримання необхідної інформації: зроблено запити до членів родини, відповідних держаних реєстрів, архівів тощо. Аналіз декларацій за 2020 та 2021 роки дає підстави стверджувати, що у 2021 році син боржниці, ОСОБА_3 , набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 344000,00 грн. При цьому, боржниця вказала, що її син у 2021 році не здійснював витрат, зокрема, на придбання майна. В той же час, боржницею у 2021 році здійснено витрат на придбання майна на суму 911617,19 грн. Крім того, як підтверджується інформацією з Єдиного реєстру нотаріусів, ОСОБА_1 проводить свою професійну діяльність саме за адресою: АДРЕСА_2 . Наведене може свідчити, що саме ОСОБА_1 придбала цю квартиру. А враховуючи її мільйонні зобов`язання перед кредиторами та рід професійної діяльності, здійснила оформлення права власності на свого сина, задля уникнення відповідальності перед кредиторами. Отже, такі дії можуть кваліфікуватися як намагання нанести шкоду кредиторам.

9. АТ КБ "ПриватБанк" вказує, що відповідно до декларацій боржниці, остання станом на 2023 рік не мала заощаджень та отримує доходи у розмірі 4 тисячі гривень на місяць. В той же час, боржницею 26.07.2023 було сплачено 40260,00 грн як авансування винагороди арбітражного керуючого.

10. На думку банку, боржниця у розділах, що стосуються наявності рухомого/нерухомого майна, грошових коштів, цінних активів тощо щодо членів сім`ї проставила прочерки, що свідчить про формальний характер заповнювання декларацій з метою створення образу неплатоспроможної особи при відсутності будь-яких джерел існування, що безперечно не відповідає дійсності.

11. АТ КБ "ПриватБанк" вказує, що ОСОБА_1 є приватним нотаріусом (свідоцтво НОМЕР_1). Відповідно до даних сайту work.ua середня "заробітна плата" нотаріуса в Україні становить 20000,00 грн. Посилання приватного нотаріуса на отримання доходу в розмірі 4000,00 грн та планування отримання доходу в такій сумі в подальшому, що навіть менша за суму мінімальної заробітної плати в України, на думку кредитора, не свідчить про добросовісність боржниці.

12. Кредитор ставить під сумнів, яким чином боржниця розраховуючи отримувати 2920,00 грн на місяць має сплачувати орендну плату та комунальні платежі, оплачувати витрати на пальне та страхові платежі, а також здійснювати інші витрати, пов`язані із здійсненням діяльності приватного нотаріуса.

13. У додаткових поясненнях від 06.03.2024 боржниця зазначила, що основна частина заборгованості ОСОБА_1 перед кредиторами виникла внаслідок неможливості виконати зобов`язання щодо повернення кредитних (боргових) коштів, отриманих в іноземній валюті у 2006-2007 роках. Всі банківські кредити були забезпечені заставою майна, а все заставне майно реалізоване на користь банків в рахунок погашення заборгованості:

- Кредит перед АТ "ОТП Банк" (кредитний договір від 06.06.2006 на суму 360000,00 доларів США) забезпечений заставою нерухомого майна (група будівель) загальною площею 2485,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 . На підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.02.2019 у справі №644/1016/19 на вказане нерухоме майно було звернено стягнення в інтересах ТОВ "ОТП Факторинг Україна". Кредит отримано в інтересах колишнього чоловіка, ОСОБА_4 , оскільки він розвивав бізнес у сфері вантажних перевезень та мав потребу в складських приміщеннях;

- Кредит перед ТОВ "Український промисловий банк" (правонаступником якого є ТОВ "ФК "Еліт Фінанс") (кредитний договір від 23.02.2007 на суму 240000,00 доларів США) забезпечений заставою автомобіля "TOYOTA RAV4". Автомобіль вилучено у власника службою безпеки АТ КБ "ПриватБанк"; автомобіль обліковується на ім`я ОСОБА_1 , але у власності/володінні боржниці не перебуває, знаходиться в розшуку;

- Кредит перед АТ КБ "ПриватБанк" (кредитний договір від 13.11.2006 на суму 27000,00 доларів США) був забезпечений заставою автомобіля "HONDA ACCORD". На автомобіль звернено стягнення в інтересах АТ КБ "ПриватБанк" на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 27.04.2011 у справі №2018/2-463/11;

- За кредитом перед АТ КБ "ПриватБанк" (кредитний договір від 30.10.2007 на суму 170000,00 євро) позичальником був колишній чоловік боржника, ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 виступала майновим поручителем і передала в іпотеку АТ КБ "Приватбанк" дві власні квартири у м. Харкові. На підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.08.2011 у справі №2018/2-148/11/09 квартири ОСОБА_1 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , реалізовані АТ КБ "ПриватБанк" в рахунок погашення боргу;

- Інша заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" виникла внаслідок прострочення боржником обслуговування кредитних карток: від 21.11.2007 (тіло кредиту 8032,58 грн) та від 10.11.2006 (тіло кредиту 3900,00 євро). Кредитні кошти використовувалися в споживчих цілях;

- Позика у ОСОБА_2 від 15.11.2007 в розмірі 150000,00 доларів США отримана в інтересах колишнього чоловіка боржника, ОСОБА_4 , з метою інвестування в бізнес, яким він займався. Свого часу ОСОБА_4 займався бізнесом, був власником та директором декількох суб`єктів господарювання; основним напрямком бізнесу були вантажні перевезення.

14. З 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розлучені.

15. За доводами боржниці причиною її неплатоспроможності стало різке знецінення національної валюти - гривні у 2008 році та, як наслідок, збільшення розміру зобов`язань за кредитами, оскільки кредити були отримані в іноземній валюті; також внаслідок фінансової кризи бізнес ОСОБА_4 зазнав краху, а ОСОБА_1 і ОСОБА_4 були пов`язані взаємними зобов`язаннями, оскільки були поручителями один одного.

16. Оскільки боржниця є самозайнятою особою, доходи і витрати боржника визначаються за підсумком звітного року. Боржниця зазначила в плані реструктуризації боргів доходи в розмірі 4000,00 грн на місяць, виходячи з середньомісячного доходу задекларованого боржником за підсумками 2022 звітного року.

17. Також заповнюючи декларації, боржниця виходила з того, що члени родини мали доходи в періоді, що декларувався, однак, боржниця не володіла точними даними щодо витрат членів родини та щодо категорій цих витрат. В такому випадку боржницею зазначено в рядку 73 "Інші грошові витрати" про те, що члени родини не надали інформації, оскільки цей рядок є найбільш широким за своїм змістом серед категорій витрат, визначених в розділі XIV декларацій. Також, на думку боржниці, не є порушенням проставлення "-" в рядку 72 "Витрати на побутові потреби" декларацій, оскільки, декларуванню підлягають витрати, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати, однак, боржниця не володіє інформацією про здійснення витрат членами родини на побутові потреби в такому розмірі.

18. Боржниця надала суду первинні бухгалтерські документи про понесені витрати у 2021 році в розмірі 911617,19 грн та зазначила, що у 2021 році вона здійснювала діяльність як самозайнята особа та отримала сукупний дохід в розмірі 956590,00 грн.

19. За договором оренди квартири від 17.07.2021, укладеним між ОСОБА_3 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), боржниця орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку використовує як офіс для здійснення діяльності самозайнятої особи. Орендна плата становить 70000,00 грн на місяць. Сторони договору оренди з 31.03.2022 домовилися про зупинення нарахування орендної плати, про що уклали відповідну угоду.

20. Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 набуто ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 17.07.2021 (дарувальник ОСОБА_7 ).

21. 08.04.2024 через систему "Електронний суд" АТ КБ "ПриватБанк" подало суду додаткові пояснення до заяви про закриття провадження у справі, де зазначило про неналежне обґрунтування боржницею кількості кредитних договорів, посилання на "інтереси чоловіка" тощо та ненадання інформації щодо витрачання (спрямування) коштів, отриманих від кредиторів. Щодо посилання боржниці на знецінення валюти, то банк вважає це загальними фразами, що не дають розуміння причин неплатоспроможності боржниці. Також на сайті пошуку роботи наявна вакансія помічника нотаріуса в м. Харків з заробітною платою від 12000 грн до 25000 грн. А тому, АТ КБ "ПриватБанк" розцінює визначення доходу боржницею у розмірі 4000,00 грн (та навіть 10000-20000 грн, про що зазначено в оновленому плані реструктуризації) як намагання приховати реальний фінансовий стан боржниці. Крім того, відповідно до наданого боржницею розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою, боржницею задекларовано "витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату" у розмірі 27105,00 грн. Наявність найманого працівника спростовує твердження про низький рівень доходу, оскільки у 2022 році мінімальний рівень заробітної плати складав 6700,00 грн.

22. Також, на думку банку, в декларації боржниці не відображено джерело коштів, що витрачені на авансування винагороди арбітражного керуючого та адвоката. Відповідно до даних декларації за 2023 рік боржницею отримано доходу 20000,00 грн та здійснено витрат на суму 20000,00 грн. Вказані обставини створюють обґрунтовані сумніви щодо достовірності декларування боржниці, оскільки особа не може існувати без отримання будь-яких доходів та збережень, при цьому здійснювати витрати на оплату правової допомоги та авансування винагороди арбітражному керуючому. Як свідчать декларації боржниці, протягом 2020-2022 років здійснено витрат, в тому числі на придбання майна, без врахування витрат на побутові проблеми, на загальну суму 1515553,82 грн, однак, декларації боржниці не містять інформації про будь-яке майно боржниці.

23. Кредитор зазначає, що норма про обмеження витрат сумою, що перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати виключена ще у 2023 році на підставі наказу Міністерства юстиції України від 10.08.2023 №2871/5 та на дату заповнення декларацій (17.01.2024) не існувала.

24. Також, на думку кредитора, в той час як боржниця зазначає про сплату заборгованості у виконавчому провадженні, декларація за 2020 рік у відповідних графах "65 Погашення основної суми позики (кредиту)", "66 Погашення суми процентів за позикою (кредитом)" не містить жодних сум, направлених на погашення заборгованості за позикою, проте міститься прочерк "-", що свідчить про відсутність будь-яких погашень.

25. Додатково кредитор наголошує, що укладення боржницею договору оренди із власним сином з ціною орендної плати, що майже втричі перевищує ціни оренди аналогічних квартир, є недобросовісною поведінкою боржниці направленою на ухилення від погашення вимог кредиторів.

26. 09.04.2024 через систему "Електронний суд" керуючий реструктуризацією - арбітражний керуючий Рябчун Р.М. подав суду клопотання про визнання боржниці банкрутом, а також протокол зборів кредиторів від 08.04.2024, реєстр вимог кредиторів, заяву арбітражного керуючого про участь у справі про неплатоспроможність, заяву про затвердження звіту керуючого реструктуризацією про виконану роботу в процедурі реструктуризації боргів ОСОБА_1 №132 від 31.03.2024, звіт про нарахування основної грошової винагороди №133 від 31.03.2024 та здійснення зарахування основної грошової винагороди в розмірі 16104,00 грн.

27. Також 09.04.2024 через систему "Електронний суд" боржниця подала суду заперечення щодо додаткових пояснень АТ КБ "ПриватБанк", де, зокрема, зазначила, що нею надано вичерпні пояснення та підтверджуючі докази щодо обставин її неплатоспроможності. Відповідно до фінансових показників 2023 року (середній дохід 10000,00 грн на місяць), запропоновано умови Плану реструктуризації боргів від 29.03.2024, за яких боржницею вказані очікувані доходи в межах 10000,00 - 20000,00 грн на місяць, та запропоновано направляти на задоволення вимог кредиторів 7000,00 грн щомісячно. Витрати на авансування винагороди арбітражного керуючого здійснені боржником у 2023 році, і боржниця мала відповідні кошти, про що свідчить податкова декларація за підсумками 2023 року. Вказані боржницею витрати у 2020-2022 роках є, в тому числі, витратами самозайнятої особи, відображені в податкових деклараціях та підтверджені належними бухгалтерськими документами.

28. 19.04.2024 через систему "Електронний суд" боржниця подала суду додаткові пояснення, де зазначила, що мала помічника у 2020-2022 роках, з початком повномасштабного вторгнення трудовий договір з помічником призупинено відповідно до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". ОСОБА_1 на праві користування володіє квартирою в м. Світловодськ Кіровоградської області. ОСОБА_1 не має чіткого графіку роботи та їздить до м. Харкова за потреби, коли накопичується певна кількість справ, у середньому один-два рази на місяць та залишається в приміщенні, де здійснює діяльність самозайнятої особи. ОСОБА_1 авансовані витрати за 3 місяці виконання повноважень арбітражним керуючим, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), в розмірі 40260,00 грн, за рахунок доходу, отриманого від діяльності самозайнятої особи у 2023 році. За угодою з адвокатом, Сичовим А.Ю. , боржниця має сплатити за послуги адвоката 20000,00 грн за результатом розгляду справи. Право користування боржниці автомобілем ніяким чином не оформлене, а боржниця користується авто час від часу, за потреби, як правило, в інтересах маломобільної матері ОСОБА_7 (1941 р.н.), тому боржниця не несе витрат з обслуговування автомобіля, як про це зазначає представник банку.

29. 08.04.2024 відбулися збори кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 . Зборами кредиторів, відповідно до протоколу від 08.04.2024, прийнято одноголосно такі рішення: 1) план реструктуризації боргів боржниці від 29.03.2024 не схвалено, 2) визнати боржниці ОСОБА_1 банкрутом та перейти до процедури погашення боргів, доручити керуючому реструктуризацією звернутись до господарського суду з відповідним клопотанням, 3) схвалити звіт керуючого реструктуризацією про виконану роботу в процедурі реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 31.03.2024, 4) схвалити звіт керуючого реструктуризацією про нарахування основної грошової винагороди від 31.03.2024, 5) схвалити звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки уточнених декларацій про майновий стан, надані ОСОБА_1 від 17.01.2024.

Стислий виклад постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

30. Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024 відмовлено в задоволенні клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про закриття провадження у справі. Припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Рябчуна Романа Миколайовича. Визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 . Введено процедуру погашення боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 . Призначено керуючим реалізацією майна банкрута арбітражного керуючого Рябчуна Романа Миколайовича.

31. Постанова мотивована тим, що збори кредиторів рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржниці у визначені КУзПБ строки не прийняли, а також тим, що у боржниці відсутні майнові активи для задоволення вимог кредиторів.

32. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2025 постанову Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024 скасовано. Ухвалено нове рішення. Клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі №912/1166/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 закрито.

33. Ухвалюючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини справи свідчать про зазначення боржницею в деклараціях про майновий стан неповної та недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржниці та членів її сім`ї, подання невиконуваного плану реструктуризації боргів, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржниці

34. ОСОБА_1 (далі - скаржниця) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить cкасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2025 та залишити в силі постанову Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024.

35. Скаржниця у касаційній скарзі та у заяві про усунення недоліків зазначає підстави касаційного оскарження, які передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

36. Так, скаржниця вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи ч. 7 ст. 123 КУзПБ, не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 26.05.2022 у справі №903/806/20, від 14.09.2022 у справі №916/256/21, від 15.02.2024 у справі №910/8041/22, від 19.12.2023 у справі №922/1048/22 щодо принципу добросовісності боржника.

37. Крім того, скаржниця посилається на те, що висновки суду апеляційної інстанції зроблені без врахування наданих нею пояснень та доказів, що знаходяться у матеріалах справи, зокрема щодо недобросовісної поведінки боржниці.

38. На думку скаржниці, суд апеляційної інстанції не врахував, що всі кредитні зобов`язання були забезпечені заставою майна, все заставне майно було реалізоване на користь банків, крім того, на користь АТ КБ "ПриватБанк" були реалізовані дві квартири ОСОБА_1 , які вона передала в заставу банку, як майновий поручитель.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

39. У відзиві на касаційну скаргу арбітражний керуючий Рябчун Р.М. просить касаційну скаргу задовольнити та скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2025.

40. Арбітражний керуючий підтримує доводи касаційної скарги та вважає, що боржниця діяла відповідно до визначеного п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ алгоритму дій, зокрема, у визначений законом 7-денний строк надала господарському суду уточнені декларації про майновий стан за 2020-2023 роки, керуючим реструктуризацією було перевірено уточнені декларації та складено відповідний звіт №23 від 17.01.2024, в якому зазначено, що не виявлено фактів подання боржницею неповної або недостовірної інформації про майновий стан і зазначений звіт було схвалено зборами кредиторів (протокол від 08.04.2024) без зауважень.

41. Арбітражний керуючий зауважує, що боржницю не може бути примушено до прийняття пропозицій кредиторів щодо умов плану реструктуризації боргів, якщо такі умови не відповідають її фінансово-майновому стану.

42. Також арбітражний керуючий зазначає, що виступаючи майновим поручителем за кредитом іншої особи, боржницею було реалізовано на користь АТ КБ "ПриватБанк" дві власні квартири у м. Харкові, від продажу яких банк отримав майже 90000,00 євро, з яких банк не направив жодного цента на погашення тіла кредиту, тим самим погіршуючи фінансово-майновий стан боржниці та вганяючи її у стан критичної неплатоспроможності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

43. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи, визнання боржника банкрутом та введення щодо фізичної особи процедури погашення боргів.

44. З урахуванням встановлених ст. 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги.

45. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України, іншими законами України.

46. Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, визначено Книгою четвертою КУзПБ.

47. За ч. 2 ст. 6 КУзПБ щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

48. Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (ст. 1 КУзПБ).

49. Погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 1 КУзПБ).

50. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

51. Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, передбачено Книгою четвертою КУзПБ. Зокрема, розділом ІІІ Книги четвертої КУзПБ врегульовано реструктуризацію боргів боржника - фізичної особи.

52. Згідно з положеннями КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер.

53. Так, в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, про: введення процедури реструктуризації боргів боржника; строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (ч. 5 ст. 119 КУзПБ).

54. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 2 ст. 122 КУзПБ).

55. Загальні вимоги щодо плану реструктуризації боргів боржника встановлено у ст. 124 КУзПБ, виконання їх є необхідним при розробленні проекту плану реструктуризації, адже це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливість прийняти рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.

56. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов`язкових періодичних зобов`язань (виплата аліментів тощо).

57. План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов`язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо) (ч. 3 ст. 124 КУзПБ).

58. Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (ч. 2, ч. 3 ст. 123 КУзПБ).

59. Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у ст. 126 КУзПБ, яка передбачає подання керуючим реструктуризацією відповідної заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів, розгляд такої заяви господарським судом протягом 10 днів з для її отримання із заслуховуванням кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.

60. Господарський суд зобов`язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником. Утім частиною 8 вказаної статті передбачені підстави для постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність. У разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 10 ст. 126 КУзПБ).

61. Водночас якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).

62. Окрім загальних підстав закриття провадження у справі про банкрутство, встановлених ч. 1 ст. 90 КУзПБ (з урахуванням ст. 113 КУзПБ тією мірою, якою вони можуть стосуватися боржника - фізичної особи), відповідно до ч. 7 ст. 123 КУзПБ суд також приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї; 2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

63. Частиною 1 ст. 130 КУзПБ передбачено, що господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

64. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

65. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

66. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах ст.ст. 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України).

67. До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

68. Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ), а в разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (ч. 4 ст. 116, ч. 7 ст. 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (ст. 125 КУзПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (ч. 1 ст. 128 КУзПБ).

69. КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:

- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 ч. 4 ст. 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених ч. 7 ст. 123 КУзПБ;

- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 ч. 7 ст. 123 КУзПБ);

- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з ч. 3 ст. 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 ч. 8 ст. 126 КУзПБ);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (ч. 11 ст. 126 КУзПБ).

70. Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

71. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

72. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 звернув увагу на те, що конструкція ч. 7 ст. 123 КУзПБ побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом. До того ж розширене коло ініціаторів застосування вказаної норми та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

73. Враховуючи призначення зазначеної норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховний Суд наголосив на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за ч. 7 ст. 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

74. Щодо застосування ч. 11 ст. 126 КУзПБ у постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №925/473/20 викладена правова позиція, що також підтримана судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, за змістом якої суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов`язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (ч. 1 ст. 130 КУзПБ). Суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

75. У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених ст.ст. 123 126 128 КУзПБ. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

76. Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

77. Також Верховний Суд у зазначеній постанові зауважив, що приписи ч. 11 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а ч. 1 ст. 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

78. Як вбачається з встановлених господарськими судами обставин, провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито 15.08.2023, однак станом на момент ухвалення постанови суду першої інстанції від 23.04.2024 господарському суду не було подано погодженого боржницею і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржниці.

79. Наведене свідчить про наявність у господарського суду передумов для застосування положень ч. 11 ст. 126 КУзПБ, тобто відкриття процедури погашення боргів або закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , зважаючи на причини недостягнення мети процедури реструктуризації боргів, зокрема, враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

80. У цій справі господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки протягом 120 днів з дня відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 збори кредиторів не прийняли рішення щодо схвалення плану реструктуризації боргів боржниці, з урахуванням встановлених обставин щодо скликання таких зборів арбітражним керуючим та відсутність активів боржниці для задоволення визнаних судом вимог кредиторів, є підстави для визнання боржниці банкрутом та переходу до наступної судової процедури - погашення боргів боржниці.

81. Верховний Суд зауважує, що неприйняття зборами кредиторів рішення про схвалення або відмову у схваленні наявного у матеріалах справи плану реструктуризації боргів боржниці жодним чином не може свідчити про неналежну реалізацію кредиторами своїх правомочностей та/або їх недобросовісну поведінку, оскільки цим обставинами має надаватися відповідна оцінка з урахуванням усієї сукупності обставин справи про неплатоспроможність фізичної особи та з урахуванням змісту поданого плану реструктуризації боргів.

82. Верховний Суд виходить з того, що перш ніж перейти до процедури погашення боргів боржниці, господарський суд має надати оцінку не лише діям кредиторів щодо незатвердження плану реструктуризації боргів протягом тривалого часу, а й надати оцінку діям боржниці щодо сумлінного виконання нею своїх обов`язків, зокрема щодо подання нею виконуваного плану реструктуризації боргів, який би врахував й інтереси кредиторів, з`ясувати, чи відображені у плані реструктуризації усі відомості, що передбачені ст. 124 КУзПБ, та встановити, чи є поведінка боржниці добросовісною.

83. Відповідно до змісту постанови господарського суду апеляційної інстанції, якою скасовано постанову господарського суду першої інстанції про визнання боржниці банкрутом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що боржницею при зверненні до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не надано належних та допустимих доказів того, що нею вчинені всі дії для отримання необхідної інформації: зроблено запити до членів родини, відповідних держаних реєстрів, архівів тощо, оскільки такі дії вчинялись боржницею вже після подання декларацій та лише на виконання вимог суду; відсутня інформація про витрати боржника та членів її родини і у поданих нею 17.01.2024 до справи уточнених деклараціях про майновий стан за 2020-2023 роки, тоді як вказані декларації подавалися боржницею у період дії наказу Міністерства юстиції України від 10.08.2023 №2871/5, яким було виключено норму про те, що декларуванню підлягають витрати, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому при поданні уточнених декларацій боржником мали бути враховані відповідні зміни у формі декларації про майновий стан боржниці у справі про неплатоспроможність.

84. Вказані обставини, на думку суду апеляційної інстанції, створюють обґрунтовані сумніви щодо достовірності декларування боржниці, оскільки особа не може існувати без отримання будь-яких доходів та збережень, при цьому здійснювати витрати на оплату правової допомоги та авансування винагороди арбітражному керуючому.

85. Однак, на відміну суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції встановив, що керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий у звіті №17 від 11.01.2024 зазначив про факт подання боржницею неповної інформації в деклараціях про майновий стан за 2020-2023 роки, а 17.01.2024 через систему "Електронний суд" боржниця подала суду уточнені декларації про майновий стан за 2020-2023 роки. Відповідно до звіту керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого від 17.01.2024 про результати перевірки уточнених декларацій про майновий стан за 2020-2023 роки, не виявлено фактів подання ОСОБА_1 неповної або недостовірної інформації в деклараціях про майновий стан за 2020-2023 роки.

86. Верховний Суд звертається до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, за якою певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.

87. Аналіз п. 11 ч. 3 ст. 116, п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме:

- боржник подає суду декларацію;

- керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту;

- отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.

88. Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, обов`язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом.

89. Нормами КУзПБ не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправленої декларації, а зазначена в ній інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.

90. Верховний Суд зауважує, що недоліки в роботі арбітражного керуючого щодо належної перевірки декларацій боржника також не можуть мати вирішального значення під час вирішення питання щодо переходу до тієї чи іншої процедури у справі про неплатоспроможність.

91. Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 86 ГПК України дав оцінку твердженням АТ КБ "ПриватБанк" про те, норма про обмеження витрат сумою, що перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати була виключена ще у 2023 році на підставі наказу Міністерства юстиції України від 10.08.2023 №2871/5 та на дату заповнення уточнюючих декларацій (17.01.2024) не існувала. Декларація за 2023 рік містить прочерки "-" у відповідних графах 71, 72, 73, що нібито свідчить про відсутність взагалі будь-яких витрат.

92. Так, відповідно до п. 9 приміток до декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, форму якої затверджено наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 (в редакції станом на дату звернення до суду з заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи) боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім`ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім`ї не надав інформацію".

93. Згідно з п. 8, п. 9 приміток до декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, форму якої затверджено наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 (в редакції станом на дату подання суду уточнених декларації 17.01.2024), боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). У разі відсутності майна та/або коштів у боржника або членів його сім`ї у відповідному рядку декларації проставляється прочерк "-".

94. Господарський суд встановив, що зміни внесені за наказом Міністерства юстиції України 10.08.2023 №2871/5 до форми декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність набрали чинності 29.09.2023, отже станом на дату - 30.06.2023, заповнення та подання боржником декларацій до суду з заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи, відповідні зміни не діяли, тоді як подання уточнених декларації 17.01.2024 зумовлено результатами перевірки керуючим реструктуризацією поданих декларацій до заяви, а не змінами до форми декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.

95. Крім того, господарський суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам боржниці про те, що вона зверталася до членів родини з запитом про надання інформації необхідної для заповнення декларацій та виходила з того, що члени родини мали доходи в періоді, що декларувався, однак, члени родини не надали точні дані щодо витрат та щодо категорій цих витрат, оскільки ними не вівся облік витрат. У зв`язку з цим, боржницею зазначено в рядку 73 "Інші грошові витрати" про те, що члени родини не надали інформації, оскільки цей рядок є найбільш широким за своїм змістом серед категорій витрат, визначених в розділі XIV декларацій. Також боржниця зазначає, що її звернення до членів родини при підготовці документів до суд не були офіційними (боржник не мала відповідних доказів направлення таких запитів), тому на вимогу господарського суду нею були направлені письмові запити до членів родини в процедурі розгляду справи. Також, на думку боржниці, не є порушенням проставлення "-" в рядку 72 "Витрати на побутові потреби" декларацій, оскільки декларуванню (станом на день подання відповідних декларацій) підлягали витрати, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати, однак, боржниця не володіла інформацією про здійснення витрат членами родини на побутові потреби в розмірі, що перевищував 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

96. Отже, боржниця, надаючи господарському суду уточнені декларації від 17.01.2024, подавала їх відповідно до звіту арбітражного керуючого за результатами перевірки первісно поданих декларацій, тобто виправляла виявлені арбітражним керуючим недоліки в первісних деклараціях. Слід зазначити, що арбітражним керуючим не були виявлені недоліки в первісних деклараціях в частині витрат членів родини боржника.

97. Верховний Суд зауважує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 20.03.2023 №2971-IX, який набрав чинності 15.04.2023, абзац 1 ч. 5 ст. 116 КУзПБ викладено в такій редакції: "5. Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду".

98. До набрання чинності зазначеним законом №2971-IX положення абзацу 1 ч. 5 ст. 116 КУзПБ передбачали, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

99. Отже вказаними змінами, внесеними до КУзПБ Законом від 20.03.2023 №2971-IX, законодавець виключив обмеження щодо розміру вартості активів та пасивів боржника та членів його сім`ї, які підлягають відображенню боржником у декларації про майновий стан.

100. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

101. Тож враховуючи подання боржницею заяви про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність у червні 2023 року, до спірних правовідносин підлягали застосуванню вимоги ч. 5 ст. 116 КУзПБ у редакції Закону України від 20.03.2023 №2971-IX.

102. Крім того, суд апеляційної інстанції в тому числі зауважив про те, що в декларації про майновий стан боржниці у справі про неплатоспроможність за період з 01.01.2023 по 01.05.2023 (уточнена) в графі 16 "Інші види доходів/грошові виплати" зазначено про доходи в розмірі 20000,00 грн, тобто враховуючи те, що декларація подана за період 4 місяці, розмір доходів становить 5000,00 грн на місяць, а після того як АТ КБ "ПриватБанк" подало до суду клопотання про закриття провадження у справі, боржницею подано оновлений план реструктуризації, відповідно до якого керуючим реструктуризацією зазначено, що боржниця є самозайнятою особою (приватний нотаріус) та отримує в середньому 10000,00 грн на місяць, тобто наявні в матеріалах справи декларації містять недостовірну інформацію, оскільки спростовуються наданим боржником планом реструктуризації (в декларації зазначено про дохід у розмірі 5000,00 грн на місяць, у плані реструктуризації - 10000,00 грн на місяць).

103. Однак, поклавши наведені доводи кредитора в тому числі в основу судового рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що боржниця в наданих господарському суду документах зазначала, що вона є самозайнятою особою та здійснює нотаріальну діяльність у м. Харкові. При цьому, боржниця надала інформацію про власні доходи та витрати, яка міститься в податкових деклараціях самозайнятої особи.

104. При цьому, суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам боржниці про те, що відповідно до правил податкової звітності, самозайняті особи декларують отримані доходи та здійснені витрати за результатом діяльності за підсумком року. зокрема, боржниця вказала, що оскільки остаточну інформацію про чистий прибуток за 2023 рік вона отримала за результатом річного податкового декларування за 2023 рік, то звертаючись до господарського суду та надаючи декларацію про майновий стан за період з 01.01.2023 по 01.05.2023, виходила з середньомісячного доходу боржниці у 2022 році, оскільки остаточну інформацію про прибуток за 2023 рік отримала лише за результатом річного податкового декларування. Виходячи з середньомісячного доходу у 2022 році, боржниця в деклараціях про майновий стан за період з 01.01.2023 по 01.05.2023 зазначила, що її середньомісячний дохід (чистий прибуток) становить 5000,00 грн. А в подальшому, під час розгляду справи в суді першої інстанції, боржниця подала допрацьований план реструктуризації боргів від 29.03.2024, тобто, за результатом річного податкового декларування за 2023 рік, який у 2023 році становив в середньому 10000,00 грн на місяць і саме, виходячи з цією інформації, вона запропонувала умови допрацьованого плану реструктуризації боргів.

105. Отже, без відповідної оцінки наведеним поясненням боржниці, висновки суду апеляційної інстанції щодо надання боржницею недостовірної інформації в декларації за 2023 рік, є передчасними.

106. Додатково боржниця вказала, що в наданій господарському суду декларації про майновий стан за 2020 рік, нею було зазначено про отриманий дохід в розмірі 602244,87 грн. Однак, це загальний (валовий) дохід самозайнятої особи без вирахування витрат понесених самозайнятою особою та обов`язкових платежів. Також в декларації за 2020 рік в рядку 70 вона зазначила витрати пов`язані зі здійснення діяльності самозайнятої особи, відповідно до даних податкової звітності в розмірі 512965,23 грн. В наданій господарському суду декларації про майновий стан за 2021 рік, боржницею було зазначено про отриманий дохід в розмірі 956590,00 грн. Також, це загальний (валовий) дохід самозайнятої особи без вирахування витрат понесених самозайнятою особою. В декларації за 2021 рік в рядку 70 боржник зазначила витрати пов`язані зі здійснення діяльності самозайнятої особи, відповідно до даних податкової звітності в розмірі 911617,19 грн.

107. Крім того, боржницею в суді першої інстанції було надано відповідні бухгалтерські документи та надано пояснення щодо понесених витрат самозайнятою особою, однак суд апеляційної інстанції не врахував їх під час розгляду справи.

108. Відповідно до змісту постанови суду апеляційної інстанції, боржницею задекларовано "витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату" у розмірі 27105,00 грн; 26.07.2023 боржниця сплатила 40260,00 грн як авансування винагороди арбітражного керуючого; представництво інтересів боржниці при розгляді справи №912/1166/23 здійснював адвокат Сичов А.Ю. на підставі договору №12/04-23 від 12.04.2023. На думку суду апеляційної інстанції, в поданих деклараціях, джерело походження коштів на оплату послуг адвоката та авансування винагороди арбітражного керуючого, боржницею не зазначено; відповідно до даних декларації за 2023 рік боржником отримано доходу 20000,00 грн та здійснено витрат на суму 20000,00 грн.

109. Однак, в суді першої інстанції боржниця надавала пояснення, що у 2021 році мала помічника, однак у 2022 році з початком повномасштабного вторгнення, в порядку ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022, трудовий договір з помічником було призупинено, а за результатом річного декларування за 2023 рік боржниця отримала чистий прибуток в розмірі 96600,13 грн, а тому мала фінансову можливість сплатити авансування винагороди арбітражного керуючого; а з адвокатом Сичовим А.Ю., сторони домовилися про оплату винагороди адвоката за результатом розгляду справи.

110. Наведеним поясненням також не надано оцінки судом апеляційної інстанції.

111. Крім того, при зверненні до господарського суду боржниця надала план реструктуризації боргів, виходячи з відомої їй кредиторської заборгованості в розмірі 21422612,43 грн, та виходячи з середньомісячного чистого прибутку за результатами річного податкового декларування за 2022 рік. При цьому, боржниця пояснювала, що надаючи допрацьований план реструктуризації боргів від 29.03.2024, вона виходила з фактично визнаних господарським судом кредиторських вимог станом на дату складання оновленого плану, що становило 72581903,28 грн та виходячи з середньомісячного чистого прибутку за результатами річного податкового декларування за 2023 рік, який становив 10000,00 грн на місяць.

112. Тобто, за поясненнями боржниці доопрацьований план реструктуризації боргів від 29.03.2024 з точки зору суми виплати кредиторської заборгованості більше відповідав інтересам кредиторів (первісний план передбачав щомісячні виплати 1316,00 грн, а допрацьований план передбачав щомісячні виплати 7000,00 грн).

113. Зазначеним поясненням скаржниці суд апеляційної інстанції також будь-якої оцінки не надав.

114. Верховний Суд вважає, що висновки господарського суду апеляційної інстанції щодо недобросовісної поведінки боржниці є передчасними, оскільки зроблені без надання оцінки всім обставинам справи та доводам боржниці, які були викладені нею як у суді першої інстанції, так і у відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", та можуть свідчити про формальний підхід щодо наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі.

115. За змістом ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

116. Відповідно до ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються: перелік обставин, які є предметом доказування у справі; перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

117. В ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

118. Проте, зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вбачається, що суд фактично обмежився перерахуванням основних аргументів апеляційної скарги, але не здійснив їх належну перевірку на відповідність дійсним обставинам справи, які були встановлені судом першої інстанції.

119. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

120. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

121. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

122. Верховний Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

123. Відхиляючи будь-які доводи сторін (учасників справи) чи спростовуючи подані докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

124. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги зазначеного вище та всупереч вимогам норм процесуального права не дослідив наданих до матеріалів справи доказів та не надав їм належну правову оцінку, у зв`язку з чим не здійснив належним чином перегляд постанови місцевого господарського суду про визнання банкрутом фізичної особи ОСОБА_1 відповідно до встановлених ст. 269 ГПК України меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

125. З огляду на визначені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути вищезгадані порушення, оскільки не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

126. У силу приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

127. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч. 4 ст. 310 ГПК України).

128. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що постанову апеляційного суду прийнято з порушенням норм процесуального права та без урахуванням висновків Верховного Суду щодо недобросовісної поведінки боржниці як підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвалена постанова - скасуванню з направленням справи до апеляційного суду на новий розгляд.

Судові витрати

129. Оскільки справа направляється на розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі №912/1166/23 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков